ПОСТАНОВА
Іменем України
28 вересня 2026 року м. Кропивницький
справа № 383/60/25
провадження № 22-ц/4809/98/26
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Дуковського О.Л., Карпенка О.Л.,
при секретарі - Зайченко В.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Попович Світлана Михайлівна, на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2025 року (суддя Замша О.В.) у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі,-
встановив:
У січні 2025 року ОСОБА_2 звернувся із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що він є власником земельної ділянки площею 9,7259 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0166 та земельної ділянки площею 1,8841 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:2166, які розташовані на території Кетрисанівської сільської ради Кіровоградської області надані для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Вказав, що 12 грудня 2016 року між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 9,7259 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:0166 та відповідно проведена державна реєстрація права оренди, а саме дата державної реєстрації 21 грудня 2016 року, номер запису про інше речове право: 18304194.
Згідно умов вказаного договору, а саме пунктів 9, 10, 11 Договору орендар зобов`язаний вносити орендодавцю орендну плату в грошовій формі в розмірі 3% від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, тобто 10307,58 грн. (нормативно грошова оцінка 343586,00 х 3%) на момент укладення договору, з урахуванням її щорічної індексації і індексів інфляції в строки щорічно до 25.12.
Також 12 грудня 2016 року між ними було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,8841 га з кадастровим номером [номер приховано]:02:000:2166 та відповідно проведена державна реєстрація права оренди, а саме дата державної реєстрації 22 грудня 2016 року, номер запису про інше речове право: 18316066.
Згідно умов вказаного договору, а саме пунктів 9, 10, 11 Договору орендар зобов`язаний вносити орендодавцю орендну плату в грошовій формі в розмірі 3% від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, тобто 1998,00 грн. (нормативно грошова оцінка 66600,00 х 3%) на момент укладення договору, з урахуванням її щорічної індексації і індексів інфляції в строки щорічно до 25.12.
Позивач зазначив, що в порушення зазначених умов договорів відповідач не сплачує орендну плату у визначеному договорами розмірі, тому за період з 2017 по 2024 роки включно утворилася заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 109767 грн. 27 коп. Систематична несплата орендної плати є підставою для розірвання договорів оренди землі.
Посилаючись на ці обставини, позивач просив розірвати укладені між ними договори оренди землі та стягнути з відповідача на його користь заборгованості по орендній платі.
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2025 року позов задоволено.
Розірвано договір оренди землі від 12 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 9,7259 га. кадастровий номер [номер приховано]:02:000:0166, дата державної реєстрації 21 грудня 2016 року, номер запису про інше речове право: 18304194.
Розірвано договір оренди землі від 12 грудня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 1,8841 га. кадастровий номер [номер приховано]:02:000:2166, дата державної реєстрації 22 грудня 2016 року, номер запису про інше речове право: 18316066.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати за договорами оренди від 12 грудня 2016 року в сумі 109767 грн. 27 коп.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2909 грн. 88 коп. відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не були враховані подані суду відомості по виплаті орендної плати за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, відповідно до яких позивач отримував оренду плату за вказані роки, про що свідчить його підпис. Також в матеріалах справи відсутня інформація про те, що позивач звертався до ФОП Письменого О.А. щодо відмови йому у виплаті орендної плати у визначений договорами строк.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 02.01.2025 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 9,7259 га кадастровий номер [номер приховано]:02:000:0166 та земельної ділянки площею 1,8841 га кадастровий номер [номер приховано]:02:000:2166, державна реєстрація права 21.12.2016 року, номер запису про право власності 18303447 та державна реєстрація права 22.12.2016 року, номер запису про право власності 18315934 відповідно.
12 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 9,7259 га кадастровий номер [номер приховано]:02:000:0166 та відповідно проведена державна реєстрація права оренди, а саме дата державної реєстрації 21 грудня 2016 року, номер запису про інше речове право: 18304194. Згідно умов вказаного договору, а саме пунктів 9, 10, 11 Договору орендар зобов`язаний вносити орендодавцю орендну плату в грошовій формі в розмірі 3% від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, тобто 10308 грн. (нормативно грошова оцінка 343586,00 х 3%) на момент укладення договору, з урахуванням її щорічної індексації і індексів інфляції в строки щорічно до 25.12.
12 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,8841 га кадастровий номер [номер приховано]:02:000:2166 та відповідно проведена державна реєстрація права оренди, а саме дата державної реєстрації 22 грудня 2016 року, номер запису про інше речове право: 18316066. Згідно умов вказаного договору, а саме пунктів 9, 10, 11 Договору орендар зобов`язаний вносити орендодавцю орендну плату в грошовій формі в розмірі 3% від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, тобто 1998 грн. (нормативно грошова оцінка 66600,00 х 3%) на момент укладення договору, з урахуванням її щорічної індексації і індексів інфляції в строки щорічно до 25.12.
За розрахунком позивача заборгованість по орендній платі щодо земельної ділянки площею 9,7259 га складає 91944 грн. 86 коп., заборгованість щодо земельної ділянки площею 1,8841 га - 18822 грн. 41 коп, всього заборгованість складає 109767 грн.27 коп.
Встановивши те, що факт неотримання позивачем орендної плати за 2017 рік, 2018, рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік та 2024 рік є доведеним та систематичним, суд першої інстанції дійшов висновку про розірвання договорів оренди землі та стягнення орендної плати.
Апеляційний суд погоджується з такими висновком суду з огляду на таке.
Серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків законодавець у пункті 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вирізняє, зокрема, договори.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
У частині першій статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України).
За загальним правилом частини першої статті 651 ЦК України, яке застосовується до будь-яких цивільних (приватноправових) правовідносин з приводу зміни або розірвання цивільних (приватноправових) договорів, така зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Винятком з цього правила (про те, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін), є приписи частини другої статті 651 ЦК України, що надають суду повноваження зі зміни або розірвання договору (без наявності згоди), проте у випадках, визначених законом. Тож загальне правило про розірвання та зміну договору без згоди сторін на підставі рішення суду передбачене у частині другій статті 651 ЦК України, що визначає універсальні засади, застосовані до усіх видів приватноправових договорів.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а приписи статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.
Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт (абзац п`ятий частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі»).
Орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт (частина друга статті 25 Закону України «Про оренду землі»).
Підстави припинення договору оренди землі - це законодавчо закріплені обставини, які передбачають припинення договірних відносин.
Відповідно до спеціальної норми частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб констатувати наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23, від 08 травня 2024 року у справі № 629/2698/23 та інші).
Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.
Скаржник в апеляційній скарзі вказав, що судом першої інстанції не були враховані відомості по виплаті орендної плати за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 роки, як доказ отримання позивачем орендної плати.
Сторона позивача заперечуючи щодо отримання орендної плати та підписання вказаних відомостей заявила клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 18 березня 2026 року у даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу.
Висновком експерта № СЕ-19-26/16752-ПЧ від 12.06.2026 встановлено, що підписи, розташовані в колонках «5» рядків « ОСОБА_2 » «Підпис про одержання» у: відомості на виплату готівки № 1 Бобринецький район. с. Костомарівська орендна плата по паям за 2017 рік» від 20.12.2017 року: відомості на виплату готівки № 1 Бобринецький район. с. Костомарівська орендна плата по паям за 2018 рік» від 18.12.2018 року: відомості на виплату готівки № 1 Бобринецький район. с. Костомарівська орендна плата по паям за 2019 рік» від 15.12.2019 року; відомості на виплату готівки № 1 Бобринецький район. с. Костомарівська орендна плата по паям за 2020 рік» від 16.12.2020 року; відомості на виплату готівки № 1 Бобринецький район. с. Костомарівська орендна плата по паям за 2021 рік» від 16.12.2021 року; відомості на виплату готівки № 1 Кетрисанівська територіальна громада с. Костомарівська орендна плата по паям за 2022 рік» від 18.12.2022 року: відомості на виплату готівки № 1 Кетрисанівська територіальна громада с. Костомарівська орендна плата по паям за 2023 рік» від 10.12.2023 року: відомості на виплату готівки № 1 Кетрисанівська територіальна громада с. Костомарівська орендна плата по паям за 2024 рік» від 21.12.2024 року виконано не ОСОБА_2 , а іншою особою (особами) з наслідуванням якомусь підпису ОСОБА_2 /т.2 а.с.107-124/.
Отже, надані відповідачем докази на підтвердження отримання позивачем орендної плати за 2017-2024 роки є неналежними та не можуть бути враховані судом, оскільки підписи, які містяться в цих відомостях не належать позивачу.
Вимогами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України установлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем факту систематичної несплати відповідачем орендної плати, у зв`язку з чим виникла заборгованість за 2014-2024 роки в сумі 109767 грн 27 коп, що є підставою для розірвання договорів оренди землі та стягнення орендної плати.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Що стосується вирішення заяви сторони позивача про стягнення судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи від 28.08.2026 слід зазначити наступне.
У заяві представник позивача - адвокат Пономарьов О.В., просив стягнути з відповідача на користь позивача 40 000 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу та 13 863,17 грн витрат за проведення експертизи.
Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Установлено, що правничу допомогу ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції надавав адвокат Пономарьов О.В.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надані такі докази: договір № 73 про надання правової (правничої) допомоги від 25.12.2024; додаткова угода № 2 до договору від 15.08.2025;Акт приймання - передачі № 1 наданої правової (правничої) допомоги, рахунок № 1/73/26 від 28.08.2026.
У пункті 2Додаткової угоди № 2 визначено вартість послуг:
п.п. 2.1. Представництво інтересів позивача в Кропивницькому апеляційному суді, а саме надання консультацій, аналіз судової практики щодо спорів про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості з орендної плати, підготовка та подання відзиву, клопотань, заяв, доказів тощо, участь у судових засіданнях в суді апеляційної інстанції становить фіксований розмір гонорару 20000 грн.
п.п. 2.2. Сторони узгодили, що вартість послуги в суді апеляційної інстанції може бути переглянута, лише в бік збільшення (в разі підготовки додаткових клопотань, заяв, заперечень тощо), але не більше ніж 45000 грн, з урахуванням гонорару зазначеним у п.п. 2.1. п.2 вказаної додаткової угоди.
Згідно акту приймання - передачі № 1 від 28.08.2026 наданої правової (правничої) допомоги фіксований розмір за додатковою угодою становить 40000 грн.
Разом з тим, з акту приймання - передачі не вбачається надання адвокатом послуг, які б не входили до обсягу виконаних ним робіт визначених у п.п. 2.1. п. 2 додаткової угоди. У п.п.2.2. п. 2 додаткової угоди не визначено, які саме клопотання, заяви та заперечення відноситься до додаткових клопотань, заяв, заперечень тощо, тому збільшення адвокатом фіксованого розміру витрат на правничу допомогу з 20 000 грн до 40 000 грн є необґрунтованим.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 20 000 грн, а також витрати понесені позивачем, у зв`язку з за проведення експертизи в розмірі 13 863,17 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Попович Світлана Михайлівна, залишити без задоволення.
Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 травня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн та 13 863,17 грн витрат, понесених у зв`язку з проведенням експертизи.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді:
О.А.Письменний О.Л. Дуковський О.Л. Карпенко