УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 462/139/26
провадження № 61-11218ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Пархоменка П. І., суддів Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 липня 2026 року про повернення апеляційної скарги та ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 липня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження
у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Левандівка» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
постановив ухвалу про таке:
1. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 липня 2026 року апеляційну скаргу в частині оскарження ОСОБА_1 рішення Залізничного районного суду міста Львова від 21 квітня 2026 року у справі № 462/139/26 визнано неподаною та повернуто апелянту.
2. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 липня 2026 року відмовлено в частині оскарження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 21 квітня 2026 року у справі № 462/139/26.
3. 22 серпня 2026 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку подали до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 липня 2026 року про повернення апеляційної скарги та ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 липня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 462/139/26.
4. Касаційна скарга мотивована таким:
- апеляційний суд неправильно застосував та порушив норми процесуального права, зокрема, статей 127, 136, 185, 357 ЦПК, статті 8 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон «Про судовий збір»), статті 22 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі - Закон «Про захист прав споживачів», статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) та статей 55, 129 Конституції України;
- апеляційний суд:
1) не надав належної оцінки доказам майнового стану ОСОБА_1 ;
2) не застосував належним чином правову позицію Верховного Суду, викладену у справі № 303/7754/21;
3) не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 906/308/20 про можливість застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір» до фізичної особи-відповідача;
4) фактично обмежив доступ ОСОБА_1 до апеляційного суду через судовий збір без належної оцінки її фінансового стану;
5) не встановив належним чином обставини отримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рішення суду першої інстанції;
6) не встановив момент, коли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стало відомо про рішення суду;
7) не надав належної оцінки причинам пропуску строку на апеляційне оскарження,
8) застосував надмірно формальний підхід до процесуальних вимог;
9) фактично позбавив трьох відповідачів можливості апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.
5. Верховний Суд робить висновки, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі частини четвертої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
6. Вказаною нормою ЦПК (див. пункт 5) передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Щодо оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 30 липня 2026 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
7. Мотивами, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, є наступне.
8. Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги закріплені в статі 356 ЦПК.
9. До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частина друга статі 357 ЦПК).
10. Згідно з абзацом першим частини першої статті 185 ЦПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
11. За змістом частини третьої статті 185 ЦПК якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
12. Встановлено, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 липня 2026 року апеляційну скаргу в частині оскарження ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто апелянту.
13. Суд апеляційної інстанції, повертаючи цю апеляційну скаргу виходив з такого:
- ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 21 квітня 2026 року було залишено без руху та надано строк для сплати суми судового збору у передбаченому чинним законодавством розмірі на належний рахунок (вказаний в ухвалі) та подачі апеляційної скарги яка б за своїм змістом відповідала частини другої статті 356 ЦПК.
Також, вищезгаданою ухвалою апелянту було відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 у цій справі має процесуальний статус відповідача, у зв`язку з чим її вимога про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»»;
- на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного суду від 12 травня 2026 року ОСОБА_1 подала клопотання про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати до ухвалення судового рішення у справі (мотивоване важким матеріальним становищем) та апеляційну скаргу в новій редакції, підписану ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- ухвалою Львівського апеляційного суду від 24 червня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення або відстрочення від сплати судового збору відмовлено у зв`язку з відсутністю належних доказів її скрутного матеріального становища, яке перешкоджає сплаті судового збору.
- на виконання ухвали Львівського апеляційного суду від 24 червня 2026 року ОСОБА_1 надіслала на адресу суду заяву про відкриття апеляційного провадження від 07 липня 2026 року та клопотання про звільнення від сплати судового збору та відкриття апеляційного провадження від 07 липня 2026 року.
- перевіривши подані документи, колегія суддів дійшла висновку, що станом на дату постановлення цієї ухвали недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалах Львівського апеляційного суду від 12 травня 2026 року та 24 червня 2026 року, апелянтами не усунуто, зокрема, не сплачено судовий збір.
14. Оскільки ОСОБА_1 у встановлений судом строк вимоги ухвали не виконала і наявні у апеляційній скарзі недоліки не усунула, суд апеляційної інстанції в цій частині обґрунтовано визнав апеляційну скаргу неподаною та повернув особі, яка її подала.
15. Колегія суддів погоджується із тим, що суд апеляційної інстанції правильно застосував приписи статті 185 ЦПК та дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги в частині оскарження ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції.
16. Суд апеляційної інстанцій встановив, що подане повторно клопотання про звільнення від сплати судового збору також не містить належних доказів на підтвердження підстав для такого звільнення, а ОСОБА_1 не надала доказів сплати судового збору.
17. Повернення апеляційної скарги не перешкоджає можливості звернення до суду з дотриманням встановленої ЦПК процедури та форми.
18. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди ОСОБА_1 з таким висновком апеляційного суду, проте вони не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Щодо оскарження ухвали Львівського апеляційного суду від 30 липня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
19. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у встановлених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
20. Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.
21. Згідно зі статтею 354 ЦПК апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
22. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
23. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
24. Частиною першою статті 127 ЦПК передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
25. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку та докази на підтвердження таких причин.
26. За приписами частини третьої статті 357 ЦПК апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
27. Відповідно до частини четвертої статті 357 ЦПК, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
28. Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
29. Апеляційну скаргу на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 21 квітня 2026 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (в новій редакції) було подано 24 червня 2026 року.
30. У цій справі ухвалою Львівського апеляційного суду від 24 червня 2026 року було продовжено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 строк для сплати судового збору у передбаченому чинним законодавством розмірі на належний рахунок (вказаний в ухвалі).
Крім цього, в частині оскарження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 апеляційну скаргу було залишено без руху для подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням причин такого пропуску, які можна було б визнати поважними.
31. На виконання ухвали Львівського апеляційного суду від 24 червня 2026 року на адресу суду надійшла заява про відкриття апеляційного провадження від 07 липня 2026 року та клопотання про звільнення від сплати судового збору та відкриття апеляційного провадження від 07 липня 2026 року.
32. Перевіривши подані документи, колегія суддів дійшла висновку, що станом на дату постановлення цієї ухвали недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалах Львівського апеляційного суду від 12 травня 2026 року та 24 червня 2026 року, не усунуто.
33. Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не подано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.
34. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не подано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням причин такого пропуску та наведенням обставин, які могли б бути визнані судом поважними.
35. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції правильно застосував приписи статей 357 ЦПК та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з огляду на неподання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження в зазначений строк.
36. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене у випадках встановлених законом, зокрема, і в питанні, що стосується строку звернення до суду, який стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до реалізації своїх прав та виконання обов`язків.
37. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з висновком апеляційного суду стосовно пропуску строку на апеляційне оскарження та не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Загальні висновки
38. Касаційна скарга на судові рішення подана ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
В такій ситуації Верховний Суд звертає увагу на те, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК).
ОСОБА_1 в касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного суду, якою відмолено у відкритті апеляційного провадження ОСОБА_2 та ОСОБА_3
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в касаційній скарзі просять скасувати ухвалу апеляційного суду, якою повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Аналіз аргументів касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_1 не навела переконливих доводів, яким чином ухвала апеляційного суду, якою відмолено у відкритті апеляційного провадження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушує її права та інтереси, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в свою чергу не навели переконливих доводів, яким чином ухвала апеляційного суду, якою повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 , порушує їхні права.
39. Далі Верховний Суд звертає увагу, що питання про повернення апеляційної скарги та відмови у відкритті апеляційного провадження охоплюється змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд.
40. Так, стосовно питання доступу до суду Європейський Суд з прав людини в своїй прецедентній практиці звертає увагу на те, що процедурні гарантії, закріплені статтею 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов`язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином, втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Європейський Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року).
41. В даній ситуації встановлення цивільним процесуальним законодавством вимог до апеляційної скарги, підстав для її повернення у зв`язку із невідповідністю формі, строків звернення із відповідною скаргою передбачені законом, ґрунтуються на його нормах і слугують меті здійснення правосуддя, що не є протиправним обмеженням доступу до суду.
42. Надання оцінки поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження лежить в межах дискреційних повноважень суду апеляційної інстанції. Натомість повноваження суду касаційної інстанції стосуються оцінки застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
43. З огляду на наведене у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 липня 2026 року про повернення апеляційної скарги та ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 липня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження слід відмовити, оскільки скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені у скарзі доводи висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 258-261, 394 ЦПК, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 липня 2026 року про повернення апеляційної скарги та ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 липня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 462/139/26.
2. Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: П. І. Пархоменко
Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков