ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 120/7326/26
адміністративне провадження № К/990/32644/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н. В.,
суддів Стеценка С. Г., Тацій Л. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2026 (суддя Бошкова Ю. М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2026 (головуючий суддя Курко О. П, судді Ватаманюк Р. В., Боровицький О. А.) у справі №120/7326/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо застосування до ОСОБА_1 положень Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі - Порядок №821) в частині встановлення черговості виплат, що є ієрархічно невідповідним застосуванням норм права, за якого підзаконний акт фактично нівелює обов`язковість виконання судового рішення, чим порушено вимоги статті1291 Конституції України та частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо пріоритетності норм прямої дії Конституції України над підзаконними актами.
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 залишок заборгованості, нарахованої на виконання судового рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.12.2025 у справі №120/12272/25, у розмірі 95 451,93 грн (що становить різницю між верифікованою сумою боргу 96 534,93 грн та фактично проведеними у березні 2026 року частковими виплатами у загальному розмірі 1 083,00 грн), без застосування обмежень, встановлених Порядком № 821.
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, починаючи з 01.05.2026, здійснювати ОСОБА_1 щомісячну виплату пенсії у повному нарахованому розмірі, виходячи з основного розміру 83% відповідних сум грошового забезпечення згідно із судовим рішенням у справі № 120/12212/25, що становить 34 016,97 грн, без застосування будь-яких обмежень максимальним розміром та без врахування процедурних лімітів, визначених Порядком № 821.
2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2026, залишеною без змін постановою Сьомого адміністративного суду від 12.06.2026, відмовлено у відкритті провадження у справі.
3. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявлені позовні вимоги прямо стосуються порядку виконання вже ухваленого судового рішення у справі №120/12272/25.
4. Суди попередніх інстанцій наголосили, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення. Положення статей 382, 383 КАС України мають на меті забезпечити належне виконання судового рішення, підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у цій справі.
5. За висновками судів попередніх інстанцій, наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. До Верховного Суду 13.07.2026 надійшла касаційна скарга позивача, у якій він просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2026, а справу № 120/7326/26 направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
7. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазначає, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм процесуального права. Зокрема, на його думку, суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 2, 5, 9, 170, 242, 308, 322, 328, 329, 353 КАС України.
8. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив предмет позову з процедурою виконання рішення у справі № 120/12272/25, проігнорувавши, що вимоги ґрунтуються на нових діях відповідача, вчинених у 2026 році на підставі Порядку № 821, який був відсутній на час ухвалення первинного рішення.
9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає касаційну скаргу позивача необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
10. Відповідач стверджує, що застосування положень Порядку № 821 під час виконання судового рішення у попередній справі не змінює суті самого обов`язку, покладеного на орган Пенсійного фонду судом раніше, а лише визначає спосіб та порядок його фінансування та черговості з боку держави. Таким чином, правовідносини щодо належного виконання рішення суду у справі № 120/12272/25 залишаються триваючими та не трансформуються в новий самостійний спір, який міг би бути предметом окремого судового провадження.
11. У відповіді на відзив позивач наголошує, що позов ґрунтується на діях відповідача у 2026 році щодо застосування Порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, та Порядку № 821, які не були предметом оцінки суду під час ухвалення рішення у справі №120/12272/25.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
12. Верховний Суд ухвалою від 03.08.2026 відкрив касаційне провадження ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2026 у справі №120/7326/26.
13. Верховний Суд призначив розгляд справи №120/7326/26 у порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
15. Спір у цій справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням судового рішення та стосується визначення належного способу судового захисту у спорах, пов`язаних із виконанням судових рішень.
16. Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
17. Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
18. Відповідно до статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
19. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02.02.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
20. Згідно із частиною першою статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
21. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
22. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Закону № 1404-VIII.
23. Згідно із положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
24. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
25. Відповідно до частин першої та третьої статті 3823 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 3821 цього Кодексу.
26. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 3821 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
27. Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
28. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із виконанням або невиконанням судового рішення.
29. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2026 у справі № 990/282/24 підтвердила самостійне процесуальне значення інституту судового контролю за виконанням судових рішень як невід`ємної складової судового захисту та наголосила на його безпосередньому призначенні забезпечити реальне, повне й належне виконання судового рішення, яке набрало законної сили. Зазначений інститут спрямований не на повторний розгляд спору по суті та не на повторне встановлення прав і обов`язків його учасників, а на забезпечення практичної реалізації вже здійсненого судом захисту порушеного права та перевірку того, чи виконано суб`єктом владних повноважень покладений на нього судовим рішенням обов`язок у визначений цим рішенням спосіб і обсязі.
30. Наявність у КАС України спеціальних процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення належного та повного виконання судового рішення, виключає необхідність звернення з новим позовом з метою спонукання відповідача до його виконання. Судове рішення підлягає безпосередньому виконанню без ухвалення додаткового судового рішення, а питання щодо його невиконання чи неналежного виконання підлягають вирішенню в порядку судового контролю, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, та/або із застосуванням заходів, визначених законодавством про виконавче провадження.
31. Відповідно до статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
32. Отже, спірні правовідносини виникли через неналежне виконання рішення у справі №120/12272/25, яке набрало законної сили. Підставами для звернення до суду з цим позовом позивач визначив те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області проводить виплату перерахованої згідно із рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/12272/25 пенсії з урахуванням Порядку № 821. Предметом незгоди позивача є спосіб та повнота реалізації цього судового рішення.
33. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.09.2026 у справі № 520/490/26 відступив від висновку, сформульованого у постанові від 30.04.2026 у справі № 340/7985/25, відповідно до якого спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, що виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову.
34. Водночас у цій же постанові Верховний Суд визнав правильним висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.04.2026 у справі № 620/13341/25, згідно з яким у разі, якщо спір виник у зв`язку з виконанням судового рішення, а заявлені вимоги фактично спрямовані на перевірку правомірності дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчинених на стадії виконання такого рішення, цей спір не утворює нового предмета адміністративного судочинства. Відповідні питання підлягають вирішенню в межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень, установлених Кодексом адміністративного судочинства України.
35. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що сам факт прийняття відповідачем у процесі виконання судового рішення певного управлінського рішення або застосування ним нормативного регулювання не змінює процесуальної природи правовідносин, якщо такі дії вчинені саме з метою реалізації обов`язку, встановленого судовим рішенням. Визначальним у такому випадку є не форма відповідного акта чи дії суб`єкта владних повноважень, а їх функціональний зв`язок із виконанням судового рішення.
36. Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 липня 2026 року у справі № 990/282/24, якою підтверджено самостійне процесуальне значення інституту судового контролю та його спрямованість на забезпечення виконання вже ухваленого судового рішення.
37. За висновком Верховного Суду, встановлений КАС України механізм судового контролю має стадійний характер та передбачає послідовну перевірку виконання судового рішення і застосування відповідних процесуальних заходів у разі його невиконання або неналежного виконання. Така законодавча конструкція свідчить про те, що питання, які виникають безпосередньо у зв`язку з виконанням судового рішення, мають вирішуватися у межах спеціальної процедури судового контролю, а не шляхом повторного розгляду вже вирішеного спору в позовному провадженні.
38. Отже, якщо особа пов`язує порушення своїх прав саме з тим, що суб`єкт владних повноважень неналежно виконав покладений на нього судовим рішенням обов`язок, належним способом судового захисту є використання передбачених статтями 382, 3821- 3823, 383 КАС України процесуальних механізмів, спрямованих на забезпечення виконання цього рішення.
39. Інше тлумачення призвело б до ситуації, за якої кожна незгода особи зі способом виконання судового рішення могла б бути підставою для порушення нового адміністративного провадження, що фактично нівелювало б спеціальний інститут судового контролю та створювало можливість повторного судового розгляду правовідносин, щодо яких уже ухвалено остаточне судове рішення.
40. При цьому сама по собі обставина, що неналежне виконання судового рішення проявилося у прийнятті відповідачем нового індивідуального акта, здійсненні нового розрахунку або застосуванні нормативного акта, не є достатньою для висновку про виникнення нового адміністративного спору. Вирішальним є встановлення того, чи виникли внаслідок таких дій нові самостійні правовідносини щодо іншого предмета, який не був охоплений первісним судовим рішенням, чи відповідні дії є лише способом реалізації обов`язку, вже встановленого цим рішенням. У другому випадку спір стосується виконання судового рішення та підлягає вирішенню в порядку судового контролю.
41. Визначальним у розмежуванні нового адміністративного спору та спору щодо належного виконання судового рішення є не сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення чи вчинення ним нових дій, а їх зміст, мета та безпосередній зв`язок із виконанням судового рішення. Якщо такі рішення чи дії є способом реалізації вже встановленого судом обов`язку, питання про їх правомірність підлягає вирішенню в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.
42. За обставинами цієї справи, підставою для звернення позивача до суду є те, що відповідач, виконуючи судове рішення у справі №120/12272/25, застосував положення Порядку № 821, що, на переконання позивача, призвело до неправильного виконання рішення суду та порушення його прав. Проте, за твердженням позивача, цей позов не може розцінюватися як зміна способу чи порядку виконання рішення суду, а є належним інструментом відновлення порушених прав позивача.
43. Застосовуючи висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, сформульовані у постанові від 15.09.2026 у справі № 520/490/26, до цієї справи, слід зазначити, якщо застосування Порядку № 821 відбулося виключно під час виконання судового рішення у справі №120/12272/25, а позивач пов`язує порушення своїх прав саме з таким способом виконання рішення суду, належним процесуальним способом судового захисту є звернення із заявою в порядку статті 383 КАС України. Подання окремого адміністративного позову за таких обставин не відповідає спеціальному процесуальному механізму, визначеному КАС України, та фактично підміняє інститут судового контролю за виконанням судових рішень загальним позовним провадженням, що суперечить правовій природі цих процесуальних інститутів.
44. Отже, питання щодо нарахування та виплати пенсії позивачу, які виникли у зв`язку з виконанням рішення суду у справі №120/12272/25, перебувають у безпосередньому зв`язку з предметом спору у зазначеній справі та стосуються належності виконання покладеного на відповідача судовим рішенням обов`язку.
45. За таких обставин, Верховний Суд констатує, що заявлені позивачем позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення в іншій справі, а тому позивач має встановлене процесуальним законом право в порядку статей 382, 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та/або заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивачки, підтверджених таким рішенням суду, у зв`язку з чим суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження в цій справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
46. Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, визначених пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
47. Інші доводи та міркування, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
48. Ураховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
49. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
50. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
51. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, при ухваленні оскаржуваних судових рішеннь, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Щодо розподілу судових витрат
52. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
53. Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 19.05.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2026 у справі №120/7326/26 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Шевцова
Судді С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій