Постанова № 140187638 у справі № 922/1023/21 від 24.09.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2026 року м.Дніпро Справа № 922/1023/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Кощеєва І.М., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 23.06.2026 (суддя Коваленко Н.М.)

у справі № 922/1023/21

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техніка і технології"

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 21.04.2022 визнано ТОВ "Техніка і технології" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру щодо банкрута, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Вербицького О.В.

До господарського суду надійшла заява №02-02-93/274 від 18.04.2024 ліквідатора, арбітражного керуючого Вербицького О.В. з вимогою: зобов`язати АТ "КРЕДОБАНК" повернути на ліквідаційний рахунок банкрута № НОМЕР_1 кошти у сумі 525 086,17 грн., які отримано в період дії мораторію (14.04.2023р. №18613801 - 218 131,08 грн., 24.07.2023р. №36716566 - 69 044,42 грн., №36716774 - 236 097,21 грн., 04.09.2023р. №44633833 - 906,73 грн., №44633186 - 439,04 грн., №44633248 - 467,69 грн.).

Від ліквідатора, арбітражного керуючого Вербицького О.В. надійшли доповнення до заяви про зобов`язання повернути кошти за №02-02-93/261 від 20.05.2026 з вимогою стягнути з АТ "Кредобанк" на користь ТОВ "Техніка і технології" ліквідаційний рахунок № НОМЕР_1 кошти у сумі 525 086,17 грн.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 23.06.2026 заяву №02-02-93/274 від 18.04.2024 ліквідатора, арбітражного керуючого Вербицького О.В. про зобов`язання повернути кошти з урахуванням доповнення до заяви за вихідним №02-02-93/261 від 20.05.2026 залишено без задоволення.

Не погодившись з вказаною ухвалою Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л" подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 23.06.2026 у справі № 922/1023/21 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора про зобов`язання Акціонерного товариства «Кредобанк» повернути до ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка і технології» грошові кошти у розмірі 525086,17 грн.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- до заяви ліквідатора була долучена виписка по особовому рахунку за період з 01.12.2020 по 30.01.2024, яка містить відомості щодо руху спірних грошових коштів, їх зарахування на кореспондентський рахунок Банку, реквізити платіжних документів, призначення платежів, дати їх надходження та інші відомості, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. Разом із тим суд фактично не дослідив зазначений доказ та не встановив обставини, які прямо випливають із його змісту. Зокрема, судом не встановлено правову природу рахунку, на який надходили спірні кошти, не з`ясовано порядок їх зарахування та обліку Банком, не досліджено призначення відповідних платежів, а також не надано оцінки тому, чи свідчить механізм проведення таких операцій про фактичне виконання забезпеченого кредитного зобов`язання. Фактично суд обмежився висновком про те, що кошти були отримані Банком від поручителя у межах виконавчих проваджень, фактично не дослідивши обставини їх руху та бухгалтерського обліку

- під час судового засідання ліквідатором було заявлено клопотання про залучення спеціаліста Національного банку України для надання роз`яснень щодо особливостей функціонування кореспондентських рахунків, порядку обліку коштів, механізму їх зарахування та інших питань, які потребують спеціальних знань у сфері банківської діяльності. Зазначене клопотання було обумовлене тим, що встановлення відповідних обставин виходить за межі загальних правових знань та потребує спеціальних знань у сфері банківського законодавства і бухгалтерського обліку. Оскаржувана ухвала не містить жодних висновків щодо заявленого ліквідатором клопотання. Суд не зазначив результатів його розгляду та не навів мотивів, з яких дійшов відповідного висновку. Залишення судом без розгляду зазначеного клопотання свідчить про неповне з`ясування обставин справи та є самостійним процесуальним порушенням, що вплинуло на правильність ухваленого рішення;

- висновок суду про неналежний спосіб захисту ґрунтується не на прямому приписі процесуального закону, а на власному тлумаченні можливості розгляду заявленої вимоги саме в межах справи про банкрутство. Отже, сам по собі висновок суду про застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України не може бути достатньою підставою для відмови у розгляді заяви ліквідатора та покладення на нього обов`язку звертатися до суду з окремим позовом

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

05.08.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від АТ "КРЕДОБАНК" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

14.09.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від ліквідатора ТОВ "Техніка і технології" арбітражного керуючого Вербицького О.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить врахувати наведені пояснення під час розгляду апеляційної скарги ТОВ «КУА «ДІКВ-Л»; апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 23.06.2026 скасувати та вирішити питання з урахуванням необхідності повної платіжної звірки, оцінки банківської виписки і правових наслідків виконання зобов`язання поручителем; не враховувати твердження про зловживання ліквідатором процесуальними правами як такі, що не підтверджені належними доказами та не стосуються предмета апеляційного перегляду

14.09.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від ліквідатора ТОВ "Техніка і технології" арбітражного керуючого Вербицького О.В. надійшли заперечення на відзив, в яких він, зокрема, просить відхилити доводи відзиву АТ «Кредобанк» та апеляційну скаргу ТОВ «КУА «ДІКВ-Л» задовольнити з урахуванням наданих пояснень.

В судовому засіданні 24.09.2026 брали участь представник ТОВ "КУА "ДІКВ-Л" (апелянта) та ліквідатор ТОВ "Техніка і технології". Інші учасники провадження у справі №922/1023/21 про банкрутство, явку уповноважених представників не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини відсутності суд не проінформували.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі апеляційної скарги ТОВ "КУА "ДІКВ-Л", в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.

Колегія суддів зауважує, що учасники судового процесу не були позбавлені можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, як безпосередньо в залі суду, так і в режимі відеоконференції.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/12842/17.

До того ж, відсутність уповноваженого представника не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а обставин неможливості вирішення спору у відповідному судовому засіданні судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, а також враховуючи межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, з огляду на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує її розгляд, вважаючи за можливе здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без учасників справи, які не з`явилися.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити: оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове про задоволення заяви ліквідатора про зобов`язання АТ «Кредобанк» повернути до ліквідаційної маси ТОВ «Техніка і технології» грошові кошти у розмірі 525 086,17 грн.

Арбітражний керуючий Вербицький О.В. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги ТОВ "КУА "ДІКВ-Л".

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, до господарського суду ліквідатором подана заява від 18.04.2024 №02-02-93/274 про зобов`язання повернути кошти та доповнення до заяви за Вихідним №02-02-93/261 від 20.05.2026.

У яких зазначено, що між банкрутом та АТ "Кредобанк" укладено кредитний договір від 18.03.2019 №07-2019 на суму 748 629,53 грн. на погашення кредитної заборгованості по договору від 27.12.2017 №37-2017 про надання овердрафту з датою погашення до 28.02.2020 та договір застави від 18.03.20221 б/н товарів у обороті. Заставна вартість предмета застави - 1 100 000,00 грн. Крім того, між керівником банкрута Степаненком С.В. та АТ "Кредобанк" 18.03.2019 укладено договір поруки б/н.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2020 по справі №912/2126/20 стягнуто солідарно частково з банкрута та Степаненко С.В., а саме: 782 077,03 грн., у т.ч. 648 618,67 грн. - неповернута сума кредиту, 69 044,42 грн. - прострочені відсотки, 51 652,75 грн. - пеня по простроченій основній сумі кредиту, 6 939,27 грн. - пеня по прострочених відсотках, 5 821,92 грн. - судовий збір.

Постановами від 17.02.2021 Фортечного ВДВС відкрито виконавче провадження №64528617 про примусове виконання наказу від 28.12.2020 по справі №912/2126/20 про стягнення з банкрута 5 821,92 грн. судового збору та виконавче провадження №64517941 про примусове виконання наказу від 28.12.2020 по справі №912/2126/2020 про стягнення з банкрута суми заборгованості за кредитним договором від 18.03.2019 №07-2019 в розмірі 776 255,11 грн., яка складається з неповернутої суми кредиту 648 618,67 грн., прострочених відсотків 69 044,42 грн., пені по простроченій основній сумі кредиту 51 652,75 грн. та пені по прострочених відсотках 6 939,27 грн. Крім того, стягнуто виконавчий збір 582,19 грн. та 77 625,51 грн. відповідно.

Постановами від 07.07.2021 Фортечного ВДВС зупинено вчинення виконавчих дій по зазначеним виконавчим провадженням.

Відповідно до листа Фортечного ВДВС від 15.06.2021 № 38264 (пункти 38-41) залишок боргу за виконавчими документами складає: 5 818,66 грн. по ВП №64528617 та 775 819,33 грн. по ВП № 64517941.

Таким чином, з банкрута в період примусового виконання стягнуто 3,26 грн. по ВП №64528617 та 435,78 грн. по ВП № 64517941. Крім того, стягнуто виконавчий збір 0,32 грн. та 43,57 грн. відповідно. Всього 482,93 грн.

Відповідно до відповіді АТ "Кредобанк" від 20.06.2023 № 257-15356/23 у зв`язку з невиконанням банкрутом взятих не себе зобов`язань по кредитній угоді від 18.03.2019 № 07-2019 відбулось списання кредитної заборгованості на позбалансовий рахунок 28.09.2021 - сума списаної заборгованості склала 648 618,67 грн., 14.04.2023 клієнтом сплачено 218 131,08 грн. раніше списаної заборгованості. Станом на 20.06.2023 сума безнадійної заборгованості складає - 430 487,59 грн., але згідно наданого розрахунку суми заборгованості по зазначеному кредитному договору сума заборгованості станом на 20.06.2023 - 450 916,72 грн., в т.ч. 430487,59 грн. - неповернута сума кредиту, 20 429,13 грн. - прострочена сума комісії за адміністрування кредиту.

Згідно відповіді ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 21.07.2021 №5146/6/11-28-12-01-11 за даними єдиного банку даних про платників по банкруту в АТ "Кредобанк" був 1 рахунок НОМЕР_2 , відкрито 30.06.2015, закрито 12.08.2019, A73325365000000260[телефон приховано], закрито 03.06.2022.

Таким чином, рішення суду від 01.12.2020, яким стягнуто солідарно з банкрута та ОСОБА_1 на користь АТ "Кредобанк" суму заборгованості за Кредитним договором 07-2019 від 18.03.2019 станом на 22.05.2020 в розмірі 776 255,11 грн., яка складається із: неповернутої суми кредиту - 648 618,67 грн.; прострочених відсотків - 69 044,42 грн; пені по простроченій основній сумі кредиту - 51 652,75 грн, пені по прострочених відсотках - 6 939,27 грн. та стягнуто з банкрута на користь АТ "Кредобанк" 5 821,92 грн. судового збору та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Кредобанк" 5 821,92 грн. судового збору виконано у сумі 218 131,08 грн., залишок суми кредиту складає 430 487,59 грн., прострочених відсотків - 69 044,42 грн; пені по простроченій основній сумі кредиту - 51 652,75 грн, пені по прострочених відсотках - 6 939,27 грн. та судового збору 5 821,92 грн.

Сума 20 429,13 грн. - прострочена сума комісії за адміністрування кредиту не стягнута рішенням суду від 01.12.2020 та невідомо чому вказана.

У заяві про грошові вимоги АТ "Кредобанк" від 16.07.2021 №2019/2021 вказано, що за результатом відкритого 17.02.2021 виконавчого провадження №64517941 жодного платежу на погашення та стягнення не було здійснено.

По наданому до заяви від 16.07.2021 №2019/2021 руху коштів по рахунку НОМЕР_3 з 18.03.2019 по 05.07.2021 вказано: повернення кл. кр. сд. № 07-2019 18.03.2019р. на рахунок 2063200002371: 29.03.2019р. 20 000,00 грн.; 4.25,10 грн.; 26.04.2019р. 19 974,90 грн.; 26.04.2019р. 396,08 грн.; 31.05.2019р. 19 603,92 грн.; 31.05.2019р. 11,30 грн.; 10.07.2019р. 199,70 грн.; 19.07.2019р. 19 789,00 грн.; 19.07.2019р. 711,00 грн.; 22.07.2019р. 445,00 грн.; 31.07.2019р. 18 844,00 грн.; 31.07.2019р. 10,86 грн. Всього 100 010,86 грн.

оплата %% по траншу № 07-2019 відп. до кред. дог. № 07-2019 від 18.03.2019р. на рахунок 2068410005310: 29.03.2019р. 5 574,90 грн.; 26.04.2019р. 12 540,08 грн.; 31.05.2019р. 12 643,45 грн.; 10.07.2019р. 11 907,36 грн.; 31.07.2019р. 11 760,84 грн.; 31.07.2019р. 373,86 грн.; 10.03.2020р. 3 262,36 грн.; 12.03.2020р. 15 000,00 грн. Всього 73 062,85 грн.

перерахування коштів на погашення (рахунок НОМЕР_3 ): 6.29.03.2019р. 25 600,00 грн.: кредиту 20 000 грн., %% 5 600 грн.; 26.04.2019р. 11 400,00 грн. тіла кредиту, % по кредиту і комісію по кредиту; 26.04.2019р. 22 634,00 грн. тіла кредиту, % по кредиту і комісію по кредиту; 31.05.2019р. 33 381,61 грн. тіла і % по кредиту; 10.07.2019р. 13 230,00 грн. оплата за товари зг. рах. № тв060000003 від 19.04.2019р.; 19.07.2019р. 20 500,00 грн. оплата за товари зг. рах. №тв060000003 від 19.04.2019р.; 22.07.2019р. 445,00 грн. оплата за товари зг. рах. №тв060000003 від 19.04.2019р.; 31.07.2019р. 32 555,88 грн. тіла і % по кредиту; 10.03.2020р. 10 000,00 грн. оплата за торгову марку згідно рах. № 1 від 01.10.2019р.; 12.03.2020р. 15 000,00 грн. оплата за торгову марку згідно рах. № 1 від 01.10.2019р.; 19.02.2021р. 467,69 грн. перерахування ОСОБА_2 коштів по ВП 64218759, боржник ОСОБА_1 ; 21.05.2021р. 435,78 грн. перерахування Форт. ВДВС; 21.05.2021р. 3,26 грн. перерахування Форт. ВДВС. Всього 185 653,22 грн.

плата за управління кредитом згідно з розпорядженням на договірне списання (рахунок 2068200000655): 26.04.2019р. 1 122,94 грн.; 31.05.2019р. 1 122,94 грн.; 10.07.2019р. 1 122,94 грн.; 31.07.2019р. 1 122,94 грн.; 10.03.2020р. 1 122,94 грн. Всього 5 614,70 грн.

плата за управління кредитом згідно з розпорядженням на договірне списання (рахунок 2068710005993): 10.03.2020р. 1 122,94 грн.; 10.03.2020р. 1 122,94 грн.; 10.03.2020р. 1 122,94 грн.; 10.03.2020р. 1 122,94 грн.; 10.03.2020р. 1 122,94 грн.; 10.03.2020р. 1 122,94 грн.; 19.02.2021р. 467,69 грн.; 21.05.2021р. 439,04 грн. Всього 7 644,37 грн.

комісія за сплату пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань згідно з розп. на дог. списання (рахунок № 639790101): 31.07.2019р. 443,38 грн.

Таким чином, отримано 371 986,00 грн., погашено основного боргу по кредиту 100010,86 грн.

Крім того, 12.04.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надана виписка по особовим рахункам банкрута з 01.12.2020 по 30.01.2024, згідно якої були наступні надходження коштів:

комісія за відшкодування судових витрат згідно з розп. на дог. списання 23.09.2022р. 2146,66 грн.;

повернення кл. кр. сд. № 07-2019 18.03.2019р. на рахунок НОМЕР_4 повернення раніше спис. безнад. з-ті: 14.04.2023р. 218131,08 грн.; 14.04.2023р. 305 141,63 грн.;

оплата %% по траншу № 07-2019 відп. до кред. дог. № 07-2019 від 18.03.2019р. на рахунок [рахунок приховано]: 24.07.2023р. 69 044,42 грн.; 24.07.2023р. 305141,63 грн.

оплата по кредиту: 24.07.2023р. 236 097,21 грн.; 04.09.2023р. 906,73 грн.;

плата за управління кредитом згідно з розпорядженням на договірне списання (рахунок 29097270038413): 04.09.2023р. 439,04 грн., 04.09.2023р. 467,69 грн. Всього 1 137 516,09 грн.

На переконання ліквідатора, під час дії мораторію введеного ухвалою суду від 22.06.2021 про відкриття провадження у справі про банкрутство, з рахунку банкрута перераховано АТ "Кредобанк" 525 086,17 грн. (14.04.2023 №18613801 - 218 131,08 грн., 24.07.2023 №36716566 - 69 044,42 грн., №36716774 - 236 097,21 грн., 04.09.2023 №44633833 - 906,73 грн., № 44633186 - 439,04 грн., № 44633248 - 467,69 грн.) та зараховано як погашення кредиту.

При цьому до заяви від 18.04.2024 ліквідатором додано відповідь Вих. №83-11474кі/24 від 02.05.2024 АТ "Кредобанк" на звернення ліквідатора №02-02-93/274 від 18.04.2024 за якою щодо обсягу стягнутої заборгованості використано обороти як по транзитному рахунку НОМЕР_3 , що відкритий для отримання коштів по обслуговуванню боргу так і по рахунках обліку складових заборгованості, тощо, що призвело до подвійного обліку сум стягнутого боргу та як наслідок не коректних висновків щодо його залишку.

Крім того, суд встановив, що рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2020 у справі №912/2126/20 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТОВ "Техніка і технології" та гр. ОСОБА_1 на користь АТ "Кредобанк" суму заборгованості за Кредитним договором №07-2019 від 18.03.2019 станом на 22.05.2020 в розмірі 776 255,11 грн, яка складається із: неповернутої суми кредиту - 648 618,67 грн; прострочених відсотків - 69 044,42 грн; пені по простроченій основній сумі кредиту - 51 652,75 грн, пені по прострочених відсотках - 6 939,27 грн. Стягнуто з ТОВ "Техніка і технології" на користь АТ "Кредобанк" 5821,92 грн судового збору. Стягнуто з гр. ОСОБА_1 на користь АТ "Кредобанк" 5821,92 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

Господарським судом 28.12.2020 на виконання зазначеного рішення суду видано 4 накази.

Вказані виконавчі документи АТ "Кредобанк" направило для примусового виконання до приватного виконавця Шмалька О.О. та до Фортечного відділу ДВС у м. Кропивницькому.

Станом на даний час всі виконавчі провадження щодо боржника ТОВ "Техніка і Технологія" зупинені на підставі постанови про зупинення від 07.07.2021 у зв`язку відкриттям провадження у справі про банкрутство ТОВ "Техніка і Технологія".

З моменту відкриття виконавчого провадження щодо ТОВ "Техніка і Технологія" (постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2021) до моменту зупинення вказаного виконавчого провадження стягувач (АТ "Кредобанк") не отримував грошових коштів в рамках примусового стягнення від ТОВ "Техніка і Технологія".

Як зазначено у виписці по особовому рахунку за період з 01.12.2020 по 30.01.2024, яка додана арбітражним керуючим до заяви про зобов`язання повернути кошти, щодо кореспондентського рахунку ( НОМЕР_5 ) на якому обліковується кошти виключно щодо виконання умов кредитного договору, який відкритий на підставі кредитного договору, від Фортечного відділу ДВС у м. Кропивницькому по виконавчому провадженню №64517941 щодо стягнення з боржника (ТОВ "Техніка і Технологія") грошових коштів по кредитному договору в розмірі 776 255,11 грн та по виконавчому провадженню №64528617 щодо стягнення з боржника (ТОВ "Техніка і Технологія") грошових коштів на сплату судового збору в розмірі 5 821,92 грн, які відкриті у вказаному відділі ДВС з примусового виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2020, стягувачем отримано наступні кошти:

- по виконавчому провадженню №64517941, де боржник ТОВ "Техніка і Технологія", у відповідності до документу №9372 від 20.05.2021 на кореспондентський рахунок НОМЕР_5 отримано в рахунок виконання судового рішення 435,78 грн.

- по виконавчому провадженню №64528617, де боржник ТОВ "Техніка і Технологія", у відповідності до документу №9375 від 20.05.2021 на кореспондентський рахунок НОМЕР_5 отримано в рахунок виконання судового рішення 3,26 грн.

Отже вказані кошти отримано до дати винесення ухвали від 22.06.2021 про введення мораторію у справі №922/1023/21.

Як зазначено у виписці по особовому рахунку за період з 01.12.2020 по 30.01.2024, яка додана арбітражним керуючим до заяви про зобов`язання повернути кошти, щодо кореспондентського рахунку ( НОМЕР_5 ) на якому обліковуються кошти щодо виконання умов кредитного договору, який відкритий на підставі кредитного договору, від приватного виконавця Шмалька О.О. по виконавчому провадженню №64218759 щодо стягнення з боржника ( ОСОБА_1 який є поручителем за виконання кредитного договору №07-2019 від 18.03.2019) грошових коштів по кредитному договору в розмірі 776 255,11 грн та по виконавчому провадженню №64220219 щодо стягнення з боржника ( ОСОБА_1 ) грошових коштів зі сплати судового збору в розмірі 5 821,92 грн, які відкриті з примусового виконання рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.12.2020 року, стягувачем отримані наступні кошти:

- по виконавчому провадженню №64218759, де боржник ОСОБА_1 , у відповідності до документу №2022 від 19.02.2021 на кореспондентський рахунок НОМЕР_5 отримано в рахунок виконання судового рішення 467,69 грн.

- по виконавчому провадженню №64218759, де боржник ОСОБА_1 , у відповідності до документу №22194 від 23.09.2022 на кореспондентський рахунок НОМЕР_5 отримано в рахунок виконання судового рішення 2 146,66 грн.

- по виконавчому провадженню №64218759, де боржник ОСОБА_1 , у відповідності до документу №23366 від 14.04.2023 на кореспондентський рахунок НОМЕР_5 отримано в рахунок виконання судового рішення 513 411,45 грн.

- по виконавчому провадженню №64218759, де боржник ОСОБА_1 , у відповідності до документу №23365 від 14.04.2023 на кореспондентський рахунок НОМЕР_5 отримано в повернення авансового внеску по вказаному виконавчому провадженню 5 500 грн.

- по виконавчому провадженню №64220219, де боржник ОСОБА_1 , у відповідності до документу №23363 від 14.04.2023 на кореспондентський рахунок НОМЕР_5 отримано в рахунок виконання судового рішення 3 861,26 грн.

- по виконавчому провадженню №64220219, де боржник ОСОБА_1 , у відповідності до документу №23362 від 14.04.2023 на кореспондентський рахунок НОМЕР_5 отримано в повернення авансового внеску по вказаному виконавчому провадженню 500 грн.

Таким чином, за період з 01.12.2020 (дата ухвалення рішення про солідарне стягнення з ТОВ "Техніка і Технологія" та ОСОБА_1 , як поручителя) по 30.01.2024 стягувачем (АТ "Кредобанк"), в рахунок виконання судового рішення від 01.12.2020 та по виконавчих документах (судовий наказ № 912/2126/20 виданий 28.12.2020 про стягнення з ТОВ "Техніка і Технологія" на користь АТ "Кредобанк" 5 821,92 грн. судового збору та судовий наказ №912/2126/20 виданий 28.12.2020 про стягнення з ТОВ "Техніка і Технологія" на користь АТ "Кредобанк" суму заборгованості по кредитному договору в розмірі 776 255,11 грн, та судовий наказ № 912/2126/20 виданий 28.12.2020 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ "Кредобанк" 5 821,92 грн. судового збору та судовий наказ № 912/2126/20 виданий 28.12.2020 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ "Кредобанк" суму заборгованості по кредитному договору в розмірі 776 255,11 грн), які знаходяться на примусовому виконанні у Фортечному відділі ДВС м. Кропивницький (ВП № 64517941 та ВП № 64528617) (по яких у відповідності до Постанови від 07.07.2021 зупинені виконавчі дії), та які знаходяться на примусовому виконанні у приватного виконавця Шмалька О.О. (ВП № 64218759 та ВП № 64220219), отримано загальну суму в розмірі 526 326,10 грн. Інших коштів, від боржника ТОВ "Техніка і Технологія" та боржника ОСОБА_1 або коштів від проведення примусового виконання виконавчих документів щодо стягнення з ТОВ "Техніка і Технологія" та зі ОСОБА_1 у солідарному порядку грошових коштів в розмірі 776 255,11 грн заборгованості по кредитному договору та 5 821,92 грн судового збору з ТОВ "Техніка і Технологія", та 5 821,92 грн судового збору зі ОСОБА_1 - стягувачем АТ "Кредобанк" не отримувалось.

В рамках виконавчого провадження №64517941 щодо примусового виконання виконавчого документа, судового наказу № 912/2126/20 виданого 28.12.2020 про стягнення з ТОВ "Техніка і Технологія" на користь АТ "Кредобанк" та в рамках виконавчого провадження №64218759 щодо примусового виконання виконавчого документа, судового наказу №912/2126/20 виданого 28.12.2020 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ "Кредобанк" солідарної суми заборгованості по кредитному договору в розмірі 776 255,11 грн, з боржників (ТОВ "Техніка і Технологія" та ОСОБА_1 ) на користь стягувача (АТ "Кредобанк") солідарно стягнуто та перераховано стягувачу кошти (часткове виконання виконавчих документів), на погашення заборгованості по кредитному договору, в сумі 516 461,58 грн (435,78 + 467,69 + 2 146,66 + 513 411,45 = 516 461,58).

- в рамках виконавчого провадження №64528617 щодо примусового виконання виконавчого документу, судового наказу № 912/2126/20 виданого 28.12.2020 про стягнення з ТОВ "Техніка і Технологія" на користь АТ "Кредобанк" 5 821,92 грн судового збору, з боржника (ТОВ "Техніка і Технологія") на користь стягувача стягнуто 3,26 грн.

- в рамках виконавчого провадження №64220219 щодо примусового виконання виконавчого документу, судового наказу №912/2126/20 виданого 28.12.2020 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь АТ "Кредобанк" 5 821,92 грн судового збору, з боржника ( ОСОБА_1 ) на користь АТ "Кредобанк" стягнуто 3 861,26 грн.

Також в рамках ВП №64218759 та ВП №64220219 стягувачу повернуто авансовий платіж в розмірі 5 500 та 500 грн, які стягувачем сплачувався на вимогу приватного виконавця та який не входить до сум, яка направлена на погашення заборгованості по наказам №912/2126/20 виданого 28.12.2020 про стягнення з ТОВ "Техніка і Технологія" та ОСОБА_1 на користь АТ "Кредобанк" суми заборгованості по кредитному договору в розмірі 776 255,11 грн та по 5 821,92 грн з кожного боржника судового збору.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога ліквідатора про стягнення з АТ "Кредобанк" коштів у сумі 525 086,17 грн у контексті обґрунтування такої вимоги заявником є спором щодо стягнення безпідставно отриманих коштів, що регулюється ст. 1212 ЦК України, яка зобов`язує особу, що набула або зберегла майно (гроші) за рахунок іншої сторони без достатньої правової підстави, повернути це майно потерпілому. Захист такого порушеного права здійснюється виключно шляхом звернення до суду з позовом відповідно до вимог ГПК України з урахуванням особливостей визначених КУзПБ. Не дивлячись на це, ліквідатор, звернувшись до господарського суду у справі про банкрутство ТОВ "Техніка і технології" з заявою про зобов`язання повернути кошти з урахуванням доповнення до заяви за яким змінив предмет вимоги на стягнення коштів, обрав спосіб (механізм) захисту порушеного права не передбачений нормами ГПК України та КУзПБ.

За висновком суду, вимога ліквідатора про стягнення коштів, які надійшли від реалізації активів поручителя ( ОСОБА_1 ) на користь банкрута є безпідставним, незаконним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки такі кошти не є майном банкрута ТОВ "Техніка і Технологія", яке підлягає включенню до ліквідаційної маси останнього. Ліквідатором не надано суду жодного доказу на підтвердження обставини наявності залишку коштів на рахунках ТОВ "Техніка і технології" до дати визнання такого боржника банкрутом, крім цього не надано жодного доказу реалізації активів банкрута під час ліквідаційної процедури банкрута та надходження таких коштів на рахунки банкруту в АТ "Кредобанк". Відповідно, в ході розгляду справи ліквідатором належними та допустимими доказами не доведено існування обставин, які могли б бути підставою для задоволення його вимог.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Постановою від 21.04.2022 Господарський суд Кіровоградської області визнав ТОВ "Техніка і технології" банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру щодо банкрута, призначив ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Вербицького О.В. Зобов`язав ліквідатора, арбітражного керуючого Вербицького О.В. протягом 12 місяців здійснити ліквідацію ТОВ "Техніка і технології". Ухвалою від 23.05.2024 господарський суд клопотання №02-02-93/319 від 30.04.2024 ліквідатора, арбітражного керуючого Вербицького О.В. про продовження строку ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора задовольнив. Продовжив строк ліквідаційної процедури банкрута - ТОВ "Техніка і технології" та повноважень ліквідатора, арбітражного керуючого Вербицького О.В. на шість місяців.

До господарського суду через систему "Електронний суд" 23.07.2024 надійшла заява №02-02-93/274 від 18.04.2024 ліквідатора, арбітражного керуючого Вербицького О.В. про зобов`язання повернути кошти з вимогою: зобов`язати АТ "КРЕДОБАНК" повернути на ліквідаційний рахунок банкрута № НОМЕР_1 кошти у сумі 525 086,17 грн., які отримано в період дії мораторію (14.04.2023р. №18613801 - 218 131,08 грн., 24.07.2023р. №36716566 - 69 044,42 грн., №36716774 - 236 097,21 грн., 04.09.2023р. №44633833 - 906,73 грн., №44633186 - 439,04 грн., №44633248 - 467,69 грн.).

Ухвалою від 26.07.2024 господарський суд розгляд такої заяви призначив на 12:00 - 20.08.2024. Протокольною ухвалою від 20.08.2024 господарський суд оголосив перерву у засіданні суду з розгляду цієї заяви до 03.10.2024 о 14:30 год.

Ухвалою від 20.04.2026 господарський суд розгляд заяви №02-02-93/274 від 18.04.2024 про зобов`язання повернути кошти та клопотання №02-02-93/817 від 01.11.2024 ліквідатора, арбітражного керуючого Вербицького О.В. про продовження строку ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора призначив на 15:00 - 05.05.2026. Запропонував ліквідатору, арбітражному керуючому Вербицькому О.В. надати господарському суду до засідання суду відомості чи підтримуються ним у даний час вимоги заяви №02-02-93/274 від 18.04.2024 про зобов`язання повернути кошти з урахуванням належності та ефективності способу захисту, обраного ліквідатором при звернені до суду з такою заявою, а також вимоги клопотання про продовження строку ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора.

До господарського суду через систему "Електронний суд" 03.05.2026 надійшло клопотання №02-02-93/216 від 30.04.2026 ліквідатора, арбітражного керуючого Вербицького О.В.:

1. Долучити до матеріалів справи протокол засідання комітету кредиторів ТОВ "Техніка і технології" від 24.04.2026р. № 12 разом з додатками.

2. Продовжити строк ліквідаційної процедури та повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Вербицького О.В. на 6 місяців. Ухвалу з печаткою суду та підписом судді направити на мою поштову адресу: вул. Олексія Різниченка, буд. 82 оф. 4, м. Кривий Ріг, 50084.

3. Розгляд заяви від 18.04.2024р. № 02-02-93/274 про зобов`язання повернути кошти відкласти.

У такому клопотанні, зокрема, містяться відомості, що ліквідатором підтримуються вимоги заяви від 18.04.2024р. № 02-02-93/274 про зобов`язання повернути кошти.

Протокольною ухвалою від 05.05.2026 оголошено перерву щодо розгляду заяви №02-02-93/274 від 18.04.2024 ліквідатора, арбітражного керуючого Вербицького О.В. про зобов`язання повернути кошти до 21.05.2026 о 14:30 год.

До господарського суду через систему "Електронний суд" 20.05.2026 надійшли:

- від АТ "Кредобанк" додаткові пояснення та заперечення щодо заяви арбітражного керуючого про зобов`язання повернення коштів на ліквідаційний рахунок з вимогами:

1. Прийняти дані додаткові заперечення та долучити їх до матеріалів справи.

2. У задоволенні заяви арбітражного керуючого Вербицького О.В. про зобов`язання повернення коштів на ліквідаційний рахунок, - відмовити у повному обсязі.;

- від ліквідатора, арбітражного керуючого Вербицького О.В. доповнення до заяви про зобов`язання повернути кошти за Вихідним №02-02-93/261 з вимогою стягнути з АТ "Кредобанк" (код 09807862, вул. Сахарова, 78, м. Львів, 79026) на користь ТОВ "Техніка і технології" (код 36584896, вул. Соборна, буд. 22, кв. 103, м. Кропивницький, 25009) ліквідаційний рахунок № НОМЕР_1 кошти у сумі 525 086,17 грн.

У судовому засіданні 21.05.2026 представник кредитора - АТ "Кредобанк" та ліквідатор зазначили про необхідність відкладення розгляду заяви №02-02-93/274 від 18.04.2024 ліквідатора, арбітражного керуючого Вербицького О.В. про зобов`язання повернути кошти саме у зв`язку з надходженням до суду 20.05.2026 від ліквідатора, арбітражного керуючого Вербицького О.В. доповнення до заяви про зобов`язання повернути кошти за Вихідним №02-02-93/261 та від АТ "Кредобанк" додаткових пояснень та заперечення щодо заяви арбітражного керуючого про зобов`язання повернення коштів на ліквідаційний рахунок.

Ухвалою від 21.05.2026 господарський суд, зокрема, продовжив строк ліквідаційної процедури банкрута - ТОВ "Техніка і технології" та повноважень ліквідатора, арбітражного керуючого Вербицького О.В. на шість місяців та оголосив перерву в засіданні суду з розгляду заяви №02-02-93/274 від 18.04.2024 ліквідатора, арбітражного керуючого Вербицького О.В. про зобов`язання повернути кошти з урахуванням доповнення до заяви за Вихідним №02-02-93/261 від 20.05.2026 до 11:00 - 23.06.2026.

До господарського суду через систему "Електронний суд" 22.06.2026 від АТ "Кредобанк" надійшли додаткові пояснення та заперечення щодо доповнення арбітражного керуючого до заяви про зобов`язання повернути кошти від 20.05.2026 з вимогою у задоволенні заяви із відповідним доповненням арбітражного керуючого Вербицького О.В. про стягнення з АТ "Кредобанк" коштів на ліквідаційний рахунок відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні 23.06.2026 ліквідатор, арбітражний керуючий Вербицький О.В. та уповноважена особа засновників (учасників) боржника підтримали вимоги заяви №02-02-93/274 від 18.04.2024 про зобов`язання повернути кошти з урахуванням доповнення до заяви за Вихідним №02-02-93/261 від 20.05.2026, повноважні представники кредиторів заперечили можливість задоволення таких вимог ліквідатора.

Ліквідатором, арбітражним керуючим Вербицьким О.В. під час розгляду по суті вказаної заяви заявлено клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів.

Вказане клопотання, протокольною ухвалою від 23.06.2026 було відхилене судом.

Натомість у апеляційній скарзі зазначається, що: «Під час судового засідання ліквідатором було заявлено клопотання про залучення спеціаліста Національного банку України для надання роз`яснень щодо особливостей функціонування кореспондентських рахунків, порядку обліку коштів, механізму їх зарахування та інших питань, які потребують спеціальних знань у сфері банківської діяльності. Зазначене клопотання було обумовлене тим, що встановлення відповідних обставин виходить за межі загальних правових знань та потребує спеціальних знань у сфері банківського законодавства і бухгалтерського обліку. Оскаржувана ухвала не містить жодних висновків щодо заявленого ліквідатором клопотання. Суд не зазначив результатів його розгляду та не навів мотивів, з яких дійшов відповідного висновку».

Колегія суддів відхиляє такі доводи виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні, яке відбулось 23.06.2026 року, після надання пояснень та заперечень кредиторами, арбітражним керуючим Вербицьким О.В. було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи (звукозапис судового засідання з 1:01:58 по 1:02:48) для надання часу для отримання арбітражним керуючим висновку від Національного банку щодо з`ясування питання про назви рахунків на яких обліковуються ті чи інші кошти.

Тобто ліквідатор просив відкласти розгляд справи для отримання доказу який, на його думку, може підтвердити або спростувати ті або інші обставини, проте ним не заявлялось клопотання про залучення спеціаліста Національного банку України, як помилково вважає апелянт.

Більше того, його твердження про те, що оскаржувана ухвала не містить жодних висновків щодо заявленого ліквідатором клопотання спростовуються змістом ухвали від 23.06.2026, а тези про те, що: «суд не зазначив результатів його розгляду» та «залишення судом без розгляду зазначеного клопотання» є взаємо суперечливими та не відповідають обставинам справи.

Так, відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суд першої інстанції зазначив, що за приписами ч.ч. 2, 4 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

При цьому заява №02-02-93/274 від 18.04.2024 про зобов`язання повернути кошти з урахуванням доповнення до заяви за Вихідним №02-02-93/261 від 20.05.2026 не містять відомостей про докази, які не можуть бути подані у встановлений законом строк з об`єктивних причин.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. (ч. 8 ст. 80 ГПК України)

Вказані обставини, виключають можливість задоволення клопотання ліквідатора про відкладення розгляду справи для надання додаткових доказів, що не спростовано скаржником.

В свою чергу, розглянувши вимоги заяви №02-02-93/274 від 18.04.2024 про зобов`язання повернути кошти з урахуванням доповнення до заяви за Вихідним №02-02-93/261 від 20.05.2026 ліквідатора, господарський суд дійшов правомірних висновків про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. (п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України)

Повноваження ліквідатора визначені ст. 61 КУзПБ, зокрема, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, формує ліквідаційну масу, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом, здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Натомість при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. (ч. 1-2 ст. 161 ГПК України)

За ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В той же час, ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Наведене узгоджується з положеннями ч.ч. 1-2 ст. 5 ГПК України, за якими здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Слід акцентувати увагу на тому, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Натомість під способом захисту цивільного права чи інтересу розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний висновок, викладений у п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, у п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.07.2021 у справі № 903/1030/19). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібний висновок, викладений в п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц та п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 09.02.2021 у справі №381/622/17, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі №922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 28.09.2022 у справі №483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55)).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)).

В свою чергу, обрання способу захисту - це прерогатива позивача. Водночас свобода в обрані способу захисту передбачає й несення позивачем ризику відмови в задоволенні позовних вимог у зв`язку із неналежністю чи неефективністю заявленого захисту. Вказане узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду про те, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц виснувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (пункт 58).

Аналогічні висновки приведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 02.11.2022 у справі № 922/3166/20 (пункт 85), від 04.07.2023 у справі №233/4365/18 (пункт 31), від 20.06.2023 у справах № 554/10517/16-ц (пункт 7.47) та №633/408/18 (пункт 11.12).

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 (пункт 55)). Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункти 63, 89), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17 (пункт 119), від 16.09.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.6), від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55), від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 86)).

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Так, відповідно до ч. ч. 1- 6 ст. 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;

зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;

не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли внаслідок відмови боржника від виконання правочинів (договорів) у процедурі санації, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.

Під час процедури розпорядження майном боржник має право задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п`ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

В свою чергу, статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з ст. 10 Закону "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти боржника.

Згідно з вимогами ч.ч. 1 та 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Водночас в абз. 4 ч. 5 ст. 41 КУзПБ визначено, що стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.

Наведена вище норма КУзПБ надає право розпоряднику здійснювати контроль за стягненнями грошових коштів з рахунку боржника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постановах від 05.07.2021 у справі № 911/378/17, від 01.06.2022 у справі № 921/574/20 арбітражний керуючий із метою контролю за стягненням грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, може подати скаргу до суду на дії державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у разі виявлення певних порушень при здійсненні відповідних стягнень.

Розглядаючи скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця щодо їх (рішень, дій, бездіяльності) правомірності/неправомірності, суд має надати оцінку законності дій останнього, тобто встановити, чи було ним дотримано приписи законодавства, які регламентують його діяльність у спірних правовідносинах, та саме в залежності від вказаних обставин, дійти висновку про задоволення або відмову у задоволенні скарги (див. постанови Верховного Суду від 19.04.2022 у справі № 905/781/20, від 12.04.2023 у справі № 904/1283/22, від 15.03.2024 у справі № 925/1770/15(925/11/23)).

Таким чином, встановивши, що виконавцем здійснено списання грошових коштів з рахунків боржника в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, на які поширюється його дія, арбітражний керуючий Вербицький О.В. не був позбавлений права на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного/приватного виконавця, втім цього не зробив.

Разом з тим, відповідно до ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України.

За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Отже, законодавець підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі №918/335/17, від 15.06.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20)).

Згідно із ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного невизначеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено вимогу.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. (ч. 1 ст. 1212 ЦК України)

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм гл. 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів), від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але надалі відпала.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212- 1214 ЦК України).

Виходячи з положень ст. 16 ЦК України, ст. 5 ГПК України захист порушеного права має здійснюється виключно шляхом звернення до суду з позовом відповідно до вимог ГПК України з урахуванням особливостей визначених КУзПБ.

Проте ліквідатор, звернувшись до господарського суду у справі про банкрутство ТОВ "Техніка і технології" з заявою про зобов`язання повернути кошти (з урахуванням доповнення до заяви, за яким змінив предмет вимоги на стягнення коштів), обрав спосіб (механізм) захисту порушеного права, який не передбачений нормами ГПК України та КУзПБ.

Встановивши, що між ТОВ "Техніка і технології" та з АТ "Кредобанк" існує спір щодо стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 525 086,17 грн (у контексті обґрунтування такої вимоги заявником та заперечень іншої сторони), що регулюється ст. 1212 ЦК України, суд першої інстанції слушно зауважив на необхідності звернення із відповідним позовом в межах справи про банкрутство, адже суд позбавлений права трактувати на власний розсуд, як форму так і зміст, як заяви так і її вимоги, позаяк таке трактування порушить принцип диспозитивності господарського судочинства, визначений ст. 14 ГПК України, за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доводи апеляційної скарги обґрунтованості цих висновків не спростовують.

В даному випадку ліквідатор ТОВ "Техніка і технології" арбітражний керуючий Вербицький О.В. не звертався до суду а ні зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність виконавця, а ні з позовною заявою з вимогами до АТ "Кредобанк" про повернення безпідставно отриманих коштів, яку належало б розглядати в межах справи про банкрутство відповідно до вимог ГПК України та з урахуванням особливостей визначених КУзПБ, натомість подав процесуальну заяву як учасником в основній справі № 922/1023/21, тобто ним обрано неналежний та неефективний спосіб захисту порушеного права боржника.

Слід зазначити, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 28).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством/договором, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 43); постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17; постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі №920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 31.10.2019 у справі № 916/1134/18, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі №910/7029/20.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Окремо, щодо суті вимог ліквідатора господарський суд зазначив, що за ч. 3 ст. 61 КУзПБ під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов`язаний використовувати лише один (ліквідаційний) рахунок боржника в банківській установі. Залишки коштів на інших рахунках перераховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси. (ч. 1 ст. 62 КУзПБ)

Ліквідатор не зміг обґрунтувати причини наявності інших рахунків крім єдиного (ліквідаційного) рахунку боржника в банківській установі, пославшись на дуже велику кількість рахунків банкрута, які він намагався закрити протягом 4 років.

Посилання в апеляційній скарзі на невстановлення судом правової природи рахунку, на який надходили спірні кошти, спростовуються змістом оскаржуваної ухвали, з якої вбачається, що судом першої інстанції, під час розгляду заяви арбітражного керуючого було з`ясовано питання щодо правової природи рахунку ( НОМЕР_5 ) на який було зараховано кошти на загальну суму 526 326,10 грн.

Стверджуючи про те, що це кошти Боржника, арбітражний керуючий зобов`язаний довести те, що такі кошти надійшли на рахунок НОМЕР_5 з відповідного рахунку на якому обліковувалися кошти такого товариства або з ліквідаційного рахунку який відкритий після відкриття провадження у справі про банкротство.

Натомість представники кредиторів: АТ "Кредобанку" та АТ "Укрексімбанк" зазначили, що відповідно до Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою №162 від 29.07.2022 Правління Національного банку України, кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається банком іншому банку, філії іноземного банку в Україні для виконання міжбанківських платіжних операцій; поточний рахунок - рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Тобто, поняття кореспондентський рахунок не можна ототожнювати з поняттям поточний рахунок, позаяк поточний рахунок відкривається фізичним та юридичним особам для щоденних розрахунків, зберігання власних коштів та отримання платежів. Кореспондентський рахунок відкривається виключно між фінансовими установами (одним банком для іншого) для проведення міжбанківських переказів, коли клієнти різних банків відправляють гроші один одному.

Крім цього, ліквідатором не враховані положення постанови №89 від 11.09.2017 Правління Національного Банку України "Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України з бухгалтерського обліку", якою затверджено План рахунків бухгалтерського обліку банків України. За рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України (далі - План рахунків) відображаються операції, що визначені законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, відповідно до їх економічної суті. План рахунків - систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій з метою забезпечення потреб складання фінансової звітності.

Судом з`ясовано, що вказаний рахунок НОМЕР_5 відкритий на виконання умов кредитного договору, а саме у відповідності до положень п. 2.7. номер рахунку Банку для зарахування коштів у безготівковій формі та/або внесення готівки в касу Банку, для здійснення Позичальником платежів за цим договором № 2909…

Отже, оскільки такий рахунок є рахунком Банку на якому обліковуються зараховані на погашення кредитного договору кошти, то таким рахунком Позичальник (ТОВ «Техніка і технологія») не може розпоряджатися з метою здійснення власної господарської діяльності (самостійно проводити списання з цього рахунку або зарахування інших коштів на власний розсуд).

В свою чергу, як встановлено судом та не спростовано апелянтом, з моменту відкриття виконавчого провадження щодо ТОВ "Техніка і Технологія" (постанова про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2021) до моменту зупинення вказаного виконавчого провадження стягувач (АТ "Кредобанк") не отримував грошових коштів в рамках примусового стягнення від ТОВ "Техніка і Технологія".

Ліквідатором не надано суду жодного доказу на підтвердження обставини наявності залишку коштів на рахунках ТОВ "Техніка і технології" до дати визнання такого боржника банкрутом, крім цього не надано жодного доказу реалізації активів банкрута під час ліквідаційної процедури банкрута та надходження таких коштів на рахунки банкруту в АТ "Кредобанк". Відповідно, в ході розгляду справи ліквідатором належними та допустимими доказами не доведено існування обставин, які могли б бути підставою для задоволення його вимог.

За змістом ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 цього Кодексу).

За таких умов, аргументи скаржника щодо обґрунтованості вимог ліквідатора, арбітражного керуючого Вербицького О.В. до АТ "Кредобанк" про зобов`язання повернути кошти не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, правильним видається висновок господарського суду про відсутність підстав для задоволення Заяви №02-02-93/274 від 18.04.2024 (з урахуванням доповнення до заяви за Вихідним №02-02-93/261 від 20.05.2026).

Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не виявлено.

З огляду на що, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності мотивів та висновків суду, викладених в ухвалі від 23.06.2026, у зв`язку з чим, відхиляються як необґрунтовані, а тому відсутні підстави для її зміни чи скасування.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л" на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 23.06.2026 у справі № 922/1023/21 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 23.06.2026 у справі №922/1023/21 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ДІКВ-Л".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 30.09.2026

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя А.Є. Чередко