УХВАЛА
30 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/676/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укрнафта"
на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2026
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026
у справі за позовом Одеської міської ради
до Акціонерного товариства "Укрнафта",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради,
про стягнення 939 036,66 грн,
ВСТАНОВИВ:
Одеська міська рада звернулася до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - АТ "Укрнафта", відповідач, скаржник) 793 031,07 грн плати за землю, а також нарахованих на суму боргу 32 925,41 грн 3 % річних, 96 174,05 грн інфляційних втрат та 16 906,13 грн пені, загалом - 939 036,66 грн заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог Одеська міська рада посилалася на те, що до АТ "Укрнафта" з моменту виникнення у нього права власності на об`єкт нерухомого майна - нежилу будівлю автозаправної станції - перейшли усі права та обов`язки орендаря земельної ділянки, на якій це майно розміщено, зокрема і щодо повної та своєчасної сплати орендної плати. Однак відповідач у період із 01.09.2021 до 31.08.2024 належним чином не виконував свого обов`язку зі сплати орендної плати.
Господарський суд Одеської області рішенням від 05.05.2026, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026, позов задовольнив повністю.
Суди встановили, що 28.01.2002 Одеська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю "Мавекс" (орендарем) строком на 25 років уклали договір оренди земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Чорноморського козацтва, 80, м. Одеса, загальною площею 4167 м2, яка складається із таких земельних ділянок: площею 3276 м2 для будівництва, експлуатації та обслуговування автозаправної станції на 150 заправок на добу; площею 891 м2 для благоустрою та озеленення території. Надалі відповідач набув право власності на автозаправну станцію на 150 заправок на добу (далі - АЗС), яка розташована на вказаній земельній ділянці, а також обладнання, розміщене на території цієї АЗС.
Як вказали суди, заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбулася автоматично, у силу прямої норми закону.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення заборгованості за період із 01.09.2021 до 31.08.2024, в той час як встановлення обставин сплати чи несплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Мавекс" орендної плати за користування земельною ділянкою за попередній період (із 28.01.2002 до 24.09.2020) до предмета доказування не належить.
Водночас місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Зокрема, суд зазначив, що обставини переходу права оренди земельної ділянки за договором до нового власника (відповідача) та визначення розміру орендної плати (на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) вже встановлені постановою суду апеляційної інстанції від 20.12.2022 в іншій господарській справі № 916/2194/21, а тому такі обставини відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не підлягають повторному доказуванню.
АТ "Укрнафта" через підсистему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Верховний Суд ухвалою від 07.09.2026 повернув вказану касаційну скаргу скаржнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 292 ГПК України з огляду на те, що скаржником не доведена наявність у Піндюр Тетяни Сергіївни повноважень представляти інтереси АТ "Укрнафта" у Верховному Суді, а тому касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.
АТ "Укрнафта" через підсистему "Електронний суд" повторно звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026, у якій просить, зокрема, оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вказана касаційна скарга підписана представником АТ "Укрнафта" - адвокатом Кшижевською К. О., повноваження якої посвідчені доданою до касаційної скарги довіреністю.
У касаційній скарзі АТ "Укрнафта" також просило визнати поважними причини пропущення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2026 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 і поновити такий строк. Скаржник вказує, що вчинив усі залежні від нього дії у мінімальний та розумний строк.
Верховний Суд ухвалою від 21.09.2026 визнав неповажними підстави, наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2026 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 та надав строк для надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів, зазначенням інших обставин, які могли бути непереборними для звернення до Верховного Суду, зокрема, безпосередньо після отримання копії ухвали Верховного Суду від 07.09.2026 у цій справі.
До Верховного Суду від АТ "Укрнафта" через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків та поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2026 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 у цій справі.
Верховний Суд перевірив заяву про усунення недоліків та поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2026 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 і зазначає таке.
Скаржник вказує, що вперше касаційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2026 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 була подана в межах строку, визначеного абзацом 2 частини першої статті 288 ГПК України. Також відповідач зазначив, що під час формування та відправлення касаційної скарги від 18.08.2026 відбувся збій у роботі корпоративної мережі АТ "Укрнафта", а саме: критичні періодичні падіння швидкості та нестабільність з`єднання із зовнішніми мережами передачі даних. Це призводило до обриву мережевої сесії під час прикріплення файлів, та неповного завантаження документів (наказу про переведення на іншу роботу та посадової інструкції).
Як вказує скаржник, одразу виявити відсутність частини завантажених файлів до касаційної скарги від 18.08.2026 було неможливо через некоректне відображення статусу завершення сесії передачі даних. Результатом такого збою є сформована касаційна скарга в редакції від 18.08.2026, в додатках до якої відсутні наказ про переведення на іншу роботу та посадова інструкція. На підтвердження вказаного скаржник додав лист від 25.09.2026 № 01/01/24/10/02/03/01/02/01/564.
З матеріалів вперше поданої касаційної скарги вбачається, що її підписано та подано через підсистему "Електронний суд" Піндюр Тетяною Сергіївною, на підтвердження своїх повноважень як представника АТ "Укрнафта" нею додано довіреність від 15.06.2026 з переліком повноважень, зокрема, бути представником АТ "Укрнафта" у Верховному Суді (касаційному господарському суді) у справах, що виникають з господарських спорів, підписувати та подавати касаційні скарги. Водночас подані на підтвердження повноважень докази не містять відомостей про те, що зазначена особа є адвокатом, та не підтверджують наявності у неї повноважень діяти від імені АТ "Укрнафта" в порядку саме самопредставництва відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України, у зв`язку з чим Верховний Суд ухвалою від 07.09.2026 повернув касаційну скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 292 ГПК України.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 8 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено перелік доданих до скарги документів.
Водночас у вперше поданій касаційній скарзі у переліку доданих до неї документів вказано довіреність на ОСОБА_1 , картку руху документів, платіжну інструкцію про сплату судового збору та квитанції про надсилання іншим учасникам справи, тоді як інших документів на підтвердження повноважень ОСОБА_1 у додатках касаційної скарги не зазначено.
Отже, незазначення у касаційній скарзі серед переліку доданих до неї документів доказів на підтвердження повноважень представника, зокрема, як вказує скаржник, наказу про переведення на іншу роботу та посадової інструкції, не дає Суду підстав пов`язувати таке неподання з об`єктивно непереборними обставинами, які не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та, відповідно, визнавати наведені скаржником причини пропуску процесуального строку поважними.
Таким чином посилання скаржника на збій у роботі корпоративної мережі АТ "Укрнафта" не підтверджує наявності об`єктивних перешкод для належного оформлення касаційної скарги.
Обґрунтовуючи інші підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження судових рішень, скаржник також вказав, що ухвала від 07.09.2026 про повернення вперше поданої касаційної скарги надійшла в період перебування провідного юрисконсульта у щорічній основній відпустці (з 31.08.2026 по 15.09.2026), а також зазначив, що "не чекаючи повернення провідного юрисконсульта до виконання своїх посадових обов`язків, зокрема усунення виявлених в ухвалі від 07.09.2026 недоліків, Скаржник, діючи добросовісно та з метою забезпечення принципу оперативності судового процесу, вжив негайних заходів для їх усунення, а саме - звернувся за професійною правничою допомогою до адвоката Кшижевської Катерини Олександрівни, яка в найкоротший строк подала повторно касаційну скаргу від 11.09.2026".
Суд бере до уваги, що вперше касаційну скаргу у цій справі АТ "Укрнафта" подало в межах строку на касаційне оскарження відповідно до статті 288 ГПК України. Однак вдруге касаційна скарга скаржника після її повернення надійшла до Верховного Суду поза межами строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2026 та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026, який закінчився 18.08.2026.
Згідно з частиною шостою статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, а якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до інформації комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" копія ухвали Верховного Суду від 07.09.2026 про повернення касаційної скарги АТ "Укрнафта" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026 доставлена в Електронний кабінет скаржника 08.09.2026 о 19:42 та о 19:44 і згідно з частиною шостою статті 242 ГПК України вважається врученою 09.09.2026. Вдруге касаційна скарга АТ "Укрнафта" у цій справі надійшла до Верховного Суду 11.09.2026.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Суд має вказати підстави поновлення строку, і такі підстави мають бути об`єктивними і не можуть залежати від суб`єктивних чинників, якими керувався скаржник, та які призвели до пропуску строку на касаційне оскарження в цьому випадку.
Отже, вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, а заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Суд звертає увагу, що звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, зокрема спрямовані на якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (рішення у справах "Мушта проти України", "Мельник проти України").
Складовою частиною принципу верховенства права є застосування принципу правової визначеності res judicata, який в контексті права на оскарження судового рішення визначає, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", пункт 41).
Аналізуючи приписи ГПК України, Верховний Суд зазначає, що повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно.
Разом із тим Суд, застосовуючи дискреційні повноваження щодо визнання чи невизнання підстав пропуску строку на касаційне оскарження поважними, бере до уваги те, що для добросовісного користування своїми процесуальними правами скаржник мав би вчинити всі залежні від нього дії для подання первісної касаційної скарги із дотриманням всіх вимог, встановлених статтями 287 та 290 ГПК України.
Крім того, щодо посилання скаржника на перебування провідного юрисконсульта у щорічній основній відпустці (з 31.08.2026 по 15.09.2026) та звернення за професійною правничою допомогою адвоката Суд зауважує, що будь-які обставини, пов`язані із внутрішньою організацією роботи на підприємстві, не скасовують законодавчо передбачені вимоги до сторони щодо неухильного виконання процесуальних обов`язків та користування своїми правами у встановлені строки, отже, недоліки в організації роботи підприємства (зокрема, відсутність юрисконсульта, адвоката) не можуть вважатися поважними обставинами, з якими закон пов`язує можливість поновлення строку на касаційне оскарження. Зокрема, подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 910/17790/19, від 30.09.2022 у справі № 910/21285/21, від 16.11.2022 у справі № 904/1938/15.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що зміст вперше поданої АТ "Укрнафта" касаційної скарги та касаційної скарги, яка надійшла до Верховного Суду повторно, щодо обґрунтувань підстав касаційного оскарження судових рішень однаковий, окрім доводів щодо підстав поновлення строку на касаційне оскарження вдруге поданої касаційної скарги.
Верховний Суд зазначає, що надані АТ "Укрнафта" докази на підтвердження обставин, які могли бути непереборними для звернення до Верховного Суду, зокрема, безпосередньо після отримання копії ухвали Верховного Суду від 07.09.2026 в цій справі, не підтверджують їх непереборність з огляду на вказані вище критерії.
Згідно з пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Згідно з вимогами абзацу 2 частини третьої статті 292 ГПК України якщо наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 цього Кодексу.
За приписами пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
З огляду на вказане Суд дійшов висновку про неповажність наведених скаржником інших підстав для поновлення встановленого законом строку на касаційне оскарження та відмову у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою АТ "Укрнафта" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026.
Керуючись статтями 234, 235, 290, частиною третьою статті 292, пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/676/26 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.05.2026 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський