ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 922/3462/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
позивача - Почуєв В. А.,
відповідачів - Рудюк Ю. А., Конопля О. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 (судді: Білоусова Я. О. - головуючий, Крестьянінов О. О., Тарасова І. В.), рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 (суддя Жиляєв Є. М.) та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2026
у справі за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал"
до відповідачів: 1) Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", 2) Акціонерне товариство "Харківобленерго"
про зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У вересні 2025 року Комунальне підприємство "Харківводоканал" (далі - КП "Харківводоканал") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - ДПЗД "Укрінтеренерго") та Акціонерного товариства "Харківобленерго" (далі - АТ "Харківобленерго") про (з урахуванням заяви про зміну предмету позову, прийнятої до розгляду згідно з ухвалою від 21.10.2025) про :
- зобов`язання АТ "Харківобленерго" провести перерахунок обсягів електричної енергії, спожитих за період серпень-вересень 2025 року КП "Харківводоканал" розподілених під час виконання договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 1,01 та від 01.01.2019 № 4;
- зобов`язання ДПЗД "Укрінтеренерго" на підставі здійсненого АТ "Харківобленерго" перерахунку обсягів електричної енергії виставити КП "Харківводоканал" нові рахунки на оплату вартості електричної енергії, спожитої за період серпень 2025 року за умовами договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії від 11.06.2025 № 41/6-ПД/25 та договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії від 10.09.2025 № 25/9-ПД/25 та за період вересень 2025 року за умовами договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії від 10.09.2025 № 25/9-ПД/25.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю недоліків у виставлених позивачеві рахунках щодо визначення дійсних обсягів електричної енергії, а саме неврахування технологічних втрат електричної енергії по субспоживачам.
1.3. У відзивах на позовну заяву ДПЗД "Укрінтеренерго" та АТ "Харківобленерго" просили відмовити в її задоволенні, зазначаючи, зокрема, що позивачем не надано доказів дотримання процедури визначення технологічних втрат передбаченої умовами пункту 17-20 додатку № 4 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 1,01 (у редакції, викладеній в рішенні Господарського суду Харківської області від 05.01.2021 у справі № 922/2947/20) та до договору від 01.01.2019 № 4 (в редакції рішення суду у справі № 922/2948/20), що свідчить про безпідставність та необґрунтованість доводів позивача.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 у задоволенні позову відмовлено.
Аргументуючи судове рішення, суд виходив із того, що Кодексом комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 311 (далі - Кодекс комерційного обліку електричної енергії) визначено, що облік технологічних втрат розраховується в залежності від схеми організації обліку (паралельного або послідовного приєднання) та межі встановлення точки передачі/розподілу електричної енергії субспоживачу, при цьому, в обох випадках обов`язок щодо організації складення відповідного балансу покладається на основного споживача, яким у наведеному випадку є позивач, шляхом його зобов`язання надати оператору системи (відповідачу-2) у повному обсязі необхідні вихідні дані для визначення та врахування величини технологічних втрат електричної енергії, що пов`язані з передачею/розподілом електричної енергії технологічними електричними мережами власника, водночас, порядок розрахунків величини технологічних втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах власників технологічних мереж та її значення зазначаються в договорах про передачу/розподіл електричної енергії. Отже, технологічні витрати електричної енергії розраховуються оператором системи розподілу на підставі вихідних даних для оформлення додатка зазначеного в пункті 18 додатку № 4 до договорів, які (вихідні дані) КП "Харківводоканал" зобов`язаний був надати протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця. Проте, як свідчать матеріали справи, оскільки позивач не надав вказаних вихідних даних, то розрахунки за розподіл електричної енергії споживачу (основному споживачу) проводяться оператором системи без врахування усіх визначених на підставі таких даних втрат.
Суд зазначив, що для розрахунку технологічних втрат в технологічних електричних мережах спільного використання необхідні відповідні вихідні дані. При цьому важливим для розрахунку, окрім інших даних, є саме визначення обсягу розподілу електричної енергії для забезпечення субспоживачів. Так як, ця величина відома лише власнику електричних мереж та не відображується у звітах про обсяги розподіленої електричної енергії, які надаються оператору системи розподілу. Для надання цієї інформації, власник мереж повинен забезпечити облік електричної енергії у кожному місці підключення (відгалуження) субспоживачів від власної електричної мережі. Водночас матеріали справи не містять та позивачем не надано доказів надання позивачем як власником мереж забезпечення обліку електричної енергії у кожному місці підключення (відгалуження) субспоживачів від власної електричної мережі. Отже, оскільки КП "Харківводоканал" не організував розрахунковий облік відповідно до положень Кодексу комерційного обліку електричної енергії, у відповідача відсутня можливість самостійно виконати вимоги розділу 7 Методичних рекомендацій визначення технологічних втрат електричної енергії в трансформаторах і лініях електропередавання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.06.2013 № 399 (далі - Методичні рекомендації) та провести всі розрахунки, що пов`язані зі спільним використанням технологічних електричних мереж позивача.
Враховуючи, що умовами договорів встановлено, що при визначенні обсягу розподіленої електричної енергії враховуються технологічні втрати, проте для виникнення обов`язку у відповідача врахувати такі втрати, передує обов`язок позивача надати відповідні вихідні дані у відповідний строк, без виконання такого обов`язку позивачем визначення самостійно відповідачем таких втрат згідно з умовами договорів є неможливим.
За наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, за вимогами, заявленими до АТ "Харківобленерго".
Відмовляючи у позові, заявленому до ДПЗП "Укрінтеренерго", місцевий господарський суд виходив із того, що позивач, обґрунтовуючи позов до вказаного відповідача, посилався на неналежне виконання ним обов`язку щодо визначення обсягів розподіленої електричної енергії серпень 2025 року за умовами договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії від 11.06.2025 № 41/6-ПД/25 та договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії від 10.09.2025 № 25/9-ПД/25 без врахування технологічних втрат розподілу електричної енергії по субспоживачам. Водночас, за висновками суду у ДПЗП "Укрінтеренерго" такий обов`язок відсутній і протилежного позивачем належними та допустимими доказами не доведено. ДПЗД Укрінтеренерго отримує всю інформацію про споживачів, які стали споживачами підприємства саме від оператора системи розподілу.
2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 24.02.2026 у задоволенні заяви КП "Харківводоканал" про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2026 рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 і додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2026 у цій справі залишено без змін.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, КП "Харківводоканал" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2026, рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 і додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2026 у цій справі, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження, скаржник посилається на положення пунктів 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, вважає оскаржені судові рішення постановленими з неправильним застосуванням судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права,
За доводами скаржника, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/3757/17, а також щодо застосування статті 79 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 16.08.2023 № 910/66/22, від 02.08.2023 № 917/1373/21, від 14.08.2018№ 905/2382/17, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 щодо вимог до стандартів доказування. Також суди необґрунтовано, на думку скаржника, відхилили клопотання про призначення судової експертизи у цій справі та клопотання про долучення до матеріалів справи як доказу висновку експертів від 28.11.2025 № 45/1-2/25.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Харківобленерго" просить залишити без змін оскаржені у справі судові рішення як законні та обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення, вказуючи на безпідставність доводів скаржника з підстав, наведених у відзиві.
Щодо доводів заявника касаційної скарги про необхідність призначення судової експертизи, відповідач зазначив, що проведення експертного розрахунку не усуває встановленого судами факту невиконання позивачем передбачених договором дій, які повинні передувати проведенню необхідного розрахунку Оператором системи розподілу.
3.3. 26.08.2026 від ДПЗД "Укрінтеренерго" надійшов відзив на касаційну скаргу, який подано поза межами встановлено судом строку - до 24.08.2026.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в межах касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 11.06.2025 між КП "Харківводоканал" (споживач) та ДПЗД "Укрінтеренерго" (постачальник) було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії №41/6- ПД/25, за змістом пункту 13.1 якого договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України та діє по 31.12.2025, а в частині постачання електричної енергії по 06.08.2025 (включно).
10.09.2025 між КП "Харківводоканал" (споживач) та ДПЗД "Укрінтеренерго" (постачальник) був укладений договір про постачання електричної енергії постачальником останньої надії № 25/9- ПД/25, відповідно до умов пункту 13.1 якого договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України, тобто з 15.08.2025.
Позивач зазначав, що постачання електричної енергії постачальником останньої надії відбувалось на об`єкти підприємства позивача в серпні 2025 року за договором про постачання електричної енергії постачальником останньої надії від 11.06.2025 № 41/6- ПД/25 з 01.08.2025 по 06.08.2025; за договором про постачання електричної енергії постачальником останньої надії від 10.09.2025 № 25/9- ПД/25 з 15.08.2025 по 31.08.2025.
Положення зазначених договорів у силу їх публічного характеру є ідентичними, тому за текстом їх положення приводяться як такі, що стосуються договору від 11.06.2025 № 41/6-ПД/25 та договору 10.09.2025 № 25/9-ПД/25 (далі - договір постачання), за якими постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
Відповідно до пункту 2.2 договору постачання обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії.
Зазначений пункт узгоджується з п. 1.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) в якому зазначено, що на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку електричної енергії.
4.3. Звертаючись з позовом позивач зазначав, що розрахунок вартості спожитої електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником останньої надії ґрунтується на розрахунках обсягів електричної енергії, розподілених АТ "Харківобленерго", який відображений в актах приймання-передачі розподіленої енергії та є неправильними. Саме на підставі наданих АТ "Харківобленерго" даних, ДПЗД Укрінтеренерго формує та направляє рахунки та акти купівлі-продажу споживачу КП "Харківводоканал", які в свою чергу містять помилкові числові значення як обсягів електричної енергії, так і вартісних показників грошових зобов`язань, зазначених в рахунках на оплату за серпень-вересень 2025 року.
Позивач вказував, що через зазначені недоліки в розрахунках обсягів електричної енергії - акт № 063379 купівлі-продажу електроенергії до договору постачання електричної енергії постачальником останньої надії за серпень 2025 року із загальним обсягом 12 854 150,00 кВт*год електроенергії на загальну суму 108 632 889,65 грн з ПДВ був підписаний з боку КП "Харківводоканал" з зауваженнями у зв`язку з вимогами щодо втрат та балансу реактивної потужності. Сформовані у такий спосіб грошові зобов`язання позивача перед ДПЗД "Укрінтеренерго" порушують майнові права КП "Харківводоканал", оскільки рахунки на оплату містять обсяги, які мають відноситися на зобов`язання субспоживачів у відповідності до норм п. 5.9.7, 5.9.9 Кодексу комерційного обліку електричної енергії.
4.4. Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відповідно до учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про надання послуг з розподілу.
Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором. Оплата послуг з розподілу здійснюється за тарифами, які регулює Регулятор відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи на послуги з розподілу електричної енергії оприлюднюються операторами систем розподілу в порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що правовідносини між Оператором системи та споживачами у серпні-вересні 2025 року регулювалися, зокрема Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила роздрібного ринку електричної енергії), за змістом пункту 2.3.12 яких споживання електричної енергії за відповідним тарифом (ціною) відповідно до комерційної пропозиції має бути забезпечене окремим комерційним обліком. Окремі фізичні точки комерційного обліку мають бути забезпечені засобами вимірювальної техніки, які дають можливість організувати комерційний облік за відповідним тарифом (ціною) на всій площадці вимірювання.
Електрична енергія, яка споживається (використовується) на об`єкті індивідуального побутового споживача на непобутові потреби, зокрема для підприємницької, господарської та незалежної професійної діяльності, надання платних послуг, здійснення нотаріальної діяльності, діяльності дата-центрів, центрів обробки даних, діяльності зі створення віртуальних активів (майнінгу), надання інших платних послуг, у тому числі у сфері сільського зеленого туризму тощо, обліковується за умовною (віртуальною) точкою комерційного обліку окремо та оплачується за цінами на універсальні послуги для малих непобутових споживачів за відповідний розрахунковий місяць (незалежно від потужності електроустановки об`єкта такого індивідуального побутового споживача).
Обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць. Обсяг спожитої протягом розрахункового періоду електричної енергії визначається в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку (п.2.3.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії).
Згідно з пунктом 2.3.14 Правил роздрібного ринку електричної енергії постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку.
Кодекс комерційного обліку, затверджений постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311, визначає основні положення щодо організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, права та обов`язки учасників ринку, постачальників послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку щодо забезпечення комерційного обліку електричної енергії, отримання точних і достовірних даних комерційного обліку та їх агрегації (об`єднання), порядок проведення реєстрації постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та реєстрації автоматизованих систем, що використовуються для комерційного обліку електричної енергії.
За змістом пункту 5.9.1 Кодексу комерційного обліку обсяг електричної енергії, спожитої основним споживачем та субспоживачами, визначається залежно від порядку (схеми) приєднання вузла обліку з урахуванням втрат електричної енергії, пов`язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача.
Згідно з пунктом 5.9.2 Кодексу комерційного обліку у разі послідовного приєднання лічильників основного споживача та субспоживача:
1) якщо точка передачі/розподілу електричної енергії субспоживачу встановлена на межі балансової належності суміжних електроустановок, які належать на праві власності основному споживачу та субспоживачу:
для визначення обсягу електричної енергії, спожитої основним споживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов`язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, віднімається від різниці між обсягом електричної енергії, що надійшла в електричні мережі основного споживача, та обсягом електричної енергії, відданої в електричні мережі субспоживача (субспоживачів);
обсяг електричної енергії, спожитої субспоживачем, визначається відповідно до показів лічильника субспоживача;
2) якщо точка передачі/розподілу електричної енергії субспоживачу встановлена на межі балансової належності суміжних електроустановок, що належать на праві власності основному споживачу та ОС або іншому споживачу:
для визначення обсягу електричної енергії, спожитої основним споживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов`язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, віднімається від різниці між обсягом електричної енергії, що надійшла в електричні мережі основного споживача, та обсягом електричної енергії, відданої в електричні мережі субспоживача (субспоживачів);
для визначення обсягу електричної енергії, спожитої субспоживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов`язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, додається до обсягу електричної енергії, отриманої субспоживачем.
У пункті 5.9.3 Кодексу комерційного обліку передбачено, що у разі паралельного приєднання лічильників основного споживача та субспоживача:
1) якщо точка передачі/розподілу електричної енергії субспоживачу встановлена на межі балансової належності суміжних електроустановок, які належать на праві власності основному споживачу та субспоживачу:
обсяг електричної енергії, спожитої основним споживачем, визначається за показами лічильника основного споживача;
обсяг електричної енергії, спожитої субспоживачем, визначається відповідно до показів лічильника субспоживача;
2) якщо точка передачі/розподілу електричної енергії субспоживачу встановлена на межі балансової належності суміжних електроустановок, що належать на праві власності основному споживачу та ОС або іншому споживачу:
обсяг електричної енергії, спожитої основним споживачем, визначається за показами лічильника основного споживача;
для визначення обсягу електричної енергії, спожитої субспоживачем, обсяг втрат електричної енергії, пов`язаних із спільним використанням технологічних електричних мереж основного споживача, додається до обсягу електричної енергії, отриманої субспоживачем.
Отже, суди попередніх інстанцій вказали, що виходячи з аналізу зазначених норм Кодексу комерційного обліку, визначення технологічних витрат електричної енергії прямо залежить від порядку (схеми) приєднання вузла обліку, як то послідовного чи паралельного приєднання лічильників. В свою чергу, як у випадку послідовного приєднання лічильників основного споживача та субспоживача, так і у випадку паралельного приєднання лічильників основного споживача та субспоживача, вирішальною обставиною для визначення обсягу електричної енергії, спожитої основним споживачем та субспоживачами є місце встановлення в суміжних мережах фізичної точки обліку електричної енергії за площадкою субспоживача відносно межі балансової належності сторін.
Також суди вказали, що відповідно до пункту 5.9.4 Кодексу комерційного обліку якщо до технологічних електричних мереж основного споживача приєднані електроустановки інших суб`єктів господарювання, власників мереж тощо, розрахунковий облік має бути організований основним споживачем таким чином, щоб забезпечити складення балансу електричної енергії у власних технологічних електричних мережах для проведення комерційних розрахунків відповідно до обраної основним споживачем комерційної пропозиції електропостачальника в розрахунковому періоді.
За змістом пункту 5.9.6 цього Кодексу основний споживач та інші суб`єкти господарювання (власники електричних мереж), технологічні електричні мережі яких використовуються оператором системи для передачі/розподілу електричної енергії, мають надати відповідному оператору системи та ППКО (у ролі ОДКО) у повному обсязі необхідні вихідні дані для визначення та врахування величини технологічних втрат електричної енергії, що пов`язані з передачею/розподілом електричної енергії технологічними електричними мережами власника.
Відповідно до пункту 5.9.8 Кодексу комерційного обліку порядок розрахунків величини технологічних втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах власників технологічних мереж та її значення зазначаються в договорах про передачу/розподіл електричної енергії.
Суди виходили з того, що Кодексом комерційного обліку визначено, що облік технологічних втрат розраховується в залежності від схеми організації обліку (паралельного або послідовного приєднання) та межі встановлення точки передачі/розподілу електричної енергії субспоживачу, при цьому, в обох випадках обов`язок щодо організації складення відповідного балансу покладається на основного споживача, яким в даному випадку є позивач, шляхом його зобов`язання надати оператору систем, яким є відповідач, у повному обсязі необхідні вихідні дані для визначення та врахування величини технологічних втрат електричної енергії, що пов`язані з передачею/розподілом електричної енергії технологічними електричними мережами власника, водночас, порядок розрахунків величини технологічних втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах власників технологічних мереж та її значення зазначаються в договорах про передачу/розподіл електричної енергії.
За висновками судів, Кодексом комерційного обліку та умовами договорів чітко визначено, що технологічні втрати електричної енергії розраховуються оператором системи розподілу на підставі вихідних даних для оформлення додатка, зазначеного в пункті 18 додатку № 4 до договорів, які КП "Харківводоканал" зобов`язано було надати протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця.
4.5. Суди попередніх інстанцій установили, що між АТ "Харківобленерго" та КП "Харківводоканал" укладені договори споживача про надання послуг з розподілу № 1,01 та № 4 від 01.01.2019, відповідно до п. 1.1. яких, цей договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам (надалі - споживач) як послуги Оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.
Сторонами передбачені, зокрема, такі умови:
- у пункті 1.2 договору розподілу споживача визначено, що умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів;
- згідно з пунктом 2.1 договорів від 01.01.2019 № 1,01 та від 01.01.2019 № 4 Оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є Додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи;
- у пункті 2.2 договору розподілу споживача встановлено, що відомості про засіб (засоби) вимірювання обсягу електричної енергії, що використовується на об`єкті (об`єктах) споживача, зазначаються разом із енергетичними ідентифікаційними кодами (ЕІС кодами) в додатку 3.1 та 3.2 до цього договору;
- відповідно до пункту 3.1. договору розподілу споживача облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається Оператором системи розподілу та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 311 (далі - Кодекс комерційного обліку) та з урахуванням вимог цього договору. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат година (кВт·год);
- відповідно до пункту 3.2. договору розподілу споживача за підсумками розрахункового місяця постачальник послуг комерційного обліку (Оператор системи) забезпечує визначення обсягу електричної енергії за точками комерційного обліку споживачу незалежно від того, хто є власником комерційного засобу (засобів) обліку, та в установленому порядку передає ці дані Адміністратору комерційного обліку для можливості їх використання суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі постачальником споживача.
Дані комерційного обліку щодо обсягу електричної енергії за розрахунковий місяць зазначаються Оператором системи розподілу в особистому кабінеті споживача (за умови його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим договором, у тому числі якщо оплату за цим договором забезпечує електропостачальник споживача.
За необхідності для споживача (його постачальника) забезпечувати визначення обсягу електричної енергії частіше ніж один раз на місяць споживач (його постачальник) має укласти із Оператором системи розподілу або іншим акредитованим постачальником послуг комерційного обліку окремий платний договір, у якому визначити порядок формування даних комерційного обліку про обсяг електричної енергії за розрахунковий місяць та передачу цих даних до Адміністратора комерційного обліку (за необхідності);
- згідно з пунктом 3.5. договору розподілу споживача встановлено, що визначений обсяг розподіленої (спожитої) електричної енергії за підсумками розрахункового місяця передається Адміністратору комерційного обліку у встановленому Кодексом комерційного обліку порядку для включення в місячний баланс електричної енергії ОЕС України і є підставою для його використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку електричної енергії, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.
За наявності розбіжностей у частині визначення обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії вони підлягають урегулюванню відповідно до Кодексу комерційного обліку або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина обсягу розподіленої та спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних Оператора системи розподілу.
Відповідно до умов договорів розрахунки за розподілену електричну енергію проводяться по всіх точках приєднання, згідно з додатками 3.1 до договорів про постачання за відповідними показниками приладів обліку споживача;
- у пункті 5.1 договорів передбачено, що ціною цього договору є вартість послуг з розподілу електричної енергії на об`єкт (об`єкти) споживача, зазначена в Паспорті точки (точок) розподілу за об`єктом споживача.
За змістом пункту 7 додатку № 4 Порядок розрахунків (в редакції, викладеній в рішенні Господарського суду Харківської області від 05.01.2021 у справі № 922/2947/20, яке набрало законної сили 05.02.2021) та до договору № 4 від 01.01.2019 (в редакції, викладеній в рішенні Господарського суду Харківської області від 28.01.2021 у справі № 922/2948/20, яке набрало законної сили 02.03.2021) рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії надаються уповноваженому представнику споживача (п 6 цього додатку) Оператором системи розподілу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду у відповідних структурних підрозділах Оператора системи розподілу. В разі неотримання споживачем рахунків Оператор системи розподілу направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення. Рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії мають бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем.
Відповідно до умов пунктів 15, 17-20 додатку № 4 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 1,01 (в редакції, викладеній в рішенні Господарського суду Харківської області від 05.01.2021 у справі 922/2947/20, яке набрало законної сили 05.02.2021) та до договору від 01.01.2019 № 4 (в редакції, викладеній в рішенні Господарського суду Харківської області від 28.01.2021 у справі 922/2948/20, яке набрало законної сили 02.03.2021) споживач зобов`язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати Оператору системи розподілу звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць. Споживач надає Оператору системи розподілу дані про обсяги розподілу (споживання) електричної енергії з субспоживачами (покази лічильників) у випадку приєднання до мереж споживача інших споживачів (субспоживачів), а також зазначає у своєму звіті покази засобів обліку субспоживачів за розрахунковий місяць.
Величина технологічних втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача, що пов`язані з передачею/розподілом електричної енергії в електричні мережі інших суб`єктів господарювання, визначається Оператором системи розподілу розрахунковим шляхом відповідно до методичних рекомендацій, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в електроенергетичному комплексі, з урахуванням однолінійної схеми електропостачання.
Порядок розрахунків величини технологічних втрат електричної енергії в технологічних електричних мережах споживача (основного споживача) та її значення визначаються окремим додатком до цього договору.
Споживач власник електричних мереж, технологічні електричні мережі якого використовуються Оператором системи розподілу для передачі/розподілу електричної енергії, має надати Оператору системи розподілу у повному обсязі необхідні вихідні дані для оформлення додатка зазначеного в п. 18, а під час дії додатка вихідні дані необхідні для визначення та врахування величини технологічних втрат електричної енергії, що пов`язані з передачею/розподілом електричної енергії технологічними електричними мережами власника використовуються Оператором системі відповідно до умов додатку, зазначеному у пункті 18.
У випадку не надання споживачем (основним споживачем) у повному обсязі необхідних вихідних даних для визначення та врахування величини технологічних втрат електричної енергії, що пов`язані з передачею/розподілом електричної енергії технологічними електричними мережами субспоживачів протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця або за відсутності додатка передбаченого п.18 цього договору, розрахунки за розподіл електричної енергії споживачу (основному споживачу) проводяться без врахування вищезазначених втрат.
4.6. Суди попередніх інстанцій установили, що КП "Харківводоканал" не надало вказаних вихідних даних, розрахунки за розподіл електричної енергії споживачу (основному споживачу) проводяться Оператором системи без врахування усіх визначених на підставі таких втрат.
З посиланням на Методичні рекомендації визначення технологічних втрат електричної енергії в трансформаторах і лініях електропередавання, затверджені наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 21.06.2013 № 399, зокрема, пункт 7, суди попередніх інстанцій зазначили, що втрати активної і реактивної енергії в елементі електричного ланцюга, складеного з послідовних елементів електричної мережі, визначаються для кожного елемента електричної мережі (зокрема трансформаторів, кабелів КЛ, проводів ПЛ, вимикачів та інш.) окремо, при цьому, розрахунок втрат розпочинається із елемента мереж на приєднані якого розташована точка вимірювання.
Для розрахунку технологічних втрат в технологічних електричних мережах спільного використання необхідні відповідні вихідні дані. При цьому важливим для розрахунку, окрім інших даних, є саме визначення обсягу розподілу електричної енергії для забезпечення субспоживачів, так як, ця величина відома лише власнику електричних мереж та не відображується у звітах про обсяги розподіленої електричної енергії, які надаються оператору системи розподілу.
Для надання цієї інформації, власник мереж повинен забезпечити облік електричної енергії у кожному місці підключення (відгалуження) субспоживачів від власної електричної мережі.
4.7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником електричних мереж.
Водночас, матеріали справи не містять доказів надання позивачем, як власником мереж, забезпечення обліку електричної енергії у кожному місці підключення (відгалуження) субспоживачів від власної електричної мережі.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки КП "Харківводоканал" не організувало розрахунковий облік у відповідності до Кодексу комерційного обліку електричної енергії, у відповідача відсутня можливість самостійно виконати вимоги розділу 7 Методичних рекомендацій та провести всі розрахунки, що пов`язані зі спільним використанням технологічних електричних мереж КП "Харківводоканал".
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що у разі наявності усіх необхідних даних (перелік яких міститься у методичних рекомендаціях) для визначення величини технологічних втрат електричної енергії, наданих основним споживачем та з урахуванням однолінійної схеми електропостачання, оператором системи розподілу проводиться розрахунок у відповідності до вищезазначених методичних рекомендації. В подальшому розрахована величина технологічних втрат розподіляється між власником технологічних мереж та оператором системи пропорційно обсягам відбору (споживання) та передачі/розподілу електричної енергії. Необґрунтованим є висновок КП Харківводоканал про можливість пропорційного відрахування втрат від обсягу розподіленої електричної енергії основному споживачу, без попередньо проведеного розрахунку, так як необхідно з`ясувати яку ж саме величину втрат необхідно розподілити між власником технологічних мереж та оператором системи розподілу. Таким чином, відсутні будь-які суперечності між умовами договору та Кодексом комерційного обліку електричної енергії.
Доказів надання позивачем у повному обсязі необхідних вихідних даних, як для проведення розрахунку, так і для укладання відповідного додатку до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, позивачем не надано, а тому суди визнали доводи позивача щодо бездіяльності АТ "Харківобленерго" необґрунтованими.
При цьому суди попередніх інстанцій установили, що умовами договорів № 4 та № 1,01 встановлено, що у випадку ненадання споживачем - КП "Харківводоканал" вказаних даних розрахунки за розподіл електричної енергії споживачу (основному споживачу) проводяться без врахування вищезазначених втрат.
Умовами договорів встановлено, що при визначенні обсягу розподіленої електричної енергії враховуються технологічні втрати, проте виникненню обов`язку відповідача врахувати такі втрати, передує обов`язок позивача надати відповідні вихідні дані у відповідний строк. Без виконання такого обов`язку КП Харківводоканал визначення самостійно відповідачем таких втрат, згідно умов договорів, є неможливим.
За умовами договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного між АТ "Харківобленерго" та ДПЗД "Укрінтеренерго" на підставі заяви-приєднання, підписаної 19.12.2018, оператор системи надає послуги з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи постачальника, згідно з реєстром за ЕІС-кодами споживачів та їх точками вимірювання.
Позивачем не надано доказів дотримання ним процедури визначення технологічних втрат, передбаченої умовами пунктів 15, 17-20 додатку № 4 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №1,01 від 01.01.2019 (в редакції, викладеній в рішенні Господарського суду Харківської області від 05.01.2021 у справі № 922/2947/20, яке набрало законної сили 05.02.2021) та до договору № 4 від 01.01.2019 (в редакції, викладеній в рішенні Господарського суду Харківської області від 28.01.2021 у справі № 922/2948/20, яке набрало законної сили 02.03.2021).
Отже, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у даному випадку умовами договору встановлено, що при визначенні обсягу розподіленої електричної енергії враховуються технологічні втрати, проте для виникнення обов`язку у АТ "Харківобленерго" врахувати такі втрати, передує обов`язок саме у позивача надати відповідні вихідні дані у відповідний строк. Без виконання такого обов`язку КП "Харківводоканал" визначення самостійно відповідачем таких втрат, згідно умов договорів, є неможливим.
4.8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання ДПЗД "Укрінтеренерго" на підставі здійсненого АТ "Харківобленерго" перерахунку обсягів електричної енергії виставити КП "Харківводоканал" нові рахунки на оплату вартості електричної енергії, спожитої за період серпень 2025 року, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у ДПЗД "Укрінтеренерго" такий обов`язок відсутній і наявність такого обов`язку позивачем належними та допустимими доказами не доведено. Позивачем не надано доказів дотримання саме з боку позивача процедури визначення технологічних втрат, передбаченої умовами пунктам 15, 17-20 додатку № 4 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 №1,01 (в редакції, викладеній в рішенні Господарського суду Харківської області від 05.01.2021 у справі № 922/2947/20, яке набрало законної сили 05.02.2021) та до договору від 01.01.2019 № 4 (в редакції, викладеній в рішенні Господарського суду Харківської області від 28.01.2021 у справі № 922/2948/20, яке набрало законної сили 02.03.2021).
4.9. КП "Харківводоканал" оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України вказував на застосуванні судом норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/3757/17, а також щодо застосування статті 79 Господарського процесуального кодексу України, викладені у постановах Верховного Суду від 16.08.2023 № 910/66/22, від 02.08.2023 № 917/1373/21, від 14.08.2018№ 905/2382/17, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18 щодо вимог до стандартів доказування.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
У кожному випадку порівняння правовідносин та їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин (пункт 31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).
Разом із тим зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.
З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування таких правових висновків у кожній конкретній справі. Схожа правова позиція є усталеною та знайшла своє відображення у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц.
Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
Крім того, посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
Проаналізувавши висновки, які викладені у наведених скаржником постановах Верховного Суду, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що здійснене господарськими судами попередніх інстанцій правозастосування та висновки, наведені в оскаржуваних у цій справі судових рішеннях, не суперечать правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстава для відкриття касаційного провадження та зроблені відповідні висновки з урахуванням конкретних обставин справи та дослідження доказів в їх сукупності.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування господарськими судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
З огляду на зазначене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення і постанови судів попередніх інстанцій у справі з цієї підстави.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
4.10. Щодо доводів заявника касаційної скарги про безпідставне відхилення судом клопотання про призначення судової експертизи у цій справі та клопотання про долучення до матеріалів справи як доказу висновку експертів від 28.11.2025 № 45/1-2/25, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Вирішуючи питання про призначення у справі судової експертизи, суд враховує, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються заперечення, лежить на стороні, яка на них посилається, а судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування; якщо наявні в матеріалах справи докази є взаємно суперечливими.
Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення клопотання позивача про призначення судової експертизи, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, те, що позивачем не надано доказів на підтвердження розбіжностей в обсягах електричної енергії, те, що на час виникнення спірних правовідносин законодавчо та умовами договору встановлений обов`язок КП "Харківводоканал" надавати АТ "Харківобленерго" (як оператору системи) необхідні вихідні дані для визначення в передбаченому порядку величини технологічних втрат електричної енергії, достатність доказів для вирішення справи по суті та відсутність дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних.
4.11. Доводи скаржника фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлення інших, ніж встановлені судами, фактичних обставин задля ухвалення іншого рішення по суті заявлених позовних вимог, тобто рішення про відмову у позові. Однак з огляду на визначені у статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції переоцінка доказів та встановлення по новому обставин справи не належить до повноважень Верховного Суду. Незгода скаржника з ухваленими судовими рішеннями у справі або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться у них, не свідчить про їх незаконність.
У справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій надано оцінку доказам, наявним у справі, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції вдаватись не може.
Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
4.12. З урахуванням наведеного відсутні підстави для скасування оскаржуваного КП "Харківводоканал" додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2026, залишеного без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2026.
5. Висновки Верховного Суду
5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги скаржника щодо оскаржень судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані у справі судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід закрити, а з інших підстав - судові рішення залишити без змін.
6. Розподіл судових витрат
6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Комунального підприємства "Харківводоканал" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2026, рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2026 у справі № 922/3462/25, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.
2. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" залишити без задоволення.
3. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2026, рішення Господарського суду Харківської області від 27.01.2026 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2026 у справі № 922/3462/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Б. Дроботова
Судді Н. О. Багай
Ю. Я. Чумак