Справа № 621/2746/26
Провадження № 2/621/2287/26
РІШЕННЯ
Іменем України
(заочне)
30 вересня 2026 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області:
головуючий - суддя Вельможна І. В.,
секретар судового засідання - Сумцової С. О.,
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа - Зміївська державна нотаріальна контора Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про скасування обтяження нерухомого майна, третя особа - Зміївська державна нотаріальна контора Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції,
у с т а н о в и в:
21.07.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 з наступними вимогами: скасувати обтяження (заборону) нерухомого майна шляхом виключення відомостей щодо обтяження (тип обтяження - заборона на нерухоме майно) квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстроване 11.11.2005 Зміївською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 10.11.2005, б/н, реєстраційний номер обтяження: 2584528.
На обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Зміївського районного нотаріального округу Харківської області Гаврильєвим В. І., реєстровий № 3499, набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ).
08.11.2005 було здійснено державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 .
У липні 2026 ОСОБА_1 вирішила переоформити належну їй квартиру на сина, однак з`ясувалося, що стосовно майна застосовано обтяження у виді заборони на нерухоме майно, що зареєстровано на підставі ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 10.11.2005 б/н.
Так, 11.11.2005, тобто упродовж декількох днів після набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру, Зміївською державною нотаріальною конторою Харківської області на підставі ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 10.11.2005, було зареєстровано обтяження майна, а саме заборона на нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ).
Разом з тим, як стало відомо позивачу, обтяження на квартиру накладено на попереднього власника, вже після набуття ОСОБА_1 права власності та дотепер таке обтяження залишилося не скасованим.
Наявність не скасованого обтяження на квартиру позбавляє позивача можливості володіти, користуватися та розпоряджатися належним їй майном на власний розсуд, що стало підставою для звернення до суду з позовом
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 05.08.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 21.08.2026, задоволено клопотання про витребування доказів.
18.08.2026 до суду надійшли витребувані докази.
21.08.2026 у зв`язку з першою неявкою відповідача судовий розгляд відкладено на 21.09.2026.
21.09.2026 за клопотанням представника позивача судове засідання відкладено до 30.09.2026.
30.09.2026 належним чином повідомлені учасники справи у судове засідання не з`явились повторно.
Представник позивача Гетьман О. С. до канцелярії суду надала заяву відповідно до якої просила проводити розгляд справи за відсутності позивача та її представника, на задоволенні позовних вимог наполягала в повному обсязі, не заперечувала проти ухвалення по справі заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_3 повторно у судове засідання не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлялася судом своєчасно та належним чином, рекомендованими листами, направленими на її останню відому адресу зареєстрованого місця проживання та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Причин неявки ОСОБА_3 не повідомила, відзив на позов не надала, будь-яких заяв з процесуальних питань, в тому числі й щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Представник третьої особи Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції причини своєї неявки не повідомляв, будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань, в тому числі й щодо відкладення розгляду справи від третьої особи до суду не надходило.
Згідно зі статтею 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, на підставі частини 4 статті 223, статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.
Оскільки розгляд справи проводиться без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 76 - 81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Під час судового розгляду встановлено наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , 26 жовтня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області Гаврильєвим В. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 3499, ОСОБА_3 набула права власності на квартиру АДРЕСА_2 . Право приватної власності на вказану квартиру вцілому зареєстроване за ОСОБА_3 КУ "Зміївське бюро технічної інвентаризації" 08.11.2005, номер витягу 8876780 (а. с. 7-10).
З копій Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, № 485826312, Витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 5449971 від 11.11.2005 вбачається, що 11.11.2005 до єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на підставі ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 10.11.2005 б/н, внесено реєстраційний запис № 2584528 щодо обтяження: заборона на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 , власники: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (а. с. 24).
З копії матеріалів наданих Зміївською державною нотаріальною конторою Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції на виконання ухвали суду від 05.08.2026 в частині витребування доказів, вбачається, що обтяження нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , зареєстроване на підставі ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 10 листопада 2005 року, якою частково задоволено заяву ОСОБА_5 , подану в межах забезпечення позову до подання позовної заяви про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів до ОСОБА_4 , про забезпечення позову та забезпечено позов ОСОБА_5 шляхом заборони ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вчиняти певні дії, а саме відчужувати або передавати в заставу частину квартири АДРЕСА_2 . Також відповідно до зазначеної ухвали попереджено ОСОБА_5 про необхідність подання позовної заяви до Зміївського районного суду Харківської області протягом десяти днів з дня постановлення цієї ухвали (а. с. 24 зворот -25).
Відповідно до копії ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 29 вересня 2006 року у справі №2-146/2006 позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів залишено без розгляду. Ухвала набрала законної сили 17.10.2006 (а. с. 44).
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно положень частини 1 статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. ст. 316, 317, 319 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Крім того, зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Як зазначив Верховний Суд у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведений у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №757/23139/18 (провадження № 61-14832св19).
Судом встановлено, що право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_2 набуто на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 26 жовтня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області Гаврильєвим В. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 3499. Право приватної власності на вказану квартиру вцілому зареєстроване за ОСОБА_3 КУ "Зміївське бюро технічної інвентаризації" 08.11.2005, номер витягу 8876780.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, зняття арешту з нерухомого майна.
Отже, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту і в цьому випадку підтвердження в суді права власності, що складає предмет спору, здійснюється, зокрема, шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності.
При цьому, якщо майно знаходиться у володінні позивача, його право на майно захищається презумпцією правомірності фактичного володіння.
Отже, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений як власником майна, так і особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Враховуючи, що застосування обтяження майна, а саме арешту квартири за адресою: АДРЕСА_1 , порушує права позивача, як власника у праві вільного володіння, користування та розпорядження належним їй майном; арешт на квартиру накладено судом на підставі ухвали від 10 листопада 2005 року відносно власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , тобто арешт застосовано до попередніх власників, після набуття ОСОБА_7 права власності на спірну квартиру, підстав для продовження застосування обтяження на майно суд не вбачає.
За таких обставин, через наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, враховуючи, що позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд доходить висновку про необхідність захисту його права шляхом зняття такого арешту з нерухомого майна, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.
Оскільки позивач не вимагала відшкодування судових витрат понесених нею по сплаті судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалося.
Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 223, частиною 2 статті 247, 259, 263-265, 268, 280-289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в:
Позов задовольнити.
Скасувати обтяження (заборону) нерухомого майна шляхом виключення відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо обтяження (тип обтяження - заборона на нерухоме майно) квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що зареєстроване 11.11.2005 Зміївською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали Зміївського районного суду Харківської області від 10.11.2005, б/н, реєстраційний номер обтяження: 2584528.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути ним подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Повне рішення складене та підписане 30.09.2026.
Позивач - ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ,
Відповідач - ОСОБА_3 , остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ,
Третя особа - Зміївська державна нотаріальна контора Харківської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції, місцезнаходження: вул. Адміністративна, 29, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404, код ЄДРПОУ: 02894148.
Головуючий: