УХВАЛА
29 вересня 2026 року
м. Київ
справа №420/43127/25
адміністративне провадження №К/990/35560/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., касаційному порядку адміністративну справу №420/43127/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
третя особа: Адміністрація Державної прикордонної служби України
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року та
постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року,
УСТАНОВИВ:
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи №420/43127/25 та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Суддею-доповідачем згідно із статтею 340 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) проведені необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 340 КАС України під час підготовки справи до розгляду суд вирішує письмово заявлені клопотання учасників справи.
Разом з касаційною скаргою ОСОБА_1 заявлено клопотання про розгляд цієї справи у судовому засіданні за участі його представника.
Вирішуючи заявлене клопотання, суд касаційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 340 КАС України під час підготовки справи до касаційного розгляду суддя-доповідач вирішує письмово заявлені клопотання учасників справи.
Згідно з пунктом 3 частини першої цієї статті суддя-доповідач вирішує питання про можливість попереднього розгляду справи або письмового провадження за наявними у справі матеріалами, а за пунктом 5 цієї частини - вирішує інші питання, необхідні для касаційного розгляду справи.
Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, касаційний перегляд за своїм процесуальним призначенням полягає насамперед у перевірці правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, а не у повторному розгляді справи по суті із безпосереднім дослідженням доказів та встановленням фактичних обставин.
За приписами пункту 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - це розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, установлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання щодо необхідності проведення у цій справі судового засідання за участю представника скаржника, Суд також ураховує практику Європейського суду з прав людини щодо гарантій публічного та усного судового розгляду, установлених пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що публічний характер судового провадження захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості, та є одним із засобів збереження довіри до судів (Axen v. Germany, заява №8273/78, пункт 25).
Водночас право на публічний розгляд не означає безумовної необхідності проведення усного слухання на кожній стадії судового провадження.
У справах Dцry v. Sweden (заява №28394/95, пункт 37), Saccoccia v. Austria (заява №69917/01, пункт 73), Varela Assalino v. Portugal (заява №64336/01) Європейський суд з прав людини виходив з того, що відмова від усного слухання може бути виправданою, зокрема, якщо фактичні обставини не є предметом спору, а суд має вирішити питання права, які можуть бути належним чином розглянуті на підставі матеріалів справи та письмових пояснень сторін.
У справах Simsek v. Turkey (заява №5488/05, пункти 29- 31) та Speil v. Austria (заява №42057/98) Суд також визнав, що проведення усного слухання не є обов`язковим у справах, які порушують суто юридичні питання обмеженого обсягу або питання права, що не становлять особливої складності.
Особливості розгляду справ судами апеляційної та касаційної інстанцій також можуть виправдовувати вирішення справи без проведення усного слухання з урахуванням характеру питань, які підлягають вирішенню відповідним судом, та меж його повноважень.
Разом з тим Європейський суд з прав людини вказує, що необхідність проведення усного слухання може виникати, зокрема, у випадках, коли для вирішення справи необхідно встановлювати або перевіряти спірні фактичні обставини, оцінювати достовірність доказів чи отримати безпосередні пояснення сторін щодо обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (Malhous v. the Czech Republic [GC], заява №33071/96, пункт 60; Gцз v. Turkey, заява №36590/97, пункт 51; Andersson v. Sweden, заява №17202/04, пункт 57; Fredin v. Sweden (№2), заява №18928/91, пункт 22; Lundevall v. Sweden, заява №38629/97, пункт 39).
Суд ураховує також, що розгляд цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій здійснювався без проведення судового засідання за участю сторін.
Водночас сама по собі відсутність усного слухання в судах попередніх інстанцій не зумовлює автоматичного обов`язку суду касаційної інстанції проводити судове засідання, якщо з огляду на межі касаційного перегляду, характер порушених у касаційній скарзі питань та матеріали справи безпосереднє заслуховування учасників не є необхідним для забезпечення справедливого судового розгляду.
Вирішальним у цьому аспекті є те, чи потребують питання, які належить вирішити суду касаційної інстанції, безпосереднього дослідження обставин справи, оцінки доказів або одержання від учасників додаткових усних пояснень, без яких неможливо належним чином здійснити касаційний перегляд.
Як убачається з матеріалів справи та змісту касаційної скарги, питання, які підлягають вирішенню Судом у межах цього касаційного провадження, стосуються правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального до встановлених ними обставин та перевірки дотримання норм процесуального права.
Необхідності встановлювати нові фактичні обставини, перевіряти достовірність доказів, надавати одним доказам перевагу над іншими або безпосередньо отримувати пояснення учасників справи для вирішення поставлених перед судом касаційної інстанції питань Суд не встановив.
При цьому ухвалою про відкриття касаційного провадження учасникам справи надано можливість повною мірою скористатися процесуальними правами у касаційному провадженні, зокрема скаржнику - викласти та доповнити доводи касаційної скарги, іншим учасникам справи - подати відзив на касаційну скаргу із викладенням позиції щодо наведених у ній підстав касаційного оскарження, а всім учасникам справи - повідомити Суд про обставини, які, на їхню думку, мають значення для правильного вирішення справи, та подати відповідні міркування і заперечення.
Таким чином, учасники справи мають належну процесуальну можливість довести до відома Суду свою позицію щодо всіх питань, які становлять предмет касаційного перегляду, у письмовій формі.
Саме по собі бажання учасника справи або його представника особисто викласти в судовому засіданні доводи, уже наведені у касаційній скарзі чи інших письмових заявах по суті справи, без зазначення обставин, які неможливо належним чином з`ясувати за матеріалами справи та письмовими поясненнями учасників, не свідчить про необхідність проведення усного слухання.
У заявленому клопотанні не наведено конкретних обставин, які б свідчили про необхідність одержання Судом безпосередніх усних пояснень представника скаржника, не зазначено питань, які не можуть бути належним чином вирішені на підставі матеріалів справи та письмових позицій учасників, а також не обґрунтовано, яким чином проведення судового засідання є необхідним для забезпечення ефективного здійснення касаційного перегляду в установлених статтею 341 КАС України межах.
З огляду на наведене, враховуючи характер предмета спору, межі перегляду справи судом касаційної інстанції, відсутність необхідності встановлювати нові фактичні обставини, досліджувати чи переоцінювати докази, а також надану учасникам справи можливість у повному обсязі викласти свої доводи, заперечення та міркування у письмовій формі, Суд не вбачає обставин, які б зумовлювали необхідність проведення усного слухання саме на стадії касаційного перегляду.
За таких обставин Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні за участю його представника та вважає за можливе призначити справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи.
Керуючись статтями 248, 340, 345, 355 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні за участі його представника.
2. Закінчити підготовчі дії в адміністративній справі №420/43127/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області третя особа - Адміністрація Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.
3. Призначити розгляд цієї справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 30 вересня 2026 року в приміщенні Касаційного адміністративного суду за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк