Справа № 462/4596/26
УХВАЛА
01 жовтня 2026 року суддя Залізничного районного суду міста Львова Палюх Н.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України,
в с т а н о в и в:
15 вересня 2026 року ОСОБА_1 скерувала суду заяву про забезпечення виконання рішення суду, у якій просить накласти арешт на всі грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , і знаходяться у нього чи в інших осіб, у тому числі на рахунках у банках, інших фінансових та платіжних установах, а також на рахунках, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду, на які відповідно до закону може бути накладено арешт, у межах суми 47 263 (сорок сім тисяч двісті шістдесят три) грн 24 коп; у разі недостатності грошових коштів - накласти арешт на належне ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , рухоме та/або нерухоме майно, яке буде встановлене під час виконання ухвали суду, із забороною його відчуження та здійснення щодо нього реєстраційних дій, у межах суми, якої не вистачає до 47 263,24 грн з урахуванням фактично арештованих грошових коштів; вирішити питання про розподіл понесених заявником судових витрат зі сплати судового збору за подання цієї заяви у розмірі 532,48 грн відповідно до статті 141 ЦПК України. В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що матеріалами цієї цивільної справи вже підтверджено тривалу та ускладнену історію виконання вироку Пустомитівського районного суду Львівської області від 24.07.2014 у справі № 1316/4082/12 в частині стягнення з ОСОБА_2 коштів на користь заявника. Виконавчий лист, виданий на підставі зазначеного вироку, був своєчасно пред`явлений до примусового виконання ще у 2014 році, однак повне фактичне виконання в цій частині відбулося лише у травні 2026 року в порядку примусового виконання. У матеріалах справи містяться документи виконавчого провадження, які підтверджують вжиття державними виконавцями протягом тривалого часу заходів щодо встановлення місця проживання боржника, його майна, доходів та рахунків, ініціювання розшуку боржника, передачу виконавчого провадження між різними органами державної виконавчої служби, а також повернення виконавчого документа у 2020 році у зв`язку з невстановленням майна, на яке можливо було звернути стягнення. З огляду на документально підтверджену попередню історію тривалого та ускладненого виконання вироку суду в частині стягнення коштів на користь заявника щодо цього самого боржника існує реальний ризик того, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити або унеможливити фактичне виконання рішення Залізничного районного суду м. Львова від 02.09.2026 у справі № 462/4596/26. На підставі наведено просить заяву задовольнити.
У відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Суддя, вивчивши матеріали заяви щодо вимог заявника про вжиття заходів забезпечення виконання рішення суду, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 6 ст. 431 ЦПК України за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходів, передбачених статтею 150 цього Кодексу.
Таким чином, заява про забезпечення виконання рішення суду розглядається в порядку розгляду заяв про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.150 ЦПК України видом забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або пілягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відтак, заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 02 вересня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в розмірі 42014,69 грн та 3 % річних в розмірі 4183,59 грн, а всього 46198 (сорок шість тисяч сто дев`яносто вісім) грн 28 коп та 1064,96 грн судового збору.
Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.
Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.
Проаналізувавши матеріали справи №462/4596/26 та заяву про забезпечення виконання рішення суду, виходячи із засад розумності, з урахуванням співмірності заходів забезпечення та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення виконання рішення суду, з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін та зважаючи на наявність загрози утруднення виконання рішення суду про задоволення позову, суд вважає, що заяву про вжиття заходів забезпечення позову слід задовольнити.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно з пунктом 43 рішення у справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на до доступ до правосуддя, в аспектіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 6 Постанови № 9 зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Суд зауважує, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову щодо накладення арешту на майно, співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вказаний захід забезпечення позову буде спроможній забезпечити фактичне виконання судового рішення.
Таким чином, суд погоджується з обґрунтованим припущенням позивача про те, що невжиття заходів забезпечення виконання рішення суду призведе до створення додаткових труднощів у виконанні судового рішення, запобігти яким можливо шляхом накладення арешту на всі грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , і знаходяться у нього чи в інших осіб, у тому числі на рахунках у банках, інших фінансових та платіжних установах, а також на рахунках, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду, на які відповідно до закону може бути накладено арешт, у межах суми 47 263 (сорок сім тисяч двісті шістдесят три) грн 24 коп, а у разі недостатності грошових коштів - накласти арешт на належне ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , рухоме та/або нерухоме майно, яке буде встановлене під час виконання ухвали суду, із забороною його відчуження та здійснення щодо нього реєстраційних дій, у межах суми, якої не вистачає до 47 263,24 грн з урахуванням фактично арештованих грошових коштів.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні пзаяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 532,48 грн, відтак такі підлягають стягненню з відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст. 149-154, 261, 352-354, 431 ЦПК України,
п о с т а н о в и в :
Заяву про забезпечення виконання рішення суду задовольнити.
Накласти арешт на грошові кошти, що належать або підлягають передачі чи сплаті ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , і знаходяться у нього чи в інших осіб, у тому числі на рахунках у банках, інших фінансових та платіжних установах, а також на рахунках, які будуть виявлені під час виконання ухвали суду, на які відповідно до закону може бути накладено арешт, у межах суми 47 263 (сорок сім тисяч двісті шістдесят три) грн 24 коп.
Накласти арешт на належне ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , рухоме та/або нерухоме майно, яке буде встановлене під час виконання ухвали суду, із забороною його відчуження та здійснення щодо нього реєстраційних дій, у межах суми, якої не вистачає до 47 263,24 грн з урахуванням фактично арештованих грошових коштів.
Визначити стягувачем за ухвалою фізичну особу: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 .
Визначити боржником за ухвалою фізичну особу: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користьОСОБА_1 532,48 грн судового збору.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Копію ухвали направити учасникам справи для відома, а також у Залізничний відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) для негайного виконання.
Оскарження ухвали суду про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 157 ЦПК України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Строк пред`явлення до виконання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» три роки.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи, відповідно до ст.158 ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.
Суддя: