П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 484/4667/26
Перша інстанція: суддя Коваленко Н.А.,
повний текст судового рішення
складено 27.07.2026, м. Первомайськ
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Кравченка К.В.,
судді - Джабурія О.В.,
судді - Ступакової І.Г.,
при секретарі - Марченко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області про скасування постанови та стягнення шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
У липні 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області (далі - відповідач, УПП в Одеської області) в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову УПП в Одеської області серії ЕНА №7499883 від 06.07.2026 року про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч.6 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн.;
- стягнути з УПП в Одеської області на корить позивача майнову шкоду в розмірі 3810,00 грн., моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., та 4000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що 04.07.2026 року позивач здійснив зупинку та стоянку належного йому автомобіля Opel Corsa, державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Одеса, площа Європейська, 5 на місці, позначеному дорожнім знаком 5.42.1 з інформаційною табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю». Того ж дня о 20 год. 13 хв. поліцейським УПП в Одеській області було складено Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу та доставлено евакуатором автомобіль на спеціальний майданчик №1 по вул. Боровського, м. Одеса, у зв`язку зі здійсненням стоянки на місці, призначеному для осіб з інвалідністю, за відсутності на транспортному засобі розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю». Під час розгляду справи 06.07.2026 року позивач надав пояснення, в яких зазначив про наявність у нього статусу особи з інвалідністю, надав відповідне посвідчення та просив закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Незважаючи на це, 06.07.2026 року інспектором УПП в Одеській області капітаном поліції Албулом О.І. винесено оскаржувану постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч.6 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн.. Позивач вважає, що дії поліцейського є протиправними, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27.07.2026 року позов задоволено частково, наступним чином:
- скасовано постанову УПП в Одеської області серії ЕНА №7499883 від 06.07.2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.6 ст.122 КУпАП;
- провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення;
- стягнуто з УПП в Одеської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 532,48 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 1500,00 грн.;
- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Частково не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні майнової шкоди, моральної шкоди та в частині зменшення витрат на правничу допомогу, та прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.
Також не погоджуючись з вказаним рішенням, апеляційну скаргу подав відповідач, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог, та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 04.07.2026 року позивач здійснив зупинку та стоянку належного йому транспортного засобу марки Opel Corsa, державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Одеса, площа Європейська, 5 на місці, позначеному дорожнім знаком 5.42.1 з інформаційною табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю».
Патрульними поліцейськими на місці події 04.07.2026 року о 20:13 було складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу; автомобіль марки Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_2 було доставлено до спеціального штрафного майданчика, а матеріали адміністративної справи передано до відділу адміністративної практики УПП в Одеській області ДПП для прийняття подальших рішень по справі.
В подальшому, 06.07.2026, до УПП в Одеській області ДПП звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який повідомив черговому відділу адміністративної практики УПП в Одеській області ДПП капітану поліції Албулу О.І., що він є власником евакуйованого авто і саме він припаркував автомобіль марки Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_2 , на парковці площі Європейської, 5 на місці для стоянки осіб з інвалідністю, та надав письмові пояснення, а також посвідчення особи з інвалідністю.
За допомогою наданих письмових пояснень гр. ОСОБА_1 вдалось встановити особу правопорушника, у зв`язку з чим черговий відділу адміністративної практики УПП в Одеській області ДПП капітан поліції Албул О.І. вирішив розпочати розгляд справи про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху у зв`язку із порушенням правил паркування - зупинка та стоянка на місці, яке позначене дорожнім знаком 5.42.1 ПДР, разом з додатковою табличкою 7.17 ПДР, де дозволено зупинку та стоянку водіям з інвалідністю, при цьому на транспортному засобі був відсутній відповідний розпізнавальний знак, передбачений пп.ґ п.30.3 ПДР «Водій з інвалідністю».
За результатом розгляду адміністративної справи відносно позивача інспектором відділу адміністративної практики УПП в Одеській області ДПП Албулом О.І. було прийнято оскаржувану постанову серії ЕНА №7499883 від 06.07.2026 року.
Згідно вказаної постанови, 04.07.2026 року о 20:13 транспортний засіб Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив зупинку та стоянку у м.Одеса, площа Європейська, 5 на місці позначеному відповідним дорожнім знаком 5.42.1 з табличкою 7.17, де дозволено зупинку та стоянку водіям з інвалідністю, при цьому транспортній засіб не було позначено знаком інваліда, чим порушено п.33 та п.8.4.г ПДР, у зв`язку з чим позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1020,00 грн..
Згідно із змістом письмових пояснень, відібраних у ОСОБА_1 06.07.2026 року, останній повідомив, що припаркувався на місці для осіб з інвалідністю, так як являться особою з інвалідністю, а тому має відповідне право там паркуватися.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходів з того, що станом на день інкримінованого правопорушення позивач являвся особою з інвалідністю, а отже мав право здійснити зупинку та стоянку на місці, що призначається для зупинки водіїв з інвалідністю. А тому суд дійшов висновку про відсутність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.6 ст.122 КУпАП.
Відмовляючи в задоволенні інших позовних вимог та зменшуючи суму витрат на правову допомогу, суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність правових підстав для покладення на Управління патрульної поліції обов`язку з відшкодування майнової шкоди. Також позивачем не надано жодних доказів, що свідчили б про обсяг моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто позивачем не доведено наявність самої моральної шкоди та причинного зв`язку між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апелянтів, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.
Згідно п.1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Розділ 33 ПДР України містить перелік дорожніх знаків із роз`ясненням їх виду (попереджувальні, знаки пріоритету, заборонні, наказові, інформаційно-вказівні, знаки сервісу, таблички до дорожніх знаків) та конкретних вимог.
Дорожній знак 5.42.1 є інформаційно-вказівним знаком «Місце стоянки».
Табличка 7.17 «Особи з інвалідністю» застосовується із знаками 5.42.1, 5.42.2 і 5.43 для позначення місця (або спеціально відведеної частини майданчика) для стоянки транспортних засобів, на яких установлено розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю» відповідно до вимог цих Правил.
Як вбачається з пп.ґ п.8.4 ПДР України, інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Частиною 6 ст.122 КУпАП встановлено, що зупинка чи стоянка транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» - тягнуть за собою накладення штрафу від шістдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог ст.293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі ст.251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши долучений відповідачем до матеріалів справи оптичний диск з відеозаписом подій, які відбулись 04.07.2026 року та 06.07.2026 року, колегія суддів встановила, що 04.07.2026 року патрульними поліції о 20:13 було складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу марки Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_2 , який був залишений на місці, позначеному дорожнім знаком 5.42.1 з інформаційною табличкою 7.17 «Особи з інвалідністю» (в даному випадку дорожнім знаком 5.42.1 із нанесеним на нього зменшеним зображенням таблички до дорожнього знаку 7.17 «Особи з інвалідністю», що дозволяється абзацом 6 п.5.42.1-5.42.3 глави 5 розділу 33 ПДР України). При цьому з відео та наданих відповідачем фото вбачається, що вказаний транспортний засіб з жодного боку не містить будь якої відмітки або установленого розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю». Також з відео вбачається, що під час подій, які відбулися 04.07.2026 року приблизно о 20:13, позивач не був присутній під час евакуації його транспортного засобу.
Далі з вказаного відео та подій, що відбулися 06.07.2026 року вбачається, що під час розмови позивача з інспектором поліції вже у відділенні поліції, куди позивач прийшов після того як дізнався про евакуацію його транспортного засобу, позивач повідомив інспектора поліції, що він є особою з інвалідністю та на підтвердження надав інспектору пенсійне посвідчення на ознайомлення.
Копію такого посвідчення позивачем було надано і до суду. З пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 від 18.02.2026 року вбачається, що термін його дії до 31.01.2027 року, вид пенсії: по інвалідності.
Тобто, судом першої інстанції вірно встановлено, що станом на день інкримінованого правопорушення позивач є особою з інвалідністю, а отже мав право здійснити зупинку та стоянку на місці, що призначається для зупинки водіїв з інвалідністю.
Отже, з фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, вбачається, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.6 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення, а тому суд першої інстанції дійшов вірно висновку про задоволення позовних вимог позивача в цій частині.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга УПП в Одеської області задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог про стягнення з УПП в Одеської області на корить позивача майнової шкоди в розмірі 3810,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Розмір майнової шкоди позивач обґрунтовує тим, що для повернення належного йому транспортного засобу марки Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_2 зі спецмайданчику ним були сплачено 3810,00 грн., в тому числі за транспортування - 1400,00 грн.; завантаження/розвантаження транспортного засобу - 1600,00 грн.; зберігання - 810,00 грн., сплата яких підтверджена платіжною інструкцією від 06.07.2026 року на суму 3000,00 грн. (одержувач ФОП ОСОБА_2 ) та платіжною інструкцією від 06.07.2026 року на суму 810,00 грн. (одержувач ГУНП в Одеській області).
Розмір моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що внаслідок неправомірної евакуації належного йому транспортного засобу він з дитиною вимушені були доставатися з Одеси до місця свого проживання у м.Первомайськ за 200 км. та в подальшому повертатися до м.Одеси, що в свою чергу заподіяло йому моральні страждання.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції зазначив, що позивач має право на відшкодування такої шкоди, завданої йому неправомірною евакуацією належного йому автомобіля, але в матеріалах справи відсутні докази правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування такої шкоди.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано жодних доказів, що свідчили б про обсяг моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто позивачем не доведено наявність самої моральної шкоди та причинного зв`язку між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.
Надаючи оцінку позовним вимогам про відшкодування майнової та моральної шкоди, колегія суддів, зазначає наступне.
Позивач пов`язує факт заподіяння йому такої шкоди із фактом евакуації належного йому автомобіля марки Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_2 патрульними поліцейськими 04.07.2026 на спецмайданчик ГУНП в Одеській області.
Правові підстави для евакуації транспортних засобів для зберігання на спеціальному майданчику передбачені ч.1 ст.265-2 КУпАП, яка встановлює наступне:
«У разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені частинами 1, 2, 3, 4, 6 і 7 статті 121, статтею 121-3, частинами 3, 5, 6 і 7 статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, порушення правил зупинки чи стоянки на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома)), статтями 122-5, 124, 126, статтями 132-1, 206-1 цього Кодексу, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, що дозволяється виключно у випадку, якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, або транспортний засіб розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами (одним чи декількома), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. При тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих.»
Частини 4 - 5 цієї статті також визначають, що транспортний засіб може бути тимчасово затриманий на строк до вирішення справи про адміністративне правопорушення, але не більше трьох днів з моменту такого затримання.
Після закінчення триденного строку тимчасового затримання транспортного засобу особа має право звернутися за отриманням тимчасово затриманого транспортного засобу. Таке звернення особи є обов`язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.
За подання такого звернення та повернення особі тимчасово затриманого транспортного засобу не може стягуватися плата. Повернення транспортного засобу, затриманого шляхом доставки для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, відбувається невідкладно за зверненням відповідальної особи, зазначеної у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, або особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення правопорушення, після сплати штрафу за вчинене правопорушення та оплати вартості послуги із транспортування та/або зберігання транспортного засобу.
Отже, ч.1 ст.265-2 КУпАП чітко визначає, що у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ч.6 ст.122 КУпАП, то транспортний засіб, розміщений на місцях, призначених для зупинки, стоянки, безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю, підлягає евакуації для зберігання на спеціальний майданчик.
Як вже встановлено вище, патрульні поліцейські 04.07.2026 року о 20:13 виявили транспортний засіб Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_2 без водія на площі Європейська, 5 на місці, позначеному відповідним дорожнім знаком 5.42.1 з табличкою 7.17, де дозволено зупинку та стоянку водіям з інвалідністю, при цьому транспортній засіб не було позначено знаком інваліда.
Складання патрульними поліцейськими акту огляду вказаного транспортного засобу та його евакуація також були здійснені без присутності позивача.
Колегія суддів звертає увагу на те, що використання переваг, які надаються водіям з інвалідністю, має здійснюватися з дотриманням положень ч.6 ст.30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», яка передбачає наступне:
«Власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським об`єднанням осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака «Водій з інвалідністю» та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак «Водій з інвалідністю», повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.»
Згідно з пунктом 30.3 розділу 30 ПДР України на відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки (додаток 4), зокрема, «Водій з інвалідністю» - квадрат синього кольору із стороною 150 мм і білим зображенням символу таблички 7.17. Знак розміщується спереду і ззаду на механічних транспортних засобах, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять пасажирів з інвалідністю (пп.ґ п.30.3).
Отже, для зупинки/стоянки транспортного засобу на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, необхідно, щоб такий транспортний засіб спереду і ззаду був позначений вищевказаним розпізнавальним знаком «Водій з інвалідністю», а водій такого транспортного засобу повинен мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів.
Колегія суддів зазначає, що встановлення на автомобілі знаку «Водій з інвалідністю» не є обов`язком водія з інвалідністю або водія, який перевозить особу з інвалідністю, але встановлення такого знаку є умовою для використання таким водієм свого права на розміщення автомобіля на місцях для інвалідів.
Слід також зазначити, що патрульні поліцейські позбавлені можливості перевірити факт наявності інвалідності у водія транспортного засобу або пасажирів, перевезення яких здійснюється, у будь-який спосіб на місці виявлення правопорушення, окрім як за наявними документами у особи або наявністю розпізнавального знаку, передбаченому пп.ґ п.30.3 ПДР України, розташованому спереду і ззаду авто.
Виходячи з того факту, що на момент виявлення патрульними поліцейськими 04.07.2026 року о 20:13 на площі Європейська, 5 на місці для стоянки осіб з інвалідністю автомобіль Opel Corsa, д.н.з. НОМЕР_2 не був позначений знакими «Водій з інвалідністю», і самого водія цього автомобіля з документами, які б підтверджували інвалідність водія або одного з пасажирів, на місці не було, то колегія суддів вважає, що у патрульних поліцейських були достатні підстави вважати, що водієм цього транспортного засобу вчинено порушення, передбачене ч.6 ст.122 КУпАП, а тому евакуація цього транспортного засобу на спецмайданчик відбулась з дотримання вимог, передбачених ч.1 ст.265-2 КУпАП.
З цього слідує, що причиною евакуації належного позивачу автомобіля стало недотримання самим позивачем приписів ч.6 ст.30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та пп.ґ п.30.3 ПДР України в частині встановлення на такому автомобілі розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю».
При цьому, колегія суддів зазначає, що сам лише факт недотримання позивачем приписів ч.6 ст.30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та пп.ґ п.30.3 ПДР України у вигляді не встановлення на автомобілі розпізнавального знаку «Водій з інвалідністю» не створює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.122 КУпАП, а тому 06.07.2026 після підтвердження позивачем свого статусу особи з інвалідністю в інспектора відділу адміністративної практики УПП в Одеській області ДПП Албул О.І. не було підстав притягати позивача оскаржуваною постановою до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.122 КУпАП.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що оскільки обставини, з якими позивач пов`язує заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди, виникли наслідок недотримання самим позивачем приписів ч.6 ст.30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та пп.ґ п.30.3 ПДР України, то підстави для відшкодування позивачу такої шкоди відсутні.
В той же час, колегія суддів не погоджується з наведеними судом першої інстанції обґрунтуваннями рішення в частині відмови в задоволенні вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в зв`язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат, понесених на сплату судового збору та на правничу допомогу.
За таких обставин, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.
Статтею 286 КАС України встановленні особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.317, ст.272, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325 КАС України, апеляційний суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 липня 2026 року - змінити в частині підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з УПП в Одеської області на корить позивача майнової шкоди та моральної шкоди з урахуванням висновків, викладених в цій постанові.
В іншій частині рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 липня 2026 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач К.В. Кравченко
Судді О.В. Джабурія І.Г. Ступакова