У х в а л а
1 жовтня 2026 року
м. Київ
Справа № 487/1503/25
Провадження № 61-5975ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув заяву ОСОБА_1 (далі - скаржник)
про відвід судді-доповідача (далі - заява) від участі у розгляді справи
за позовом скаржника до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення безпідставно набутих коштів
за касаційною скаргою скаржника на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 вересня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 березня 2026 року і
в с т а н о в и в:
1. У березні 2025 року скаржник звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача 1 110 000,00 грн боргу, 500,00 грн комісії за перерахування коштів, 746 169,88 грн інфляційних втрат, 138 188,79 грн як три проценти річних і 555 000,00 грн відшкодування моральної шкоди.
2. 16 вересня 2025 року Заводський районний суд м. Миколаєва ухвалив рішення, згідно з яким задовольнив позов частково: стягнув із відповідача 1 110 000,00 грн боргу, 745 833,92 грн інфляційних втрат, 138 188,79 грн як три проценти річних, 100 000,00 грн відшкодування моральної шкоди; відмовив у задоволенні інших вимог; стягнув із відповідача 15 137,05 грн судового збору.
3. 30 березня 2026 року Миколаївський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою скасував це рішення в частині відмови стягнути комісію за перерахування коштів, ухвалив у цій частині нове - про задоволення такої вимоги; змінив рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди, стягнувши з відповідача на користь скаржника 5 000,00 грн відшкодування моральної шкоди; скасував рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат і ухвалив в цій частині нове - про стягнення зі скаржника на користь держави 3 267,21 грн, а з відповідача на користь держави - 11 872,79 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції; залишив рішення суду першої інстанції без змін в іншій частині; стягнув зі скаржника на користь держави 5 470,04 грн, а на користь відповідача - 1 024,22 грн судового збору за розгляд справи в апеляційному суді.
4. 4 травня 2026 року скаржник сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 13908/0/220-26 від 4 травня 2026 року), у якій просив змінити зазначені судові рішення в частинах: (1) мотивів задоволення вимоги про стягнення боргу, (2) розміру стягнених інфляційних втрат, стягнувши з відповідача 746 169,88 грн таких втрат, (3) розміру відшкодування моральної шкоди, стягнувши з відповідача 555 000,00 грн такого відшкодування, а також просив скасувати постанову апеляційного суду в частині розподілу судових витрат.
5. 18 травня 2026 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив без руху касаційну скаргу та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення копії тієї ухвали. Скаржник мав надати докази надсилання копії касаційної скарги відповідачу та сплатити 24 224,00 грн судового збору.
6. 30 травня 2026 року скаржник сформував в системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків (вх. № 17496/0/220-26 від 1 червня 2026 року), до якої додав докази надсилання копії касаційної скарги відповідачу. Того ж дня, скаржник сформував у системі «Електронний суд» клопотання (вх. № 17491/0/220-26 від 1 червня 2026 року) про звільнення його від сплати судового збору.
7. 29 червня 2026 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та продовжив скаржнику на п`ять днів з дня вручення тієї ухвали строк на усунення недоліків касаційної скарги. Скаржник мав сплатити 24 224,00 грн судового збору.
8. 12 липня 2026 року скаржник сформував у системі «Електронний суд» клопотання про відстрочення сплати судового збору. Мотивував тим, що є військовослужбовцем, що підтверджують документи, надані з його попереднім клопотанням про звільнення його від сплати судового збору. Крім того, зазначив, що звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки звернувся за захистом своїх прав як споживач.
9. 15 вересня 2026 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відмовив скаржнику у задоволенні його клопотання про відстрочення сплати судового збору та продовжив на три дні із дня вручення тієї ухвали строк на усунення недоліків касаційної скарги.
10. 25 вересня 2026 року скаржник сформував у системі «Електронний суд» заяви про відкликання касаційної скарги та про усунення недоліків касаційної скарги (вх. № 29773/0/220-26 та № 29775/0/220-26 відповідно від 25 вересня 2026 року). У заяві про відкликання касаційної скарги зазначив, що відкликає свою касаційну скаргу в частині вимоги про зміну мотивів задоволення вимоги про стягнення боргу (пункт 2 прохальної частини касаційної скарги).
11. 28 вересня 2026 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою:
(1) повернув скаржнику касаційну скаргу в частині вимоги змінити мотиви рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду щодо задоволення вимоги про стягнення боргу із відповідача;
(2) продовжив на п`ять днів з дня вручення тієї ухвали строк на усунення недоліків касаційної скарги для доплати 3 577,11 грн судового збору.
12. 1 жовтня 2026 року скаржник сформував у системі «Електронний суд» заяву про відвід судді-доповідача (вх. № 30233/0/220-26 від 1 листопада 2026 року). Мотивував так:
(1) вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору на стадії відкриття касаційного провадження, суд мав виявити особливу виваженість, оскільки підстави для такого звільнення безпосередньо пов`язані з підставами позову. Суддя-доповідач передчасно оцінив характер спірних правовідносин і обставини справи, фактично висловивши позицію щодо обґрунтованості позовних вимог та доводів касаційної скарги, безпідставно визначив скаржника інвестором, а не споживачем. Скаржник розраховував на отримання від відповідача фінансових (платіжних) послуг із перерахування коштів для поповнення торгового рахунку в брокерській компанії «Траст Макворі Кепітал», а не інвестиційних послуг чи придбання безпосередньо у відповідача акцій, корпоративних прав або інших фінансових інструментів. Заявник зазначав про відповідні обставини, однак суддя-доповідач їх не врахував;
(2) унаслідок висновків судді-доповідача про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору скаржник мав сплатити його в максимальному розмірі - 24 224,00 грн. Оскільки ця сума є для нього надмірною, він був змушений подати заяву про відкликання касаційної скарги в частині зміни мотивів задоволення вимоги про стягнення боргу;
(3) зазначені обставини означають, що у судді-доповідача вже сформувалося внутрішнє переконання щодо характеру спірних правовідносин, яке перешкоджає всебічному, об`єктивному та неупередженому розгляду справи. Підстав стверджувати, що суддя-доповідач прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи немає, однак його процесуальні дії з позиції стороннього спостерігача можуть сприйматися як прояв упередженості та викликають обґрунтовані сумніви в безсторонності суду.
Обґрунтування висновку щодо заяви про відвід судді
13. Скаржник просить відвести суддю-доповідача, висловлюючи сумніви щодо його процесуальних дій із залишення касаційної скарги без руху та відмови скаржникові у звільненні його від сплати судового збору. Верховний Суд вважає, що підстав для відводу судді-доповідача немає, а заява про його відвід є необґрунтованою.
13.1. Як зазначив Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, рішення від 24 травня 1989 року, заява № 11/1987/134/188, § 48).
13.2. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у певній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (§ 46 вказаного рішення).
13.3. Щодо суб`єктивного критерію, то немає підстав стверджувати, що суддя-доповідач виявив особисту упередженість до скаржника чи до розгляду справи № 487/1503/25 за його участі у провадженні № 61-5975ск26. Презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. Таких доказів щодо цього судді немає.
13.4. Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним є те, чи можуть бути побоювання заявника щодо відсутності безсторонності у судді об`єктивно виправданими.
13.4.1. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
(1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
(2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
(3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
(4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
(5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді (частина перша статті 36 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (частина друга статті 36 ЦПК України).
13.4.2. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).
13.4.3. 18 травня 2026 року Верховний Суд у складі судді-доповідачаознайомився із касаційною скаргою скаржника на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і постановив ухвалу, згідно з якою залишив цю скаргу без руху. Потім Верховний Суд тричі - 29 червня, 15 та 28 вересня 2026 року продовжував скаржникові строк на усунення недоліків касаційної скарги, беручи до уваги клопотання та поведінку скаржника. У тих ухвалах Верховний Суд, відмовляючи у задоволенні клопотань скаржника про звільнення його від сплати судового збору та відстрочення сплати останнього, звернув увагу скаржника на необхідність сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі.
13.4.4. Крім того, Верховний Суд в ухвалах від 18 травня 2026 року про залишення касаційної скарги без руху та від 15 вересня 2026 року про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги роз`яснив скаржнику, що до спірних правовідносин незастосовні положення Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, щодо звільнення від сплати судового збору з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини цієї справи та кваліфікацію перерахованих на рахунок відповідача коштів як безпідставно набутого майна, оскільки скаржник не діяв як особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію або послугу для особистих потреб, а як особа, яка мала намір інвестувати кошти для отримання прибутку. Тому, оскільки операції з інвестування з метою отримання доходу від інвестиції не є операціями, спрямованими на споживання товарів, робіт або послуг для власних потреб, Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотань скаржника, у зв`язку з якими скаржник не виконував ухвалу від 18 травня 2026 року.
13.4.5. Те, на що розраховував скаржник, перераховуючи кошти відповідачеві, не має юридичного значення для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору чи відстрочення його сплати. Суд касаційної інстанції бере до уваги, зокрема, обставини, які встановили суди попередніх інстанцій, та не може встановлювати або вважати встановленими інші обставини, на які звертає увагу скаржник, зокрема, у його клопотаннях. Вказане узгоджується з приписом частини першої статті 400 ЦПК України.
13.4.6. Доводи скаржника про відвід судді-доповідача по суті зводяться до незгоди з ухвалами про залишення без руху його касаційної скарги, про відмову у задоволенні клопотань і про продовження строку на усунення недоліків останньої. Крім того, скаржник визнає, що немає підстав стверджувати, що суддя-доповідач прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи.
13.4.7. Отже, згідно з об`єктивним критерієм оцінки безсторонності суду відсутні встановлені факти, які можуть ставити під сумнів безсторонність судді-доповідача, який, постановляючи 18 травня, 29 червня, 15 та 28 вересня 2026 року ухвали, діяв згідно з вимогами ЦПК України. Аргументи скаржника щодо необхідності відводу цього судді від участі у розгляді його справи не є об`єктивно виправданими.
13.5. За змістом пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.
13.6. Отже, обов`язок визначити розмір судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», сплатити його та надати суду відповідні докази покладений на особу, яка звертається з касаційною скаргою, а не на суд. Така особа має виконати зазначений обов`язок ще до подання касаційної скарги. Завданням суду не є здійснення замість скаржника розрахунку судового збору. На стадії вирішення питання про відкриття касаційного провадження суд перевіряє дотримання скаржником вимог процесуального закону, зокрема, щодо сплати судового збору та в разі виявлення недоліків касаційної скарги постановляє ухвалу про залишення її без руху, в якій зазначає спосіб і строк усунення таких недоліків. Невиконання скаржником вимог цієї ухвали у встановлений судом строк має наслідком повернення касаційної скарги або ж суд може продовжити строк для усунення відповідних недоліків, якщо вважає, що для цього є підстави.
13.7. Скаржник, визначаючи обсяг касаційного оскарження, мав самостійно врахувати необхідність сплати судового збору у встановленому законом розмірі й оцінити власні можливості виконати цей процесуальний обов`язок. Якщо скаржник вважав, що не може сплатити судовий збір за всіма заявленими вимогами, він був вправі на власний розсуд розпорядитися своїми процесуальними правами, зокрема, відкликати касаційну скаргу в певній частині, беручи на себе ризик настання відповідних процесуальних наслідків (частина четверта статті 12 ЦПК України).
13.8. Тобто відкликання скаржником касаційної скарги в частині вимоги про зміну мотивів задоволення вимоги про стягнення боргу є результатом реалізації ним власних процесуальних прав, а не дій суду. Вказівка суддею-доповідачем на розмір судового збору, який скаржник відповідно до вимог закону не доплатив, і зазначення про необхідність його доплати не є примусом до відкликання касаційної скарги та не засвідчує упередженість судді-доповідача.
13.9. З огляду на викладене колегія суддів вважає необґрунтованою заяву про відвід судді-доповідача. Тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про його відвід слід передати на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
13.10. Колегія суддів також звертає увагу скаржника на те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України). Зокрема, учасники справи мають утримуватися від подання до суду безпідставних клопотань і заяв та належно виконувати їхні процесуальні обов`язки, у тому числі встановлені судом (пункти 4, 6 частини другої статті 43 ЦПК України).
13.11. За змістом частини першої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами будь-які дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України), зокрема, касаційну скаргу, а також застосувати захід процесуального примусу у вигляді штрафу (частин четверта статті 44, стаття 143, пункт 5 частини першої статті 144, пункт 2 частини першої, частина друга статті 148 ЦПК України).
Оцінивши аргументи заяви про відвід судді за суб`єктивним і об`єктивним критеріями визначення безсторонності суду, керуючись статтями 36, 37, 40, 260, 261 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
п о с т а н о в и в :
1. Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гудими Д. А. від участі у розгляді справи № 487/1503/25.
2. Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гудими Д. А. від участі у розгляді справи № 487/1503/25 передати для вирішення судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко