Рішення № 140229107 у справі № 908/1863/25 від 17.09.2026

номер провадження справи 26/89/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 Справа № 908/1863/25(908/3160/25)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева Олексія Олексійовича, за участю секретаря Лісовик О.В.

розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНДШАФТ" (адреса: 79000, Львівська обл., місто Львів, вул.Городоцька, будинок 179; адреса: 65039, Запорізька область, м. Запоріжжя, б. Примаченко Марії, буд. 11; ЄДРПОУ 32128537)

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ" (адреса: 79000, Львівська обл., місто Львів, вул. Шевченка Т., будинок 297 В; адреса: 49031, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Поля Олександра, будинок 59 офіс 405; ЄДРПОУ 36759863)

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОТЕХІНВЕСТ" (ел. пошта: [пошта прихована], адреса: 49001, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Троїцька, будинок 15/3, кабінет 1, ЄДРПОУ 45426183)

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна

в межах справи № 908/1863/25

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНДШАФТ"

кредитор - БОРМОЗ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (BORMOZ HOLDINGS LIMITED), реєстраційний номер НЕ 313110 (адреса: вул. 4А Термопілон, 2839 Сіна Орос, Нікосія, Кіпр)

позивач за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ"

відповідач за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАНДШАФТ"

про визнання дійсним договору купівлі-продажу

Представники сторін:

Венська Оксана Олександрівна - позивач

БЕДРІНЕЦЬ АНТОН ІГОРОВИЧ відповідач-2

СУТЬ СПОРУ:

13.10.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДШАФТ» (ТОВ «ЛАНДШАФТ») в особі виконуючого обов`язки керівника розпорядника майна арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівни до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» (ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ) та Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОТЕХІНВЕСТ» (ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ») про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2025 справу №908/3160/25 передано судді Юлдашеву О.О. для розгляду у межах справи №908/1863/25(908/3160/25) про банкрутство ТОВ «ЛАНДШАФТ»

Позов заявлено арбітражним керуючим в порядку ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, та мотивовано тим, що ТОВ «ЛАНДШАФТ» було безоплатно відчужено на користь пов`язаної особи ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ», яким в подальшому відчужено на користь іншої пов`язаної особи ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ», Спеціальний дозвіл на користування надрами, реєстраційний номер 4582, дата видачі 18 грудня 2007 року стосовно об`єкту Шламосховище рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова (техногенне родовище), за умови наявності у ТОВ «ЛАНДШАФТ» значного обсягу кредиторської заборгованості, у зв`язку із чим розпорядник майна просив визнати недійсними: Договір купівлі - продажу прав на користування надрами між ТОВ «ЛАНДШАФТ» та ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» від 30 червня 2023 року, відповідно до якого права на користування надрами, надані Спеціальним дозволом на користування надрами, реєстраційний номер 4582, дата видачі 18 грудня 2007 року, та всі права по надрокористуванню переходять до ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ», а також Договір купівлі - продажу прав на користування надрами між ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» та ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» від 11 квітня 2024, відповідно до якого права на користування надрами, надані Спеціальним дозволом на користування надрами, реєстраційний номер 4582, дата видачі 18 грудня 2007 року, та всі права по надрокористуванню переходять до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОТЕХІНВЕСТ».

До заяви розпорядника майна додано клопотання про вирішення питання про відстрочення сплати судового збору.

Додатково розпорядником майна подано заяву від 13.10.2025 про долучення документів до матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.10.2026 у справі №908/1863/25(908/3160/25) прийнято позовну заяву ТОВ «ЛАНДШАФТ» до ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» та ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна, задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору у розмірі 142 263,51 грн до ухвалення судового рішення у даній справі. Підготовче засідання призначено на 06.11.2025р. о 10-40. Витребувано у ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» та ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» оспорювані договори купівлі-продажу прав на користування надрами.

04.11.2025 від ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» надійшла заява, у якій відповідач-2 просив продовжити ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» процесуальний строк на подання до суду відзиву на позовну заяву із його нормативним та документальним обґрунтуванням.

05.11.2025 від ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» надійшла заява, у якій відповідач-2 просив відкласти підготовче засідання у справі №908/1863/25(908/3160/25) та продовжити процесуальний строк на подання відповідачем-2 відзиву на позовну заяву.

05.11.2025 від ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» надійшла зустрічна позовна заява про визнання дійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами від 30.06.2026 року.

05.11.2025 від ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» надійшли заперечення на позовну заяву ТОВ «ЛАНДШАФТ».

05.11.2025 від ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою від 06.11.2025 було відкладено підготовче засідання у справі на 18.11.2025 о 13:30.

17.11.2025 від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із замовленням експертного висновку про ринкову вартість спецдозволу №4582 від 18.12.2007 р.

18.11.2025 від відповідача-2 надійшов відзив у справі №908/1863/25(908/3160/25).

Ухвалою від 18.11.2025 було прийнято до розгляду зустрічний позов ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» до ТОВ «ЛАНДШАФТ» про визнання дійсним договору купівлі-продажу про користування надрами від 30.06.2023 та об`єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

17.12.2025 від відповідача-1 надійшло клопотання про призначення комплексної судової експертизи.

17.12.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» у справі №908/1863/25(908/3160/25).

17.12.2025 від позивача надійшла відповідь на Заперечення на позовну заяву ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ».

17.12.2025 від позивача надійшли Заперечення проти клопотання ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» про закриття провадження у справі.

17.12.2025 від позивача надійшов відзив на зустрічну позовну заяву ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» у справі №908/1863/25(908/3160/25).

18.12.2025 від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку із хворобою представника.

Ухвалою від 18.12.2025 підготовче засідання у справі відкладено 29.01.2026р. о 12-30.

28.01.2026 від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення у справі.

28.01.2026 від позивача надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи, часткове уточнення підстав позову та ціни позову.

28.01.2026 від позивача надійшли Заперечення проти клопотання про призначення комплексної судової експертизи.

28.01.2026 від відповідача-1 надійшла відповідь на заперечення проти клопотання про закриття провадження у справі у справі № 908/1863/25 (908/3160/25).

28.01.2026 від відповідача-1 надійшли пояснення на відповідь на заперечення на позовну заяву.

Ухвалою від 29.01.2026 відкладено підготовче засідання у справі на 17.02.2026р. о 13-00.

16.02.2026 від відповідача-2 надійшли Заперечення на заяву про долучення доказів до матеріалів справи, часткове уточнення підстав позову та ціни позову.

16.02.2026 від відповідача-1 надійшли заперечення на заяву про долучення доказів до матеріалів справи, часткове уточнення підстав позову та ціни позову.

16.02.2026 від відповідача-1 надійшло клопотання про призначення комплексної судової експертизи.

Ухвалою від 17.02.2026 відкладено підготовче засідання у справі на 10.03.2026р. о 13-30.

09.03.2026 від позивача надійшли Заперечення проти клопотання про призначення експертизи.

09.03.2026 від позивача надійшли Пояснення щодо заперечень ТОВ «Неотехінвест».

09.03.2026 від позивача надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору в частині уточненних позовних вимог.

09.03.2026 від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

10.03.2026 від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою від 10.03.2026 відкладено підготовче засідання на 14.04.2026р. о 10-15.

10.04.2026 від відповідача-1 надійшла відповідь на заперечення проти призначення судової експертизи у справі №908/1863/25(908/3160/25).

13.04.2026 від відповідача-2 надійшли заперечення на клопотання про відстрочення сплати судового збору.

13.04.2026 від відповідача-2 надійшла Відповідь на пояснення Позивача.

14.04.2026 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

14.04.2026 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів доплати судового збору.

Ухвалою від 14.04.2026 відкладено підготовче засідання у справі на 30.04.2026 о 09-45.

28.04.2026 від відповідача-2 надійшли заперечення на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДШАФТ» у справі № 908/1863/25 (908/3160/25).

28.04.2026 від відповідача-2 надійшли заперечення проти залучення доказів.

29.04.2026 від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 30.04.2026 відкладено підготовче засідання у справі на 18.06.2026р. о 13-00.

16.06.2026 від відповідача-2 надійшли заперечення щодо долучення та оцінки доказів, поданих Позивачем, та клопотання про призначення комплексної судової експертизи.

17.06.2026 від відповідача-1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі (повторне).

Ухвалою від 18.06.2026 відкладено підготовче засідання у справі на 04.08.2026р. о 10-00.

03.08.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення щодо наданої відповідачем-2 рецензії.

Ухвалою від 04.08.2026 відкладено підготовче засідання у справі № 908/1863/25(908/3160/25) на 18 серпня 2026 року о 13 год. 30 хв та запропоновано надати учасникам справи до наступного підготовчого засідання надати суду всі наявні додаткові пояснення, заперечення та докази.

11.08.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення щодо клопотання про призначення комплексної судової експертизи.

11.08.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення щодо клопотання ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» про закриття провадження.

17.08.2026 від відповідача-2 надійшли заперечення на додаткові пояснення ТОВ «ЛАНДШАФТ» від 03.08.2026.

17.08.2026 від відповідача-1 надійшла відповідь на додаткові пояснення ТОВ «ЛАНДШАФТ» щодо клопотання ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» про закриття провадження.

17.08.2026 від відповідача-1 надійшла відповідь на додаткові пояснення щодо клопотання про призначення комплексної судової експертизи.

Ухвалою від 18.08.2026 клопотання розпорядника майна від 14.04.2026 задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку на подання доказів, доданих до клопотань розпорядника майна від 14.04.2026. Поновлено ТОВ «ЛАНДШАФТ» строк на подання зазначених доказів та долучено їх до матеріалів справи. Заяву розпорядника майна ТОВ «ЛАНДШАФТ» від 28.01.2026, вх. № 2227/08-08/26, про долучення доказів до матеріалів справи, часткове уточнення підстав позову та ціни позову задоволено частково. Визначено ціну позову ТОВ «ЛАНДШАФТ» до ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» та ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» у розмірі 11 676 427,00 грн. Прийнято заяву розпорядника майна про часткову зміну підстав позову шляхом заміни підстави «здійснення безоплатного відчуження активу за умови, що в момент виконання зобов`язання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів» на підставу «відчуження активу за цінами нижчими від ринкових, за умови, що в момент виконання зобов`язання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів». Заяву розпорядника майна від 28.01.2026, вх. № 2227/08-08/26, у частині долучення до матеріалів справи Висновку про вартість об`єкта оцінки від 12.12.2025 залишено без розгляду. Клопотання розпорядника майна про відстрочення сплати судового збору в частині уточнених позовних вимог від 09.03.2026 залишено без розгляду. Клопотання розпорядника майна від 14.04.2026 про долучення доказів сплати судового збору задоволено. У задоволенні клопотання ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» від 28.04.2026 про залишення позовної заяви без руху відмовлено. Подані документи прийнято як належне підтвердження виконання позивачем обов`язку зі сплати судового збору. Підготовче засідання відкладено на 25.08.2026 о 14 год. 00 хв. Роз`яснено учасникам справи, що долучення доказів до матеріалів справи не є їх оцінкою судом щодо належності, допустимості, достовірності та достатності, а така оцінка буде надана судом під час вирішення спору по суті у сукупності з іншими доказами у справі.

Ухвалою від 18.08.2026 у задоволенні клопотань відповідача-1 про закриття провадження у справі - відмовлено.

21.08.2026 від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

24.08.2026 від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 25.08.2026.

25.08.2026 від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та встановлення строку для подання відзиву (заперечень) на позов у зміненій редакції.

25.08.2026 від відповідача-2 надійшло клопотання про витребування доказів.

25.08.2026 від відповідача-2 надійшла заява про залишення позову без розгляду у зв`язку з несплатою судового збору.

25.08.2026 від відповідача-1 надійшло клопотання про залишення позову без руху та встановлення строку для надання доказів доплати судового збору.

Ухвалою від 25.08.2026 відкладено підготовче засідання у справі на 03.09.2026 о 15:00.

03.09.2026 від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд та вирішення раніше поданого клопотання про закриття провадження у справі.

03.09.2026 від відповідача-2 надійшли заперечення на змінену (уточнену) позовну заяву ТОВ «ЛАНДШАФТ».

03.09.2026 від відповідача-1 надійшли заперечення на змінену позовну заяву ТОВ «ЛАНДШАФТ».

Ухвалою від 03.09.2026 заяву представника відповідача-2 Бедрінець А.І. про продовження процесуального строку для подання відзиву на позов та доказів задоволено. Визнано поважними причини пропуску строків на подання відзиву на позов та відповідних доказів. Прийнято до розгляду відзив ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» від 18.11.2025 та додані до нього докази. Прийнято заперечення ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» від 03.09.2026 на змінену (уточнену) позовну заяву ТОВ «ЛАНДШАФТ» та долучено їх до матеріалів справи. Прийнято заперечення ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» від 03.09.2026 на змінену позовну заяву ТОВ «ЛАНДШАФТ» та долучено їх до матеріалів справи. Клопотання ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» від 03.09.2026 про розгляд та вирішення раніше поданого клопотання про закриття провадження у справі, а також заперечення ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» від 03.09.2026 на змінену позовну заяву ТОВ «ЛАНДШАФТ» у частині клопотання про розгляд клопотання про закриття провадження залишено без задоволення. Заперечення ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» від 03.09.2026 на змінену позовну заяву ТОВ «ЛАНДШАФТ» у частині встановлення фактів та оцінки доказів залишено без задоволення. Роз`яснено учасникам справи, що питання, пов`язані з оцінкою доказів, встановленням обставин та прийняттям рішень, не підлягають вирішенню судом на стадії підготовчого провадження. У задоволенні клопотання ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» від 17.12.2025 про призначення комплексної судової геологічної та економічної експертизи відмовлено. У задоволенні клопотання ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» від 16.02.2026 про призначення комплексної судової оціночно-економічної, гірничо-геологічної та екологічної експертизи відмовлено. У задоволенні клопотання ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» від 28.04.2026 про призначення комплексної судової оціночно-економічної, гірничо-геологічної та екологічної експертизи відмовлено. У задоволенні клопотання ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» від 16.06.2026 про призначення комплексної судової експертизи відмовлено. Клопотання ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» від 16.06.2026 про долучення рецензії Тимощик Л.П. від 27.04.2026 задоволено частково. Рецензію Тимощик Л.П. від 27.04.2026 та додані до клопотання докази долучено до матеріалів справи. Роз`яснено учасникам справи, що долучення доказів до матеріалів справи не є їх оцінкою судом щодо належності, допустимості, достовірності та достатності, а така оцінка буде надана судом під час вирішення спору по суті у сукупності з іншими доказами у справі. Клопотання ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» про поновлення процесуального строку для подання клопотання про витребування доказів у розпорядника майна залишено без розгляду. Клопотання ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» від 25.08.2026 про витребування доказів у розпорядника майна залишено без розгляду. Клопотання ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» від 25.08.2026 про залишення позову без руху та встановлення строку для надання доказів доплати судового збору залишено без розгляду. Клопотання ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» від 25.08.2026 про залишення позову без розгляду у зв`язку з несплатою судового збору залишено без розгляду. Закрито підготовче провадження у справі № 908/1863/25(908/3160/25). Справу № 908/1863/25(908/3160/25) призначено до судового розгляду по суті на 17.09.2026 о 10:45.

У судовому засіданні 17.09.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позовна заява розпорядника майна спрямована на визнання недійсними договорів купівлі-продажу прав за спеціальним дозволом на користування надрами а також витребування відповідного спеціального дозволу із чужого незаконного володіння.

Позовна заява, зважаючи на підстави позовної заяви, обґрунтована тим, що боржником було укладено оспорювані договори та здійснено відчуження активу у період, коли підприємство уже мало значний обсяг кредиторської заборгованості перед іншими кредиторами, а також здійснило відчуження на користь пов`язаних осіб.

Судом встановлено наявність у ТОВ «ЛАНДШАФТ» наступної кредиторської заборгованості на дату укладення оспорюваних правочинів:

1. Заборгованість перед БОРМОЗ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (BORMOZ HOLDINGS LIMITED):

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 39879565) (надалі за текстом - «Продавець»), з однієї сторони, та БОРМОЗ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (BORMOZ HOLDINGS LIMITED), що є юридичною особою, яка належним чином зареєстрована і діє за законодавством Республіки Кіпр, реєстраційний номер НЕ 313110, (надалі за текстом - «Покупець»), з другої сторони, в подальшому Сторони, уклали 03.01.2018 Контракт № 0103TD.

Відповідно до п.1.1., якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити металопродукцію, яка іменується в подальшому Товар, відповідно до Додатків (Специфікацій), що додані до даного Контракту та є його невід`ємною частиною.

Задля виконання вищевказаного контракту між БОРМОЗ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (BORMOZ HOLDINGS LIMITED) та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД» були укладені:

- Специфікація № 1 від 01 березня 2018 року до Контракту №0103TD від 01.03.2018: щодо здійснення поставки товару, обумовленого означеною специфікацією, на суму 1 650 040,00 дол. США (Один мільйон шістсот п`ятдесят тисяч сорок доларів США, нуль центів) на умовах 100% передоплати;

- Специфікація № 2 від 26 березня 2018 року до Контракту №0103TD від 01.03.2018: щодо здійснення поставки товару, обумовленого означеною специфікацією, на суму 2 100 000,00 дол. США (Два мільйони сто тисяч доларів США, нуль центів);

- Специфікація № 3 від 17 квітня 2018 року до Контракту №0103TD від 01.03.2018: щодо здійснення поставки товару, обумовленого означеною специфікацією, на суму 1 250 540,00 дол. США (Один мільйон двісті п`ятдесят тисяч п`ятсот сорок доларів США, нуль центів);

- Специфікація № 4 від 12 липня 2018 року до Контракту №0103TD від 01.03.2018: щодо здійснення поставки товару, обумовленого означеною специфікацією, на суму 3 000 000,00 дол. США (Три мільйони доларів США, нуль центів);

- Додаткова угода № 1 від 17 квітня 2018 року до Контракту №0103TD від 01.03.2018: щодо доповнення банківських реквізитів Продавця;

- Додаткова угода № 2 від 13 серпня 2018 року до Контракту №0103TD від 01.03.2018, щодо доповнення даного Контракту та внесення змін до наступних пунктів, зокрема: « 6.1. Загальна сума Контракту складає 8 000 580,00 дол. США (Вісім мільйонів п`ятсот вісімдесят доларів США, нуль центів).»; « 7.6.У разі не здійснення Продавцем поставки Товару у строки, вказані у Специфікаціях до цього Контракту, Покупець має право вимагати повернення суми передоплати, а Продавець зобов`язаний здійснити повернення отриманих сум за письмовою вимогою Покупця в строки, вказані в такій вимозі.».

На виконання обов`язків встановлених Контрактом №0103TD від 01.03.2018, з урахуванням його невід`ємних складових - специфікацій, додаткових угод, Покупцем було здійснено передоплату за металопродукцію на користь Продавця, що підтверджується відповідними транзакціями по банківським рахункам, а саме: 07.03.2018 - у розмірі 1 333 573,64 Євро, 28.03.2018 - у розмірі 2 100 000,00 дол. США, 20.04.2018 - у розмірі 1 250 540,00 дол. США, 13.07.2018 - у розмірі 3 000 000, 00 дол. США.

Таким чином, БОРМОЗ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (BORMOZ HOLDINGS LIMITED) виконало всі зобов`язання обумовлені Контрактом №0103TD від 01.03.2018, як покупець, протягом 2018 року.

В подальшому БОРМОЗ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (BORMOZ HOLDINGS LIMITED), що діє за законодавством Республіки Кіпр, реєстраційний номер НЕ 313110, (надалі за текстом - «Покупець»), з однієї сторони, та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛАНДШАФТ» (Код ЄДРПОУ - 32128537), (надалі за текстом - «ПОРУЧИТЕЛЬ»), з другої сторони, уклали 18.01.2019 Договір Поруки до Контракту №0103TD від 01.03.2018.

Відповідно до п.1.1. якого, за цим Договором Поручитель зобов`язується відповідати перед Покупцем за виконання ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД» всіх його зобов`язань за Контрактом №0103TD від 01.03.2018, який укладено між «Покупцем» та «Продавцем». Покупець за договором поставки є Кредитором по відношенню до Продавця та Поручителя. Продавець, за контрактом, є Боржником по відношенню до Покупця та Поручителя.

Крім того п.п. 2.1 означеного Договору визначено, що Поручитель зобов`язується нести солідарну відповідальність з Продавцем перед Покупцем за виконання зобов`язань Продавця за №0103TD від 01.03.2018 р., який вказано у пункті 1.1. цього договору, включаючи повернення суми основного боргу, передбачених Контрактом, у випадку не виконання Продавцем своїх зобов`язань за Контрактом в частині поставки.

Згідно з п.2.2. даного Договору, підставами відповідальності Поручителя, зокрема, є - не постачання Товару Продавцем у строк, встановлений Контрактом №0103TD від 01.03.2018.

Пунктом 3.1. вказаного Договору встановлено, що строк поруки за цим договором становить десять років. Строк поруки обчислюється з моменту підписання означеного Договору.

Тобто вказаний договір діє до 18.01.2029.

З огляду на наведені умови Договору Поруки від 18.01.2019 до Контракту №0103TD від 01.03.2018 ТОВ «ЛАНДШАФТ» було достеменно відомо про належне виконання БОРМОЗ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (BORMOZ HOLDINGS LIMITED) обов`язків за Контрактом №0103TD від 01.03.2018 та виникнення в даного товариства зобов`язань за Контрактом №0103TD від 01.03.2018 як Поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД».

Крім того 29.04.2021 року БОРМОЗ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (BORMOZ HOLDINGS LIMITED), реєстраційний номер НЕ 313110), надалі за текстом - «Покупець», з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 39879565), надалі за текстом - «Продавець», уклали додаткову угоду №3 до Контракту №0103TD, відповідно до якої:

«В зв`язку з неможливістю здійснення Продавцем поставок за - Специфікацією № 1 від 01 березня 2018 року (на суму 1 650 040,00 дол. США); - Специфікацією № 2 від 26 березня 2018 року (на суму 2 100 000,00 дол. США), з якої в період з жовтня 2018 по липень 2019 було повернуто Покупцеві 361 371,09 дол. США; - Специфікацією № 3 від 17 квітня 2018 року (на суму 1 250 540,00 дол. США); - Специфікацією № 4 від 16 липня 2018 року (на суму 3 000 000,00 дол. США). Сторони дійшли згоди змінити строки виконання зобов`язань Продавцем, визначивши наступні строки постачання по: - Специфікації № 1 від 01 березня 2018 року - до 10 травня 2022 року; - Специфікації № 2 від 26 березня 2018 року - 01 червня 2022 року; - Специфікацією № 3 від 17 квітня 2018 року - 30 червня 2022 року; - Специфікацією № 4 від 16 липня 2018 року - 30 червня 2022 року.

Враховуючи вищезазначені специфікації належні строки для виконання Продавцем за Контрактом №0103TD від 01.03.2018 до 30.06.2022. При цьому Поручитель ТОВ «ЛАНДШАФТ» зобов`язано нести солідарну відповідальність з Продавцем перед Покупцем за виконання зобов`язань Продавця за №0103TD від 01.03.2018 р.

З огляду на наведені обставини та умови вказаних договорів ТОВ «ЛАНДШАФТ» було достеменно відомо про наявні невиконанні зобов`язання у нього перед БОРМОЗ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (BORMOZ HOLDINGS LIMITED) після спливу 30.06.2022.

1. Заборгованість перед ПАТ "Дніпропетровський трубний завод":

08.01.2021 року між ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" (код ЄРДПОУ 05393122)до ТОВ "Ландшафт" (код ЄРДПОУ 32128537), з урахуванням ст.ст. 601, 602 Цивільного кодексу України та ст.202, 203 Господарського кодексу України, укладено Угоду про розрахунки, якою встановлено, що:

- вимога ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" до ТОВ "Ландшафт" за Договором №060121-1 від 06.01.2021 року по оплаті отриманого Обладнання складає 99 558 295,20грн.;

- вимога ТОВ "Ландшафт" до ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" за Договором №02У-04/01/21 від 04.01.2021 року становить 55 414 707,76грн.

Сторони дійшли згоди про проведення заліку зустрічних взаємних вимог на суму 55 414 707,76 грн.

Після проведення заліку сторони дійшли згоди, що заборгованість ТОВ "Ландшафт" перед ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" за Договором купівлі-продажу №060121-1 від 06.01.2021 року в сумі 44 143 587,44грн.

ТОВ "Ландшафт" в період з 08.11.2021 по 12.10.2023 частково оплатило ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" вартість отриманого обладнання по Договору купівлі-продажу на загальну суму 12 528 411,00грн.

Враховуючи залік зустрічних взаємних вимог та часткову оплату вартості отриманого Обладнання, заборгованість ТОВ "Ландшафт" перед ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" по Договору купівлі-продажу склала 31 615 176,44грн.

Зазначені обставини підтверджені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2024 у справі № 904/7022/20 (904/3595/24) (дата набрання законної сили 15.11.2024).

Судом також встановлено, що на момент укладання вказаних контракту та договору між БОРМОЗ ХОЛДІНГС ЛІМІТЕД (BORMOZ HOLDINGS LIMITED), ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД», ТОВ «ЛАНДШАФТ» , так само як і на момент часу належного виконання зобов`язань Кредитором за Контрактом №0103TD від 01.03.2018 та Договором Поруки від 18.01.2019, та виконанням зобов`язань перед ПАТ "Дніпропетровський трубний завод" основним видом діяльності за КВЄД ТОВ «ЛАНДШАФТ» є: 07.29 Добування руд інших кольорових металів; інші види: 09.90 Надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин та розроблення кар`єрів; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт. У надрокористувача ТОВ «ЛАНДШАФТ» (код ЄРДПОУ 32128537) був наявний спеціальний дозвіл №4582 від 18.12.2007 стосовно об`єкту Шламосховище рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова (техногенне родовище) Дніпропетровська область, за видом користування надрами, корисна копалина - видобування корисних копалин, руди марганцеві.

Тобто наявність у ТОВ «ЛАНДШАФТ» спеціального дозволу №4582 від 18.12.2007 стосовно об`єкту Шламосховище рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова (техногенне родовище) входила до активів даного суб`єкта господарювання, в тому числі для здійснення заявленої ним діяльності за КВЕД.

При цьому вартість майнового права спеціального дозволу №4582 від 18.12.2007 стосовно об`єкту Шламосховище рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова (техногенне родовище) Дніпропетровська область, за видом користування надрами, корисна копалина - видобування корисних копалин, руди марганцеві на момент відчуження (30.06.2023) знаходилася в діапазоні від 11 300 000,00 грн до 15 100 000,00 грн й могла становити 11 562 485,40 грн, на підтвердження чому позивачем надано Звіт з проведення оцінки майна, Визначення ймовірної ринкової вартості майнових прав: «Спеціального дозволу №4582 від 18 грудня 2007 року на користування надрами стосовно об`єкта «Шламосховище рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова (техногенне родовище)», що розташоване за адресою: Україна, 53400, Дніпропетровська область, Нікопольський район, місто Марганець, затверджений 17 лютого 2026 року та виконаний ТОВ «ЕКСПЕРТ ЮА».

Що стосується питання наданих сторонами документів та доказів, які стосуються визначення ціни майнового права, судом зазначається наступне.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності відповідно до договору.

Водночас рецензування звіту про оцінку має іншу правову та професійну природу. За змістом статті 13 зазначеного Закону та пунктів 63- 67 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» рецензування полягає у критичному розгляді звіту та наданні висновків щодо його повноти, правильності виконання і відповідності застосованих процедур нормативно-правовим актам з оцінки майна. Рецензія не є самостійною оцінкою об`єкта та не замінює звіт про оцінку.

Згідно з пунктом 65 Національного стандарту № 1 предметом рецензування є, зокрема, достатність вихідних даних, правильність застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, обґрунтованість використаних припущень та загальна достовірність оцінки. Отже, категоричний висновок про непридатність звіту повинен випливати не із самого факту наявності зауважень або можливості застосування іншого професійного підходу, а з установлених конкретних недоліків, які за своїм характером вплинули на достовірність отриманого результату.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.04.2018 у справі № 927/919/16. Верховний Суд, аналізуючи положення пунктів 63- 65 Національного стандарту № 1, зазначив, що рецензування передбачає оцінку достатності вихідних даних, правильності застосованих методичних підходів і процедур, обґрунтованості припущень та загальної достовірності оцінки. При цьому у зазначеній справі Суд погодився з висновками про можливість використання звіту за наявності недоліків, які не вплинули на достовірність оцінки.

Оцінюючи безпосередньо зміст Звіту про оцінку наданого позивачем, суд виходить не лише з його підсумкового висновку про вартість, а з усієї сукупності виконаних оцінювачем процедур та наведеного у ньому обґрунтування.

Звіт містить визначення об`єкта оцінки як майнових прав, пов`язаних зі спеціальним дозволом № 4582, визначає дату оцінки, вид вартості та застосований методичний підхід. У ньому наведено характеристику об`єкта, відомості про запаси корисних копалин, виробничі та ринкові показники, проаналізовано обсяги видобутку, відповідні цінові показники та інші вихідні дані, які використано під час розрахунків.

При цьому визначення вартості не зведене до одного арифметичного розрахунку. За одним із застосованих розрахунків отримано величину 11 562 485,40 грн, тоді як за результатами застосування прямої капіталізації отримано діапазон 11,3- 15,1 млн грн. Підсумкова величина вартості знаходиться всередині отриманого за іншим способом перевірочного діапазону.

Наведене має значення для оцінки достовірності Звіту, оскільки отриманий результат не є наслідком механічного застосування одного показника, а узгоджується з результатом іншого здійсненого у Звіті розрахунку. Така співмірність отриманих величин свідчить про внутрішню узгодженість проведеної оцінки та не підтверджує тверджень про довільність визначеної вартості.

Суд також враховує результати рецензування цього Звіту Громадською організацією «Всеукраїнське об`єднання «Українське товариство оцінювачів». За результатами такого рецензування Звіт класифіковано як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, має незначні недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки.

При цьому зміст зазначеної рецензії не свідчить про формальне підтвердження висновків оцінювача. Рецензентами були виявлені та прямо зазначені окремі недоліки, зокрема щодо повноти висвітлення особливостей ретроспективної оцінки та обґрунтування застосування методу прямої капіталізації. Проте за результатами професійної оцінки цих недоліків вони були віднесені до таких, що не вплинули на достовірність визначеної вартості.

Та обставина, що зазначена рецензія подана стороною, яка посилається на Звіт, сама по собі не є підставою ані для автоматичного прийняття її висновків, ані для їх відхилення. Відповідно до статті 86 ГПК України жодний доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Вирішальним для оцінки такого документа є його зміст, повнота та логічний зв`язок наведеного аналізу з кінцевим висновком.

Натомість висновки рецензії, наданої відповідачами, суд оцінює критично.

За результатами її складання зроблено найбільш категоричний із передбачених пунктом 67 Національного стандарту № 1 висновків - про невідповідність Звіту нормативно-правовим актам з оцінки майна, його неякісність та/або непрофесійність і неможливість використання.

Разом із тим зміст рецензії не містить достатнього професійного обґрунтування саме такого ступеня негативної класифікації Звіту.

Насамперед частина викладених у ній зауважень стосується не методики визначення вартості як такої, а правової кваліфікації об`єкта оцінки. Зокрема, рецензентом здійснюється розмежування спеціального дозволу як адміністративного документа та майнового права користування надрами, аналізується можливість кваліфікації відповідного права як активу та застосовуються положення цивільного, господарського, податкового і бухгалтерського законодавства.

Однак правова природа спірного права, його належність певній особі та правові наслідки його відчуження є питаннями права, остаточне вирішення яких належить до компетенції суду. Рецензування звіту про оцінку не може підміняти вирішення судом відповідних правових питань. Тому суд не може сприймати правову кваліфікацію, здійснену рецензентом, як професійне спростування результату оцінки.

Більше того, твердження про те, що оцінювачем фактично оцінено сам спеціальний дозвіл як документ, не узгоджується зі змістом Звіту. Об`єкт оцінки у ньому визначений через майнові права за спеціальним дозволом, а його індивідуалізація здійснена шляхом зазначення номера дозволу, строку його дії, характеристик ділянки надр, запасів, умов користування, виробничих та економічних показників. Саме посилання на документ, яким посвідчується відповідне право, не змінює предмет оцінки з майнового права на матеріальний носій такого документа.

Суд також не може погодитися з тією частиною рецензії відповідачів, у якій наявність іншого можливого методичного підходу фактично ототожнюється з неправильністю підходу, обраного оцінювачем.

Національний стандарт № 1 не встановлює правила, за яким сама можливість побудови іншої економічної моделі автоматично свідчить про недостовірність проведеної оцінки. Для цього необхідно встановити, що застосований оцінювачем метод був нормативно недопустимим для відповідного об`єкта або що його застосування в конкретному випадку призвело до викривлення результату.

Таких обставин рецензією відповідачів належним чином не встановлено.

Зокрема, рецензія містить міркування про доцільність застосування методу дисконтування грошових потоків замість прямої капіталізації, проте не містить розрахунку дисконтованих грошових потоків, не визначає інші обґрунтовані прогнозні доходи і витрати, ставку дисконтування та, відповідно, не встановлює результату, який би суттєво відрізнявся від отриманої оцінювачем вартості.

Отже, рецензент фактично протиставляє застосованій оцінювачем моделі інше професійне бачення бажаного способу оцінки, однак не доводить неправильності отриманого результату.

Аналогічно посилання рецензента на можливу зміну вартості на 600- 900 тис. грн у разі зміни ставки капіталізації на один відсотковий пункт не супроводжується повним розрахунком, визначенням вихідних даних та послідовністю обчислень, які дозволяли б перевірити наведений кількісний висновок.

Особливого значення суд надає також тому, що частина фактичних передумов критики спростовується безпосереднім змістом самого Звіту.

Так, попри зауваження щодо невизначеності дати оцінки, відповідна дата у Звіті зазначена. Попри критичні твердження щодо ставки капіталізації, Звіт містить її діапазон 15- 20 відсотків та відповідні розрахунки. Крім того, у Звіті наведено конкретну підсумкову величину вартості - 11 562 485,40 грн, а не лише невизначений діапазон можливих значень.

Таким чином, висновок рецензії відповідачів про повну непридатність Звіту ґрунтується, серед іншого, на зауваженнях, які або не підтверджуються змістом досліджуваного документа, або мають формальний характер, або стосуються альтернативного професійного бачення способу проведення оцінки.

При цьому в рецензії не розмежовано недоліки залежно від їх істотності та впливу на результат оцінки. Не встановлено, які саме із зазначених зауважень спричинили викривлення визначеної вартості, у якому напрямку та в якому розмірі відбулося таке викривлення, а також якою була б вартість за умови усунення відповідного недоліку.

Суд враховує, що обов`язок рецензента не полягає у проведенні повторної оцінки та визначенні іншої вартості об`єкта. Разом із тим відсутність обов`язку здійснювати нову оцінку не звільняє рецензента від необхідності належним чином обґрунтувати причинний зв`язок між виявленим порушенням та висновком про недостовірність результату. Особливо це стосується випадку, коли обрано найбільш сувору передбачену пунктом 67 Національного стандарту № 1 класифікацію - повну неможливість використання звіту.

Інший підхід означав би, що будь-яка професійна незгода з обраною методологією незалежно від її фактичного впливу на результат була б достатньою для визнання оцінки недостовірною, що не відповідає змісту пунктів 65 та 67 Національного стандарту № 1.

Подібний підхід до оцінки суперечливих рецензій простежується і в постанові Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 826/8886/18. За наявності щодо одного звіту як позитивних, так і негативної рецензії Верховний Суд погодився з необхідністю досліджувати безпосередньо сам звіт та зміст кожної рецензії, а не надавати негативній рецензії визначального значення лише через категоричність її висновку. У пунктах 54- 56 постанови Суд окремо звернув увагу на дослідження інших рецензій і самого звіту та погодився з висновками про необхідність оцінювати такі матеріали у сукупності.

Таким чином, сама наявність двох рецензій із протилежними підсумковими висновками не створює презумпції недостовірності Звіту та не означає рівнозначності доказової сили таких рецензій. Вирішальним є зміст наведеного у кожній із них професійного обґрунтування та його співвідношення з фактичним змістом самого Звіту.

Оцінивши Звіт про оцінку, обидві рецензії та викладені у них зауваження відповідно до статей 76- 79, 86 ГПК України у їх взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що визначена у Звіті ринкова вартість майнових прав є належно обґрунтованою та достовірною для цілей вирішення цього спору.

Встановлені позитивною рецензією недоліки мають характер незначних та не впливають на достовірність результату оцінки. Натомість рецензія, надана відповідачами, не містить достатнього обґрунтування того, що наведені у ній зауваження спричинили істотне викривлення результату оцінки, частково ґрунтується на положеннях, які не відповідають фактичному змісту Звіту, а в іншій частині відображає альтернативну правову та методологічну позицію рецензента.

За таких обставин суд не приймає рецензію, подану відповідачами, як належне спростування висновків Звіту про оцінку та не покладає викладені у ній висновки в основу судового рішення. Наявність такої рецензії сама по собі не створює обґрунтованих підстав для висновку про недостовірність визначеної у Звіті ринкової вартості майнових прав.

Суд дослідив оспорювані договори та обставини їх укладення і встановив наступне:

30.06.2023 року між ТОВ «ЛАНДШАФТ» та ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» було укладено договір купівлі-продажу прав на користування надрами.

Згідно пункту 1.1. цього договору, сторони визнають свої права та обов`язки по Договору згідно зі статтею 16№ Кодексу України про надра (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами» від 01.12.2022 № 2805-ІХ). Сторони керуються положеннями зазначеної статті та іншими положеннями чинного законодавства під час виконання цього Договору.

Пунктом 2.1. передбачено: « 2.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець відчужує, а Покупець набуває права на користування надрами, надані Продавцю Спеціальним дозволом на користування надрами Державної служби геології та надр України, реєстраційний номер 4582, дата видачі 18 грудня 2007 року, підстава надання наказ Держгеонадр України від 11.12.2018 № 494 (надалі - «Права на користування надрами»).»

Згідно до пункту 2.2 цього договору:

« 2.2. Відомості та інформація про Спеціальний дозвіл на користування надрами, реєстраційний номер 4582 (надалі - Спеціальний дозвіл на користування надрами), за яким права на користування надрами набуває Покупець за цим Договором:

2.2.1. Назва: Спеціальний дозвіл на користування надрами;

2.2.2. Реєстраційний номер: 4582;

2.2.3. Дата видачі: від 18 грудня 2007 року;

2.2.4. Підстава надання: наказ від 11.12.2018 № 494;

2.2.5. Вид користування надрами відповідно до статті 14 Кодексу України про надра, статті 13 Закону України «Про нафту і газ» та пункту 5 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами: видобування;

2.2.6. Мета користування надрами: видобування шламів марганцевих руд з метою їх збагачення та отримання марганцевого концентрату для використання в металургійній промисловості;

2.2.7. Назва родовища: шламосховище рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова (техногенне родовище);

2.2.8. Місцезнаходження: Дніпропетровська область;

2.2.9. Прив`язка на місцевості відповідно до адміністративно-територіального устрою України: м. Марганець;

2.2.10. Площа: 64,5 га;

2.2.11. Вид корисної копалини відповідно до переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994р. № 827: руди марганцю;

2.2.12. Загальний обсяг запасів (ресурсів) на час надання спеціального дозволу на користування надрами (основні, супутні): кат. В+С1 - 6042,2 (В - 742,9; С1 - 5299,3) тис.т руди;

2.2.13. Ступінь освоєння надр: розробляється;

2.2.14. Відомості про затвердження (апробацію) запасів корисної копалини (зазначається у разі видобування) ДКЗ України, протокол від 25.05.2017 № 3942;

2.2.15. Джерело фінансування робіт, які планує виконати надрокористувач під час користування надрами: недержавне;

2.2.16. Відомості про власника спеціального дозволу на користування надрами:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛАНДШАФТ»

КОД 32128537

53407, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ., МІСТО МАРГАНЕЦЬ, ВУЛИЦЯ СПУСК НАБЕРЕЖНИЙ, БУДИНОК 1.

2.2.17. Відомості про погодження надання спеціального дозволу на користування надрами: Міністерство екології та природних ресурсів України - наказ від 21.09.2017 № 346, протокол засідання Комісії з питань погодження надання надр у користування Мінприроди України від 01.09.2017 № 27, лист від 05.04.2018 № 5/4-11/3475-18;

2.2.18. Строк дії спеціального дозволу на користування надрами (кількість років): до 18 (вісімнадцятого) грудня 2037 (дві тисячі тридцять сьомого) року;

2.2.19. Угода про умови користування ділянкою надр є невід`ємною частиною спеціального дозволу на користування надрами і визначає умови користування ділянкою надр: № 4582 від 26.02.2019.»

Ціна та порядок договорів встановлюється пунктом 3 даного договору:

3.1. Вартість Прав на користування надрами, яку набуває Покупець за цим Договором, за домовленістю Сторін становить 820 000, 00 грн. (вісімсот двадцять тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ.

3.1.1. Ціна Договору становить 820 000, 00 грн. (вісімсот двадцять тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ.

3.2. Оплата за Права на користування надрами здійснюється в гривнях України.

Покупець зобов`язується сплатити Продавцю суму, узгоджену в п.п. 3.1. даного Договору, протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Сторонами цього Договору, Акту приймання-передачі Прав на користування надрами та Акту приймання-передачі документів на підставі виставленого рахунку Продавця.

3.3. Покупець здійснює оплату по Договору в безготівковій формі, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Продавця.

3.4. Сторони домовились, що оплата може здійснюватися в іншій формі розрахунків, що не суперечать діючому законодавству України.

Згідно до пункту 4.1., Передача Прав на користування надрами здійснюється Сторонами шляхом укладення та підписання відповідного Акту приймання-передачі (надалі - Акт приймання-передачі Прав на користування надрами). За домовленістю Сторін Акт приймання-передачі Прав на користування надрами підписується Сторонами в день укладання та підписання цього Договору.

Судом також встановлено, що на виконання пункту 4.1. Договору, сторонами було підписано акт приймання-передачі прав на користування надрами до договору купівлі-продажу прав на користування надрами від 30.06.2023 р.

У свою чергу, 11.04.2024 року між ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» та ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» було укладено договір купівлі-продажу прав на користування надрами від 11.04.2024.

Згідно до пункту 1.1. даного договору: « 1.1. Сторони визнають свої права та обов`язки по Договору згідно зі статтею 16№ Кодексу України про надра (із змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства у сфері користування надрами» від 01.12.2022 № 2805-ІХ). Сторони керуються положеннями зазначеної статті та іншими положеннями чинного законодавства під час виконання цього Договору.»

Відповідно до пункту 2:

« 2.1. В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець відчужує, а Покупець набуває права на користування надрами, надані Продавцю Спеціальним дозволом на користування надрами Державної служби геології та надр України, реєстраційний номер 4582, дата видачі 18 грудня 2007 року, підстава надання наказ Держгеонадр від 08 серпня 2023 року № 400 (внесення змін) (надалі - «Права на користування надрами»).

2.2. Відомості та інформація про Спеціальний дозвіл на користування надрами, реєстраційний номер 4582 (надалі Спеціальний дозвіл на користування надрами), за яким права на користування надрами набуває Покупець за цим Договором:

2.2.1. Назва: Спеціальний дозвіл на користування надрами;

2.2.2. Реєстраційний номер: 4582;

2.2.3. Дата видачі: 18 грудня 2007 року;

2.2.4. Підстава надання: наказ від 08 серпня 2023 року № 400 (внесення змін);

2.2.5. Вид користування надрами відповідно до статті 14 Кодексу України про надра, статті 13 Закону України «Про нафту і газ»: видобування;

2.2.6. Мета користування надрами: видобування шламів марганцевих руд з метою їх збагачення та отримання марганцевого концентрату для використання в металургійній промисловості;

2.2.7. Назва родовища: шламосховище рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова (техногенне родовище);

2.2.8. Місцезнаходження: Дніпропетровська область;

2.2.9. Прив`язка на місцевості відповідно до адміністративно-територіального устрою України: м. Марганець;

2.2.10. Площа: 64,5 га;

2.2.11. Вид корисної копалини відповідно до переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994р. № 827: руди марганцю;

2.2.12. Загальний обсяг запасів (ресурсів) на час надання спеціального дозволу на користування надрами (основні, супутні): кат. В+С1 - 6042,2 (В - 742,9; С1 - 5299,3) тис.т руди;

2.2.13. Ступінь освоєння надр: розробляється;

2.2.14. Відомості про затвердження (апробацію) запасів корисної копалини (зазначається у разі видобування): ДКЗ України, протокол від 25.05.2017 № 3942;

2.2.15. Джерело фінансування робіт, які планує виконати надрокористувач під час користування надрами: недержавне;

2.2.16. Особливі умови надрокористування:

1. Виконання умов Міністерства екології та природних ресурсів України - наказ від 21.09.2017 № 346, протокол засідання Комісії з питань погодження надання надр у користування Мінприроди України від 01.09.2017 № 27.

2. Виконання рекомендацій ДКЗ України (пункт 3.6 протоколу від 25.05.2017 № 3942).

3. Виконання програми робіт по вирішенню основних екологічних проблем при здійсненні збагачення шламів та утилізації хвостів збагачення, проведення рекультивації відпрацьованого простору родовища.

4. Виконання видів, обсягів та термінів робіт відповідно виробничої програми.

5. Щорічний радіаційний контроль за породами в кар`єрі та продукцією з них на відповідність вимогам НРБУ-97.

6. Своєчасна і в повному обсязі сплата обов`язкових платежів до Державного бюджету згідно з чинним законодавством.

7. Щорічна звітність перед Державною службою геології та надр України згідно з формою 5-гр.

8. Забороняється провадження планованої діяльності, визначеної Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», без дотримання вимог зазначеного Закону. Виконання екологічних умов провадження планованої діяльності, визначених згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

2.2.17. Відомості про власника:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» 36759863

53400, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ., МІСТО МАРГАНЕЦЬ, ВУЛИЦЯ СПУСК НАБЕРЕЖНИЙ, БУДИНОК 1.

2.2.18. Відомості про погодження надання спеціального дозволу на користування надрами: Міністерство екології та природних ресурсів України - наказ від 21.09.2017 № 346, протокол засідання Комісії з питань погодження надання надр у користування Мінприроди України від 01.09.2017 № 27, лист від 05.04.2018 № 5/4-11/3475-18;

2.2.19. Строк дії спеціального дозволу на користування надрами (років): до 18 (вісімнадцятого) грудня 2037 (дві тисячі тридцять сьомого) року;

2.2.20. Додаток до спеціального дозволу на користування надрами - угода про умови користування ділянкою надр: від 28 серпня 2023 року № 4582».

Порядок розрахунків та ціна договору встановлені пунктом 3 даного договору:

« 3.1. Вартість Прав на користування надрами, яку набуває Покупець за цим Договором, за домовленістю Сторін становить 600 000, 00 грн. (шістсот тисяч гривень 00 копійок) з ПДВ.

3.1.1. Ціна Договору становить 600 000, 00 грн. (шістсот тисяч гривень 00 копійок) з ПДВ.

3.2. Оплата за Права на користування надрами здійснюється в гривнях України.

Покупець зобов`язується сплатити Продавцю суму, узгоджену в п.п. 3.1. даного Договору, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати підписання Сторонами цього Договору, Акту приймання-передачі Прав на користування надрами та Акту приймання-передачі документів на підставі виставленого рахунку Продавця.

3.3. Покупець здійснює оплату по Договору в безготівковій формі, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Продавця.»

Згідно до пункту 4.1. Договору.: «Передача Прав на користування надрами здійснюється Сторонами шляхом укладення та підписання відповідного Акту приймання-передачі (надалі - Акт приймання-передачі Прав на користування надрами). За домовленістю Сторін Акт приймання-передачі Прав на користування надрами підписується Сторонами в день укладання та підписання цього Договору.»

Судом також встановлено, що на виконання пункту 4.1. Договору, сторонами було підписано акт приймання-передачі прав на користування надрами до договору купівлі-продажу прав на користування надрами від 11.04.2024 р.

Дослідивши надані учасниками справи документи пояснення та докази, а також відомості із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено наступне.

Судом досліджено надані позивачем відомості щодо корпоративної структури, керівників, кінцевих бенефіціарних власників та місцезнаходження відповідних юридичних осіб, а також банківські виписки ТОВ «ЛАНДШАФТ» і відомості щодо послідовного переходу прав на користування надрами за спеціальним дозволом №4582.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд враховує, що взаємозв`язок між ТОВ «ЛАНДШАФТ» та ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» має значення насамперед станом на 30.06.2023 - дату укладення між ними договору купівлі-продажу прав на користування надрами. Водночас при дослідженні обставин подальшого переходу цих самих прав до ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» визначальним є стан відповідних зв`язків (ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ», ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ», ТОВ «ЛАНДШАФТ») на 11.04.2024 - дату укладення договору між ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» та ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ».

Судом встановлено, що станом на 30.06.2023 учасниками ТОВ «ЛАНДШАФТ» були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із рівними внесками до статутного капіталу по 8 250 грн кожний. Обидві зазначені особи одночасно були кінцевими бенефіціарними власниками ТОВ «ЛАНДШАФТ». Такий склад учасників та кінцевих бенефіціарних власників зафіксований як станом на 31.03.2023, так і станом на 19.07.2023, тобто безпосередньо до та після укладення договору від 30.06.2023.

Керівником ТОВ «ЛАНДШАФТ» на зазначену дату був ОСОБА_3 . Зміна керівника товариства відбулася лише 13.09.2023, коли відповідні повноваження набув ОСОБА_4 . До тієї ж дати ТОВ «ЛАНДШАФТ» було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Досліджуючи корпоративну структуру ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ», судом встановлено, що станом на 30.06.2023 його безпосереднім учасником було ТОВ «ВАЛЕРІ ПЛЮС» із внеском до статутного капіталу в розмірі 24 000 000 грн, кінцевим бенефіціарним власником був ОСОБА_5 , який з 26.05.2023 також виконував повноваження керівника товариства. Відомості про ОСОБА_5 як кінцевого бенефіціарного власника зафіксовані, зокрема, станом на 14.06.2023 та 19.06.2023.

Водночас судом встановлено, що зазначена корпоративна структура ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» сформувалася безпосередньо напередодні укладення договору від 30.06.2023.

Так, ще станом на 18.03.2023 кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» був ОСОБА_2 , тобто та сама особа, яка на 30.06.2023 залишалася учасником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ЛАНДШАФТ». Єдиним учасником ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» при цьому було ТОВ «ВАЛЕРІ ПЛЮС».

Корпоративний зв`язок через ТОВ «ВАЛЕРІ ПЛЮС» простежується ще більш виразно. Станом на 13.04.2023 ОСОБА_2 був одночасно учасником ТОВ «ВАЛЕРІ ПЛЮС» із внеском 37 500 грн та його кінцевим бенефіціарним власником. Станом на 02.06.2023 учасником ТОВ «ВАЛЕРІ ПЛЮС» уже був зазначений ОСОБА_5 , однак кінцевим бенефіціарним власником цього товариства ще залишався ОСОБА_2 . Лише з 07.06.2023 ОСОБА_5 був зазначений одночасно учасником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ВАЛЕРІ ПЛЮС».

Отже, судом встановлено послідовну зміну структури контролю ТОВ «ВАЛЕРІ ПЛЮС» та ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» саме протягом періоду, що безпосередньо передував укладенню договору від 30.06.2023. ОСОБА_2 , який залишався учасником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ЛАНДШАФТ», ще у березні 2023 року був кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ», а у квітні 2023 року - учасником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ВАЛЕРІ ПЛЮС», через яке здійснювалася участь у ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ». Перехід відповідного контролю від ОСОБА_2 до ОСОБА_5 відбувався протягом червня 2023 року та завершився менш ніж за місяць до укладення спірного договору.

Корпоративний зв`язок між ТОВ «ЛАНДШАФТ» та ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» доповнювався спільним місцезнаходженням. Станом на 30.06.2023 ТОВ «ЛАНДШАФТ» було зареєстровано за адресою: Дніпропетровська область, м. Марганець, Спуск Набережний, буд. 1. За цією ж адресою було зареєстровано ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ». Наступна зміна місцезнаходження останнього за наданими відомостями відбулася лише 17.05.2024.

Судом також досліджено банківські операції ТОВ «ЛАНДШАФТ», які підтверджують існування безпосередніх фінансових відносин між сторонами задовго до договору від 30.06.2023. Зокрема, на виконання договору №030622 ФД від 03.06.2022 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги ТОВ «ЛАНДШАФТ» у період з 28.06.2022 по 31.10.2022 перерахувало безпосередньо ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» грошові кошти на загальну суму 1 251 600 грн.

Таким чином, ТОВ «ЛАНДШАФТ» та ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» до укладення договору від 30.06.2023 уже перебували у безпосередніх фінансових відносинах, мали спільне зареєстроване місцезнаходження, а протягом періоду, що безпосередньо передував правочину, їх корпоративні структури були пов`язані через ОСОБА_2 та ТОВ «ВАЛЕРІ ПЛЮС».

За встановлених обставин договір від 30.06.2023 був укладений не між юридичними особами, які до цього часу не мали між собою господарських, корпоративних чи організаційних зв`язків. Навпаки, матеріали справи відображають тривалі відносини між сторонами та перетин осіб, пов`язаних з їх участю і контролем, що існували до моменту відчуження прав на користування надрами.

Саме 30.06.2023 ТОВ «ЛАНДШАФТ» передало ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» права на користування надрами за спеціальним дозволом №4582 від 18.12.2007.

Досліджуючи подальший рух цих самих майнових прав, судом встановлено, що ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» було зареєстроване 28.03.2024, тобто лише за чотирнадцять днів до укладення 11.04.2024 договору з ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ».

З моменту державної реєстрації керівником ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» була ОСОБА_6 . Вона ж була єдиним учасником товариства із внеском до статутного капіталу в розмірі 1 000 000 грн та його кінцевим бенефіціарним власником. Таким чином, станом на 11.04.2024 участь у ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ», управління ним та кінцевий контроль були зосереджені в однієї особи - ОСОБА_6 .

Разом із тим ОСОБА_6 не була особою, фінансовий зв`язок якої з ТОВ «ЛАНДШАФТ» виник лише після створення ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ». Судом встановлено, що у лютому-березні 2022 року ТОВ «ЛАНДШАФТ» здійснило на користь ОСОБА_6 платежі на загальну суму 475 000 грн, з яких 273 000 грн були зазначені як кошти на господарські потреби, а 202 000 грн - як кошти на відрядження, що вказує на наявність між ТОВ «ЛАНДШАФТ» та керівником ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» трудових відносин. Крім того, 08.03.2023 ТОВ «ЛАНДШАФТ» перерахувало ОСОБА_6 398 000 грн, як поворотну фінансову допомогу за договором від 01.03.2023.

Отже, особа, яка у березні 2024 року створила ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ», стала його учасником, керівником та кінцевим бенефіціарним власником, ще задовго до створення цього товариства перебувала у безпосередніх та повторюваних фінансових, та як випливає із призначення платежів на її користь - трудових відносинах з ТОВ «ЛАНДШАФТ».

При цьому взаємозв`язок ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» із колом осіб, пов`язаних із ТОВ «ЛАНДШАФТ», не обмежувався ОСОБА_6 . Судом окремо досліджено відомості щодо ТОВ «ТЕХНОЛОДЖІ ЕКСПЕРТС», які мають значення для встановлення загальної фактичної картини.

ТОВ «ТЕХНОЛОДЖІ ЕКСПЕРТС» не було стороною договорів від 30.06.2023 та 11.04.2024, однак за наданими матеріалами воно виступає окремою сполучною ланкою між ТОВ «ЛАНДШАФТ» та новоствореним ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ».

Судом встановлено, що ОСОБА_7 була учасником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ТЕХНОЛОДЖІ ЕКСПЕРТС». Її частка у статутному капіталі становила 525 грн, або 35 відсотків. Такий склад учасників та бенефіціарів зафіксовано станом на 21.11.2023 і знову станом на 06.06.2024; відомостей про його зміну у проміжку, який охоплює 11.04.2024, подані документи не містять.

Водночас банківські виписки ТОВ «ЛАНДШАФТ» свідчать про безпосередні фінансові відносини цього товариства з ОСОБА_7 . Так, за договором №030222 ФД від 03.02.2022 ТОВ «ЛАНДШАФТ» у період з 05.04.2022 по 31.10.2022 перерахувало їй 185 000 грн безвідсоткової поворотної фінансової допомоги. Крім того, у лютому-березні 2022 року на користь ОСОБА_7 з рахунків ТОВ «ЛАНДШАФТ» було перераховано ще 400 000 грн із зазначенням господарських потреб.

Отже, зв`язок ТОВ «ЛАНДШАФТ» з ТОВ «ТЕХНОЛОДЖІ ЕКСПЕРТС» простежується через ОСОБА_7 , яка одночасно була учасником і кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ТЕХНОЛОДЖІ ЕКСПЕРТС» та безпосереднім отримувачем значних грошових коштів від ТОВ «ЛАНДШАФТ».

У свою чергу, судом встановлено прямий організаційний зв`язок між ТОВ «ТЕХНОЛОДЖІ ЕКСПЕРТС» та ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ».

З 15.12.2023 місцезнаходженням ТОВ «ТЕХНОЛОДЖІ ЕКСПЕРТС» була адреса: Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Маркевича Григорія, буд. 17. Контактним номером телефону товариства був [телефон приховано].

ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» з моменту державної реєстрації 28.03.2024 та до 22.04.2024 було зареєстроване за тією ж адресою: м. Дніпро, вул. Маркевича Григорія, буд. 17, та використовувало той же телефонний номер НОМЕР_1 .

Таким чином, саме на 11.04.2024 - дату договору між ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» та ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» - ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» і ТОВ «ТЕХНОЛОДЖІ ЕКСПЕРТС» одночасно мали не просто однакове місцезнаходження, а й один і той самий контактний телефон. Зазначений збіг існував безпосередньо у момент вчинення спірного правочину.

За наведених обставин судом простежується окремий та самостійний ланцюг фактичного взаємозв`язку між ТОВ «ЛАНДШАФТ» і ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» через ТОВ «ТЕХНОЛОДЖІ ЕКСПЕРТС»: ТОВ «ЛАНДШАФТ» здійснювало фінансові операції з ОСОБА_7 ; ОСОБА_7 була учасником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ТЕХНОЛОДЖІ ЕКСПЕРТС»; ТОВ «ТЕХНОЛОДЖІ ЕКСПЕРТС», у свою чергу, на дату 11.04.2024 мало з ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» однакові адресу місцезнаходження та телефонний номер.

Поряд із цим існує й інший, безпосередній канал зв`язку ТОВ «ЛАНДШАФТ» із ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» - через ОСОБА_6 , яка до створення ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» неодноразово отримувала грошові кошти від ТОВ «ЛАНДШАФТ», а 28.03.2024 стала одночасно учасником, керівником та кінцевим бенефіціарним власником новоствореного товариства.

Отже, зв`язок ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» із ТОВ «ЛАНДШАФТ» простежується не через одну окрему обставину, а одразу через два самостійні фактичні напрями: через особу, яка здійснювала одноособовий контроль над ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ», та через ТОВ «ТЕХНОЛОДЖІ ЕКСПЕРТС», з яким ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» на дату правочину мало спільні адресу та телефон і один із бенефіціарів якого до цього перебував у фінансових відносинах з ТОВ «ЛАНДШАФТ».

Судом також встановлено, що з моменту створення основним видом діяльності ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» було визначено добування руд інших кольорових металів за КВЕД 07.29. Станом на 11.04.2024 цей самий вид діяльності був основним для ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ». Відповідна зміна основного виду діяльності ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» на КВЕД 07.29 була зафіксована ще 02.08.2023.

11.04.2024, тобто через чотирнадцять днів після державної реєстрації ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ», між ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» та ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» було укладено договір купівлі-продажу прав на користування надрами. Предметом цього правочину були саме ті права за спеціальним дозволом №4582 від 18.12.2007, які ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» перед цим набуло від ТОВ «ЛАНДШАФТ» за договором від 30.06.2023.

Отже, судом встановлено послідовний рух одного і того самого майнового права: спочатку від ТОВ «ЛАНДШАФТ» до ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ», а надалі - від ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» до ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ».

При цьому кожен із зазначених етапів переходу майнового права супроводжувався наявністю інших, незалежних від самого правочину зв`язків між відповідними особами.

На 30.06.2023 ТОВ «ЛАНДШАФТ» та ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» були пов`язані попереднім спільним корпоративним контролем через ОСОБА_2 та ТОВ «ВАЛЕРІ ПЛЮС», мали одне й те саме зареєстроване місцезнаходження та вже перебували у безпосередніх фінансових відносинах, у межах яких ТОВ «ЛАНДШАФТ» передало ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» понад 1,25 млн грн поворотної фінансової допомоги.

На 11.04.2024 ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ», створене лише за два тижні до придбання відповідних прав, перебувало у фактичному зв`язку з ТОВ «ЛАНДШАФТ» через ОСОБА_6 , яка раніше безпосередньо отримувала кошти від ТОВ «ЛАНДШАФТ», а також через ТОВ «ТЕХНОЛОДЖІ ЕКСПЕРТС», бенефіціар якого - ОСОБА_7 також перебувала у фінансових відносинах з ТОВ «ЛАНДШАФТ», тоді як саме ТОВ «ТЕХНОЛОДЖІ ЕКСПЕРТС» і новостворене ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» на дату договору мали спільні місцезнаходження та номер телефону.

Таким чином, за результатами дослідження наданих позивачем документів судом встановлено послідовну систему корпоративних, організаційних, фінансових та майнових зв`язків між ТОВ «ЛАНДШАФТ», ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ», ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» і ТОВ «ТЕХНОЛОДЖІ ЕКСПЕРТС», яка існувала у відповідні періоди вчинення договорів від 30.06.2023 та 11.04.2024.

Сукупність установлених обставин свідчить, що перехід прав за спеціальним дозволом №4582 від ТОВ «ЛАНДШАФТ» до ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ», а в подальшому від ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» до ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ», відбувався між юридичними особами, які через корпоративні структури, спільні організаційні ознаки та фінансові взаємовідносини були включені до одного фактично взаємопов`язаного кола осіб.

При цьому суд враховує, що відповідачами не надано належних доказів чи пояснень на спростування обставини наявності корпоративного організаційного та фінансового зв`язку між ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ», ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» та ТОВ «ЛАНДШАФТ» у період укладення оспорюваних договорів.

Оцінюючи вищевказані вище встановлені обставини суд зазначає наступне:

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства визначено справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 1, 2 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріальноправові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (п.5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (п.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки, наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18).

Розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у ст. 42 КУзПБ, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування (частина друга статті 42 КУзПБ).

Таким чином, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами Цивільного кодексу України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

На відміну від вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, законодавство про банкрутство (стаття 42 КУзПБ) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

З огляду на сферу регулювання законодавства про банкрутство, загалом і за змістом вищевказаних норм, вони є спеціальними щодо загальних, установлених Цивільним кодексом України, підстав для визнання правочинів недійсними. Тобто ці норми передбачають додаткові, спеціальні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом, та особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку норм законодавства про банкрутство.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/2030/19 (905/2445/19) дійшла таких висновків:

- Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

- Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

- Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:

- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;

- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи);

- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16: «Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора».

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14- 10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19(902/1243/20)).

Таким чином, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства на підставі пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.

Згідно з ч.2 ст. 42 КУзПБ, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

· боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

· боржник уклав договір із заінтересованою особою;

· боржник уклав договір дарування.

При цьому ч. 2 ст. 42 Кодексу не встановлено додаткових умов для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, а визначено окремі, самостійні підстави для визнання недійсними відповідних правочинів.

Таким чином, аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок, що наявність будь якої із вказаних у статті 42 Кодексу підстав є достатнім для визнання оспорюваного договору недійсним як фраудаторного.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.04.2024 у справі № 910/5477/23.

Окрім того, суд зазначає, що за приписами ст. 1 КУзПБ, заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Якщо правочини у підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Ця презумпція стосується осіб передбачених у ст. 1 КУзПБ, де визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу.

Згідно ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевий бенефіціарний власник (контролер) - фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов`язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі.

Відповідно до наведеного у Податковому кодексі України визначення терміну «пов`язані особи» - це юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають таким ознакам, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім`ї, які здійснюють контроль за платником податку (п.п.14.1.159 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» міститься визначення поняття контролю, як вирішального впливу однієї чи декількох пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання.

Системний аналіз частин 1 та 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства дозволяє дійти висновку про те, що її структура визначає різні умови застосування підстав для визнання правочину недійсним.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 42 КУзПБ необхідною умовою для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, є встановлення обставин щодо порушення прав боржника або кредиторів внаслідок укладення такого правочину.

Тоді як ч. 2 ст. 42 КУзПБ не встановлено додаткових умов для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, а визначено окремі, самостійні підстави для визнання недійсними відповідних правочинів.

Тобто, саме по собі вчинення правочину із заінтересованою особою є самостійним наслідком його недійсності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02.04.2024 у справі № 910/5477/23.

Враховуючи встановлені судом обставини та норми права суд доходить висновку, що Боржником у даній справі - ТОВ «ЛАНДШАФТ» у період за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство було здійснено відчуження активу на користь ланцюжка корпоративно та фінансово пов`язаних із боржником юридичних осіб, що є самостійною підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними.

Щодо заявленої позовної вимоги розпорядника майна з підстав, що оспорювані договори купівлі-продажу укладено в межах трирічного «підозрілого» періоду, за ціною нижче ринкової, між пов`язаними особами при повній обізнаності ТОВ «Ландшафт» щодо наявної заборгованості перед кредиторами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Оцінюючи спірні правочини у сукупності з установленою судом пов`язаністю їх сторін та іншими встановленими вище обставинами, суд окремо враховує співвідношення договірної ціни відчуження майнових прав із їх ринковою вартістю.

Зі звіту про проведення оцінки майна вбачається, що ймовірна ринкова вартість майнових прав за Спеціальним дозволом № 4582 станом на 30.06.2023 перебувала у діапазоні від 11 300 000,00 грн до 15 100 000,00 грн та, за визначеним оцінювачем показником, могла становити 11 562 485,40 грн.

Водночас ціна відчуження тих самих майнових прав за договором від 30.06.2023 була визначена сторонами у розмірі лише 820 000,00 грн, а за наступним договором від 11.04.2024 - у розмірі 600 000,00 грн.

Таким чином, ціна першого відчуження становила приблизно 7,1 % від визначеної оцінювачем ймовірної ринкової вартості активу, а ціна наступного відчуження - приблизно 5,2 % такої вартості. Інакше кажучи, актив було відчужено відповідно приблизно у 14,1 рази та 19,3 рази дешевше його встановленої ринкової вартості.

Таке відхилення не може розцінюватися як звичайна різниця між договірною та ринковою ціною, властива свободі договірних відносин. Йдеться про істотну та очевидну диспропорцію зустрічних майнових надань, за якої відчужувач вибуває з володіння економічно значущим активом, натомість отримуючи грошовий еквівалент, який становить лише незначну частину його дійсної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, зокрема, з підстави, що боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Пунктом 6 ст. 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність. Відповідно до ч. 2 - 4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Вищенаведене також відображено в правових висновках Верховного Суду, що викладені в постанові від 10.12.2025 у справі № № 914/364/24(914/2474/24).

«За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. У цьому висновку Верховний Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі №922/719/16, від 28.09.2021 у справі №21/89б/2011(913/45/20), від 16.11.2022 у справі №44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі №910/18376/20(918/445/22).

Позовні вимоги, зокрема, обґрунтуванні тим, що оскаржувані договори є фраудаторними угодами (угодами щодо виведення майна), а тому підлягають визнанню недійсними, а транспортний засіб, відчужений за такими договорами, підлягає поверненню боржнику.

Правочинами визнаються дії фізичних та юридичних осіб, спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин - це дія, яка вчиняється для досягнення дозволеної законом мети (набуття майна тощо), яка характеризується такими ознаками: це завжди вольовий акт, тобто дії свідомі; це правомірні дії, тобто вчиняються відповідно до закону; спеціальна спрямованість на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, тобто в правочину завжди присутня правова мета.

Фраудаторними правочинами в юридичній науці та в останні роки в українській судовій практиці називають договори, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору.

Стаття 13 ЦК України, у якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, зокрема при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Зокрема, зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм в рамках дозволеного йому законом загального типу поведінки.

За одним із сучасних визначень, під зловживанням правом розуміються випадки, коли суб`єкт цивільних правовідносин, якому належить певне суб`єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом.

Тобто уповноважена особа, маючи суб`єктивне право і спираючись на нього, виходить за межі дозволеної поведінки. Слово "зловживання" за своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було.

Семантичне тлумачення терміну "зловживання правом" призводить до висновку про те, що його основним змістом є використання належного уповноваженій особі суб`єктивного цивільного права на шкоду іншому учаснику цивільних відносин.

Отже, можна стверджувати, що учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.

У зв`язку з цим слід дійти висновку, що межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020 (193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 Цивільного кодексу України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що "оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах, зокрема у банкрутстві (стаття 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства), стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства), при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження").

Велика Палата Верховного Суду кваліфікує правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам, як фраудаторні правочини, зробивши такий правовий висновок: "Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно із частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України)" (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц).

Отже, правочин, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору.

Що ж до фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм шикани (зловживання правом).

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Водночас критеріями, для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема: відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості; відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь власної юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19(902/1243/20)).»

Отже, свобода договору та право власника визначати умови відчуження належного йому активу не є абсолютними. Цивільно-правовий інструментарій не може використовуватися всупереч його призначенню - для такого перерозподілу майнових благ, який фактично призводить до безпідставного зменшення майнової сфери боржника та погіршення можливості задоволення вимог його кредиторів.

Зазначений підхід відповідає правовим висновкам судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19). Верховний Суд зазначив, що серед критеріїв фраудаторності мають враховуватися, зокрема, особа контрагента - у тому числі пов`язані чи афілійовані юридичні особи - та ціна оплатного правочину, оскільки «щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна)».

У цій же постанові Верховний Суд виходив з того, що фраудаторним може бути не лише безоплатний, а й оплатний правочин, а прихована мета такого правочину встановлюється судом не з формального найменування договору, а з характеру та сукупності дій його учасників. При цьому особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують її активи.

Подібний висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, відповідно до якого відчуження майна після виникнення зобов`язань, якщо такі дії спричиняють зменшення платоспроможності боржника, підлягає оцінці через призму добросовісності та недопустимості зловживання правом.

Крім загальних положень цивільного законодавства, зазначені обставини мають самостійне правове значення у світлі статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Частина перша цієї статті прямо відносить до підстав для визнання недійсним правочину боржника випадок, коли боржник здійснив відчуження майна за ціною нижчою від ринкової, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було чи стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

При цьому така підстава має оцінюватися не формально, шляхом самого лише встановлення відмінності між договірною та ринковою ціною, а у взаємозв`язку з економічними наслідками правочину. Чим істотнішою є різниця між реальною вартістю майна та отриманим боржником зустрічним наданням, тим більш очевидним є зменшення майнової основи, за рахунок якої можуть бути задоволені вимоги кредиторів.

У даному випадку встановлене співвідношення вартостей свідчить не про звичайне комерційне дисконтування активу, а про його фактичне виведення з майнової сфери відчужувача за ціною, яка не забезпечувала отримання ним співмірного економічного еквівалента.

Суд також враховує, що занижена ціна не оцінюється ізольовано. Вона поєднується з уже встановленою судом пов`язаністю учасників правочинів. Саме поєднання цих двох обставин - контрольованого характеру відчуження та очевидної невідповідності зустрічного надання ринковій вартості активу - виключає можливість пояснення умов договорів звичайним господарським ризиком або результатом незалежного ринкового торгу.

За таких умов наступне відчуження того самого активу між пов`язаними особами за ще нижчою ціною не спростовує фраудаторного характеру вибуття активу, а, навпаки, у контексті всієї послідовності правочинів підтверджує спрямованість дій їх учасників на остаточне переміщення економічно цінного активу поза майнову сферу боржника без отримання останнім рівноцінного майнового задоволення.

Таким чином, сукупність установлених судом обставин, а саме істотне та економічно необґрунтоване заниження ціни активу, відсутність співмірного майнового еквівалента його реальній вартості, пов`язаність учасників відчуження та послідовне переміщення одного й того самого активу між такими особами, дає суду підстави дійти висновку, що спірні договори були використані не для досягнення звичайної господарської мети купівлі-продажу, а як юридичний інструмент відчуження активу за завідомо неринковою ціною та його виведення з майнової сфери боржника на шкоду кредиторам.

За своєю правовою природою така поведінка є недобросовісним здійсненням цивільних прав, зловживанням свободою договору та відповідає ознакам фраудаторного правочину у розумінні статей 3, 13 ЦК України та статті 42 КУзПБ.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу частин 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У відповідності до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного Кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) "використовувала/ використовували право на зло"; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувати); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Приписами ч. 1 ст 236 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З огляду на викладене, судом встановлено, що оспорювані договори купівлі-продажу укладено в межах трирічного «підозрілого» періоду, за ціною нижче ринкової, між пов`язаними особами при повній обізнаності ТОВ «Ландшафт» щодо наявної заборгованості перед Кредиторами.

Зважаючи вищеописані положення законодавства та правові висновки Верховного Суду, суд доходить до висновку, що позовні вимоги первісного позивача про визнання оспорюваних договорів недійсними - підлягають задоволенню судом.

Із цих самих підстав позовні вимоги зустрічного позову відповідача-1 про визнання договору дійсним - задоволенню не підлягають.

Щодо заявленого способу захисту суд виходить з наступних виснувань.

Пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту як відновлення становища яке існувало до порушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Крім того ст. 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частинами 9-11 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо спірні відносини, в тому числі за участю іноземної особи, не врегульовані законодавством, суд застосовує звичаї, які є вживаними у діловому обороті.

Якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Забороняється відмова у правосудді з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі №2-591/11 зроблено висновок, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27) застосування аналогії дозволило замінити одного відповідача двома, що і забезпечило справедливість постанови. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

У той же час у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 по справі №909/337/19 зазначено, що застосування закону за аналогією закону допускається, якщо: відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання; ці відносини не регулюються будь-якими конкретними нормами права; вирішити спір, що виник, неможливо, ґрунтуючись на засадах і змісті законодавства; є закон, який регулює подібні відносини і який може бути застосований за аналогією закону.

При цьому, цивільне право та цивільне законодавство передбачає за відсутності норми права, що регулює спірні правовідносини, які виникли між учасниками цивільного спору, застосування при розгляді таких спорів аналогію права або аналогію закону.

Зокрема, стаття 8 ЦК України передбачає, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Інститут аналогії закону для регулювання спірних відносин застосовується лише у випадку, якщо їх не врегульовано нормами права, які безпосередньо регулюють ці відносини, зокрема, актами законодавства або договором чи статутом.

У той же час, частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Керуючись висновками зробленими Верховним Судом у своїх постановах, суд доходить до висновку про необхідність застосування аналогії права щодо спірних правовідносин.

Цивільний кодекс України, визначаючи загальні засади захисту права власності та встановлюючи у статтях 387, 388 ЦК України механізм витребування майна від особи, яка не має належної правової підстави для володіння ним, не містить окремого спеціального нормативного регулювання порядку повернення майнового права, яке неправомірно перейшло від його законного носія до іншої особи.

Водночас відсутність спеціальної норми, яка окремо визначала б порядок витребування майнового права, не може мати наслідком неможливість судового захисту такого права.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки. Отже, законодавець відносить як речі, так і майнові права до єдиної родової цивільно-правової категорії - майна.

Згідно з частиною першою статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Суд виходить з того, що правовідносини, які виникають у зв`язку з неправомірним переходом майнового права від особи, якій таке право належить, до іншої особи, за своєю правовою природою та наслідками є подібними до відносин, що виникають у разі неправомірного вибуття іншого майна з майнової сфери його власника.

Така подібність полягає не у фізичних властивостях відповідних об`єктів, а у характері порушення суб`єктивного цивільного права: в обох випадках особа, якій належить відповідне майнове благо, позбавляється можливості здійснювати належні їй правомочності щодо такого майна, натомість ці правомочності фактично або юридично здійснюються іншою особою без належної правової підстави.

Нематеріальний характер майнового права та неможливість його фізичного володіння у тому самому значенні, що й матеріальною річчю, не змінюють його правової природи як майна та не виключають застосування до відносин щодо його неправомірного переходу правової конструкції повернення майна законному носієві.

Стосовно майнового права поняття вибуття з володіння та його повернення підлягають розумінню відповідно до природи такого об`єкта цивільних прав - як втрата та відновлення за управненою особою юридичної можливості здійснювати відповідне майнове право, розпоряджатися ним та отримувати майнові результати від його реалізації.

У той же час, Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 58-65 постанови від 06.11.2024 у справі № 21/5005/2686/2012 було зроблено наступні правові висновки щодо застосування аналогії права у подібних правовідносинах:

« 58. Згідно із частинами другою - третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

59. Частиною першою статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

60. Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

61. Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

62. Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

63. Як зазначено вище (пункт 50 постанови), майнові права є різновидом майна та мають спільний режим правового регулювання з іншими його видами, зокрема такими, як речі, гроші тощо. Отже, зазначені вище правові норми, які регулюють відносини повернення або витребування майна, також поширюють свою дію на відносини повернення або витребування майнових прав.

64. Якщо майно (майнове право) було відчужено власником за недійсним (нікчемним) правочином, то він може повернути це майно в порядку реституції, передбаченому частиною першою статті 216 ЦК України, лише у випадку, якщо воно продовжує перебувати у володінні особи, яка придбала його за таким правочином. У разі якщо таке майно (майнове право) було в подальшому відчужено іншій особі, яка не є стороною недійсного (нікчемного) правочину, то власник може витребувати це майно лише в порядку, передбаченому статтями 387, 388 ЦК України. Якщо таке майно (майнове право) не підлягає витребуванню відповідно до статті 388 ЦК України, то добросовісний набувач відповідно до статті 330 цього Кодексу набуває право власності на нього.

65. Подібні висновки неодноразово висловлювала Велика Палата Верховного Суду, зокрема, в постанові від 21 вересня 2022 року № 908/976/19, провадження № 12-10гс21. Так, у пункті 3.15 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду виснувала, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула його з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. До того ж правило частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.»

Відтак відсутність у статтях 387, 388 ЦК України окремої вказівки на майнові права свідчить не про встановлення законодавчої заборони їх витребування, а про відсутність спеціальної деталізації способу захисту такого різновиду майна.

Застосування до спірних правовідносин правової конструкції статей 387, 388 ЦК України за аналогією закону забезпечує однаковий рівень цивільно-правового захисту різних об`єктів, які законодавець відніс до категорії майна, та відповідає завданню відновлення того майнового становища особи, яке існувало до порушення її права.

Крім того, навіть за умови неможливості безпосереднього застосування аналогії закону, частина друга статті 8 ЦК України передбачає врегулювання неврегульованих цивільних відносин відповідно до загальних засад цивільного законодавства.

До таких засад стаття 3 ЦК України відносить, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Було б несумісним із зазначеними засадами таке тлумачення цивільного законодавства, за якого особа, майнове право якої неправомірно перейшло до іншої особи, була б позбавлена можливості вимагати його повернення виключно з тієї причини, що законодавець, визнавши майнові права майном, не передбачив окремої норми про порядок їх витребування.

Таке тлумачення фактично означало б надання правового захисту неправомірному набувачеві майнового права лише внаслідок існування прогалини у законодавчій техніці та одночасне позбавлення судового захисту законного носія такого права, що суперечило б засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Таким чином, суд доходить висновку, що положення статей 387, 388 ЦК України можуть бути застосовані до спірних правовідносин щодо витребування майнового права з урахуванням правової природи такого об`єкта як майна та на підставі статті 8 ЦК України, а відповідний спосіб захисту спрямований на відновлення за позивачем того обсягу майнових правомочностей, який належав йому до порушення права.

У той же час у постанові від 30.11.2022 у справі №522/14900/19 Верховний Суд зазначає, що застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним та свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту. До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, відноситься, зокрема: момент вчинення правочину чи інших дій; суб`єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов`язана чи афілійована юридична особа, пов`язані чи афілійовані групи юридичних осіб).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

При цьому, доводи позивача про пов`язаність відповідачів як між собою так і з боржником, з наданням відповідних доказів, не є спростованими відповідачами у розумінні статті 13 Господарського процесуального кодексу України.

Встановлена судом під час дослідження матеріалів справи пов`язаність/афілійованість відповідачів між собою та з боржником як частини однієї корпоративної групи робить неможливим висновок про добросовісність набувачів.

Таким чином ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» не є добросовісним набувачем, що позбавляє його правового захисту, що передбачений Цивільним кодексом України.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм та правових висновків Верховного Суду суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав в даній справі є витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «НЕОТЕХІНВЕСТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДШАФТ» Спеціального дозвілу на користування надрами, реєстраційний номер 4582, дата видачі 18 грудня 2007 року стосовно об`єкту Шламосховище рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова (техногенне родовище).

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову витрати зі сплати судового збору підлягають покладенню на відповідачів.

Ухвалою від 15.10.2025 року було вирішено питання про відстрочення сплати судового збору у розмірі 142 263,51 грн до ухвалення судового рішення у даній справі.

Також, у матеріалах справи наявні докази доплати позивачем судового збору у розмірі 2 698,41 грн за збільшення позовної вимоги майнового характеру за позовною заявою.

Таким чином загальна сума судового збору що підлягає сплаті становить 144 961,92 грн.

Враховуючи характер заявлених вимог та те, що спірні договори укладені між обома відповідачами, суд вважає за необхідне покласти витрати зі сплати судового збору на відповідачів у рівних частинах по 72 480,96 грн з кожного.

Керуючись статтями 2, 7, частинами 1, 3, 4 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236- 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДШАФТ» (код ЄДРПОУ 32128537; адреса: 79000, Львівська обл., місто Львів, вул. Городоцька, будинок 179) в особі виконуючого обов`язки керівника розпорядника майна арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівни до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ" (код ЄДРПОУ: 36759863; адреса: 49031, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Поля Олександра, будинок 59 офіс 405) та Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОТЕХІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 45426183; адреса: 49001, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Троїцька, будинок 15/3, кабінет 1) про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна - задовольнити.

У задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ" (код ЄДРПОУ: 36759863; адреса: 49031, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Поля Олександра, будинок 59 офіс 405) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДШАФТ» (код ЄДРПОУ 32128537; адреса: 79000, Львівська обл., місто Львів, вул.Городоцька, будинок 179) про визнання дійсним договору купівлі-продажу - відмовити.

Визнати недійсним Договір купівлі - продажу прав на користування надрами між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАНДШАФТ» (код ЄДРПОУ 32128537; адреса: 79000, Львівська обл., місто Львів, вул.Городоцька, будинок 179) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ: 36759863; адреса: 49031, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Поля Олександра, будинок 59 офіс 405) від 30 червня 2023 року, відповідно до якого права на користування надрами, надані Спеціальним дозволом на користування надрами, реєстраційний номер 4582, дата видачі 18 грудня 2007 року, та всі права по надрокористуванню переходять до ТОВ «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ: 36759863; адреса: 49031, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Поля Олександра, будинок 59 офіс 405).

Визнати недійсним Договір купівлі - продажу прав на користування надрами між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ: 36759863; адреса: 49031, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Поля Олександра, будинок 59 офіс 405) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕОТЕХІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 45426183; адреса: 49001, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Троїцька, будинок 15/3, кабінет 1) від 11 квітня 2024, відповідно до якого права на користування надрами, надані Спеціальним дозволом на користування надрами, реєстраційний номер 4582, дата видачі 18 грудня 2007 року, та всі права по надрокористуванню переходять до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОТЕХІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 45426183; адреса: 49001, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Троїцька, будинок 15/3, кабінет 1).

Витребувати з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОТЕХІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 45426183; 49001, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Троїцька, будинок 15/3, кабінет 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДШАФТ» (код ЄДРПОУ 32128537; адреса 79000, Львівська обл., місто Львів, вул.Городоцька, будинок 179) Спеціальний дозвіл на користування надрами, реєстраційний номер 4582, дата видачі 18 грудня 2007 року стосовно об`єкту Шламосховище рудозбагачувальної фабрики ім. Максимова (техногенне родовище).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОТЕХІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 45426183; адреса: 49001, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Троїцька, будинок 15/3, кабінет 1) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап.Вознес./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача768999980313131206083008513) - 71 131 (сімдесят одну тисячу сто тридцять одну) грн 76 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОТЕХІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 45426183; адреса: 49001, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Троїцька, будинок 15/3, кабінет 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДШАФТ» (код ЄДРПОУ 32128537; адреса 79000, Львівська обл., місто Львів, вул.Городоцька, будинок 179) - 1 349 (тисяча триста сорок дев`ять) грн 20 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ: 36759863; адреса: 49031, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Поля Олександра, будинок 59 офіс 405) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап.Вознес./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача768999980313131206083008513) - 71 131 (сімдесят одну тисячу сто тридцять одну) грн 76 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПРОМЕКОЛОГІЯ» (код ЄДРПОУ: 36759863; адреса: 49031, Україна, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Поля Олександра, будинок 59 офіс 405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДШАФТ» (код ЄДРПОУ 32128537; адреса 79000, Львівська обл., місто Львів, вул.Городоцька, будинок 179) - 1 349 (тисяча триста сорок дев`ять) грн 20 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 01.10.2026.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.