ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2026 року Справа № 918/500/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Поліщук П.Я. , суддя Миханюк М.В.
при секретарі судового засідання Зенюковій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2026 (повний текст - 13.08.2026) у справі №918/500/26 (суддя Мовчун А.І.)
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд"
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 73298420,00 грн
за участі представників:
позивача (скаржника) - Шевчук Олександр Миколайович;
відповідача - не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 12.08.2026 у справі №918/500/26 задоволено частково позов Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 73298420,00 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 31455216,00 грн пені, 27183520,00 грн штрафу та 879581,04 грн судового збору. В частині стягнення 7863804,00 грн пені та 6795880,00 грн штрафу - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
В скарзі апелянт стверджує про безпідставне зменшення судом першої інстанції розміру штрафних санкцій на 20%, посилаючись на недоведеність відповідачем виняткових обставин, які могли б бути підставою для такого зменшення. Зазначає, що затримка поставки товару контрагентом відповідача належить до ризиків його підприємницької діяльності, належних доказів форс-мажорних обставин не надано, а порушення строків виконання державного контракту стосується забезпечення потреб оборони держави.
Також скаржник вказує на відсутність належного доказового підтвердження висновків суду щодо надмірності санкцій та можливого негативного впливу їх стягнення у повному обсязі на господарську діяльність відповідача. У зв`язку з цим Агенція вважає, що підстави для зменшення пені та штрафу були відсутні.
На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2026 у частині відмови у стягненні 7863804,00 грн пені та 6795880,00 грн штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2026 у справі №918/500/26 та призначено розгляд апеляційної скарги на 28.09.2026 об 15:00год. Запропоновано відповідачу у строк до 17.09.2026 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.
У судове засідання суду апеляційної інстанції 28.09.2026 з`явився представник ДП МОУ "Агенція оборонних закупівель" - Шевчук Олександр Миколайович.
ТОВ "Домпромбуд" не забезпечило явку свого представника у судове засідання, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялося у встановленому законом порядку, причини неявки не повідомило, відзиву на апеляційну скаргу не подало.
Відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки учасники провадження у справі належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.
Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі. Просив суд скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2026 у частині відмови у стягненні 7863804,00 грн пені та 6795880,00 грн штрафу та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Розглядом матеріалів справи встановлено.
18.12.2025 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд", як виконавцем, укладено державний контракт на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони №24-1360-VDK-25 (далі - Контракт), за умовами якого виконавець зобов`язався поставити замовнику товари для потреб безпеки і оборони, найменування, кількість, вартість (ціна) та строки поставки яких зазначені у цьому контракті та в специфікації товарів (додаток №1 до контракту), для подальшого використання Збройними Силами України, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити товар в строки та на умовах, визначених цим контрактом.
Як погоджено у пункті 1.3 Контракту, сторони визнають та підтверджують, що укладення ними цього контракту здійснюється у період дії правового режиму воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України №64 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 (із змінами), та станом на дату укладання контракту, продовженого відповідними Указами Президента України, затвердженими Законами України, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1275 від 11.11.2022 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" (зі змінами) та постанови КМУ №1178 від 12.10.2022 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (із змінами).
Відповідно до п.2.4 Контракту загальна вартість (ціна) товару за контрактом становить 606775000,00 грн.
Як погоджено п.п.4.1, 4.2 Контракту виконавець зобов`язаний поставити товар згідно з умовами цього контракту не пізніше строку, визначеного в специфікації (додаток №1). В обґрунтованих випадках сторони мають право коригувати строк поставки і приймання товару не пізніше ніж за 5 календарних днів до закінчення строку дії контракту шляхом внесення змін до цього контракту на підставі письмового звернення виконавця, яке виконавець повинен надати не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати поставки товару, зазначеної в специфікації, з обґрунтуванням та наданням документального підтвердження настання такого випадку відповідно вимог розділу 13 цього контракту.
За умовами п.7.2 Контракту у разі порушення строків поставки товару з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Відповідно до п.11.1 Контракт набирає чинності з дати його укладення та діє до 30.06.2026, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, у тому числі гарантійних.
Специфікацією товарів (додаток №1 до контракту) визначено, що товар у кількості 3250 комплектів загальною вартістю 606775000,00 грн підлягав поставці до 07.01.2026 (Т0 + 20 календарних днів, де Т0 - дата укладення контракту).
В порушення умов договору відповідачем було поставлено 650 комплектів товару, що підтверджується: актом приймання - передачі товарів оборонного призначення №1 від 02.01.2026 та видатковою накладною №2 від 02.01.2026; актом приймання - передачі товарів оборонного призначення №2 від 05.01.2026 та видатковою накладною №3 від 05.01.2026.
26.01.2026 позивачем направлено відповідачу претензію №22.1-1877 про сплату штрафних санкцій.
23.03.2026 позивачем направлено відповідачу повідомлення вих.№6-7520 про розірвання державного контракту №24-1360-VDK-25 від 18.12.2025 в односторонньому порядку у зв`язку з порушенням відповідачем строку поставки товару.
26.03.2026 відповідач листом №37 висловив заперечення щодо одностороннього розірвання контракту, зазначивши про необґрунтованість наведених позивачем підстав для його розірвання. Крім того, відповідач просив відтермінувати дату розірвання контракту з метою надання йому додаткового часу для усунення виявлених порушень, а також гарантував повне виконання взятих на себе зобов`язань до 10.05.2026.
Враховуючи, що товар у повному обсязі в погоджений контрактом строк відповідачем не був поставлений, позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 39319020,00 грн пені та 33979400,00 грн штрафу.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як встановлено ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Між сторонами укладено державний контракт на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони.
Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).
За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи не містять доказів поставки виконавцем замовнику всієї кількості обумовленого контрактом товару у визначений строк - до 07.01.2026.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
У контракті сторони погодили відповідальність виконавця: у разі порушення строків поставки товару стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, і у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19).
Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунки пені у розмірі 39319020,00 грн та штрафу у розмірі 33979400,00 грн, колегія суддів встановила, що вказані розрахунки відповідають періоду нарахування та вартості товару, щодо якого допущено прострочення, відповідно до пункту 7.2 Контракту.
Відповідач у відзиві на позовну заяву пояснював несвоєчасне виконання зобов`язань, серед іншого, затримкою поставки товару його виробником та просив зменшити розмір неустойки на 50%.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому сама по собі відсутність доведених позивачем збитків не свідчить про наявність підстав для зменшення неустойки, оскільки відповідно до ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків.
Зі змісту зазначеної норми убачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, зазначив, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить до предмета доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (постанова Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Верховний Суд у постанові від 29.04.2026 у справі №910/9544/25 наголосив, що одним із завдань застосування штрафних санкцій є стимулювання боржника до належного виконання договірних зобов`язань, тоді як їх надмірне зменшення нівелює мету існування неустойки та може призвести до порушення балансу інтересів сторін. Реалізуючи дискреційні повноваження за ч.3 ст.551 ЦК України, суд має забезпечити баланс інтересів сторін та не допустити фактичного звільнення боржника від відповідальності без належних правових підстав.
Відповідач доводить, що укладаючи контракт, він не мав у своєму розпорядженні товар, який був зобов`язаний поставити, а також не здійснював виробництво цього товару; відповідач фактично виступив в ролі посередника, який здійснював організаційні дії щодо придбання товару у третіх осіб та поставки цього товару позивачу. Виробником товару є SZ DJI TECHNOLOGY CO., LTD.
Колегія суддів враховує, що укладаючи контракт, сторони погодили усі його істотні умови, у тому числі ціну, строк виконання, штрафні санкції. Виконавець (відповідач), прийнявши на себе зобов`язання за контрактом, погодився з передбаченою у ньому відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань.
При цьому, загальний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій - 73298420,00 грн - становить 15,1% вартості товару, щодо якого допущено прострочення (485420000,00 грн). Отже, суд першої інстанції допустив арифметичну помилку, зазначивши, що відповідне співвідношення становить 25%.
Водночас слід звернути увагу, що Верховний Суд у постанові від 29.04.2026 у справі №910/9544/25 погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що загальна сума штрафних санкцій від ціни державного контракту становить 17,5%, і такі санкції не є способом отримання замовником доходів та не має каральний характер. З огляду на це, Верховний Суд зазначив, що у цьому конкретному випадку суди попередніх інстанцій врахували принципи добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, встановивши, що стягнення заявлених позивачем штрафних санкцій призведе до стимулювання боржника до належного виконання покладених на нього договірних зобов`язань та не позбавляє позивача можливості отримання передбаченої Контрактом компенсації за невиконання його умов. Також у вказаній постанові зазначено, що сторони погодили пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30-ть днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у даному випадку застосовані ставки пені та штрафу відповідають спеціальному законодавчому регулюванню відносин у сфері оборонних закупівель.
Частиною першою статті 121-1 Бюджетного кодексу України передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов`язання, пов`язаного з виконанням державного контракту з оборонних закупівель, стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% зазначеної вартості, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Саме такий розмір відповідальності сторони відтворили у пункті 7.2 Контракту.
Отже, застосовані ставки пені та штрафу самі по собі не можуть свідчити про несправедливість чи непропорційність відповідальності, оскільки відповідають визначеній законодавцем моделі відповідальності за порушення строків виконання оборонних контрактів.
Значний розмір нарахованих санкцій у цьому випадку є наслідком не завищеного розміру ставки, а значної вартості невиконаної частини зобов`язання та тривалості допущеного прострочення.
За таких обставин сам по собі розмір установлених санкцій - 0,1% пені за кожний день прострочення та 7% штрафу за прострочення понад 30 днів - не свідчить про їх надмірність чи несправедливість та не може бути самостійною підставою для зменшення неустойки.
При цьому, статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.
Невиконання чи порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міністерства оборони України (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 07.12.2023 у справі №910/10469/22).
Спірні правовідносини стосуються забезпечення потреб оборони держави в умовах воєнного стану. Невиконання або порушення строків виконання державного контракту впливає не лише на майнові інтереси замовника, а й на належну організацію забезпечення сектору оборони, оскільки придбаний за Контрактом товар призначений для забезпечення потреб Збройних Сил України. Отже, при оцінці наслідків порушення зобов`язання у цій справі підлягають врахуванню не лише можливі майнові втрати позивача, а й публічний інтерес у своєчасному виконанні оборонних закупівель.
Верховний Суд у постанові від 29.04.2026 у справі №910/9544/25 виснував, що обачливий, добросовісний учасник процедур закупівлі, який не має предмету поставки у себе, спершу б вивчив пропозиції ринку, а вже потім включався у схему непрямих поставок Силам оборони України. Приймаючи до уваги, що позивач уповноважений бути службою державного замовника, та виконує покладені на неї функції державної політики у сфері оборони Держави, порушення строків виконання Державного контракту з боку відповідача впливає на ефективність обороноздатності Держави в умовах збройної агресії країни-агресора.
Здійснюючи підприємницьку діяльність, відповідач самостійно несе ризики настання несприятливих наслідків такої діяльності. Невиконання його контрагентом власних зобов`язань належить до підприємницького ризику відповідача та саме по собі не є непередбачуваною обставиною, особливо з огляду на те, що Контракт укладено під час воєнного стану та передбачав поставку товару з-за кордону.
Отже, затримка поставки товару контрагентом відповідача сама по собі не є підставою для зменшення штрафних санкцій, а відповідні доводи відповідача підлягають відхиленню.
Водночас відповідачем не доведено належними доказами наявності форс-мажорних обставин саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.
Колегія суддів враховує, що ТОВ «Домпромбуд» листом №37 від 26.03.2026, заперечуючи проти одностороннього розірвання Контракту, просило відтермінувати дату його розірвання з метою надання додаткового часу для усунення допущених порушень та гарантувало повне виконання взятих на себе зобов`язань до 10.05.2026.
Зміст зазначеного листа свідчить про те, що станом на 26.03.2026 відповідач усвідомлював факт невиконання зобов`язання у погоджений Контрактом строк та фактично просив надати додатковий строк для його виконання. Водночас сам по собі намір виконати зобов`язання у майбутньому та прохання відтермінувати розірвання Контракту не усувають факту вже допущеного прострочення і не звільняють відповідача від відповідальності за порушення строків поставки.
Крім того, зазначений лист складений після спливу встановленого Контрактом строку поставки - 07.01.2026 - та після тривалого прострочення виконання зобов`язання. Тому наведені у ньому запевнення щодо можливості завершення поставки до 10.05.2026 характеризують подальшу поведінку відповідача, однак самі по собі не підтверджують наявності обставин, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне виконання зобов`язання, та не свідчать про винятковість випадку, достатню для зменшення розміру штрафних санкцій.
Зменшуючи розмір штрафних санкцій, суд першої інстанції врахував, що специфікацією до державного контракту від 18.12.2025 відповідачу було встановлено нетривалий строк поставки товару - до 07.01.2026, тобто менш ніж один місяць, а також, що поставка товару здійснювалася з-за кордону, а тому її виконання було пов`язане з проходженням міжнародних логістичних процедур.
Колегія суддів не вбачає підстав вважати наведені обставини такими, що свідчать про винятковість випадку та обґрунтовують зменшення розміру штрафних санкцій.
Строк поставки у 20 календарних днів був прямо погоджений сторонами. Відповідач як професійний учасник господарських відносин мав оцінити реальну можливість його дотримання з урахуванням необхідності придбання товару за кордоном та проходження міжнародних логістичних процедур.
Крім того, пункт 4.2 Контракту передбачав механізм коригування строку поставки на підставі завчасного документально обґрунтованого звернення Виконавця, однак доказів своєчасного використання відповідачем такого механізму матеріали справи не містять.
Тобто, нетривалість погодженого сторонами строку поставки та необхідність міжнародного транспортування товару у цьому випадку не можуть вважатися обставинами, які є достатніми для зменшення передбачених Контрактом штрафних санкцій.
Отже, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій з огляду на наступне:
- у встановлений строк відповідач поставив лише 650 із 3250 комплектів товару, тоді як 2600 комплектів своєчасно поставлено не було;
- передбачені договором штрафні санкції не є надмірними та не спрямовані на збагачення позивача;
- обачливий, добросовісний учасник процедур закупівлі, який не має предмету поставки у себе, спершу має вивчити пропозиції ринку, а вже потім включатися у схему непрямих поставок Силам оборони України;
- залучення відповідачем третьої особи для виконання Контракту не переносить ризик невиконання таким контрагентом своїх зобов`язань на позивача та не звільняє відповідача від відповідальності перед замовником, оскільки кожен несе свою відповідальність в межах своїх правочинів; в цьому відображається суть ризику підприємницької діяльності, пов`язаної із поставкою та закупівлею товару;
- відповідач при укладенні Контракту міг бути обізнаний з ризиками, пов`язаними з політикою КНР щодо товару, який повинен бути поставлений за Контрактом;
- позивач у даних правовідносинах реалізовує мету із закупівлі товару на потреби оборонного сектору в період збройної агресії проти України, а тому важливо враховувати не тільки можливі матеріальні втрати (збитки), а й вплив невиконаного зобов`язання на інші аспекти;
- невиконання зобов`язання призводить до невиправданого очікування поставки товару, що має негативний вплив на організацію забезпечення сектору оборони та порушення планів з формування політики закупівель для сектору оборони;
- відповідач не довів вжиття своєчасних і достатніх заходів для належного виконання зобов`язання, зокрема не скористався передбаченим п.4.2 Контракту механізмом завчасного коригування строку поставки;
- відповідач не надав належних доказів збитковості товариства або його перебування у скрутному фінансовому становищі.
З огляду на відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій, клопотання відповідача підлягало відхиленню повністю.
Згідно із п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведеного апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене рішення скасуванню в частині зменшення та відмови у стягненні 7863804,00 грн пені та 6795880,00 грн штрафу.
Крім того, відповідно до ст.129 ГПК України у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги судовий збір за її подачу підлягає стягненню з відповідача на користь апелянта.
Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" задоволити.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 12.08.2026 у справі №918/500/26 скасувати в частині зменшення та відмови у стягненні штрафних санкцій, а саме: 7863804,00 грн пені та 6795880,00 грн штрафу.
3. Резолютивну частину рішення викласти у такій редакції:
"1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд" (33001, м.Рівне, вул. Біла, буд. 5а, оф. 404, код ЄДРПОУ 44579922) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м.Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 44725823) 39319020 (тридцять дев`ять мільйонів триста дев`ятнадцять тисяч двадцять) грн 00 коп пені, 33979400 (тридцять три мільйони дев`ятсот сімдесят дев`ять тисяч чотириста) грн 00 коп штрафу та 879581 (вісімсот сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят одну) грн 04 коп судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили".
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домпромбуд" (33001, м.Рівне, вул. Біла, буд. 5а, оф. 404, код ЄДРПОУ 44579922) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (04074, м.Київ, вул. Автозаводська, 2, код ЄДРПОУ 44725823) 263874 (двісті шістдесят три тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн 31 коп судового збору за апеляційний перегляд рішення.
5. Видачу наказів доручити Господарському суду Рівненської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 01.10.2026.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Поліщук П.Я.
Суддя Миханюк М.В.