Справа № 583/1076/26
2/583/2229/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого Плотникова Н.Б.
при секретарі Логвиненко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
03.03.2026 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 2384539 в розмірі 26880,00 грн., з яких: 8000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 14880,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 4000,00 грн. сума заборгованості за пенею. Позовні вимоги мотивує тим, що 20.06.2025 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» було укладено договір № 2384539 про надання споживчого кредиту, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 8000,00 грн. на строк 360 днів, стандартна процентна ставка 1 %. 23.12.2025 р. між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 23122025/1, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 2384539 від 20.06.2025 р. на загальну суму в розмірі 26880,00 грн. З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем на здійснювалися нарахування жодних штрафних санкцій.
02.09.2026 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №2384539 від 20.06.2025 року задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість у розмірі 8000,00 грн., яка складається виключно із заборгованості за основною сумою боргу, в іншій частині позовних вимог - відмовити, судовий збір розподілити пропорційно до розміру фактично задоволених позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 на користь Позивача судовий збір у розмірі 792,38 грн., стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. Свої заперечення мотивує тим, що відповідач не заперечує факт укладення Кредитного договору №2384539 від 20.06.2025 року та факт отримання кредитних коштів у розмірі 8000,00 грн. Разом з тим, Відповідач категорично не погоджується із заявленим Позивачем розміром заборгованості, зокрема в частині 14880,00 грн. процентів за користування кредитом та 4000,00 грн. пеніВідповідач вважає, що при визначенні та заявленні до стягнення розміру заборгованості Позивачем не враховані обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а саме наявність у ОСОБА_1 статусу військовослужбовця та поширення на нього передбачених законодавством пільг щодо нарахування процентів за користування кредитом. Наявність у Відповідача статусу військовослужбовця підтверджується належними доказами та безпосередньо впливає на правомірність нарахування заявлених Позивачем процентів за користування кредитом і пені. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №291 від 10.03.2026 року ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 призваний по мобілізації до Національної гвардії України та з 06.12.2022 року по теперішній час проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Отже, на дату укладення Кредитного договору №2384539 від 20.06.2025 року, протягом періоду виконання зобов`язання, у період нарахування спірних процентів та пені, а також на дату відступлення права вимоги Відповідач мав статус військовослужбовця та проходив військову службу за призовом під час мобілізації. на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Таким чином, 14880,00 грн. процентів та 4000,00 грн. пені, заявлені Позивачем до стягнення, були нараховані у період проходження ОСОБА_1 військової служби та всупереч прямій забороні, встановленій ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому не підлягають стягненню. У даній справі розмір гонорару Відповідача визначений сторонами у фіксованій сумі 9000,00 грн., прямо погоджений у Додатку №2 до Договору, фактично сплачений Відповідачем та підтверджений розрахунковою квитанцією і Актом приймання-передачі послуг. За таких обставин понесені Відповідачем витрати на професійну правничу допомогу є реальними, фактичними, безпосередньо пов`язаними з розглядом справи №583/1076/26 та належним чином документально підтвердженими, а тому підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи відповідно до положень ЦПК України.
04.09.2026 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить відмовити у задоволенні клопотання Відповідача про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 9000,00 грн., позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що Відповідачем безпосередньо визнається укладення ним Кредитного договору з Первісним кредитором, а відповідно він визнає факт укладення Договору, отримання за даним договором коштів та визнає обізнаність Відповідача щодо умов договору. Нарахування відсотків здійснювалось у відповідності до умов Кредитного Договору. З наданих Позивачем розрахунків вбачається, що нарахування заборгованості здійснювалось відповідно до умов Договору, тільки Первісним кредитором, виключно в межах періоду кредитування, вказаного у Договорі. Відповідач не надав Первісному кредитору жодних доказів на підтвердження того факту, що у нього є право на пільги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Для припинення нарахування штрафних санкцій, пені, а також процентів за користування кредитом Відповідач зобов`язаний був звернутись до відділення відповідної фінансової установи, надати відповідні підтверджуючі документи для призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом і як наслідок отримати документ, що підтверджує призупинення нарахування штрафних санкцій за користування кредитом. В матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази факту повідомлення Первісного кредитора про наявність статусу військовослужбовця у Відповідача. Як вбачається з наданої Відповідачем довідки він перебуває на військовій службі. Разом з тим, зазначена довідка не містить відомостей про те, що Відповідач є військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, чи є військовослужбовцем під час дії особливого періоду, який брав або бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, який перебував або перебуває безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів. Таким чином Відповідачем не доведено, що на нього поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час його перебування на військовій службі. Відповідачем умови вищевказаних договорів не виконувались відповідно до ст.ст. 526, 1046, 1054 ЦК України, а тому нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов договору є правомірним і відповідач жодним чином не позбавляється від виконання умов договору та погашення заборгованості в повному обсязі.
Також вважає, що нараховані судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн. є не співмірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру. Враховуючи сукупність обставин цієї конкретної справи, розмір нарахованих судових витрат в розмірі 9000,00 грн., є неспівмірним із складністю справи, яка є малозначною, наданим адвокатом обсягом послуг у суді першої інстанції, затраченим часом на надання таких послуг (підготовка відзиву не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, нормативно правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а також необхідно враховувати те, що справа розглядається без участі представників.
Вважає, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволенні позовних вимог, є необґрунтовані, а отже є такими, що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.
04.09.2026 р. від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №291 від 10.03.2026 року ОСОБА_1 «на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 призваний по мобілізації до Національної гвардії України та з 06.12.2022 року по теперішній час проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України». Отже, документ містить саме ті відомості, відсутність яких Позивач стверджує у Відповіді на відзив. Більше того, Кредитний договір №2384539 укладено лише 20.06.2025 року, тобто більш ніж через два роки після призову ОСОБА_1 по мобілізації. Відтак на дату укладення договору, протягом усього періоду нарахування спірних процентів та на дату відступлення права вимоги Відповідач уже проходив військову службу за призовом під час мобілізації. Окремо слід врахувати положення ст. 514 ЦК України, відповідно до яких до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав. ТОВ «ФК «ЄАПБ» не може набути більше прав, ніж мав ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ». Якщо у Первісного кредитора в силу прямої законодавчої заборони не виникло права вимагати від ОСОБА_1 14880,00 грн. процентів, саме відступлення права вимоги не може створити таке право у Позивача. Таким чином, Позивач не спростував головної обставини справи: всі 14880,00 грн. процентів заявлені за період, коли ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації. Доводи про неповідомлення кредитора не передбачені законом як підстава втрати пільги, а твердження про зміст довідки №291 прямо суперечить її тексту. Відтак вимога про стягнення 14880,00 грн. процентів задоволенню не підлягає. Зазначає, що Позивач неправильно визначає обсяг заявленої Відповідачем вимоги. У Відзиві зазначено, що фактично понесені витрати на правничу допомогу становлять 9000,00 грн., однак у прохальній частині Відповідач просить стягнути з Позивача 6321,43 грн. з урахуванням пропорційності до тієї частини позовних вимог, у задоволенні якої Відповідач просить відмовити. Тому доводи Позивача, побудовані на припущенні, що до стягнення заявлено всі 9000,00 грн., не відповідають змісту Відзиву. Реальність понесених витрат підтверджена поданими до суду документами: Договором про надання правничої (правової) допомоги №26020 від 29.01.2026 року, Додатком №2 від 01.09.2026 року, яким погоджено супроводження справи №583/1076/26 у суді першої інстанції та фіксований гонорар 9000,00 грн., розрахунковою квитанцією від 01.09.2026 року на суму 9000,00 грн. та Актом приймання-передачі послуг від 02.09.2026 року. За таких обставин підстав для повної відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу немає. Питання їх розподілу має вирішуватися відповідно до результату розгляду справи та заявленої Відповідачем суми 6321,43 грн., а не виходячи з помилково зазначеної Позивачем вимоги про стягнення всіх 9000,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить справу розглядати у відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином, представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить розгляд справи проводити у відсутності відповідача та його представника.
В судове засідання сторони не з`явились, про час і місце судового засідання повідомлені. В зв`язку з чим справа розглядається відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відсутність учасників справи та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 20.06.2025 р. між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 був укладений договір № 2384539 про надання споживчого кредиту. Згідно з умовами даного договору відповідач отримав кредит в сумі 8000,00 грн. на строк кредиту 360 днів; стандартна процентна ставка становить 1 %. Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі (а.с. 11-19).
Згідно п. 2.1 вказаного договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .
ТОВ «Селфі кредит» умови договору виконано та перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8000,00 грн. на картку відповідача № НОМЕР_3 , що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20251226-2142 від 26.12.2025 р. (а.с. 20).
Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.
Отже, позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 8000,00 грн.
Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини.
Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Особливості укладання кредитного договору та договору позики в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з п. 6 ч.1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
За змістом ч.ч.3,4,6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що договір № 2384539 про надання споживчого кредиту між ОСОБА_1 та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» укладений у формі електронного документу, із застосуванням електронного підпису (за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора).
Таким чином, договір про надання позики підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами даних правочинів.
Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, не доведено, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
23.12.2025 р. між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (Фактор) та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (Клієнт) був укладений договір факторингу № 23122025/1, відповідно до якого Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 та є невід`ємною частиною договору. Перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2 (а.с. 24-28).
Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників та Реєстру боржників від 23.12.2025 р. до Договору факторингу № 23122025/1 від 23.12.2025 р. ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 2384539 про надання споживчого кредиту на загальну суму заборгованості - 26880,00 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 8000,00 грн., сума заборгованості за відсотками - 14880,00 грн., сума заборгованості за пенею - 4000 ,00 грн. (а.с. 29,31).
Відповідно до платіжної інструкції № 218 від 26.12.2025 р. ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплачено ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» 3248514,65 грн. за відступлення прав вимоги згідно Договору факторингу № 23122025/1 від 23.12.2025 р. (а.с. 30).
Таким чином, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» є новим кредитором, так як набуло право вимоги до відповідача за договором № 2384539 про надання споживчого кредиту від 20.06.2025 р., а тому вправі вимагати погашення відповідачем заборгованості згідно з цим договором.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, своєчасно позичені кошти та відсотки товариству не повернув, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 23.12.2025 р. ОСОБА_1 має заборгованість за договором № 2384539 про надання споживчого кредиту від 20.06.2025 р. в розмірі 26880,00 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 8000,00 грн., сума заборгованості за відсоткам - 14880,00 грн., штраф - 4000,00 (а.с. 21-23).
Щодо нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується довідкою № 291 від 10.03.2026 р.
Відповідно до вказаної довідки ОСОБА_1 на підставі Указу президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022 призваний по мобілізації до Національної гвардії України та дійсно проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 06.12.2022 по теперішній час.
Таким чином, доводи позивача про те, що відповідачем належним чином не доведено що на нього поширються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час його перебування на військовій службі, на увагу не заслуговують.
Договір № 2384539 про надання споживчого кредиту між ОСОБА_1 та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» укладено 20.06.2025 р.
Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла станом на день укладення кредитного договору) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Таким чином, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 з 06.11.2022 р. і по даний час є військовослужбовцем, який був призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, то з огляду на положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», проценти за користування кредитом за договором № 2384539 про надання споживчого кредиту від 20.06.2025 р. та штрафні санкції нараховуватися не повинні, а тому стягненню не підлягають.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договір факторингу у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.
У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених спірним договором, презумпція правомірності якого не спростована.
Фактично, порушене право кредитора залишилось незахищеним, а тому підлягає захисту в судовому порядку.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за договором № 2384539 про надання споживчого кредиту від 20.06.2025 р. в розмірі 8000,00 грн., з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 8000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено частково, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача в рахунок відшкодування судових витрат 792,33 грн. (2662,40 грн. х 29,76 %).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною відповідача надані: договір № 26020 про надання правничої (правової) допомоги від 29.01.2026 р.; додаток № 2 від 01.09.2026 р. до договору № 26020 про надання правничої (правової) допомоги від 29.01.2026 р.; розрахункову квитанцію про отримання гонорару № 26020 від 01.09.2026 р.; детальний опис робіт (наданих послуг) від 02.09.2026 р., акт приймання-передачі послуг № 1 від 02.09.2026 р., ордер від 10.08.2026 р.
Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката Яресько Т.В., суд виходить з наступного.
У детальному описі робіт (наданих послуг) від 02.09.2026 р. згідно договору про надання правової допомоги № 26020 від 29.01.2026 р. зазначено, що адвокатом Яресько Т.В. здійснено таку роботу: аналіз справи, дослідження практики Верховного Суду щодо аналогічних спорів з метою формування правової позиції - 2000,00 грн., консультація клієнта щодо стратегії захисту його інтересів, узгодження правової позиції та подальших дій - 1000,00 грн., підготовка відзиву на позовну заяву - 6000,00 грн., всього на суму 9000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною відповідача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, об`єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною відповідача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 9000,00 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв`язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.
Враховуючи, що частка позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, становить 70,24 %, на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2107,20 грн. (3000,00 грн. х 70,24 %).
На підставі викладеного, ст. ст. 207, 517, 526, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (вул. Лісова, 2 м. Бровари Київської області, 07400, код ЄДРПОУ 35625014, рах. № НОМЕР_5 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором № 853870 про надання споживчого кредиту від 03.12.2024 р. в сумі 8000,00 грн. та судовий збір в розмірі 792,33 грн., а всього стягнути 8792,33 грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (вул. Лісова, 2 м. Бровари Київської області, 07400, код ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 2107,20 грн.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Н.Б. Плотникова