ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" вересня 2026 р. Справа№ 910/583/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іванова В.П.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Чапляна С.Є.
за участю секретаря судового засідання: Ліщук М.Ю.
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 09.09.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі № 910/583/26 (суддя Маринченко Я.В.) та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 у справі № 910/583/26 (суддя Маринченко Я.В.)
та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 у справі № 910/583/26 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов`язання вчинити дії
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - позивач, ТОВ "Грейнсвард") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач, АТ "Українська залізниця") про зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ "Українська залізниця" в порушення вимог транспортного законодавства (Статуту залізниць, Правил № 644, Правил № 113) та умов Договору про надання послуг від 25.02.2020 (в редакції від 25.06.2025) неправомірно та в односторонньому (безакцептному) порядку списало з особового рахунку ТОВ "Грейнсвард" № 2829531 грошові кошти у розмірі 1 193 790,00 грн на підставі спірних Відомостей плати за користування вагонами. Позивач наголошує, що зазначені Відомості не надавалися йому на узгодження через системи електронного документообігу та взагалі відсутні в системі "АС Клієнт УЗ", чим залізниця позбавила Товариство безумовного права заявити свої заперечення протягом двох робочих днів, трансформувавши безпідставне зняття коштів у триваюче правопорушення, яке підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача відновити баланс на особовому рахунку платника.
Також, через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/583/26, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн та гонорар (винагороду) за позитивний результат по справі у розмірі 7% від суми задоволених позовних вимог у розмірі 21 000,00 грн, що разом становить 31 000,00 грн.
Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі № 910/583/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про зобов`язання вчинити дії задоволено, постановлено:
- зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 1 193 790,00 грн;
- стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" судовий збір у розмірі 14 325,48 грн.
Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції, встановивши, що відповідач здійснив безакцептне списання коштів з попередньої оплати з рахунку позивача, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про зобов`язання АТ "Укрзалізниця" внести зміни до особового рахунку ТОВ "Грейнсвард" №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 1 193 790,00 грн, а обраний позивачем спосіб захисту є ефективним способом відновлення порушеного права позивача.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 у справі №910/583/26 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/583/26 задоволено частково, вирішено стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення місцевий господарський суд, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи, через призму критеріїв, встановлених частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), керуючись статтями 2, 123, 126, 129 ГПК України, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, дійшов висновку, що обґрунтованими, співмірними, доцільними та такими, що відповідають критерію розумності є витрати на правову допомогу у сумі 10 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Акціонерне товариство "Українська залізниця", відповідач у справі, не погодилось з рішенням суду першої інстанції та звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 09-2/247 від 04.06.2026 (вх. № 3767/26 від 04.06.2026), у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі № 910/583/26 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард".
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що списання коштів відбувалося за форс-мажорних обставин: унаслідок масштабної кібератаки на ІТ-систему АТ «Українська залізниця» 23.03.2025 залізниця тимчасово перейшла на паперовий документообіг у вантажних перевезеннях, що, на думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно проігнорував.
Також скаржник зазначає, що за пунктом 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів усі спірні питання платник має вирішувати безпосередньо зі станціями, які нараховували платежі, а тому представник позивача був зобов`язаний прибути на станцію Кролевець для отримання та підписання оформлених у паперовому вигляді документів; оскільки представник протягом 48 годин не з`являвся, станцією складено акти загальної форми ГУ-23, що, на переконання скаржника, свідчить про відмову від підписання документів та надавало залізниці право на списання коштів.
Крім того, скаржник посилається на те, що факт затримки вагонів підтверджений залізничними накладними, підписаними представником позивача кваліфікованим електронним підписом без зауважень; лист позивача від 19.09.2025 вих. № 2025/КВ-22 направлено філії «Центр транспортної логістики» та регіональній філії «Південно-Західна залізниця», які не є ані станцією, що нараховувала платежі, ані розрахунковим підрозділом у розумінні пункту 2.10 Правил № 644, чим, на думку скаржника, порушено пункти 4.8, 4.9 договору; посилання суду першої інстанції на статтю 1212 ЦК України скаржник вважає нерелевантним для обставин цієї справи.
09.06.2026 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від АТ «Укрзалізниця» надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких апелянт просив, у випадку залишення без змін рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2026, скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 у справі №910/583/26 та ухвалити нове, яким зменшити розмір витрат ТОВ «Грейнсвард» на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.
Так, АТ "Укрзалізниця" вважає, що співмірний зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг розмір витрат становить 5 000,00 грн, мотивуючи це незначною, на його думку, складністю спору, обмеженим та уніфікованим обсягом доказів, наявністю інших аналогічних справ між тими самими сторонами, а також посилаючись на правові висновки Верховного Суду щодо критеріїв реальності, необхідності, розумності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 у частині відмови у стягненні 21 000,00 грн «гонорару успіху», ТОВ «Грейнсвард» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення у відповідній частині та стягнути з АТ «Укрзалізниця» загалом 31 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга ТОВ «Грейнсвард» мотивована тим, що витрати в сумі 31 000,00 грн фактично понесені та документально підтверджені; відповідач, на думку скаржника, не довів їх неспівмірності відповідно до частини 6 статті 126 ГПК України. Позивач також посилається на складність і значення справи, ціну позову, можливий репутаційний та публічний інтерес, принцип свободи договору, правові висновки Верховного Суду щодо допустимості «гонорару успіху», а також зазначає, що загальна сума витрат становить близько 2,6 % суми, відновлення якої вимагалося у справі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2026 для розгляду справи № 910/583/26 визначено склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді-доповідача) Іванова В.П., суддів Чапляна С.Є., Пономаренка Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026, апеляційні скарги ТОВ "Грейнсвард" та АТ "Українська залізниця" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Іванова В.П., суддів Чапляна С.Є., Пономаренка Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" залишено без руху та надано строк на усунення недоліків протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
23.06.2026 скаржником до Північного апеляційного господарського суду подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, у зв`язку з чим ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 у справі № 910/583/26.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 апеляційні скарги АТ «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 та ТОВ «Грейнсвард» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 у справі № 910/583/26 об`єднано в одне апеляційне провадження.
18.08.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про врахування судової практики, до якого долучено постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2026 у справі № 910/772/26 за спором між тими самими сторонами щодо застосування тих самих норм права.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, систематичні оголошення сигналу повітряної тривоги, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, дана справа розглядалась протягом розумного строку.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
15.06.2026, через систему "Електронний суд", ТОВ "Грейнсвард" подано відзив на апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця", в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Так, у відзиві позивач зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, натомість суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи, надав належну юридичну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
Також, позивач стверджує, що відповідачем грубо порушено встановлений чинним законодавством та договором порядок здійснення розрахунків та порядок складання і направлення відомостей, порушено безумовне право ТОВ "Грейнсвард" бути ознайомленим з даними, зазначеними у них, позбавлено останнього закріпленого права підписати відомості із запереченням протягом двох робочих днів та здійснено неправомірне безакцептне списання грошових коштів з особового рахунку позивача. Інші доводи АТ "Укрзалізниця" зводяться до намагання змінити предмет доказування із встановленого законодавством порядку списання коштів з особового рахунку ТОВ "Грейнсвард" на підстави нарахування платежів, що є недопустимим.
02.07.2026 через систему «Електронний суд» АТ «Укрзалізниця» подало відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Грейнсвард» на додаткове рішення, в якому заперечило проти її задоволення та підтримало доводи своїх доповнень від 09.06.2026 про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн. Відповідач послався, зокрема, на незначну, на його думку, складність справи, наявність аналогічних спорів між тими самими сторонами та правові висновки Верховного Суду щодо пропорційності й розумності судових витрат.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
Представник відповідача у судовому засіданні вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу позивача.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРЕЙНСВАРД" (замовник) та Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (перевізник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001 шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується Повідомленням про укладення договору.
Відповідно до п.1.1. договору предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах залізниці, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно із п.1.5 договір є публічним, за яким залізниця бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється залізницею як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (п.1.6 договору).
25.06.2025 залізницею оприлюднено нову редакцію договору, яка введена в дію з 01.07.2025.
У пункті 2.1 договору встановлено обов`язки позивача (замовника), зокрема:
- сплачувати послуги відповідача та інші платежі, належні відповідачу за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг позивача (пп.2.1.4 договору);
- відшкодовувати відповідачу витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від відповідача, які виникли на станціях залізниць України, зокрема, з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; неподання до накладної документів, необхідних для використання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (пп.2.1.5 договору);
- у строки, встановлені розд. 4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу позивача - підписувати та надавати відповідачу не пізніше двох робочих днів від дня такої його вимоги (пп.2.1.7 договору).
У п.2.3. договору сторонами передбачено, що перевізник зобов`язаний:
- відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти замовнику код вантажовідправника/вантажоодержувача. Надані коди зазначаються перевізником в інформаційному повідомленні про укладення договору в порядку, визначеному в пункті 1.9 договору (пп.2.3.3 договору);
- вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажу і надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами, встановленими в додатку 1-1 до договору через станцію або через один з підрозділів філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця", що вказано у такому зверненні замовника. В разі оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються замовнику безоплатно (пп.2.3.4 договору);
Залізниця зобов`язана складати документи, передбачені п. 1.3., 1.4. та розд. 4 договору, щодо нарахування сум платежів (пп.2.3.5 договору).
Відповідно до п.1.4 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу , іншими документами.
Згідно з п.4.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються через філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця".
Пунктом 4.2 договору встановлено, що оплата послуг здійснюється в національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний у розд. 15 договору.
У п.4.4 договору сторони погодили, що по мірі виконання перевезень та надання послуг, відповідачем відображається в особовому рахунку використання позивачем коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів відповідача за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо; неустойки, нарахованої, згідно з додатками до договору та відображеної в інформаційному повідомленні; пені.
Щодобово, упродовж періоду виконання договору, відповідач надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених позивачем на виконання договору за звітну добу (п.4.5 договору).
У п.8.1 договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються власні інформаційні системи залізниці.
Відповідно до 8.8 договору у випадку судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики використовується візуальне відображення електронних документів на папері.
На виконання п. 2.3.3 договору для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для ТОВ "Грейнсвард" відкрито особовий рахунок з наданням коду платника № 2829531.
Як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, Акціонерним товариством "Українська залізниця" сформовано та направлено ТОВ "Грейнсвард" Переліки від 10.07.2025 № 20250710, від 17.07.2025 № 20250717, від 18.07.2025 № 20250718 та від 21.07.2025 № 20250721, ознайомившись з яким, позивач встановив, що з особового рахунку на підставі відомостей плати за користування вагонами №№ 14040064р, 07040023, 07040024, 30049927р, 03059941р, 03059943р, 03059944р, 03059945р, 03059946р, 05059956р, 05059957р, 05059958р, 05059959р, 05059960р, 05059961р, 05059962р, 05059964р, 09059997р відповідачем в односторонньому порядку списано грошові кошти у сумі 1 193 790,00 грн з ПДВ.
На адреси Філії "Центр транспортної логістики" та Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" позивач направив лист вих. №2025/КВ-22 від 19.09.2025, яким повідомив про порушення порядку здійснення розрахунків та вимагав вчинення дій відповідно до Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601.
Докази надання відповідачем відповіді на зазначений лист у матеріалах справи відсутні.
При цьому, відповідач зазначені вище відомості позивачу не надавав, про їх складання позивач не був повідомлений, в системах електронного документообігу відомості не відображені та їх зміст позивачу невідомий, внаслідок чого АТ "Укрзалізниця" порушено встановлений чинним законодавством та договором порядок здійснення розрахунків.
З огляду на наведене, позивач просить зобов`язати АТ "Укрзалізниця" внести зміни до особового рахунку ТОВ "Грейнсвард" №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 1 193 790,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувані судові рішення не підлягають зміні чи скасуванню виходячи з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом частин 2, 3 статті 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Частиною 1 статті 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
У частині 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
У статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, встановлено, що Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до статті 62 Статуту та пункту 1.1 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила №644) порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею, згідно з чинним законодавством.
Платежі за перевезення вантажів і надання додаткових послуг можуть уноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць
Пунктом 2.5 Правил №644 встановлено, що платник за договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу залізниці кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.
Відповідно до пункту 2.6 Правил №644 розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.
Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
У пункті 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (далі - Правила №113), зокрема визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23. За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді.
Відповідно до абзаців 1-4 пункту 4 Правил №113 відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.
Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.
У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.
Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів.
Усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку (пункт 2.10 Правил №644).
Отже, вищевказаними нормами закріплено обов`язок АТ "Укрзалізниця" надати на узгодження ТОВ "Грейнсвард" накопичувальні картки та/або відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, а у випадку висловлення заперечення - заборону одностороннього списання коштів.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд, наведеними положеннями Статуту залізниць України, Правил №644 та Правил №113 врегульовано порядок обліку та погодження нарахувань за перевезення вантажів і додаткові послуги, а також визначено перелік первинних документів, на підставі яких здійснюється списання коштів з особового рахунку платника.
Із системного аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що підставою для обліку використаних коштів є належним чином оформлені перевізні документи, накопичувальні картки та відомості плати за користування вагонами і контейнерами, які підлягають обов`язковому наданню вантажовласнику та підтверджуються підписами уповноважених представників сторін. При цьому, у разі незгоди з зазначеними у таких документах даними, вантажовласник має право підписати їх із зауваженнями, що свідчить про необхідність попереднього погодження відповідних нарахувань між сторонами.
Таким чином, вищевказаними нормами закріплено обов`язок залізниці надати вантажовласнику (позивачу) для ознайомлення та погодження накопичувальні картки та/або відомості плати за користування вагонами і контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу. Натомість, у разі наявності заперечень з боку платника, такі нарахування набувають спірного характеру та підлягають врегулюванню у передбаченому порядку, що виключає можливість їх одностороннього списання залізницею без узгодження з платником.
Також, з матеріалів справи вбачається, що сторони домовились про використання електронного документообігу, для забезпечення якого відповідачем розроблено та затверджено Технологію формування та обробки електронних відомостей плати за користування вагонами ф.ГУ-46, відомостей плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу ф.ГУ-46а та накопичувальних карток ф.ФДУ-92 (далі - Технологія).
Згідно з пунктом 2 Технології для створення накопичувальних карток та/або відомостей працівником залізниці спочатку створюється "чернетка" в програмному забезпеченні АРМ ПЗ/АРМ ТВК, яка надалі відправляється вантажовласнику на узгодження.
Відповідно до пункту 3 Технології вантажовласнику надається можливість виконати одну з двох технологічних операцій: узгодити накопичувальну карту та/або відомість або ініціювати оформлення її у паперовій формі.
При цьому, ініціювання паперової форми, згідно з пунктом 3.2 Технології, виконується у випадку незгоди клієнта з даними, які містяться у такій накопичувальній картці та/або відомості.
З урахуванням приписів пунктів 3.3 та 4.3 Технології, час на підписання розрахункових документів в паперовій формі із запереченням складає 24 години, починаючи з часу передачі таких на узгодження в АС Клієнт УЗ.
У пункті 2.1.7 договору сторони погодили, що замовник має право підписати розрахунковий документ у паперовій формі із запереченням протягом двох робочих днів від дня надання такої вимоги.
Таким чином, накопичувальна картка та/або відомість в будь-якому випадку має бути надана вантажовласнику, який протягом двох робочих днів має право узгодити її або підписати із запереченням, у свою чергу, в залізниці право на списання коштів виникає лише після узгодження або пропуску строку на вчинення дій.
Крім того, у пункті 19 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 №01-8/917 вказано, що "залізниця не може списувати із сум попередньої оплати, які знаходяться на особовому рахунку клієнта залізниці у Технологічному центрі по обробці перевізних документів (далі - ТехПД), нараховані платежі на підставі первинних документів, підписаних вантажовідправником (вантажоодержувачем) із запереченнями, застереженнями, зауваженнями.
У пункті 5.1 Роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 зазначено, що згідно з Правилами розрахунків за перевезення вантажів та Типовим договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення розрахунковий підрозділ залізниці на підставі укладеного договору отримані в порядку передоплати суми зараховує на особовий рахунок платника і списує їх в міру оформлення та надходження розрахункових документів за здійснені перевезення, надані послуги.
Списання коштів з особового рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, включаються в накопичувальні картки.
Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів залізниця складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку.
У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування, він має право звернутись до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.
Однак, якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати. В такому разі спір має регулюватись платником безпосередньо із станціями, які нарахували платежі. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно позовному порядку за позовом залізниці."
Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 01.12.2008 №1454 слова у тексті Порядку №644 "Технологічні центри з оброблення перевізних документів (ТехПД)" без зміни суті замінені на "Розрахункові підрозділи залізниць".
Отже, у разі висловлення платником (у цьому випадку позивачем) заперечень щодо даних, зазначених у відомостях та/або накопичувальних картках, відповідні суми набувають статусу спірних, у зв`язку з чим залізниця позбавлена права на їх одностороннє списання з особового рахунку платника. У такому випадку обов`язок щодо врегулювання спору та стягнення належних платежів покладається на залізницю шляхом ініціювання претензійно-позовної процедури у встановленому законом порядку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом про обґрунтованість доводів позивача, що останній має право бути ознайомленим з даними, зазначеними у накопичувальній картці та/або відомості, а також має право підписати такі документи із запереченням. Ненадання вказаних платнику документів є порушенням зазначеного порядку.
У той же час, відповідач не надав позивачу відомостей плати за користування вагонами №№ 14040064р, 07040023, 07040024, 30049927р, 03059941р, 03059943р, 03059944р, 03059945р, 03059946р, 05059956р, 05059957р, 05059958р, 05059959р, 05059960р, 05059961р, 05059962р, 05059964р, 09059997р на підставі яких залізницею в односторонньому порядку списані з особового рахунку позивача 1 193 790,00 грн з ПДВ.
Відповідачем також не надано належних і допустимих доказів на підтвердження надання позивачу відомостей плати, накопичувальних карток, повідомлення про їх складання або відображення відповідних даних у системах електронного документообігу.
Проте, відповідач в порушення умов договору, Правил №644, Правил №113 та Технології відповідач здійснив безакцептне списання коштів з попередньої оплати з рахунку позивача на суму 1 193 790,00 грн.
Заперечення відповідача проти позову зводяться до того, що нарахування спірних коштів здійснено обґрунтовано. Проте, такі доводи не відносяться до предмета доказування у цій справі, оскільки предметом спору в цій справі є не правомірність нарахування коштів за послуги користування вагонами, а порушенням відповідачем встановленого законодавством порядку списання коштів з особового рахунку позивача.
Так, обов`язок дотримання встановленого порядку розрахунків, зокрема щодо надання платнику відомостей плати та накопичувальних карток для їх погодження, покладається саме на відповідача як сторону договору. Поряд з цим матеріалами справи підтверджується, що відповідач не надав позивачу відповідних відомостей, що фактично унеможливило реалізацію позивачем свого права на подання зауважень чи заперечень щодо нарахованих сум.
Крім того, станція Кролевець, на якій здійснювалися відповідні операції та оформлювалися документи, входить до складу регіональної філії "Південно-Західна залізниця", а відтак остання є структурною одиницею відповідача, діяльність якої безпосередньо пов`язана з нарахуванням та оформленням платежів у межах спірних правовідносин.
Щодо доводів скаржника про форс-мажорні обставини (кібератаку на ІТ-систему залізниці 23.03.2025 та тимчасовий перехід на паперовий документообіг) колегія суддів зазначає, що вказані обставини не звільняли відповідача від обов`язку скласти відомості плати за користування вагонами та надати їх позивачу для ознайомлення і підписання, у тому числі в паперовій формі, з дотриманням абзацу 3 пункту 2.6 Правил № 644 та пункту 2.1.7 договору. Надзвичайні і невідворотні обставини за змістом статті 617 ЦК України та статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» можуть звільняти сторону від відповідальності за порушення зобов`язання, однак не змінюють установленого законодавством і договором порядку виконання зобов`язання та не наділяють перевізника правом на безакцептне списання коштів з особового рахунку платника.
До того ж спірне списання коштів здійснено у період з 10.07.2025 по 21.07.2025, тобто вже після відновлення роботи електронних сервісів залізниці, і в цей період система електронного документообігу функціонувала, що підтверджується, зокрема, відомістю №18070019, яка сформована та підписана сторонами в електронній формі. Причин неможливості оформлення саме спірних відомостей в електронному вигляді, як цього вимагає пункт 2.1 Технології, відповідач не навів, а отже посилання на кібератаку березня 2025 року не пояснює недотримання встановленого порядку розрахунків у липні 2025 року.
Доводи скаржника про обов`язок представника позивача прибути на станцію Кролевець для отримання документів та про складення актів загальної форми ГУ-23 у зв`язку з його неявкою колегія суддів відхиляє, оскільки ані Правила № 644, ані Правила №113, ані договір не покладають на платника обов`язку прибути на станцію для отримання розрахункових документів; навпаки, саме залізниця зобов`язана надати (надіслати) вантажовласнику примірник відомості для підписання. Належних і допустимих доказів надання позивачу спірних відомостей або повідомлення його про їх складання (зокрема, доказів телефонних повідомлень, на які посилається скаржник) матеріали справи не містять, а складені працівниками станції в односторонньому порядку акти загальної форми самі по собі таких обставин не підтверджують.
Посилання скаржника на залізничні накладні, підписані представником позивача кваліфікованим електронним підписом, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі накладні підтверджують факт перевезення, затримки вагонів та продовження строків доставки, проте не є погодженням позивачем нарахованих сум плати за користування вагонами і не замінюють установленої процедури складання, надання та підписання відомостей форми ГУ-46.
Не приймаються й доводи скаржника про направлення позивачем листа від 19.09.2025 вих. № 2025/КВ-22 неналежним адресатам, оскільки звернення платника до залізниці не є умовою виникнення або реалізації права на судовий захист: права позивача порушено безпосередньо в момент безакцептного списання коштів, і саме на залізницю у спірних правовідносинах покладено обов`язок ініціювати претензійно-позовний порядок стягнення оспорюваних платежів. Відтак недоліки адресування листа, на які посилається скаржник з посиланням на пункти 4.8, 4.9 договору, не легалізують проведеного з порушенням установленого порядку списання.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов`язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.
Визначаючи предмет позову, як спосіб захисту права чи інтересу, важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України, за приписами якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
За приписами статей 15, 16 ЦК України способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц).
Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).
Згідно з пунктом 7.4 договору, у випадку задоволення грошових вимог (претензій) замовника, перевізник має право відобразити відповідні грошові суми на особовому рахунку замовника в якості попередньої оплати. Належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів замовника щодо відображення перевізником в особовому рахунку використання замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку замовника про зарахування коштів на нього.
Довід скаржника про нерелевантність застосування судом першої інстанції статті 1212 ЦК України не впливає на правильність вирішення спору, оскільки задоволення позову ґрунтується на встановленому порушенні відповідачем визначеного законодавством і договором порядку списання коштів з особового рахунку платника, а обраний позивачем спосіб захисту - внесення змін до особового рахунку шляхом відновлення на ньому списаної суми - відповідає статті 16 ЦК України та пункту 7.4 договору.
Колегія суддів також враховує, що наведений підхід узгоджується з судовою практикою у подібних правовідносинах між тими самими сторонами, зокрема з постановами Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 у справі №910/15588/20, від 12.12.2023 у справі № 910/1195/23 та від 23.07.2026 у справі № 910/772/26, про врахування якої позивачем подано відповідне клопотання.
З огляду на встановлені вище обставини та неправомірність дій відповідача, судова колегія вважає правильними висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача про зобов`язання АТ "Укрзалізниця" внести зміни до особового рахунку ТОВ "Грейнсвард" №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 1 193 790,00 грн, а обраний спосіб захисту є ефективним способом відновлення порушеного права позивача.
Щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 у справі №910/583/26.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати
Згідно із частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За приписами частини 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (такий правовий висновок викладено в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18).
Згідно з частиною 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статей 126, 129 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Одним з принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи: копію ордеру серії СА №1142697 від 21.11.2025 року, копію свідоцтва про права зайняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001243 від 16.12.2019 року, копію Договору про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021 року, копію Додаткової угоди від 07.07.2021 року до Договору про надання правової допомоги № 17-01 від 04.01.2021 року, акт № 17-01/666 виконання робіт (надання послуг) від 21.01.2026 року, рахунок на оплату №17-01/66 від 21.01.2026 року в розмірі 6 000,00 грн, платіжна інструкція №10732 від 21.01.2026 року в розмірі 6 000,00 грн, акт №17-01/711 виконання робіт (надання послуг) від 27.05.2026 року, рахунок на оплату №17-01/711 від 27.05.2026 року в розмірі 25 000,00 грн, платіжна інструкція №11568 від 28.05.2026 року в розмірі 25 000,00 грн.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, сторони погодили, що вартість однієї години роботи адвоката складає 1 000,00 грн.
Крім того, сторони погодили, що розмір "гонорару успіху", якщо для клієнта прийнято позитивне рішення, становить 7% саме від ціни позову.
З наданих позивачем актів виконаних робіт (наданих послуг) вбачається, що адвокатським об`єднанням надані такі послуги:
- складання позовної заяви - 6 год;
- складання відповіді на відзив - 3 год;
- складання додаткових пояснень у справі - 1 год;
- "гонорар успіху" у розмірі 7% від ціни позову у справі №910/583/26 - 83 565,30 грн, розмір якого за взаємною згодою сторін договору про надання правової допомоги зменшено до 21 000,00 грн.
Платіжними інструкціями від 21.01.2026 №10732 на суму 6 000,00 грн та від 28.05.2026 №11568 на суму 25 000,00 грн підтверджується факт оплати наданих адвокатським об`єднанням послуг на суму 31 000,00 грн.
Згідно з частиною 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач заявив про зменшення витрат позивача на правову допомогу, посилаючись на те, що спір у даній справі є незначної складності, матеріали справи не містять великої кількості документів які підлягали витребуванню та дослідженню (вивченню), на збирання та опрацювання яких адвокат потребував значних витрат часу, а тому розмір витрат на оплату послуг адвоката, який є співмірний зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, на переконання відповідача становить 5 000,00 грн.
Однак, доводи відповідача про неспівмірність погодинної складової витрат у сумі 10 000,00 грн фактично наданим послугам, непропорційність цих витрат предмету спору та невідповідність критерію розумності не підкріплені конкретним розрахунком або доказами, які б спростовували зазначені в актах 10 годин роботи чи свідчили про завищеність погодинної ставки 1 000,00 грн.
Самі лише посилання іншої сторони на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача про розподіл судових витрат (така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №910/5410/19).
Доводи АТ «Укрзалізниця» щодо незначної складності справи, наявності інших аналогічних спорів та посилання на практику Верховного Суду підлягають оцінці у сукупності з конкретним обсягом робіт, виконаних у цій справі. Сам факт подібності правової проблематики в інших справах не доводить, що заявлені 10 годин роботи фактично не були витрачені або що погоджена сторонами ставка 1 000,00 грн за годину є завищеною.
Оцінивши докази, додані до клопотання про розподіл судових витрат, виходячи із зазначених вище критеріїв, враховуючи принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені витрати в сумі 10 000,00 грн за складання позовної заяви, відповіді на відзив та додаткових пояснень є співмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію розумності їх розміру.
Наявність у адвоката досвіду представництва позивача в аналогічних спорах могла спростити підготовку окремих процесуальних документів, однак сама по собі не є доказом недостовірності зазначеного в актах часу та не дає підстав механічно переносити розмір витрат з інших справ на цю справу. Водночас ця обставина може враховуватися у сукупності з іншими критеріями під час оцінки додаткової результативної винагороди («гонорару успіху»).
Посилання відповідача на висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 та у додатковій постанові Верховного Суду від 24.11.2025 у справі № 904/5114/24, не дають підстав для зменшення саме погодинної складової витрат до 5 000,00 грн. Наведена практика підтверджує необхідність індивідуальної оцінки співмірності витрат, а не встановлює фіксованого розміру їх відшкодування. У цій справі 10 годин роботи за погодженою ставкою 1 000,00 грн за годину відповідають конкретно зазначеним в актах роботам; доказів недостовірності цього обсягу або завищеності ставки порівняно з ринковою вартістю адвокатських послуг відповідач не надав.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення гонорару успіху у розмірі 21 000,00 грн.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,90 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).
З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Доводи позивача про те, що за приписами частини 6 статті 126 ГПК України та висновками, викладеними у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, суд не вправі був зменшувати витрати за відсутності належного доведення їх неспівмірності, не спростовують висновків суду першої інстанції. У релевантній частині наведена практика підкреслює недопустимість зменшення витрат за критеріями частини 4 статті 126 ГПК України з власної ініціативи суду. Натомість у цій справі АТ «Укрзалізниця» 02.06.2026 подало заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення та прямо просило зменшити витрати, тому суд першої інстанції не діяв з власної ініціативи. Водночас наявність дійсної угоди про «гонорар успіху» і виникнення у клієнта обов`язку його сплатити не означають автоматичного покладення всієї цієї суми на іншу сторону: під час розподілу судових витрат суд оцінює їх реальність, необхідність, розумність та пропорційність відповідно до статей 126, 129 ГПК України.
Посилання ТОВ «Грейнсвард» на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтверджує принципову можливість віднесення «гонорару успіху» до витрат на професійну правничу допомогу, але не встановлює його автоматичного відшкодування у кожній справі. Велика Палата виходила з необхідності оцінки конкретного розміру витрат за критеріями реальності, необхідності та розумності; тому наведений висновок застосовується саме через індивідуальну оцінку обставин цієї справи.
Посилання позивача на пункт 128 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 щодо принципу свободи договору цього висновку не спростовує, оскільки умови договору про надання правової допомоги, у тому числі щодо «гонорару успіху», є обов`язковими для сторін цього договору, проте не зобов`язують суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат, яке здійснюється за критеріями, визначеними статтями 126, 129 ГПК України.
Та обставина, що загальна сума заявлених витрат на правничу допомогу (31 000,00 грн) становить близько 2,6 % суми, відновлення якої вимагалося у справі, сама по собі не доводить їх співмірності. У цій справі погодинна складова 10 000,00 грн уже охоплює весь конкретно описаний в актах обсяг робіт адвоката - 10 годин на складання позовної заяви, відповіді на відзив та додаткових пояснень. Позивач не навів конкретних обставин, які б свідчили про такий публічний інтерес до цієї справи або такий її вплив на репутацію ТОВ «Грейнсвард», що самі по собі обґрунтовували б покладення на відповідача додаткових 21 000,00 грн результативної винагороди.
Довід позивача про стимулюючу (превентивну) функцію відшкодування судових витрат з посиланням на додаткову постанову Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 також не спростовує наведеного. Вказаний висновок сформульовано у адміністративній справі в контексті спонукання суб`єкта владних повноважень утримуватися від безпідставних процесуальних дій. Він не встановлює самостійного критерію збільшення компенсації витрат у господарському спорі та не усуває вимог статей 126, 129 ГПК України щодо розумності й співмірності конкретної суми. Компенсаційна природа інституту судових витрат не виключає відшкодування «гонорару успіху», однак сам факт позитивного результату та договірний обов`язок клієнта сплатити таку винагороду не є достатніми для покладення всієї її суми на іншу сторону.
З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на відповідача 21 000,00 грн «гонорару успіху». Ця сума є реальною у відносинах між клієнтом і адвокатом та фактично сплачена, однак за конкретних обставин справи її додаткове відшкодування за рахунок відповідача не відповідає критеріям необхідності, розумності та пропорційності: описаний в актах обсяг процесуальної роботи вже охоплено 10 000,00 грн погодинної винагороди, а окремих обставин щодо виняткової складності, публічного інтересу чи істотного репутаційного значення справи, які б обґрунтовували перекладення на відповідача додаткової результативної винагороди, позивач належно не довів.
З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що обґрунтованими, співмірними, доцільними та такими, що відповідають критерію розумності є витрати на правову допомогу у сумі 10 000,00 грн.
Інші доводи апеляційних скарг взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянтів, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Пунктом 1 частини 1 статті 275 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 у справі №910/583/26 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги АТ "Укрзалізниця" та ТОВ "Грейнсвард" задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат
Судові витрати за подання апеляційної скарги АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі №910/583/26 покладаються на скаржника, відповідно до приписів статті 129 ГПК України.
Питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, попередній (орієнтовний) розрахунок яких у розмірі 10 000,00 грн наведено у відзиві на апеляційну скаргу, може бути вирішено в порядку частини 8 статті 129 та статті 244 ГПК України після подання відповідних доказів.
Розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом апеляційних скарг на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 у справі №910/583/26 судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу (з доповненнями) Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 у справі № 910/583/26 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на додаткове рішення від 08.06.2026 у справі №910/583/26 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 та додаткове рішення від 08.06.2026 у справі №910/583/26 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника, Акціонерне товариство «Українська залізниця».
Матеріали справи № 910/583/26 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 29.09.2026 після виходу з відпустки судді Іванова В.П. та завершення перебування на лікарняному судді Чапляна С.Є.
Головуючий суддя В.П. Іванов
Судді Є.Ю. Пономаренко
С.Є. Чаплян