ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 483/759/26
Провадження № 2-а/483/14/2026
РІШЕННЯ
Іменем України
28 вересня 2026 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Рак Л.М.
за участю секретаря Гречки С.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В :
22 червня 2026 року адвокат Паламарчук Д.В., який є представником позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) предметом якого є скасування постанови № R541080 від 04 червня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25500 грн., закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що вказаною постановою, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 25500 грн. Разом з тим, згідно з фабулою постанови № R541080 від 04 червня 2026 року неможливо чітко встановити суть інкримінованого правопорушення, відсутні будь які вказівки на дати в які позивач мав з`явитися за повісткою, відсутні серія та номер самої повістки, якою, на думку відповідача було оповіщено ОСОБА_1 , тобто суть скоєного правопорушення не конкретизована. Більше того, ОСОБА_1 до розгляду справи подавалось клопотання про закриття справи, в якому чітко аргументовано та підтверджено доданими до нього копіями документів відсутність складу адміністративного правопорушення в його діях, яке фактично було проігноровано особою, яка розглядала справу про адміністративне правопорушення, що спричинило хибні висновки та неправомірне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Жодних дій спрямованих на оповіщення ОСОБА_1 щодо необхідності явки до ТЦК та СП (вручення повістки) відділенням поштового зв`язку не здійснювалось. Позивачу ані телефонували, ані залишали повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Більше того, в період «спроби» оповіщення позивач перебував у рейсі, оскільки працює далекобійником, що підтверджується доданими до цього клопотання товарно-транспортними накладними. Крім того, позивач має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме - бронювання. Враховуючи зазначене позивач не мав жодної мети на уникнення явки за повісткою й не переховувався від ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому його неявка зумовлена нічим іншим як непоінформованістю про виклик, в зв`язку з чим описані вище обставини в своїй сукупності унеможливлюють притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки в його діях не вбачається обов`язкової ознаки суб`єктивної сторони вчинення адміністративного правопорушення, а саме - вини особи, отже постанова № R541080 від 04 червня 2026 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Посилаючись на викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості згідно зі ст. 62 Конституції України, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, представник позивача просив скасувати постанову № R541080 від 04 червня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; провадження у справі закрити в зв`язку з відсутністю в діях події і складу адміністративного правопорушення; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 665 грн. 60 коп.
Ухвалою від 24 червня 2026 року адміністративний позов залишено без руху в порядку ст. 161 КАС України.
29 червня 2026 року ухвалу виконано, недоліки усунуто.
Ухвалою від 30 червня 2026 року позивачу поновлено строк звернення до суду з даним позовом та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження з викликом осіб (а.с. 29).
10 липня 2026 року на електронну адресу суду від відповідача за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти позову та вказав, що позовні вимоги ОСОБА_1 вважає необґрунтованими, помилковими та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства виходячи з наступного. ОСОБА_1 , як громадянин України, перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_3 . 02 квітня 2026 року ОСОБА_1 був зобов`язаний прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення військово-облікових даних відповідно до повістки № 6899767. У визначені дату та час позивач без поважних причин до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, про причини своєї неявки не повідомив, документів, що підтверджували б поважність причин неприбуття не надав та обов`язок щодо своєчасного прибуття не виконав. За результатами перевірки дотримання вимог законодавства про військовий обов`язок та військовий облік відносно ОСОБА_1 уповноваженою посадовою особою було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а після всебічного розгляду матеріалів справи винесено постанову № R541080 від 04 червня 2026 року про накладення адміністративного стягнення. Посилання позивача на те, що він перебував у рейсі, не можуть бути підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності, оскільки він не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 про неможливість прибуття, не вжив заходів для виконання покладених на нього обов`язків та не надав підтверджуючих документів до моменту розгляду справи. Крім того, бронювання (відстрочку) позивач отримав лише 05 квітня 2026 року, тобто після дати, визначеної повісткою для прибуття (02 квітня 2026 року). Отримання відстрочки після допущеного правопорушення не звільняє особу від відповідальності за вже вчинене адміністративне правопорушення та не спростовує факту його вчинення. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Отже, наведені позивачем доводи не спростовують правомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_3 , та не підтверджують порушення його прав чи законних інтересів. Факт неприбуття позивача за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 у визначений повісткою строк є встановленим та самим позивачем не заперечується. Крім того, відповідач звертає увагу суду на поведінку позивача під час його взаємодії з територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Із наявних у відповідача відомостей інформаційної системи «Оберіг» вбачається, що позивач неодноразово надсилав повідомлення, зміст яких має образливий та зневажливий характер стосовно територіального центру комплектування та соціальної підтримки та його працівників. Зазначені повідомлення свідчать про зневажливе ставлення позивача до працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, внаслідок збройної агресії російської федерації адміністративна будівля ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якій зберігалися матеріали адміністративних проваджень, була пошкоджена внаслідок влучання безпілотного літального апарата, у зв`язку з чим значна частина паперових матеріалів була знищена. На даний час наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 призначено службове розслідування, яке триває. Після завершення відповідний акт буде подано в суд як додатковий доказ. Незважаючи на втрату матеріалів, відповідачем вжито всіх можливих заходів щодо їх відновлення з електронних інформаційних систем та реєстрів, а до суду подано всі документи, які вдалось відновити. Втрата паперових матеріалів унаслідок надзвичайної події не свідчить про незаконність оскаржуваної постанови та не є підставою для її скасування. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності в передбачений законом спосіб, без порушення норм процесуального права.
14 липня 2026 року від представника позивача адвоката Паламарчука Д.В. через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, у якому представник позивача зазначив, що до відзиву на позовну заяву не додано доказів оповіщення військовозобов`язаного про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що вже саме по собі є підставою для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Жахливі події, що сталися на території ІНФОРМАЦІЯ_3 вважають доведеними, але вони не скасовують положення ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Більше того, рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності приймав керівник ІНФОРМАЦІЯ_3 , отже під час розгляду справи він мав володіти та досліджувати докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, отже виникає питання: «Чи були зазначені матеріалі в наявності у керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 під час розгляду справи, якщо з пояснень відповідача вбачається, що фактичне місце їх зберігання було у ІНФОРМАЦІЯ_1 ?». Відповідно до пункту 41 постанови КМУ № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Представник наголошує, що жодних дій спрямованих на оповіщення ОСОБА_1 щодо необхідності явки до ТЦК та СП (вручення повістки) відділенням поштового зв`язку не здійснювалось. Позивачу ані телефонували, ані залишали повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Оскільки відповідач не довів належними та допустимими доказами зворотного, представник просить вважати даний факт доведеним. Доданий до відзиву додаток з таблицею, що складається з двох рядків та двадцяти стовпців ідентифікувати не можливо через занизьку якісь скан-копії документу, отже даний доказ вважає неналежним, адже неможливо встановити чи стосується він предмету доказування в даній справі, в зв`язку з чим додані витяги, що підписані, як «Інформація з реєстру» просить суд не брати до уваги, оскільки вони жодним чином не стосуються правового спору що виник між позивачем та відповідачем, а відтак мають бути визнані судом як неналежні докази й мають залишитись поза увагою суду. Стаття 252 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, підставою для притягнення тієї чи іншої особи до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. В той самий час до протоколу № 143 не було додано жодного передбаченого пунктом 41 постанови КМУ № 560 доказу вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Не додано довідки про причини повернення/досилання за формою Ф.20, а також самого розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №118/ від 20.03.2026 року. Зазначене свідчить про відсутність достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Враховуючи вищевикладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості згідно ст. 62 Конституції України, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, а тому вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
05 серпня 2026 року від представника позивача - адвоката Паламарчука Д.М. через систему «Електронний суд» надійшло повідомлення про припинення повноважень представника позивача у даній справі з 05 серпня 2026 року.
Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Представник позивача - адвокат Цимбалюк А.С. надав до суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача.
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 у відзиві на позовну заяву зазначив, що справу просить розглянути за відсутності представника відповідача, поданий відзив підтримує.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку діям та рішенням суб`єкта владних повноважень, суд, відповідно до ст. 2 КАС України, має встановити: чи вчинені/прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Надалі, воєнний стан був неодноразово продовжений і Верховна Рада України щоразу їх затверджувала відповідними законами та він діє станом і на теперішній час.
Водночас, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 року N 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації. Згідно з цим Указом, призову на військову службу за мобілізацією підлягають військовозобов`язані та резервісти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.92 № 2232-XII (далі - Закон N 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Статтею 3 Закону № 2232-XII передбачено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано (ст. 1 Закону № 3543-XII).
Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону № 3543-XII з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ст. 2 Закону № 2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно зі ст. 17 Закону України від 06.12.91 № 1932-XII «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженим № 1487 від 30.12.2022р.
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
За визначенням, наданим у Законі України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами ч. 1 ст. 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, за яке передбачено накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як вбачається з копії протоколу № 143 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 120-1 КУпАП від 13 травня 2026 року, складеного головним спеціалістом відділення обліку мобілізації роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пп. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних згідно додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку та призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме: у строк, вказаний у розпорядженні начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 118 від 20 березня 2026 року не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 та не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 про причини не прибуття за оповіщенням. Розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 118 від 20 березня 2026 року про виклик ОСОБА_1 з метою уточнення облікових даних, проходження ВЛК та приведення військового обліку, відповідно вимог керівних документів. Оскільки громадянин не прибув у встановлений у розпорядженні строк, було направлено до органів Національної поліції повідомлення про доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 13 травня 2026 року ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 11-12).
У своїх поясненнях у вказаному протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 зазначив, що йому не доводили розпорядження про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про повістку нічого не знав та її не отримував. Має бронювання на підприємстві. Вину своюв порушенні мобілізаційного законодавства в частині не прибуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 не визнає. До протоколу додано копію паспорта громадянина України та ІПН з Дії, зобов`язання, витяг з Резерв+, витяг з реєстру «Оберіг».
Згідно з постановою № R541080 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 04 червня 2026 року винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, визначені в повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Цією постановою на позивача ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 25500 грн. (а.с. 10).
Як вбачається військово-облікового документу, сформованого за допомогою застосунку «Резерв+», військовозобов`язаний ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Очаків), має звання солдат, є придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), мед підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони; має відстрочку типу «бронювання» до 04 листопада 2026 року, дата уточнення даних 02 квітня 2026 року, дані уточнено вчасно (а.с. 15).
Відповідно до «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року № 560 кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі-QR-код) (п.30-1). QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням. Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису (п. 30-3).
Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.
У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання, повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов`язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення (п. 34).
Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:
-день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання (п. 41).
Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм іншого нормативного акту.
Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, зазначений обов`язок відповідач не виконав, оскільки ним не доведено правомірності своїх дій, які полягають у притягненні позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зокрема надана копія повістки № НОМЕР_1 (а.с. 60) не містить дати її створення та підпису курівника ІНФОРМАЦІЯ_2 , крім того, не зазначено та не надано доказів відправлення вказаної повістки ОСОБА_1 з зазначенням штрихового кодового ідентифікатору оператора поштового зв`язку, а також дату проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи дату проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки, також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації №R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого у адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 р. у справі № 463/1352/16а, де зазначається, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає до застосування у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та вини особи трактуються в користь особи, яка притягується до відповідальності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_4 не доведено належними, допустимими та достатніми доказами правомірність винесення постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно з ст. 2 ч.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд вважає, що склад адміністративного правопорушення, за яке ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до оскаржуваної постанови відсутній, у зв`язку з чим адміністративне стягнення накладено на позивача необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Згідно зі ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, з ІНФОРМАЦІЯ_6 за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 241-243, 245, 246, 286 КАС України, -
В И Р І Ш И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову № R541080 від 04 червня 2026 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25500 грн., - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 - 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. в рахунок повернення судового збору.
Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: