Справа № 134/2017/25
Провадження № 22-ц/801/2387/2026
№22-ц/801/2384/2026
Категорія: 62
Головуючий у суді 1-ї інстанції Швець Л. В.
Доповідач:Копаничук С. Г.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року Справа № 134/2017/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Голоти Л.О., Оніщука В.В.,
за участі секретаря судового засідання: Канахівської М.О.
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 20.07.2026 року та додаткове рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 28.07.2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи, без самостійних вимог щодо предмета спору - Крижопільської державної нотаріальної контори Вінницької області, про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом,-
встановив:
19.12.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом. Вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати - ОСОБА_3 ,що проживала по АДРЕСА_1 . На день смерті матері ОСОБА_4 за місцем її реєстрації були зареєстровані ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та малолітня ОСОБА_1 . Після смерті матері позивач залишилась проживати разом зі своєю бабусею - ОСОБА_5 , яка фактично здійснювала її виховання та догляд, а після смерті останньої проживала в будинку-інтернату до досягнення повноліття. В подальшому ОСОБА_1 стало відомо що у її матері була у власності земельна ділянка , розташована на території Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, площею 3,0076 га з кадастровим номером [номер приховано]:05:001:0150, яку оформила на себе її сестра - ОСОБА_2 , не повідомивши нотаріуса про наявність щ спадкоємця.
26.08.2015 року державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори Дерев`янчук А.В. ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку.
Посилаючись на те, що вона вважається такою що прийняла спадщину ,оскільки на час відкриття спадщини вона являлась малолітньою ,а відповідачка в добровільному порядку відмовляється вирішити питання про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом ,просила суд внести зміни до вказаного свідоцтва на право на спадщину за законом, що видане 26.08.2015 року державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори, у спадковій справі 295/2015 зареєстроване у реєстрі за №1159, після смерті ОСОБА_3 , а саме вказати, що спадкоємцями спадщини, яка складається із земельної ділянки на території Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, площею 3,0076 га з кадастровим номером [номер приховано]:05:001:0150, яка належала померлій ОСОБА_1 є її діти : донька ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2 в рівних частках кожна.
27.02.2026 року ОСОБА_1 подала суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій зазначила ,що спадкоємцем майна померлої матері ОСОБА_4 за законом була також мати спадкодавця - ОСОБА_5 ,яка також прийняла спадщину, так як проживала з нею і яка заяви про прийняття спадщини не подавала.
Таким чином , земельну ділянку ОСОБА_1 успадкували у рівних частках по 1/3 ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 , з якою на час смерті проживала позивач , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , і відкрилась спадщина на її майно ,в тому числі ,на 1/3 частку успадкованої нею спірної ділянки . За заповітом ,складеним ОСОБА_5 09.11.2018 року ,посвідченим секретарем Городківської сільської ради ,посвідченим Лєсною Л.А. ,зареєстрованим в реєстрі під № 286, спадкоємцем конкретно визначеного майна було визначено ОСОБА_7 ,а все інше майно ,де б воно не було і з чого б не складалось ,заповідано позивачу ОСОБА_1 .
Згідно довідок Городківської сільської ради №142,№143 від 13.02.2026 року ОСОБА_5 на день смерті була зареєстрована по АДРЕСА_2 і там же була зареєстрована на день її смерті неповнолітня позивач ОСОБА_1 ,а тому вважається такою ,що прийняла спадщину .
Посилаючись на те, що вона має право на частину спадкового майна після смерті матері ,що складає 2/3 частини земельної ділянки, а відповідачка - на 1/3 вказаної спірної ділянки ,а також на те, що виявлення спадкоємця ,який вважається таким що прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати ,внаслідок чого частки спадкоємців змінилися, є підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину , просила суд:
- внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане 26.08.2015 року державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори у спадковій справі №295/2015 ,зареєстроване в реєстрі за №1159 ,а саме : вказати, що частка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у спадщині після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає 2/3 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , розташованої на території Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, площею 3,0076 га з кадастровим номером [номер приховано]:05:001:0150,яка належала померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ,серії ВН №159743 ,виданого Крижопільською районною державною адміністрацією 16.12.2004 року;
- внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане 26.08.2015 року державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори у спадковій справі №295/2015 ,зареєстроване в реєстрі за №1159 ,а саме : вказати, що частка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,у спадщині після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає 2/3 частки земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , розташованої на території Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, площею 3,0076 га з кадастровим номером [номер приховано]:05:001:0150,яка належала померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ,серії ВН №159743 ,виданого Крижопільською районною державною адміністрацією 16.12.2004 року;
- стягнути з відповідача судові витрати по справі ;
- залучити до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог Крижопільську державну нотаріальну контору.
Ухвалою Крижопільського районного суду від 02.03.2026 року Заяву задоволено. Прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог ,залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 20.07.2026 року у задоволенні позову відмовлено.
21.07.2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Твердохліб В.Ю. звернувся до Крижопільського районного суду Вінницької області із заявою про ухвалення додаткового рішення. Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
22.07.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Глушкова О.І. звернулася із заявою про розподіл судових витрат понесених у зв`язку з розглядом справи. Просила здійснити розподіл судових витрат ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000 грн та зменшити розмір витрат на правничу допомогу відповідача ОСОБА_2 .
Додатковим рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 28.07.2026 року заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Твердохліба В.Ю. задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн. У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвокат Глушкової О.І. відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищезазначені судові рішення скасувати через порушення судом норм матеріального та процесуального права ,а у справі ухвалити нове рішення , яким її позовні вимоги задовольнити та здійснити перерозподіл судових витрат. Вказала, що суд помилково вважає, що застосування досудового порядку врегулювання спору у даній категорії справ є безумовним, оскільки не існує жодної норми права, яка б покладала на спадкоємця, право якого порушене, обов`язок спершу звернутися до порушника його права. Висновок суду про те, що предмет спору існував на момент звернення до суду ,проте необхідність у судовому захисті відпала під час судового розгляду, не відповідає нормам права, оскільки відповідачка не визнала позов і у справі відсутні докази , що підтверджували б юридично завершену безумовну згоду відповідачки внести зміни до свідоцтва про право на спадщину в об`ємі позовних вимог , тобто , спір попри все продовжив існувати. Окрім того, суд взяв до уваги лист державного нотаріуса Крижопільської державної нотаріальної контори № 36/02-14 від 06.05.2026 року, як підтвердження можливості врегулювання спору в нотаріальному порядку, і як доказ відсутності спору між сторонами, проте такий лист не має жодної юридичної сили і достовірність якого ставилася під сумнів стороною позивача. Разом з тим, у свідоцтво про право на спадщину не було внесено зміни у нотаріальному порядку, тобто, право позивачки не є поновленим, а спір продовжує існувати.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 також просить скасувати оскаржуване рішення і додаткове рішення Крижопільського районного суду ,а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до неї про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, закрити на підставі п. 2 ч.1 ст. 255 ЦПК України - у зв`язку з відсутністю предмета спору ,а також скасувати арешт на спірної земельної ділянки, право власності на яку зареєстровано за нею , ОСОБА_2 .
Перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 28.07.2026 року та додаткове рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 28.07.2026 року вищевказаним вимогам закону не відповідають.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що підставою для відмови у позові є не відсутність у позивачки права на спадкування чи неправильне визначення спадкових часток, а відсутність на момент ухвалення рішення необхідності у застосуванні судового способу захисту, оскільки матеріалами справи підтверджено можливість реалізації спадкових прав ОСОБА_1 у нотаріальному порядку після усунення перешкод для вчинення відповідної нотаріальної дії, а саме зняття арешту із спірної земельної ділянки. Судове рішення про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину не є самостійною підставою виникнення спадкового права, а є процесуальною підставою для внесення нотаріусом відповідних змін до свідоцтва у випадках, коли це не може бути здійснено у нотаріальному порядку без судового рішення. Оскільки у даній справі згода ОСОБА_2 підтверджена матеріалами справи, необхідність у такому заміщенні судовим рішенням відсутня.
Постановляючи додаткове рішення, суд виходив із того, що заявлені ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи, є реальними, необхідними та співмірними критеріям, визначеним статтями 137 та 141 ЦПК України. Доводи представника ОСОБА_1 про їх завищений розмір не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та не спростовують встановленого матеріалами справи обсягу наданої адвокатом правничої допомоги, а тому підстав для зменшення розміру витрат суд не вбачає. Окрім того, враховуючи, що ОСОБА_1 в позові відмовлено, то понесені нею витрати на професійну правничу допомогу стягненню з відповідачки не підлягають, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України.
Однак з такими висновками і рішеннями суду колегія суддів погодитися не може, оскільки при постановленні рішення суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого дійшов необгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову через можливість досудового порядку врегулювання сторонами вказаного спору.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3 являлась матір`ю сторін по справі - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.8 та а.с.48)
Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку виданого на підставі розпорядження Крижопільської районної державної адміністрації №13 від 21.01.2004 року, серії ВН №159743, на той час ОСОБА_8 являлась власником земельної ділянки, площею 3,0076 га розташованої на території Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (т.1 а.с. 52)
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, серії НОМЕР_1 від 07.05.2007 року ,шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис №45. Після реєстрації розірвання шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_10 . (т.1 а.с.49)
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 10.11.2014 року).(т.1 а.с.9)
На час смерті вона була зареєстрована по АДРЕСА_1 ,. До складу сім`ї зареєстрованих на день смерті ОСОБА_1 за місцем її реєстрації входили троє осіб, а саме : ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 (мати померлої); ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 (дочка померлої); ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (дочка померлої). (а.с.10).
Розпорядженням Крижопільської районної державної адміністрації №18 від 05.02.2015 року ОСОБА_2 була призначена опікуном на своєю малолітньою сестрою - ОСОБА_1 .(т.1 а.с.213)
26.08.2015 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до державного нотаріуса Крижопільської державної нотаріальної контори із заявою в якій вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати - ОСОБА_3 , на день її смерті залишилося спадкове майно, яке складається із земельної ділянки, розташованої на території Вербської сільської ради, Крижопільського району Вінницької області , посвідченої державним актом на право власності на земельну ділянку ,серії ВН №159743, яке вона приймає. Просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на вказане майно та повідомила, що крім неї інших спадкоємців немає. (т.1 а.с.46).
Згідно свідоцтва про право власності на спадщину за законом №1159 від 26.08.2015 року, виданого державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори, спадкоємицею зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її донька ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видане свідоцтво складається із земельної ділянки, розташованої на території Вербської сільської ради, Крижопільського району Вінницької області , площею 3,0076 га кадастровий номер №[номер приховано]:05:001:0150 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідченої державним актом на право власності на земельну ділянку серії ВН №159743, виданим Крижопільською районною державною адміністрацією Вінницької області 16.12.2004 року. (т. 1 а.с.12).
З витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 42766029 від 26.08.2015 року вбачається ,що право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 3,0076 га, із кадастровим номером №[номер приховано]:05:001:0150 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ,розташовану за адресою : Вінницька область, Крижопільський район, с/рада Вербська зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину №1159 від 26.078.2015 року (т.1 а.с.13)
На виконання вимог ухвали Крижопільського районного суду від 02.03.2026 року Крижопільська державна нотаріальна контора повідомила, що із заявами про прийняття спадщини до майна померлої ОСОБА_1 у шестимісячний термін до держнотконтори ніхто не звертався, донька померлої - ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса після спливу шестимічного терміну із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку. Окрім того, згідно даних довідки Городківської сільської ради Крижопільського району № 996 від 10.06.2015 року , ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на день смерті проживала спільно тільки зі своєю донькою ОСОБА_2 . Інші спадкоємці відсутні. Починаючи з 07.11.2014 року по березень 2026 року ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_5 (до дня свої смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ні інші спадкоємці ніколи не зверталися до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, площею 3,0076 га із кадастровим номером №[номер приховано]:05:001:0150.(т.1 а.с. 136-137).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 в селі Городківка Крижопільського району Вінницької області (свідоцтво про смерть, серії НОМЕР_3 від 06.05.2019 року. (т.1 а.с.113)
Як вбачається із заповіту від 09.11.2018 року, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: земельну ділянку, площею 0,7924 га, яка розміщена на території Дахталійської сільської ради і належить їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯА №806687, та земельну ділянку ,площею 2.3836 га, яка розташована на території Дахталійської сільської ради і належить їй на підставі акту на право власності на земельну ділянку, серії, ЯА №236697, та земельну ділянку, площею 3,2762 га, яка розташована на території Дахталійської сільської ради і належить їй на підставі про право власності за законом, реєстр №1703 від 30.10.2007 року ВКА №117230, заповідає ОСОБА_7 . Все інше її майно , де б воно не було і з чого б воно не складалося, у тому числі все те, що на день смерті буде належати їй і на що вона матиме право за законом ,заповідає ОСОБА_1 2006 р.н. (т.1 а.с.116).
Згідно відомостей довідки Городківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області №143 від 13.02.20226 року , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , була зареєстрована по АДРЕСА_2 та померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . До складу її сім`ї зареєстрованих на день смерті за місцем її реєстрації входила одна особа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( онука померлої). (т.1 а.с.118).
06.04.2026 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до державного нотаріуса Крижопільської нотаріальної контори Вінницької області ,у якій вказала, що ОСОБА_2 , будучи на час видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину , її опікуном ,як малолітньої сестри ,зловживаючи своїми опікунськими правами ,не повідомила нотаріуса про наявність її як спадкоємця, після смерті матері ,а також про наявність як спадкоємця ОСОБА_5 ,а тому вона звернулась до суду з позовом. Оскільки у судовому засіданні представник ОСОБА_2 повідомив, що остання згодна внести зміни у свідоцтво у позасудовому порядку, просила повідомити її про дату та час, коли їм необхідно буде з`явитися до нотаріальної контори для вчинення нотаріальної дії.(т.1 а.с. 214).
23.04.2026 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 із письмовою заявою ,у якій вона запропонувала ОСОБА_1 врегулювати питання у позасудовому порядку шляхом спільного звернення до Крижопільської державної нотаріальної контори для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 3,0076 га, із кадастровим номером №[номер приховано]:05:001:0150, розташовану на території Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області ,надавши відповідь на лист на електронну адресу її представника або письмово за її адресою проживання.(т.1 а.с.197).
Окрім того, 23.04.2026 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до Крижопільської державної нотаріальної контори, в якій вказала, що вона не заперечує щодо врегулювання спору у нотаріальному порядку та просила повідомити дату та час для прибуття сторін для вчинення нотаріальної дії, щодо внесення змін до свідоцтва про право на спадщину і повідомила, що оригінал свідоцтва про право на спадщину за законом у неї відсутній. (т.1 а.с.243).
05.05.2026 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до Крижопільської державної нотаріальної контори, в якій вказала , що вона та ОСОБА_1 досягли згоди про внесення змін до свідоцтва право на спадщину, яке видане Крижопільською державною нотаріальною конторою № 1159 від 26.08.2015 року на її ОСОБА_2 , проте вони хочуть отримати нові свідоцтва на спадщину на земельну ділянку площею 3,0076 га, із кадастровим номером №[номер приховано]:05:001:0150, розташовану на території Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, а саме : свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку земельної ділянки видати на ім`я ОСОБА_2 , а свідоцтво про право на спадщину на 2/3 частки вказаної земельної ділянки видати на ім`я ОСОБА_1 (т.1 а.с.250).
Крижопільська державна нотаріальна контора у відповідь на заяву ОСОБА_2 від 05.05.2026 року повідомила, що 05.05.2026 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за досягнутою спільною згодою, звернулися до Крижопільської державної нотаріальної контори по питанню внесення змін до свідоцтва на спадщину за законом на земельну ділянку площею 3,0076 га, із кадастровим номером №[номер приховано]:05:001:0150, розташовану на території Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області та заявили, що хочуть отримати нові свідоцтва на спадщину на вищевказану земельну ділянку, а саме : свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку вказаної земельної ділянки видати на ім`я ОСОБА_2 , а свідоцтво про право на спадщину на 2/3 частки вищевказаної земельної ділянки видати на ім`я ОСОБА_1 . Нотаріусом при отриманні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було виявлено номер запису про обтяження (арешт нерухомого майна) від 02.01.2026 року на вказану земельну ділянку, який зареєстрований на підставі ухвали Крижопільського районного суду від 24.12.2025 року, у зв`язку з наявним обтяженням земельної ділянки внести зміни до свідоцтва про право на спадщину можливо тільки після вилучення з ДРРПНМ запису про обтяження. (т.1 а.с.251).
Доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду щодо безумовного застосування у даній категорії справ досудового порядку врегулювання спору, є обгрунтованим .
Відповідно до ч.4 ст.124 Конституції України законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Відповідно до ч.1-2 ст.1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч.2 ст.207 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 зазначено, що порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Верховний Суд у постанові від 08.11.2023 року у справі № 761/42030/21 дійшов висновку про те, що приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2026 року у справі № 175/1836/21 щодо відсутності предмету спору дійшов висновку про те, що « якщо предмет спору став відсутнім після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають низку передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема: шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.»
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19) зазначила ,що прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Поняття "юридичний спір" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поняття "спір про право" має розглядатися не суто технічно, йому потрібно надавати сутнісного, а не формального значення.
У чинному законодавстві не існує жодної норми права, в тому числі передбаченої ЦПК України , яка б покладала на спадкоємця, право якого на спадкування порушувалось відповідачем , обов`язок звернення до порушника його права з досудовою вимогою .
Висновок суду про те, що у даній справі предмет спору існував на момент звернення позивача до суду, проте необхідність у судовому захисті відпала під час судового розгляду, не відповідає дійсним обставинам справи і нормам права, оскільки відповідачка не визнавала і не визнає позов , у справі відсутні докази, які беззаперечно свідчать про дійсну згоду відповідачки на внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.
Навпаки, як у суді першої інстанції ,так і в апеляційному суді відповідач послідовно просила суди зняти арешт ,накладений ухвалою суду до вирішення справи по суті вимог, що враховуючи попередню її недобросовісну поведінку по позбавленню права на спадщину малолітньої сестри ( не повідомила нотаріуса про наявність інших спадкоємців першої черги, тривале десятиліттями користування земельною ділянкою і відсутність до пред`явлення позову вирішення цього питання ) ,колегія суддів розцінює критичне відношення позивача щодо дійсних намірів відповідачки на внесення змін до свідоцтва і наявності між ними спору, обгрунтованим , а самі посилання відповідачки на наміри добровільності внесення таких змін, не більш ніж декларацією .
ОСОБА_1 не відмовлялася від позову, а відповідачка позов у порядку статті 206 ЦПК України не визнавала, мирової угоди між сторонами не укладено.
Більш того, не погодившись із рішенням суду , позивачка скористалася своїм правом на апеляційне оскарження, що свідчить про те, що вона не вважає спір між ними врегульованим та продовжує наполягати на необхідності судового захисту свого права. При цьому сама по собі декларована згода ОСОБА_2 на внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та звернення сторін до нотаріуса не свідчать про припинення спору в процесуальному розумінні, оскільки відповідна нотаріальна дія фактично не була вчинена, а отже юридичного результату для позивача , на досягнення якого спрямований позов, не настало.
Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що нотаріус відмовився внести зміни до свідоцтва у зв`язку з наявністю арешту на спірну земельну ділянку. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 лютого 2026 року у справі № 175/1836/21, згідно якого, якщо предмет спору став відсутнім після відкриття провадження у справі, сторони залежно від обставин та стадії цивільного процесу мають передбачені законом процесуальні способи припинення подальшого розгляду справи, зокрема залишення позову без розгляду, відмову від позову або від апеляційної чи касаційної скарги, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
У цій справі жодної з наведених процесуальних дій сторонами, зокрема, позивачем ОСОБА_1 , не вчинено. Остання навпаки послідовно процесуально продовжує наполягати на розгляді спору, що підтверджується поданням нею апеляційної скарги на рішення, яким у задоволенні її позову відмовлено. Враховуючи відсутність відмови позивача від позову а також від апеляційної скарги ,колегія суддів переконана ,що доводи скарги про те,що спір між сторонами продовжив існувати, заслуговують на увагу.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що необхідність у судовому захисті відпала, є необґрунтованим, оскільки можливе досягнення сторонами домовленості щодо можливого позасудового врегулювання саме по собі не припинило предмет спору та не забезпечило позивачці належного захисту її права.
Окрім того, доводи скарги про те, що суд взяв до уваги лист державного нотаріуса Крижопільської державної нотаріальної контори № 36/02-14 від 06.05.2026 року, як підтвердження можливості врегулювання спору в нотаріальному порядку, і як доказ відсутності спору між сторонами, проте такий лист не має жодної юридичної сили та достовірність якого ставилася під сумнів стороною позивача, також заслуговують на увагу.
Зі змісту зазначеного листа вбачається лише те, що 05 травня 2026 року сторони звернулися до нотаріальної контори із питанням щодо внесення змін до свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, розташовану на території Вербської сільської ради, Крижопільського району Вінницької області , площею 3,0076 га кадастровий номер №[номер приховано]:05:001:0150 . Проте нотаріус нотаріальної дії не вчинив, оскільки під час перевірки інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було встановлено наявність арешту спірної земельної ділянки. За таких обставин сам факт звернення сторін до нотаріуса та повідомлення про досягнення ними згоди не може ототожнюватися з фактичним припиненням спору, оскільки бажаний для ОСОБА_1 юридичний результат досягнутий не був. Крім того, зазначений лист не є правовстановлюючим документом та не встановлює припинення чи зміну цивільних прав та обов`язків сторін. При цьому сторона позивача заперечувала достовірність та належність зазначеного документа як підтвердження припинення спору, однак суд першої інстанції належної оцінки цим запереченням не надав та не навів переконливих мотивів, з яких дійшов висновку, що вказаний лист підтверджує саме припинення спору, а не лише факт намагання сторін врегулювати його позасудовим шляхом.
Більше того, відповідно до ч.1 -2 ст. 1300 ЦК України внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за згодою всіх спадкоємців є можливим за умови вчинення відповідної нотаріальної дії, тоді як на вимогу одного зі спадкоємців такі зміни можуть бути внесені за рішенням суду. Отже, до моменту фактичного внесення змін до свідоцтва та належного оформлення спадкових прав не можна вважати, що спірне питання остаточно врегульоване. Таким чином, лист державного нотаріуса № 36/02-14 від 06 травня 2026 року не підтверджує відсутності між сторонами спору, а навпаки, свідчить про те, що питання, яке було предметом судового розгляду, залишилося юридично невирішеним.
Доводи скарги про те, що у свідоцтво про право на спадщину досі не було внесено зміни у нотаріальному порядку, тобто ,право позивачки не є поновленим, а спір продовжує існувати, заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, незважаючи на можливе досягнення сторонами домовленості щодо необхідності внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, відповідна нотаріальна дія фактично не була вчинена. Нового свідоцтва про право на спадщину із визначенням часток сторін не видано, зміни до виданого 26.08.2015 року свідоцтва не внесено, а отже, правовий статус спірної земельної ділянки та належність сторонам відповідних часток у встановленому законом порядку не змінені. При цьому сама по собі згода відповідачки на внесення змін до свідоцтва не є тотожною фактичному поновленню порушеного права позивачки. Відповідно до статті 1300 ЦК України внесення змін до свідоцтва про право на спадщину здійснюється нотаріусом за наявності передбачених законом підстав та відповідного волевиявлення спадкоємців, а у разі звернення одного зі спадкоємців - також на підставі рішення суду. У даному випадку передбачена сторонами нотаріальна процедура не була завершена з незалежних від ОСОБА_1 причин, оскільки вчиненню нотаріальної дії перешкоджала наявність арешту (обтяження) щодо земельної ділянки. Отже, на момент ухвалення судом першої інстанції рішення юридичний стан, з приводу якого позивачка звернулася до суду, фактично залишався незмінним, оскільки чинним залишалося свідоцтво від 26.08.2015 року, видане на ім`я ОСОБА_2 , а передбачені цим свідоцтвом спадкові права позивачки належним чином не оформлені.
Колегія суддів вважає, що відмовляючи ОСОБА_1 у позові і внесенні змін до свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав можливості досудового врегулювання спору сторонами , суд порушив норми матеріального і процесуального права, не врахував того, що нотаріальне оформлення відповідних змін фактично не відбулося ,позивач від позову не відмовилася, мирову угоду сторони не уклали і дійшов хибного висновку про відсутність у позивача необхідності у судовому захисті її порушеного права ,у зв`язку із чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 по суті спору ,колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч.3-5 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст.1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Оскільки на день смерті спадкодавця ОСОБА_3 разом із нею за місцем проживання були зареєстровані її мати - ОСОБА_5 , доньки - ОСОБА_2 , і малолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , всі вони як спадкоємці першої черги за законом прийняли спадщину і мали право на спадкування майна померлої в рівних частках ,тобто ,по 1/3 частині кожній ,якщо не заявили про відмову від неї у встановлений законом строк.
Доказів такої відмови матеріали справи не містять.
Приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_2 подаючи заяву нотаріусу про прийняття спадщини і видачу їй свідоцтва про право на спадщину на землю не повідомила про наявність інших спадкоємців першої черги за законом і отримала 26.08.2015 року вказане свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку лише на себе , в той час як мала право лише на 1/3 частку її , у вказане свідоцтво належить внести зміни .
Визначаючи частку позивача ОСОБА_1 у спадщині ,колегія суддів вважає ,що її вимоги про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку ,де вона просить визначити їй розмір частки у 2/3 не підлягають задоволенню повністю, оскільки не можуть враховувати частку ,що була заповідана їй бабусею ОСОБА_5 , оскільки остання померла і спадщина за нею відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , а позивач просить внести зміни до свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_1 ,яке видавалось у 2015 році ,тобто, ще до смерті бабусі позивачки - ОСОБА_5 і яке об`єктивно не може включати частку живої на той час бабусі.
Вимог про визнання за нею права власності в порядку спадкування на 1/3 частку після смерті у 2019 році її бабусі - ОСОБА_5 позивач у цій справі не заявляла, тому у цій частині її вимоги про внесення змін у свідоцтво про право на спадщину видане 26.08.2015 року включаючи 1/3 частку , успадковану після смерті доньки ОСОБА_5 , необхідно відмовити.
У результаті ОСОБА_1 станом на час видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку 26.08.2015 року успадкувала після смерті матері лише 1/3 частку ,а тому у цій частині її вимоги про внесення змін у вказане свідоцтво підлягають задоволенню у розмірі визначення у ньому її частки лише у розмірі 1/3 частини.
Відтак ,доводи апеляційної скарги є частково обгрунтованими.доводи апеляційної скарги є частково обгрунтованими ,
Оскільки оскаржуване рішення суду про відмову у задоволенні позову є таким, що винесене із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи і з допущеним порушенням норм матеріального та процесуального права, останнє скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ,внесення змін до виданого ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку після смерті матері ОСОБА_4 , з визначенням частки позивача у розмірі 1/3 частки .У задоволенні решти вимог необхідно відмовити.
Додатковим рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 28.07.2026 року було задоволено заяву представника ОСОБА_2 і стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
Згідно з ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 270 ЦПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення у тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно ч.1, пунктів 1, 4 ч.3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Цивільне процесуальне законодавство окреслило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі скасування рішення у справі, ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року в справі № 756/4441/17 (провадження № 61-17081св18)).
Оскільки оскаржуване рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 28.07.2026 року підлягає скасуванню із частковим залдоволенням апеляційним судом позовних вимог ОСОБА_1 ,то підлягає скасуванню і додаткове рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 28.07.2026 року про стягнення з позивачки на користь ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України-
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 20.07.2026 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.
Внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане 26 серпня 2015 року державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори, у спадковій справі №295/2015 зареєстроване в реєстрі за №1159, а саме: вказати, що частка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спадщині після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає 1/3 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області площею 3,0076 га, кадастровий номер №[номер приховано]:05:001:0150, яка належала померлій ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №159743, виданого Крижопільською районною державною адміністрацією Вінницької області 16.12.2004 року.
Внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане 26 серпня 2015 року державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори, у спадковій справі №295/2015 зареєстроване в реєстрі за №1159, а саме: вказати, що частка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у спадщині після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає 1/3 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області площею 3,0076 га, кадастровий номер №[номер приховано]:05:001:0150, яка належала померлій ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №159743, виданого Крижопільською районною державною адміністрацією Вінницької області 16.12.2004 року.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Додаткове рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 28.07.2026 року скасувати.
У задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Твердохліба Вадима Юрійовича про ухвалення додаткового рішення та стягнення з з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000 грн, - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач С. Г. Копаничук
судді: Л.О. Голота
В.В. Оніщук