ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа №640/11175/19
адміністративне провадження №К/990/32143/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Шевцової Н.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №640/11175/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України, Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича
про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 (колегія суддів у складі головуючого судді: Глущенко Я.Б., суддів: Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.), -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
У справі, яка розглядається, ключовим є питання дотримання порядку оскарження рішень, дій/ бездіяльності у сфері державної реєстрації передбаченого частиною 5 статті 34 Закону №755-IV.
Короткий зміст позовних вимог
1. В червні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1, Мін`юст), Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича (далі - відповідач-2), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №3232/7 від 07.09.2018 «Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 14.08.2018»;
- зобов`язати Міністерство юстиції України розглянути скаргу від 14.08.2018 та зареєстровану 21.08.2018 за №26854-33-18;
- визнати протиправними дії Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича щодо передачі Міністерству юстиції України скарги від 16.11.2018 на дії та рішення посадових осіб Міністерства юстиції України; визнати протиправними дії Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича, які полягають у не розгляді скарги від 16.11.2018 на дії та рішення посадових осіб Міністерства юстиції України.
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуваний наказ Мін`юсту є незрозумілим та невмотивованим, в ньому не зазначені конкретні факти, які потягли відмову в задоволенні скарги. Також наголошує, що відповідачем-2 скаргу не розглянуто в належний строк, натомість протиправно передано її на розгляд відповідачу-1.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2022 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №3232/7 від 07.09.2018 «Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 14.08.2018».
Зобов`язано Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу від 14.08.2018 та зареєстровану 21.08.2018 за №26854-33-18.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що вимога про додання до скарги копій документів, які підтверджують факт порушення прав скаржника, не носить обов`язкового характеру, водночас у разі необхідності відповідач-1 не був позбавлений можливості отримати необхідні документи, зокрема, призначивши заяву до розгляду по суті та запросивши скаржника, або самостійно отримати зазначені документи.
Враховуючи, що до повноважень Секретаріату КМУ України належить розгляд звернень громадян, адресованих зокрема Прем`єр-міністру України, тому саме Секретаріат здійснював реагування на скаргу позивача і тому саме він є належним відповідачем у справі. Поряд з цим, позивачем обрано невірний спосіб захисту, заявивши вимоги до Прем`єр-міністра України, з огляду на що вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Таким чином, суд частково задовольнив позов, визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України від 07.09.2018 №3232/7 та зобов`язав відповідача-1 повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 14.08.2018 (зареєстровану 21.08.2018 за №26854-33-18).
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2022 скасовано в частині задоволених позовних вимог. У задоволенні позову в цій частині відмовлено. У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2022 залишено без змін.
6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що додані до скарги ОСОБА_1 копії документів не були засвідчені в установленому порядку, що свідчить про недотримання вимог частини 5 статті 34 Закону №755-IV та згідно з пунктом 1 частини 8 цієї ж статті є правомірною підставою для відмови у її задоволенні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 19.05.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просив скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023, та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
8. Ухвалою Верховного Суду від 08.06.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 повернуто особі, яка її подала.
9. 20.07.2023 до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , аналогічна за змістом попередній скарзі касаційна скарга.
10. Ухвалою Верховного Суду від 09.08.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 повернуто особі, яка її подала.
11. 22.09.2023 до Верховного Суду втретє надійшла аналогічна за змістом попереднім скаргам касаційна скарга.
12. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
13. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2023, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Мацедонська В.Е., судді: Губська О.А., Мартинюк Н.М.
14. На підставі службової записки судді-доповідача Мацедонської В.Е. від 28.09.2023 №43065/23 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судової справи, у зв`язку з відпусткою судді Мартинюк Н.М., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи, на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28.09.2023 № №1649/0/78-23, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2023, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Мацедонської В.Е., суддів: Губської О.А., Білак М.В.
15. Ухвалою Верховного Суду від 28.09.2023 заявлений ОСОБА_1 відвід судді Мацедонській В.Е. визнано необґрунтованим. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Мацедонської В.Е. передано для проведення автоматизованого розподілу щодо визначення судді для її вирішення.
16. Ухвалою Верховного Суду від 29.09.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Мацедонської В. Е. у справі №640/11175/19.
17. Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з установленням скаржнику строку у 10 днів для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до касаційного суду: касаційної скарги в новій редакції із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини 2 статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням, а також обґрунтуванням наявності виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України; документу про сплату судового збору в розмірі 4610,40 грн.
18. 02.11.2023 від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.
19. Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2023 поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023, звільнено касатора від сплати судового збору за подання касаційної скарги та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023.
20. На підставі службової записки судді-доповідача Мацедонської В.Е. від 07.08.2026 №29720/26 щодо настання обставин, які унеможливлюють розгляд судової справи, у зв`язку з відпусткою судді Білак М.В. та обрання судді Губської О.А. до Великої Палати Верховного Суду , які перебувають у складі колегії суддів, на підставі розпорядження т. в. о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07.08.2026 №1054/0/78-26, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2026, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Мацедонської В.Е., суддів: Кашпур О.В., Смоковича М.І.
21. Ухвалою Верховного Суду від 13.08.2026 заяви суддів Мацедонської В.Е., Смоковича М.І., Кашпур О.В. про самовідвід - задоволено, відведено суддів Мацедонську В.Е., Смоковича М.І., Кашпур О.В. від участі у розгляді справи №640/11175/19 та передано матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії (провадження №К/990/32143/23) до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому КАС України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.
22. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2026 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Стеценко С.Г., судді: Тацій Л.В., Шевцова Л.В.
23. Представник відповідача 1 та представник відповідача 1 та 2 у поданих до Верховного Суду відзивах на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечили, вважаючи їх безпідставними й такими, що не підлягають задоволенню.
24. Позивач подав до Верховного Суду відповіді на відзиви, в яких просив відхилити їхні заперечення та задовольнити касаційну скаргу.
25. Ухвалою Верховного Суду від 29.09.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
26. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 14.08.2018 звернувся до Мін`юсту зі скаргою на дії приватного нотаріуса Лосева В.В., який діяв як державний реєстратор та вніс у червні 2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб недостовірні відомості про керівника Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Лада-2», код ЄДРПОУ 24936321, просив скасувати реєстраційну дію від 22.06.2018 №1074107[телефон приховано] «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах», проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосевим В.В. (далі - приватний нотаріус Лосев В.В.).
27. Свої вимоги у скарзі позивач обґрунтовував тим, що відомості, подані для проведення державної реєстрації вищевказаних змін, є недостовірними, а оскаржувана реєстраційна дія проведена з порушенням Закону №755-IV, Закону України «Про кооперацію» та статуту ГБК «Лада-2».
28. Наказом відповідача-1 від 07.09.2018 №3232/7 відмовлено у задоволенні скарги позивача з огляду на недотримання вимоги щодо її оформлення, встановленої частиною 5 статті 34 Закону №755-IV, а саме: додані до скарги копії документів не засвідчені в установленому порядку.
29. Не погоджуючись із діями та рішенням відповідача-1, позивач звернувся до Прем`єр-міністра України Гройсмана Володимира Борисовича зі скаргою від 16.11.2018, в якій просив перевірити дії посадових осіб відповідача-1, причетних до прийняття оспорюваного наказу, вжити заходи по його скасуванню та зобов`язати відповідача-1 розглянути його скаргу на дії державного реєстратора від 14.08.2018 по суті.
30. Відповідач-2 вказану скаргу передав на розгляд відповідачу-1 листом від 21.11.2018 №41-Р-023265/26.
31. Вважаючи наказ відповідача-1 від 07.09.2018 №3232/7 та дії відповідача-2 щодо передачі скарги до відповідача-1 протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
32. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
33. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
34. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
35. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
36. Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон №755-IV, в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).
37. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації врегульовано статтею 34 Закону №755-IV.
38. Відповідно до частини 1 статті 34 Закону №755-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.
39. Частиною 2 статті 34 Закону №755-IV визначено, що Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі рішення суду); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
40. Згідно із частиною 5 статті 34 Закону №755-IV скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:
1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
2) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, порушені на думку скаржника;
3) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
3-1) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та/або внесення відомостей до Єдиного державного реєстру;
4) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складення скарги.
До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.
Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації подається представником скаржника, до такої скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або його копія, засвідчена в установленому порядку.
41. Таким чином, Суд зазначає, що частиною 5 статті 34 Закону №755-IV встановлені вимоги до оформлення скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора. При цьому указана норма містить імперативний припис, що у разі наявності документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника, до скарги додаються копії таких, які своєю чергою повинні бути засвідчені в установленому порядку.
42. Пунктом 1 частини 8 статті 34 Закону №755-IV Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті.
43. Суд зазначає, що невиконання скаржником вимог щодо оформлення скарги (зокрема, недолучення належним чином засвідчених копій документів) є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні скарги згідно зі статтею 34 Закону №755-IV.
44. Також, процедуру розгляду скарг відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (далі - Закон №1952-IV, в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) та Закону №755-IV на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту (далі - суб`єкт оскарження), що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами (далі - суб`єкт розгляду скарги) визначає Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128 (далі - Порядок №1128, в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).
45. Пунктом 3 Порядку №1128 визначено, що розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.
46. Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Порядку №1128 перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення: чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги.
47. Пунктом 7 Порядку №1128 визначено, що у разі коли встановлено, що скаргу оформлено без дотримання вимог, визначених Законами, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті із зазначенням вичерпної інформації про підстави для такої відмови. Згадане рішення у формі наказу не позбавляє особу права на повторне звернення із скаргою в межах визначених законодавством строків.
48. Згідно із пунктом 8 Порядку №1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує: 1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження; 2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах; 3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора); 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.
49. Відповідно до пункту 12 Порядку №1128 за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.
Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.10.2018 у справі №826/14749/16, від 15.08.2019 у справі №826/14164/17, від 25.03.2020 у справі №805/4508/16-а, від 18.09.2025 у справі №320/8412/23, від 12.02.2026 у справі №640/18231/21.
50. Матеріалами справи встановлено, що у задоволенні скарги відмовлено у зв`язку із тим, що таку оформлено без дотримання вимог, визначених частиною 5 статті 34 Закону №755-IV, а саме: додані до скарги копії документів не засвідчені в установленому порядку.
51. Суд зазначає, що судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що не всі додані до скарги позивача копії документів засвідчені. Так, взагалі не засвідчені копії: виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців від 05.04.2013; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.06.2018; скарги ОСОБА_1 на дії посадових осіб від 11.07.2018; заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.06.2018, протоколу Зборів уповноважених Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Лада-2» від 20.06.2018; відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про кількість членів кооперативу; витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29.06.2018. Копія довідки Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Лада-2» б/н від 02.08.2018 містить запис «З оригіналом згідно» та підпис, однак відсутня інформація відносно особи, якою засвідчено цей документ.
52. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що скаргу ОСОБА_1 оформлено без дотримання вимог, визначених частиною 5 статті 34 Закону №755-IV, а саме, додані до скарги копії документів не засвідчені в установленому порядку, що відповідно до пункта 1 частини 8 статті 34 Закону №755-IV є підставою для відмови у її задоволенні, та визнав помилковим рішення суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним і скасування наказу Мін`юсту №3232/7 від 07.09.2018 «Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 14.08.2018» та зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути скаргу позивача.
53. Колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що якщо доданні до скарги копії документів, є недопустимими доказами, що підтверджують факт порушення прав скаржника, не засвідчені в установленому порядку це є порушенням вимог, визначених частиною 5 статті 34 Закону №755-IV. Оскільки скаржник не надав допустимих доказів на підтвердження порушення своїх прав, відповідач не мав правових підстав щодо розгляду скарги.
54. Також, Суд зазначає, що тягар доказування та обов`язок належного оформлення матеріалів скарги покладено саме на заявника. Орган оскарження оцінює лише ті матеріали, які йому офіційно надано. Якщо копії не завірені або відсутні, Мін`юст не зобов`язаний самостійно витребовувати чи шукати підтвердження, а його відмова у задоволенні є правомірною.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №904/8549/17, від 18.09.2025 у справі №320/8412/23, від 12.02.2026 у справі №640/18231/21.
55. Суд зазначає, що посилання відповідача-1 на недотримання позивачем вимог Національного стандарту України ДТСУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 №55 (далі - ДТСУ 4163-2003) є помилковим, оскільки відповідно до пункту 1.1 цього стандарту він поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності.
56. Щодо вимог позивача до відповідача-2, Суд зазначає таке.
57. Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393-96-ВР, в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
58. Статтею 5 Закону №393-96-ВР визначено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
59. Згідно із статтею 7 Закону №393-96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.
Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.
60. Статтею 19 Закону №393-96-ВР визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; а також не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.
61. Відповідно до частини 1 статті 19, частини 1 статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 №794-VII (далі - Закон №794-VII, в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу, зокрема, шляхом виконання Конституції та законів України, вирішення питань державного управління у сфері правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
62. Згідно зі статтею 16 Закону Закон №393-96-ВР скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
63. Організація, повноваження і порядок діяльності Прем`єр-міністра України, Кабінету Міністрів України визначені у Законі України «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон №794, в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).
64. Статтею 1 Закону №794 визначено, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
65. Відповідно до частини 3 статті 42 Закону № 794 для здійснення Прем`єр-міністром України своїх повноважень у складі Секретаріату Кабінету Міністрів України утворюється патронатна служба - апарат Прем`єр-міністра України, керівник якого призначається на посаду та звільняється з посади Прем`єр-міністром України.
66. Статтею 47 Закону № 794 визначено, що Секретаріат Кабінету Міністрів України здійснює організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України. Секретаріат Кабінету Міністрів України забезпечує підготовку та проведення засідань Кабінету Міністрів України та діяльність Прем`єр-міністра України, Першого віце-прем`єр-міністра України, віце-прем`єр-міністрів України та міністрів України, які не очолюють міністерства. Секретаріат здійснює контроль за своєчасним поданням органами виконавчої влади проектів законів, проектів актів Кабінету Міністрів України, інших документів для підготовки їх до розгляду Кабінетом Міністрів України. Секретаріат Кабінету Міністрів України забезпечує відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» розгляд та надання відповідей на запити, що надходять до Кабінету Міністрів України.
67. Відповідно до підпункту 32 пункту 17 Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою КМУ від 12.08.2009 №850 (далі - Положення №850) структурні підрозділи Секретаріату відповідно до основних завдань, визначених цим Положенням, та з питань, що належать до їх компетенції організовують в установленому порядку розгляд звернень громадян, адресованих Кабінету Міністрів України, Прем`єр-міністру України, Першому віце-прем`єр-міністру України, віце-прем`єр-міністрам України, Міністру Кабінету Міністрів України та міністру, який не очолює міністерство.
68. Згідно з пунктом 1 Положення №850 Секретаріат Кабінету Міністрів України є постійно діючим органом, що забезпечує діяльність Кабінету Міністрів України.
69. Пунктом 4 статті 158 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №950 (далі - Регламент) якщо вирішення питання, порушеного у зверненні, не належить до повноважень Прем`єр-міністра, Першого віце-прем`єр-міністра, віце-прем`єр-міністрів, Державного секретаря Кабінету Міністрів, міністра, який не очолює міністерство, Секретаріат Кабінету Міністрів надсилає звернення протягом п`яти днів за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється авторові.
70. Отже в даному випадку, саме до повноважень Секретаріату КМУ України належить розгляд звернень громадян, адресованих зокрема Прем`єр-міністру України, тому саме Секретаріат здійснював реагування на скаргу позивача і тому саме він є належним відповідачем у справі.
71. Поряд з цим, позивачем обрано невірний спосіб захисту, заявивши вимоги до Прем`єр-міністра України, з огляду на що вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
72. Щодо доводів скаржник про необхідність застосування до спірних правовідносин нової редакції статті 34 Закону №755-IV, запровадженої Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству» від 12.05.2022 №2255-IX (далі - Закон №2255-IX, в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) (який набрав чинності 26.07.2022), Суд вважає їх безпідставними та відхиляє з огляду на таке.
73. Як вбачається з матеріалів справи, скарга була подана позивачем 14.08.2018, а оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України №3232/7 «Про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 » прийнято 07.09.2018. Тобто всі ключові процедурні та фактичні дії у межах спірних правовідносин відбулися й повністю завершилися задовго до прийняття та набрання чинності Законом №2255-IX.
74. Відповідно до пункт 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2255-IX скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом не прийнято відповідного рішення Міністерством юстиції України, його територіальним органом, розглядаються за правилами, що діють після дня набрання чинності цим Законом (крім правил щодо строків, протягом яких рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіального органу). Рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу, прийняті за результатами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та які на момент набрання чинності цим Законом не виконані, виконуються в порядку, передбаченому законодавством до дня набрання чинності цим Законом.
75. Таким чином, приписи пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2255-IX прямо обмежують сферу дії нових правил. Вони встановлюють, що за новим порядком розглядаються лише ті скарги, щодо яких на момент набрання чинності цим Законом (26.07.2022) ще не було прийнято відповідного рішення Мін`юстом або його територіальними органами. Оскільки у цій справі Міністерство юстиції України ухвалило остаточне рішення ще у 2018 році, до нього підлягає застосуванню виключно те нормативно-правове регулювання, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин.
76. Такий підхід повністю корелюється із фундаментальним конституційним принципом, закріпленим у статті 58 Конституції України, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, законодавчі зміни 2022 року не можуть слугувати критерієм чи правовою підставою для оцінки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого у 2018 році.
77. У відповідності до загальних правил адміністративного судочинства, рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтувалися на нормах закону, чинного безпосередньо в момент вчинення таких дій чи прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.
Відповідний висновок ґрунтується на положеннях статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
78. Підсумовуючи викладене, Суд визнає, що відповідачу при реалізації владних управлінських функцій необхідно застосовувати ту норму права, яка була чинною на момент прийняття спірних рішень, що було дотримано контролюючим органом в межах цих правовідносин.
Така правова позиці викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №825/1496/17, від 14.01.2025 у справі №420/11054/23, від 25.11.2025 у справі №380/11204/23.
79. Отже, правомірність дій та рішень Мінюсту підлягають оцінці з урахуванням нормативно - правового регулювання, чинного на момент їх вчинення та прийняття відповідного рішення.
80. Посилання позивача на редакцію закону, яка з`явилась у 2022 році, саме по собі не може бути підставою для висновку про незаконність рішення відповідача, прийнятого у 2018 році.
81. Суд наголошує: орган влади (Мін`юст) при вчиненні процедурної дії зобов`язаний застосовувати закон, чинний безпосередньо в момент вчинення цієї дії. Оцінювати законність рішення Мін`юсту, прийнятого за старим законом, крізь призму змін 2022 року - протиправно. Оскільки відповідач діяв суворо в межах чинного на момент вересня 2018 року законодавства, саме по собі посилання позивача на майбутню редакцію закону не спростовує правомірності оскаржуваного Наказу та не може бути самостійною підставою для його скасування.
82. Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
83. Інші доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом, оскільки не спростовують наведених вище аргументів Суду.
84. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
85. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
86. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
87. У справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, Рішення від 03.04.2008, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
88. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» №33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» №48939/99, «Moskal v. Poland» №10373/05).
89. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
90. Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій
Н.В. Шевцова