ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"30" вересня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/213/26
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Сисина С.В., розглянувши заяви прокурора від 25.09.2026 і від 28.09.2026 про вжиття заходів забезпечення позову в справі
за позовом Керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 02909967, місцезнаходження - 90500, Закарпатська область, місто Тячів, вулиця Незалежності, 27, в інтересах держави в особі
позивача: Закарпатської обласної державної адміністрації, код ЄДРПОУ - 00022496, місцезнаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Народна, будинок 4,
до відповідача: Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04349805, місцезнаходження - 90520, Закарпатська область, Тячівський район, селище міського типу Усть-Чорна, вулиця Верховинська, будинок 233,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», код ЄДРПОУ - 44768034, місцезнаходження - 01601, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 9А,
про витребування у власність держави з чужого незаконного володіння земельних ділянок лісогосподарського призначення,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
В С Т А Н О В И В :
Керівник Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою в інтересах держави в особі позивача - Закарпатської обласної державної адміністрації до Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області (далі - відповідач, Селищна рада), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (далі - третя особа, ДСГП «Ліси України») з позовними вимогами про витребування у власність держави в особі позивача з чужого незаконного володіння відповідача земельну ділянку лісогосподарського призначення із кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0035 площею 4,916 га (далі - земельна ділянка).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/860/25 визначено головуючого суддю Андрейчука Л.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2026.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Закарпатської області від 02.03.2026 №02-02/1/26 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" призначено повторний автоматизований розподіл справи №907/213/26 у зв`язку з призначенням головуючого судді Андрейчука Л.В. на посаду судді Центрального апеляційного господарського суду, що унеможливлює продовження розгляду ним даної справи.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/213/26 визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026.
Згідно з ухвалою від 10.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 07.04.2026; сторонам встановлено строки на подачу заяв по суті справи.
16.03.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника ДСГП «Ліси України» - адвоката Левицького А.О. надійшли пояснення третьої особи від 13.03.2026 (які зареєстровані за вхідним №02.3.1-02/2376/26).
23.03.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (зареєстрований за вхідним №02.3.1-02/2654/26).
07.04.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області надійшла відповідь на відзив від 06.04.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/3171/26).
Згідно з ухвалою від 07.04.2026 суд задовольнив усне клопотання представника третьої особи - адвоката Левицького А.О. про відкладення підготовчого засідання та призначив наступне підготовче засідання на 07.05.2026.
Відповідно до ухвали від 07.05.2026 суд задовольнив клопотання Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області про відкладення підготовчого засідання №07.52-259вих-26 від 05.05.2026 (яке зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/4218/26 від 05.05.2026); відклав підготовче засідання на 03.06.2026; задовольнив усне клопотання прокурора про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.
Згідно з ухвалою від 03.06.2026 суд задовольнив клопотання Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області про відкладення розгляду справи від 02.06.2026 (яке зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/5331/26 від 03.06.2026) та відклав підготовче засідання на 01.07.2026.
Згідно з ухвалою від 01.07.2026 суд задовольнив клопотання Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області про долучення доказів від 29.06.2026 (яке зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/6331/26 від 29.06.2026); долучив до матеріалів справи докази згідно означеного клопотання прокурора від 29.06.2026, а саме: копію відповіді Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства №08/924-26 від 12.06.2026 та копію протоколу другої лісовпорядної наради від 22.12.2017; закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 29.07.2026.
Разом з тим, згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №19 - к від 15.07.2026 судді Сисину С.В. надано відпустку з 27.07.2026 по 14.08.2026, а тому згідно з ухвалою від 22.07.2026 суд призначив розгляд справи по суті у судовому засіданні на 17.09.2026.
17.08.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області надійшло клопотання про долучення доказів від 17.08.2026 (яке зареєстроване за вхідним №02.3.1-02/8114/26).
Згідно з ухвалою від 19.08.2026 суд постановив:
- задовольнити клопотання Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про долучення доказів від 17.08.2026;
- долучити до матеріалів справи докази згідно клопотання відповідача від 17.08.2026, а саме: копії рішення Усть-Чорнянської селищної ради від 21.04.2026 №1516 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок»; технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для сінокосіння та випасання худоби загальною площею 4,9160 га кадастровий номер [номер приховано]:08:001:0035; рішення Усть-Чорнянської селищної ради від 13.07.2026 №1615 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу»; Витягу №НВ-350[телефон приховано] від 15.06.2026 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0296; Витягу №НВ-350[телефон приховано] від 15.06.2026 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0295; Витягу №489901917 від 13.08.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0295; Витягу №489900305 від 13.08.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0296.
11.09.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області надійшла заява про повернення до стадії підготовчого провадження та зміну предмета позову від 11.09.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/8927/26).
Згідно з ухвалою від 17.09.2026 суд задовольнив клопотання Тячівської окружної прокуратури про повернення до стадії підготовчого провадження, що наведене у заяві про повернення до стадії підготовчого провадження та зміну предмета позову від 11.09.2026; постановив повернутися до розгляду справи №907/213/26 у підготовчому провадженні; прийняв до розгляду заяву Тячівської окружної прокуратури про зміну предмета позову, наведену в заяві про повернення до стадії підготовчого провадження та зміну предмета позову від 11.09.2026 та вирішив здійснювати в подальшому розгляд справи з урахуванням зміненого предмету позову; встановив учасникам справи строки на подачу заяв по суті справи у зв`язку з прийняттям до розгляду заяви прокурора про зміну предмету позову; оголосив перерву в підготовчому засіданні до 19.10.2026.
28.09.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову від 25.09.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/9512/26), згідно з якою прокурор просить:
- накласти арешт на земельні ділянки за кадастровими номерами [номер приховано]:08:001:0296, площею 2,4580 га та [номер приховано]:08:001:0295, площею 2,4580 га, що належать Усть-Чорнянській територіальній громаді в особі Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області;
- заборонити Усть-Чорнянській селищній раді Тячівського району Закарпатської області, іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі, здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження тощо земельних ділянок за кадастровими номерами [номер приховано]:08:001:0296, площею 2,4580 га та [номер приховано]:08:001:0295, площею 2,4580 га;
- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок за кадастровими номерами [номер приховано]:08:001:0296, площею 2,4580 га та [номер приховано]:08:001:0295, площею 2,4580 га та будь-яких об`єктів нерухомого майна на ній.
Дана заява обґрунтована тим, що у лютому 2026 року керівник Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації до Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області з позовними вимогами про витребування у власність держави в особі позивача з чужого незаконного володіння відповідача земельну ділянку лісогосподарського призначення із кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0035 площею 4,916 га, стверджуючи про незаконність вибуття з державної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 4,916 га з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0035, так як спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду та перебувала у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», у зв`язку з чим її реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за відповідачем є незаконною.
Водночас, 19.08.2026 до прокуратури надійшла ухвала суду про долучення доказів та відповідне клопотання відповідача, з яких прокурор дізнався, що Усть-Чорнянська селищна рада Тячівського району Закарпатської області під час розгляду справи в суді здійснила поділ спірної земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0035 площею 4,916 га. Зокрема, на підставі рішення сесії селищної ради №1517 від 21.04.2026 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо її поділу, а рішенням сесії №1615 від 13.07.2026 затверджено таку документацію та утворено дві нові земельні ділянки: з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0296 площею 2,4580 га та з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0295 площею 2,4580 га, право комунальної власності на які за відповідачем зареєстровано 11.08.2026. Внаслідок цих дій прокурор був змушений звернутися до суду з заявою про зміну предмета позову, яку задоволено ухвалою суду від 17.09.2026, та прокурором визначено нову позовну вимогу - витребувати у власність держави дві новоутворені земельні ділянки.
Оцінюючи такі обставини, у заяві про забезпечення позову прокурор зазначає, що відповідач вчиняє недобросовісні дії, спрямовані на перешкоджання виконанню майбутнього рішення суду та ускладнення поновлення державних інтересів, адже подальший поділ чи об`єднання ділянок відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України призведе до формування нових об`єктів цивільних прав, що унеможливить виконання рішення. Також існує реальний ризик переоформлення прав на ці ділянки, їх надання у власність чи користування третім особам, що призведе до зміни особи відповідача та змусить прокурора повторно звертатися до суду. З огляду на це, заявник вважає необхідними та співмірними заходами забезпечення позову, накладення арешту на ділянки [номер приховано]:08:001:0296 та [номер приховано]:08:001:0295, заборону відповідачу та іншим особам вчиняти щодо них будь-які дії (поділ, об`єднання, зміну цільового призначення, передачу в оренду, відчуження тощо), а також заборону органам державної реєстрації проводити будь-які реєстраційні дії щодо цих ділянок та об`єктів нерухомості на них. Прокурор додає, що такі заходи не вирішують спір по суті, мають тимчасовий характер, не обмежують господарську діяльність відповідача, забезпечують збереження майна в незмінному стані та відповідають судовій практиці.
28.09.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову від 28.09.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/9542/26), яка за своїм змістом та заявленими вимогами є повністю тотожною раніше поданій заяві про вжиття заходів забезпечення позову від 25.09.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/9512/26 від 28.09.2026).
29.09.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області надійшли заперечення на заяву про вжиття заходів забезпечення позову від 29.09.2026 (які зареєстровані за вхідним №02.3.1-02/9616/26), згідно з якими відповідач просить у задоволенні заяви керівника Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області від 25.09.2026 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №907/213/26 відмовити повністю.
Відповідач обґрунтовує дані заперечення тим, що прокуратура не надала жодного конкретного доказу наявності реального ризику утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, а її твердження про можливість відчуження, повторного поділу, об`єднання чи зміни цільового призначення земельних ділянок ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки після їх державної реєстрації відповідач не ухвалював рішень про відчуження чи передачу ділянок третім особам; здійснений раніше поділ первісної земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0035 площею 4,9160 га на дві новоутворені ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:08:001:0296 та [номер приховано]:08:001:0295 площею по 2,4580 га не унеможливив судовий захист чи виконання рішення, що підтверджується і процесуальною поведінкою самого прокурора, який подав заяву про зміну предмета позову щодо витребування саме цих чітко індивідуалізованих новоутворених ділянок, яка була прийнята судом до розгляду згідно з ухвалою суду від 17.09.2026. Відтак, згідно доводів відповідача, факт проведення в минулому на підставі рішень Селищної ради №1517 від 21.04.2026 та №1615 від 13.07.2026 поділу земельної ділянки не свідчить про недобросовісність відповідача чи намір вчиняти такі дії надалі, а питання правомірності перебування ділянок у комунальній власності стосується розгляду справи по суті та не може встановлюватися при вирішенні питання про забезпечення позову, що відповідає висновкам Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 07.02.2025 у справі №910/7497/24. Отже, на переконання Селищної ради, заявлені прокурором заходи є надмірними, неспівмірними та належним чином не обґрунтованими, оскільки заявник одночасно вимагає застосувати три види обмежень (арешт, широку заборону вчиняти дії щодо ділянок та заборону реєстраційних дій), підганяючи їх під єдину обставину минулого поділу, без урахування правових висновків Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2025 у справі №910/7497/24 щодо необхідності оцінки адекватності заходів, балансу інтересів та зв`язку кожного заходу з предметом спору. Більше цього, на переконання відповідача, вимога заборонити реєстраційні дії щодо будь-яких об`єктів нерухомого майна виходить за межі предмета спору, адже позовних вимог щодо нерухомості на земельних ділянках не заявлялося і це може порушити права третіх осіб; заборона передачі ділянок в оренду або користування є безпідставною, бо відповідач не оголошував торгів, не визначав орендарів і не укладав договорів, а саме по собі користування не припиняє права власності та не перешкоджає витребуванню.
Відповідно ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У даному випадку суд не вбачає необхідності здійснення виклику учасників справи для з`ясування додаткових обставин, з огляду на вказані заявником підстави та спосіб забезпечення позову, врахувавши отримання судом заперечення відповідача проти заяв прокурора про забезпечення позову, а також зважаючи на процесуально стислі строки розгляду заяви.
Розглянувши заяви Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області про вжиття заходів забезпечення позову від 25.09.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/9512/26 від 28.09.2026) і від 28.09.2026 (яка зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/9542/26 від 28.09.2026), які за своїм змістом та заявленими вимогами є повністю тотожними (далі - заяви), суд дійшов висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення, виходячи з такого.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні, у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки, щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначено у ст. 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №910/15328/23, від 01.05.2023 у справі №914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
У п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.
Тому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Поряд з цим, у п.п. 2 і 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч.3 ст.137 ГПК України).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Частиною 11 ст.137 ГПК України визначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу чи заходів забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового
У кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.
Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2020 року у справі № 911/1111/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до ст. 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, керівник Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області 24.02.2026 звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою в інтересах держави в особі позивача - Закарпатської обласної державної адміністрації до Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» з позовними вимогами про витребування у власність держави в особі позивача з чужого незаконного володіння відповідача земельну ділянку лісогосподарського призначення із кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0035 площею 4,916 га.
Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на незаконність вибуття з державної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 4,916 га з кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0035 та незаконність реєстрації 27.02.2025 на підставі рішень Усть-Чорнянської селищної ради № 9-10 від 19.11.2020 державним реєстратором права комунальної власності Усть-Чорнянської селищної ради як правонаступника прав і обов`язків Лопухівської сільської ради з цільовим призначенням для сінокосіння і випасання худоби на території Лопухівської сільської ради, зважаючи на те, що спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення державного лісового фонду, які перебувають у постійному користуванні ДСГП «Ліси України» та його філії «Карпатський лісовий офіс», що вбачається із планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, так як земельна ділянка накладається на земельні ділянки лісового фонду, а саме: виділ 5 квартал 82 Дубівського лісництва Брустурянського надлісництва ДСГП «Ліси України».
У позовній заяві прокурор зазначив, що реєстрація права комунальної власності відбулася з порушенням вимог ст.ст. 20, 83, 84, 117, 122, 149 Земельного кодексу України та ст.ст. 1, 8, 9, 31, 48 Лісового кодексу України. Зокрема, згідно доводів прокурора, законодавством встановлена чітка заборона на передачу земель лісогосподарського призначення, що перебувають у користуванні державних підприємств, до комунальної власності. Оскільки Закарпатська обласна державна адміністрація як належний розпорядник земель лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств та належать до державної власності, не приймала рішень про вилучення земельної ділянки, а Кабінет Міністрів України не погоджував зміну її цільового призначення, постійний землекористувач - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» не надавав згоди на відмову від права користування, то наведене свідчить, що земельна ділянка вибула з володіння держави поза її волею. Посилаючись на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц та від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 щодо ефективності віндикації як способу захисту порушених інтересів держави, прокурор на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України вважає належним способом захисту витребування земельної ділянки у останнього набувача земельної ділянки - Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області на користь держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації.
Водночас, як було вказано вище, після закриття підготовчого провадження згідно з ухвалою від 01.07.2026 та призначення справи до розгляду по суті, 17.08.2026 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області надійшло клопотання про долучення доказів від 17.08.2026, яке було задоволено судом відповідно до ухвали від 19.08.2026 та до матеріалів справи долучено докази згідно поданого клопотання відповідача від 17.08.2026. З поданих відповідачем доказів суду та учасникам справи стало відомо, що Селищною радою після відкриття провадження було здійснено поділ спірної земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0035 згідно рішень Усть-Чорнянської селищної ради від 21.04.2026 №1516 та від 13.07.2026 №1615. Відтак, у результаті поділу утворилися дві земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:08:001:0295 і [номер приховано]:08:001:0296. Врахувавши такі обставини поділу земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0035, 14.09.2026 прокурором була подана заява про зміну предмета позову від 11.09.2026, яка задоволена судом відповідно до ухвали від 17.09.2026. Відтак, подальший розгляд справи з 17.09.2026 здійснюється судом відповідно до позовних вимог прокурора про витребування у власність держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації з чужого незаконного володіння Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області земельних ділянок із кадастровими номерами [номер приховано]:08:001:00296 площею 2,4580 га та [номер приховано]:08:001:00295 площею 2,4580 га (далі - спірні земельні ділянки).
Навівши такі обставини щодо подачі прокурором в Господарський суд Закарпатської області позовної заяви в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації про витребування спірних земельних ділянок і подачі прокурором заяв про забезпечення позову, суд ще раз наголошує, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.
У той же час, суд зазначає, що, заявивши в справі позовні вимоги про витребування від відповідача на користь держави двох спірних земельних ділянок, прокурор з посиланням на обставини справи наполягає, що такі земельні ділянки лісогосподарського призначення, що перебувають у користуванні державних підприємств, набуті Селищною радою з порушенням земельного законодавства, а відтак не можуть бути перебувати в комунальній власності. А тому, згідно доводів прокурора, наведених у позовній заяві та у заяві про зміну предмету позову, спірні земельні ділянки вибули з володіння держави поза її волею.
Отже, суд виснує, що заходи забезпечення позову стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами [номер приховано]:08:001:00296 площею 2,4580 га та [номер приховано]:08:001:00295 площею 2,4580 га, які прокурор просить вжити згідно заяв, заявлені керівником Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області в межах предмета позову.
Водночас, не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/11678/22).
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).
У постанові від 20.12.2024 у справі № 910/3871/24 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1 ст. 74 ГПК України). Вирішуючи питання про забезпечення позову господарському суду слід виходити з приписів ст.ст. 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), а також, здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача), щодо відсутності підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, інших учасників судового процесу, та яким чином, чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 904/5876/19, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).
Не надаючи оцінку обгрунтованості заявленого позову в даній справі, однак, виконуючи вимоги процесуального закону щодо встановлення під час розгляду заяви про забезпечення позову наявності спору між сторонами і підстав застосування таких заходів, суд погоджується з доводами прокурора, наведеними у заявах, про те, що у разі задоволення позову з даного спору та одночасної зміни власника спірних земельних ділянок, у разі передачі їх в оренду, в користування, вчинення дій щодо поділу, зміни цільового призначення, об`єднання під час розгляду справи в суді, то наведене може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних інтересів держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, за захистом яких прокурор звернувся до суду.
Наявність такого ризику загрожує правам та інтересам держави, з метою захисту яких подано позовну заяву, оскільки неможливість поновити права державної власності на спірні земельні ділянки лісогосподарського призначення державного лісового фонду, у випадку їх відчуження, передачі в оренду, вчинення інших зазначених вище дій, унеможливить виконання рішення суду щодо витребування земельних ділянок та зробить неможливим виконання рішення суду в зазначеній частині.
Такі висновки судом здійснені з урахуванням, перш за все, встановленого судом факту поділу земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0035 площею 4,916 га на підставі рішень Усть-Чорнянської селищної ради від 21.04.2026 №1516 та від 13.07.2026 №1615, що було вчинено Селищною радою під час розгляду справи (після відкриття провадження згідно ухвали від 10.03.2026)
Не заперечуючи права відповідача як реєстраційного власника такої земельної ділянки на здійснення її поділу, суд враховує, що такий поділ відбувся відповідачем саме після відкриття провадження у даній справі, а, подавши клопотання про долучення доказів від 17.08.2026, як і навівши заперечення від 29.09.2026 проти заяв прокурора про забезпечення позову, водночас Селищна рада не надала жодних логічних пояснень щодо необхідності саме під час розгляду судом даної справи у здійсненні такого поділу земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0035 площею 4,916 га на дві земельні ділянки, які утворилися у результаті її поділу, з кадастровими номерами [номер приховано]:08:001:0295 площею 2,458 га і [номер приховано]:08:001:0296 площею 2,458 га.
Відтак, на переконання суду, вчинення Селищною радою під час розгляду справи судом дій щодо поділу земельної ділянки, що є предметом розгляду в даній справі, свідчить про вчинення дій, які можуть утруднити виконання рішення суду.
Отже, врахувавши зміст позовних вимог у справі, предмет спору, предмет і підстави позову, докази, долучені до позовної заяви; врахувавши докази, які свідчать про поділ відповідачем земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:08:001:0035, про витребування якої прокурор звернувся в суд з позовною заявою від 23.02.2026 з підстав її незаконного вибуття з власності держави як земельної ділянки лісогосподарського призначення державного лісового фонду; врахувавши, що такий поділ ділянки був вчинений відповідачем під час розгляду справи в суді після ознайомлення Селищної ради з позовними вимогами прокурора, суд погоджується з доводами прокурора, що невжиття запропонованих прокурором заходів забезпечення позову у цій справі (крім заборони іншим фізичним і юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо спірних земельних ділянок та крім заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна, розташованого на спірних земельних ділянках) з високою імовірністю може призвести до того, що на день набрання законної сили рішенням у цій справі (у випадку задоволення позову прокурора), спірне нерухоме майно (спірні земельні ділянки), яке є предметом цього позову, може бути передано у власність або користування іншим особам, а також може відбутися подальший поділ чи зміна цільового призначення земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок, в тому числі з іншою (іншими) ділянками, що значно ускладнить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду в інтересах Закарпатської обласної державної адміністрації.
Суд враховує, що факт володіння нерухомим майном, як правило, може підтверджувати державна реєстрація права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Цей висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89). Його надалі послідовно застосовує Верховний Суд.
За загальним правилом суб`єкт, за яким зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння таким майном цим суб`єктом, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 63)). Інакше кажучи, не можна задовольнити вимогу про витребування нерухомого майна від особи, яка була його володільцем на час подання позову, але на момент ухвалення судового рішення більше цим майном не володіє (володільцем цього майна у державному реєстрі вказана інша особа, ніж відповідач). Крім того, судове рішення про витребування нерухомого майна неможливо буде виконати, якщо на час такого виконання право власності на це майно буде зареєстроване за іншою особою, ніж відповідач, із володіння якого суд витребував відповідний об`єкт. З огляду на вказане у справах про витребування власником його майна важливим є вжиття заходів забезпечення позову. Без цього ефективний захист прав та інтересів власника, належне виконання рішення суду про задоволення позову можуть бути неможливими внаслідок переходу майна до іншої, ніж відповідач, особи під час розгляду справи або після того, як суд ухвалить таке рішення.
Також, окремо суд враховує, що заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову (до такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09.11.2018 у справі №915/508/18, від 12.03.2020 у справі №916/3479/19, від 07.09.2020 у справі №904/1766/20, від 19.10.2020 у справі №916/30/20 від 16.12.2020 у справі №915/2460/19).
Відтак, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, заборони відповідачу здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження земельних ділянок та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок, унеможливить подальше їх відчуження, поділ чи об`єднання, зміну конфігурації та реквізитів, чим гарантуватиме подальше виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
За таких обставин, врахувавши наявність реальної загрози порушення інтересів держави у разі невжиття відповідних заходів забезпечення стосовно предмету спору (спірних земельних ділянок), суд виснує про наявність підстав для застосування запропонованих заявником (прокурор) заходів забезпечення позову, про які зазначено в резолютивній частині ухвали, оскільки в протилежному випадку - наведене може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених та оспорюваних прав та інтересів держави щодо спірних земельних ділянок, за захистом яких прокурор звернувся до суду, унеможливити виконання майбутнього судового рішення та позбавить прокурора, який представляє інтереси держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, як органу уповноваженого здійснювати від імені держави повноваження власника земель лісогосподарського призначення державного лісового фонду, ефективного захисту інтересів держави у межах одного судового провадження.
Щодо цього, суд зазначає, що інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків від відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Цей інститут є гарантією захисту та відновлення прав осіб, а отже, елементом правосуддя.
Отже, заходи забезпечення позову, наведені прокурором у заяві про забезпечення позову (крім заборони іншим фізичним і юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо спірних земельних ділянок та крім заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна, розташованого на спірних земельних ділянках) жодним чином не обмежують права та законні інтереси відповідача, оскільки вони не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, мають тимчасовий характер та їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критерієм розумності, обґрунтованості та адекватності.
Відтак, такий характер втручання у права відповідача є мінімально необхідним та об`єктивно виправданим для можливості виконання рішення суду у разі задоволення позову; не призводить до невиправданого чи надмірного обмеження прав Селищної ради, водночас забезпечує реальну спроможність виконання судового рішення у разі задоволення позову, а також запобігає виникненню імовірних утруднень його виконання або ризику невиконання рішення господарського суду у випадку невжиття таких забезпечувальних заходів. Аналогічні висновки викладено в постанові ВС від 07.08.2026 у справі №908/914/26.
З приводу цього, суд зазначає, що такі заходи забезпечення позову забезпечать підтримання "status quo", поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кюблер проти Німеччини" (заява №32715/06).
Щодо вимог прокурора про заборону іншим фізичним і юридичним особам на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі, здійснювати будь-які дії щодо спірних земельних ділянок, то суд не вбачає підстав для застосування таких заходів забезпечення позову, які стосуються не відповідача, а «будь-яких інших фізичних чи юридичних осіб», так як у заяві прокурор не обгрунтував з посиланням на обставини справи і докази, які саме інші особи можуть вчиняти зазначені прокурором дії стосовно спірних земельних ділянок. Суд зазначає, що заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору, що передбачено п.4 ч.1ст.137 ГПК України, не може бути загальною (стосуватися невизначеного кола осіб), а тому заява прокурора в цій частині не підлягає до задоволення.
Судом враховано, що, постановляючи ухвалу про заборону вчиняти певні дії, суд має визначити, які саме дії забороняється вчиняти, а також визначити коло осіб, яким судом заборонено вчиняти певні дії з метою забезпечення позову. Відсутність вказівки у судовому рішенні на чітко окреслене вичерпне коло реєстраційних дій, що забороняються вчиняти, створює умови для потенційного обмеження прав та законних інтересів юридичної особи, ризик втручання в її господарську діяльність (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 910/8594/24, від 16.12.2025 у справі № 910/7726/25).
Щодо запропонованих прокурором заходів забезпечення позову в частині заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна, розташованого на спірних земельних ділянках, то суд враховує, що у п.п. 2 і 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами, так як заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Відтак, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення позову в частині вимог прокурора про заборону органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна, розташованого на спірних земельних ділянках, так як, по-перше, «будь-які об`єкти нерухоме майна», які знаходяться/можуть знаходитися на спірних земельних ділянках, не є предметом спору в даній справі, та, по-друге, у поданих заявах прокурор не зазначає, яке саме нерухоме майно, розташоване на таких земельних ділянках сільськогосподарського призначення, цільове призначення яких: 01.08 Для сінокосіння і випасання худоби, та не повідомляє і не надає доказів вчинення відповідачем будь-яких дій з такими об`єктами нерухомого майна, які знаходяться/можуть знаходитися на спірних земельних ділянках.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що запропоновані прокурором заходи забезпечення позову (крім заборони іншим фізичним і юридичним особам здійснювати будь-які дії щодо спірних земельних ділянок та крім заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо об`єктів нерухомого майна, розташованого на спірних земельних ділянках) є обгрунтованими, адекватними, необхідними, пропорційними та співмірними предмету і підставам позову, мета їх заявлення відповідає застосуванню заходів забезпечення позову як таких.
Задовольнивши частково за вказаних мотивів заяви про забезпечення позову, суд зазначає, що такі заходи забезпечення позову фактично не підмінюють собою судове рішення у справі, яке має ухвалюватися за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Частиною 6 ст. 140 ГПК України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України
П О С Т А Н О В И В:
Заяви Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області про вжиття заходів забезпечення позову від 25.09.2026 (зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/9512/26 від 28.09.2026) і від 28.09.2026 (зареєстрована за вхідним №02.3.1-02/9542/26 від 28.09.2026) задовольнити частково.
Накласти арешт на земельні ділянки за кадастровими номерами [номер приховано]:08:001:0296, площею 2,4580 га та [номер приховано]:08:001:0295, площею 2,4580 га, що належать Усть-Чорнянській територіальній громаді в особі Усть-Чорнянської селищної ради Тячівського району Закарпатської області.
Заборонити Усть-Чорнянській селищній раді Тячівського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ - 04349805, місцезнаходження - 90520, Закарпатська область, Тячівський район, селище міського типу Усть-Чорна, вулиця Верховинська, будинок 233) на час розгляду справи та до набрання законної сили рішенням суду у справі №907/213/26 здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, передачі в оренду чи на іншому праві користування, відчуження земельних ділянок за кадастровими номерами [номер приховано]:08:001:0296, площею 2,4580 га та [номер приховано]:08:001:0295, площею 2,4580 га.
Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь-які реєстраційні дії щодо земельних ділянок за кадастровими номерами [номер приховано]:08:001:0296, площею 2,4580 га та [номер приховано]:08:001:0295, площею 2,4580 га.
Відмовити в задоволенні решти вимог заяв Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області про вжиття заходів забезпечення позову від 25.09.2026 (зареєстрованої за вхідним №02.3.1-02/9512/26 від 28.09.2026) і від 28.09.2026 (зареєстрованої за вхідним №02.3.1-02/9542/26 від 28.09.2026).
Стягувач: Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області (код ЄДРПОУ - 02909967, місцезнаходження - 90500, Закарпатська область, місто Тячів, вулиця Незалежності, 27).
Боржник: Усть-Чорнянська селищна рада Тячівського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ - 04349805, місцезнаходження - 90520, Закарпатська область, Тячівський район, селище міського типу Усть-Чорна, вулиця Верховинська, будинок 233).
Ухвала набирає законної сили з 30.09.2026, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 30.09.2029.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Сисин