ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.09.2026 м. Дніпро Справа № 908/760/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,
суддів: Демчини Т. Ю., Кучеренко О. І.,
секретаря судового засідання Скородумової Л. В.,
представники сторін в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства "Мотор Січ" та Акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМЛЕКС "ІСКРА"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026, (суддя Давиденко І. В., повне рішення складено 11.06.2026, м. Запоріжжя) у справі № 908/760/26
за позовом Акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМЛЕКС "ІСКРА" (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд.84, ідентифікаційний код 14313866)
до відповідача Акціонерного товариства "Мотор Січ" (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників,15, ідентифікаційний код 14307794)
про стягнення 439 027,20 грн,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 928/08-07/26 від 26.03.2026) Акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМЛЕКС "ІСКРА" до Акціонерного товариства "Мотор Січ" про стягнення 439 027,20 грн за Договором підряду №17/58-юр від 07.02.2025 р.
Позов заявлено на підставі ст. 525, 526, 530, 610, 612, 626, 629, 837 Цивільного кодексу України і обґрунтовано порушенням відповідачем строків виконання робіт за договором підряду № 17/58-юр від 07.02.2025, в зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення пеню та штраф в загальному розмірі 439 027,20 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 у справі № 908/760/26 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "МОТОР СІЧ" на користь Акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМЛЕКС "ІСКРА" штраф в розмірі 106 344,00 грн та пеню в розмірі 257 317,20 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 4363,94 грн. В іншій частині позову - відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що між сторонами укладено договір підряду, за умовами якого відповідач зобов`язався виготовити та передати позивачу визначені договором деталі у погоджені строки. Встановивши факт здійснення позивачем передбаченої договором попередньої оплати та врахувавши прострочення передачі давальницької сировини, суд визначив скориговані строки виконання зобов`язань. Порівнявши їх із фактичними датами виконання робіт, суд встановив, що відповідач допустив прострочення виготовлення всіх передбачених договором деталей, яке за окремими актами становило від 139 до 355 днів. За таких обставин суд визнав наявними підстави для застосування передбаченої договором неустойки.
Водночас, перевіряючи розрахунок пені, суд дійшов висновку, що її нарахування має здійснюватися з урахуванням встановленого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України шестимісячного строку. Умови договору про нарахування пені "за кожен день прострочення", на думку суду, не встановлювали іншого строку її нарахування. У зв`язку з цим суд самостійно перерахував розмір пені та задовольнив відповідні вимоги у сумі 257 317,20 грн, відмовивши у стягненні 75 366,00 грн, нарахованих поза межами передбаченого законом строку.
Також суд визнав правомірним одночасне стягнення пені та штрафу, оскільки вони є формами неустойки, передбаченими договором та законодавством за порушення зобов`язання. Перевіривши розрахунок штрафу, суд визнав його правильним та стягнув 106 344,00 грн.
Заперечення відповідача щодо причин прострочення суд відхилив, оскільки наведені ним обставини щодо несвоєчасного надання вимірювального інструменту, сплати авансу та тривалості термічної обробки не знайшли підтвердження як такі, що об`єктивно перешкоджали своєчасному виконанню договору. Посилання на воєнний стан суд також не прийняв, оскільки договір було укладено вже в умовах воєнного стану, а сам факт його дії відповідно до умов договору не визнавався форс-мажорною обставиною без підтвердження конкретних обставин у встановленому порядку.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення неустойки, суд не встановив виняткових обставин, які б давали підстави для її зменшення. При цьому суд врахував тривалість прострочення, відсутність належного обґрунтування необхідності зменшення неустойки, значний сукупний фінансовий результат діяльності відповідача та соціальну і стратегічну значущість діяльності обох підприємств, пов`язаної з виконанням державного оборонного замовлення. Саме по собі посилання на відсутність доведених збитків позивача суд не визнав достатньою підставою для зменшення неустойки.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу, однак обмежив розмір пені встановленим законом шестимісячним строком її нарахування. У результаті позов задоволено частково: стягнуто 257 317,20 грн пені та 106 344,00 грн штрафу, а в решті вимог щодо пені відмовлено.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Акціонерне товариство "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМЛЕКС "ІСКРА" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 у справі № 908/760/26, у якій просить скасувати дане рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Стягнути з Акціонерного товариства "Мотор Січ" на користь Акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" витрати зі сплати судового збору.
Апелянт частково не погоджується з рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 у справі № 908/760/26 в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені за актами № 10, 11, 12, 13 та вважає його в цій частині таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та без повного і всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні пені за період понад шість місяців, помилково застосував положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22. На думку позивача, суд не врахував, що відповідно до Закону України від 09.01.2025 № 4196-IX Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025, а відтак припинила дію і передбачена частиною шостою статті 232 цього Кодексу норма, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Апелянт посилається на положення статті 5 Цивільного кодексу України та зазначає, що до правовідносин підлягає застосуванню закон, який діяв на момент настання відповідної обставини, а після втрати чинності Господарським кодексом України договірні відносини у спірній частині регулюються положеннями Цивільного кодексу України. При цьому, як зазначає позивач із посиланням на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2025 у справі № 920/51/23, глава 49 Цивільного кодексу України, яка регулює питання неустойки, не містить аналогічного шестимісячного обмеження періоду її нарахування, яке раніше було встановлено частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.
У зв`язку з цим апелянт вважає, що після втрати чинності Господарським кодексом України шестимісячне обмеження періоду нарахування пені не може застосовуватися як підстава для відмови у її стягненні. На думку позивача, єдиним передбаченим законом часовим обмеженням для реалізації вимоги про стягнення неустойки є спеціальна позовна давність тривалістю один рік, встановлена пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України. Оскільки нарахування пені за актами № 10, 11, 12, 13 здійснено в межах зазначеного строку позовної давності, позивач вважає безпідставною відмову суду першої інстанції у її стягненні за період, що перевищує шість місяців.
З огляду на викладене апелянт просить додатково стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 75 366,00 грн, нараховану за актами № 10 - 14 850,00 грн, № 11 - 15 525,00 грн, № 12 - 18 675,00 грн та № 13 - 26 316,00 грн, за період після спливу шести місяців від дня, коли відповідні зобов`язання мали бути виконані, до фактичного виконання зобов`язань, за умови дотримання встановленого законом строку позовної давності.
Крім того, апелянт заявляє клопотання про розгляд апеляційної скарги у закритому судовому засіданні. В обґрунтування такого клопотання зазначає, що предметом спору є правовідносини, пов`язані з контрактом на придбання та обслуговування обладнання, яке використовується позивачем як підприємством оборонно-промислового комплексу, а відкритий розгляд справи в умовах воєнного стану, на думку позивача, може створити ризик розголошення службової інформації з обмеженим доступом та завдати шкоди національній безпеці й обороні України. При цьому апелянт посилається на статтю 8 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що розгляд справи судом першої інстанції також здійснювався у закритому судовому засіданні.
Таким чином, позивач просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 у справі № 908/760/26 у частині відмови у стягненні пені за актами № 10, 11, 12, 13 понад шестимісячний період та додатково стягнути з відповідача 75 366,00 грн пені, посилаючись на те, що на момент розгляду спору положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України втратили чинність, а чинне цивільне законодавство не встановлює шестимісячного обмеження періоду нарахування неустойки.
Також з апеляційною скаргою звернулось акціонерне товариство "Мотор Січ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 у справі № 908/760/26, у якій просить дане рішення в частині задоволених позовних вимог - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" до Акціонерного товариства "Мотор Січ" про стягнення штрафу та пені відмовити повністю.
У разі якщо Центральний апеляційний господарський суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення неустойки з АТ "Мотор Січ", керуючись частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України зменшити розмір неустойки (штрафу та пені) на 100% (до 0,00 грн), з огляду на не співмірність суми неустойки з прибутком АТ "Мотор Січ" за договором, наслідки порушення зобов`язання, відсутність збитків у АТ "НВК "Іскра" та виключно каральну мету застосування неустойки. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги стягнути з Акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" на користь Акціонерного товариства "Мотор Січ".
Насамперед апелянт вказує на неврахування судом обставин прострочення кредитора, які, на його думку, безпосередньо впливають на визначення періоду відповідальності відповідача. Зазначає, що судом встановлено затримку позивача у передачі давальницької сировини на 8 днів, а також здійснення попередньої оплати лише 26.03.2025, тобто після спливу первісного строку виготовлення першої партії деталей. Крім того, виготовлені деталі протягом загалом 38 днів перебували у володінні позивача для проведення термічної обробки, у зв`язку з чим відповідач фактично був позбавлений можливості продовжувати роботи з ними. За твердженням апелянта, зазначені обставини підлягали врахуванню відповідно до частини четвертої статті 612 та статті 851 Цивільного кодексу України, однак суд безпідставно не виключив відповідні періоди з часу прострочення та нарахував неустойку за весь визначений ним період.
Апелянт також не погоджується з відмовою суду у зменшенні розміру неустойки. На його думку, заявлена до стягнення сума санкцій є неспівмірною з економічними наслідками порушення, оскільки перевищує плановий прибуток від виконання конкретного договору, тоді як продукція в результаті була повністю виготовлена та прийнята позивачем без зауважень, а реальних збитків позивач не довів. При цьому апелянт вважає необґрунтованим підхід суду, який оцінював співмірність неустойки із загальним річним прибутком підприємства, а не з економічними результатами виконання саме спірного договору. За таких обставин апелянт вважає, що суд мав оцінити співвідношення неустойки з наслідками конкретного порушення та вирішити питання про її зменшення відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України.
Крім того, апелянт посилається на неповноту мотивування рішення та неналежну оцінку судом істотних доводів відповідача. Зокрема, на його думку, суд не надав належної оцінки обставинам затримки передачі сировини та перебування деталей у володінні позивача, хоча ці обставини мають безпосереднє значення для визначення періоду прострочення та розміру відповідальності. Допущені в рішенні неточності у датах, на переконання апелянта, також свідчать про неналежне дослідження первинних документів. Посилання суду на те, що він не зобов`язаний надавати відповідь на кожен довід сторони, апелянт вважає безпідставним у цьому випадку, оскільки залишені без оцінки обставини, на його думку, є визначальними для правильного вирішення спору.
Окремо апелянт заперечує висновки суду щодо вини відповідача у простроченні виконання зобов`язань та посилається на обставини, пов`язані з воєнним станом. Зазначає, що виробничий процес здійснювався в умовах систематичних повітряних тривог, а зупинення роботи під час таких сигналів було зумовлене вимогами безпеки та відповідними внутрішніми розпорядчими документами підприємства і Міністерства оборони України. Тому, на думку апелянта, такі періоди не могли бути поставлені йому у вину без належної оцінки причинно-наслідкового зв`язку між безпековими обставинами та порушенням строків виконання договору. Апелянт також звертає увагу на стратегічний статус підприємства та вважає, що застосування значних санкцій за відсутності доведених збитків позивача має оцінюватися з урахуванням особливостей діяльності підприємства оборонно-промислового комплексу.
Отже, апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно визначив період прострочення, не врахував прострочення кредитора та обставини, які впливали на можливість своєчасного виконання договору, безпідставно відмовив у зменшенні неустойки та не надав належної оцінки істотним доводам і доказам відповідача. У зв`язку з цим просить рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати або змінити.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Акціонерне товариство "Науково-виробничий комплекс "Іскра" подало відзив на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Мотор Січ", у якому просить апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 у справі № 908/760/26 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 106 344,00 грн та пені у розмірі 257 317,20 грн - без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, позивач зазначає, що визначені у Переліку робіт № 1 строки виконання робіт не були поставлені у залежність від отримання авансового платежу. Затримка передачі сировини, за твердженням позивача, становила лише 8 днів, у зв`язку з чим роботи підлягали виконанню до 20.03.2025 та 30.04.2025 відповідно. Водночас термічна обробка переданих деталей була здійснена позивачем уже після спливу встановлених договором строків, що підтверджується актами від 28.04.2025 та 14.05.2025. Таким чином, на думку позивача, саме відповідач допустив прострочення виконання договірних зобов`язань, а наведені ним обставини не свідчать про відсутність його вини у порушенні строків.
Позивач також заперечує проти доводів відповідача про неспівмірність нарахованих штрафних санкцій із його фінансовим становищем, зазначаючи, що відповідач порівнює їх розмір із прибутком, отриманим виключно за спірним договором, тоді як для оцінки його фінансового стану слід враховувати результати господарської діяльності підприємства в цілому. За даними позивача, прибуток відповідача за 2025 рік становив 1,665 млрд грн, тоді як загальний розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій складає 439 027,20 грн. При цьому позивач наголошує на значній тривалості прострочення виконання зобов`язань, яка становила від 139 до 355 днів, та зазначає, що жодна з деталей не була виготовлена відповідачем у встановлений договором строк. Крім того, додаткову угоду щодо продовження строків виконання робіт відповідач, за твердженням позивача, ініціював лише після отримання претензії, що, на його думку, свідчить про відсутність своєчасних дій з боку відповідача щодо врегулювання питання виконання договірних зобов`язань. Посилання відповідача на практику Верховного Суду позивач вважає нерелевантними до встановлених у цій справі обставин.
Щодо наведених відповідачем зауважень до рішення суду першої інстанції позивач зазначає, що зазначення на сторінці 6 рішення дати отримання авансового платежу як 2026 року є технічною опискою, оскільки надалі у тексті рішення правильно зазначено 2025 рік. При цьому дата укладення додаткової угоди судом зазначена правильно, а факт порушення відповідачем строків виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт.
Стосовно посилань відповідача на обставини воєнного стану як на підставу для звільнення від відповідальності позивач зазначає, що договір укладено вже в умовах воєнного стану, а відповідно до пункту 7.5 договору сам по собі факт дії воєнного стану не визнається обставиною непереборної сили. Крім того, відповідачем не надано сертифіката Торгово-промислової палати України на підтвердження існування конкретних форс-мажорних обставин, які унеможливлювали виконання ним саме спірних договірних зобов`язань у відповідний період. Надана відповідачем довідка обласної військової адміністрації, на думку позивача, лише підтверджує наявність повітряних тривог, але не свідчить про неможливість виконання робіт після отримання необхідної сировини та не встановлює причинно-наслідкового зв`язку між такими обставинами та допущеним простроченням.
Позивач також зазначає, що статус підприємства відповідача як підприємства оборонно-промислового комплексу був врахований судом першої інстанції при вирішенні спору. При цьому обидві сторони є підприємствами, що мають значення для функціонування оборонно-промислового комплексу, а відповідач, будучи співвиконавцем державного замовлення, навпаки, мав бути зацікавлений у належному та своєчасному виконанні взятих на себе договірних зобов`язань. На думку позивача, сам по собі статус відповідача як підприємства ОПК не може бути підставою для зменшення розміру передбачених договором штрафних санкцій.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ "Мотор Січ" заперечує проти задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" та зазначає, що висновок суду першої інстанції про обмеження періоду нарахування пені шестимісячним строком відповідає положенням частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, чинним на момент виникнення та порушення спірних договірних зобов`язань. На думку відповідача, подальше припинення дії Господарського кодексу України не має зворотної дії та не може бути підставою для збільшення обсягу його відповідальності за порушення, що мало місце у першій половині 2025 року. Крім того, відповідач посилається на положення частини четвертої статті 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 09.01.2025 № 4196-IX, які, за його твердженням, встановлюють особливий режим щодо застосування додаткових штрафних санкцій до виконавців державних контрактів з оборонних закупівель, що виконуються в умовах воєнного стану.
Відповідач також вказує на прострочення виконання договірних обов`язків самим позивачем, зокрема на несвоєчасну передачу давальницької сировини на 8 календарних днів та несвоєчасну сплату передбаченого договором авансу. Посилається на те, що відповідно до технології виконання робіт виготовлені деталі передавалися позивачу для проведення термічної обробки та лабораторних випробувань, у зв`язку з чим деталі "Корпус" перебували у позивача 11 днів, а деталі "Накривка" - 29 днів. На думку відповідача, зазначені обставини свідчать про прострочення кредитора та виключають його відповідальність за порушення строків виконання робіт.
Крім того, відповідач вважає заявлені до стягнення штрафні санкції неспівмірними з наслідками порушення зобов`язання. Зазначає, що вже стягнута судом першої інстанції неустойка у розмірі 363 661,20 грн перевищує плановий прибуток від виконання спірного договору, який, за його розрахунками, становить 232 698,68 грн, а у разі задоволення апеляційної скарги загальний розмір неустойки становитиме 439 027,20 грн. При цьому позивачем, за твердженням відповідача, не доведено понесення реальних збитків, додаткових витрат чи упущеної вигоди внаслідок порушення строків виконання робіт.
Окремо відповідач посилається на безпекові обставини, пов`язані з воєнним станом, зокрема систематичні повітряні тривоги, які, на його думку, об`єктивно впливали на безперервність виробничого процесу та зумовлювали необхідність зупинення обладнання і працівників для перебування в укриттях. На підтвердження зазначеного посилається на довідку обласної військової адміністрації, внутрішній наказ підприємства та документи Міністерства оборони України.
Враховуючи наведене, відповідач просить апеляційну скаргу АТ "НВК "Іскра" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 у справі № 908/760/26 в частині відмови у стягненні 75 366,00 грн пені - без змін.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Стефанів Т. В. (доповідач), судді - Демчина Т. Ю., Кучеренко О. І.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Мотор Січ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 у справі № 908/760/26. Витребувано з Господарського суду Запорізької області справу №908/760/26.
17.07.2026 справа № 908/760/26 надійшла на адресу Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМЛЕКС "ІСКРА" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 у справі № 908/760/26.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2026 призначено справу № 908/1238/26 до розгляду в судовому засіданні на 23.09.2026 об 11 год. 00 хв.
Об`єднано апеляційну скаргу акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМЛЕКС "ІСКРА" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026, у справі № 908/760/26 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Мотор Січ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 у справі № 908/760/26.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2026 заяву представника Акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМЛЕКС "ІСКРА" - Деревянко Данила Валерійовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 908/760/26 задоволено.
24.07.2026 на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" про розгляд справи № 908/760/26 в закритому режимі.
17.09.2026 на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Акціонерного товариства "Мотор Січ" про розгляд справи без особистої участі представника, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 року у справі № 908/760/26 - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Мотор Січ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 року у справі № 908/760/26 - задовольнити повністю. Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 року у справі № 908/760/26 в частині задоволених позовних вимог - скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" до Акціонерного товариства "Мотор Січ" про стягнення штрафу та пені відмовити повністю. У разі якщо Центральний апеляційний господарський суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення неустойки з АТ "Мотор Січ", керуючись частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України - зменшити розмір неустойки (штрафу та пені) на 100% (до 0,00грн.), з огляду на неспівмірність суми неустойки з прибутком АТ "Мотор Січ" за договором, наслідки порушення зобов`язання, відсутність збитків у АТ "НВК "Іскра" та виключно каральну мету застосування неустойки. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги стягнути з Акціонерного товариства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" на користь Акціонерного товариства "Мотор Січ"
23.09.2026 в судове засідання представники позивача, відповідача наданим процесуальним правом не скористались та не забезпечили явку в судове засідання повноважних представників.
Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності зазначених представників сторін.
У судовому засіданні 23.09.2026 колегією суддів оголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) у справі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
07.02.2025 між Акціонерним товариством "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (далі Позивач, АТ "НВК "ІСКРА", Замовник) та Акціонерним товариством "МОТОР СІЧ" відокремлений підрозділ "Лубенський верстатобудівний завод" Публічного акціонерного товариства "Мотор Січ" (далі - Відповідач, ЛВЗ АТ "МОТОР СІЧ", Виконавець) укладено Договір підряду № 17/58-юр (далі за текстом - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає Виконавцеві, а Виконавець приймає на себе, зобов`язання виконати за плату роботи згідно Переліку робіт (додатки до цього Договору), а Замовник зобов`язується прийняти виконані Роботи й оплатити вартість згідно цього Договору.
Згідно з п. 1.2 Договору, їх кількість та якісні показники, ціна за одиницю та по позиціях, термін виконання Робіт, а також загальна вартість Робіт вказується в Переліку Робіт (додаток до цього Договору), що з моменту підписання Сторонами складає невід`ємну частину Договору. Залишок відходів від ДС для повернення Замовнику вказується в Додатку №2 до цього Договору. Код класифікатора ДК 021:2015 -99999999-9.
Підставою для укладання Договору є державний контракт від 29.12.2023 № 220/11/1/23/222 (п. 1.3 Договору).
Відповідно до п. 1.5 Договору, для виконання Робіт Замовник надає Виконавцеві давальницьку сировину (надалі - ДС) в термін до 24.02.2025. Кількість та комплектність ДС, заставна вартість визначені в додатку №2, що є невід`ємною частиною Договору. Право власності на ДС належить Замовникові. При несвоєчасному або не в повному обсязі передачі Замовником давальницької сировини згідно Додатку № 2 до цього Договору, виконавець має право перенести термін виконання Договору на термін прострочення передачі ДС Замовником.
Пунктом 1.9 Договору визначено, що строк виконання робіт - згідно графіку в Переліку Робіт (додатки до цього Договору).
Згідно з п. 2.2 Договору, загальна вартість робіт за Договором складає 1 519 200,00 грн, у тому числі ПДВ 253200,00 грн.
Відповідно до п. 2.4 Договору, розрахунки по Договору здійснюється в національній валюті України, в безготівковій формі, в наступному порядку:
- 50% (п`ятдесят) від вартості Робіт попередня оплата протягом 20 (двадцять) банківських днів з моменту надання Виконавцем Замовнику електронною поштою рахунку-фактури на оплату відповідних Робіт;
- 50% (п`ятдесят) від вартості Робіт Замовник оплачує протягом 20 (двадцяти) банківських днів після приймання виконаних Робіт на складі Замовника, але не пізніше, ніж протягом 25 (двадцяти п`яти) робочих днів з дати підписання Акту прийому-передачі ДС після виконання Робіт, за винятком випадку, коли Акт із переліком претензій було складено у строк, вказаний у п. 4.5 Договору.
Пунктом 3.1.3 Договору визначено, що Виконавець зобов`язаний виконати Роботи відповідно до вимог креслення (п.1.4 Договору) та Переліку робіт № 1 (Додаток 1 Договору) в строк, визначений Договором.
Згідно до п. 3.1.4 Договору, виконавець зобов`язаний направити деталі та взірці Замовнику для виконання термічної обробки і проведення механічних випробувань, а також згідно з п. 3.1.7 Договору , здійснити передачу деталей після виконання Робіт на територію Замовника за рахунок виконавця для проходження контролю з наданням наступних документів:рахунок-фактура, документ, який підтверджує якість (етикетка з відміткою про перевірку якості ВТК- оформлюється окремо на кожну деталь або партію деталей одного найменування, акт приймання-передачі деталей (додаток №4 до Договору),акт виконаних робіт (додаток №; 5 до Договору). Крім того, надати у встановлені законодавством строки накладні в електронній формі, зареєстровані у строки, зазначені у Податковому кодексі України.
Відповідно до умов Договору Замовник зобов`язаний надати Виконавцеві ДС для виконання Робіт на адресу Виконавця за рахунок Замовника, через представника та з оформленням Акту приймання-передачі (додаток №3 до Договору) (п. 3.3.1 Договору), виконати термічну обробку деталей та взірців і провести механічні випробування за рахунок Замовника (п.3.3.4 Договору), направити деталі після виконання термічної обробки для подальшої механічної обробки Виконавцю (п. 3.3.5 Договору).
Згідно з п. 4.1 Договору, приймання виконаних Робіт Замовником здійснюється після позитивних результатів контролю згідно карт технічного контролю виконаного впродовж 20-ти робочих днів з дати доставки деталей на склад Замовника.
Відповідно до п. 8.2 Договору, за перевищення передбачених цим Договором строків виконання Робіт Виконавець сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості робіт з яких прострочено виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору, у відповідності до Переліку робіт №1 від 07.02.2025р. (в редакції Додаткової угоди №1 від 10.04.2025р.) Виконавець зобов`язався виконати такі роботи загальною вартістю 1 519 200,00 грн:
- виготовлення вЮ8.034.458 "Корпус" без виконання термічної обробки та п.1, 5, 6, 7 технічних вимог КД у кількості 4 од., строк виконання до 20.03.2025, вартість за одиницю без ПДВ -129 000,00 грн, сума без ПДВ - 516 000,00 грн;
- виготовлення вЮ8.046.528 "Накривка" без виконання термічної обробки та п.1, 3, 5, 6 технічних вимог КД у кількості 4 од., строк виконання до 22.04.25, вартість за одиницю без ПДВ -187 500,00 грн, сума без ПДВ - 750 000,00 грн.
Відповідно до п.2 Переліку робіт № 1 в редакції додаткової угоди №1, Замовник повинен надати Виконавцю вимірювальний інструмент: для заміру канавок деталі "вЮ8.034.458 "Корпус" Ш 194.2Н9 (поз.2), Ш158 (поз.3), Ш160Н9 (поз.5,8), Ш19.7 шириною 3.6 (поз.3) для заміру канавок деталі вЮ8.046.528 "Накривка" Ш190Н9 (воз.4), Ш214.2Н9 (поз.3), Ш125 (поз.5), Ш174 (головний вид), Ш149.7 шириною 3.6 (поз.4) розріз З-З.
Інші умови виконання Робіт згідно Договору залишаються незмінними(п.4 Переліку робіт №1).
На виконання п. 1.5. Договору Замовник надав Виконавцю давальницьку сировину, що підтверджується підписаними Актами приймання-передачі давальницької сировини для виконання Робіт:
- №1 від 11.02.2025, заставна вартість 10 000,00 грн без ПДВ;
- №2 від 13.02.2025 заставна вартість 133 800,00 грн без ПДВ;
- №3 від 04.03.2025 заставна вартість 16 000,00 грн без ПДВ.
Роботи, визначені в Переліку робіт №1, Виконавцем виконані про що складено акти приймання-передачі Деталей після виконання Робіт:
- №1 від 07.08.2025, Виконавець передав, а Замовник прийняв "Виготовлення вЮ8.034.458 "Корпус" без виконання термічної обробки та п. 1,5,6,7 технічних вимог КД", 1 одиниця;
- №2 від 19.08.2025 Виконавець передав, а Замовник прийняв "Виготовлення вЮ8.034.458 "Корпус" без виконання термічної обробки та п. 1,5,6,7 технічних вимог КД", 1 одиниця;
- №3 від 02.09.2025 Виконавець передав, а Замовник прийняв "Виготовлення вЮ8.034.458 "Корпус" без виконання термічної обробки та п. 1,5,6,7 технічних вимог КД", 1 одиниця;
- №5 від 03.10.2025 Виконавець передав, а Замовник прийняв "Виготовлення вЮ8.046.528 "Накривка" без виконання термічної обробки та п. 1,3,5,6 технічних вимог КД", 1 одиниця.
А також акти приймання-передачі Деталей після виконання доопрацювання:
- № 15 від 05.01.2026, Виконавець передав, а Замовник прийняв "Виготовлення вЮ8.046.528 "Накривка" без виконання термічної обробки та п. 1,3,5,6 технічних вимог КД", 1 одиниця;
- №16 від 08.01.2026, Виконавець передав, а Замовник прийняв "Виготовлення вЮ8.046.528 "Накривка" без виконання термічної обробки та п. 1,3,5,6 технічних вимог КД", 1 одиниця;
- №18 від 22.01.2026, Виконавець передав, а Замовник прийняв "Виготовлення вЮ8.046.528 "Накривка" без виконання термічної обробки та п. 1,3,5,6 технічних вимог КД", 1 одиниця;
- №19 від 10.03.2026, Виконавець передав, а Замовник прийняв "Виготовлення вЮ8.034.458 "Корпус" без виконання термічної обробки та п. 1,5,6,7 технічних вимог КД", 1 одиниця (акт підписано лише відповідачем, скільки на час звернення з позовом деталь вЮ8.034.458 "Корпус" перебуває на вхідному контролі).
АТ "НВК "ІСКРА" на виконання умов Договору (п. 2.4) здійснило 50% передплати за послуги на суму 759600,00 грн, що підтверджено платіжною інструкцією №65 від 26.03.2026.
За результатом виконаних робіт сторонами складено та підписано Акти виконаних робіт:
- № 1 від 07.08.2025, прийнято виготовлення 1 одиниці деталі вЮ8.034.458 "Корпус" без виконання термічної обробки та п. 1,5,6,7 технічних вимог КД", вартістю 154 800,00 грн з ПДВ,
- № 2 від 19.08.2025, прийнято виготовлення 1 одиниці деталі вЮ8.034.458 "Корпус" без виконання термічної обробки та п. 1,5,6,7 технічних вимог КД", вартістю 154 800,00 грн з ПДВ,
- № 3 від 02.09.2025, прийнято виготовлення 1 одиниці деталі вЮ8.034.458 "Корпус" без виконання термічної обробки та п. 1,5,6,7 технічних вимог КД", вартістю 154 800,00 грн з ПДВ,
- № 5 від 03.10.2025, прийнято виготовлення 1 одиниці деталі вЮ8.046.528 "Накривка" без виконання термічної обробки та п. 1,3,5,6 технічних вимог КД", вартістю 225000,00 грн з ПДВ,
- № 10 від 05.01.2026, прийнято виготовлення 1 одиниці деталі вЮ8.046.528 "Накривка" без виконання термічної обробки та п. 1,3,5,6 технічних вимог КД", вартістю 225000,00 грн з ПДВ,
- № 11 від 08.01.2026, прийнято виготовлення 1 одиниці деталі вЮ8.046.528 "Накривка" без виконання термічної обробки та п. 1,3,5,6 технічних вимог КД", вартістю 225000,00 грн з ПДВ,
- №13 від 10.03.2026, прийнято виготовлення 1 одиниці деталі вЮ8.034.458 "Корпус" без виконання термічної обробки та п. 1,5,6,7 технічних вимог КД", вартістю 154 800,00 грн з ПДВ (підписаний лише зі сторони Відповідача, оскільки деталь вЮ8.034.458 "Корпус" перебуває на вхідному контролі на час звернення з позовом).
В зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання робіт за Договором, позивач направив відповідачу претензію № 238/12-03-юр від 30.01.2026, якою навів розрахунок штрафу та пені, а також заявив про зобов`язання їх сплатити протягом 7 днів в розмірі 335 646,00 грн пені та 106 344,00 грн штрафу.
Відповідач з претензією не погодився, направив позивачу відповідь вих. № 301 від 02.03.2026, якою зазначив, що значний обсяг робіт завершено, значна частина робіт виконана та прийнята Замовником без претензій по якості та строкам виконання робіт.
Також відповідач запропонував до підписання проект Додаткової угоди № 2 від 02.03.2026, якою буде встановлено строк виконання робіт за Договором до 31 березня 2026 включно.
АТ "НВК "ІСКРА" відхилено пропозицію укладання Додаткової угоди № 2 до Договору.
За порушення строків виконання робіт до Договором позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 106344,00 грн та пеню в розмірі 332 683,20 грн.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду, за результатом розгляду прийнято оскаржуване рішення.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, надані на їх обґрунтування докази, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження є рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "МОТОР СІЧ" на користь Акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМЛЕКС "ІСКРА" штраф в розмірі 106 344,00 грн та пеню в розмірі 257 317,20 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 4363,94 грн. В іншій частині позову - відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідач, за умовами укладеного між сторонами договору підряду, зобов`язався у визначені договором строки виготовити та передати позивачу передбачені договором деталі. Встановивши факт отримання відповідачем необхідних для виконання робіт матеріалів та попередньої оплати, а також врахувавши допущене позивачем прострочення передачі давальницької сировини, суд визначив скориговані строки виконання зобов`язань та встановив факт прострочення відповідачем виготовлення всіх передбачених договором деталей на строк від 139 до 355 днів.
З огляду на встановлений факт порушення строків виконання робіт суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування передбачених договором штрафних санкцій. При цьому, перевіривши розрахунок пені, суд застосував положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та обмежив період її нарахування шістьма місяцями, у зв`язку з чим стягнув 257 317,20 грн пені та відмовив у стягненні 75 366,00 грн пені, нарахованої поза межами такого строку. Одночасне стягнення пені та штрафу суд визнав допустимим, у зв`язку з чим стягнув з відповідача 106 344,00 грн штрафу.
Доводи відповідача щодо відсутності його вини у простроченні, пов`язані з несвоєчасним наданням позивачем необхідних матеріалів, авансуванням та тривалістю термічної обробки, суд визнав необґрунтованими, оскільки не встановив їх впливу на можливість своєчасного виконання зобов`язань. Посилання на воєнний стан також відхилено з огляду на умови договору та відсутність належного підтвердження конкретних обставин непереборної сили.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення неустойки, суд не встановив передбачених законом підстав для її зменшення, врахувавши тривалість прострочення, обсяг порушення зобов`язань, фінансові показники діяльності відповідача та характер діяльності обох сторін як підприємств, залучених до виконання державного оборонного замовлення. Відсутність доказів понесення позивачем збитків сама по собі не була визнана достатньою підставою для зменшення неустойки.
Таким чином, суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги про стягнення штрафних санкцій у межах установленого законом періоду їх нарахування та частково задовольнив позов, стягнувши з відповідача 257 317,20 грн пені та 106 344,00 грн штрафу.
Апеляційний господарський суд погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Спірні правовідносини виникли з договору підряду №17/58-юр від 07.02.2025, за яким до правовідносин сторін підлягають застосуванню, зокрема, положення статей 837, 846, 854 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин першої, другої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Частиною першою статті 846 цього Кодексу передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а відповідно до статті 629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Умовами укладеного між сторонами договору, зокрема пунктами 1.9, 3.1.3, визначено, що строки виконання робіт встановлюються відповідно до графіка, наведеного у Переліку робіт №1, який є невід`ємною частиною договору.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, давальницьку сировину було передано відповідачу за актом №3 від 04.03.2025 із затримкою на 8 днів. При цьому умовами договору передбачено право виконавця у разі несвоєчасної передачі давальницької сировини перенести строк виконання робіт на відповідний період затримки.
Зазначену обставину суд першої інстанції не залишив поза увагою, а врахував шляхом відповідного коригування строків виконання робіт. Таким чином, навіть з урахуванням восьмиденної затримки передачі сировини відповідач мав виготовити чотири деталі "Корпус" без термічної обробки та відповідних частин технічних вимог до 20.03.2025, а чотири деталі "Накривка" - до 30.04.2025.
Водночас матеріалами справи підтверджується, що роботи виконувалися відповідачем із істотним порушенням погоджених сторонами строків. Зокрема, відповідно до підписаних сторонами актів виконаних робіт прострочення становило 139 днів за актом №1, 151 день - за актом №2, 165 днів - за актом №3, 155 днів - за актом №5, 249 днів - за актом №10, 252 дні - за актом №11, 266 днів - за актом №12 та 355 днів - за актом №13.
Отже, жодна з передбачених договором деталей не була виготовлена у встановлений договором та скоригований з урахуванням затримки передачі сировини строк. З огляду на тривалість такого прострочення - від 139 до 355 днів - посилання відповідача на окремі обставини, які мали місце під час виконання договору, самі по собі не можуть свідчити про відсутність порушення або звільняти його від відповідальності за весь період прострочення.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно з частиною першою статті 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом. Частиною четвертою статті 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не могло бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Разом з тим встановлений судом факт несвоєчасної передачі давальницької сировини на 8 днів не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за подальше прострочення тривалістю від 139 до 355 днів. Суд першої інстанції врахував цю обставину при визначенні строків виконання, а відповідач не довів наявності причинного зв`язку між такою затримкою та неможливістю виконання робіт у подальшому протягом усього заявленого періоду прострочення.
Колегія суддів вказує на те, що не спростовують висновків суду посилання відповідача на несвоєчасну сплату авансового платежу. Строки виконання робіт визначені сторонами у Переліку робіт №1, окремо від умов щодо попередньої оплати, передбачених пунктом 2.4 договору. При цьому відповідач не довів, що платіж від 26.03.2025 за платіжною інструкцією №65 об`єктивно унеможливив виконання робіт у встановлені та скориговані строки.
Не може бути визнана належною підставою для звільнення від відповідальності й термічна обробка деталей силами позивача. Як встановлено судом, відповідні деталі були передані для термічної обробки за актами від 28.04.2025 та 14.05.2025, тобто вже після спливу встановлених строків виконання робіт, тоді як роботи, строк виконання яких настав раніше, передбачали виготовлення деталей без термічної обробки. Відповідач також не надав належних доказів того, що перебування деталей на термічній обробці протягом 38 днів об`єктивно унеможливило виконання інших робіт та саме з цієї причини призвело до подальшого прострочення.
При цьому відповідач не довів, що після виникнення обставин, на які він посилається як на перешкоди у виконанні договору, своєчасно повідомляв позивача про неможливість виконання робіт у встановлені строки, вимагав їх зміни або скористався передбаченим статтею 851 ЦК України правом на зупинення робіт у зв`язку з ненаданням замовником матеріалу.
Натомість проект додаткової угоди №2 щодо зміни строків виконання робіт відповідач направив лише 02.03.2026, тобто після отримання претензії позивача. Доказів того, що до цього часу відповідач належним чином ініціював зміну договірних строків або погодження іншого порядку виконання робіт, матеріали справи не містять.
Відповідно до частини першої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. За частиною другою цієї статті відсутність вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Посилання відповідача на воєнний стан також не спростовують висновків суду першої інстанції. Договір укладено 07.02.2025, тобто після введення воєнного стану в Україні, а тому відповідач, здійснюючи господарську діяльність та погоджуючись на виконання відповідних робіт у визначені договором строки, був обізнаний про існування відповідних загальних ризиків та мав оцінити можливість належного виконання взятих на себе договірних зобов`язань.
Крім того, відповідач був обізнаний про обсяги, строки та призначення робіт, які виконувалися в межах державного контракту №220/11/1/23/222 від 29.12.2023 з Міністерством оборони України.
Відповідно до пункту 7.5 договору сторони погодили, що сам факт дії воєнного стану не є форс-мажорною обставиною, а виникнення виняткових обставин, зокрема окупації, знищення виробництва чи обладнання тощо, має підтверджуватися відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України.
Такого сертифіката відповідач суду не надав. Довідка Полтавської обласної військової адміністрації №03-01/600 від 17.02.2026 підтверджує факт оголошення повітряних тривог, однак сама по собі не підтверджує об`єктивної неможливості виконання відповідачем конкретних робіт у конкретний період, не визначає тривалості такої неможливості та не встановлює причинного зв`язку між відповідними обставинами та простроченням виконання спірного договору.
Так само внутрішні накази відповідача щодо порядку дій працівників під час повітряних тривог підтверджують організацію діяльності підприємства за відповідних умов, однак не є самостійним доказом об`єктивної неможливості виконання договірних зобов`язань у визначені строки.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях відповідача порушення договірних зобов`язань та підстав для застосування передбаченої договором відповідальності.
Відповідно до пункту 8.2 договору за прострочення виконання робіт передбачено пеню у розмірі 0,1 % від вартості робіт за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - штраф у розмірі 7 % від вартості відповідних робіт.
Застосування одночасно пені та штрафу за одне порушення зобов`язання не суперечить положенням цивільного законодавства та узгоджується з умовами укладеного сторонами договору. Відповідний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19, відповідно до якого пеня та штраф є формами однієї відповідальності, а їх одночасне стягнення не суперечить статті 61 Конституції України.
Розрахунок штрафу у сумі 106 344,00 грн судом першої інстанції перевірено та визнано правильним.
Щодо вимог про зменшення розміру неустойки колегія суддів зазначає, що за частиною третьою статті 551 цк України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, зменшення неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, а особа, яка заявляє відповідне клопотання, має довести існування обставин, що обумовлюють необхідність такого зменшення.
Як правильно враховано судом першої інстанції, підстави та розмір можливого зменшення неустойки мають визначатися індивідуально з урахуванням сукупності обставин конкретної справи. При цьому суд не повинен допускати фактичного звільнення боржника від відповідальності без належних правових та фактичних підстав. Такий підхід відповідає висновкам об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.
Саме по собі посилання відповідача на відсутність збитків у позивача не є достатньою підставою для зменшення неустойки, оскільки відповідно до статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків. Не свідчить про необхідність зменшення неустойки й прийняття позивачем виконаних робіт без зауважень, оскільки це не змінює встановленого факту порушення погоджених сторонами строків.
Посилання відповідача на співвідношення розміру неустойки з прибутком за конкретним договором також не свідчить про її неспівмірність. При оцінці майнового стану суб`єкта господарювання має враховуватися його діяльність у цілому, а не економічний результат окремої господарської операції. При цьому, як встановлено судом першої інстанції, прибуток відповідача за 2025 рік становив 1 665 051 000 грн.
За таких обставин присуджений розмір неустойки не може бути визнаний таким, що створює для відповідача надмірний тягар або позбавляє його можливості здійснювати господарську діяльність. Водночас колегія суддів враховує характер порушення та його тривалість: прострочення виконання робіт становило від 139 до 355 днів, тобто мало істотний, а не незначний характер.
Посилання відповідача на низьку рентабельність окремої господарської операції саме по собі також не є винятковою обставиною, яка зумовлювала б необхідність зменшення неустойки.
Не змінює наведених висновків і посилання на статус відповідача як підприємства оборонно-промислового комплексу. Суд першої інстанції цю обставину врахував. Водночас відповідний статус мають обидві сторони спору, а виконання робіт за договором пов`язане з реалізацією державного оборонного замовлення.
За встановлених обставин стратегічне значення діяльності відповідача саме по собі не може бути підставою для звільнення його від договірної відповідальності або автоматичного зменшення санкцій. Навпаки, виконання договірних зобов`язань у межах оборонного замовлення в умовах воєнного стану має особливе значення, що зумовлює необхідність належного та своєчасного виконання взятих на себе зобов`язань усіма суб`єктами, залученими до відповідних господарських правовідносин.
Щодо доводів відповідача про неповноту мотивування рішення суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що наведені ним обставини були предметом дослідження та оцінки суду. Зокрема, судом встановлено факт затримки передачі сировини та враховано його при визначенні строків виконання, досліджено обставини термічної обробки деталей та здійснення авансового платежу.
Саме по собі те, що суд першої інстанції не надав окремої розгорнутої відповіді на кожне твердження сторони, не свідчить про неповноту мотивування, якщо з рішення вбачається оцінка визначальних для вирішення спору обставин та зрозумілі мотиви, з яких суд виходив, ухвалюючи рішення.
Не є підставою для скасування рішення й зазначені відповідачем технічні описки щодо дат. Зокрема, зазначення в окремих фрагментах рішення дати авансового платежу 26.03.2026 замість 26.03.2025 та дати додаткової угоди 10.04.2026 замість 10.04.2025 за змістом рішення є очевидними технічними помилками, оскільки з інших його положень однозначно встановлюються правильні дати відповідних подій.
Зазначені описки не були покладені судом в основу висновків щодо наявності прострочення та не вплинули на правильність вирішення спору. Відповідно до статті 243 Господарського процесуального кодексу України такі помилки можуть бути виправлені судом, який ухвалив рішення, та самі по собі не є підставою для його скасування відповідно до статті 277 цього Кодексу.
Окремо колегія суддів вважає за необхідне надати оцінку доводам апеляційної скарги АТ "НВК "Іскра" щодо періоду нарахування пені.
Як встановлено судом, договір укладено 07.02.2025, а прострочення виконання зобов`язань виникло у березні-квітні 2025 року, тобто в період чинності Господарського кодексу України.
Частиною шостою статті 232 ГК України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Умовами договору іншого строку нарахування пені не встановлено. Саме по собі передбачене договором нарахування пені "за кожен день прострочення" визначає спосіб обчислення санкції, але не встановлює іншого, ніж передбачений законом, максимального періоду її нарахування. Такий правовий підхід відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22.
З огляду на це суд першої інстанції обґрунтовано обмежив період нарахування пені за актами №10-13 шістьма місяцями, визначивши його відповідно у 183 дні за актами №10-12 та 184 дні за актом №13, та відмовив у стягненні 75 366,00 грн пені, нарахованої понад зазначений період.
Посилання апелянта на втрату чинності Господарським кодексом України з 28.08.2025 не спростовує такого висновку. Відповідно до статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, якщо інше не встановлено законом.
При цьому шестимісячний строк, передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, почав спливати ще до припинення чинності зазначеного Кодексу. Отже, сама по собі подальша втрата чинності відповідною нормою не може мати наслідком відновлення або продовження вже обмеженого законом періоду нарахування штрафних санкцій щодо порушення, яке виникло у період дії цієї норми.
Доводи апелянта про те, що після втрати чинності Господарським кодексом України застосуванню підлягає виключно позовна давність, також є необґрунтованими, оскільки річна спеціальна позовна давність, передбачена пунктом 1 частини другої статті 258 ЦКУкраїни, визначає строк для звернення до суду з вимогою про стягнення неустойки, тоді як частина шоста статті 232 Господарського кодексу України встановлювала межу саме періоду, за який така пеня могла нараховуватися.
Таким чином, зазначені норми регулюють різні правові інститути та не можуть ототожнюватися. Відсутність у Цивільному кодексі України аналогічного шестимісячного строку нарахування пені не означає, що щодо правовідносин, які виникли та почали регулюватися в період чинності частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, кредитор набуває право на необмежене нарахування пені після припинення чинності цієї норми.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обмеження періоду нарахування пені. При цьому присуджений загальний розмір неустойки становить 363 661,20 грн, тоді як задоволення вимог апелянта в повному обсязі призвело б до збільшення суми санкцій до 439 027,20 грн, що додатково підлягає оцінці у сукупності з усіма обставинами справи.
Щодо клопотання АТ "НВК "Іскра" про розгляд справи в закритому судовому засіданні колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 8 ГПК України розгляд справ у господарських судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, установлених цим Кодексом. Розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом.
Саме по собі посилання апелянта на наявність у матеріалах справи документів із позначкою "службова інформація" не є достатньою підставою для закритого розгляду справи в цілому. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, має обґрунтувати, яка саме інформація, що охороняється законом, міститься у матеріалах справи, та яким чином її дослідження у відкритому судовому засіданні створює реальний ризик її розголошення.
Предметом розгляду у цій справі є питання належного виконання договірних зобов`язань, наявності прострочення та правомірності нарахування пені і штрафу. При цьому апелянтом не доведено, що вирішення зазначених питань неминуче потребує дослідження у відкритому засіданні інформації, яка охороняється законом.
У разі необхідності захисту окремих відомостей суд має процесуальні можливості для вирішення питання щодо порядку дослідження відповідних документів або їх частин, однак така необхідність сама по собі не зумовлює закриття судового розгляду в цілому.
Також проведення розгляду справи судом першої інстанції в закритому судовому засіданні саме по собі не встановлює обов`язку апеляційного суду здійснювати перегляд справи в такому ж режимі, оскільки питання щодо відкритості судового розгляду вирішується відповідно до вимог процесуального закону та з урахуванням конкретних обставин відповідної стадії судового провадження.
Отже, наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин щодо строків виконання робіт та факту їх істотного прострочення, не підтверджують наявності обставин, які б унеможливлювали виконання відповідачем договірних зобов`язань у встановлені строки, а також не свідчать про наявність передбачених законом підстав для звільнення від відповідальності чи зменшення розміру неустойки.
Водночас суд першої інстанції належним чином врахував встановлену затримку передачі давальницької сировини, дослідив доводи щодо авансового платежу, термічної обробки деталей, воєнного стану, повітряних тривог, статусу підприємств оборонно-промислового комплексу та інших обставин, на які посилалися сторони, і надав їм належну правову оцінку.
За встановлених обставин колегія суддів не вбачає підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, а доводи апеляційних скарг зводяться переважно до незгоди з оцінкою судом доказів та встановленими на їх підставі обставинами, які не спростовані належними та допустимими доказами.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 257 317,20 грн пені та 106 344,00 грн штрафу, а також про відмову у стягненні частини пені в сумі 75 366,00 грн, є законним та обґрунтованим.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги АТ "Мотор Січ" та АТ "НВК "Іскра" задоволенню не підлягають, а рішення Господарського суду від 01.06.2026 підлягає залишенню без змін.
Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, надав належну оцінку доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Доводи апеляційних скарг не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, а тому підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційних скарг є необґрунтованими, ґрунтуються на припущеннях, спрямовані на переоцінку доказів та не містять належного правового обґрунтування. Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Підстави для скасування або зміни рішення відсутні.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржники, звертаючись з апеляційними скаргами, не довели неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційних скарг в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Судові витрати.
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянтів.
Керуючись статтями 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційні скарги Акціонерного товариства "Мотор Січ" та Акціонерного товариства "НАУКОВО-ВИРОБНИЧИЙ КОМЛЕКС "ІСКРА" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 у справі № 908/760/26 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 01.06.2026 у справі № 908/760/26 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржників.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 ГПК України.
Повна постанова складена та підписана 01.10.2026.
Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ
Суддя Т. Ю. ДЕМЧИНА
Суддя О. І. КУЧЕРЕНКО