УХВАЛА
01 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/1293/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Колос І.Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ БУД"
на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2026
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2026
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ БУД"
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсними пунктів рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "КМ БУД" (далі - ТОВ "КМ БУД") 14.09.2026 через Електронний суд звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 у справі № 910/1293/26 повністю; справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали цієї скарги, Суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку, якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, практику застосування якої необхідно сформувати, правовідносини, до яких ця норма повинна застосовуватись і який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає його неправильність.
Оскаржуючи у касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Приписами частини третьої статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Частиною першою статті 300 ГПК України унормовано, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Отже правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
У касаційній скарзі скаржник підставою касаційного оскарження судових рішень у справі № 910/1293/26 визначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України та зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема, статті 77, 79, 86, 236 ГПК України, вибірково підійшовши до оцінки доказів, взагалі, не дослідивши зібрані у справі ключові письмові докази та доводи позивача; судами безпідставно та всупереч закону не було враховано правові висновки Верховного Суду щодо застосування зазначених норм процесуального та матеріального права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 05.05.2026 у справі № 914/2896/24.
При цьому скаржник, не визначає, як конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення з відповідним посиланням на відповідний пункт частини другої статі 287 ГПК України у разі, якщо вважає, що суди припустилися порушень норм процесуального права.
Разом з тим, Суд звертає увагу, що у разі оскарження судових рішень з посиланням, зокрема, на не дослідження зібраних у справі доказів, підставою касаційного оскарження судового рішення є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України. Якщо скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів або докази які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Водночас Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не виклав у тексті касаційної скарги. При цьому, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому не чітке визначення скаржником підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Згідно з частиною другою статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ураховуючи викладене, касаційна скарга ТОВ "КМ БУД" залишається без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, які підлягають усуненню шляхом подання касаційної скарги у новій редакції із визначенням та належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України з урахуванням пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, якщо скаржник вважає, що судом не було належним чином досліджено докази у справі, у межах наведених у касаційній скарзі доводів.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу ТОВ "КМ БУД" на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до положень статей 174, 292 ГПК України.
З огляду на те, що касаційна скарга містить недоліки і підлягає залишенню без руху, додане до касаційної скарги клопотання про зупинення виконання рішення під час постановлення цієї ухвали Судом не розглядається.
Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ БУД" на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 у справі № 910/1293/26 залишити без руху.
2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "КМ БУД" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "КМ БУД", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Колос