УХВАЛА
29 вересня 2026року
м. Київ
справа № 464/1760/25
провадження № 61-12156ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , подану адвокатом Олександровою Тамілою Олександрівною, на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 15 грудня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2026 року, та касаційну скаргуОСОБА_2 , подану адвокатом Кулею Володимиром Сергійовичем, на додаткове рішення Личаківського районного суду міста Львова від 02 січня 2026 року, постанову Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2026 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 , у якому просила стягнути з відповідача на її користь сплачені кошти на виконання нікчемного попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі еквівалентному 6 000,00 доларів США на момент виконання рішення суду (здійснення платежу).
Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 15 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Додатковим рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 02 січня 2026 року заяву представника ОСОБА_2 - Кулі В. С. про постановлення додаткового задоволено частково. Стягнено з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Постановою Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2026 року рішення Личаківського районного суду міста Львова від 15 грудня 2025 року та додаткове рішення Личаківського районного суду міста Львова від 02 січня 2026 року залишено без змін.
Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2026 року клопотання ОСОБА_3 , представника ОСОБА_2 , про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнено з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи.
07 серпня 2026 року ФОП ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» вперше подав до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_4 , на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 15 грудня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2026 року касаційну скаргу повернуто заявнику (підписана особою, яка не має права її підписувати).
21 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ФОП ОСОБА_1 повторно подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
18 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_2 також подала до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткове рішення Личаківського районного суду міста Львова від 02 січня 2026 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2026 року.
21 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2026 року.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Конституційний Суд України 22 листопада 2023 року ухвалив Рішення у справі
№ 10-р(ІІ)/2023 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пунктів 1, 5 частини шостої статті 19, пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, зокрема, визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2частини третьої статті 389 ЦПК України. У пунктах 7.6. - 7.8. Рішення вказано, що Європейський суд із прав людини послідовно обстоює позицію, що для розуміння змісту обмежень права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції, є потреба у врахуванні ролі касаційних судів та визнанні того, що умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги; застосування визначеного у національному праві критерію ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою з огляду на саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості. Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів. Тому внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
У цій справі ціна позову становить 6 000,00 доларів США, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн * 250 = 832 000,00 грн), а тому судові рішення у справі не підлягають касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_1 зазначає, що справа оскаржується до Верховного Суду згідно підпунктів а), б), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Зокрема, заявник вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки порушує питання щодо правових наслідків недійсності окремої частини змішаного договору та можливості визнання такого договору недійсним у цілому. На обґрунтування зазначеного заявник посилається на необхідність забезпечення єдиного підходу до застосування положень цивільного законодавства до змішаних договорів, зокрема, з урахуванням принципів добросовісності та збереження договору в частині, яка може бути виконана сторонами. Крім того, він позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскаржуваними судовими рішеннями, під час розгляду іншої справи № 465/7450/26, яка перебуває на розгляді Франківського районного суду міста Львова та у якій ним заявлено вимоги про стягнення грошових коштів за тим самим договором № 04/1024-060 від 04 жовтня 2024 року. На думку заявника, встановлені у цій справі обставини щодо недійсності договору матимуть преюдиційне значення під час розгляду зазначеної справи, що позбавить його можливості належним чином заперечити проти таких обставин та спростувати їх. Також заявник зазначає про виняткове значення цієї справи для нього як фізичної особи-підприємця, посилаючись на розмір грошових коштів, які підлягають стягненню, та на можливі наслідки виконання оскаржуваних судових рішень для його підприємницької діяльності. Стверджує, що стягнення відповідної суми створює для нього істотне фінансове навантаження, може вплинути на його фінансовий стан, можливість виконання поточних зобов`язань, здійснення господарської діяльності, сплату податків та виплату заробітної плати, а також на його ділову репутацію та подальше здійснення підприємницької діяльності.
Проте саме по собі посилання заявника на необхідність формування єдиного підходу до вирішення питання щодо правових наслідків недійсності окремої частини змішаного договору не свідчить про наявність питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Заявник не навів судових рішень, які б свідчили про різне вирішення судами саме зазначеного ним питання, та не обґрунтував необхідності формування нового висновку Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики. Не підтверджено й виняткового значення справи для заявника. Посилання на розмір грошової суми, яка підлягає стягненню, а також на можливий вплив такого стягнення на фінансовий стан та підприємницьку діяльність заявника саме по собі не свідчить про винятковість цієї справи. Заявником не надано належного обґрунтування того, що виконання оскаржуваних судових рішень матиме для нього наслідки, які за своїм характером та значенням виходять за межі звичайних майнових наслідків судового рішення у спорі відповідного характеру. А посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями, і, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для учасника справи.
Щодо посилання заявника на те, що встановлені оскаржуваними судовими рішеннями обставини матимуть преюдиційне значення під час розгляду справи № 465/7450/26 щодо недійсності договору та у зв`язку з цим він буде позбавлений можливості їх спростувати, колегія суддів зауважує, що аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що в цій справі позивач свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, зокрема, що укладений між сторонами 04 жовтня 2024 року попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна не був нотаріально посвідчений, тому є нікчемним правочином. Стороною відповідача у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі факт нікчемності укладеного між сторонами попереднього договору не заперечувався, а тому суди вважали відповідні обставини такими, що доказуванню не підлягають відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України. Водночас відповідач заперечував отримання від позивача 6 000 доларів США, стягнення яких і є предметом позовних вимог.ФОП ОСОБА_1 вважає, що зазначений договір є змішаним договором та дійсним в частині надання ним позивачу ріелторських послуг, саме тому він звернувся до суду у іншій справі № 465/7450/26 про стягнення вартості послуг за договором. З урахуванням наведеного, заявник не обґрунтував, яким чином обставини цієї справи, пов`язані з кваліфікацією судами нікчемним саме попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, унеможливлює реалізацію ним права на доведення обставин, на які він посилатиметься на підтвердження своєї позиції у зазначеній справі № 465/7450/26 як підстави для стягнення вартості наданих ним ріелторських послуг.
У касаційних скаргах ОСОБА_2 зазначає, що справа оскаржується до Верховного Суду згідно підпунктів а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, а саме що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Зазначає, що фундаментальне та виняткове значення цієї справи полягає у захисті приватного інтересу позивача, а також у належному судовому реагуванні на протиправні діяння, що тягне за собою відшкодування судових витрат. У даному спорі, як і в інших спорах з вимогами про стягнення сплачених коштів на виконання нікчемного попереднього договору купівлі-продажу, особа змушена самостійно ініціювати судовий захист, обґрунтовувати порушення її прав, залучати адвоката для належного представництва своїх інтересів. Такий підхід фактично перекладає фінансові наслідки протиправних діянь відповідача на самого позивача, який був змушений звернутися до суду саме через протиправні діяння відповідача. Тому такі рішення судів суперечать принципу відшкодування судових витрат особі, на користь якої ухвалене судове рішення, передбаченому пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України.
Разом з тим, наведені заявником обставини відображають його процесуальний інтерес у відшкодуванні понесених у зв`язку з розглядом справи витрат, зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій при вирішенні питання щодо їх розподілу, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики або має виняткове значення для учасника справи.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню, касаційні скарги та додані до них матеріали не містять.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційні скарги подані на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 15 грудня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2026 року у справі № 464/1760/25.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_2 на додаткове рішення Личаківського районного суду міста Львова від 02 січня 2026 року, постанову Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2026 року та додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2026 року у справі № 464/1760/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
Д. А. Гудима
П. І. Пархоменко