ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 340/3298/26
адміністративне провадження № К/990/37862/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 340/3298/26
за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України та Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України про визнання незаконним та скасування рішення
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року, постановлену суддею Науменко В.В.,
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Коршуна А.О., суддів Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. 20.05.2026 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) та Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби України (далі - Управління ДМС України) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, у якому просив:
1.1. визнати незаконним та скасувати в повному обсязі рішення відповідних державних органів України (про надання громадянства України та про оформлення належності до громадянства України на особу: ОСОБА_2 на прізвище « ОСОБА_2 » (так як до 08.06.2021 повне ім`я особи « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » - є фантом, тобто такої особи з таким іменем і такою вищевказаною датою народження взагалі в природі не існувало) - як прийняте щодо неіснуючого об`єкта права, а тому незаконно, а отже, означене рішення є незаконним із моменту його прийняття;
1.2. визнати той факт, що він ніколи не був громадянином України, і в теперішній час не є громадянином України тому, що особі « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » з ІНФОРМАЦІЯ_1 (з моменту народження) до моменту юридично законної зміни прізвища ІНФОРМАЦІЯ_2 ніхто і ніколи не надавав громадянство України, а особі « ОСОБА_1 » з моменту отримання прізвища « ОСОБА_2 » тобто з 08.06.2021 до теперішнього часу також ніхто і ніколи не надавав громадянство України;
1.3. визнати протиправними дії та бездіяльність відповідачів щодо ненадання відповіді на звернення позивача від 21.04.2026;
1.4. стягнути з відповідачів солідарно заподіяну позивачу моральну шкоду у сумі 3000000 (три мільйони) гривень.
2. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 у справі № 340/3298/26 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
2.1. Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції зазначив, що:
- позивачу необхідно подати до суду рішення відповідного органу, яке він просить скасувати;
- позовні вимоги повинні узгоджуватися з положеннями частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно з якою суд може прийняти рішення, зокрема про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
- прохальна частина позовних вимог не містить конкретики, а саме відсутня інформація, на який саме запит та хто з відповідачів не надав на нього відповіді. Також не зрозуміло, до кого саме звернута вимога про визнання факту, що позивач не є громадянином України;
- зазначаючи в позові інших суб`єктів владних повноважень, зокрема, ГУ ДМС в Одеській області, який є правонаступником органу, що видав позивачу паспорт громадянина України, а також орган ДМС в Миколаївській області, який, зі змісту позову, ставив штамп про набуття громадянства України, позивач не визначає ці органи як відповідачів;
- позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом, позаяк оскаржує дії щодо надання йому громадянства України, які фактично відбулися у 1992 році при проставленні в паспорт громадянина СРСР штампу - напису «громадянин України», а також у період часу 1994-1997 роки при отриманні позивачем паспорта громадянина України, про які він повинен був дізнатись ще у 1992 році, оскільки увесь час до моменту звернення до суду - близько 34 років - він фізично мав у своєму розпорядженні відповідні паспорти, користувався ними, набував передбачені законодавством України права та обов`язки саме як громадянин України, при цьому жодних питань щодо обґрунтованості зазначення в цих паспортах прізвища « ОСОБА_2 », як і належності до громадянства України, у позивача за незрозумілих суду підстав не виникало.
3. 27.05.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Науменка В.В., яку ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 визнано необґрунтованою, а ухвалою цього суду від 29.05.2026 у задоволенні заяви про відвід судді Науменка В.В. відмовлено.
4. Кіровоградський окружний адміністративний суд ухвалою від 02.06.2026, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026, адміністративний позов ОСОБА_1 разом із доданими до нього документами повернув позивачеві на підставі пункту 2 частини четвертої статті 169 КАС України, дійшовши висновку, що позивач подав заяву про відкликання позову.
4.1. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що в заяві про відвід судді Науменка В.В. позивач просив у разі відмови в задоволенні заяви про відвід постановити ухвалу про повернення позовної заяви.
4.2. У цьому аспекті Кіровоградський окружний адміністративний суд зауважив, що, відповідно до частини третьої статті 9 КАС України, якою закріплено диспозитивність адміністративного судочинства, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, установлених цим Кодексом.
4.3. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 про повернення позовної заяви, зважав на те, що зміст заяви ОСОБА_1 , зареєстрованої судом першої інстанції 27.05.2026, зокрема зазначена в ній відмова від виправлення «недоліків» позовної заяви та прохання негайно після вирішення заяви про відвід постановити й направити на його адресу ухвалу про повернення позовної заяви, давав підстави для застосування пункту 2 частини четвертої статті 169 КАС України.
Короткий зміст й обґрунтування вимог касаційної скарги
5. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 у справі № 340/3298/26, а також подав додаткові пояснення. Посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5.1. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазначає, що, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху та вважаючи дії судді проявом необ`єктивності й упередженості, заявив відвід судді Науменку В.В. У заяві про відвід він виклав незгоду з необхідністю усунення недоліків позовної заяви, а в примітці до цієї заяви зазначив: «у разі залишення цієї заяви про відвід без задоволення (або неможливості її задоволення цим складом суду), враховуючи мою офіційну, категоричну та безповоротну відмову від виправлення будь-яких неіснуючих «недоліків» позовної заяви, не вичікувати закінчення встановленого ухвалою від 25.05.2026 десятиденного строку (оскільки він мені не потрібен), а негайно після прийняття судом рішення по заяві про відвід направити на мою адресу ухвалу про повернення позовної заяви, з метою недопущення штучного затягування розгляду справи та забезпечення мого конституційного права на негайне подання апеляційної скарги до апеляційного суду».
5.2. За доводами ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій спотворили зміст його заяви, підмінивши справжнє волевиявлення позивача. Наполягає, що позов просив повернути не тому, що погодився із поверненням, а тому що хотів негайно отримати судове рішення для його оскарження в апеляційному порядку.
5.3. Скаржник указує, що не визнає наявності недоліків позову, не погоджується із ухвалою про залишення позову без руху, не відмовляється від права на судовий захист, а, навпаки, мав намір оскаржити незаконну, на його думку, ухвалу про повернення позову в апеляційному порядку.
5.4. Окремо ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував його обґрунтування, доводи, додаткові пояснення та долучені докази, а також не надав правової оцінки клопотанню про постановлення окремої ухвали.
5.5. Позивач стверджує, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій порушили його право на справедливий суд і доступ до правосуддя, гарантовані статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), допустивши, на його думку, надмірний формалізм.
6. Ухвалою від 01.09.2026 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. ДМС України та Управління ДМС України подали відзиви на касаційну скаргу, у яких просять залишити її без задоволення, та наводять доводи про її необґрунтованість, та про те, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 160 КАС України і подана з порушенням шестимісячного строку звернення до суду.
8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 29.09.2026 завершено підготовчі дії в касаційному провадженні та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статей 340, 345 КАС України.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких є предметом перегляду, та аргументів учасників справи
9. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права.
10. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, та надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів керується зазначеним нижче.
11. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач відкликав позовну заяву, та застосували пункт 2 частини четвертої статті 169 КАС України як підставу для її повернення.
12. Суд не погоджується з таким висновком з огляду на таке.
13. Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, у межах позовних вимог. Відповідно до частини третьої статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, установлених цим Кодексом.
14. Диспозитивність, зокрема, передбачає право позивача до відкриття провадження в адміністративній справі відкликати подану ним позовну заяву.
15. Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач до відкриття провадження в адміністративній справі подав заяву про її відкликання. Отже, для застосування цієї підстави необхідними є дві умови: заява про відкликання має бути подана саме позивачем (або належно уповноваженим представником) та має надійти до постановлення ухвали про відкриття провадження в справі.
16. Порядок викладення учасниками справи вимог щодо процесуальних питань урегульований статтями 166, 167 КАС України. Частина друга статті 166 КАС України передбачає, що заяви й клопотання подаються в письмовій або усній формі.
17. Між тим письмова заява повинна відповідати загальним вимогам, установленим статтею 167 цього Кодексу. Якщо процесуальний документ подається в електронній формі, він подається з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи відповідно до частини восьмої статті 44 КАС України; якщо позов подано в електронній формі, подальші заяви та клопотання подаються в електронній формі з урахуванням частини одинадцятої цієї статті, крім випадку надання судом дозволу на паперову форму.
18. Водночас КАС України пов`язує застосування пункту 2 частини четвертої статті 169 КАС України саме з поданням заяви про відкликання позовної заяви, тобто зі змісту заяви (клопотання) має чітко й однозначно випливати волевиявлення позивача на відкликання поданої позовної заяви як самостійної процесуальної дії.
19. Отже, сама лише наявність у процесуальному документі словосполучення «повернення позовної заяви» не є достатньою для автоматичної кваліфікації такого документа як заяви про відкликання. Суд повинен установити, чи виражає документ самостійне, чітке та недвозначне волевиявлення позивача припинити подальший рух поданої ним позовної заяви саме шляхом її відкликання чи відповідне формулювання має інший процесуальний зміст і мету.
20. Як випливає з матеріалів справи, 20.05.2026 ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ДМС України та Управління ДМС України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Ухвалою цього суду від 25.05.2026 позовну заяву залишено без руху.
21. 27.05.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Науменка В.В. У примітці до цієї заяви позивач зазначив: «У разі залишення цієї заяви про відвід без задоволення (або неможливості її задоволення цим складом суду): враховуючи мою офіційну, категоричну та безповоротну відмову від виправлення будь-яких неіснуючих «недоліків» позовної заяви, - не вичікувати закінчення встановленого ухвалою від 25.05.2026 десятиденного строку (оскільки він мені не потрібен), а негайно після прийняття рішення по заяві про відвід постановити та направити на мою адресу ухвалу про повернення позовної заяви, з метою недопущення штучного затягування розгляду справи та забезпечення мого конституційного права на негайне подання скарги до апеляційного суду» (т. 1, а. с. 216).
22. Суди попередніх інстанцій розцінили наведене формулювання як заяву про відкликання позовної заяви. Проте таке тлумачення не враховує змісту заяви про відвід у цілому, умовний характер наведеної примітки та прямо зазначену позивачем мету відповідного прохання.
23. Із наведеного тексту випливає, що позивач не заявляв про відмову від наміру домогтися судового розгляду заявлених вимог і не просив повернути позов для його доопрацювання чи з інших причин, які свідчили б про бажання припинити ініційований ним процес. Навпаки, він наполягав на відсутності недоліків позовної заяви, висловлював незгоду з ухвалою про залишення її без руху та пов`язував прохання про постановлення ухвали про повернення позову з наміром якнайшвидше одержати процесуальний акт, який, на його переконання, міг бути предметом апеляційного перегляду.
24. За такого контексту прохання «постановити та направити ухвалу про повернення позовної заяви» відображало насамперед позицію позивача щодо наслідків невиконання ухвали про залишення позову без руху та бажання прискорити настання цих наслідків для подальшого оскарження (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України), а не чітке волевиявлення на відкликання позову в розумінні пункту 2 частини четвертої статті 169 КАС України.
25. При цьому пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України пов`язує повернення позовної заяви у зв`язку з неусуненням її недоліків із закінченням установленого судом строку для їх усунення. Відмова позивача від наміру усувати визначені судом недоліки не перетворює автоматично таку процесуальну поведінку на відкликання позову і не дає підстав достроково застосувати пункт 2 частини четвертої статті 169 КАС України без установлення належного волевиявлення саме на відкликання позовної заяви.
26. Отже, для висновку про відкликання позовної заяви суд мав оцінити не лише окреме формулювання в примітці, а весь зміст процесуального документа, мету його подання, умовність прохання та зв`язок із доводами щодо залишення позову без руху. Виокремлення фрази про повернення позовної заяви з контексту заяви про відвід призвело до помилкового ототожнення різних за змістом процесуальних дій - відмови усувати визначені судом недоліки та відкликання позовної заяви.
27. Отже, висновок Кіровоградського окружного адміністративного суду про те, що ОСОБА_1 подав заяву про відкликання позовної заяви, не ґрунтується на належному встановленні змісту його процесуального волевиявлення. Суд апеляційної інстанції цієї помилки не усунув.
28. Водночас Суд звертає увагу, що застосування пункту 2 частини четвертої статті 169 КАС України лише на підставі припущення про намір відкликати позовну заяву не відповідає змісту цієї процесуальної норми.
29. Доводи касаційної скарги щодо незаконності ухвали суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху не можуть бути предметом самостійної оцінки суду касаційної інстанції, оскільки виходять за межі предмета касаційного оскарження, яким є ухвала про повернення позовної заяви, переглянута судом апеляційної інстанції.
30. Згідно з частинами першою-третьою статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним й обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене на підставі повно й усебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими судом.
31. Оскаржувані судові рішення цим вимогам не відповідають, оскільки висновок про наявність заяви про відкликання позову зроблено без належної оцінки дійсного змісту процесуального документа та контексту, у якому позивач просив постановити ухвалу про повернення позовної заяви.
32. Ураховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції, залишеної без змін постановою суду апеляційної інстанції, та перешкоджає подальшому провадженню у справі.
33. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
34. Оскільки суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 2 частини четвертої статті 169 КАС України та допустили порушення норм процесуального права, що призвело до передчасного повернення позовної заяви, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - скеруванню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 червня 2026 року й постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року скасувати, а справу скерувати до Кіровоградського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді Л.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк