ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
(додаткова)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" вересня 2026 р. Справа№ 925/338/24(925/1153/25)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Козир Т.П.
суддів: Остапенка О.М.
Доманської М.Л.
розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт плюс" про винесення додаткової постанови за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2026 (повний текст складено 11.06.2026)
у справі №925/338/24(925/1153/25) (суддя Хабазня Ю.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт плюс" у особі ліквідатора банкрута,
до ОСОБА_1 ,
про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.12.2023 №04/12-ТЗ та зобов`язання вчинити дії,
подану для розгляду у межах справи №925/338/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсунська",
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт плюс",
про банкрутство юридичної особи,
УСТАНОВИВ:
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 03 березня 2026 року - без змін.
16.09.2026 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт плюс"- адвокатом Марчуком Г.В. через систему "Електронний суд" подане клопотання про винесення додаткової постанови, у якому він просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2026 прийнято вказану заяву до розгляду, вирішено здійснювати розгляд заяви без повідомлення учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подання заяв, клопотань, заперечень, пояснень - п`ять робочих днів з дня отримання даної ухвали.
21.09.2026 представник відповідача подав через систему "Електронний суд" заперечення на клопотання про ухвалення додаткової постанови, у яких просить відмовити у його задоволенні або зменшити розмір витрат до 2000,00 грн.
Заперечення мотивовані тим, що наданому позивачем договорі про надання правової допомоги №30-025 від 19.06.2025 не визначено розмір гонорару адвокату; за умовами договору акт передбачає помісячний порядок фіксації обсягу наданих послуг, однак наданий позивачем акт №1 від 15.09.2026 складений за довільно визначений період; зі змісту акту вбачається, що фактично йдеться за так званий "гонорар успіху", який договором не передбачений; договір існував на момент подання відзиву, однак до нього не був доданий, а сума 10000,00 грн у відзиві була лише задекларована, без будь-якого документального підтвердження; відсутній детальний опис робіт, а акт містить лише перелік двох дій без зазначення вартості кожної та часу, витраченого адвокатом на їх виконання, загальна сума 10000,00 грн між цими діями не розподілена; у акті зазначено недостовірні дії, оскільки вказано, що складання та подання відзиву здійснено 30.07.2026, однак вказаний відзив був сформований в системі "Електронний суд" 31.07.2026; акт з боку клієнта не містить прізвища, ініціалів та посади особи, яка його підписала; розмір заявлених витрат є неспіввісним, оскільки справа є нескладною, а ліквідатор позивача - арбітражний керуючий є професійним адвокатом, тому залучення адвоката для підготовки відзиву не було об`єктивно необхідним і заявлені витрати не можуть вважатися неминучими; з урахуванням вказаних обставин, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для розподілу витрат, позивач просить зменшити їх розмір до 2000,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання представника позивача про винесення додаткової постанови, апеляційний господарський суд вважає його таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, у тому числі, судом не вирішено питання про судові витрати.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У процесі апеляційного розгляду справи позивачем був поданий відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому він, у тому числі, вказав, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести протягом розгляду справи в суді апеляційної інстанції, складається з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, докази чого будуть надані у встановленому порядку.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 03 березня 2026 року - без змін.
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, а саме, у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 4 ст. 129 ГПК України).
У мотивувальній частині рішення зазначено, що оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.
16.09.2026 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт плюс"- адвокатом Марчуком Г.В. через систему "Електронний суд" подане клопотання про винесення додаткової постанови, у якому він просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано наступні докази:
- копія Договору про надання правової допомоги №30-2025 від 19.06.2025, укладеного між адвокатом Марчуком Г.В. та ТОВ "Дізарт Плюс";
- копія акту №1 приймання-передачі виконаних робіт від 15.09.2026;
- копія Ордеру серії АІ №2077175 від 15.12.2025 року;
- копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №11806/10 від 23.12.2024 року;
- копія посвідчення адвоката України від 23.12.2024.
Отже, позивачем була зроблена відповідна заява та подані відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення апеляційним господарським судом рішення у даній справі.
За вимогами частин 5, 8 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з положеннями статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Так, згідно зі статтею 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договору про надання послуг.
Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність";
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім того, на такий договір поширюється дія загальних норм та принципів договірного права, включаючи, але не обмежуючись визначені главою 52 ЦК України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Указані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Указане передбачено як положеннями цивільного права, так і нормами Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Як вбачається з матеріалів справи, позивач подав до суду договір про надання правової допомоги №30-2025 від 19.06.2025, укладений між адвокатом Марчуком Г.В. (виконавець) та ТОВ "Дізарт Плюс" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Демчана О.І. (клієнт) за умовами пунктів 1.1, 1.3 якого клієнт доручає виконавцеві, а виконавець приймає від клієнта доручення надавати правову допомогу щодо захисту прав та інтересів клієнта. Обсяг наданих послуг фіксується сторонами в акті приймання-передачі виконаних робіт. Акт приймання-передачі підписується сторонами в останній робочий день місяця, в якому надаються послуги. Підписанням акту клієнт погоджується, що послуги надані своєчасно та в повному обсязі.
У пунктах 3.1, 3.2, 3.3 Договору сторони домовились, що за надання правової допомоги клієнт сплачує виконавцю гонорар. Розмір гонорару за правову допомогу, що надається за цим договором, визначається сторонами в акті приймання-передачі виконаних робіт, виходячи з обсягу наданих виконавцем за відповідний місяць послуг. Плата за надану правову допомогу здійснюється замовником протягом 10 банківських днів з дня підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт.
Отже, умовами вказаного договору не визначений конкретний розмір гонорару адвоката, однак у разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічну правову позицію наведено в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.
Матеріалами справи підтверджується, що 31.07.2026 представник позивача - адвокат Марчук Г.В. подав через систему "Електронний суд" відзив на апеляційну скаргу, а 14.09.2026 взяв участь у судовому засіданні в залі суду.
15.09.2026 адвокат Марчук Г.В. та ТОВ "Дізарт Плюс" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Демчана О.І. підписали акт №1 приймання-передачі виконаних робіт, згідно пункту 1 якого виконавець виконав, а клієнт прийняв роботи з надання правової допомоги під час розгляду в суді апеляційної інстанції справи №925/338/24 (925/1153/25) за період з 30.07.2026 по 15.09.2026 року за Договором та отримав бажаний результат, а саме: 30.07.2026 - складення та подання відзиву на апеляційну скаргу Заїченка В.Ф. на рішення Господарського суду Черкаської області від 03.03.2026 у справі №925/338/24(925/1153/25) за вих. №02-136/311 від 30.07.2026; Представництво інтересів клієнта в судовому засіданні Північного господарського суду у справі №925/338/24 (925/1153/25) 14.09.2026.
Пунктом 2 акту визначено, що гонорар виконавця за виконані роботи з надання правової допомоги складає 10 000,00 грн.
Доводи відповідача про те, що у акті не зазначено посаду і прізвище особи, яка його підписала з боку клієнта, не відповідають фактичним обставинам, оскільки вказані відомості зазначені у преамбулі цього акту і вказано, що його підписали адвокат Марчук Герман Володимирович та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дізарт Плюс" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.
Посилання відповідача про те, що акті вказана дата подання відзиву 30.07.2026, а фактично він був поданий через систему "Електронний суд" 31.07.2026, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки вказаний відзив наявний у матеріалах справи, був врахований судом під час розгляду апеляційної скарги, а помилка в даті його подання не може бути підставою для неврахування виконаної адвокатом роботи.
Щодо підписання сторонами акту не в останній день місяця, то за приписами до ч.8 ст. 129 ГПК України докази понесення витрат мали бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.
Отже, оскільки позивачем та адвокатом у акті визначено суму гонорару саме у фіксований спосіб - 10000,00 грн, позивач не зобов`язаний посилатися на час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). Обґрунтованість розміру витрат на оплату послуг адвоката в такому разі визначається на підставі наявних доказів.
Апеляційний господарський суд при цьому також враховує висновки Верховного Суду, викладені у додатковій ухвалі від 07.09.2026 у справі №925/338/24(925/472/25) та у додатковій ухвалі від 26.06.2026 №925/338/24(925/473/25), в яких вирішувалось питання щодо розподілу судових витрат на підставі цього ж договору №30-2025 та по аналогічних актах приймання-передачі виконаних робіт.
Матеріали справи не містять доказів сплати позивачем вказаних витрат, однак відповідно до правових позицій Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Відповідач скористався правом подати заперечення на заяву позивача в якій, зокрема, вказує, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, зважаючи на предмет позову, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих послуг, відповідач вважає, що заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн не є співмірними з предметом позову, тому просить зменшити їх до 2000,00 грн.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 11.02.2021 у справі №920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
Проаналізувавши надані позивачем документи та вказані в акті послуги з урахуванням вимог, зокрема, статей 126, 129 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн обґрунтованими та співмірними зі складністю справи та обсягом послуг, наданих адвокатом під час апеляційного розгляду цієї справи. Наведені витрати є пропорційними до предмета спору, тому мають бути відшкодовані за рахунок відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 126, 127, 129, 221, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Задовольнити клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт плюс" про винесення додаткової постанови.
2. Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт Плюс" (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, буд. 168, код 37610015) - 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
3. Видачу наказу доручити Господарському суду Черкаської області.
4. Справу повернути до Господарського суду Черкаської області.
5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Т.П. Козир
Судді О.М. Остапенко
М.Л. Доманська