ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року Справа № 926/1137/26
місто Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі
головуючий суддя: Рим Т. Я.,
судді: Манюк П. Т.,
Прядко О. В.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М. Б., розглянув у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу: Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області,
на рішення: Господарського суду Чернівецької області від 27.05.2026 (повний текст рішення складено 28.05.2026, суддя Гурин М. О.),
у справі: № 926/1137/26,
за позовом: фізичної особи - підприємця Плегуци Мар`яни Юріївни (надалі - ФОП Плегуца М. Ю. або Позивачка),
до відповідача: Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (надалі - Сторожинецька МР, Відповідач або Апелянт) ,
про: визнання незаконною відмови, визнання права на приватизацію шляхом викупу орендованого комунального майна та зобов`язання вчинити дії.
У судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Федорюк Анатолій Леонідович,
відповідача: Дячук Анжеліка Василівна.
I. ПРОЦЕДУРИ
Історія розгляду справи
1. ФОП Плегуца М. Ю. звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Сторожинецької МР про визнання незаконною відмови, визнання права на приватизацію шляхом викупу орендованого комунального майна та зобов`язання вчинити дії.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Позивачка як орендар нежитлового приміщення виконала передбачені частиною 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" умови для його приватизації шляхом викупу: здійснила за власні кошти невід`ємні поліпшення вартістю понад 25 % ринкової вартості майна, завершила їх у встановлений законом строк, підтвердила їх склад і невід`ємний характер та не має заборгованості з орендної плати. Проте Сторожинецька МР, попри прийняття створеною нею комісією здійснених поліпшень без зауважень, листом від 25.11.2024 № 2107 відмовила у підтриманні заяви Позивачки про включення орендованого приміщення до переліку об`єктів малої приватизації та його приватизацію шляхом викупу. На думку Позивачки така відмова порушує набуте нею право на приватизацію орендованого майна шляхом викупу.
3. Предметом позову є:
3.1. Визнати незаконною відмову Сторожинецької МР, викладену у листі № 2107 від 25.11.2024, у частині неприйняття та непідтримання заяви Позивачки про включення до переліку об`єктів малої приватизації та приватизацію шляхом викупу орендованого позивачем нежитлового приміщення загальною площею 64,1 м2, розташованого за адресою: м. Сторожинець, вул. Соборна, 13/1.
3.2. Визнати за ФОП Плегуцою М. Ю. право на приватизацію шляхом викупу орендованого нежитлового приміщення загальною площею 64,1 м2, розташованого за адресою: м. Сторожинець, вул. Соборна, 13/1, як об`єкта комунальної власності, щодо якого виконані умови частини другої статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".
3.3. Зобов`язати Сторожинецьку МР повторно розглянути заяву ФОП Плегуци М. Ю. про включення спірного об`єкта до переліку об`єктів малої приватизації та його приватизацію шляхом викупу з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цій справі, та прийняти щодо неї належне й вмотивоване рішення.
4. Підставою позову є відмова Сторожинецької МР у приватизації Позивачкою шляхом викупу орендованого комунального майна, попри виконання нею передбачених законом умов для такого викупу.
5. Рішенням від 27.05.2026 місцевий суд задовольнив позовні вимоги.
6. Своє рішення мотивував тим, що Позивачка виконала всі умови, передбачені частиною 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", для приватизації орендованого майна шляхом викупу. Ринкова вартість об`єкта оренди становила 267'675,00 грн, а вартість здійснених Позивачкою невід`ємних поліпшень 87'878,00 грн, тобто 32,83 % його вартості. Роботи були завершені 17.02.2023 у межах трирічного строку, їх склад та невід`ємний характер підтверджені висновком будівельної експертизи від 19.07.2023, а заборгованість з орендної плати у Позивачки відсутня.
7. Суд не погодився з доводами міської ради про відсутність у Позивачки права на викуп через укладення договору оренди від 31.03.2020 без конкурсу чи аукціону, оскільки цей договір є чинним і його законність не оспорювалась. Щодо згоди на здійснення невід`ємних поліпшень суд врахував, що створена міською радою комісія 20.11.2023 прийняла виконані роботи без зауважень, а сама Рада направила Позивачці відповідний акт. Такі дії суд розцінив як подальше схвалення результатів робіт. Лист від 25.11.2024 № 2107 суд визнав фактичною відмовою у продовженні процедури приватизації. Посилання міської ради на дискреційний характер її повноважень суд визнав необґрунтованим, оскільки Позивачка виконала всі встановлені законом умови та набула право на приватизацію орендованого майна шляхом викупу.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
8. Не погодившись із указаним рішенням, Сторожинецька МР Чернівецького району Чернівецької області подала апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду.
9. Ухвалою від 22.06.2026 апеляційний господарський суд залишив без руху апеляційну скаргу та встановив апелянту 10-денний строк для усунення недоліків. Апелянт усунув виявлені недоліки.
10. Ухвалою від 06.07.2026 суд прийняв апеляційну скаргу до розгляду та призначив судове засідання на 26.08.2026.
11. Позивачка отримала ухвалу про відкриття апеляційного провадження засобами поштового зв`язку 09.07.2026, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 180). Відповідач отримав цю ухвалу 06.07.2026 у своєму електронному кабінеті, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а. с. 179).
12. Ухвалою від 26.08.2026 апеляційний суд відклав розгляд справи на 23.09.2026.
13. В судовому засіданні 23.09.2026 апеляційний суд ухвалив цю постанову, проголосивши її вступну та резолютивну частини.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція Апелянта
14. Суд неправильно застосував статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не врахував встановленого порядку надання орендарю згоди на здійснення невід`ємних поліпшень.
15. Відповідно до частин 4-7 статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар може звернутися з клопотанням про отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень. Однією з підстав для відмови у погодженні такого клопотання є отримання майна в оренду без проведення аукціону або конкурсу. Спірне приміщення було передане Позивачці в оренду рішенням Сторожинецької районної ради від 24.03.2020 № 9-36/2020 без проведення аукціону чи конкурсу.
16. Рішенням Сторожинецької районної ради № 44-40/2020 від 24.07.2020 Позивачці було надано лише дозвіл на виготовлення проєктно-кошторисної документації для проведення поліпшень. Цим же рішенням її зобов`язано подати розроблену проєктно-кошторисну документацію на розгляд ради. Доказів виконання цієї вимоги немає. Рішення про надання згоди безпосередньо на здійснення невід`ємних поліпшень не ухвалювалося.
17. На момент звернення Позивачки у 2020 році діяв Порядок надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, затверджений наказом Фонду державного майна України від 25.05.2018 № 686. Цей Порядок передбачав подання орендарем визначеного переліку документів для отримання згоди на здійснення невід`ємних поліпшень. Проте звіт про оцінку майна складений 18.07.2023, а висновок будівельної експертизи виготовлений 19.07.2023, тобто вже після виконання будівельних робіт.
18. Виконання умов, передбачених частиною 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", не надає орендарю безумовного права на приватизацію майна саме шляхом викупу. Орган приватизації може прийняти рішення про приватизацію об`єкта шляхом викупу або про його продаж на аукціоні з компенсацією орендарю вартості невід`ємних поліпшень.
19. Визначення способу приватизації належить до дискреційних повноважень органу місцевого самоврядування. Тому визнання за Позивачкою права на приватизацію саме шляхом викупу є втручанням у такі повноваження.
20. Частини 1 та 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" у редакції станом на 06.06.2026 не передбачають продажу об`єктів комунальної власності шляхом викупу, а передбачають їх продаж на аукціоні, зокрема з урахуванням особливостей приватизації об`єкта оренди з невід`ємними поліпшеннями.
Відзив
21. Оспорюване рішення є законним і обґрунтованим. Апеляційна скарга фактично ґрунтується на повторенні доводів, які вже були предметом оцінки місцевого суду.
22. Лист Сторожинецької МР № 2107 від 25.11.2024 фактично містить відмову у задоволенні заяви Позивачки про включення об`єкта до переліку об`єктів малої приватизації та його приватизацію шляхом викупу і перешкоджає подальшому здійсненню процедури приватизації. Тому його оскарження є належним способом захисту порушеного права.
23. До спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", чинна на час виникнення відповідних правовідносин, здійснення невід`ємних поліпшень та звернення із заявою від 06.12.2023 про включення об`єкта до переліку об`єктів малої приватизації для викупу, а не редакція закону, прийнята пізніше.
24. Посилання на статтю 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та відсутність окремої попередньої згоди на здійснення поліпшень не враховує подальшу поведінку міської ради. Вона була обізнана про виконання робіт, створила комісію для їх огляду та прийняла результати без зауважень. Подальше заперечення юридичного значення цих поліпшень суперечить принципу заборони суперечливої поведінки.
25. Рішення № 44-40/2020 від 24.07.2020 не можна зводити лише до технічного дозволу на виготовлення документації. Ним дозволено виготовлення проєктно-кошторисної документації для проведення невід`ємних поліпшень. Така документація сама по собі не є кінцевою метою, а призначена для визначення обсягу, вартості, технічних характеристик і можливості виконання відповідних робіт. Тому це рішення є елементом процедури погодження невід`ємних поліпшень.
26. Твердження міської ради про неподання Позивачкою проєктно-кошторисної документації не підтверджене доказами. У матеріалах немає журналу вхідної кореспонденції за відповідний період, доказів повернення документів, відмови у їх прийнятті чи інших документів, які б достовірно підтверджували їх неподання. Самого посилання міської ради на відсутність документів недостатньо для встановлення цієї обставини.
27. Комісія міської ради 20.11.2023 склала акт приймання-передавання здійснених невід`ємних поліпшень, у якому зафіксовано їх обсяг, вартість та зв`язок із рішенням від 24.07.2020 № 44-40/2020. Роботи були прийняті без зауважень, а сам акт скерований Позивачці листом від 04.12.2023 № 3032. Після цього міська рада не вимагала демонтажу поліпшень, не заявляла про їх самовільність і не ставила питання про відновлення попереднього стану приміщення.
28. Накази Фонду державного майна України щодо порядку погодження невід`ємних поліпшень державного майна не можуть застосовуватися до комунального майна, оскільки стаття 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» розмежовує порядок погодження поліпшень державного і комунального майна.
29. У матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували задовільний стан приміщення та відсутність потреби у проведенні ремонту, зокрема технічний огляд, висновок спеціаліста чи інший відповідний документ. Натомість наявні рішення про надання дозволу на виготовлення проєктно-кошторисної документації, документи щодо виконання невід`ємних поліпшень та їх приймання без зауважень.
30. Позивачкою виконано й інші умови, передбачені частиною 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". Вартість невід`ємних поліпшень становить 87'878,00 грн, що становить 32,83 % вартості орендованого майна, їх невід`ємний характер підтверджений будівельною експертизою, роботи виконані у встановлений строк, договір оренди є чинним, а заборгованість з орендної плати відсутня.
31. Судовий контроль за рішеннями органу місцевого самоврядування не є втручанням у його дискреційні повноваження, оскільки суд лише перевіряє, чи дотримався цей орган вимог закону та чи мав законні підстави для відмови Позивачці.
32. Рішення Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/670/24, на яке посилається Апелянт, не має обов`язкового значення для цієї справи, оскільки ухвалене за інших фактичних обставин та не містить обов`язкового для інших судів правового висновку.
33. Послідовність дій міської ради полягала у наданні дозволу на виготовлення документації для невід`ємних поліпшень, створенні комісії, прийнятті виконаних робіт без зауважень та подальшому запереченні юридичного значення цих самих поліпшень. Така поведінка у відзиві пов`язується з принципом добросовісності та забороною суперечливої поведінки.
34. Позивачка діяла на підставі рішень органу місцевого самоврядування, понесла витрати на поліпшення майна, а міська рада протягом тривалого часу не заперечувала проти результатів цих робіт. У зв`язку з цим у відзиві наведено доводи про правову визначеність та правомірні очікування.
35. Навіть у разі незгоди апеляційного суду з окремими мотивами місцевого суду не є підставою для скасування правильного по суті рішення; мотиви можуть бути змінені або доповнені, якщо кінцевий висновок відповідає встановленим обставинам.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
36. Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
37. Рішення від 27.05.2026 Господарського суду Чернівецької області у цій справі оскаржується Відповідачем в повному обсязі.
Умови приватизації орендованого майна
38. Приватизація державного або комунального майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями (пункт 22 статті 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна")
39. Відповідно до частин 1 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (2023 рік), приватизація об`єктів державної або комунальної власності, переданих в оренду, здійснюється шляхом продажу на аукціоні або шляхом викупу, якщо виконуються умови, передбачені частиною другою цієї статті.
40. Частина 2 цієї статті передбачає такі умови:
40.1. Орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна.
40.2. Орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу.
40.3. Невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди.
40.4. Здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності.
40.5. Орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати.
40.6. Договір оренди є чинним на момент приватизації.
41. Надання згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Фондом державного майна України або представницьким органом місцевого самоврядування.
Обставини реалізації Позивачкою права на приватизацію орендованого майна
42. Рішенням Сторожинецької районної ради від 24.03.2020 № 9-36/2020 (а. с. 29) Позивачці передано в оренду нежитлове приміщення площею 64,1 м2 за адресою: м. Сторожинець, вул. Соборна, 13/1. На виконання цього рішення між Сторожинецькою районною радою 31.03.2020 укладено договір оренди № 2 (а. с. 30-31), за яким ринкова вартість об`єкта для цілей оренди визначена у розмірі 267'675,00 грн (зворот а. с. 32). Як вбачається з матеріалів справи, додатковою угодою від 26.02.2021 № 1 до договору оренди сторони змінили орендодавця зі Сторожинецької районної ради на Сторожинецьку МР.
43. Об`єкт оренди передано Позивачці в користування згідно з актом приймання-передачі від 31.03.2020 (а. с. 32).
44. У подальшому рішенням Сторожинецької районної ради № 44-40/2020 від 24.07.2020 (а. с. 33) Позивачці надано дозвіл на виготовлення проєктно-кошторисної документації для проведення невід`ємних поліпшень орендованого нежитлового приміщення.
45. На звернення Позивачки від 25.02.2021 про надання згоди на проведення невід`ємних поліпшень орендованого майна Сторожинецька МР листом від 10.03.2021 № 686 (зворот а. с. 70) повідомила, що відповідно до пункту 158 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, з клопотанням про здійснення невід`ємних поліпшень може звернутися орендар, який отримав майно за результатами аукціону або конкурсу. Водночас договір оренди з Позивачкою було укладено без проведення такого аукціону чи конкурсу. Крім того, міська рада послалася на статтю 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка передбачає право орендаря на зарахування витрат на ремонт у рахунок орендної плати, якщо орендоване майно неможливо використовувати за призначенням через його незадовільний стан.
46. Позивачка 13.01.2023 звернулася до Відповідача із заявою (зворот а. с. 84) про включення об`єкта оренди до переліку об`єктів малої приватизації для його викупу.
47. Будівельні роботи з проведення поліпшень об`єкта оренди були виконані та завершені 17.02.2023, що підтверджується договором підряду (зворот а. с. 46), актами приймання виконаних будівельних робіт форм КБ-2в і КБ-3 та актом на закриття прихованих робіт (зворот а. с. 39-42, 44, 47, зворот а. с .49, 69).
48. На звернення Позивачки від 21.07.2023, Сторожинецька МР листом від 18.08.2023 № 1906 (а. с . 73) повідомила про ненадання необхідних документів, визначених законом України "Про оренду державного та комунального майна" та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.
49. Склад та невід`ємний характер виконаних поліпшень підтверджені висновком будівельної експертизи від 19.07.2023 (зворот а. с. 80-83). Згідно зі звітом про оцінку майна (а. с. 8-28), який отримав рецензію Держаного науково-дослідного та проєктно-вишукувального інституту (зворот а. с. 63-65), вартість поліпшень становить 87'878,00 грн, що складає 32,83 % від ринкової вартості об`єкта для цілей оренди.
50. Комісія, створена розпорядженням Сторожинецької МР, 20.11.2023 провела обстеження та склала акт приймання-передавання здійснених невід`ємних поліпшень без зауважень (зворот а. с. 85-86). Цей акт скеровано Позивачці листом міської ради від 04.12.2023 № 3032 (а. с. 76).
51. Заборгованість з орендної плати у Позивачки була відсутня, що підтверджується довідкою орендодавця № 571 від 09.03.2026 (зворот а. с. 88).
52. За результатами розгляду заяви міська рада листом № 2107 від 25.11.2024 (а. с. 87) відмовила Позивачці у її задоволенні у зв`язку з ненаданням необхідних документів, визначених законодавством про приватизацію, а саме: рішення представницького органу, яким отримано майно в оренду згідно з результатами аукціону або конкурсу та рішення про надання дозволу на проведення робіт невід`ємних поліпшень орендованого майна.
53. У зв`язку з цим Позивачка звернулася до суду.
54. Зважаючи на зміст заявлених вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд насамперед вважає за необхідне перевірити, чи є обраний Позивачкою спосіб захисту ефективним для захисту права, на порушення якого вона посилається.
Щодо ефективності обраного способу захисту
55. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
56. Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
57. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
58. При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 910/7625/23.
59. Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23).
60. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63).
61. Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективна можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 910/7625/23.
62. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту (близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50).
63. Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який, виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи, здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні). Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 910/7625/23.
64. У постанові від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19.
65. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102).
66. Таким чином, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги у такому разі не підлягають задоволенню. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 920/309/23.
67. Наведене узгоджується з приписами статті 2 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, зокрема, завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які би спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.
68. У справі, яка розглядається, Позивачка прагне приватизувати орендоване нежитлове приміщення шляхом викупу, вважаючи, що виконала передбачені частиною 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" умови для набуття такого права.
69. З цією метою вона просить визнати незаконною викладену у листі від 25.11.2024 № 2107 відмову міської ради у підтриманні її заяви про включення приміщення до переліку об`єктів малої приватизації та його приватизацію шляхом викупу, визнати за нею право на приватизацію цього майна шляхом викупу та зобов`язати міську раду повторно розглянути відповідну заяву.
70. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" порядок приватизації державного і комунального майна передбачає: формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації; опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі; прийняття рішення про приватизацію; прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності; опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта; проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства; проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об`єкта приватизації; перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом; затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання; затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об`єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією; опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об`єкта приватизації; проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу; укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу; опублікування інформації про результати приватизації; прийняття рішення про завершення приватизації.
71. У загальному розумінні процес приватизації державного або комунального майна потрібно розуміти як специфічну сукупність заходів щодо платного відчуження майна, яке знаходиться в публічній власності, у власність фізичних та/або юридичних осіб. Для реалізації цього основними юридичними фактами, які призводять до виникнення, зміни або припинення приватизаційних правовідносин, є юридичні акти - правомірні дії, з якими норми права пов`язують юридичні наслідки (дотримання суб`єктами приватизації певних умов та послідовності дій, визначених у Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна"). При цьому орган приватизації у таких відносинах є лише особою, яка представляє власника майна. Такі висновки сформульовані у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 910/7625/23.
72. У спірних правовідносинах кінцевим результатом для Позивачки є набуття орендованого майна у власність шляхом викупу. Саме з цього необхідно виходити, оцінюючи заявлені нею вимоги.
73. Проте Позивачка не заявила вимоги, задоволення якої безпосередньо забезпечувало б перехід майна у її власність, а саме вимоги про спонукання до укладення договору купівлі-продажу чи про визнання такого договору укладеним у певній редакції.
74. Заявлені вимоги стосуються окремих етапів приватизаційної процедури: оцінки правомірності відмови міської ради у включенні спірного приміщення до переліку об`єктів малої приватизації та його приватизації шляхом викупу, визнання права на такий викуп і повторного розгляду відповідної заяви.
75. Навіть у разі задоволення всіх цих вимог право власності на орендоване майно до Позивачки не перейде. Таке рішення лише усуне окремі перешкоди для подальшого проходження приватизаційної процедури, результат якої залежатиме від наступних дій її учасників. Отже, невирішеним залишатиметься те питання, заради якого Позивачка звернулася до суду, тобто фактичне набуття орендованого майна у власність шляхом викупу.
76. Якщо Позивачка вважає, що всі передбачені законом передумови для викупу настали, судовий захист має бути спрямований на реалізацію такого права, а не лише на поновлення окремих стадій приватизаційної процедури.
77. За таких обставин обраний Позивачкою спосіб захисту не відповідає критерію ефективності.
78. Відповідно до сталої позиції Верховного Суду у разі якщо позивач вважає, що він має право на приватизацію шляхом викупу, але органи місцевого самоврядування ухиляються від проведення визначеної законом процедури, то належним способом захисту прав позивача є звернення з позовом про спонукання до укладення договору купівлі-продажу (див. постанови від 02.08.2023 у справі № 918/1056/20 та від 19.12.2023 у справі № 910/2490/23).
79. Вимогу позивача про зобов`язання укласти договір у певній редакції у випадках, які допускають вирішення таких спорів судом, потрібно тлумачити як вимогу про визнання укладеним такого договору в судовому порядку у запропонованій позивачем редакції, що відповідає способам захисту, визначеним пунктом 6 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України. За наслідками розгляду такої вимоги у резолютивній частині свого рішення суд, керуючись частиною 9 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, має зробити висновки про визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеним договору у запропонованій позивачем редакції. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18 та постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/6138/20, від 02.06.2021 у справі № 910/6139/20, від 07.03.2023 у справі № 910/4847/21, від 19.12.2023 у справі № 910/2490/23, від 31.07.2024 у справі № 922/4932/23, від 07.08.2024 у справі № 906/350/23, від 06.05.2025 у справі № 916/3748/23, від 18.03.2026 у справі № 921/481/24.
80. Обрання Позивачкою неефективного способу захисту своїх прав є підставою для відмови у позові.
IV. ВИСНОВКИ
81. Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
82. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.05.2026 у справі № 926/1137/26 прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову в задоволенні позову.
V. СУДОВІ ВИТРАТИ
Розподіл витрат на оплату судового збору
83. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
84. Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові, судові витрати підлягають новому розподілу відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на Позивачку.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 277, 282, Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області задовольнити.
2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 27.05.2026 у справі № 926/1137/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
3. Стягнути з фізичної особи - підприємця Плегуци Мар`яни Юріївни (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (адреса: 59000, Чернівецький район, Чернівецька область, місто Сторожинець, вулиця Чернівецька, будинок 6а; ідентифікаційний код 04062179) 14'976,00 грн відшкодування витрат на оплату судового забору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції в порядку та строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу подають безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено та підписано 01.10.2026.
Головуючий суддя Рим Т. Я.
Судді Манюк П. Т.
Прядко О. В.