ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня [телефон приховано], тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" вересня 2026 р. м. Харків Справа №922/2170/26
Господарський суд Харківської області у складі судді Добрелі Н.С.
за участю секретаря судового засідання Горішній Ю.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство фінансів України
до Фізичної особи-підприємця С`єдіна Романа Борисовича
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Жарський І.Р.
третя особа - не з`явився;
відповідача - С`єдін Р.Б.
ВСТАНОВИВ:
АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП С`єдіна Р.Б., в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором від 29.02.2024 №[номер приховано]-КД-3 у загальній сумі 1.178.459,51 грн, з яких: 528.513,20 грн - заборгованість за тілом кредиту; 121.433,10 грн - заборгованість за процентами; 528.513,21 грн - заборгованість перед державним бюджетом (у рахунок відшкодування суми, сплаченої Гарантом за Договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 05.04.2022 №13110-05/55).
Фактичними підставами позову є невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Кредитним договором 29.02.2024 №[номер приховано]-КД-3 в частині своєчасного повернення кредиту та сплати процентів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2026 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/2170/26.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.06.2026 у справі №922/2170/26 відмовлено в задоволенні заяви АТ КБ "ПРИВАТБАНК" про забезпечення позову.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.07.2026 у справі №922/2170/26 продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.09.2026 закрито підготовче провадження у справі №922/2170/26 та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.09.2026 о 13:30 год.
Присутній у судовому засіданні по суті 22.09.2026 представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Також заперечував щодо надання відстрочки/розстрочки заборгованості за Кредитним договором.
Відповідач у судовому засіданні по суті 22.09.2026 просив суд розстрочити виконання заборгованості з підстав, викладених у заявах по суті справи.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Між Міністерством фінансів України (гарант) та АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (банк-кредитор) був укладений Договір про надання державної гарантії на портфельній основі від 05.04.2022 №13110-05/55 (далі - Договір гарантії). Згідно з його умовами гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов`язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.
У відповідності до пункту 12 Договору гарантії у разі настання гарантійного випадку гарант зобов`язаний сплатити на користь банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогами розділу "Сплата за гарантією" цього договору.
Згідно з пунктом 31 Договору гарантії у разі настання гарантійного випадку банку-кредитор надсилає гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджуючими документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.
Банк-кредитор зобов`язаний протягом двох банківських днів з дати надсилання відповідної вимоги гаранту письмово повідомити позичальникам за кредитами, включеними до вимоги, про надсилання відповідної вимоги гаранту (пункт 33 Договору гарантії).
За змістом пункту 35 Договору гарантії гарант на підставі вимог, отриманих від банку-кредитора, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок банку-кредитора суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови одночасного дотримання таких вимог: гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов цього договору; на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії; загальна сума всіх виплачених банку-кредитору суми сплати за гарантією з урахуванням суми сплати за гарантією, що підлягає виплаті згідно з вимогою, не перевищує ліміту гарантії; гарант отримав підтвердження від агента, що сума зазначена у вимозі є сумою сплати за гарантією, що підлягає виплаті за гарантією згідно з умовами цього договору; здійснення гарантом виплати згідно з вимогою не суперечить вимогам законодавства на момент здійснення такої виплати.
У разі здійснення гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом банк-кредитор зобов`язується відобразити в обліку виникнення заборгованості позичальника перед бюджетом на суму здійсненної гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено банком-кредитором у найкоротші строки (пункт 38 Договору гарантії).
Відповідно до пункту 39 Договору гарантії, з метою реалізації зворотної вимоги (регресу) гаранта до позичальника та на виконання статті 17 Бюджетного кодексу України та вимог, передбачених пунктами 38 та 40 цього договору, банк-кредитор виступаючи на підставі Порядку та цього договору, зобов`язується: застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі за рахунок реалізації предмета забезпечення) за проблемним кредитом з метою погашення простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов`язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 45 цього договору за таким проблемним кредитом; здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу (крім права підпису заяви про повну або часткову відмову від заяви про порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, підпису заяви про відмову від заяви з грошовими вимогами до боржника; підпису заяву про повне або часткове визнання позову, про повну або часткову відмову від позову, про зменшення розміру позовних вимог), в судах, а також органах нотаріату, органах державної виконавчої служби, з приватними виконавцями, арбітражними керуючими, адвокатами.
ФОП С`єдін Р.Б. звернувся із заявою ММСВП на участь у Програмі "Доступні кредити 5-7-9%". В подальшому, між АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (банк) та ФОП С`єдіним Р.Б. (позичальник) був укладений Кредитний договір від 29.02.2024 №[номер приховано]-КД-3 (далі - Договір). Згідно з його умовами банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з пунктом А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у пункті А.2 цього Договору, не пізніше 3 робочих днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці підпункту 2.1.2. цього Договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни/строки. Відновлювальна кредитна лінія надається банком для здійснення позичальником платежів, на цілі, що наведені в пункті А.2. цього Договору, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів. Термін повернення кредиту зазначений у пункті А.3 цього Договору. Усі істотні умови кредитування наведені у Розділі А цього Договору - "Істотні умови кредитування".
Згідно з пунктами А.1., А.2., А.3. Розділу А "Істотні умови кредитування" Договору, вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія. Ліміт цього Договору: 1.980.000,00 грн. Кредит надається на наступні цілі: на поповнення обігових коштів. Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів і відсотків або іншої заборгованості за кредитними договорами, виплати дивідендів, надання/повернення фінансової/матеріальної допомоги. Кінцевий термін повернення кредиту 01.02.2027 (включно).
У відповідності до пункту А.7. Розділу А "Істотні умови кредитування" Договору тип процентної ставки за цим Договором - змінювана. Під "змінюваною процентною ставкою" сторони розуміють процентну ставку, розмір якої збільшується або зменшується в залежності від зміни індексу UIRD, з урахуванням інших положень цього Договору.
Розмір Змінюваної процентної ставки на перший період дії процентної ставки, з дати укладання цього Договору, що розраховується за формулою передбаченою п.п. А.7.1.1. цього Договору, із використанням розміру індексу UIRD 3M у гривні, визначеним станом на робочий день, що передує даті підписання цього Договору, становить 23.18% річних (підпункт 7.1.5. пункту 7.1. Розділу А "Істотні умови кредитування" Договору).
В пункті А.9. Розділу А "Істотні умови кредитування" Договору сторони погодили, що датою сплати процентів за користування кредитними коштами є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього Договору, якщо інше не передбачене умовами цього Договору. У випадку несплати процентів за користування кредитом та/або непогашення заборгованості за кредитом у терміни, що визначені цим Договором, такі суми є простроченою заборгованістю (за процентами та/або кредитом, відповідно).
Відповідно до умов пункту 2.2. Договору позичальник зобов`язався, зокрема, використовувати кредит на цілі та у порядку, передбаченому п. 1.1 цього Договору; сплатити проценти за користування кредитом нараховані відповідно до умов цього Договору, зокрема: проценти за користування кредитом відповідно до пп. 4.1, 4.3 цього Договору; проценти відповідно до пп. 4.2 та 5.10 цього Договору (відповідно до ч. 2, ст. 625 Цивільного кодексу України); повернути кредит у терміни/строки, встановлені цим Договором.
Згідно з положеннями підпункту "а" пункту 2.3.2. Договору при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредит, банк, на свій розсуд, має право змінити умови цього Договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 ЦК України за зобов`язаннями, строки/терміни виконання яких не наступили, строки/терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим Договором.
Порядок надсилання повідомлень сторони погодили у пункті А.12. Розділу А "Істотні умови кредитування" Договору. Згідно з ним повідомлення, запити та кореспонденція за цим Договором або у зв`язку з ним, що повинні бути в письмовій формі, можуть передаватися по електронній пошті, за умови, що оригінали юридично важливої кореспонденції і документації повинні передаватися визнаною в Україні кур`єрською службою або вручатися особисто. Будь-яке таке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, яка може час від часу повідомлятися в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача.
Для цілей цього Договору відповідна сторона вважається такою, що отримала відповідну кореспонденцію та буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений (відповідно до вимог даного пункту, і всі поштові витрати були повністю оплачені) та якщо минуло шість робочих днів з дня, наступного за днем надсилання відповідною стороною відповідного повідомлення на поштову адресу одержувача (згідно з датою поштового штемпеля відділення зв`язку відправника) або що повідомлення електронною поштою було відправлено на адресу електронної пошти відповідної сторони, що зазначена у реквізитах сторін цього Договору.
Цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, та діє до терміну, що зазначений в пункті А.3. цього Договору, або до повного виконання зобов`язанб сторонами за цим Договором, в залежності від того, яка подія настане раніше. Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до повного виконання зобов`язань (пункти 6.1., 6.2. Договору).
Також, між банком та позичальником була підписана Додаткова угода від 29.02.2024 №1 до Договору, в якій сторони узгодили, зокрема, наступне: протягом строку Кредиту, зазначеного в пункті А.3. Договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб`єктів підприємництва та умов цього Договору та Додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки. Позичальник обізнаний про умови фінансової державної підтримки згідно Порядку, які йому повністю зрозумілі й зобов`язується дотримуватися умов Порядку та нести відповідальність передбачені умовами Порядку та Договором.
Також цією ж Додатковою угодою сторони узгодили внести зміни в Договір, та викласти умови Договору, що визначають порядок погашення кредиту та платність за його користування в наступній редакції:
"пункт 2.1. за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додаткової угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становить на дату укладання цієї Додаткової угоди розмір 23.18 % річних".
На виконання умов Договору та попередніх вимог на видачу траншу в рамках кредитної угоди АТ КБ "ПРИТВАТБАНК" була надані ФОП С`єдіну Р.Б. кредитні кошти на загальну суму 1.922.957,35 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні інструкції від 05.03.2024 №DNVD5B0QJK, від 06.03.2024 №BONS6B0HPG, від 07.03.2024 №BOPS7B0SD9, від 11.03.2024 №DNVD1B0QSZ, від 11.03.2024 №BONS1B0HTI, від 12.03.2024 №BONS2B0HU0, від 12.03.2024 №BODO2B0Q36, від 20.03.2024 №PROM0B9KWL, від 26.03.2024 №PROM6BA78Q, від 03.04.2024 №DNVD3B0RDJ, а також виписка по банківському рахунку ФОП С`єдіна Р.Б.
31.03.2026 позивач надіслав відповідачу Повідомлення-вимогу від 26.03.2026 №40229OSA5S00O, в якій повідомив про те, що станом на 26.03.2026 у зв`язку з порушенням зобов`язань за Договором заборгованість останнього складає: кредит - 1.057.026,41 грн, в т.ч. прострочений кредит 434.740,73 грн; проценти - 126.368,77грн, в т.ч. прострочені проценти 116.649,24 грн. У випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 24-04-2026 (01-02-2027), що узгоджений пунктом 5.10. Договору буде вважатися таким, що настав 24.04.2026. АТ КБ "ПРИВАТБАНК" вимагав від ФОП С`єдіна здійснити наступні дії: платити прострочену заборгованість, на умовах та порядку, що встановлені кредитним договором, що призведе до втрати чинності цієї вимоги; достроково повернути кредит разом із нарахованими відсотками за користування кредитом та неустойкою.
Втім, дана вимога залишена відповідачем без належного реагування, та прострочена заборгованість не була погашена.
Надалі, 08.05.2026 позивач надіслав Міністерству фінансів України як гаранту за Договором гарантії вимогу про сплату за гарантією від 08.05.2026 №367, в якій повідомив останнього про настання гарантійного випадку за Договором та просив перерахувати суму сплати за гарантією в розмірі 528.513,21 грн.
12.05.2026 позивач надіслав відповідачу Повідомлення про надсилання вимогу гаранту від 08.05.2026 вих. №40229OSA5S00O, в якому повідомив ФОП С`єдіна Р.Б. про надсилання Міністерству фінансів України вимоги на сплату за гарантією від 08.05.2026 №367. Сума сплати за гарантією становить 528.513,21 грн.
12.06.2026 Міністерством фінансів України була перерахована позивачу сума сплати за гарантією у розмірі 528.513,21 грн, про що свідчить платіжна інструкція від 12.06.2026 №10.
З урахуванням гарантійних виплат гаранта заборгованість відповідача перед позивачем за Договором станом на 15.05.2026 становила 1.178.459,51 грн, з яких: 528.513,20 грн - заборгованість за тілом кредиту; 121.433,10 грн - заборгованість за процентами; 528.513,21 грн - заборгованість перед державним бюджетом, яка залишається несплаченою.
Наведені обставини зумовили звернення АТ КБ "ПРИВАТБАНК" з позовом до господарського суду про стягнення з ФОП С`єдіна Р.Б. заборгованості за Договором.
У відзиві відповідач зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 528.513,20 грн та в частині заборгованості перед бюджетом в розмірі 528513,21 грн визнає, але просить надати розстрочку зі сплати даної суми. Оскільки прострочення заборгованості сталося з непередбачуваних обставин та за відсутності вини відповідача. В частині стягнення процентів у розмірі 121.433,70 грн відповідач просить суд відмовити в їх задоволенні, оскільки їх нарахування можливе лише протягом строку дії кредитного договору або до моменту пред`явлення першої вимоги про погашення кредиту.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
З огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений Договір, за умовами якого банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді згідно з пунктом А.1 цього Договору, з лімітом та на цілі, зазначені у пункті А.2 цього Договору, не пізніше 3 робочих днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці підпункту 2.1.2. цього Договору, в обмін на зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни/строки. Відновлювальна кредитна лінія надається банком для здійснення позичальником платежів, на цілі, що наведені в пункті А.2. цього Договору, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника з подальшим перерахуванням на адресу одержувачів. Термін повернення кредиту зазначений у пункті А.3 цього Договору. Усі істотні умови кредитування наведені у Розділі А цього Договору - "Істотні умови кредитування".
Також між сторонами була укладена Додаткова угода від 29.02.2024 №1 до Договору. Зазначені документи (Договір та Додаткова угода) були підписані сторонами електронними підписами.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Згідно з положеннями частини четвертої статті 18 Закону України "Про електронні довірчі послуги" кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Таким чином, наявність кваліфікованих електронних підписів на Договорі свідчить про те, що такий правочин укладений у відповідності до вимог чинного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, у межах кредитного договору позичальник отримує кредитні кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
Матеріалами даної справи підтверджено, що АТ КБ "ПРИВАТБАНК" у період з 05.03.2024 до 03.04.2024 перерахував кредитні кошти в загальному розмірі 1.922.957,35 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні інструкції від 05.03.2024 №DNVD5B0QJK, від 06.03.2024 №BONS6B0HPG, від 07.03.2024 №BOPS7B0SD9, від 11.03.2024 №DNVD1B0QSZ, від 11.03.2024 №BONS1B0HTI, від 12.03.2024 №BONS2B0HU0, від 12.03.2024 №BODO2B0Q36, від 20.03.2024 №PROM0B9KWL, від 26.03.2024 №PROM6BA78Q, від 03.04.2024 №DNVD3B0RDJ, а також виписка по банківському рахунку ФОП С`єдіна Р.Б. Дана обставина відповідачем не заперечується.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом із тим, відповідач в порушення своїх зобов`язання за Договором, припинив здійснювати щомісячні платежі у розмірі та в строки, які передбачені графіком платежів.
Згідно з положеннями підпункту "а" пункту 2.3.2. Договору при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредит, банк, на свій розсуд, має право змінити умови цього Договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі статтями 212, 611, 651 ЦК України за зобов`язаннями, строки/терміни виконання яких не наступили, строки/терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим Договором.
31.03.2026 позивач надіслав відповідачу Повідомлення-вимогу від 26.03.2026 №40229OSA5S00O, в якій повідомив про те, що станом на 26.03.2026 у зв`язку з порушенням зобов`язань за Договором заборгованість останнього складає: кредит - 1.057.026,41 грн, в т.ч. прострочений кредит 434.740,73 грн; проценти - 126.368,77грн, в т.ч. прострочені проценти 116.649,24 грн. У випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 24-04-2026 (01-02-2027), що узгоджений пунктом 5.10. Договору буде вважатися таким, що настав 24.04.2026. АТ КБ "ПРИВАТБАНК" вимагав від ФОП С`єдіна Р.Б. здійснити наступні дії: платити прострочену заборгованість, на умовах та порядку, що встановлені кредитним договором, що призведе до втрати чинності цієї вимоги; достроково повернути кредит разом із нарахованими відсотками за користування кредитом та неустойкою.
А отже, такими діями, погодженими сторонами при укладенні Договору, позивач змінив строк виконання кредитного зобов`язання відповідача.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 ЦК України).
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Таким чином, відповідач у випадку непогашення простроченої заборгованості повинен був виконати зобов`язання за Договором у повному обсязі у термін до 24.04.2026 включно. Однак, дана вимога залишена відповідачем без належного реагування, та прострочена заборгованість не була погашена.
Судом встановлено, що станом на 26.03.2026 (дату складання вимоги) заборгованість відповідача перед позивачем за кредитом становила 1.057.026,41 грн, в т.ч. прострочений кредит 434.740,73 грн.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Як зазначалось вище, між Міністерством фінансів України (гарант) та АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (банк-кредитор) був укладений Договір про надання державної гарантії на портфельній основі від 05.04.2022 №13110-05/55 (далі - Договір гарантії). Згідно з його умовами гарант на умовах цього договору та в межах ліміту гарантії надає на користь банку-кредитора безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання позичальниками частини своїх грошових зобов`язань перед банком-кредитором за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
Частиною першою статті 563 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
08.05.2026 позивач надіслав Міністерству фінансів України як гаранту за Договором гарантії вимогу про сплату за гарантією від 08.05.2026 №367, в якій повідомив останнього про настання гарантійного випадку за Договором та просив перерахувати суму сплати за гарантією в розмірі 528.513,21 грн.
Надалі, 12.05.2026 позивач надіслав відповідачу Повідомлення про надсилання вимогу гаранту від 08.05.2026 вих. №40229OSA5S00O, в якому повідомив ФОП С`єдіна Р.Б. про надсилання Міністерству фінансів України вимоги на сплату за гарантією від 08.05.2026 №367. Сума сплати за гарантією становить 528.513,21 грн.
12.06.2026 Міністерством фінансів України була перерахована позивачу сума сплати за гарантією у розмірі 528.513,21 грн, про що свідчить платіжна інструкція від 12.06.2026 №10.
Згідно з частиною першою статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Прострочена заборгованість суб`єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб`єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством щодо управління проблемними активами в банках України та відповідним правочином щодо надання державної гарантії на портфельній основі, з подальшим перерахуванням пропорційної частки в рахунок погашення заборгованості перед державою (абзац 5 частини дев`ятої статті 17 Бюджетного кодексу України).
Отже, матеріалами справи підтверджено, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором (з урахуванням сплати гарантійних виплат гарантом), станом на 15.05.2026 становила 1.178.459,51 грн, з яких: 528.513,20 грн - заборгованість за тілом кредиту; 121.433,10 грн - заборгованість за процентами; 528.513,21 грн - заборгованість перед державним бюджетом.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав. А у відзиві лише визнав заборгованість за тілом кредиту в розмірі 528.513,20 грн та перед державним бюджетом у розмірі 528.513,21грн.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи приписи статті 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства, та оскільки відповідачем не спростовано наявності заборгованості - суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 528.513,20 грн - заборгованості за тілом кредиту, а також 528.513,21 грн - заборгованості перед державним бюджетом (у рахунок відшкодування суми, сплаченої Гарантом за Договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 05.04.2022 №13110-05/55).
Щодо нарахованих позивачем відповідачу процентів за користування кредитом у розмірі 121.433,10 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Частиною другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Умовами пункту 4.1. Договору сторони погодили, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з пп. 1.2, 2.2.3.1, 2.3.2, 2.4.1, цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у пп. А.7.1, А.7.2 цього Договору.
Сплата процентів за користування кредитом, передбачених п. 4.1, цього Договору, здійснюється у дату сплати процентів. Дата сплати процентів зазначена у п. А.9 цього Договору (пункт 4.3. Договору).
Так, у відповідності до пункту А.7. Розділу А "Істотні умови кредитування" Договору тип процентної ставки за цим Договором - змінювана. Під "змінюваною процентною ставкою" сторони розуміють процентну ставку, розмір якої збільшується або зменшується в залежності від зміни індексу UIRD, з урахуванням інших положень цього Договору.
Розмір Змінюваної процентної ставки на перший період дії процентної ставки, з дати укладання цього Договору, що розраховується за формулою передбаченою п.п. А.7.1.1. цього Договору, із використанням розміру індексу UIRD 3M у гривні, визначеним станом на робочий день, що передує даті підписання цього Договору, становить 23.18% річних (підпункт 7.1.5. пункту 7.1. Розділу А "Істотні умови кредитування" Договору).
В пункті А.9. Розділу А "Істотні умови кредитування" Договору сторони погодили, що датою сплати процентів за користування кредитними коштами є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього Договору, якщо інше не передбачене умовами цього Договору. У випадку несплати процентів за користування кредитом та/або непогашення заборгованості за кредитом у терміни, що визначені цим Договором, такі суми є простроченою заборгованістю (за процентами та/або кредитом, відповідно).
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду (постанова від 28.03.2018 у справі №444/9519/12) після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Як вже було зазначено вище, позивач скористався правом, що надано йому частиною другою статті 1050 ЦК України та 31.03.2026 надіслав відповідачу Повідомлення-вимогу від 26.03.2026 №40229OSA5S00O, в якій зазначив, що випадку непогашення простроченої заборгованості у термін до 24-04-2026 (01-02-2027), що узгоджений пунктом 5.10. Договору буде вважатися таким, що настав 24.04.2026.
А отже, такими діями, погодженими сторонами при укладенні Договору, позивач змінив строк виконання кредитного зобов`язання відповідача з 01.02.2027 на 24.04.2026
Як вбачається із розрахунку заборгованості за Договором, який додано позивачем до позовної заяви, нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося з 06.03.2024 до 24.04.2026 включно, тобто у відповідності до вимог чинного законодавства та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12. Відтак, заперечення відповідача про те, що проценти не повинні нараховуватися з дати надсилання вимоги (31.03.2026) є необґрунтованими та безпідставними, оскільки станом на дату надсилання вимоги строк дострокового повернення кредиту, визначеного позивачем у вимозі (24.04.2026), ще не настав.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку процентів у розмірі 121.433,10 грн, суд встановив, що відповідне нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та встановленим обставинам справи, розрахунок є арифметично вірним, у зв`язку з чим, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по процентам у розмірі 121.433,10 грн є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві просить розстрочити оплату заборгованості за кредитом, починаючи з серпня 2026 до 30.10.2028, а також оплату заборгованості перед бюджетом, починаючи з листопада 2028 до 30.12.2029.
В обґрунтування розстрочення заборгованості відповідач зазначає, що прострочення заборгованості сталося з непередбачуваних обставин та за відсутності вини відповідача. Також додатково зазначив, що в нього складна сімейна ситуація: його батько є чорнобильцем, 2-ї групи івалідності та перебуває на його утриманні. Через необхідність постійного супроводження батька він не може працювати на повний робочий день або виїжджати на заробітки в інше місто чи країну. Також у нього є дві дитини: старша донька навчається за контрактом в навчальному закладі, молодший син тільки почав навчання в школі.
Згідно з частиною першою статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина третя статті 331 ГПК України).
Суд зазначає, що розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду щодо сплати загальної суми боргу частинами. Надання розстрочки судом полягає у визначенні розміру щомісячних платежів з метою погашення всієї суми боргу, визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку сплати останнього платежу на підставі розстрочки рішення має бути виконано повністю.
Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував на те, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочення виконання судового рішення. При цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Наведені відповідачем обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточний стан боржника, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення. Крім того, останнім в обгрунтування розстрочення рішення не наведено обставин та доказів в підтвердження того, що відповідач має можливість виконувати рішення суду за графіком наведеним у відзиві.
Окрім цього, згідно з положеннями частини п`ятої статті 331 ГПК України розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. Втім, як свідчать матеріали справи, відповідач просить розстрочити сплату заборгованості більш ніж на один рік, що прямо суперечить нормам господарського судочинства.
Також судом враховано, що умовами Додаткової угоди від 29.02.2024 №1 до Договору передбачено, що кредитні кошти були надані відповідачу відповідно до приписів Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктам малого та середнього підприємництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 №28, та Порядку надання державних гарантій на портфельній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №723.
Водночас, частиною тринадцятою статті 17 Бюджетного кодексу України забороняється реструктуризація заборгованості суб`єктів господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії, за кредитами з бюджету, крім розстрочення її сплати під час санації такого суб`єкта господарювання за участю інвестора, який бере на себе солідарні зобов`язання щодо погашення такої заборгованості, на строк не більше трьох років на підставі договору, укладеного між таким суб`єктом господарювання, інвестором та податковим органом.
З врахуванням наведених норм права та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розстрочення виконання рішення суду в даній справі.
Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у справі.
Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до статті ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
У відповідності до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 14.141,51 грн підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця С`єдіна Романа Борисовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (Україна, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість, яка виникла за Кредитним договором від 29.02.2024 №[номер приховано]-КД-3 у загальній сумі 1.178.459,51 грн, з яких: 528.513,20 грн - заборгованість за тілом кредиту; 121.433,10 грн - заборгованість за процентами; 528.513,21 грн - заборгованість перед державним бюджетом (у рахунок відшкодування суми, сплаченої гарантом за Договором про надання державної гарантії на портфельній основі від 05.04.2022 №13110-05/55) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 14.141,51 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "01" жовтня 2026 р.
Суддя Н.С. Добреля