У х в а л а
24 вересня 2026 року
м. Київ
Справа № 462/7445/25
Провадження № 61-5953ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржниця, мати), інтереси якої представляє адвокат Федькович Галина Володимирівна (далі - адвокат),
на постанову Львівського апеляційного суду від 1 квітня 2026 року
у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - батько дитини) до скаржниці за участю Органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визначення місця проживання дитини та
за зустрічним позовом скаржниці до батька дитини за участю Органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визначення місця проживання дитини і
в с т а н о в и в :
1. У 2025 році батько дитини звернувся до суду з позовом, у якому просив визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 (далі - син, дитина), який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , почергово з кожним із батьків у такому порядку: два тижні з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , і два тижні із матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 .
2. 11 листопада 2025 року мати звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, у якій просила визначити місце проживання сина разом із нею.
3. 10 грудня 2025 року батько подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив забезпечити позов шляхом визначення часу спілкування малолітнього сина з батьком за його місцем проживання: АДРЕСА_1 , щомісячно у такі дні: з 14:00 кожної першої суботи до 18:00 кожної першої неділі, з 18:00 кожної другої п`ятниці до 18:00 кожної другої суботи, з 14:00 кожної третьої суботи до 18:00 кожної третьої неділі, з 18:00 кожної четвертої п`ятниці до 18:00 кожної четвертої суботи без присутності матері, зобов`язавши її передавати сина батькові за місцем фактичного проживання дитини: АДРЕСА_2 , згідно з визначеним судом часом спілкування, з моменту постановлення ухвали про забезпечення позову до набрання рішенням у справі законної сили; заборонити перетин державного кордону сину без згоди та / або супроводу батька.
4. 11 грудня 2025 року Залізничний районний суд міста Львова постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні заяви.
5. 1 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою скасував ухвалу суду першої інстанції й ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення заяви: встановив графік побачень сина з батьком із 14:00 до 18:00 кожної першої суботи; з 14:00 до 18:00 кожної другої неділі; з 14:00 до 18:00 кожної третьої суботи; з 14:00 до 18:00 кожної четвертої неділі за місцем проживання дитини: АДРЕСА_2 , у присутності матері.
6. 2 травня 2026 року адвокат в інтересах скаржниці сформувала у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 13875/0/220-26 від 4 травня 2026 року), у якій просила скасувати зазначену постанову та залишити в силі ухвалу Залізничного районного суду міста Львова від 11 грудня 2025 року.
7. 12 травня 2026 рокуВерховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив без руху касаційну скаргу та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення копії тієї ухвали. Скаржниця мала пояснити розбіжності у зазначенні третьої особи.
8. 25 травня 2026 року адвокат скаржниці сформувала в системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 16627/0/220-26 від 25 травня 2026 року), у якій пояснила ці розбіжності.
9. 22 червня 2026 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою продовжив скаржниці строк на усунення недоліків касаційної скарги на п`ять днів з дня вручення тієї ухвали. Скаржниця мала подати клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та пояснити, чому просить зупинити дію оскарженої постанови, а не її виконання.
10. 4 липня 2026 року адвокат в інтересах скаржниці сформувала у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 21393/0/220-26 від 6 липня 2026 року), до якої додала, зокрема, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та клопотання про зупинення виконання оскарженої постанови. Мотивувала клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження тим, що копію оскарженої постанови отримала до електронного кабінету 2 квітня 2026 року о 18:15.
10.1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 ЦПК України).
10.2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).
10.3. 1 квітня 2026 року апеляційний суд ухвалив оскаржену постанову. Скаржниця до касаційної скарги додала відомості з її електронного кабінету, згідно з якими копія тієї постанови надійшла до цього кабінету 2 квітня 2026 року о 18:01 год. Оскільки скаржниця подала касаційну скаргу в суботу 2 травня 2026 року, тобто протягом тридцяти днів з дня вручення копії оскарженої постанови, пропущений строк на касаційне оскарження слід поновити.
11. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).
12. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана із дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У цій скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбаченої в останньому абзаці частини другої статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження.
13. Скаржниця додала до заяви про усунення недоліків касаційної скарги клопотання про зупинення виконання оскарженої постанови. Мотивувала так:
- скаржниця добровільно виконує оскаржену постанову та забезпечує побачення батька дитини із малолітнім сином відповідно до встановленого судом графіка. Незважаючи на це, батько звернувся до органу державної виконавчої служби для примусового виконання постанови, внаслідок чого 18 червня 2026 року відкрите виконавче провадження, визначено 569,00 грн мінімальних витрат виконавчого провадження та постановлено стягнути зі скаржниці 17 294,00 грн виконавчого збору. За фактичного добровільного виконання судового рішення такі дії батька дитини є способом психологічного та фінансового тиску на скаржницю і сина, а стягнення виконавчого збору істотно погіршить їхнє матеріальне становище;
- подальше виконання постанови суперечить найкращим інтересам дитини та негативно впливає на її здоров`я. Сину три роки, він перебуває під наглядом дитячого невролога через порушення сну, а встановлений судом початок побачень о 14:00 збігається з рекомендованим часом такого сну вдень. Батько дитини не погоджується змінювати час зустрічей або завершувати їх раніше з огляду на стан дитини, внаслідок чого після побачень дитина є виснаженою та має порушення сну;
- під час побачень батько дитини чинить на сина психологічний тиск, зокрема, ставить навідні питання щодо нібито насильства з боку членів сім`ї скаржниці, не враховує бажання та прохання дитини, а також допускає поведінку, яка створює загрозу її фізичній безпеці. Крім того, 14 червня 2026 року під час побачення він застосував до скаржниці фізичне насильство, ображав її та погрожував у присутності сина. На підтвердження цих обставин додала, зокрема, копії звернень до поліції та зазначила про відеозаписи побачень;
- батько дитини використовує оскаржену постанову для ініціювання питання про притягнення скаржниці до відповідальності за невиконання судового рішення. Так, після того як 4 квітня 2026 року побачення не відбулося через хворобу сина, про що скаржниця повідомила батька та надала відповідні докази, він звернувся до правоохоронних органів. Також після подій 14 червня 2026 року батько подав заяву про притягнення скаржниці до кримінальної відповідальності за невиконання постанови. Тому продовження примусового виконання цього судового рішення створює ризики негативних наслідків для здоров`я та безпеки дитини, посилює психологічний, процесуальний і фінансовий тиск на скаржницю та сина. Вказане зумовлю потребу зупинити виконання постанови до завершення касаційного перегляду.
До клопотання додала постанову про відкриття виконавчого провадження № 81294150 від 18 червня 2026 року, а також постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 18 червня 2026 року.
13.1. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії (абзац другий частини восьмої статті 394 ЦПК України).
13.2. Суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала (частини перша та друга статті 436 ЦПК України).
13.3. Метою вирішення питання про зупинення виконання (дії) судового рішення є недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка подала касаційну скаргу та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв`язку з виконанням (дією) судового рішення.
13.4. За змістом наведених приписів у клопотанні про зупинення виконання або дії оскарженого судового рішення має бути обґрунтування необхідності такого зупинення. Скаржниця такої необхідності не обґрунтувала. Стверджуючи про негативні наслідки саме примусового виконання оскарженої постанови, вона водночас зазначила, що добровільно її виконує та забезпечує побачення батька із сином відповідно до встановленого судом графіка. Додані до клопотання постанова про відкриття виконавчого провадження, а також постанови про стягнення виконавчого збору та визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження підтверджують відкриття такого провадження, проте не засвідчують примусове виконання оскарженої постанови, фактичне забезпечення державою побачень батька із сином всупереч волі скаржниці та дитини чи з порушенням прав і законних інтересів третіх осіб.
13.5. Скаржниця не вказала та не підтвердила, що державний виконавець вчиняв виконавчі дії за місцем перебування дитини, брав участь у передачі дитини батькові для побачень, установлював факт невиконання скаржницею судового рішення чи вживав щодо неї інші заходи з метою примусового дотримання встановленого судом графіка спілкування батька із сином. Наведені у клопотанні обставини щодо стану здоров`я дитини, поведінки батька під час побачень, подій 14 червня 2026 року та звернень до правоохоронних органів стосуються передусім порядку та умов побачень, а не негативних наслідків, спричинених виконанням оскарженої постанови у виконавчому провадженні.
13.6. Відкриття такого провадження та виникнення пов`язаних із цим майнових наслідків для скаржниці не підтверджують необхідності зупинення виконання постанови. Питання правомірності постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та визначення мінімальних витрат виконавчого провадження не є предметом вирішення суду касаційної інстанції під час розгляду клопотання, поданого на підставі статті 436 ЦПК України.
13.7. Оскаржена постанова стосується застосування заходів забезпечення позову. ЦПК України передбачає спеціальні правила реагування на зміну обставин, які мають значення для подальшого застосування таких заходів: заміну одного заходу забезпечення позову іншим (стаття 156 ЦПК України) та скасування заходів забезпечення позову (стаття 158 ЦПК України). Доводи скаржниці про те, що встановлений порядок побачень через стан здоров`я дитини, її режим дня або поведінку батька більше не відповідає інтересам дитини, за змістом стосуються необхідності зміни або скасування застосованого заходу забезпечення позову, а не зупинення виконання оскарженої постанови.
13.8. Інститут зупинення виконання судового рішення до закінчення його касаційного перегляду не можна використовувати як спосіб фактичної зміни чи припинення застосованих заходів забезпечення позову в обхід установлених ЦПК України спеціальних процедур. Інакше вирішення клопотання про зупинення виконання такого судового рішення підміняло б вирішення питання про те, чи збереглися підстави для застосування конкретного заходу забезпечення позову, та чи відповідає його подальше застосування обставинам, які існують на відповідний час.
13.9. Крім того, стаття 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає можливість сторони виконавчого провадження клопотати про встановлення чи зміну способу та порядку виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку такого виконання.
13.10. З огляду на вказане, оскільки скаржниця не підтвердила необхідності зупинення виконання постанови апеляційного суду, у задоволенні її клопотання слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 261, 389, 390, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд
п о с т а н о в и в :
1. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 1 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 за участю Органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю Органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, про визначення місця проживання дитини.
2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 1 квітня 2026 року.
3. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного суду від 1 квітня 2026 року.
4. Витребувати із Залізничного районного суду міста Львова виділені матеріали цивільної справи № 462/7445/25.
5. Роз`яснити учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко