УХВАЛА
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 904/4442/24
провадження № 12-37гс26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Банаська О. О.,
суддів Булейко О. Л., Гімона М. М., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мартинюк Н. М., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Тітова М. Ю., Ткача І. В.,
перевіривши наявність підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи
за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2025 року
у складі судді Кесі Н. Б.
та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 січня 2026 року
у складі колегії суддів Дарміна М. О. (головуючого), Чус О. В., Кощеєва І. М.
за позовом Офісу Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІВЕС»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
УСТАНОВИЛА:
Вступ
1. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) для відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21, шляхом їх конкретизації (уточнення).
2. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про повернення справи відповідній колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через відсутність обґрунтування наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст і підстави заявлених позовних вимог
3. 09 жовтня 2024 року Офіс Генерального прокурора (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІВЕС» (далі - ТОВ «ЛІВЕС») за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця», скаржник) з позовом, в якому просив суд витребувати у ТОВ «ЛІВЕС» на користь держави в особі Кабінету Міністрів України нерухоме майно: будівлю дитячого садка літ. А-2 з басейном літ. А{1}- 2 та прибудовами літ. А{1}- 1, А{11}- 1 загальною площею 2216,4 кв. м, ґанки літ. а, а{2}, а{4}, а{6}, а{7}, а{8}, а{9}, вхід у підвал літ. а{10}, сходи літ. а{1}, а{3}, а{5}; альтанки літ. Б, В, Г, Д, Е, Ж, а також індивідуально визначене майно згідно з додатком 1 до договору купівлі-продажу нерухомого майна АТ «Укрзалізниця» з умовою збереження цільового призначення об`єкта від 27 січня 2022 року № 94, а саме: огорожу (№ 1- 4) 278,75 пог. м; мостіння (І) 2548,00 кв. м; зовнішні мережі водопроводу 83,40 пог. м; теплові мережі дитячого садка 60 пог. м; мережі зовнішньої каналізації 83 пог. м, що розташоване на вул. Мудрого Ярослава князя, 12 у м. Дніпро (далі - спірне майно).
4. На обґрунтування позову прокурор посилався на те, що реєстрація права приватної власності на спірне майно за АТ «Укрзалізниця» та подальше відчуження державного майна на користь ТОВ «ЛІВЕС» здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки передане державою до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця» майно не змінило свого правового режиму та залишається державною власністю.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. 05 лютого 2025 року Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення про задоволення позову, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22 січня 2026 року.
6. Приймаючи оскаржувані рішення, господарські суди виходили з того, що передача державного майна до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця» не є його приватизацією, а, отже, і не змінює форму власності цього майна з державної на приватну. Суд першої інстанції зазначив, що прийнявши рішення про утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, держава передала у його власність лише акції господарських товариств. Усе інше державне майно, у тому числі інфраструктура цілісних майнових комплексів державних підприємств, яке держава передала до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця», залишилося у державній власності і закріплене за товариством на праві господарського відання.
7. Місцевий господарський суд послався на те, що частина п`ята статті 63 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-XII «Про освіту» в редакції, чинній на момент утворення АТ «Укрзалізниця» містила пряме застереження про те, що об`єкти освіти не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.
8. На підставі вищевикладеного, суди дійшли висновку, що єдиним власником спірного майна є держава в особі Кабінету Міністрів України, тому АТ «Укрзалізниця» не мала права на його відчуження, оскільки в розумінні статей 317, 319, 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) тільки власник приймає рішення щодо такого відчуження. Спірне майно відчужено без волевиявлення власника - Кабінету Міністрів України, особою, яка не мала права на його відчуження, - АТ «Укрзалізниця», а тому воно підлягає витребуванню у державну власність від останнього набувача ТОВ «ЛІВЕС».
Подання касаційної скарги
Вимоги касаційної скарги
9. АТ «Укрзалізниця» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Підстави касаційного оскарження
10. Підставою касаційного оскарження АТ «Укрзалізниця» визначило пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, наполягаючи на ухваленні судами попередніх інстанцій судових рішень без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 липня 2024 року у справі № 917/730/22, від 14 травня 2025 року у справі № 907/1164/23, від 23 червня 2020 року у справі № 904/5881/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 918/792/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17- щодо правового режиму майна, внесеного до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця», та застосування положень статей 4, 5, 10 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4442-VI «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» (далі - Закон № 4442-VI).
11. При цьому скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме:
- щодо співвідношення положень пункту 2 підпункту «б» пункту 5 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4442-VI та частини п`ятої статті 63 Закону
№ 1060-XII у контексті правового режиму майна навчальних закладів, внесеного до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця»,
- щодо співвідношення нової редакції абзацу третього частини дев`ятої статті 11 Закону України від 21 вересня 2006 року № 185-V «Про управління об`єктами державної власності» (далі - Закон № 185-V) та пункту 32 Прикінцевих положень цього Закону (у редакції Закону від 09 січня 2025 року № 4196-IX) із загальними підходами, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у справі № 917/1212/21, та про їх вплив для визначення правового режиму майна АТ «Укрзалізниця»;
- у контексті питання: чи означає спеціальне виділення в статті 10 Закону № 4442-VI переліку майна, що залишається державною власністю на праві господарського відання, що інше майно, внесене до статутного капіталу товариства, має інший правовий режим.
12. Крім того, у касаційній скарзі скаржник наполягає на порушенні судами норм процесуального права, а саме:
- застосування судами правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 907/1212/21, яка не є релевантною до спірних правовідносин;
- суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам щодо підстав проведення реєстраційної дії, дійшовши висновку, що підставою державної реєстрації права стала науково-правова експертиза, виконана Радою науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, хоча такі висновки не відповідають фактичним обставинам справи та відомостям Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
- апеляційний суд не врахував положення абзацу третього частини дев`ятої
статті 11 Закону № 185-V у системному зв`язку з пунктом 32 Прикінцевих положень цього Закону, які набрали чинності під час апеляційного перегляду та підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Рух касаційної скарги
13. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 травня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Укрзалізниця» та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2025 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 січня 2026 року у справі № 904/4442/24.
14. 05 серпня 2026 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав справу № 904/4442/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, для відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21, шляхом їх конкретизації (уточнення) з огляду на специфіку правового регулювання статусу майна АТ «Укрзалізниця» та зміни в законодавстві.
Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
15. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду встановив, що спір у цій справі про витребування з володіння нерухомого майна зводиться до того, який правовий статус має майно, передане державою до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця» під час його створення: чи залишилося воно у державній власності (на праві господарського відання), чи перейшло у приватну власність товариства.
16. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірне майно, будучи державним та маючи статус об`єкта освіти, було відчужено АТ «Укрзалізниця» на користь приватної особи за відсутності належного волевиявлення власника - Кабінету Міністрів України. При цьому суди спиралися на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21, дійшовши висновку, що передача майна до статутного капіталу товариства, 100 % акцій якого належать державі, не призводить до зміни форми власності з державної на приватну без процедури приватизації майна. Також суди вказали на заборону відчуження об`єктів освіти згідно зі статтею 63 Закону № 1060-ХІІ.
17. Колегія суддів зазначає, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у зазначеній постанові, до моменту завершення процедури приватизації до створюваного акціонерного товариства в силу правонаступництва переходять права та обов`язки, які мало державне унітарне підприємство, у тому числі й обсяг майнових прав на державне майно. У цьому випадку на праві господарського відання. Вимоги про необхідність дотримання процедури приватизації при відчуженні майна господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 % їх статутного фонду закріплено і в Законі України «Про управління об`єктами державної власності». Таким чином, державне майно, яке закріплювалося за державним підприємством на праві господарського відання, перебуває у створюваного акціонерного товариства на праві господарського відання (пункти 109-111).
18. Також, за висновками Великої Палати Верховного Суду, корпоратизація державних унітарних підприємств через їх перетворення у господарські товариства є лише передумовою для подальшої приватизації майна, переданого державою до їх статутного фонду. Проведення корпоратизації державного унітарного підприємства в акціонерне товариство не є його приватизацією, а тому внесення майна до статутного фонду такого товариства не може розглядатися як підстава для зміни його форми власності. У зв`язку із цим державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100 % акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю
(пункти 112-114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21).
19. Так, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду виснував, що Велика Палата Верховного Суду дотримується позиції, згідно з якою державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100 % акцій якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю. Проведення корпоратизації державного підприємства не є його приватизацією, тому внесення майна до статутного фонду не змінює його форми власності.
20. Однак, колегія суддів вважає за необхідне уточнити цей висновок шляхом його конкретизації з огляду на таке
21. Утворення АТ «Укрзалізниця» відбувалося за спеціальною процедурою, передбаченою Законом № 4442-VI, який прямо розмежовує майно, що залишається у державній власності на праві господарського відання (виключно магістральні залізничні лінії та визначені технологічні споруди), та інше майно (зокрема будівлі, соціальна інфраструктура), яке вноситься до статутного капіталу товариства і переходить у власність АТ «Укрзалізниця».
22. Колегія суддів зазначає, що системний аналіз положень статей 4, 5, 10 Закону
№ 4442-VI, які також закріплені Статуті AT «Укрзалізниця», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735 дає змогу виділити два окремі правові режими майна, яким володіє AT «Укрзалізниця»:
- майно, що залишається державною власністю (та закріплюється за Товариством на праві господарського відання): виключно магістральні залізничні лінії загального користування, технологічні споруди, системи сигналізації та інше майно, прямо визначене у частині першій статті 10 Закону № 4442-VI. Це майно не підлягає відчуженню, приватизації чи заставі;
- власність AT «Укрзалізниця»: інше майно, внесене до статутного капіталу (зокрема будівлі, соціальна інфраструктура тощо), яке може бути об`єктом розпорядження у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
23. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду стверджує, що внаслідок проведення корпоратизації АТ «Укрзалізниці» державне майно, що передано державою як вклад до статутного капіталу новоствореного господарського товариства, відповідно до статті 115 ЦК України та Закону № 4442-VI стає власністю такого господарського товариства. Держава втрачає право державної власності на конкретні індивідуально-визначені речі, будівлі, обладнання тощо, які увійшли до статутного капіталу. Новостворене товариство (AT «Укрзалізниця») набуває право власності на це майно. Натомість держава набуває інший об`єкт цивільних прав - корпоративні права (100 % акцій у статутному капіталі, що еквівалентно вартості переданого майна).
24. Отже, як зазначає колегія суддів, майно, внесене до статутного капіталу AT «Укрзалізниця» (якщо воно не належить до переліку, визначеного частиною першою статті 10 Закону № 4442-VI), змінює форму власності з державної на приватну (власність акціонерного товариства) в момент його передачі за актом оцінки та передавальним актом. Подальший продаж такого майна не є незаконним відчуженням державного майна.
25. Крім того, колегія суддів, вказує, що після ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21 законодавче регулювання правового режиму майна господарських товариств з державною часткою зазнало істотних змін.
26. Так, 28 лютого 2025 року набрав чинності Закон України від 09 січня 2025 року № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» (далі - Закон № 4196-IX), яким внесено зміни до Закону № 185-V, а саме запроваджено суттєві зміни, якими остаточно визначено статус статутного майна: майно, внесене до статутного капіталу господарського товариства з корпоративними правами держави, належить такому товариству на праві приватної власності. Крім того, законодавець усунув правову невизначеність, прямо надавши цим нормам ретроспективної дії - нові правила щодо переходу права власності підлягають застосуванню незалежно від дати створення, реорганізації чи корпоратизації товариства, а також незалежно від часу внесення самого майна до його статутного капіталу
підпунктом 21 пункту 6 статті 17 Закону № 4196-IX абзац 2 та 3 частини дев`ятої статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» викладено в новій редакції).
27. З урахуванням вищезазначеного та враховуючи, що на момент ухвалення постановиВеликої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21 Закон № 4196-IX ще не набрав чинності, а відтак істотні законодавчі новели не могли бути враховані судом, колегія суддів вважає за необхідне уточнити висновок, викладений у зазначеній постанові, таким чином:
- якщо акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування утворене за спеціальною процедурою згідно із Законом України № 4442-VI, державне майно (включаючи об`єкти освіти), передане до його статутного капіталу на підставі передавального акта та акта оцінки, є власністю цього акціонерного товариства, за винятком майна, щодо якого законом прямо передбачено збереження державної власності та закріплення на праві господарського відання;
- положення законодавства про те, що майно, внесене до статутного капіталу господарського товариства з корпоративними правами держави, належить йому на праві власності, застосовуються з урахуванням ретроспективної дії, запровадженої Законом № 4196-IX.
Мотиви, з яких виходить Велика Палата Верховного Суду, постановляючи ухвалу
28. Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для прийняття цієї справи до свого розгляду з огляду на таке.
29. Відповідно до частини четвертої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
30. Отже, наявність таких підстав обґрунтовує суд касаційної інстанції, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від її висновків, викладених в іншій справі за подібних правовідносин.
31. Для цілей застосування приписів процесуальних законів подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з-поміж яких змістовий критерій (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19).
32. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц, її ухвали від 09 червня 2021 року у справі № 523/7609/17, від 13 квітня 2023 року у справі № 211/4347/15-ц).
33. Передаючи справу № 904/4442/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21 шляхом його конкретизації, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з-поміж іншого зазначає на істотних змінах в законодавстві, а саме набранні чинності Законом № 4196-IX, яким врегульовано правовий режим майна суб`єкта господарювання, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100 % акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави.
34. Водночас Велика Палата Верховного Суду зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі № 904/4442/24 та ухвалення постанови Великою Палатою Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі
№ 917/1212/21 Закон № 4196-IX не був чинним.
35. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що на відміну від справи, розглянутої Великою Палатою Верховного Суду № 917/1212/21, судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішень у цій справі були застосовані положення Закону № 4442-VI, який регулює особливості утворення АТ «Укрзалізниця», а також положення частини п`ятої статті 63 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-XII «Про освіту» в редакції, чинній на момент утворення АТ «Укрзалізниця», що було зумовлено необхідністю надання оцінки правовому режиму майна, зокрема об`єкта освіти.
36. Таким чином, обґрунтування колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду необхідності уточнення висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21, не знайшло свого підтвердження, оскільки висновки, від яких пропонується відступити шляхом їх уточнення, Велика Палата Верховного Суду сформулювала у справі за інших правовідносин, які виникли і були вирішені судом по суті, зокрема до набрання чинності Законом № 4196-IX.
37. Принагідно, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 15 жовтня 2024 року передавав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 917/2033/21 з метою уточнення висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21. Проте Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 листопада 2024 року повернула справу № 917/2033/21, звернувши увагу на відсутність причин для відступу від раніше сформованого висновку.
38. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 20 листопада 2024 року наголошувала, що необхідність відступу від її висновків, яку обґрунтовує Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, не пов`язана з відсутністю, суперечливістю, неповнотою, невизначеністю (неясністю, нечіткістю) та неефективністю правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів, а зводилася до незгоди з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21.
39. У подальшому Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 07 липня 2026 року передавав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 927/619/25 з метою уточнення шляхом конкретизації висновку щодо застосування законів України «Про управління об`єктами державної власності», «Про приватизацію державного майна», викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21, з урахуванням змін, унесених Законом № 4196-IX.
40. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 22 липня 2026 року також повернула справу № 927/619/25 на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зазначивши про те що відповідні законодавчі зміни були внесені після формування Великою Палатою Верховного Суду зазначеного висновку, а також після виникнення спірних правовідносин у справі № 927/619/25. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила про відсутність обґрунтування того, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 03 квітня 2024 року у справі № 917/1212/21, призвели до вад правозастосування, які б зумовлювали потребу відступити від сформульованих висновків.
Висновки Великої Палати Верховного Суду
41. Підсумовуючи викладене вище, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для передачі справи № 904/4442/24 на її розгляд.
42. Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
УХВАЛИЛА:
1. Справу № 904/4442/24 разом з касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2025 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22 січня 2026 року повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Банасько
Судді: О. Л. Булейко К. М. Пільков
М. М. Гімон С. О. Погрібний
О. А. Губська Н. С. Стефанів
А. А. Ємець Т. Г. Стрелець
В. В. Король О. В. Ступак
С. І. Кравченко М. Ю. Тітов
О. В. Кривенда І. В. Ткач
Н. М. Мартинюк