КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року м. Київ справа №320/36800/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Приватного виконавця Дутки Івана Васильовича
про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів.,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, боржник) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного виконавця Дутки Івана Васильовича (далі - відповідач), в якому просить суд (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог):
визнати бездіяльність приватного виконавця Дутки Івана Васильовича, яка полягає у не поверненні коштів протиправною;
стягнути з приватного виконавця Дутки Івана Васильовича на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 110 784, 59 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 повернуто позовну заяву ОСОБА_1 .
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2026 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року, а справу № 320/32800/24 направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що скасування судового рішення, як підстави для його примусового виконання зумовлює скасування його наслідків у вигляді заходів такого примусового виконання. А тому, стягнуті кошти з позивача, як основна винагорода приватного виконавця, підлягають поверненню.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.06.2026 відкрито провадження у справі №320/22837/26, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Даною ухвалою суд витребував від відповідача засвідчені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4.
05.06.2026, відповідачем через систему «Електронний Суд» подано відзив на позовну заяву, відповідного до якого, відповідач проти задоволення позову заперечує у повному обсязі з підстав того, що жодних приписів про повернення основної винагороди приватного виконавця в разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням судового рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, ані Закон України «Про виконавче провадження», а ні Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» не містять.
04.06.2026, відповідачем через систему «Електронний Суд» подано до суду витребовувані копії матеріалів виконавчого провадження.
04.06.2026, відповідачем через систему «Електронний Суд» подано клопотання про зупинення розгляду справи до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 127/28231/22.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 у задоволенні клопотання приватного виконавця Дутки Івана Васильовича про зупинення провадження відмовлено.
08.06.2026 року, представником позивача через систему «Електронний Суд» подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого позовну заяву підтримує з підстав викладених у ній.
07.07.2026, представником позивача через систему «Електронний Суд» подано до суду заяву про збільшення позовних вимог.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог в адміністративній справі №320/36800/24.
30.07.2026, відповідачем через систему «Електронний Суд» подано відзив на позовну заяву з урахуванням збільшених позовних вимог, відповідно до якої, проти задоволення позову заперечує у повному обсязі.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, відзив на позовну заяву, копії матеріалів виконавчого провадження, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2023 року позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» на користь ОСОБА_2 30 000 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті дочки, 20 772, 40 грн відшкодування витрат на поховання.
Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» на користь ОСОБА_3 30 000 грн. страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті дочки.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 470 000 грн. відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 470 000 грн. відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра» на користь держави 3 220,80 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1 11 626,32 грн. в дохід держави в рахунок відшкодування судових витрат.
Приватним виконавцем Дуткою Іваном Васильовичем, 03.10.2023 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області від 12.09.2023 по справі №127/28231/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 470 000 грн. відшкодування моральної шкоди. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди на суму 47 000, 00 грн.
Приватним виконавцем Дуткою Іваном Васильовичем, 03.10.2023 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області від 12.09.2023 по справі №127/28231/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4019,73 грн. витрат на правничу допомогу. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди на суму 401, 97 грн.
Приватним виконавцем Дуткою Іваном Васильовичем, 03.10.2023 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області від 12.09.2023 по справі №127/28231/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 470 000 грн. відшкодування моральної шкоди. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди на суму 47 000, 00 грн.
Приватним виконавцем Дуткою Іваном Васильовичем, 03.10.2023 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області від 12.09.2023 по справі № 127/28231/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5 395,64 грн. витрат на правничу допомогу. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди на суму 535, 96 грн.
По виконавчому провадженні НОМЕР_1 з боржника частково стягнуто заборгованість в сумі 433 311,62 грн., основну винагороду приватного виконавця в сумі 43 331, 16 грн. та витрати виконавчого провадження у сумі 192,00 грн.
По виконавчому провадженні НОМЕР_2 з боржника частково стягнуто заборгованість в сумі 3 705,95 грн., основну винагороду приватного виконавця в сумі 370,59 грн. та витрати виконавчого провадження у сумі 192,00 грн.
По виконавчому провадженні НОМЕР_3 з боржника частково стягнуто заборгованість в сумі 433 311, 62 грн., основну винагороду приватного виконавця в сумі 43 331, 16 грн. та витрати виконавчого провадження у сумі 192,00 грн.
По виконавчому провадженні НОМЕР_4 з боржника частково стягнуто заборгованість в сумі 4 941,26 грн., основну винагороду приватного виконавця в сумі 494,13 грн. та витрати виконавчого провадження у сумі 192,00 грн.
22.11.2023, представником позивача подана до відповідача заява, якою повідомлено, що постановою Вінницького апеляційного суду від 15.11.2023, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.06.2023 в частині часткового задоволення позовних вимог, заявлених до ОСОБА_1 скасоване та ухвалено нове рішення.
22.11.2023, відповідачем по виконавчим провадженням НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 керуючись пунктом 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанови про закінчення виконавчого провадження.
28.11.2023, представником позивача подано до відповідача заяву про повернення боржнику стягнутих у процесі примусового виконання рішень коштів.
Листом від 28.12.2023 №3213, приватним виконавцем відмовлено в задоволенні заяви про повернення винагороди виконавця, оскільки, відповідно до частини сьомої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню. Однак вказані норми передбачають повернення виконавчого збору з Державного бюджету, а не винагороди приватного виконавця з рахунку приватного виконавця.
Вважаючи вказану бездіяльність відповідача, щодо неповернення суми основної винагороди протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження регулюється Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404 -VIII).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 №1403-VIII (далі - Закон №1403-VIII)
Завданням органів державної виконавчої служби (державних виконавців) та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3 Закону №1404-VIII).
Статтею 16 Закону №1403-VIII передбачено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб`єктом незалежної професійної діяльності.
Приватний виконавець має право розпочати здійснення діяльності з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру приватних виконавців України (частина 3 статті 22 Закону №1403-VIII).
Приватний виконавець зобов`язаний до початку здійснення діяльності застрахувати свою відповідальність перед третіми особами. До початку здійснення діяльності приватний виконавець зобов`язаний організувати офіс у межах виконавчого округу.
Суд звертає увагу, що відмінність у правовому статусі та джерелах матеріального забезпечення діяльності органів державної виконавчої служби (державних виконавців) та приватних виконавців зумовлює застосування різних форм фінансового тягаря, що покладається на боржника та стягувача у зв`язку з примусовим виконанням рішення (збір, що сплачується до державного бюджету, або оплата послуги).
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема:
- виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
- судові накази;
- ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
- виконавчих написів нотаріусів;
- посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
- постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
- постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
- рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
- рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
- рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Імперативними нормами Закону №1404-VIII та Закону №1403-VIII передбачено, що одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору, а приватний виконавець - постанову про стягнення основної винагороди.
Відповідно до частини 7 статті 31 Закону №1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
За змістом статті 31 Закону №1403-VIII за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:
1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Частина 5 статті 31 Закону № 1403-VIII передбачає, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина 6 статті 31 цього Закону).
Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» (далі Порядок №643).
Так, за приписами абзацу 1 пункту 12 Порядку №643 установлено, що розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
При цьому, частиною третьою статті 45 Закону №1403-VIII визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Відповідно до пункту 19 Порядку №643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Системний аналіз норм Закону №1404-VIII, які регулюють діяльність приватних виконавців, та положень статті 31 Закону №1403-VIII вказує на те, що основна винагорода це винагорода приватного виконавця за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в розмірі пропорційному до фактично стягнутої суми.
Наведена правова позиція узгоджується із позицією Верховного Суду викладеної у постановах від 16.04.2020 у справі №640/8425/19, від 10.09.2020 у справі №120/1417/20-а, від 28.10.2020 у справі №640/13697/19, від 08.07.2021 у справі №360/2855/20, від 24.12.2021 у справі №200/3149/21-а, від 26.05.2022 у справі №420/6845/18, від 14.03.2023 у справі №910/13760/20.
Більш того, законодавцем передбачений обов`язок приватного виконавця виносити одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, у якій має бути наведено розрахунок та зазначено порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів), що узгоджується із висновками Верховного Суду у постанові від 23.02.2022 у справі №160/10874/19.
Отже, обов`язок боржника сплатити основну винагороду приватному виконавцю встановлений Законом і це є складовою примусового виконання виконавчого документу.
Під час розгляду справи судом встановлено, що Приватним виконавцем Дуткою Іваном Васильовичем, 03.10.2023 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області від 12.09.2023 по справі № 127/28231/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 470 000 грн. відшкодування моральної шкоди. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди на суму 47 000, 00 грн.
Приватним виконавцем Дуткою Іваном Васильовичем, 03.10.2023 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області від 12.09.2023 по справі № 127/28231/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4019,73 грн. витрат на правничу допомогу. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди на суму 401, 97 грн.
Приватним виконавцем Дуткою Іваном Васильовичем, 03.10.2023 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області від 12.09.2023 по справі № 127/28231/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 470 000 грн. відшкодування моральної шкоди. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди на суму 47 000, 00 грн.
Приватним виконавцем Дуткою Іваном Васильовичем, 03.10.2023 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області від 12.09.2023 по справі № 127/28231/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 5 395,64 грн. витрат на правничу допомогу. Одночасно з відкриттям виконавчого провадження прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди на суму 535, 96 грн.
По виконавчому провадженні НОМЕР_1 з боржника частково стягнуто заборгованість в сумі 433 311, 62 грн., основну винагороду приватного виконавця в сумі 43 331, 16 грн. та витрати виконавчого провадження у сумі 192,00 грн.
По виконавчому провадженні НОМЕР_2 з боржника частково стягнуто заборгованість в сумі 3 705,95 грн., основну винагороду приватного виконавця в сумі 370,59 грн. та витрати виконавчого провадження у сумі 192,00 грн.
По виконавчому провадженні НОМЕР_3 з боржника частково стягнуто заборгованість в сумі 433 311, 62 грн., основну винагороду приватного виконавця в сумі 43 331, 16 грн. та витрати виконавчого провадження у сумі 192,00 грн.
По виконавчому провадженні НОМЕР_4 з боржника частково стягнуто заборгованість в сумі 4 941,26 грн., основну винагороду приватного виконавця в сумі 494,13 грн. та витрати виконавчого провадження у сумі 192,00 грн.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 15.11.2023, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.06.2023 в частині часткового задоволення позовних вимог, заявлених до ОСОБА_1 скасоване та ухвалено нове рішення.
Частина 7 статті 27 Закону №1404-VIII містить припис про те, що в разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
Суд зауважує, що зазначена норма є імперативною, стосується повернення виключно виконавчого збору і жодним чином не регламентує питання повернення основної винагороди приватного виконавця.
Отже, основна винагорода приватного виконавця та виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, не є однаковими поняттями.
Спільним для цих форм є лише порядок стягнення, оскільки приписами частини 3 статті 45 Закону №1404-VIII передбачено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюється окремими правовими нормами.
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.12.2024 по справі №640/29622/20, від 21.07.2022 у справі №320/6215/19 та від 26.10.2023 у справі №640/20265/19.
Суд зауважує, що жодних приписів про повернення основної винагороди приватного виконавця в разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, ані Закон №1404-VIII, ані Закон №1404-VIII не містять.
Питання правильності тлумачення й застосування судами частини 3 статті 45 Закону №1404-VIII викладено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 14.12.2023 у справі №160/10320/22.
Так, Верховний Суд зазначив, що: «…частина 3 статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» установлює, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Предметом регулювання статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» є питання розподілу стягнутих з боржника грошових сум.
Натомість, частина 3 статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» стосується порядку, а не підстав стягнення основної винагороди. Ці поняття не тотожні за змістом.
Частина п`ята статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» стосується випадків не стягнення саме виконавчого збору. Її норми не поширюють дію на основну винагороду приватного виконавця, а тому не установлюють випадки, коли ця винагорода не стягується.
На тлі спірних правовідносин Верховий Суд вказав, що не бачить підстав для іншого трактування цих норм, аніж буквальне, і вважав, що інший підхід до їхнього тлумачення здатний перешкоджати праву приватного виконавця на одержання винагороди за виконану працю…».
Таким чином основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями.
Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.03.2020 у справі №260/801/19, за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконаних рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.
Враховуючи вищевикладене, за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку, що приватним виконавцем було правомірно стягнуто у виконавчих провадженнях суми основної винагороди приватного виконавця з ОСОБА_1 , відтак підстави для їх повернення у відповідача відсутні.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування був виконано з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до положень ст.139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи, не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.