Справа № 2-7468/10
Провадження № 22-ц/801/2292/2026
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Король О. П.
Доповідач: Панасюк О. С.
УХВАЛА
30 вересня 2026 року Справа № 2-7468/10 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),
суддів Берегового О. Ю., Оніщука В. В.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Карнауха А. П. на ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці у складі судді Короля О. П. від 04 листопада 2010 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,
встановив:
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24 серпня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Карнауха А. П. залишено без руху і надано строк для надання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 листопада 2010 року, протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали.
На виконання вимог цієї ухвали засобами поштового зв`язку 21 вересня 2026 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Карнауха А. П. надійшла апеляційна скарга в новій редакції.
Новими підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 листопада 2010 року адвокат Карнаух А. П. посилався на аналіз практики ЄСПЛ, де зазначено, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обгрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, зазвичай, якщо: 1) недотримання строків було зумовлено діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії»).
Як вказав адвокат Карнаух А. П. при прийнятті рішення судом першої інстанції допущено помилку, - безпідставно обмежено право власності громадянина на нерухоме майно, який не причетний до розгляду справи судом і не був учасником спору між сторонами, а тому незважаючи на тривалість строку з часу ухвалення судового рішення, строк на апеляційне оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 листопада 2010 року має бути поновлено.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до частини другої статті 352 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
Такі ж положення містила стаття 292 ЦПК України у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваної ухвали.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 13 розділу XIII Перехідних положення ЦПК України судові рішення ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 294 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваної ухвали) визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.
Згідно з частиною третьою статті 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Частиною першою статті 127 ЦПК України установлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З урахуванням наведених положень закону, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд має встановити наявність об`єктивних, непереборних та істотних обставин, які перешкоджали особі своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження, а також оцінити поведінку особи після того, як їй стало відомо або мало стати відомо про порушення її прав.
При цьому обов`язок доведення поважності причин пропуску процесуального строку покладається на особу, яка просить його поновити. Саме лише посилання на необізнаність про постановлення судового рішення без зазначення конкретних обставин, які перешкоджали особі дізнатися про нього, не може бути достатньою підставою для поновлення строку, особливо за умови значного проміжку часу між постановленням судового рішення та зверненням до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці постановлено 04 листопада 2010 року, тоді як із апеляційною скаргою представник ОСОБА_1 - адвокат Карнаух А. П. звернувся лише 31 липня 2026 року, тобто через понад п`ятнадцять років після її постановлення.
У первісно поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Карнаух А. П. посилався на те, що ОСОБА_1 не брав участі у розгляді справи, про постановлення оскаржуваної ухвали не повідомлявся та копії такої ухвали не отримував.
Зазначені обставини самі по собі не є достатніми для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки не дають можливості встановити, коли саме ОСОБА_1 стало відомо або за обставинами справи повинно було стати відомо про існування оскаржуваної ухвали та про накладення нею арешту на нерухоме майно.
Саме на необхідність встановлення зазначених обставин апеляційний суд звернув увагу в ухвалі від 24 серпня 2026 року, якою апеляційну скаргу залишено без руху. Зокрема, представнику Віднічука В. В. запропоновано зазначити, коли саме ОСОБА_1 стало відомо про порушення його прав оскаржуваною ухвалою, надати відповідні докази, а також навести причини, які перешкоджали зверненню до суду з апеляційною скаргою після того, як його представник ознайомився з матеріалами справи у грудні 2025 року.
На виконання зазначеної ухвали представником ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу в новій редакції, однак наведені у ній доводи не усувають установлених апеляційним судом недоліків.
Так, у новій редакції апеляційної скарги адвокат Карнаух А. П. фактично повторно посилається на те, що ОСОБА_1 не був учасником справи та не отримував копії оскаржуваної ухвали, а також зазначає про незаконне обмеження права власності на нерухоме майно.
Водночас представником ОСОБА_1 - адвокатом Карнаухом А. П. не зазначено конкретної дати чи хоча б періоду, коли ОСОБА_1 стало відомо про постановлення ухвали від 04 листопада 2010 року та накладення нею арешту на його майно. Не наведено також обставин, які об`єктивно перешкоджали йому дізнатися про таке судове рішення протягом тривалого часу після його постановлення.
Особливої оцінки потребує період після ознайомлення представника Віднічука В. В. з матеріалами справи у грудні 2025 року.
Як зазначено в ухвалі апеляційного суду від 24 серпня 2026 року саме ця обставина вимагала від заявника надання чітких пояснень щодо причин, з яких після ознайомлення з матеріалами справи апеляційну скаргу було подано лише 31 липня 2026 року.
Проте жодних об`єктивних причин, які б перешкоджали представнику ОСОБА_1 протягом цього періоду підготувати та подати апеляційну скаргу, не наведено.
Таким чином, навіть якщо виходити з доводів адвоката Карнауха А. П. про те, що ОСОБА_1 не знав про оскаржувану ухвалу протягом тривалого часу та не отримував її копії, після ознайомлення його представника з матеріалами справи у грудні 2025 року такі обставини вже не могли бути перешкодою для реалізації права на апеляційне оскарження.
Посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Карнауха А. П. на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справах «Мушта проти України», «Рябих проти Росії», «Устименко проти України», «Безруков проти Росії» та «Брумареску проти Румунії» не спростовують наведених висновків.
Зазначені рішення ЄСПЛ стосуються загальних принципів доступу до суду, дотримання процесуальних строків та принципу юридичної визначеності, однак самі по собі не є доказом наявності у Віднічука В. В. об`єктивних обставин, які перешкоджали йому своєчасно звернутися з апеляційною скаргою.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував на необхідності дотримання процесуальних строків та принципу юридичної визначеності. Зокрема, у справі «Пономарьов проти України» Суд зазначив, що вирішення питання про поновлення строку на оскарження належить до дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, а сторони повинні вживати заходів для ознайомлення зі станом відомого їм судового провадження через розумні інтервали часу.
Отже саме по собі посилання заявника на те, що судом першої інстанції було незаконно обмежено його право власності, не може свідчити про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Питання щодо законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, у тому числі про наявність чи відсутність підстав для накладення арешту на нерухоме майно, може бути предметом перевірки апеляційним судом лише за умови дотримання встановленого законом порядку та строку апеляційного оскарження або їх належного поновлення.
При цьому апеляційний суд враховує, що право на апеляційне оскарження не є абсолютним та може бути обмежене встановленими законом процесуальними строками. Такі строки спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя, стабільності судових рішень та правової визначеності між учасниками правовідносин.
З огляду на викладене, апеляційний суд виснує, що представником ОСОБА_1 - адвокатом Карнаухом А. П. на виконання ухвали Вінницького апеляційного суду від 24 серпня 2026 року не наведено нових обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 листопада 2010 року.
Наведені у новій редакції апеляційної скарги доводи фактично повторюють обставини, на які адвокат Карнаух А. П. посилався раніше, та не містять пояснень щодо тривалого пропуску строку на апеляційне оскарження, зокрема щодо періоду після ознайомлення його з матеріалами справи у грудні 2025 року.
Таким чином, наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, а вимоги ухвали апеляційного суду від 24 серпня 2026 року залишилися невиконаними.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оскільки апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Карнауха А. П. не містить поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Ленінського районного суду м. Вінниці у складі судді Короля О. П. від 04 листопада 2010 року, то у відкритті апеляційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 358 ЦПК України апеляційний суд
постановив:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Карнауха А. П. на ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці у складі судді Короля О. П. від 04 листопада 2010 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий О. С. Панасюк
Судді: О. Ю. Береговий
В. В. Оніщук