УХВАЛА
29 вересня 2026 року
м. Київ
справа №260/3405/25
адміністративне провадження №К/990/40929/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - відповідач, скаржник, ГУНП в Закарпатській області), в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу начальника відповідача від 21.04.2025 № 1100 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 1 Берегівського районного відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_1 (жетон НОМЕР_1), у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника відповідача від 21.04.2025 № 60 о/с «По особовому складу» щодо звільнення зі служби капітана поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1), дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 1 Берегівського районного відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області, з 21.04.2025;
- поновити ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 1 Берегівського районного відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області, у званні капітана поліції, з 22.04.2025;
- стягнути з ГУНП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме з 22.04.2025 по день поновлення, із утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів;
- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 1 Берегівського районного відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області, та в частині стягнення на користь ОСОБА_1 , середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 адміністративний позов задоволено частково:
Змінено дату звільнення капітана поліції ОСОБА_1 з посади дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції ГУНП у Закарпатській області відповідно до частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, а саме: з 21.04.2025 на 30.04.2025.
У решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив вказане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі № 260/3405/25 скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправним та скасувати пункт 1 наказу начальника ГУНП в Закарпатській області від 21.04.2025 № 1100 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 1 Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_1 (жетон НОМЕР_1), у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнано протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП в Закарпатській області від 21.04.2025 № 60 о/с «По особовому складу» щодо звільнення зі служби капітана поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_1), дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 1 Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області;
- поновлено ОСОБА_1 на займаній до звільнення посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 1 Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області, у званні капітана поліції, з 22.04.2025;
- стягнуто з ГУНП в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.04.2025 по 10.08.2026 в розмірі 476709,240 грн без урахування обов`язкових податків та зборів;
- допущено до негайного виконання постанову суду апеляційної інстанції в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 1 Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
Не погоджуючись із ухваленою постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою.
У зв`язку з тим, що суддя Єресько Л.О. у період 20.09.2026 по 26.09.2026 перебувала у відрядженні (наказ в.о. голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.09.2026 № 2957/0/6-26), питання щодо відкриття касаційного провадження вирішується колегією суддів по поверненню судді з відрядження.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху, з огляду на таке.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Разом із цим, з 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення скаржник фактично посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо самостійності дисциплінарної відповідальності поліцейського та незалежності реалізації дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби від наявності чи результатів кримінального провадження, викладених, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 804/4096/17, від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 26.11.2020 у справі № 580/1415/19, від 12.05.2021 у справі № 826/14219/18, від 30.08.2022 у справі № 120/8381/20-а, від 22.02.2023 у справі № 200/11036/20-а, від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21 та від 17.04.2024 у справі № 320/11315/22.
Суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Суд зауважує, що висновки, викладені у постанові Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постанові Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи, а також з іншим змістом позовних вимог.
Посилання на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Умовою перегляду судом касаційної інстанції судових рішень в адміністративних справах з указаної підстави є їхня невідповідність викладеному у постанові Верховного Суду висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 констатувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо оцінки подібності правовідносин на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Тож, суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії.
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Невідповідність правозастосовному висновку Верховного Суду (висловленому за наслідками розгляду (іншої) справи у касаційному порядку) матиме місце тоді, коли суд (суди) попередніх інстанцій, розглядаючи справу за схожих предмета спору, підстав позову, обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо суті заявлених вимог, застосувавши норму права по-іншому, аніж це роз`яснив суд касаційної інстанції (в іншій подібній справі).
Однак скаржник не зазначає, яку саме норму права суди попередніх інстанцій застосували без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вищевказаних постановах Верховного Суду, та не указує, щодо застосування якої саме норми права у наведених постановах викладено висновок, який не врахований судами попередніх інстанцій, а також не вказано, в чому саме полягає подібність правовідносин у справах, у яких викладено висновок Верховного Суду, та у даній справі.
Натомість доводи скаржника в касаційній скарзі зводяться до встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас касаційна скарга містить опис обставин справи, цитування норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
При цьому зі змісту поданої касаційної скарги вбачається відсутність будь-яких посилань на порушення судами обох інстанцій норм процесуального права, зокрема передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій.
Отже, касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судового рішення у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Колегія суддів повторно звертає увагу скаржника, що відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
З аналізу доводів касаційної скарги слідує, що скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду цієї справи.
Крім того, положенням частини четвертої статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору. Відповідно до частини п`ятої статті 330 КАС України якщо касаційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору. Скаржником не додано вказаний документ до касаційної скарги.
Питання, пов`язані із розміром ставок судового збору, порядком сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028,00 грн.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду встановлена на рівні 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірзати відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI установлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень слідує, що адміністративний позов подано фізичною особою у 2025 році, у якому заявлено дві вимоги немайнового характеру про визнання протиправними та скасування пункту 1 наказу від 21.04.2025 № 1100 та наказу від 21.04.2025 № 60 о/с, похідну від них вимогу про поновлення на посаді, а також вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою суду апеляційної інстанції на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 476 709,24 грн.
Отже розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги становить 14 378,98 грн ((3028,00 грн ? 0,4 ? 2 ? 200 %) + (476 709,24 грн ? 1 % ? 200 %)).
Касаційна скарга подана в електронній формі, тому розмір судового збору з пониженням становить 11 503,19 грн ((3028,00 грн ? 0,4 ? 2 + 476 709,24 грн ? 1 %) ? 200 % ? 0,8).
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судового рішення, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи та оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 11 503,19 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу оловного управління Національної поліції в Закарпатській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,- залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судового рішення, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи;
2) оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 11 503,19 гривень (отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача - [рахунок приховано]; код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055"); призначення платежу - *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа)).
Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині невиконання вимог статті 330 КАС України касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
В.М. Соколов
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду