УХВАЛА
про залишення касаційної скарги без руху
28 вересня 2026 року
м. Київ
справа №460/374/26
адміністративне провадження №К/990/42163/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 у справі № 460/374/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дії, рішення та зобов`язання вчинення певних дій,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач 2), в якій просила:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію державного службовця та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.12.2025 №172850010659 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з 17.12.2024 на пенсію державного службовця згідно Закону України "Про державну службу" з врахуванням довідок Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області від 17.12.2024 №141/17-00-10-02-06, №143/17-00-10-02-06;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 17.12.2024 переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, п.п. 10, 12 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, обчисливши таку пенсію виходячи із 60% усіх без винятку складових заробітної плати, відображених у довідках Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області від 17.12.2024 №141/17-00-10-02-06 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), від 17.12.2024 №143/17-00-10-02-06 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби та здійснити виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 позовну заяву задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні на пенсію державного службовця та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.12.2025 № 172850010659 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з 17.12.2024 на пенсію державного службовця згідно Закону України "Про державну службу" з врахуванням довідок Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області від 17.12.2024 № 141/17-00-10-02-06, № 143/17-00-10-02-06.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 17.12.2024 переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, п.п. 10, 12 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII, обчисливши таку пенсію виходячи із 60% усіх без винятку складових заробітної плати, відображених у довідці Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області від 17.12.2024 №141/17-00-10-02-06 та у довідці Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області від 17.12.2024 №143/17-00-10-02-06 здійснити виплату пенсії, з урахуванням виплачених сум.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 17.12.2024 здійснювати ОСОБА_1 виплату пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VІІ, з урахуванням виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у сумі 1331,20 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області задоволено частково, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 у справі №460/374/26 в частині зобов`язання провести нарахування пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII виходячи із 60% усіх без винятку складових заробітної плати, відображених у довідці Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області від 17.12.2024 №141/17-00-10-02-06 та у довідці Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області від 17.12.2024 №143/17-00-10-02-06 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити. В решті рішення залишено без змін.
Не погодившись з рішеннями суду апеляційної інстанцій, позивач, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просила постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 у справі № 460/374/26 скасувати в частині відмови у врахуванні довідок про складові заробітної плати від 17.12.2024 за № 141/17-00-10-02-06, від 17.12.2024 за № 143/17-00-10-02-06 для призначення пенсії державного службовця ОСОБА_1 , рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.04.2026 у справі № 460/374/26 залишити в силі.
Судом установлено, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Однак Верховний Суд встановив, що касаційну скаргу подано без додержання вимог процесуального закону.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини 4 статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2, 3 статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2, 3 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Крім того слід зауважити, що за правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню, зокрема, судові рішення у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Варто зауважити, що предмет спору у цій справі та критерії, визначені пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України, а також факт того, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (частина 4 статті 12 КАС України), дають підстави стверджувати, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.
Як зазначено вище, процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Водночас із поданої касаційної скарги вбачається, що скаржником не наведено доводів та мотивів, що дають підстави для висновку, що судове рішення, постановлене у зазначеній справі, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, у касаційній скарзі також не зазначено про наявність випадків передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, які на думку скаржника могли б бути підставою для відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для подання уточненої редакції касаційної скарги із наведеним у ній обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною 5 статті 328 КАС України.
У випадку неусунення недоліків касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України.
Керуючись статтями 329, 330, 332 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2026 у справі № 460/374/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дії, рішення та зобов`язання вчинення певних дій - залишити без руху.
Встановити скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа