У х в а л а
Іменем України
24 вересня 2026 року
м. Київ
Справа № 462/7445/25
Провадження № 61-5953ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця, мати), інтереси якої представляє адвокат Федькович Галина Володимирівна (далі - адвокат),
на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2026 року про відмову у задоволенні заяви скаржниці про роз`яснення постанови цього суду від 1 квітня 2026 року
у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - батько дитини) до скаржниці за участю Органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визначення місця проживання дитини та
за зустрічним позовом скаржниці до батька дитини за участю Органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визначення місця проживання дитини і
в с т а н о в и в :
1. У 2025 році батько дитини звернувся до суду з позовом, у якому просив визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 (далі - син, дитина), який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , почергово з кожним із батьків у такому порядку: два тижні з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , і два тижні із матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 .
2. 11 листопада 2025 року мати звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, у якій просила визначити місце проживання сина разом із нею.
3. 10 грудня 2025 року батько подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив забезпечити позов шляхом визначення часу спілкування малолітнього сина з батьком за його місцем проживання: АДРЕСА_1 , щомісячно у такі дні: з 14:00 кожної першої суботи до 18:00 кожної першої неділі, з 18:00 кожної другої п`ятниці до 18:00 кожної другої суботи, з 14:00 кожної третьої суботи до 18:00 кожної третьої неділі, з 18:00 кожної четвертої п`ятниці до 18:00 кожної четвертої суботи без присутності матері, зобов`язавши її передавати сина батькові за місцем фактичного проживання дитини: АДРЕСА_2 , згідно з визначеним судом часом спілкування, з моменту постановлення ухвали про забезпечення позову до набрання рішенням у справі законної сили; заборонити перетин державного кордону сину без згоди та / або супроводу батька.
4. 11 грудня 2025 року Залізничний районний суд міста Львова постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні заяви.
5. 1 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою скасував ухвалу суду першої інстанції й ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення заяви: встановив графік побачень сина з батьком із 14:00 до 18:00 кожної першої суботи; з 14:00 до 18:00 кожної другої неділі; з 14:00 до 18:00 кожної третьої суботи; з 14:00 до 18:00 кожної четвертої неділі за місцем проживання дитини: АДРЕСА_2 , у присутності матері.
6. У квітні 2026 року скаржниця звернулася до суду із заявою про роз`яснення їй зазначеної постанови апеляційного суду. Просила роз`яснити, зокрема:
(1) чи зобов`язана скаржниця порушувати режим денного сну дитини задля забезпечення побачень батька з дитиною з 14.00, та як має відбуватись побачення під час сну дитини?
(2) чи передбачає постанова право батька входити до приватної квартири, яка є власністю третьої особи, та як виконувати постанову за відсутності згоди власниці квартири на перебування у ній сторонньої особи?
(3) як має забезпечуватись безпека скаржниці та членів її сім`ї під час побачень у квартирі, якщо вона та її рідні побоюються перебування батька дитини у закритому приміщенні з огляду на попереднє насильство з його боку?
(4) чи може побачення відбуватись поза межами квартири на прибудинковій території або у інших визначених громадських місцях у присутності скаржниці?
7. 13 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні заяви скаржниці. Мотивував так:
- постанова апеляційного суду від 1 квітня 2026 року є зрозумілою та не допускає подвійного тлумачення. Її виконання полягає у забезпеченні матір`ю спілкування дитини з батьком відповідно до встановленого судом графіка. Такий захід забезпечення позову спрямований на збереження можливості дитини спілкуватися з кожним із батьків і запобігання її перебуванню під виключним впливом одного з них до вирішення суті спору;
- питання заявниці про необхідність дотримання режиму денного сну дитини, перебування батька у квартирі, яка належить третій особі, забезпечення безпеки матері та членів її сім`ї, а також можливість проведення побачень поза межами квартири фактично спрямовані не на усунення неясності судового рішення, а на внесення до нього нових даних і визначення іншого порядку та способу його виконання, що не можна вирішити у порядку, визначеному у статті 271 ЦПК України;
- доводи про те, що спілкування дитини з батьком у визначеному судом часі та місці може спричинити негативні наслідки для дитини чи матері, можна оцінити під час вирішення питання про зміну встановленого порядку участі батька у вихованні дитини за умови доведення відповідних обставин. Але ці доводи не є підставою для роз`яснення постанови. Крім того, сторони не позбавлені можливості звернутися до суду першої інстанції з обґрунтованою заявою про скасування або зміну чинних заходів забезпечення позову.
8. 11 вересня 2026 року адвокат в інтересах скаржниці сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу, у якій просила скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду та скерувати справу на новий розгляд до цього суду для розгляду заяви про роз`яснення судового рішення. Мотивувала так:
- апеляційний суд порушив вимогу частини третьої статті 271 ЦПК України, оскільки розглянув заяву про роз`яснення судового рішення не протягом установлених законом десяти днів, а через 122 дні після її надходження. Таке зволікання порушує також засаду розумності строків судового розгляду та набуває особливого значення з огляду на те, що спір стосується порядку спілкування з малолітньою дитиною;
- суд неправильно застосував приписи статті 271 ЦПК України: дійшов загального висновку про зрозумілість постанови від 1 квітня 2026 року, але не оцінив кожне із чотирьох питань, які скаржниця поставила у заяві про роз`яснення постанови. Резолютивна частина останньої допускає декілька взаємовиключних варіантів тлумачення, а тому є передбачені законом підстави для її роз`яснення;
- визначення початку побачень із дитиною о 14:00 не дає відповіді на питання про те, чи є цей час безумовним, і чи зобов`язана мати переривати денний сон сина, або ж початок побачення має враховувати фактичний режим його сну. Скаржниця надала медичні документи щодо стану здоров`я дитини та стверджує, що дотримання режиму сну має для неї особливе значення;
- зазначення у постанові місцем побачень адреси проживання дитини не дає однозначної відповіді на питання про те, чи має батько право входити безпосередньо до квартири. Остання належить третій особі, яка не брала участі у справі та згоди на перебування у ній батька дитини не надавала. Тому поставлене у заяві питання стосувалося не зміни способу виконання постанови, а меж дії судового рішення щодо житла особи, яка не є учасником справи;
- апеляційний суд не врахував доводів про необхідність забезпечення безпеки скаржниці та дітей під час побачень. Скаржниця стверджує про винесення щодо батька дитини термінового заборонного припису у зв`язку з домашнім насильством і вважає незрозумілим, чи встановлена постановою вимога про присутність матері означає її обов`язок перебувати з ним в одному закритому приміщенні незалежно від ризиків для її безпеки, чи допускає інший спосіб забезпечення такої присутності;
- із цією невизначеністю пов`язане й питання про можливість проведення побачень на прибудинковій території або в іншому громадському місці. Відсутність у постанові відповіді на питання про те, чи допускається такий варіант за одночасного визначення лише адреси проживання дитини також засвідчує необхідність роз`яснення судового рішення;
- протягом часу, коли заява про роз`яснення залишалася нерозглянутою, відбулися нові події (18 квітня, 22 травня та 14 червня 2026 року), які підтверджують актуальність питань щодо безпеки матері та дитини. З приводу тих подій є відповідні звернення до правоохоронних органів. Своєчасне роз`яснення меж і порядку виконання постанови могло зменшити відповідні ризики;
- висновок апеляційного суду про можливість звернення з окремим позовом про зміну порядку участі батька у вихованні дитини або із заявою про зміну чи скасування заходів забезпечення позову не усуває необхідності роз`яснення чинної постанови, яку скаржниця зобов`язана виконувати до вирішення таких заяв чи спорів. 29 червня 2026 року вона подала заяву про скасування заходів забезпечення позову, яку суд станом на дату подання касаційної скарги не розглянув;
- відмова у роз`ясненні судового рішення, яке не дозволяє однозначно визначити межі обов`язків скаржниці щодо доступу батька дитини до чужого житла, місця проведення побачень і забезпечення безпеки, порушує право на ефективне виконання судового рішення як складову права на справедливий суд;
- апеляційний суд не врахував принцип забезпечення найкращих інтересів дитини. За наявності різних можливих тлумачень постанови суд під час її роз`яснення мав надати перевагу такому, яке враховує стан здоров`я, режим дня та безпеку малолітньої дитини.
9. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою скаржниці немає.
9.1. За заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання (частини перша та друга статті 271 ЦПК України).
9.2. Необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які зумовлюють суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких зумовлює труднощі, не змінюючи суті рішення та не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Суд, роз`яснюючи рішення, не вносить у нього зміни.
9.3. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Тобто роз`яснення можливе не всіх судових рішень, а лише тих, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» (див. mutatis mutandis ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 6 жовтня 2020 року в справі № 233/3676/19).
9.4. Незрозумілим є рішення суду, яке допускає декілька варіантів його тлумачення (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 жовтня 2023 року в справі № 522/11079/21).
9.5. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів ухвалення, або фактично про встановлення чи зміну способу та порядку виконання, суд відмовляє в роз`ясненні рішення. Не підлягають роз`ясненню судові рішення, ухвалені у межах повноважень суду з процесуальних питань, які вказують на вчинення тієї чи іншої процесуальної дії (див. mutatis mutandis постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2025 року у справі № 175/5292/21).
9.6. У постанові від 1 квітня 2026 року апеляційний суд чітко визначив час, місце й умови побачень сина із батьком: із 14:00 до 18:00 у визначені дні за місцем проживання дитини за конкретною адресою у присутності матері. Зміст відповідного припису резолютивної частини постанови є зрозумілим і не передбачає декількох варіантів його тлумачення. Питання скаржниці у заяві стосуються не з`ясування змісту вжитих судом формулювань, а можливості виконувати встановлені ним правила інакше, ніж він це дослівно визначив у постанові.
9.7. Так, установивши початок побачень о 14:00, апеляційний суд визначив конкретний час їхнього проведення. Роз`яснення про те, що цей час можна змінювати залежно від тривалості денного сну дитини, фактично доповнило б постанову умовою, якої у резолютивній частині немає. Оцінка того, чи відповідає визначений графік режиму дня, стану здоров`я й інтересам дитини, стосується обґрунтованості заходу забезпечення позову та доцільності його подальшого збереження у відповідному вигляді, а не зрозумілості постанови.
9.8. Аналогічно зазначення у постанові місця побачень із дитиною за місцем її проживання не зумовлює неясності змісту судового рішення. Питання про те, чи має батько право перебувати у квартирі, власницею якої є особа, яка не брала участі у справі, та чи надає така особа згоду на його перебування у належному їй житлі, виходить за межі роз`яснення постанови. Суд не може це встановити у порядку статті 271 ЦПК України. Тому довід скаржниці про те, що вона просила визначити саме межі дії постанови щодо права батька на доступ до житла третьої особи, не спростовує висновків апеляційного суду. Надання відповіді на означене питання потребувало б вирішення апеляційним судом юридичного питання, якого він у постанові від 1 квітня 2026 року не вирішував.
9.9. На незрозумілість постанови не вказує і поставлене скаржницею питання про можливість проведення побачень батька з дитиною на прибудинковій території чи в іншому громадському місці. Апеляційний суд визначив місце побачень. Надання у порядку роз`яснення судового рішення дозволу проводити їх в іншому місці означало б зміну встановленого судом заходу забезпечення позову, а не усунення неясності його формулювання.
9.10. Вимога про проведення побачень у присутності матері також сформульована однозначно. Відомостей про форму такої присутності, заходи безпеки чи поведінку учасників під час побачень немає. Встановлення цих додаткових умов у порядку статті 271 ЦПК України означало б доповнення судового рішення новими приписами. Твердження скаржниці про ризики для її безпеки та безпеки дітей не підтверджують неясність постанови та можливість застосування правил статті 271 ЦПК України.
9.11. Обставини, про які скаржниця зазначила для підтвердження таких ризиків, зокрема, винесення заборонного припису, а також події 18 квітня, 22 травня та 14 червня 2026 року і звернення з цього приводу до правоохоронних органів не можуть бути підставою для роз`яснення постанови. Частина цих обставин виникла після її ухвалення. Їх урахування потребувало б дослідження нових даних та оцінки того, чи збереглися підстави для застосування заходу забезпечення позову у раніше визначеному вигляді. Такі питання суд не повноважний вирішувати під час роз`яснення судового рішення. Ця процесуальна процедура не є способом його перегляду у зв`язку зі зміною обставин.
9.12. Тому апеляційний суд обґрунтовано звернув увагу скаржниці на можливість використання інших передбачених процесуальним законом юридичних засобів, зокрема, процедур скасування чи зміни заходів забезпечення позову. Аргумент скаржниці про те, що 29 червня 2026 року вона вже подала заяву про скасування таких заходів додатково підтверджує відмінність цього процесуального питання від питання про роз`яснення постанови. Очікування на розгляд відповідної заяви станом на день подання касаційної скарги не може зумовити розширення меж застосування приписів статті 271 ЦПК України та наділення суду повноваженням змінити захід забезпечення позову під виглядом роз`яснення раніше ухваленого судового рішення.
9.13. Безпідставним є довід касаційної скарги про те, що апеляційний суд не надав відповідей на кожне із чотирьох сформульованих у заяві про роз`яснення його постанови питань. Він установив, що вони спрямовані не на усунення неясності формулювань постанови, а на її доповнення новими умовами та визначення іншого порядку її виконання. Такий мотив оскарженої ухвали охоплює зміст усіх поставлених скаржницею питань.
9.14. Довід касаційної скарги про порушення апеляційним судом десятиденного строку, передбаченого частиною третьою статті 271 ЦПК України, не засвідчує помилковість висновку про відсутність підстав для роз`яснення постанови від 1 квітня 2026 року. Дотримання встановлених процесуальним законом строків є обов`язком суду. Однак вирішення заяви про роз`яснення вказаної постанови після спливу визначеного законом строку не зумовлює неясність змісту цього судового рішення, не змінює предмет розгляду та не розширює передбачені статтею 271 ЦПК України повноваження суду. Скаржниця не пояснила, як порушення строку розгляду її заяви зумовило неправильне застосування апеляційним судом приписів цієї статті під час вирішення питання про наявність підстав для роз`яснення постанови.
9.15. Необґрунтованим є аргумент стосовно застосування принципу забезпечення найкращих інтересів дитини. Необхідність їх урахування не змінює призначення процедури роз`яснення судового рішення. Розглядаючи відповідну заяву, суд не оцінює обставини, на підставі яких визначив захід забезпечення позову, та не обирає інший варіант графіка або місця побачень із дитиною, який, на думку учасника справи, є доцільнішим з огляду на її інтереси.
9.16. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди скаржниці з постановою від 1 квітня 2026 року, можливістю її виконання у визначеному апеляційним судом вигляді з огляду на стан здоров`я дитини, режим її життя, належність місця побачення іншій особі, взаємовідносини батьків між собою, події, які відбулися після ухвалення постанови. Це може зумовлювати, зокрема, необхідність застосування інших процесуальних засобів, але не є підставою для роз`яснення змісту постанови.
9.17. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
9.18. Беручи до уваги наведені висновки, застосування апеляційним судом процесуальних норм щодо роз`яснення судового рішення є вочевидь правильним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення приписів, зокрема, статті 271 ЦПК України. Тому касаційну скаргу слід визнати необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 260, 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд
п о с т а н о в и в :
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 13 серпня 2026 року про відмову у задоволенні заяви скаржниці про роз`яснення постанови цього суду від 1 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю Органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю Органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визначення місця проживання дитини.
2. Копію ухвали надіслати особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко