ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
08 жовтня 2026 року Справа № 160/30473/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
24.09.2026 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, за період з травня 2022 року по вересень 2022 року
- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях, за період з травня 2022 року по вересень 2022 року у загальному розмірі 10 500 грн
- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради щодо ненарахування та невиплати позивачу належних пільг на оплату житлово-комунальних послуг за період з травня 2022 року по вересень 2022 року
- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Саксаганської районної у місті ради здійснити розрахунок, нарахування та виплату належних позивачу пільг на оплату житлово-комунальних послуг за період з травня 2022 року по вересень 2022 року відповідно до вимог законодавства, яке діяло у відповідний період.
29.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залишено позов без руху, через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвал від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в обґрунтування якої вказано, що саме по собі неотримання коштів не свідчило для позивача про конкретну причину їх ненарахування, не давало можливості встановити, чи було припинено виплату, чи не проведено нарахування, чи існували технічні або організаційні причини, чи відповідач вважав, що у позивача відсутнє право на відповідну допомогу, а також з яких саме підстав таке рішення було прийнято. Саме тому 07 лютого 2024 року позивач звернулася до відповідача із заявою з метою з`ясування причин ненарахування та невиплати належної їй допомоги. 15 лютого 2024 року позивач отримала відповідь відповідача, а також довідку вих. № 02.17.10-19/138 від 01.02.2024 року, якою було документально підтверджено факт ненарахування відповідних виплат. Таким чином, звернення позивача до відповідача не було формальним способом штучного продовження строку звернення до суду. Позивач як фізична особа не мала доступу до внутрішніх облікових та розрахункових документів відповідача. Тому позивач об`єктивно не могла самостійно встановити юридичну причину невиплати та перевірити правомірність дій чи бездіяльності відповідача без отримання відповідної інформації від самого органу соціального захисту. Саме отримання відповіді відповідача та довідки вих. № 02.17.10-19/138 від 01.02.2024 року дозволило позивачу встановити документально підтверджений факт ненарахування відповідних виплат.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.
Процесуальна можливість для звернення з позовом до суду пов`язана з певним часовим проміжком, протягом якого така особа може реалізувати право на звернення без застосування до неї наслідків пропуску такого строку. В той же час, у випадку звернення до суду поза межами такого строку, до неї підлягають застосуванню відповідні правові наслідки встановлені законом, в даному випадку статтею 123 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 120/5780/20-а, від 02.12.2021 у справі № 640/20314/20.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Позивачем у якості поважної причини пропуску вказано намагання врегулювання спору в досудовому порядку та отримання відповіді відповідача 15.02.2024 року у вигляді довідки від 01.02.2024 року та зазначено, що саме це дозволило встановити факт ненарахування відповідної допомоги, при цьому судом не встановлено переконливих фактичних обставин, які би свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для звернення позивача до суду за захистом своїх прав протягом строку встановленого статтею 122 КАС України (шість місяців) та який був об`єктивно необхідним для подання позовної заяви, в тому числі після вказаної позивачем дати коли позивач дізналась про порушення її прав - 15.02.2024 року.
Крім того, отримання позивачем листа відповідача у відповідь на запит не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Також, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 09.02.2023 у справі №360/3398/21 наголосив, що відсутність у позивача юридичної освіти чи необізнаність з нормами законодавства мають суб`єктивний характер та не є достатньою підставою для поновлення процесуального строку (пункт 38).
Крім того, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постановах від 26.09.2022 у справі №560/403/22, від 16.02.2023 у справі №640/7964/21, від 28.02.2023 у справа №400/6312/21 та від 20.04.2023 у справі №560/12377/21 вказав, що сам лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на права та обов`язки позивача.
Суд зазначає, що виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання позовної заяви є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Зміст заяви не містить інформації про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів для своєчасного подання позовної заяви до суду в межах встановлених законом строків, які б були об`єктивними та не залежали від волевиявлення сторони.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Згідно з ч. ч. 1, 2 вказаної статті, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи пропуск встановленого законом строку звернення до суду з вищевказаними вимогами та відсутність обґрунтованих причин пропуску такого строку, суд приходить висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, а саме повернення позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 123, 169, 248 КАС України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка його подала.
Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Дєєв