Ухвала № 140195215 у справі № 160/30473/26 від 29.09.2026

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 вересня 2026 року Справа 160/30473/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24.09.2026 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, за період з травня 2022 року по вересень 2022 року

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, за період з травня 2022 року по вересень 2022 року у загальному розмірі 10 500 грн

- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради щодо ненарахування та невиплати позивачу належних пільг на оплату житлово-комунальних послуг за період з травня 2022 року по вересень 2022 року

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради здійснити розрахунок, нарахування та виплату належних позивачу пільг на оплату житлово-комунальних послуг за період з травня 2022 року по вересень 2022 року відповідно до вимог законодавства, яке діяло у відповідний період.

Відповідно до пунктів 1, 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що його подано з порушенням вимог ст. 160,161 КАС України, з наступних підстав.

Так, згідно із ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач оскаржує бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, за період з травня 2022 року по вересень 2022 року, при цьому до суду позивач звернулась лише 24.09.2026 року, тобто із пропуском шестимісячного строку, встановленого ч.2 ст.122 КАС України.

Відповідно до ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Позивачем долучено до заяву про поновлення строку звернення з цим позовом до суду, в обґрунтування якої вказано, що спірні правовідносини виникли безпосередньо після початку повномасштабної збройної агресії проти України, у період істотної зміни порядку роботи державних органів, органів місцевого самоврядування та установ соціального захисту населення, а також істотного обмеження звичайного доступу громадян до адміністративних та соціальних послуг. Позивач на той час була членом багатодітної сім`ї та самостійно забезпечувала трьох неповнолітніх дітей. Спір стосується коштів соціального забезпечення, які мали безпосереднє значення для матеріального забезпечення дітей. При цьому, позивач не мала можливості достовірно встановити причини ненарахування та невиплати належних їй соціальних виплат без отримання відповідної інформації від органу соціального захисту населення. З метою з`ясування причин ненарахування та невиплати коштів позивач 07.02.2024 року звернулася до відповідача із відповідною заявою. За результатами розгляду звернення позивач 15.02.2024 року отримала відповідь відповідача, в якій останній навів власне обґрунтування щодо ненарахування допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях. Крім того, відповідачем була надана довідка вих. № 02.17.10-19/138 від 01.02.2024 року, яка підтверджує факт ненарахування відповідних виплат. Таким чином, саме внаслідок звернення до відповідача позивач отримала документально підтверджену інформацію щодо обставин, які стали підставою для звернення до суду. Позивач не була пасивною щодо захисту своїх прав. Навпаки, після отримання інформації від відповідача вона вживала заходів для з`ясування правомірності ненарахування та невиплати соціальної допомоги.

При цьому, суд зазначає, що отримання у відповідь на запит листа відповідача або не отримання такого листа не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Такий висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.

Водночас, позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду своєчасно. Триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики тощо.

При цьому, позивач сама зазначає, що дізналась про порушення її прав з відповіді відповідача від 15.02.2024 року та їй було відомо щодо неотримання відповідної виплати.

Верховний Суд у постановах від 26.09.2022 у справі №560/403/22, від 16.02.2023 у справі №640/7964/21, від 28.02.2023 у справа №400/6312/21 та від 20.04.2023 у справі №560/12377/21 вказав, що сам лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на права та обов`язки позивача.

Суд зазначає, що виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання позовної заяви є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Зміст заяви не містить інформації про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного подання позовної заяви до суду в межах встановлених законом строків, які б були об`єктивними та не залежали від волевиявлення сторони.

Таким чином, заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із вказаним позовом із зазначенням обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску вказаного строку та докази на підтвердження таких обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про необхідність залишити адміністративний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без руху.

Встановити позивачу строк у 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків визначених в ухвалі суду.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.

Суддя М.В. Дєєв