УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
28 вересня 2026 року
м. Київ
справа №580/12678/24
адміністративне провадження № К/990/42330/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2026 у справі №580/12678/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач), в якій просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Черкаській області щодо відмови у формуванні подання про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 41 300 грн, сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.3948138350.1 від 16.10.2024;
- зобов`язати відповідача сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 41 300 грн, сплаченого згідно з квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки № 0.0.3948138350.1 від 16.10.2024.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29.08.2025 позов задоволено.
Відповідач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2026 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
На адресу Верховного Суду 14.09.2026 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2026 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивача звільнено від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з огляду на придбання житла вперше, при цьому будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідач не надав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції врахував, що позивач, серед іншого, подав довідки, відповідно до яких він був зареєстрований за адресами: 1) АДРЕСА_1 в період з 20.01.1999 по 21.11.2017 та з 02.12.2019 дотепер; 2) АДРЕСА_2 в період з 21.11.2017 по 04.11.2019.
Відповідно до довідки ТВБВ № 10023/034 філії Черкаського обласного управління АТ Державний ощадний банк України Ощадбанк від 24.10.2024 № 121.40-23/034-05-385 позивач не значиться у списку громадян, які мають право на отримання житлового чеку за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 .
В той же час, інформація про зареєстроване місце проживання позивача за період з 16.02.1995 (дата народження) по 20.01.1999 і про невикористання житлових чеків для приватизації за відповідною адресою місця реєстрації ні до ГУ ПФ України в Черкаській області, ні до матеріалів справи не подавалася.
Також апеляційний суд зауважив, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність підстав для звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при операціях купівлі-продажу нерухомого майна. За відсутності відповідних доказів відповідач позбавлений визначених чинним законодавством України повноважень на підготовку та надіслання до органу казначейства подання про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у разі придбання житла вперше.
Таким чином, вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відмовляючи у підготовці подання про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, за відсутності відповідної інформації про зареєстроване місце проживання позивача за період з 16.02.1995 по 20.01.1999 і щодо використання житлових чеків за відповідною адресою, відповідач діяв правомірно та у визначений законодавством спосіб.
Позивач, вважаючи, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване рішення з грубим порушенням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз норм процесуального права дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 4 частини четвертої статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження. Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами статті 257 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті.
Розгляд справи №580/12678/24 здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Проте подана касаційна скарга не містить належним чином обґрунтованих випадків, зазначених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України, які могли б слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі незначної складності.
Інші зазначені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у цій справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Крім цього, підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Верховний Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
При цьому, зазначені скаржником норми права, які, на його переконання, неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Водночас скаржник не визначає щодо конкретно якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Отже, оскільки позивач не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок має бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та які відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку, скаржника, а також не обґрунтував необхідність такого висновку у взаємозв`язку з посиланням на обставини справи, які можливо, на думку скаржника, мають певну своєрідність, посилання у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, є безпідставне.
Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання заявника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Скаржник на підтвердження своєї позиції фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судами у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.08.2026 у справі №580/12678/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін