УХВАЛА
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа №640/12641/20
адміністративне провадження №К/9901/23116/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Смоковича М. І., Кашпур О. В.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного суду міста Києва про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Дарницького районного суду міста Києва (далі - відповідач), у якому просив визнати протиправною відмову Дарницького районного суду міста Києва надати інформацію на запит ОСОБА_1 від 08 травня 2020 року та зобов`язати Дарницький районний суд міста Києва надати запитувану інформацію.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
25 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 червня 2021 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Шевцова Н. В., ОСОБА_2.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
За наслідками касаційного перегляду судових рішень у цій справі, 28 липня 2022 року Верховний Суд ухвалив постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 січня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року скасував. Прийняв нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Дарницького районного суду міста Києва про визнання дій протиправними задовольнив частково. Визнав протиправною відмову Дарницького районного суду міста Києва надати інформацію на запит ОСОБА_1 від 08 травня 2020 року. Зобов`язав Дарницький районний суд міста Києва повторно розглянути запит ОСОБА_1 від 08 травня 2020 року. У решті позову відмовив.
12 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі № 640/12641/20, шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про її виконання у визначений судом строк. Також позивач просив за наслідками розгляду звіту Дарницького районного суду міста Києва про виконання рішення вжити відповідних заходи відповідно до статті 282 КАС України. Необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі позивач обґрунтував тим, що з моменту ухвалення постанови Верховного Суду від 28 липня 2022 року до моменту звернення з цією заявою пройшло 4 місяці, однак відповідач досі повторно не розглянув запит ОСОБА_1 від 08 травня 2020 року.
21 грудня 2022 року Верховний Суд звернувся до Київського окружного адміністративного суду з листом № 640/12641/20/59858/22, у якому просив направити на його адресу матеріали справи № 640/12641/20 для розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Цей лист було отримано Київським окружним адміністративним судом 28 грудня 2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0102936988854.
17 листопада 2023 року Верховним Судом повторно направлено на адресу Київського окружного адміністративного суду лист-вимогу № 640/12641/20/57397/23 про надіслання матеріалів цієї справи для розгляду заяви позивача. Цей лист надійшов до електронного кабінету суду першої інстанції 17 листопада 2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, сформованою відповідальним працівником Суду.
30 квітня 2024 року Судом вчергове направлено до електронного кабінету Київського окружного адміністративного суду цей лист для виконання.
У зв`язку з довготривалим ненадходженням матеріалів справи № 640/12641/20, 08 серпня 2024 року Верховним Судом знову сформовано та направлено до суду першої інстанції лист № 640/12641/20/38762/24, у якому вимагав невідкладно направити на його адресу ці матеріали справи.
Цей лист також було направлено Судом до Київського окружного адміністративного суду 15 жовтня 2025 року.
Адміністративна справа № 640/12641/20 надійшла на адресу Верховного Суду лише 11 вересня 2026 року.
Водночас відповідно до наказу голови Верховного Суду від 29 липня 2026 року № 3788/0/6-26 суддя-доповідач Мацедонська В. Е. у період з 24 серпня 2026 року по 18 вересня 2026 року перебувала у відпустці.
Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 вересня 2026 року (у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку та введенням судді Шевцової Н. А. до складу судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав) визначено склад колегії суддів: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Смокович М. І., Кашпур О. В.
Відповідач заперечення на заяву позивача не подавав, що не перешкоджає її розгляду.
Дослідивши подану заяву та матеріали справи, Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Зазначені норми узгоджуються із положеннями Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), частиною другою статті 13 якого передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
За приписами частини третьої, четвертої статті 13 Закону № 1402-VIII установлено, що контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Також відповідно до частини другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як унормовано положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України (у редакції, яка діяла на момент подання позивачем заяви) Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Правові норми, закріплені у частині першій статті 382 КАС України, кореспондуються з положеннями підпункту «ґ» пункту 4 частини першої статті 356 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається про встановлення судом касаційної інстанції строку для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Така правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 31 липня 2018 року у справі № 235/7638/16, а також в ухвалах від 17 січня 2023 року у справі № 816/1627/18, від 26 березня 2024 року у справі № 420/10614/22 та від 24 вересня 2025 року у справі № 990/282/24.
Також Суд звертає увагу, що у постановах від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18 та від 11 червня 2020 року у справі № 640/13988/19 Верховний Суд зауважив, що зміст норм статті 382 КАС України свідчить про те, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
У цих справах Верховний Суд наголосив, що правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
Окрім цього Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 зазначив, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Як убачається зі змісту заяви, як підставу для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та зобов`язання відповідача подати звіт про його виконання, ОСОБА_1 зазначає лише те, що з моменту ухвалення постанови Верховного Суду від 28 липня 2022 року до дати подання цієї заяви відповідач не виконав вимоги цієї постанови. При цьому заявником не надано будь-яких доказів на підтвердження таких обставин.
Водночас Верховний Суд уважає за доцільне звернути увагу, що в Україні рішення суду може виконуватись як у добровільному, так і у примусовому порядку (у рамках виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження).
Так, порядок виконання судових рішень в адміністративних справах визначено статтею 372 КАС України, частина четверта якої передбачає, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 373 КАС України).
Спеціальним законом, який встановлює умови і порядок примусового виконання рішень судів та інших органів чи посадових осіб є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закону № 1404-VIII), статтею 15 якого визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частина друга статті 15 Закону № 1404-VIII).
За приписами статті 63 Закону № 1404-VIII установлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Тобто, у разі відсутності факту добровільного виконання судових рішень, приписами спеціального Закону № 1404-VIII врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Поряд з цим, у Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 26 Закону № 1404-VIII (у частині забезпечення державою виконання судового рішення) зазначено: «Конституційний Суд України, беручи до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, вважає, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом. Конституційний Суд України наголошує, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.».
З аналізу викладених норм спеціального законодавства України убачається, що особа, на користь якої судом ухвалено рішення (стягувач), наділена правом звернутися до органів виконавчої служби у порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, з метою примусового виконання такого судового рішення, у тому випадку, якщо боржник (у тому числі суб`єкт владних повноважень) не виконує це рішення у добровільному порядку. При цьому, Закон № 1404-VIII передбачає спеціальний механізм впливу на боржника, у разі невиконання без поважних причин (ухилення від виконання) ним судового рішення.
Повертаючись до питання, яке постало перед судом касаційної інстанції, убачається, що ОСОБА_1 не зазначено відомостей, чи вчинялися ним, як стягувачем, будь-які дії, установлені положенням Закону № 1404-VIII, які б були спрямовані на виконання судового рішення у цій справі, зокрема чи подавався позивачем виконавчий документ до органу виконавчої служби, чи відкрито виконавче провадження щодо його примусового виконання. Також відсутні докази та (або) інформація про те, що державний чи приватний виконавець вживав активних заходів для примусового виконання постанови Верховного Суду від 28 липня 2022 року, а відповідач ухиляється від такого виконання.
Більш того, матеріали справи не містять жодних доказів щодо звернення ОСОБА_1 до суду з метою отримання виконавчого листа у справі № 640/12641/20 для подальшого його пред`явлення для примусового виконання.
Таким чином, Суд уважає, що, звертаючись з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, позивач не довів факт невиконання судового рішення відповідачем та власну активність як стягувача у цій справі.
Додатково Верховний Суд звертає увагу позивача на те, що перевірка правомірності прийняття (вчинення) рішень, дій чи бездіяльності суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду може бути здійснена судом через механізм, регламентований статтею 383 КАС України, згідно із частиною першою якої особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
З огляду на викладене, Суд зазначає про відсутність сукупності правових умов, обставин та передбачених КАС України підстав для встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання постанови Верховного Суду, а тому у задоволенні клопотання позивача слід відмовити.
Керуючись статтями 355, 359, 370, 382 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням постанови Верховного Суду від 28 липня 2022 року у справі № 640/12641/20 за позовом ОСОБА_1 до Дарницького районного суду міста Києва про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.
Головуючий суддя В. Е. Мацедонська
Судді М. І. Смокович
О. В. Кашпур