Постанова № 140228535 у справі № 908/2950/23 від 02.09.2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 року м.Дніпро Справа № 908/2950/23(908/2748/24)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Соп`яненко О.Ю. (доповідач)

суддів: Джепи Ю.А., Дарміна М.О.,

за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.,

за участю представників сторін:

від скаржника (позивача): Геращенко А.П., Корнієнко І.М.

від відповідача-1: Здоровєйшева Т.Ю.

від відповідача-2: арбітражний керуючий Маглиш Л.С.

від відповідача-3: Шараєвська В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 (повний текст рішення складено 06.03.2026, суддя Юлдашев О.О.) у справі № 908/2950/23 (908/2748/24)

за позовною заявою Білоцерківської міської ради (адреса: вул. Ярослава Мудрого, 15, м. Біла Церква, Київська область, 09117, код ЄДРПОУ 26376300)

до відповідачів:

1. Приватного підприємства «БілоцерківМАЗ» (09117, м. Біла Церква, бул. Михайла Грушевського, 13, код ЄДРПОУ 41091471);

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ», (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 57, офіс 44, код ЄДРПОУ 31907458);

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ БЦ» (09100, м. Біла Церква, вул. Гайок, буд. 4а, код ЄДРПОУ 43640535)

про визнання недійсним договору, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна, витребування земельної ділянки

в межах справи № 908/2950/23

про банкрутство - Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ»

кредитори:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «РАЙОННИЙ ЦЕНТР МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА РЕАБІЛІТАЦІЇ» (09104, м. Біла Церква, вул. Гайок, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 42832647);

2. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б);

3. Державна податкова служба України в особі відокремленого підрозділу Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви і рішення суду першої інстанції.

До Господарського суду Запорізької області у жовтні 2024 звернулась Білоцерківська міська рада з позовом до Приватного підприємства «БілоцерківМАЗ» та Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» про припинення усіх речових прав, зареєстрованих щодо земельної ділянки.

12.06.2025 через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла уточнена позовна заява Білоцерківської міської ради до відповідачів: 1. Приватного підприємства «БілоцерківМАЗ», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ БЦ», відповідно до якої позивач просить:

1. визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «БілоцерківМАЗ» та Приватним підприємством «СПОЛІ-БУД КОМПАНІ», посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Величко О.Л. 25 січня 2021 року, щодо земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0260, площею 4,3686 га;

2. визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) Товариству з обмеженою відповідальністю «Стандарт БЦ» на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0007, площею 0,1133 га, серія та номер: 231, видане 5 березня 2025 року приватним нотаріусом Якимецькою Людмилою Леонідівною;

3. витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт БЦ» (код ЄДРПОУ 43640535) земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0007, площею 0,1133 га та скасувати державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, зареєстровану за Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт БЦ», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 842755132103, з кадастровим номером: [номер приховано]:01:001:0007, площею 0,1133 га, (що була сформована в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0017, площею 4,4419 га, сформованої згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №588347) з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки та одночасним закриттям відповідного розділу;

4. витребувати у Приватного Підприємства «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» (код ЄДРПОУ 41091471) земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0260 площею 4,3286 га та скасувати державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, зареєстровану за Приватним підприємством «БІЛОЦЕРКІВМАЗ», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 842702932103, з кадастровим номером: [номер приховано]:01:001:0260, площею 4,3286 га (що була сформована в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0017, площею 4,4419 га, сформованої згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №588347), з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки, та одночасним закриттям відповідного розділу;

5. стягнути судові витрати з Відповідачів на користь Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради в особі Білоцерківської міської ради.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 у задоволенні позову відмовлено.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Білоцерківська міська рада 24.03.2026 звернулася через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

- скасувати рішення суду першої інстанції;

- ухвалити нове рішення, яким позов Білоцерківської міської ради задовільнити у повному обсязі;

- стягнути судові витрати з відповідача на користь позивача.

Білоцерківська міська рада в апеляційній скарзі зазначає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 у справі № 908/2950/23 (908/2748/24) є необґрунтованим та ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, оскільки суд неповно встановив обставини справи, не надав належної оцінки доказам та не врахував правові висновки Верховного Суду і обставини, встановлені рішенням у справі № 911/268/18.

Апелянт вказує, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:01:001:0260 та [номер приховано]:01:001:0007 були сформовані внаслідок поділу земельної ділянки, право на яку посвідчувалося Державним актом серії ЯЕ № 588347, визнаним недійсним та скасованим у справі № 911/268/18, а на спірних ділянках розташоване нерухоме майно комунальної власності, що, на думку міської ради, зумовлює наявність у територіальної громади прав на відповідну землю відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Апелянт також стверджує, що рішення у справі № 911/268/18 не було належним чином реалізоване в частині припинення похідних реєстраційних прав, а після його ухвалення законодавством було запроваджено механізм, за яким скасування державної реєстрації земельної ділянки має наслідком припинення зареєстрованих щодо неї речових прав та обтяжень, що, на думку міської ради, має бути враховано під час розгляду цього спору. Окремо апелянт посилається на подальше відчуження спірних земельних ділянок ТОВ НВП «БілоцерківМАЗ» на користь ПП «СПОЛІ БУД КОМПАНІ» та ТОВ «СТАНДАРТ БЦ» і вважає, що зміна набувачів не усуває порушення прав територіальної громади та не легалізує похідні права, якщо первинна правова підстава набуття землі була визнана незаконною.

Міська рада вважає належним та ефективним способом захисту витребування спірних земельних ділянок у їх останніх набувачів на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України, а також припинення відповідних зареєстрованих речових прав, посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду щодо можливості витребування майна без оспорювання всього ланцюга правочинів та державних актів. Крім того, апелянт зазначає про порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності, оскільки після уточнення позовних вимог змінився суб`єктний склад спору, ТОВ НВП «БілоцерківМАЗ» фактично вибуло зі складу відповідачів, а спірне нерухоме майно знаходиться у Київській області, у зв`язку з чим, на думку міської ради, справа мала бути передана за правилами виключної підсудності до Господарського суду Київської області.

Також апелянт заперечує висновок суду про повторність розгляду вимог щодо державної реєстрації, наголошуючи, що предмет, підстави та суб`єктний склад вимог у справі № 911/268/18 та у цій справі не є тотожними, оскільки у попередній справі оскаржувалися конкретні реєстраційні рішення та записи щодо первісного набувача, тоді як у цій справі заявлено вимоги щодо нових набувачів, витребування земельних ділянок, припинення зареєстрованих речових прав та закриття відповідних розділів Державного реєстру. Водночас міська рада посилається на положення статей 13, 14 Конституції України, статей 5, 80, 83, 122, 152, 153 Земельного кодексу України та статей 16, 317, 319, 321, 327, 328, 329, 387, 388, 391 Цивільного кодексу України, обґрунтовуючи право територіальної громади на спірні земельні ділянки, непорушність права комунальної власності та можливість їх витребування.

З врахуванням наведеного апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, не врахувавши встановлену у справі № 911/268/18 незаконність первісного формування земельної ділянки, наявність на спірній землі комунального майна, подальшу зміну власників, зміни законодавства, відмінність позовних вимог у двох справах, принцип єдності юридичної долі землі та нерухомого майна, а також положення законодавства і практику Верховного Суду щодо ефективного способу захисту, у зв`язку з чим просить переглянути оскаржуване рішення та задовольнити заявлені позовні вимоги.

Білоцерківська міська рада у наданих поясненнях зазначає, що спірні правочини були вчинені сторонами за наявності чинного рішення Господарського суду Київської області від 30.08.2018 у справі № 911/268/18, яким скасовано правові підстави набуття відповідних земельних ділянок. Зокрема, ТОВ «НВП «БілоцерківМАЗ», достовірно знаючи про зазначене судове рішення, 25.01.2021 уклало з ПП «СПОЛІ-БУД КОМПАНІ» договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 4,3686 га, що на думку міської ради, фактично унеможливило виконання судового рішення.

У зв`язку з цим міська рада вважає договір фіктивним, оскільки він, за її позицією, був спрямований не на реальне настання передбачених ним правових наслідків, а на виведення земельної ділянки з власності та уникнення виконання судового рішення.

Щодо земельної ділянки площею 0,1133 га міська рада зазначає, що судовим рішенням також були скасовані правові підстави її формування та набуття права власності, однак у подальшому ця земельна ділянка вибула з власності ТОВ «НВП «БілоцерківМАЗ» та перейшла у власність ТОВ «Стандарт БЦ» на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 05.03.2025. При цьому на земельній ділянці розташоване нерухоме майно, яке належить Білоцерківській міській територіальній громаді.

Відтак міська рада вважає, що зазначені правочини суперечать вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, мають наслідком порушення прав та інтересів територіальної громади, а в окремих випадках можуть бути кваліфіковані як фіктивні або такі, що порушують публічний порядок, у зв`язку з чим просить суд визнати їх недійсними та скасувати відповідні правовстановлюючі документи.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Приватне підприємство «БілоцерківМАЗ», Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ БЦ» та Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ», скориставшись правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, подали відзиви на апеляційну скаргу Білоцерківської міської ради.

У відзиві Приватне підприємство «БілоцерківМАЗ» заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, зазначаючи, що позивач не набув права власності на спірну земельну ділянку лише у зв`язку з набуттям права власності на розташовані на ній будівлі, оскільки право на землю потребувало належного оформлення та державної реєстрації.

Посилання апелянта на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та нерухомого майна і відповідну судову практику Відповідач вважає непридатними до спірних правовідносин. Відповідач-1 також посилається на те, що питання щодо правового статусу спірної земельної ділянки та обставин її оформлення вже були предметом судового розгляду у справі № 911/268/18, рішення у якій набрало законної сили, а тому повторне порушення цього питання суперечить принципам правової визначеності; при цьому позивач був обізнаний про відповідні обставини ще з 2019 року.

Доводи про фіктивність договору купівлі-продажу заперечуються фактичним виконанням договору, сплатою вартості майна та наявністю відповідних платіжних, нотаріальних і реєстраційних документів. Відповідач наголошує на своїй добросовісності як набувача та правомірності покладення на нього довіри до відомостей державних реєстрів.

Заявлений позивачем спосіб захисту Відповідач вважає неналежним, неефективним і непропорційним, оскільки витребування всієї земельної ділянки може зачепити права на належні Відповідачу будівлі, спірність яких не доведена, та призвести до надмірного втручання у право мирного володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Щодо земельної ділянки, витребування якої заявлено з власності Відповідача-3, Відповідач-1 зазначає, що вона була придбана на повторному аукціоні у процедурі банкрутства, а Відповідач-3 є добросовісним набувачем, тому її витребування також суперечило б гарантіям права власності. Відповідач посилається на принципи добросовісності та заборони суперечливої поведінки позивача, а також на необхідність дотримання правової визначеності. Крім того, Відповідач зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності порушеного права чи законного інтересу та не обґрунтував ефективність обраного способу захисту.

У відзиві також наведено правове обґрунтування щодо обов`язку сторін доводити свої вимоги та заперечення, правил оцінки доказів, принципів змагальності, пропорційності, верховенства права та обов`язковості судового рішення.

Окремо заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 30 000 грн. У підсумку Відповідач-1 вважає, що апеляційна скарга не спростовує висновків суду першої інстанції, не підтверджує наявності підстав для задоволення позову, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін та стягнути з апелянта понесені судові витрати.

У додаткових поясненнях Відповідач-1 зазначає, що позовні вимоги Білоцерківської міської ради обґрунтовані тим, що на земельних ділянках з кадастровими номерами [номер приховано]:01:001:0260 та [номер приховано]:01:001:0007 розташоване комунальне майно Білоцерківської міської територіальної громади.

Водночас Відповідач-1 наголошує, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0260 площею 4,3286 га припинила своє існування як об`єкт цивільних прав у зв`язку з її поділом відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України на три окремі земельні ділянки: [номер приховано]:01:001:0764 площею 4,2243 га, [номер приховано]:01:001:0765 площею 0,0841 га та [номер приховано]:01:001:0766 площею 0,0202 га. При цьому, як зазначає Відповідач-1, ці обставини не були спростовані Позивачем та, навпаки, підтверджуються матеріалами справи.

Відповідач-1 посилається на рішення Фурсівської сільської ради від 24.06.2021 № 232/10-VIII, яким погоджено проектну межу міста Біла Церква та села Фурси, відповідно до якого земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:01:001:0007 та [номер приховано]:01:001:0260 знаходяться в межах Фурсівської сільської територіальної громади, а не Білоцерківської міської територіальної громади. Крім того, Відповідач-1 повідомляє, що 22.04.2026 ним було подано до Фурсівської сільської територіальної громади заяву про добровільну відмову від права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:01:001:0765 та [номер приховано]:01:001:0766 на користь Фурсівської сільської територіальної громади. У подальшому рішенням Фурсівської сільської ради від 01.06.2026 № 1962-95-VIII зазначені земельні ділянки були прийняті у комунальну власність Фурсівської територіальної громади. Таким чином, Відповідач-1 наголошує, що частина земельної ділянки, щодо якої заявляються вимоги, вже фактично передана у комунальну власність відповідної територіальної громади.

Окремо зазначається, що ще до початку розгляду справи по суті в суді першої інстанції Позивачу пропонувалося аналогічним чином врегулювати питання щодо земельних ділянок, однак Білоцерківська міська рада відмовилася розглянути таку пропозицію. У зв`язку з цим Відповідач-1 вважає наведені обставини істотними для правильного вирішення спору та такими, що спростовують доводи Позивача щодо наявності підстав для задоволення заявлених вимог.

У відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ БЦ» (Відповідач-3) заперечує проти доводів апеляційної скарги та зазначає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи та подані сторонами докази, надав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права та обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Судом належним чином досліджено преюдиційне значення обставин, установлених у справі № 911/268/18, а також окремо надано правову оцінку вимогам про визнання недійсним і скасування договору купівлі-продажу, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та витребування земельних ділянок у ТОВ «СТАНДАРТ БЦ» і ПП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ».

Відповідач-3 наголошує, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0007 була придбана ним на законному аукціоні в межах процедури банкрутства ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ», що підтверджується відповідними документами, а на момент її придбання відомості про заборони, обтяження чи права третіх осіб у державних реєстрах були відсутні, у зв`язку з чим він є добросовісним набувачем та мав право покладатися на дані Державного реєстру речових прав. Вимога про визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, на думку Відповідача-3, є неналежним способом захисту, оскільки таке свідоцтво лише посвідчує факт набуття права власності за результатами аукціону.

Витребування земельної ділянки у добросовісного набувача, на думку Відповідача-3, суперечило б принципам правової визначеності, непорушності права власності та пропорційності втручання у право мирного володіння майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідач-3 також посилається на принцип res judicata, зазначаючи, що питання щодо державної реєстрації прав на спірні земельні ділянки вже було предметом судового розгляду у справі № 911/268/18, а повторний перегляд установлених обставин суперечить принципу правової визначеності. Доводи щодо неврахування судом принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна Відповідач-3 вважає необґрунтованими, оскільки суд вирішив спір з урахуванням установлених обставин і наявних доказів.

Щодо підсудності Відповідач-3 зазначає, що справа правомірно розглядалася Господарським судом Запорізької області в межах справи про банкрутство, оскільки відповідно до статті 7 КУзПБ саме суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, розглядає майнові спори щодо боржника, його майна, правочинів, результатів аукціону та витребування майна, а передача справи до іншого суду могла б вплинути на права інших учасників спору та можливість застосування наслідків недійсності правочинів.

Крім того, Відповідач-3 обґрунтовує право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на укладений з адвокатом договір та додаток до нього, якими визначено обсяг послуг і погоджено фіксований гонорар у розмірі 20 000 грн за підготовку правової позиції та відзиву на апеляційну скаргу, а також оплату участі адвоката в судових засіданнях; остаточний розмір витрат підлягає підтвердженню після завершення апеляційного розгляду.

З огляду на наведене Відповідач-3 вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги такими, що його не спростовують, і просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

У відзиві Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» (Відповідач-2) заперечує проти доводів апеляційної скарги, зазначаючи, що Позивач фактично намагається переглянути остаточне судове рішення у справі № 911/268/18 шляхом повторного звернення до суду, що суперечить принципам правової визначеності та res judicata.

Відповідач-2 також вважає, що Позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту, а про неможливість виконання рішення у первісно визначений спосіб йому було відомо ще у 2019-2020 роках, зокрема з листа ГУ Держгеокадастру від 11.09.2020, тому трирічний строк позовної давності сплив 12.09.2023, тоді як з новим позовом Позивач звернувся лише у жовтні 2024 року без заяви про поновлення строку.

Ліквідатор заперечує проти вимог щодо земельної ділянки з кадастровим № [номер приховано]:01:001:0007, вказуючи на відсутність доказів її незаконного відчуження, оскільки право власності на неї було зареєстроване за ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» ще 04.02.2016 року та підтверджене під час інвентаризації майна боржника після відкриття справи про банкрутство. Земельна ділянка була правомірно включена до ліквідаційної маси та реалізована відповідно до вимог КУзПБ на другому повторному аукціоні 23.12.2024 року, за результатами якого її придбало ТОВ «СТАНДАРТ БЦ», після чого нотаріусом зареєстровано право власності за покупцем.

Відповідач-2 вважає, що Позивач пропустив строк позовної давності, обрав неналежний спосіб захисту, а вимоги щодо спірної земельної ділянки не підтверджені належними доказами її незаконного відчуження, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є законними та обґрунтованими.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Соп`яненко О.Ю. (суддя-доповідач), судді: Джепа Ю.А., Фещенко Ю.В.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

До Центрального апеляційного господарського суду надходили відзиви на апеляційну скаргу та додаткові пояснення від учасників справи.

21.05.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 03.06.2026.

В судовому засіданні 03.06.2026 колегією суддів оголошено перерву до 14.07.2026.

У зв`язку з перебуванням судді-доповідача Соп`яненко О.Ю. у відпустці, відповідно до п. 2.7.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 1 від 01.04.2025, розгляд справи № 908/2950/23 (908/2748/24), призначеної на 14 липня 2026 року не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.07.2026 розгляд апеляційної скарги Білоцерківської міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 у справі № 908/2950/23 (908/2748/24) призначено на 27.08.2026 о 16 год. 20 хв.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 26.08.2026, з метою дотримання встановлених законом строків розгляду справи та у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Фещенко Ю.В. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1 (зі змінами), призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі №908/2950/23 (908/2748/24).

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2026 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Соп`яненко О.Ю., суддів: Дарміна М.О., Джепи Ю.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.08.2026 апеляційну скаргу Білоцерківської міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 у справі № 908/2950/23 (908/2748/24) прийнято до провадження визначеною колегією суддів.

У судове засідання 27.08.2026 з`явилися представники сторін, що підтверджується протоколом судового засідання.

Колегія суддів у судовому засіданні 27.08.2026 оголосила перерву до 02.09.2026.

В судовому засіданні 02.09.2026 колегією суддів проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) постанову в даній справі.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Позивач (Білоцерківська міська рада) звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до відповідачів: Приватного підприємства «БІЛОЦЕРКІВМАЗ», Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ», Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ БЦ» про визнання недійсним договору, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна, витребування земельних ділянок, припинення усіх речових прав.

Позов обґрунтовано тим, що на земельних ділянках з кадастровими номерами [номер приховано]:01:001:0260 площею 4,3686 га і [номер приховано]:01:001:0007 площею 0,1133га розташоване комунальне майно Білоцерківської міської територіальної громади, в особі Білоцерківської міської ради - трансформаторна підстанція (ТП-273) інв. № 25 «ТП-11», «ЗО-1», ТП-5 «ЗШ-1» інв. № 27, бетонні майданчики біля центральних воріт інв. № 212, замощення асфальтно-бетонне на ПММ інв. № 221, склад №39 «Т-11» інв.№ 45; склад «Т-10» інв. № 32.

Рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/268/18 від 30 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 лютого 2019 року та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 червня 2019 року, позовну заяву Білоцерківської міської ради задоволено частково, визнано недійсним та скасовано розпорядження Білоцерківської РДА від 26.03.2004 № 104 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення».

Визнано недійсним та скасовано договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.04.2004, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Шелудченко О.В. за реєстром № 327.

Визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку для обслуговування існуючої виробничої бази серії ЯЕ № 588347, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02[телефон приховано] від 27.05.2007, виданий ТОВ «НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ».

В іншій частині позову відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судом встановлено, що в межах справи № 911/268/18 судом було відмовлено в задоволенні наступних вимог:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28123113 від 08.02.2016 та запис про право власності № 13155581 від 04.02.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ТОВ «НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» на земельну ділянку площею 0,1133га за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гайок, земельна ділянка 4а, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0007;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28121816 від 08.02.2016 та запис про право власності № 13154923 від 04.02.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ТОВ «НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» на земельну ділянку площею 4,3286га за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гайок, земельна ділянка 4а, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0260.

З метою виконання судового рішення у справі № 911/268/18, позивач звертався до управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради. 24.04.2019 була надана відповідь за № 484/1, якою відмовлено у виконанні судового рішення з посиланням на приписи частин 2, 5 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

24 липня 2019 року на адресу Білоцерківської міської ради надійшло рішення про відмову у державній реєстрації прав від державного реєстратора прав на нерухоме майно Білоцерківської міської ради.

Крім цього, з метою виконання рішення у справі № 911/268/18 Білоцерківська міська рада звернулася з листом від 05 серпня 2020 року № 2518/01-07 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області.

11 вересня 2020 року на адресу Білоцерківської міської ради надійшов лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області за № 18-10-0.221-11915/2-20, яким Білоцерківській міській раді було відмовлено у виконанні судового рішення.

25.01.2021 року між ПП «СПОЛІ-БУД КОМПАНІ» (станом на дату розгляду даної справи - Приватне підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ») (Відповідач-1) та ТОВ НВП «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» (Відповідач-2) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки та комплексу нежитлових будівель, про що приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Величко О.Л. зроблено запис в реєстрі за № 16.

Згідно умов даного договору Продавець (Відповідач-2) продав, а Покупець (Відповідач-1) придбав у власність земельну ділянку несільськогосподарського призначення з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0260 та комплекс нежитлових будівель та споруд (літ «А», літ. «Г», літ. «З», літ. «М», нежитлове приміщення № 2 в нежитловій будівлі, зазначеній на плані літерою «О» (гарячий цех), літ. «Т-8», літ. «Т-9», літ «Т-1» , літ «Т», літ «Т-2», літ. «Т-3», літ. «Т-4», літ «Т-6», літ. «Я», навіс літ. «Щ»).

27.01.2021 року Продавець передав, а Покупець прийняв майно, обумовлене договором, що підтверджується копією Акту приймання-передачі, платіжними дорученнями № 157-169, 171-174 від 29.01.2021 року, копією виписки по рахунку за 29.01.2021 року, заявою від 03.02.2021 року, підписи на якій нотаріально посвідчені, чим підтверджується факт здійснення повного розрахунку за договором купівлі-продажу.

01.03.2021 року Відповідач-1 виконав податкові вимоги та подав до контролюючого органу Форму № 20-ОПП.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.09.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ».

Постановою Господарського суду Запорізької області від 08.02.2024 у справі № 908/2950/23 Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Маглиш Ладу Сергіївну.

23.12.2024 на другому повторному аукціоні земельна ділянка кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0007 була продана Товариству з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ БЦ», що підтверджується: протоколом про проведення аукціону, актом придбання майна на аукціоні від 03.01.2025.

05.03.2025 року на підставі протоколу та акту приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Якименською Л.Л. було видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) № 231 від 05.03.25, та зареєстровано речове право за Відповідачем-3.

6. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо вирішення судом першої інстанції клопотання позивача про передачу справи за підсудністю

Білоцерківська міська рада 16.10.2024 звернулася до суду з позовними вимогами до двох відповідачів, які на час звернення згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були власниками спірних земельних ділянок: відповідача 1 - Приватного підприємства «БілоцерківМАЗ», код ЄДРПОУ 41091471, та відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «БілоцерківМАЗ», код ЄДРПОУ 31907458, з вимогами про припинення усіх речових прав, зареєстрованих щодо земельної ділянки.

Враховуючи ту обставину, що з 29.09.2023 відповідач 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «БілоцерківМАЗ» перебуває у процедурі банкрутства (справа Господарського суду Запорізької області № 908/2950/23), розгляд позовної заяви Білоцерківської міської ради здійснювався у позовному провадженні в межах справи про банкрутство відповідно до приписів ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

12 червня 2025 року Білоцерківською міською радою через підсистему Електронний суд подано уточнену позовну заяву . В уточненій позовні заяві змінено суб`єктний склад учасників справи (відповідачів - Приватне Підприємство «БілоцерківМАЗ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ БЦ»), змінено обґрунтування щодо позовних вимог, а також у розділі V уточненої позовної заяви наведено обґрунтування щодо належного складу відповідачів у справах про витребування майна.

Одночасно з уточненою позовною заявою, Білоцерківською міською радою було подано клопотання від 18 червня 2025 року №2439/01-07 про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Київської області, мотивоване тим, що оскільки спір у справі стосується витребування майна та припинення усіх речових прав, зареєстрованих щодо земельних ділянок, які розташовані у Київській області, відповідачем за уточненою позовною заявою не є юридична особа - боржник у справі про банкрутство, вирішення даного спору за правилами виключної підсудності відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Київської області.

9 вересня 2025 року Господарським судом Запорізької області прийнято ухвалу у справі № 908/2950/23 (908/2748/24), якою було відмовлено Білоцерківській міській раді у задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з наведеними судом першої інстанції у вказаній ухвалі висновками, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Частиною 2 ст. 48 ГПК України унормовано можливість заміни неналежного відповідача. Так, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У даній справі позивач, звертаючись до суду із уточненою позовною заявою (яка за своїм змістом фактично є заявою про зміну предмету позову), зазначив у ній відповідачів, частково відмінних від первісного позову, проте судом за клопотанням позивача не вирішувалося питання про заміну неналежного відповідача належним, а імперативна можливість самостійного визначення судом складу відповідачів у справі, зокрема, і виключення відповідача зі складу сторін спору, унеможливлена в силу приписів процесуального закону.

Суд першої інстанції правомірно зазначив в ухвалі від 09.09.20215, що встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову.

Щодо належного та ефективного способу захисту порушеного права.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30 серпня 2018 року у справі № 911/268/18, яке набрало законної сили 06.02.2019 (відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду) та залишено без змін постановою Верховного Суду від 04.06.2019, встановлено обставини незаконного вибуття земельної ділянки площею 4,4419га з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0017 з власності територіальної громади м. Біла Церква поза її волею.

Так, судами у справі № 911/268/18 встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.10.1999 №1135-р прийнято пропозицію Міноборони та Білоцерківської міської ради, погоджену з Київською облдержадміністрацією, Мінекономіки, Мінфіном, Фондом державного майна України та Держкомстатом, про передачу майна державного підприємства «Білоцерківський авіаційний завод», що перебуває у сфері управління Міноборони, з державної власності у власність територіальної громади м. Біла Церква із збереженням основного профілю діяльності зазначеного підприємства.

Із сфери управління Міноборони у власність територіальної громади м. Біла Церква переданий цілісний майновий комплекс ДП «БАРЗ» (м. Біла Церква, вул. Гайок, 4) разом із житловим фондом та інженерною інфраструктурою.

З метою виконання зазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України, 27.10.1999 виконавчим комітетом Міської ради було прийнято рішення №315 «Про передачу майна ДП «БАРЗ» у комунальну власність територіальної громади м. Біла Церква», створено комісію по прийманню відповідного майнового комплексу. Результати визначено оформити актом прийому-передачі.

07.12.1999 Міської радою було прийнято рішення №50 «Про передачу майна державного підприємства «Білоцерківський авіаційний завод» до комунальної власності», відповідно до якого до комунальної власності прийнято, зокрема, цілісний майновий комплекс ДП «БАРЗ» (м. Біла Церква, вул. Гайок,4) разом з житловим фондом та інженерною інфраструктурою

Відповідно до свідоцтва про право власності від 24.12.2002, виданого ТОВ «НВП «БілоцерківМАЗ» на підставі рішення Міської ради № 428, Товариству на праві власності належать нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: м. Біла Церква, вул. Гайок, 4а, а саме: будівля електростанції, літ. «А» 619,3 кв.м.; цех № 41, літ. «Г» 3434,05 кв.м.; цех по ремонту великогабаритного обладнання, літ. «З» - 494,0 кв.м.; цех № 44, літ. «М» - 796,5 кв.м.; частина будівель гарячого цеху, літ. «О» - 94,5 кв.м.; арочне укриття, літ. «Т-8» - 245,7 кв.м.; сховище балонів ВМТЗ, літ. «Т-9» - 79,8 кв.м.; укриття № 1, літ. «Т-1» - 161,3 кв.м.; укриття № 2, літ. «Т» - 161,3 кв.м.; склад ВМТЗ № 1, літ. «Т-2» - 164,0 кв.м.; склад ВМТЗ № 2, літ. «Т-3» - 164,0 кв.м.; заглиблене укриття БЗ-148-С6Б, літ. «Т-4» - 164,0 кв.м.; об`єкт арочний БЗ-148-С/7А, літ. «Т-6» - 162,7 кв.м.; будівля побутова ВМТЗ, літ. «Я» - 383,3 кв.м.

26.03.2004 Білоцерківською РДА було прийнято розпорядження №104 «Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення», відповідно до якого було затверджено вартісну оцінку земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 4,4419га, яка знаходиться на землях Фурсівської сільради (м.Біла Церква, вул. Гайок, 4), відповідно до звіту про її експертну оцінку, в загальній сумі 780 886,02 грн., яку дозволено продати ТОВ «НВП «БілоцерківМАЗ».

На виконання вказаного розпорядження, 02.04.2004 між Білоцерківською РДА (продавець) та ТОВ «НВП «БілоцерківМАЗ» (покупець) був підписаний договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, відповідно до п.1.1 якого продавець передає за плату, а покупець приймає у власність і оплачує земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області за адресою: м. Біла Церква, вул.Гайок,4, загальною площею 4,4419га. 29.05.2007 ТОВ НВП «БілоцерківМАЗ» отриманий Державний акт серії ЯЕ №588347 на право власності на земельну ділянку площею 4,4419га з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0017.

Водночас, зі змісту дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 02.02.2007 та з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.02.2009 вбачається, що територіальна громада м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради є власником нерухомого майна за адресою Київська область, м. Біла Церква, Гайок, 4а - нежитлової будівлі, літ. «Т-10» площею 556,5 кв.м, «Т-11» площею 637,2 кв.м. Із змісту дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.05.2008 та з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03.02.2009 вбачається, що є територіальна громада м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради є власником комплексу нежитлових будівель - літ. «ЗО-1» площею 59,1кв.м (Київська область, м. Біла Церква, Гайок, 4а).

Із змісту листа ГУ Держгеокадастру у Київській області від 23.02.2018 №95/121-18 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0017 була поділена, після чого сформовано дві земельні ділянки - з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0007 площею 0,1133га та з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0260 площею 4,3286га.

Судовими рішеннями у вказаній справі позов Білоцерківської міської ради задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано розпорядження Білоцерківської РДА від 26.03.2004 №104 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення».

Визнано недійсним та скасовано договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 02.04.2004, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Шелудченко О.В. за реєстром №327.

Визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку для обслуговування існуючої виробничої бази серії ЯЕ №588347, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02[телефон приховано] від 27.05.2007, виданий ТОВ «НВП «БілоцерківМАЗ».

Верховний Суд у постанові від 04.06.2019 у справі № 911/268/18 підсумував, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що частина земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно (будівлі та споруди) комунальної власності, належить на праві користування саме територіальній громаді м. Біла Церква в особі Міської ради, як новому власнику цього нерухомого майна, а тому, приймаючи оскаржуване розпорядження Білоцерківська РДА безпідставно розпорядилась та передала у власність ТОВ НВП «БілоцерківМАЗ» спірну земельну ділянку загальною площею 4,419 га, на якій, у свою чергу, також знаходиться майно комунальної власності територіальної громади м. Біла Церква в особі Міської ради, чим порушила права позивача, саме як землекористувача, стосовно володіння і користування вказаною земельною ділянкою, у зв`язку з чим вимога про визнання недійсним оскаржуваного розпорядження Білоцерківської РДА є доведеною, обґрунтованою, відповідачами не спростованою, а відтак підлягає задоволенню. Вимоги про визнання недійсними спірних договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 26.03.2004 та Державного акту на право власності серії ЯЕ №588347 від 27.05.2007 вірно визнані судами похідними від першої позовної вимоги, а отже теж такими, що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ТОВ «НВП «БілоцерківМАЗ» на земельну ділянку площею 0,1133га за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гайок, земельна ділянка 4а, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0007, та земельну ділянку площею 4,3286га за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Гайок, земельна ділянка 4а, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0260, відмовлено.

При цьому, судами зазначено, що згідно з ч.2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому пп. «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються під час розгляду іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Схожі за змістом загальні висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17, від 26.11.2019 у справі № 902/201/19, від 07.07.2020 у справі № 927/513/19, від 23.07.2020 у справі № 910/5315/19, від 05.08.2020 у справі № 906/282/16, від 11.08.2020 у справі № 910/14279/18, від 11.08.2020 у справі № 910/4919/19, від 06.10.2020 у справі № 5026/1089/2012, від 03.11.2020 у справі № 909/948/18.

У свою чергу, в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 927/513/19, від 11.08.2020 у справі № 910/14279/18, від 11.08.2020 у справі № 910/4919/19, від 11.01.2024 у справі № 911/84/22, від 25.06.2024 у справі № 910/7859/23, від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23 наголошено, що правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального встановлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків, такі, як вчинення чи невчинення певної дії певною особою; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій чи настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, достатності суд робить висновок про доведеність чи недоведеність певних обставин. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

У розгляді даної (№ 908/2950/23 (908/2748/24)) справи суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що обставини, встановлені господарським судами у справі № 911/268/18, не є преюдиційними щодо позивача та відповідача - 2 у даній справі.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що наведеними вище судовими рішеннями відповідні обставини щодо первісного формування земельної ділянки та визначення її володільця встановлено (і вони не потребують доказування у цій справі), скасовано первинні документи, на підставі яких сформовано і проведено первинну державну реєстрацію як об`єкту цивільних правовідносин земельної ділянки площею 4,4419га з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0017, а безпосереднє внесення запису про скасування державної реєстрації прав на підставі рішення суду могло здійснюватися відповідним державним реєстратором (зокрема, Центром надання адміністративних послуг Білоцерківської міської ради).

Однак, з матеріалів справи вбачається, що інформація про первинну державну реєстрацію земельної ділянки на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку для обслуговування існуючої виробничої бази серії ЯЕ №588347, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, що був скасований судовим рішенням у справі № 911/268/18, не була внесена до Державного реєстру речових прав, а відтак щодо вказаної земельної ділянки виявилося неможливим припинити усі похідні права, зокрема й щодо поділу земельної ділянки.

У зв`язку з цим, судові рішення у справі № 911/268/18 позивачем виконані не були, права позивача не були відновлені, що спричинило звернення до суду з позовом у даній справі.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).

Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України).

Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є правомірним та ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18.

Застосований судом спосіб захисту має бути правомірним - таким, що відповідає правовій природі відносин, що виникли між сторонами спору, тобто відповідати праву; тоді як ефективність характеризує спосіб захисту відповідно до критерію його дієвості у відновленні порушеного права та інтересу.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Подібний за змістом висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19, у якій також зазначено, що рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи інтерес. Якщо для реалізації рішення суду необхідно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що обраний спосіб захисту є неефективним. Тож завданням суду є вирішення спору, який виник між учасниками справи, у найбільш ефективний спосіб з метою запобігання ситуаціям, які б спричинили повторне звернення до суду з іншим позовом, або захисту порушеного права в інший спосіб, тобто вирішення спору між сторонами у такий спосіб, щоб учасники правовідносин не мали необхідності докладати зайвих зусиль для врегулювання спору повторно, або врегулювання спору в іншій спосіб, або врегулювання іншого спору, який виник у зв`язку із судовим рішенням тощо.

Згідно із частиною другою статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо: 1) воно було продане або передане у власність у порядку, встановленому для виконання судових рішень; 2) воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна (ч. 2 ст. 388 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних (а так само інших зобов`язальних) відносин, і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У такому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною правочину, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, визначених частиною першою статті 388 ЦК України (постанова Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) та інших.

Основна ідея, яка була реалізована Верховним Судом у згаданих судових рішеннях, полягає у тому, що для застосування такого дійсно ефективного та правомірного способу захисту права власності, як віндикація, не вимагається дезавуювати (скасовувати, визнавати незаконними, недійсними тощо) усі проміжні рішення та правочини, на підставі яких чи у зв`язку з виконанням яких попередні набувачі спірного майна ставали їх зареєстрованими власниками.

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 наведена правова позиція, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині першій статті 2 ГПК України (частині першій статті 2 ЦПК України). Тобто цілком правомірним є висновок суду, що правильним захистом буде саме подання віндикаційного позову до кінцевого володільця майна - спеціальний спосіб захисту, прямо передбачений для спірних правовідносин чинним законодавством.

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що визнання недійсними результатів аукціону (та відповідно отримання за його наслідками свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів) не призводить до поновлення майнових прав позивача, що свідчить про неефективність означених способів захисту та наявність підстав для відмови в позові у цій частині.

Натомість задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає характеру спірних правовідносин і призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 125), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 146), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.43), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 92), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 44)).

Колегія суддів зауважує, що за усталеними висновками Великої Палати Верховного Суду, за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13(пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц(пункт 146)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 (пункт 38)).

Як встановлено судами у справі № 911/268/18 з посиланням на положення ч. ч. 1 та 3 ст. 30 ЗК 1990 в момент затвердження Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради (рішенням № 360 від 01.12.1999) акту приймання-передачі частини майна аеродромного комплексу та майнового комплексу Державного підприємства «Білоцерківський авіаційний завод» мав місце перехід до територіальної громади м. Біла Церква в особі Міської ради принаймні права користування земельною ділянкою (чи ділянками), на яких розміщений цілісний майновий комплекс ДП «БАРЗ», саме як до нового власника нерухомого майна (будівель та споруд), що на ній розташоване (п. 62 постанови Верховного Суду від 04.06.2019).

У контексті вказаного, слід також звернути увагу і на приписи ст. 120 ЗК України та усталені правові позиції Верховного Суду щодо принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

Посилання відповідача-1 у відзиві на апеляційну скаргу на рішення Фурсівської сільської ради від 24.06.2021 № 232/10-VIII, яким погоджено проектну межу міста Біла Церква та села Фурси, відповідно до якого земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:01:001:0007 та [номер приховано]:01:001:0260 знаходяться в межах Фурсівської сільської територіальної громади, а не Білоцерківської міської територіальної громади, не приймається до уваги апеляційним судом. Відповідно до п. г) ч. 1 ст. 6 Земельного кодексу України встановлення і зміна меж районів і міст належить до повноважень Верховної Ради України в галузі земельних відносин; матеріли справи не містять доказів прийняття Верховною Радою України відповідного рішення з цього питання.

Як зазначено вище, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0017 (щодо якої наявні судові рішення, що набрали законної сили, про визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу та Державного акту про право власності на земельну ділянку) була поділена, після чого сформовано дві земельні ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0007 площею 0,1133 га та з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0260 площею 4,3286га.

Колегія суддів звертає увагу, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 03.09.2025 у справі № 911/906/23 тощо).

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «БілоцерківМАЗ» (як продавець), достеменно будучи обізнаним про зміст рішень у справі № 911/268/18, 25 січня 2021 року укладає договір купівлі продажу земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0260 площею 4,3686 га, на якій розміщено комунальне майно Білоцерківської міської територіальної громади, в особі Білоцерківської міської ради, з Приватним підприємством «СПОЛІ БУД КОМПАНІ» (у подальшому назва змінена на Приватне підприємство «БілоцерківМАЗ») (покупець).

Стосовно відчуження ТОВ «Науково-виробниче підприємство «БілоцерківМАЗ» спірної земельної ділянки (25.01.2021, тобто після набрання рішенням у справі № 911/268/18 законної сили), колегія суддів зауважує, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (ст. 3 Цивільного кодексу України); не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0007 площею 0,1133 га після визнання ТОВ «Науково-виробниче підприємство «БілоцерківМАЗ» постановою у справі про банкрутство від 08.02.2024 банкрутом включена до ліквідаційної маси та реалізована на відповідному аукціоні. При цьому, боржник (органи управління боржника) не довели до відома арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) інформацію щодо наявних судових рішень стосовно нерухомого майна (земельної ділянки) боржника, а арбітражний керуючий, у свою чергу, не з`ясував вказане питання шляхом перевірки судових рішень, що містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а поклався на інформацію, зазначену в Державному реєстр речових прав на нерухоме майно.

Так, дійсно, колегія суддів погоджується із тим, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом (ч. 5 ст. 12 Закону).

У той же час суд враховує, що земельна ділянка, насамперед, є частиною земної поверхні і в цьому контексті застосовна стаття 79 ЗК України. Проте, не можна залишити поза увагою зміст статті 79-1 ЗК України, яка визначає, що земельна ділянка стає оборотоздатною винятково з моменту її формування, яке завершується присвоєнням кадастрового номера й здійсненням її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно, залишаючись незмінно частиною земної поверхні, спірна земельна ділянка (кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0017 площею 4,4419га) тим не менш припинила своє існування в розумінні статті 79-1 ЗК України, оскільки безпосередньо щодо неї не зареєстровані будь-які речові права за Товариством у відповідному державному реєстрі. Зазначена земельна ділянка була поділена на дві нові земельні ділянки з площею 0,1133 га та 4,3286 з присвоєнням новоствореним ділянкам також і нових кадастрових номерів (відповідно [номер приховано]:01:001:0007 та [номер приховано]:01:001:0260), що призвело до того, що спірна ділянка, залишаючись тією ж частиною земної поверхні, перестала бути у статусі окремого об`єкту цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України.

У постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що за змістом частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі. Частина земельної ділянки, межі якої є відомими, може бути витребувана від особи, яка незаконно заволоділа такою земельною ділянкою.

Апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки на момент розгляду даної справи право власності на спірне нерухоме майно (земельні ділянки) зареєстроване за відповідачем -1 Приватним підприємством «БілоцерківМАЗ» (попередня назва - ТОВ «Сполі Буд Компані») на підставі договору купівлі-продажу від 25.01.2021 та за відповідачем -3 ТОВ «СТАНДАРТ БЦ» на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) від 05.03.2025, визнання недійсним та скасування договору від 25.01.2021 року та визнання недійсним та скасування свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) від 05.03.2025 не призведе до поновлення майнових прав позивача, що свідчить про неефективність означеного в уточненій позовній заяві способу захисту та наявність підстав для відмови в позові у цій частині.

Належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від відповідачів - 1 та 3 нерухомого майна.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем Білоцерківською міською радою обраний неправильний спосіб захисту і у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити у повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на майно за незаконним володільцем, не є неодмінним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).

Наведені висновки зроблені з урахуванням пункту 9 частини першої статті 27 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон), відповідно до якого державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (в редакції Закону від 15.08.2022).

Тобто Велика Палата Верховного Суду послідовно викладала висновки про те, що у разі пред`явлення позову про витребування - інші способи захисту є неефективними, оскільки рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є самостійною і достатньою підставою для здійснення (проведення) державної реєстрації речових прав за позивачем.

Проте у ситуації, яка є у справі, що переглядається, повернення земельних ділянок у володіння власника (правомірного володільця) відбувається шляхом задоволення позову про витребування майна, що формально не узгоджується з формулюванням пункту 9 частини першої ст. 27 Закону («судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно»). Виходячи з цього, саме лише рішення суду про витребування майна не є достатньою підставою для здійснення реєстратором відповідних дій щодо проставлення відмітки про скасування державної реєстрації прав і відкриття закритого розділу державного реєстру прав та відповідної реєстраційної справи. Наведене не відповідатиме меті віндикаційного позову, якою є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений, а у разі позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає, зокрема, у здійсненні державної реєстрації права власності на нерухоме майно за його правомірним власником (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Відповідно до частини десятої статті 24 Закону № 3613-VI державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, поділу чи об`єднання земельних ділянок; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

З огляду на наведене реалізація основної позовної вимоги про віндикацію є можливою винятково за умови скасування державної реєстрації права власності Товариства на новостворену земельну ділянку, яка протиправно набута відповідачами.

Відтак обраний позивачем спосіб захисту прав територіальної громади за таких обставин є абсолютно виправданим, в іншому разі - досягнення для позивача позитивного результату вимагатиме від нього непропорційних зусиль задля відновлення його порушеного права власності і не приведе до дієвого вирішення наявного спору.

Отже, правомірними та ефективними способами захисту прав позивача, крім вимоги про витребування спірного майна, яка для спірних відносин є основним способом захисту, також є скасування державної реєстрації речових прав відповідачів на земельні ділянки.

Стосовно порушення прав відповідачів на мирне володіння майном (зокрема, ПП «БілоцерківМАЗ) колегія суддів зазначає наступне.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 зроблено висновок про те, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном.

У справі, яка переглядається, у примусовому порядку в процедурі банкрутства реалізовано майно, якого позивач протиправно був позбавлений, тому суд вважає, що у цьому конкретному випадку за обставин цієї справи витребування майна є законним, пропорційним та виправданим заходом, який переслідує легітимну мету та необхідний для відновлення первісного становища територіальної громади щодо володіння земельною ділянкою несільськогосподарського призначення, а тому не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Разом із цим, відповідачі не позбавлені можливості на захист своїх прав відповідно до статей 22, 390, 661 ЦК України. Вказане відповідає висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/6211/14-ц та від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц.

Клопотання відповідача ТОВ «НВП «БілоцерківМАЗ» про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судовими рішеннями у справі № 911/268/18 вже було встановлено, що початок перебігу позовної давності починається з моменту, коли Білоцерківська міська рада дізналася про порушення свого права, а саме - з 20.06.2017.

Отже, визначений ст. 257 Цивільного кодексу України строк спливав 20.06.2020. У той же час, Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 2 квітня 2020 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК доповнено пунктом 12: під час дії карантину строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК, продовжуються на строк дії карантину. Карантин було скасовано з 30 червня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651. Таким чином, карантинне продовження тривало з 2 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX (зі змінами, внесеними Законом від 8 листопада 2023 року), що набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК доповнено пунктом 19: у період дії воєнного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК, перебіг позовної давності зупиняється на строк дії такого стану. З 4 вересня 2025 року відповідно до Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК виключено, перебіг позовної давності відновлений.

Виходячи з наведеного, позивачем дотриманий строк звернення до суду з визначеними позовними вимогами, підстави для відмови у задоволенні позову через пропуск строку позовної давності відсутні.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду рішення суду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, не з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Білоцерківської міської ради обґрунтованою. Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення у скасованій частині.

8. Розподіл судових витрат.

Судові витрати за перегляд рішення судом апеляційної інстанції у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються у рівних частинах на відповідачів - 1, 2.

З підстав наведеного та керуючись статями 129, 269-271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Білоцерківської міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 у справі № 908/2950/23 (908/2748/24) - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 у справі № 908/2950/23 (908/2748/24) - скасувати частково.

3. Прийняти у скасованій частині нове рішення.

4. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт БЦ» (код ЄДРПОУ 43640535) земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0007, площею 0,1133 га, та скасувати державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, зареєстровану за Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт БЦ», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 842755132103, з кадастровим номером: [номер приховано]:01:001:0007, площею 0,1133 га, (що була сформована в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0017, площею 4,4419 га, сформованої згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №588347) з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки та одночасним закриттям відповідного розділу.

5. Витребувати у Приватного підприємства «БІЛОЦЕРКІВМАЗ» (код ЄДРПОУ 41091471) земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0260, площею 4,3286 га, та скасувати державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку, зареєстровану за Приватним підприємством «БІЛОЦЕРКІВМАЗ», реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 842702932103, з кадастровим номером: [номер приховано]:01:001:0260, площею 4,3286 га (що була сформована в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0017, площею 4,4419 га, сформованої згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №588347), з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки та одночасним закриттям відповідного розділу.

6. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 03.02.2026 у справі № 908/2950/23 (908/2748/24) - залишити без змін.

7. Стягнути з Приватного підприємства «БілоцерківМАЗ» (09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Грушевського, 13; ЄДРПОУ 41091471) на користь Білоцерківської міської ради (Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, 09117; ЄДРПОУ 26376300) 5159,51 грн судового збору за подання позовної заяви та 7739,26 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ БЦ» (Київська область, м. Біла Церква, вул. Гайок, будинок 4а; ЄДРПОУ 43640535) на користь Білоцерківської міської ради (Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15, 09117; ЄДРПОУ 26376300) 5159,51 грн судового збору за подання позовної заяви та 7739,26 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

9. Доручити місцевому господарському суду видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок, строк касаційного оскарження передбачений статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову підписано - 01.10.2026 (у зв`язку з перебуванням судді - члена колегії Дарміна М.О. з 07.09. по 11.09.2026 у відпустці, з 12.09. - 20.09.2026 у відрядженні, з 21.09. - 30.09.2026 у відпустці).

Головуючий суддя О.Ю. Соп`яненко

Суддя М.О. Дармін

Суддя Ю.А. Джепа