Рішення № 140192691 у справі № 991/2450/26 від 14.09.2026

Справа № 991/2450/26

Провадження 2/991/9/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2026 року м.Київ

Вищий антикорупційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мовчан Н.В., суддів Литвинко Т.В., Сікори К.О.,

за участю секретаря судового засідання Філіндаш Ю.В.,

представників позивача - прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Мирка Б.М., Кузя А.В.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Мирка Богдана Миколайовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави,

установив:

26 березня 2026 року до Вищого антикорупційного суду надійшла позовна заява Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Мирка Б.М. (надалі - представник позивача, прокурор) до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (надалі - відповідачі) про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (т. 1 а.с. 1-16, т. 2 а.с. 1-218, т. 3 а.с. 1-193).

Представник позивача просив: визнати необґрунтованим активом автомобіль Toyota Land Cruiser 200, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , та стягнути в дохід держави його мінімальну ринкову вартість на день набуття (13 липня 2024 року), що складає 2 484 200,00 грн в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме по 1/2 від вартості необґрунтованого активу у сумі 1 242 100,00 грн з кожного.

Стислий виклад позиції позивача.

У позовній заяві представник позивача зазначив, що при здійсненні своїх повноважень Державним бюро розслідувань виявлені ознаки необґрунтованих активів та зібрані докази на їх підтвердження щодо ОСОБА_1 , яка у 2024 році обіймала посаду заступника начальника управління - начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг управління захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, та ОСОБА_2 , який з 23 серпня 2017 року був призначений на посаду головного спеціаліста відділу безпечності харчових продуктів ветеринарної медицини Дніпровського міського управління ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, а з 28 серпня 2024 року переведений на рівнозначну посаду головного спеціаліста відділу державного контролю управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Дніпровського міського управління ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є державними службовцями, а відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» є особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

07 червня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб.

Представник позивача, зокрема зазначив, що під час вжиття заходів щодо виявлення необґрунтованих активів встановлено факт набуття ОСОБА_1 13 липня 2024 року у власність автомобіля марки та моделі Toyota Land Cruiser 200, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 (надалі - автомобіль Toyota Land Cruiser 200), за 10 000,00 грн при його мінімальній ринковій вартості 2 484 200,00 грн. Тобто, під час набуття права власності на зазначений автомобіль ОСОБА_1 вчинила ряд дій, спрямованих на істотне заниження вартості придбаного активу.

У позовній заяві прокурор посилався на те, що набутий ОСОБА_1 актив на праві спільної сумісної власності належить і її чоловіку - ОСОБА_2 , а тому останні щодо цього активу могли прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним.

Також прокурор зазначив, що за результатом аналізу відомостей з щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 та 2024 роки, які були подані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відомостей з Державної податкової служби України щодо останніх, а також руху коштів по рахункам подружжя ОСОБА_4 , ані у ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , ані у її чоловіка ОСОБА_2 станом на 13 липня 2024 року не було достатніх законних доходів для придбання спірного активу.

Зважаючи на те, що автомобіль Toyota Land Cruiser 200 був відчужений ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 6341/2024/4969983 від 30 жовтня 2024 року, належним способом захисту у цій справі є стягнення в дохід держави мінімальної ринкової вартості необґрунтованого актива на момент його набуття.

Стислий виклад відзиву.

22 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду від представника відповідачів - адвоката Пащенко В.І. надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити у задоволенні позовних вимог (т. 4 а.с. 68-141).

На обґрунтування своєї позиції зазначила, що при визнанні активу необґрунтованим має враховуватися не лише дата реєстрації права власності на транспортний засіб, але і час сплати платежу (чи вони були сплачені після набрання Законом № 263-IX юридичної сили); чи був відповідач на час сплати платежу особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Лише за наявності двох цих умов, враховуючи обставини справи, актив може бути визнано необґрунтованим.

Посилаючись на положення ч. 4, п. 2, 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, п. 1, підпункту «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», зазначила, що автомобіль Toyota Land Cruiser 200 був придбаний ОСОБА_1 13 липня 2024 року. У той же час, станом на цей день остання не була особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки з 25 грудня 2023 року державна служба ОСОБА_1 була припинена, а вона звільнена зі займаної посади заступника начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області у зв`язку зі скороченням чисельності державних службовців.

Лише 28 серпня 2024 року на підставі судового рішення був виданий наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області № 577-к «Про поновлення на посаді ОСОБА_7 ».

Представник відповідачів стверджувала, що, оскільки у період з 25 грудня 2023 року по 28 серпня 2024 року ОСОБА_1 не перебувала на державній службі, тобто не була особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тому вона є неналежним відповідачем, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Також представник відповідачів зазначила, що автомобіль Toyota Land Cruiser 200 був придбаний ОСОБА_1 через 36 днів після укладання шлюбу (дата укладання шлюбу 07 червня 2024 року), будучи на сьомому місяці вагітності двійнею (діти народились ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у свого хрещеного, який першочергово мав намір подарувати їй даний автомобіль, проте вона відмовилась від подарунку через забобони щодо прийняття подарунків вагітною, саме за її власні, особисті кошти у розмірі 10 000,00 грн, які вона мала до шлюбу, що встановлює правовий режим особистої приватної власності дружини.

Тому, посилаючись на п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України, ч. 2 ст. 369 ЦК України стверджувала, що автомобіль Toyota Land Cruiser 200 був особистою власністю ОСОБА_1 , а у ОСОБА_2 ніколи не виникало права спільної сумісної власності на нього. Це свідчить про відсутність можливості у ОСОБА_2 прямо чи опосередковано вчиняти щодо активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження майном. Також ця обставина підтверджується фактом відсутності будь-яких дій щодо узгодження відчуження спірного майна ОСОБА_1 30 жовтня 2024 року та фактом видачі довіреності від 13 серпня 2024 року на ім`я сестри ОСОБА_1 - ОСОБА_8 .

Наголошувала, що позивачем у даній справі не наведено у позові фактичних даних, які б підтверджували зв`язок «активу» з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як з особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, так і необґрунтованості спірного активу.

Окрім цього, стверджувала, що право на звернення до суду в порядку ст. 290 ЦПК України станом на 26 березня 2026 року існувало у прокурора виключно щодо особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, вартість необґрунтованого активу якого перевищувала 1 505 250,00 грн. Натомість позовні вимоги пред`явлені до ОСОБА_1 на суму вартості необґрунтованого активу у розмірі 1 242 100,00 грн та до ОСОБА_2 на суму вартості необґрунтованого активу у розмірі 1 242 100,00 грн. Тому вважала, що зазначені обставини свідчать про відсутність порушеного права держави, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

На переконання представника відповідачів, судом не може бути взято до уваги на обґрунтування визначення мінімальної ринкової вартості колісного транспортного засобу надану прокурором консультацію приватного підприємства «Ажіо.» № 38232-25/15-03-3 від 07 серпня 2025 року, оскільки у ній зазначено про визначення мінімальної ринкової вартості колісного транспортного засобу «з урахуванням припущень та застережень», а відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім цього, консультація оцінювача у письмовій формі має наслідком практичне виконання оцінки майна та всіх процедур, пов`язаних з нею, відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами з оцінки майна, оскільки практична діяльність з оцінки майна оформлюється у формі документів, визначених ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Посилання у позовній заяві на факт здійснення ОСОБА_1 розрахунків за надані послуги станції технічного обслуговування 25 вересня 2024 року у розмірі 15 950,00 грн з її банківської картки не відповідають дійсності. Також представник відповідачів зазначила, що подальшим продажом автомобіля Toyota Land Cruiser 200 займалась ОСОБА_8 , оскільки ОСОБА_1 дійсно були необхідні кошти до народження дітей. Отримані від відчуження майна кошти були особистою приватною власністю останньої.

Стислий виклад відповіді на відзив.

27 квітня 2026 року через канцелярію суду представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив таке (т. 4 а.с. 157-172):

- представник відповідачів у відзиві штучно ототожнила два поняття «поновлення на посаді» на підставі судового рішення та «фактичного допуску до роботи». Така позиція є хибною, оскільки скасування наказу про звільнення на підставі судового рішення має зворотну дію в часі та відновлює статус особи з моменту незаконного звільнення, а не з моменту видачі роботодавцем наказу про поновлення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі № 160/2434/24, яким поновлено ОСОБА_1 на посаду з 26 грудня 2023 року, на підставі ч. 1 ст. 371 КАС України, підлягало негайному виконанню. Так, з огляду на положення ст. 235 КЗпП особа вважається такою, що перебувала на посаді весь період до скасування наказу про її звільнення, а сплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу має компенсаційний характер щодо службових (трудових) правовідносин, які юридично не припинялись. Тобто у матеріально-правовому аспекті статус державного службовця відновлюється з моменту, визначеного самим судовим рішенням, у даному випадку для ОСОБА_1 з 26 грудня 2023 року. Мета інституту визнання необґрунтованих активів та їх стягнення в дохід держави полягає у протидії прихованому збагаченню осіб, уповноважених на виконання функцій держави, за рахунок невідомих джерел. Застосування цього інституту не може залежати від випадковостей кадрового діловодства роботодавця чи від того, з якою швидкістю виконується рішення суду про поновлення на роботу, оскільки такий підхід суперечив би, перш за все, принципу верховенства права. При цьому ОСОБА_1 фактично визнала свій статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за весь період, що охоплює дату набуття активу, зокрема, подаючи 15 березня 2025 року виправлену щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік. Окрім цього, незалежно від статусу ОСОБА_1 у період з 25 грудня 2023 року по 28 серпня 2024 року її належність до категорії осіб, уповноважених на виконання функцій держави, безперервно підтверджується зайняттям відповідних посад з 27 липня 2017 року по 27 лютого 2023 року, з 28 листопада по 25 грудня 2023 року та з 28 серпня 2024 року по теперішній час;

- відповідачами не надано жодного належного доказу того, що 10 000,00 грн, нібито сплачені за автомобіль, були особистою власністю ОСОБА_1 , тобто набуті нею до 07 червня 2024 року, дати реєстрації шлюбу. Посилання на задекларовані нею заощадження 670 900,00 грн станом на 31 грудня 2022 року та 31 грудня 2023 року не є належним, оскільки це сукупні, не персоніфіковані готівкові заощадження, з яких неможливо виділити «індивідуалізовані» 10 000,00 грн, витрачені саме на придбання конкретного активу;

- для цілей ст. 290 ЦПК України вартість активу визначається як його мінімальна ринкова вартість (а не як договірна ціна), а відтак фактом набуття активу для подружжя є одержання економічної вигоди у розмірі 2 484 200,00 грн. Посилаючись на ч. 3 ст. 290, ст. 57 СК України, представник позивача зазначив, що лише майно, безоплатно одержане одним із подружжя, може належати йому на праві особистої приватної власності, однак, як до прикладу дарування (п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України), це має бути зроблене персонально, на користь одного з подружжя і підтверджуватися відповідним договором. Однак таких доказів матеріали справи не містять. Натомість договір купівлі-продажу від 13 липня 2024 року № 01995 укладений як звичайний, оплатний договір між продавцем (ФОП ОСОБА_9 , який діяв від імені комітента ОСОБА_10 ) та покупцем ( ОСОБА_1 ) за ціною 10 000,00 грн. Тобто, правовою підставою набуття права власності на транспортний засіб є договір купівлі-продажу, а не дарування, у зв`язку з чим актив набуто за час шлюбу та в режимі спільної сумісної власності подружжя. Матеріали справи містять пряме й безпосереднє підтвердження вчинення ОСОБА_2 дій, тотожних за змістом здійсненню права розпорядження активом. Зокрема, ОСОБА_2 « ОСОБА_11 », який постійно проживав разом з ОСОБА_1 , використовуючи номер телефону, на поповнення якого його дружина ОСОБА_1 витрачала кошти з власних рахунків, діяв як публічний продавець активу, тобто вчиняв щонайменше фактичні дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження. Саме така фактична можливість контролювати актив і визначати його долю охоплюється п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України. Також в матеріалах справи міститься відповідь ТОВ фірма «Алмаз Мотор, ЛТД», згідно зі змістом якої оплата за послуги технічного обслуговування здійснено банківською карткою ОСОБА_1 і копія акту за ці послуги підписані останньою, що також підтверджує її користування автомобілем, а не ОСОБА_8 ;

- поріг, передбачений абз. 2 ч. 2 ст. 290 ЦПК України, застосовується до вартості активу, а не до розміру позовних вимог до кожного з відповідачів окремо. Поділ стягнення у рівних частках між співвідповідачами випливає з правової природи спільної сумісної власності подружжя та не створює окремих позовних вимог, які підлягали б самостійному визначенню вартості;

- ні положеннями ст. 290 ЦПК України, ні Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не визначено, що мінімальна ринкова вартість активу у межах розгляду справи про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може підтверджуватись виключно звітом про оцінку майна у формі, визначеній ст. 12 цього Закону. Національний стандарт оцінки майна № 1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, передбачає, що будь-яка оцінка базується на певних вихідних припущеннях, які фіксуються в описовій частині висновку. Це універсальна методологія оціночної діяльності, яка застосовується і у повних звітах. Окрім цього матеріали справи містять низку інших доказів, які взаємно підтверджують один одного і дозволяють встановити мінімальну ринкову вартість автомобіля Toyota Land Cruiser 200;

- версія відповідачів про подарунок ОСОБА_10 . ОСОБА_5 - ОСОБА_6 автомобіля Toyota Land Cruiser 200 «за символічну ціну» суперечить хронології подій. Зокрема, у письмових поясненнях ОСОБА_10 стверджує про висловлення пропозиції подарунку останній у травні 2024 року, у той же час оголошення щодо продажу автомобіля виставлено 05 червня 2024 року. Продаж зазначеного автомобіля був другим протягом 2024 року, тому це б спричинило для ОСОБА_10 значні податкові зобов`язання, передбачені абз. 2 п. 173.2 ст. 173 ПК України, у разі його реалізації за ринковою ціною, щонайменше на суму 175 000,00 грн. Окрім цього ОСОБА_1 , подаючи виправлену щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2024 рік, заначила вартість правочину не 10 000,00 грн, а 900 000,00 грн.

Стислий виклад заперечень.

05 травня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідачів - адвоката Пащенко В.І. надійшли заперечення на відповідь на відзив (т. 5 а.с. 1-60).

У запереченнях представник, зокрема зазначила таке:

- станом на 23 листопада 2023 року (дата поновлення ОСОБА_1 , згідно з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2023 року у справі № 160/4541/23, яке змінено постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року, на роботу після її звільнення 27 лютого 2023 року) у штатному розписі Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, у тому числі станом на 13 липня 2024 року була відсутня посада заступника начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, на яку де-юре поновлено ОСОБА_1 ;

- рішення суду про поновлення позивача на роботі не має ретроактивної дії в частині надання їй статусу державного службовця в період вимушеного прогулу в розумінні вимог пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції»;

- відповідно до п. 28 роз`яснень «Щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку)» Національного агентства з питань запобігання корупції від 13 листопада 2023 року № 4 (зі змінами та доповненнями) (надалі- Роз`яснення НАЗК) особа набуває статусу суб`єкта декларування у разі поновлення її судом на посаді з дня поновлення на посаді відповідно до наказу, виданого роботодавцем. Окрім цього, згідно з п. 11 Роз`яснень за загальним правилом щорічна декларація за час вимушеного прогулу не подається;

- доходи ОСОБА_1 у період з 25 грудня 2023 року по 28 серпня 2024 року не можуть перевірятися на законність при набутті активу (автомобіля), так як вона у даний період не була особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

- абонентський номер мобільного телефону « НОМЕР_2 » був особистим номером ОСОБА_1 , тому і був зазначений в оголошенні на продаж автомобіля. Оскільки 10 вересня 2024 року остання народила двох дітей, то її чоловік дійсно допоміг їй розмістити це оголошення. У той же час, ОСОБА_2 не мав фактичної можливості визначати долю майна своєї дружини, яке належало їй на праві особистої приватної власності;

- у виправленій щорічній декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік ОСОБА_1 задекларувала не правочин щодо придбання спірного майна за ціною 900 000,00 грн, а дохід від відчуження спірного рухомого майна, про що є відповідна інформація у розділах 11 та 12;

- посилаючись на положення ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 зі змінами, зазначила, що результати оцінки транспортного засобу може бути викладено лише у: звіті про оцінку КТЗ, який складений оцінювачем; акті оцінки КТЗ, який складений суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування; висновку експерта або іншому документі, передбаченому законодавством, який скалений експертом.

Заяви, клопотання, а також процесуальні дії у справі.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 31 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (т. 4 а.с. 4-7).

20 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідачів - адвокат Пащенко В.І. подала до суду заяву про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, а також заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (т. 4 а.с. 24-67).

21 квітня 2026 року, у визначений в ухвалі суду від 31 березня 2026 року строк, у системі «Електронний суд» представник відповідачів - адвокат Пащенко В.І. сформувала та подала до суду відзив на позовну заяву з додатками, який зареєстровано судом 22 квітня 2026 року за вх. № 18924/26-Вх (т. 4 а.с. 68-141).

27 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідачів - адвоката Пащенко В.І. надійшло клопотання про виклик для допиту як свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_8 (т. 4 а.с. 142-156).

Цього ж дня через канцелярію суду представник позивача - прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Мирко Б.М. подав відповідь на відзив (т. 4 а.с. 157-172).

У підготовчому засіданні ухвалами суду від 27 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні заяв представника відповідачів про залишення позову без розгляду та про закриття провадження у справі (т. 4 а.с. 205-208, 214-217).

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29 травня 2026 року (т. 4 а.с. 223-227).

03 травня 2026 року, у визначений в ухвалі суду від 31 березня 2026 року строк, у системі «Електронний суд» представник відповідачів - адвокат Пащенко В.І. сформувала та подала до суду заперечення з додатками, які зареєстровано судом 04 травня 2026 року за вх. № 20906/26-Вх (т. 5 а.с. 1-60).

20 травня 2026 року представник відповідачів - адвокат Пащенко В.І. у системі «Електронний суд» сформувала та подала до суду клопотання про долучення доказів, яке зареєстровано судом 21 травня 2026 року за вх. № 25613/26-Вх (т. 5 а.с. 61-72).

23 травня 2026 року відповідач ОСОБА_2 у системі «Електронний суд» сформував та подав до суду заяву, яка зареєстровано судом 25 травня 2026 року за вх. № 26027/26-Вх, у якій останній просив провести судове засідання 29 травня 2026 року без його участі та зазначив, що позовні вимоги не визнає у повному обсязі (т. 5 а.с. 84-85).

21 квітня 2026 року, у визначений в ухвалі суду від 31 березня 2026 року строк, у системі «Електронний суд» представник відповідачів - адвокат Пащенко В.І. сформувала та подала до суду відзив на позовну заяву з додатками, який зареєстровано судом 22 квітня 2026 року за вх. № 18924/26-Вх (т. 4 а.с. 68-141).

27 травня 2026 року у системі «Електронний суд» представник відповідачів - адвокат Пащенко В.І. сформувала та подала до суду додаткові пояснення у справі з додатками, які зареєстровані судом 28 травня 2026 року за вх. № 27112/26-Вх (т. 5 а.с. 96-116).

Зокрема представник відповідачів, посилаючись на положення ст. 6 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зазначила, що 28 березня 2024 року ОСОБА_10 придбав у власність автомобіль Toyota Land Cruiser 200. Проте після цього побачив публікацію у мережі Інтернет щодо військово-транспортного обов`язку. Тому, зрозумівши, що, якщо громадянин України має у власності більше одного транспортного засобу, то один транспортний засіб можуть мобілізувати на потреби Збройних Сил України, ОСОБА_10 прийняв рішення якомога швидше відчужити спірний автомобіль, оскільки у його власності перебував інший транспортний засіб. Тобто саме зазначені обставин слугували підставою для викладення публікації щодо продажу автомобіля Toyota Land Cruiser 200.

Узагальнені позиції сторін.

У судовому засіданні представники позивача - прокурори Кузь А.В., Мирко Б.М. просили позов задовольнити, вимоги позовної заяви підтримали у повному обсязі.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Пащенко І.В. у відзиві, вступному слові та поданій до суду письмовій промові у судових дебатах (т. 5 а.с. 222-228) просила відмовити у задоволенні позову.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

В ході судового провадження за клопотаннями сторін допитані свідки.

Свідок ОСОБА_10 суду надав показання, за якими він має сім`ю: дружину та сина, якому 31 рік. Він давно знайомий з ОСОБА_1 , а в 2017 року став її хрещеним батьком. Також знайомий з її сестрою ОСОБА_8 .

Він придбав 28 березня 2024 року автомобіль Toyota Land Cruiser 200, у повній комплектації, щоб пізніше дорожче продати. Цей автомобіль був придбаний ним приблизно за 60 000 доларів США. На той час стан автомобіля був добрий. Але, на його думку, це не була його реальна вартість. Користувався ним самостійно і декілька разів давав в користування ОСОБА_8 . Обслуговуванням автомобіля також займався самостійно, великих ремонтних робіт він не потребував.

Підтвердив, що у його власності у період з березня по липень 2024 року перебували чотири автомобіля, а саме: Toyota Land Cruiser 200, Mercedes Sprinter, Lexus та Fiat Ducat. Цими автомобілями користувався також його син. У подальшому, автомобіль Lexus був проданий.

Вперше рішення про необхідність відчуження автомобіля Toyota Land Cruiser 200 було прийнято приблизно через місяць-півтора після придбання, оскільки у цей період ним були виявлені проблеми з трансмісією автомобіля, а ремонт коштує дуже дорого. Окрім цього у мережі Інтернет була публікація, що у разі наявності більше одного автомобіля, транспортний засіб може бути передано Збройним Силам України. Зазначене стало додатковим мотивом для продажу автомобіля Toyota Land Cruiser 200.

Хто саме опублікував оголошення про продаж цього автомобіля і чий абонентський номер був зазначений він не пам`ятає. Оголошень було декілька, серед яких оголошення від « ОСОБА_12 », який є сусідом і розуміється на цьому. Всі зазначені в оголошенні відомості щодо стану транспортного засобу є рекламою, тобто не мають нічого спільного з його реальним станом.

Він обізнаний, що ОСОБА_1 тривалий час була працівником державного органу і кілька разів була звільнена. Особисте життя ОСОБА_1 не склалось, оскільки перший шлюб не вдався, вона вийшла заміж вдруге, але, на його переконання, теперішній чоловік не дуже хороша людина.

Враховуючи всі ці обставини, які стались з ОСОБА_1 , а також її стан вагітності двійнею, він разом з ОСОБА_8 вирішили віддати автомобіль Toyota Land Cruiser 200 ОСОБА_5 - ОСОБА_6 . Однак, остання відмовилась, тому він запропонував придбати його за символічну плату, яка була визначена ним самостійно, а саме 10 000,00 грн та поставлена умова, щоб її чоловік ОСОБА_2 не користувався транспортним засобом.

З метою продажу автомобіля у травні 2024 року ним була надана довіреність ОСОБА_8 , продаж автомобіля Toyota Land Cruiser 200 відбувся без нього. Фактично кошти у розмірі 10 000,00 грн були передані йому ОСОБА_1 ввечері після оформлення всіх документів у ТСЦ.

Після продажу він особисто цим автомобілем вже не користувався, а ОСОБА_1 продала автомобіль через незручність користуватися ним у стані вагітності.

Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що вона є представником федерації хокею з розвитку жіночого хокею. ОСОБА_1 її рідна сестра, з якою вона тісно спілкується. ОСОБА_10 є її близькою людиною, оскільки вона мала стосунки з його сином. ОСОБА_10 завжди підтримував їх з сестрою.

Їй відомі обставини, що виникали у ОСОБА_1 на роботі, зокрема щодо її звільнень та поновлень на роботі. Тому, на той час вся сім`я підтримувала ОСОБА_5 - ОСОБА_6 .

Також їй відомі обставини щодо купівлі ОСОБА_10 автомобіля Toyota Land Cruiser 200. Цим транспортним засобом користувалися вона та ОСОБА_10 . Вона, зокрема возила дітей на змагання як по Україні, так і за кордон. Обслуговуванням автомобіля займався ОСОБА_10 .

Підтвердила, що спочатку ОСОБА_10 хотів продати цей автомобіль, оскільки були виявлені несправності, тому видав на її ім`я довіреність на продаж транспортного засобу. На той час була оприлюднена інформація, що держава матиме можливість забрати на потреби Збройних Сил України автомобіль, якщо громадянин має у своїй власності декілька транспортних засобів. Так як в ОСОБА_10 перебували у власності декілька автомобілів, то було прийнято рішення автомобіль Toyota Land Cruiser 200 продати, а Fiat Ducat він самостійно передав Збройним Силам України.

Вона точно не пам`ятає хто займався розміщенням оголошень про продаж автомобіля. Однак, вони всі разом складали зміст оголошення в частині стану транспортного засобу, дещо брали з попереднього оголошення. Спочатку ціна на автомобіль в оголошені була висока, однак після декількох переглядів та інформації щодо передачі автомобіля на підтримку армії ціна була зменшена.

Пізніше, вони почали обговорювати, що ціна на автомобіль падає, його стан незадовільний, а у ОСОБА_5 - ОСОБА_6 стільки негараздів в житті, що вирішили їй подарувати автомобіль Toyota Land Cruiser 200. Остання від цього відмовлялась. Пізніше було прийнято рішення продати автомобіль ОСОБА_1 за невелику суму у розмірі 10 000,00 грн, тому вона ( ОСОБА_8 ) на підставі довіреності, яка була видана їй ОСОБА_10 , разом із сестрою звернулась до ТСЦ, однак там порадили компанію, що займається купівлею-продажом автомобілів. В той же день вони уклали договір комісії і оформили договір купівлі-продажу автомобіля Toyota Land Cruiser 200 за 10 000,00 грн. Після цього вони поїхали до ОСОБА_10 і передали йому кошти. Сума продажу була визначена ОСОБА_10 .

Також їй відомо, що перед продажом автомобіля за таку ціну ОСОБА_10 поставив умову ОСОБА_1 , щоб остання не давала ОСОБА_2 користуватись автомобілем.

Обслуговуванням автомобіля займалась або вона, або ОСОБА_1 самостійно. Дізналися, що вартість ремонту трансмісії становитиме від 10 до 12 000 доларів США, що для них дуже дорого.

Надалі, продажем автомобіля вони займались удвох з ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , зокрема звертались до осіб, які займаються такою діяльністю, оскільки через стан транспортного засобу, технічні несправності, вони не могли самостійно продати автомобіль. Ці особи знайшли покупців з Харкова, які приїхали за автомобілем у Дніпро. Попередньо ціна автомобіля була більшою, однак фактично автомобіль Toyota Land Cruiser 200 був проданий за 900 000,00 грн.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові пояснення представника відповідачів, надавши оцінку показанням свідків та іншим доказам, дійшов таких висновків.

Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави врегульовані Главою 12 Розділу ІІІ Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до абзацу першого ч. 2 ст. 290 ЦПК України позов пред`являється, зокрема щодо:

активів, набутих після дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у сімсот п`ятдесят і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України.

За ч. 3 ст. 290 ЦПК України для визначення вартості активів, зазначених у частині другій цієї статті, застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття.

Згідно із ч. 4 ст. 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Відповідно до ч. 8 ст. 290 ЦПК України

- термін «активи» означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на рахунках/електронних гаманцях, у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов`язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування;

- під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

- особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, зазначені у пункті 1 та у підпункті «ґ» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції»;

- термін «законні доходи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Так, враховуючи норми пунктів 7, 8 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції», для цілей здійснення позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави правомірно отриманими із законних джерел доходами є:

- отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи;

- наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах.

Відповідно до ст. 291 ЦПК України суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів.

Положеннями ст. 292 ЦПК України визначені правові наслідки визнання активів необґрунтованими, а саме: особливості їх стягнення в дохід держави.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що при розгляді цивільних справ про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про те:

- чи є відповідачі особами, до яких може бути пред`явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

- чи існує зв`язок активів, які позивач вважає необґрунтованими, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,

- чи набуто відповідачами такі активи у один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України;

- чи відповідають активи, які позивач вважає необґрунтованими, вимогам ч. 2 ст. 290 ЦПК України (дата набуття, різниця між вартістю та доходами особи).

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 89 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд виносить рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Щодо осіб, до яких пред`явлено позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема державні службовці.

За ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Згідно з Положенням про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 667, із змінами Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який реалізує державну політику, зокрема у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення.

На державних службовців поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» (ч. 5 ст. 5 Закону України «Про державну службу»).

За матеріалами справи судом встановлено, що згідно з наказом від 26 липня 2017 року № 115-к ОСОБА_7 з 27 липня 2017 року була прийнята на роботу до відділу організації протиепізоотичної роботи управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області на посаду провідного лікаря ветеринарної медицини - епізоотолога (т. 2 а.с. 95).

01 серпня 2017 року ОСОБА_7 згідно з наказом № 140-к переведено на посаду лікаря ветеринарної медицини відділу безпечності харчових продуктів управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (т. 2 а.с. 96).

Відповідно до наказу від 31 травня 2018 року № 152-к ОСОБА_7 з 01 червня 2018 року призначено на посаду головного спеціаліста відділу організації протиепізоотичної роботи управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, їй присвоєно 9 ранг держслужбовця в межах посад категорії «В» (т. 2 а.с. 97).

З 23 липня 2018 року згідно з наказом від 20 липня 2018 року № 213-к ОСОБА_7 переведено на посаду головного спеціаліста відділу безпечності харчових продуктів управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (т. 2 а.с. 98).

З 03 серпня 2020 року згідно з наказом від 27 липня 2020 року № 467-к ОСОБА_7 переведено на посаду головного спеціаліста відділу державного контролю управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (т. 2 а.с. 99).

З 21 квітня 2021 року згідно з наказом від 20 квітня 2021 року № 178-к ОСОБА_7 призначено на посаду заступника начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, їй присвоєно 6 ранг держслужбовця в межах посад категорії «Б» (т. 2 а.с. 100).

Відповідно до наказу від 24 лютого 2023 року № 250-к припинено державну службу ОСОБА_7 заступнику начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області зі звільненням з займаної посади 27 лютого 2023 року у зв`язку зі скороченням чисельності державних службовців (т. 2 а.с. 101-102, т. 5 а.с. 19-20).

30 червня 2023 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/4541/23, яке частково змінено постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2023 року, зокрема поновлено ОСОБА_7 на посаді заступника начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області з 28 лютого 2023 року, в цій частині рішення допущено до негайного виконання (т. 2 а.с. 187- 203, т. 5 а.с. 21-37).

Згідно із наказом від 23 листопада 2023 року № 1035-к ОСОБА_7 поновлено на посаді заступника начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області з 28 лютого 2023 року (т. 2 а.с. 103, т. 5 а.с. 38-39).

Відповідно до наказу від 25 грудня 2023 року № 1132-к припинено державну службу ОСОБА_7 заступнику начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області зі звільненням з займаної посади 25 грудня 2023 року у зв`язку зі скороченням чисельності державних службовців (т. 2 а.с. 104-105, т. 4 а.с. 102-103, т. 5 а.с. 46-47).

01 травня 2024 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 160/2434/24, яке змінене постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2024 року в частині мотивів його прийняття, зокрема поновлено ОСОБА_7 на посаді заступника начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області з 26 грудня 2023 року, в цій частині рішення допущено до негайного виконання (т. 2 а.с. 204-218, т. 4 а.с. 104 зв.-111).

Згідно із наказом від 28 серпня 2024 року № 577-к ОСОБА_7 поновлено на посаді заступника начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області з 26 грудня 2023 року. У зв`язку з реєстрацією шлюбу та зміною прізвища на « ОСОБА_1 » внесено зміни до документів, що містять персональні дані ОСОБА_7 . Переведено ОСОБА_5 - ОСОБА_6 з 28 серпня 2024 року на рівнозначну посаду заступника начальника управління - начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг управління захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (т. 2 а.с. 106-107, т. 4 а.с. 103 зв.-104).

Також встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до займаних нею посад у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області була ознайомлена зі змістом відповідних посадових інструкцій (т. 2 а.с. 108-122).

У позовній заяві представник позивача стверджував, що, враховуючи поновлення ОСОБА_1 на посаді на підставі рішень суду, «і ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 як державні службовці відповідно до п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» та п. 3 ч. 8 ст. 290 ЦПК України вважаються особами, уповноваженими на виконання функцій держави».

Однак, з огляду на встановлені вище обставини суд не погоджується з такими твердженнями представника позивача та вважає слушними доводи представника відповідачів, що у періоди з 28 лютого 2023 року по 23 листопада 2023 року та з 26 грудня 2023 року по 28 серпня 2024 року, час з дня звільнення до фактичного поновлення на посаді, ОСОБА_1 не мала статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Як зазначено вище суб`єктами, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до яких, зокрема відносяться державні службовці (п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції»).

Тобто, перебування особи на державній службі є визначальним для набуття нею статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 28 Роз`яснень НАЗК, особа набуде знову статусу суб`єкта декларування (а також суб`єкта, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції») з дня поновлення на посаді відповідно до виданого роботодавцем наказу про поновлення особи на роботі.

Отже, з 27 липня 2017 року ОСОБА_1 обіймала низку посад в Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області та була державним службовцем, однак, враховуючи факти звільнення з посади та поновлення на роботі, не мала статус у особи, уповноваженої на виконання функцій держави, у періоди з 28 лютого 2023 року по 23 листопада 2023 року та з 26 грудня 2023 року по 28 серпня 2024 року.

Також судом встановлено, що відповідно до наказу від 22 серпня 2017 року № 373-к ОСОБА_2 з 23 серпня 2017 року призначено на посаду головного спеціаліста відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Дніпровського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області за переведенням з Управління Держпродспоживслужби в м. Дніпропетровську та збереженням 9 рангу державного службовця в межах категорії посад «В» (т. 3 а.с. 76).

З 28 серпня 2024 року згідно з наказом від 20 серпня 2024 року № 560-к ОСОБА_2 переведено на рівнозначну посаду головного спеціаліста відділу державного контролю управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Дніпровського міського управління Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області зі збереженням 7 рангу державного службовця в межах категорії посад «В» (т. 3 а.с. 77).

У матеріалах справи містяться посадові інструкції відповідно до займаних ОСОБА_2 посад, зі змістом яких останній ознайомлений (т. 3 а.с. 78-87).

Так, ОСОБА_2 , зважаючи на зайнятті ним посади в Дніпровському міському управлінні Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, з 22 серпня 2017 року по теперішній час має статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

Колегія суддів звертає увагу, що оцінює встановлені обставини, враховуючи предмет доказування у цій справі.

Отже, станом на день набуття активу, який позивач просить визнати необґрунтованим, а саме 13 липня 2024 року, ОСОБА_1 не мала статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а ОСОБА_2 мав такий статус.

У той же час, згідно з відомостями з Державного реєстру актів цивільного стану громадян встановлено, що 07 червня 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладено шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище останньої змінено на « ОСОБА_1 » (т. 3 а.с. 99-102).

Згідно із ч. 3, 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Так, відповідно до Сімейного кодексу України подружжя має право:

на укладення договорів між собою як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 64 СК України);

на розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 65 СК України);

на визначення порядку користування майном (ст. 66 СК України);

на розпоряджання часткою у майні, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 67 СК України);

на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, незалежно від розірвання шлюбу (ст. 69 СК України).

У той же час, матеріали справи не містять жодних відомостей, які б свідчили про наявність домовленостей між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме автомобіля Toyota Land Cruiser 200.

У позові представник позивача, посилаючись на норми Сімейного кодексу України, стверджує, що наведені ним обставини у своїй сукупності «підтверджують набуття ОСОБА_1 активу у розумінні п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України, щодо якого її чоловік ОСОБА_2 міг прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження».

Так, за п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України актив може набути у власність безпосередньо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що автоматично наділяє її правом розпорядження таким майном, або такий актив набуває у власність інша фізична особа, а особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Тобто як у першому випадку, так і в другому судом має бути досліджене питання чи мала особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Колегія суддів звертає увагу, що хоча станом на день придбання спірного активу, а саме 13 липня 2024 року ОСОБА_1 не мала статусу особи, уповноваженої на виконання функцій держави, однак у цей період такий статус мав її чоловік ОСОБА_2 . А, враховуючи перебування відповідачів станом на 13 липня 2024 року у шлюбі, правовий режим спільної сумісної власності подружжя наділяє правом розпорядження таким майном ОСОБА_2 , тобто особу, уповноважену на виконання функцій держави,

Суд зазначає, що висновки щодо обґрунтованості доводів представника відповідачів про належність спірного активу ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності відповідно до положень с. 57 СК України, будуть наведені за результатом дослідження доказів, наданих сторонами у цій справі.

Отже, враховуючи встановлені обставини, а також з огляду на норми ч. 4 ст. 290 ЦПК України, позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлений як до ОСОБА_2 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, так і до ОСОБА_1 як до іншої особи, яка набула у власність актив, щодо якого особа, уповноважена на виконання функцій держави ( ОСОБА_2 ), може прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи представника відповідачів про те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем, необґрунтованими.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 81 ЦПК України у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача.

Щодо зв`язку активу, який прокурор вважає необґрунтованим, з особою, уповноваженою на виконання функцій держави, та набуття відповідачами такого активу у один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України.

При встановленні зв`язку активу, про необґрунтованість якого стверджує представник позивача, з ОСОБА_2 як особою, уповноваженою на виконання функцій держави, необхідно дослідити їх правову або фактичну пов`язаність.

Як встановлено вище з 07 червня 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі.

Предметом спору у цій справі є визнання необґрунтованим активу, а саме: автомобіля Toyota Land Cruiser 200.

Встановлено, що 13 липня 2024 року між ФОП ОСОБА_9 , який діяв на підставі договору комісії від 12 липня 2024 року № 01995 від імені ОСОБА_10 , та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу, а саме: автомобіля Toyota Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_3 . За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 10 000,00 грн, які покупець зобов`язаний сплатити комітенту ( ОСОБА_10 ) (т. 2 а.с. 8-14, 19-21, т. 4 а.с. 125-132).

13 липня 2024 року ТСЦ 1242 відповідно до заяви ОСОБА_1 № [номер приховано] проведено операцію «308- Перереєстрація на нового власника за договором купівлі-продажу (СГ) » щодо автомобіля Toyota Land Cruiser 200, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , на ОСОБА_1 та видано номерний знак НОМЕР_4 (т. 2 а.с. 16- 9).

Представник відповідачів не заперечувала, що автомобіль Toyota Land Cruiser 200 придбаний ОСОБА_1 у шлюбі, однак наполягала на тому, що цей автомобіль є особистою приватною власністю останньої в порядку ст. 57 СК України.

Так, враховуючи обставини справи, предмет позову та норми ч. 1 ст. 57 СК України, для доведення того, що автомобіль Toyota Land Cruiser 200 є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , відповідачі мають довести, що майно, набуте нею за час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто (п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України).

Дійсно, враховуючи тривалість перебування ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_2 до дати придбання спірного транспортного засобу, а саме з 07 червня 2024 року по 13 липня 2024 року, а також суми задекларованих нею доходів за 2021 - 2023 роки, що підтверджується щорічними деклараціями особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих останньою (т. 2 а.с.124-132), є певна вірогідність того, що кошти в сумі 10 000 грн могли належати їй особисто, як такі, що набуті до укладення шлюбу з ОСОБА_2 (п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України).

У той же час, як вже встановлено вище, представником відповідачів не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність домовленостей між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо майна, яке є особистою приватною власністю кожного з подружжя, зокрема грошових активів. Тому, наявні підстави для висновку, що кошти, за які набувались спірні активи, а саме автомобіль Toyota Land Cruiser 200 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

У той же час, представник позивача стверджує, що ОСОБА_1 вчинила дії, спрямовані на істотне зниження вартості придбаного активу - автомобіля Toyota Land Cruiser 200.

За матеріалами справи встановлено, що 11 лютого 2023 року у мережі Інтернет на сайті AUTO.RIA.com було розміщене оголошення щодо продажу автомобіля марки та моделі Toyota Land Cruiser 200, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_5 , пробіг 115 000 кілометрів, за 71 000 доларів США, що підтверджується відомостями, отриманими від ТОВ «Інтернет-реклама РІА» (т. 2 а.с. 46-49).

Встановлено, що 28 березня 2024 року ТСЦ 1241 на підставі заяви № [номер приховано] проведено операцію «412 - Перереєстрація транспортного засобу при видачі номерного знаку відповідної комбінації цифр» за ОСОБА_10 автомобіля Toyota Land Cruiser 200, з державного номерного знаку НОМЕР_6 на НОМЕР_3 , ціна транспортного засобу зазначена - 2 700 000,00 грн (т. 2 а.с. 11- 14).

За відомостями з офіційного веб-сайту НБУ курс долара США до гривні станом на 28 березня 2023 року становив 36.5686 (веб- доступ: https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=28.03.2023&period=daily). Тобто 2 700 000 грн складало 73 833,84 доларів США.

Згідно з відомостями, отриманими від ТОВ «Інтернет-реклама РІА», встановлено, що у мережі Інтернет на сайті AUTO.RIA.com 05 червня 2024 року продавець « ОСОБА_12 », контактний номер «[номер приховано]», розмістив оголошення про продаж автомобіля марки та моделі Toyota Land Cruiser 200, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 , пробіг 134 000 кілометрів, за 66 000 доларів США. У розділі «опис від продавця», зокрема зазначено, що продається власний автомобіль, який на гарантії, у максимальній комплектації, все у рідній фарбі, повністю затягнутий в дорогу бронеплівку - 3500 доларів США, обслуговування виключно на офіційній станції, два комплекти коліс, килимків, автомобіль в ідеальному стані (т. 2 а.с. 46- 49).

За відомостями з офіційного веб-сайту НБУ курс долара США до гривні станом на 05 червня 2024 року становив 40,2938 (веб-доступ: https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=05.06.2024&period=daily). Тобто 66 000 доларів США складало 2 659 390,80 грн.

Відповідно до акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 7679/24/1/001995 від 12 липня 2024 року, встановлено, що на підставі договору комісії від 12 липня 2024 року № 01995 комісія комісіонера у складі: члена комісії - комісіонер ОСОБА_9 та довірена особа комітента ОСОБА_10 - ОСОБА_8 , яка діяла за дорученням від 16 травня 2024 року № НТК 418550, провели огляд технічного стану, комплектності та оцінку транспортного засобу або його складової, а саме автомобіля Toyota Land Cruiser 200, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , за яким встановили пробіг 140000 кілометрів, щодо складових частин визнано «незадовільним» лише стан ходової частини, загалом дійшли висновку, що транспортний засіб придатний до реалізації, встановили 80% зносу, а ціну продажу 10 000,00 грн (т. 2 а.с. 21).

13 серпня 2024 року ОСОБА_1 відповідно до довіреності уповноважила ОСОБА_8 вчиняти юридичні дії щодо автомобіля Toyota Land Cruiser 200, зокрема розпоряджатися - продати або обміняти, передавати в найм (оренду) або у позичку (безоплатне користування) (т. 4 а.с. 95-96).

Відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ «Інтернет-реклама РІА», 28 вересня 2024 року продавець « ОСОБА_11 », контактний номер «НОМЕР_9», ір- адреса, з якої викладено оголошення - 109.87.190.0, розмістив оголошення про продаж автомобіля марки та моделі Toyota Land Cruiser 200, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_4 , пробіг 156 000 кілометрів, за 62 000 доларів США. У розділі «опис від продавця», зокрема зазначено, що продається власний «крузак», від другого власника, третє оформлення в сім`ї, максимальна комплектація, офіційне обслуговування, автомобіль в ідеальному стані, автомобіль пройшов повне технічне обслуговування, більшість пробігу Європою; додатково: дорога протиугінна система, другий комплект коліс (т. 2 а.с. 46-49).

За відомостями з офіційного веб-сайту НБУ курс долара США до гривні станом 28 вересня 2024 року становив 41.2085 (веб-доступ: https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=28.09.2024&period=daily). Тобто 62 000 доларів США складало 2554927 грн.

Встановлено, що 30 жовтня 2024 року в Територіальному сервісному центрі МВС № 6341 РСЦ ГСЦ МВС в Харківській області на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6341/2024/4969983 ОСОБА_1 , від імені якої діяв ОСОБА_13 за довіреністю, передала у власність ОСОБА_14 автомобіль Toyota Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_4 , за ціною 900 000,00 грн (т. 3 а.с. 103-120, т. 4 а.с. 121-122).

У цей же день на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6341/2024/4970075 ОСОБА_14 передав у власність ОСОБА_13 автомобіль Toyota Land Cruiser 200, державний номерний знак НОМЕР_4 , за ціною 1 200 000,00 грн (т. 3 а.с. 123-130).

Не залишається поза увагою суду те, що відповідно до відомостей, отриманих від АТ «Універсалбанк», контактний номер мобільного телефона « НОМЕР_2 », який зазначений в оголошені щодо продажу автомобіля Toyota Land Cruiser 200 продавцем « ОСОБА_11 », поповнювався з рахунку, який належить ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 190), а саме оголошення було розміщено з використанням ір-адреси 109.87.190.0/32, з якої 21 листопада 2024 року ОСОБА_1 подала повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, а саме у розділі 2 «Доходи, у тому числі подарунки» зазначила про отримання прибутку 30 жовтня 2024 року від продажу автомобіля ОСОБА_14 у сумі 900 000,00 грн (т. 2 а.с. 133-139).

Представник відповідача підтвердила, що ОСОБА_2 допомагав ОСОБА_1 розмістити оголошення про продаж транспортного зпсобу.

Щодо стану транспортного засобу встановлено, що ТОВ фірма «Алмаз Мотор, ЛТД» здійснювала технічне обслуговування автомобіля Toyota Land Cruiser 200, а саме: 05 червня 2024 року на суму 22 310,00 грн, оплата здійснена ОСОБА_10 готівковими коштами та 25 вересня 2024 року на суму 15 950,00 грн, оплата здійснена ОСОБА_1 банківською картою, що підтверджується листом від 06 серпня 2025 року вих. № 21 (т. 2 а.с. 39- 3).

До листа надані акти наданих послуг № БМ-20790 від 05 червня 2024 року та № БМ-27125 від 25 вересня 2024 року, відповідно до яких під час надання послуг з технічного обслуговування транспортного засобу як 05 червня 2024 року, так і 25 вересня 2024 року були надані послуги щодо заміни фільтрів, мастил, гальмівної та охолоджувальної рідин, лампочки, а також перевірка та діагностика інших складових; зазначено, що робота ТОВ фірма «Алмаз Мотор, ЛТД» виконана вчасно та без зауважень з боку власників авто.

Тобто технічне обслуговування передувало відповідним публікаціям оголошень на сайті ТОВ «Інтернет-реклама РІА»; скарг від власників транспортного засобу щодо ходової частини до ТОВ фірма «Алмаз Мотор, ЛТД» не надходило, несправностей чи ремонту ходової частини також не зафіксовано в ході надання послуг щодо технічного обслуговування.

На переконання суду, відсутні будь-які підстави стверджувати про незадовільний технічний стан цього автомобіля як на момент його придбання ОСОБА_1 , так і на час його відчуження останньою. Переважна кількість доказів у своїй сукупності свідчить про те, що зазначення технічного зносу транспортного засобу у розмірі 80% спростовується матеріалами справи та підтверджує, що ціна транспортного засобу у сумі 10000 грн є заниженою.

Також слушними є зауваження прокурора про те, що транспортний засіб не зазнавав пошкоджень, оскільки відповідно до інформації від Департаменту патрульної поліції Національної поліції України дорожньо-транспортні пригоди за участю автомобіля Toyota Land Cruiser 200 у період з 29 вересня 2020 року до 30 жовтня 2024 року не були зареєстровані (т. 2 а.с. 44- 45).

Отже всі досліджені докази щодо стану автомобіля Toyota Land Cruiser 200 у період з 11 лютого 2023 року до 30 жовтня 2024 року не містять відомостей про несправності транспортного засобу, окрім єдиного документа, а саме акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 7679/24/1/001995 від 12 липня 2024 року, який складений за участю свідка ОСОБА_8 , яка є рідною сестрою ОСОБА_1 .

Представник відповідачів наполягала на тому, що фактично транспортним засобом користувалася сестра ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , що підтвердила в судовому засіданні остання, під час допиту як свідка.

Проте, на переконання колегії суддів, факти користування автомобілем Toyota Land Cruiser 200 не можуть підтверджуватись виключно показаннями свідка ОСОБА_8 , а інших доказів на підтвердження цих обставин суду не надано, тому суд позбавлений можливості перевірити вказані факти на предмет їх достовірності.

Колегія суддів враховує, що свідок ОСОБА_8 перебуває у родинних стосунках із відповідачем ОСОБА_1 (є близькими родичами), отже є зацікавленою особою щодо результатів розгляду цієї справи.

У той же час, судом встановлено, що 29 лютого 2024 року ОСОБА_15 продав належний йому транспортний засіб марки Lexus LX 450D, що підтверджується матеріалами справи (т. 3 а.с. 159-179).

Тому небезпідставними є доводи прокурора про те, що для ОСОБА_15 продаж автомобіля Toyota Land Cruiser 200 був другим протягом 2024 року і здійснення такого продажу за ринковою вартістю спричинило б для ОСОБА_10 значні податкові зобов`язання, передбачені абз. 2 п. 173.2 ст. 173 ПК України.

Отже як ОСОБА_15 , так і ОСОБА_1 були зацікавлені в формальному визначенні вартості транспортного засобу, а сума коштів, яка фактично була сплачена ОСОБА_1 . ОСОБА_10 за транспортний засіб, підтверджується лише показаннями свідків.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що такі показання свідка ОСОБА_15 є сумнівними, оскільки він був зацікавлений в тому, щоб продаж другої автівки пройшов за заниженою ціною.

Встановлені обставини, на переконання суду, свідчать про доведення прокурором того, що ОСОБА_1 вчинила дії, спрямовані на істотне заниження вартості придбаного активу.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 2, 3 ст. 290 ЦПК України для визначення вартості активів, зазначених у частині другій цієї статті, застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття.

Так, відповідно до консультації Приватного підприємства «Ажіо.» від 07 серпня 2025 року № 38232-25/15-03-3 (надалі - Консультація ПП «Ажіо.») мінімальна ринкова вартість колісного транспортного засобу, а саме: автомобіля Toyota Land Cruiser 200 з урахуванням припущень та застережень станом на 13 липня 2024 року склала 2 484 200,00 грн (т. 2 а.с. 22-38).

Суд не погоджується з доводами сторони відповідача щодо неможливості врахування Консультації ПП «Ажіо.» як доказу мінімальної ринкової вартості рухомого майна, з таких підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що Консультація ПП «Ажіо.» отримана на запит ТУ ДБР у м. Полтава від 07 серпня 2025 року № 38232- 25/15- 03-3 відповідно до ст. 6, 7 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», згідно з якими Державне бюро розслідувань відповідно до покладених на нього завдань та у межах своєї компетенції, зокрема вживає заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості у порядку та в межах компетенції, визначених законодавством. Державне бюро розслідувань та його уповноважені посадові особи з метою виконання покладених на них завдань, зокрема безоплатно одержують за письмовими запитами Директора Державного бюро розслідувань, його уповноваженого заступника, директорів територіальних органів Державного бюро розслідувань або їх уповноважених заступників інформацію, необхідну у справах щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості в межах компетенції Державного бюро розслідувань.

Відповідно до ч. 5 ст. 290 ЦПК України у визначених законом випадках - Державне бюро розслідувань та Генеральна прокуратура України - вживають заходів щодо виявлення необґрунтованих активів та збору доказів їх необґрунтованості.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 76, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, такими засобами як письмові докази, а саме документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Тобто, документи, зокрема Консультація ПП «Ажіо.», яка отримана ТУ ДБР у м. Полтава в ході виконання покладених на нього повноважень та передана до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури для вирішення питання щодо звернення до суду з позовом про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, є належними доказами, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування.

Окрім цього судом враховано, що письмова Консультація ПП «Ажіо.» складена в межах законодавчо передбаченої форми оціночної діяльності (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні») оцінювачем ОСОБА_16 , яка на момент оцінки мала кваліфікаційне свідоцтво оцінювача та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача, у тому числі за напрямком 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів». У свою чергу, ПП «Ажіо.», в якому оцінювач ОСОБА_16 провадила свою діяльність, мало Сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, який дозволяв його оцінювачам проводити практичну оціночну діяльність, зокрема, за напрямком 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів». Відомості про оцінювача ОСОБА_16 та суб`єкта оціночної діяльності ПП «Ажіо.» містяться в Державному реєстрі оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності (веб-доступ: https://www.spfu.gov.ua/ua/content/spf-estimate-registers.html).

З тексту консультації вбачається, що під час визначення мінімальної ринкової вартості транспортного засобу оцінювачем застосовані методичні підходи, передбачені «Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», зареєстрованої у Міністерстві юстиції за № 1074/8395 від 24 листопада 2003 року, у межах порівняльного підходу, а також з урахуванням Національного стандарту оцінки майна № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, що передбачає, що у разі потреби оцінювач має право відобразити у висновку свої припущення та застереження щодо використання результатів оцінки, які фіксуються в описовій частині висновку. Так, розрахунок відбувався із урахуванням застережень та припущень, зокрема таких: автомобіль використовувався для задоволення власних потреб і не використовувався як таксі; автомобіль не відноситься до категорії спеціалізованого призначення; автомобіль укомплектований відповідно до даних його виробника (базова комплектація); оцінювач припустив понаднормований пробіг; оцінювач передбачає наявність дрібних пошкоджень лакофарбового покриття, забруднень сидінь та салону, пошкоджень скла; оцінювач передбачає, що з транспортного засобу не були демонтовані важливі елементи, що впливають на можливість подальшої експлуатації.

Доказів, які б спростовували висновки, викладені в Консультації ПП «Ажіо.», або ставили їх під сумнів, стороною відповідачів не надано.

Тому, колегія суддів вважає, що Консультація ПП «Ажіо.» складена належним суб`єктом, у встановленому законом порядку та шляхом застосування затвердженої методики оцінки колісних транспортних засобів, підстав сумніватися у належності, допустимості та достовірності цього доказу судом не встановлено, а стороною відповідача висновки консультації не спростовані.

Не залишається поза увагою суду непослідовність та нелогічність обставин оформлення продажу ОСОБА_1 спірного транспортного засобу, а саме продаж через довірену особу, яка продала автомобіль дешевше (900 000грн) ніж сама викупила його у нового власника (1 200 000грн).

Встановлені судом обставини свідчать про те, що вартість автомобіля Toyota Land Cruiser 200 у сумі 10 000 грн, яка зазначена в договорі купівлі-продажу автомобіля ОСОБА_1 , є очевидно штучно заниженою, і остання була свідома цього, що підтверджується, зокрема показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_15 щодо надання ОСОБА_1 згоди на придбання транспортного засобу за заниженою вартістю.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 13 липня 2024 року, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_2 , який мав статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави, набула у власність актив - автомобіль Toyota Land Cruiser 200, за заниженою вартістю у сумі 10 000 грн, тоді як його мінімальна ринкова вартість становила 2 484 200,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що актив, набутий ОСОБА_1 13 липня 2024 року, є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_2 , який на той час мав статус особи, уповноваженої на виконання функцій держави, внаслідок чого останній мав можливість вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним. Отже прокурором доведено зв`язок зазначеного вище активу з особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а також набуття відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такого активу у один із способів, передбачених п. 2 ч. 8 ст. 290 ЦПК України.

Щодо відповідності активу, набутого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вимогам ч. 2 ст. 290 ЦПК України.

За ч. 2 ст. 290 ЦПК України у редакції, станом на 26 березня 2026 року - день надходження позову до суду, позов про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави може бути пред`явлено, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у сімсот п`ятдесят і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», але не перевищує межу, встановлену ст. 368-5 КК України.

Так, 28 листопада 2019 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 01 липня 2019 року встановлений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2 007 грн. Тому, мінімальна сума різниці між вартістю активів та законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, становить 1 505 250,00грн (750 х 2 007,00 грн).

Враховуючи норми ст. 368-5 КК України, максимальна сума такої різниці становить більше ніж три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року у сумі 3 028,00 грн. Тому, максимальна сума різниці між вартістю активів та законними доходами особи становить 9 084 000,00 грн (3 000 х 3 028,00 грн).

Тобто, для подання позову про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави різниця між вартістю активів та законними доходами особи має становити не менше 1 505 250,00 грн та не повинна перевищувати 9 084 000,00 грн.

Враховуючи обставини справи, зазначені прокурором у позові та представником відповідачів у відзиві, суд вважає за необхідне дослідити питання щодо майнового стану ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також джерела їх доходів з метою перевірки фінансової спроможності на здійснення придбання активу 13 липня 2024 року.

Судом встановлено, що відповідно до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, яка була подана ОСОБА_1 , у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» зазначено відомості про заробітну плату - 121 265,00 грн, соціальні виплати з відповідних бюджетів - 18 723,00 грн, додаткове благо - 1230,00 грн, профспілкові виплати - 1050,00 грн, аліменти - 25 947,00 грн (власність сина - ОСОБА_17 ) та у розділі 12 «Грошові активи» - 670 900,00 грн, власником яких є ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 123-132).

Таку ж суму у розділі 12 «Грошові активи» зазначено ОСОБА_1 і у щорічних деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік та за 2022 рік (т. 3 а.с. 22-37).

Тобто грошові активи в сумі 670 900,00 грн були накопичені ОСОБА_1 як мінімум станом на 31 грудня 2021 року, а, враховуючи, що ця сума не змінювалась, то всі доходи за 2021-2023 роки були витрачені ОСОБА_1 у відповідний звітний період.

Також встановлено, що ОСОБА_2 подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, у якій зазначив, серед іншого, у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» відомості про заробітну плату - 176 020 грн, додаткове благо - 1935 грн, допомога профспілки - 1350 грн, приз - 1677 грн, а у розділі 12 «Грошові активи» - 260 000 грн, які є його власністю (т. 2 а.с. 157-167).

Відповідно до щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 та 2022 роки, які подані ОСОБА_2 , встановлено, що станом на 31 грудня 2021 року він декларував грошові активи в сумі 170 000 грн, а на кінець 2022 року - 260 000 грн (т. 3 а.с. 5-21).

Отже грошові активи в сумі 260 000,00 грн були накопичені ОСОБА_2 станом на 31 грудня 2022 року та їх сума не змінилася за результатом 2023 року, отже всі доходи за попередні періоди були витрачені відповідачем.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів, нарахованих фізичній особі податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи (далі - ДРФОПП)

доходи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 ) у період з січня 2024 року до червня 2024 року - 1651,13 грн (після утриманого податку), а доходи ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 ) за той же період - 91 506,33 грн (після утриманого податку) (т. 2 а.с. 62- 91).

Тобто, загальний дохід подружжя за період з січня 2024 року до червня 2024 року склав 93 157,46 грн (91 506,33 грн + 1651,13 грн).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до виправлених щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, які були подані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 140-153, 168-186), у відповідних розділах 12 «Грошові активи» зазначено про наявність лише у ОСОБА_1 900 000,00 грн, наявність грошових активів у ОСОБА_2 не декларується.

Тобто грошові активи, які були наявні у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 станом на 31 грудня 2023 року на загальну суму 930 900 грн (260 000грн + 670 900,00 грн) були ними використані у 2024 році.

Водночас, відомості про придбання дороговартісних речей, зокрема, які б підлягали декларуванню, матеріали справи не містять.

Натомість, суд враховує, що у 2024 році: 07 червня 2024 року подружжя ОСОБА_18 уклали шлюб, а в жовтні 2024 року у них народилося двоє дітей, а також враховує, що на утриманні у кожного з відповідачів є по неповнолітній дитині (т. 2 а.с. 161, т. 4 а.с. 85, 89, 91), тому витрати могли бути пов`язані з цими подіями та обставинами.

У судовому засіданні досліджені відомості, отримані у відповідь на запити від банківських установ, а саме: АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Акцент-Банк» та АТ «Універсалбанк» (т. 2 а.с. 50-61, т. 3 а.с. 190) .

Так, колегія суддів вважає доведеним і сторона відповідачів не спростувала, що згідно з виписками про рух коштів по рахунках ОСОБА_1 , відкритих у АТ КБ «ПриватБанк» та АТ «Універсалбанк», розмір витрат у період з 01 січня до 12 липня 2024 року склав 386 955,18 грн, а по рахунках ОСОБА_2 , відкритих у АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Акцент-Банк» та АТ «Універсалбанк», за період з 01 січня до 12 липня 2024 року - 641 792,56 грн.

Тобто, станом на 13 липня 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мали у розпорядженні 1 024 057,46 грн (сукупний дохід 93 157,46 грн + 930 900 грн (заощадження), а витрати склали 1 028 747,74 грн (386 955,18 грн + 641 792,56 грн), тобто витрати перевищували доходи на 4690,28 грн.

Отже різниця між мінімальною ринковою вартістю активу, а саме автомобіля Toyota Land Cruiser 200 та законними доходами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 становила 2 484 200,00 грн.

З огляду на викладене, за результатом повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження доказів у їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що доходи, отримані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із законних джерел, не давали їм можливості 13 липня 2024 року придбати автомобіль Toyota Land Cruiser 200, мінімальна ринкова вартість якого становила 2 484 200,00 грн, тобто є більшою за 1 505 250,00 грн, отже в ході судового розгляду спростовано презумпцію правомірності набуття права власності на цей актив та встановлено зв`язок особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - ОСОБА_2 з цим активом, тому наявні правові підстави у розумінні ст. 290 ЦПК України для визнання цього актива необґрунтованим.

Представниками сторін наведено також інші доводи, які не потребують здійснення колегією суддів детального аналізу, оскільки, з урахуванням встановлених обставин та вимог Цивільного процесуального кодексу України, вони не мають вирішального значення при вирішенні питання про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

При цьому суд керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини, згідно якої стаття 6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов`язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент (VandeHurk v. theNetherlands, 19 April 1994, §61), проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені (Boldea v. Romania, 15 February 2007§30) . Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09 грудня 1994 року, № 303-A, §29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява № 4909/04, §58).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 292 ЦПК України активи, визнані судом відповідно до статті 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави. У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів.

Судом встановлено, що 30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 продала автомобіль Toyota Land Cruiser 200, що унеможливлює звернення стягнення на цей актив.

Тому, враховуючи встановлені під час розгляду справи по суті обставини, а саме щодо придбання цього транспортного засобу за ціною, нижчою за ринкову вартість, колегія суддів вважає, що стягненню підлягає вартість цього активу, визначена ПП «Ажіо.» у консультації від 07 серпня 2025 року № 38232-25/15-03-3 у розмірі 2 484 200,00 грн в рівних частинах з відповідачів(т. 2 а.с. 22-38).

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України одним з питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення, є розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 15 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави судовий збір не справляється.

Враховуючи наведені вище норми законодавства, а також висновок суду щодо позовних вимог, підстави для ухвалення рішення про розподіл між сторонами судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76-82, 89, 95, 259, 263-265, 273, 290-292 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити позов Держави Україна в особі прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Мирка Богдана Миколайовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Визнати необґрунтованим активом автомобіль Toyota Land Cruiser 200, 2020 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , та стягнути в дохід держави його мінімальну ринкову вартість на день набуття, що складає 2 484 200 (два мільйони чотириста вісімдесят чотири тисячі двісті) грн, в рівних частках з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 по 1 242 100 (один мільйон двісті сорок дві тисячі сто) грн з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивач: Держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (01135, м. Київ, вул. Ісаакяна, буд. 17, ідентифікаційний код юридичної особи 45252419).

Відповідачі:

ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 );

ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ).

Головуючий суддя Н. В. Мовчан

Судді Т. В. Литвинко

К. О. Сікора