29.09.26
22-ц/812/1488/26
Єдиний унікальний номер судової справи 484/1920/26
Номер провадження 22-ц/812/1488/26
Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Ухвала
Іменем України
29 вересня 2026 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.,
з секретарем судового засідання Повертайленко Ю.В.,
за участі: особи, яка не приймала участі у справі ОСОБА_1 та його
представника - адвоката Ваків В.В.,
заінтересованої особи ОСОБА_2 ,
представника заявника ОСОБА_3 - адвоката Восковенка В.М.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі у справі ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Ваків Василем Васильовичем рішення, яке ухвалено Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 05 травня 2026 року, під головуванням судді Панькова Д.А., присяжних Драндалуша Є.В., Калініч А.Р., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за заявою ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , про оголошення фізичної особи померлою,
УСТАНОВИЛА:
У квітні 2026 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою, заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , про оголошення фізичної особи померлою.
В обгрунтування вимог заяви ОСОБА_3 зазначала, що є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 проходив військову службу у Збройних Силах України. Був призваний за мобілізацією 16 грудня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до наказів командира Військової частини НОМЕР_1 , проходження служби ОСОБА_2 відбувалося наступним чином:
З 15 лютого 2025 року (наказ №46) - зарахований до списків особового складу на посаду сержанта резерву 20 запасної роти;
06 березня 2025 року (наказ №65) - призначений на посаду командира відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем;
08 березня 2025 року (наказ №67) - вибув з пункту тимчасової дислокації (м. Суми) до зони виконання бойових завдань (угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »);
06 квітня 2025 року (наказ №96) - призначений на посаду командира відділення інженерних загороджень - командира машини взводу інженерних загороджень інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення.
Відповідно довідки-доповіді Військової частини НОМЕР_1 та журналу бойових дій №17 від 28 січня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Басівка Сумської області у складі штурмової групи « ІНФОРМАЦІЯ_4 », 12 квітня 2025 року з групою було втрачено стійкий зв`язок через вогневе ураження з боку противника.
Останній зв`язок із ОСОБА_2 відбувся 28 квітня 2025 року. Обставини зникнення підтверджуються письмовими поясненнями матроса ОСОБА_4 , лейтенанта ОСОБА_5 та молодшого сержанта ОСОБА_6 , які зафіксовані в матеріалах службового розслідування.
За фактом зникнення було проведено службове розслідування, результати якого оформлені актом службового розслідування від 16 червня 2025 року. На підставі цього акту командиром Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) було видано наказ №2173 від 17 липня 2025 року «Про підсумки службового розслідування по факту зникнення безвісти молодшого сержанта ОСОБА_2 », яким молодшого сержанта ОСОБА_2 офіційно визнано зниклим безвісти під час виконання обов`язків військової служби. Раніше наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №119 від 29 квітня 2025 року його також було визнано зниклим безвісти з 28 квітня 2025 року.
Заявниця вказувала, що оголошення сина ОСОБА_2 померлим необхідно для реалізації прав, пов`язаних із соціальним захистом та вирішенням майнових питань.
Посилаючись на викладене, заявниця ОСОБА_3 просила оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим (загиблим) під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення заходів з національної безпеки та оборони, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Місцем смерті ОСОБА_2 вважати село Басівка Роменського району (Хмелівська територіальна громада) Сумської області. Датою смерті вважати ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 травня 2026 року заяву ОСОБА_3 задоволено.
Оголошено громадянина України, молодшого сержанта, командира відділення - командира машини відділення інженерних загороджень взводу інженерних загороджень інженерно - саперної роти групи інженерного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Срібний Бір, район міста Нерюнгрі, ЯАРСР РРФСР, померлим внаслідок загибелі під час захисту Батьківщини та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України.
Датою смерті ОСОБА_2 вважати ІНФОРМАЦІЯ_5 , місцем смерті - село Басівка, Роменського району (Хмелівська територіальна громада) Сумської області.
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви, суд виходив з того, що наявні у справі письмові докази, зокрема зафіксовані в акті службового розслідування, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель ОСОБА_2 . Зволікання у визнанні його померлим буде невиправданим і не відповідатиме принципам правової визначеності, гуманізму, розумності та добросовісності.
Зважаючи на те, що місце ймовірної загибелі ОСОБА_2 не відносилося до територій активних бойових дій; а подія, за якої безвісно зник ОСОБА_2 , сталася ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто станом на час ухвалення рішення минуло більше шести місяців, суд дійшов висновку, що є всі підстави визнати ОСОБА_2 померлим.
В апеляційній скарзі, особа, яка не брала участь у справі, ОСОБА_1 , однак вважає, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено судом питання про його права та обов`язки, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судове рішення та ухвалити у справі нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_3 .
Зазначено, що ОСОБА_1 є рідним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказано, що його не було залучено до розгляду справи в якості заінтересованої особи, а тому він був позбавлений можливості взяти участь в судовому засіданні і реалізувати свої гарантовані законом права учасника процесу, зокрема навести свої заперечення проти заяви, надати докази, клопотання тощо, чим в результаті порушено його право на справедливий суд.
Звернуто увагу, що конкретними обставинами зникнення безвісти сина ОСОБА_2 мали би бути активні бойові дії в районі села Басівка Роменьского району (Хмелівська територіальна громада) Сумської області, де в складі штурмової групи «Гострий» виконував бойове завдання військовослужбовець ОСОБА_2 . Однак в районі Басівка Роменьского району (Хмелівська територіальна громада) Сумської області впродовж декількох років активні бойові дії не велися. Останні активні бойові дії у цій місцевості були у 2022 році, про що зазначено в рішенні суду.
Вказано, що судом встановлено факт втрати 12 квітня 2025 року лише стійкого зв`язку зі штурмовою групою «Гострий», в складі якої знаходився ОСОБА_2 , внаслідок вогневого ураження, однак нестійкий зв`язок з групою продовжував підтримуватися до 28 квітня 2025 року, коли на зв`язок (останній раз) вийшов військовослужбовець ОСОБА_2 . Тобто суд встановив факт зникнення 28 квітня 2025 року зв`язку із ОСОБА_2 , однак не встановив конкретні обставини його зникнення (вогневе ураження позиції, де він знаходився, активні штурмові дії ворога тощо), які з високою долею вірогідності давали б підстави стверджувати про його загибель.
Особа, яка подає апеляційну скаргу ОСОБА_1 вважав, що службове розслідування обставин зникнення безвісти його сина ОСОБА_2 здійснено поверхнево і формально, а судовий розгляд справи про оголошення його померлим - без участі всіх заінтересованих осіб, зокрема його, як рідного батька, і без належного дослідження судом поданих доказів, а тому -поспішно і неповно, в результаті чого міськрайонний суд ухвалив незаконне і небунтоване рішення у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу заявниця ОСОБА_3 , посилаючись на безпідставність доводів скарги, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статі 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.29-30).
Відповідно до наказів командира Військової частини НОМЕР_1 , проходження служби ОСОБА_2 відбувалося наступним чином:
З 15 лютого 2025 року (наказ №46) - зарахований до списків особового складу на посаду сержанта резерву 20 запасної роти;
06 березня 2025 року (наказ №65) - призначений на посаду командира відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем;
08 березня 2025 року (наказ №67) - вибув з пункту тимчасової дислокації (м. Суми) до зони виконання бойових завдань (угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »);
06 квітня 2025 року (наказ №96) - призначений на посаду командира відділення інженерних загороджень - командира машини взводу інженерних загороджень інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення.
Відповідно до акту службового розслідування від 16 червня 2025 року, командиром Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) було видано наказ №2173 від 17 липням 2025 року «Про підсумки службового розслідування по факту зникнення безвісти молодшого сержанта ОСОБА_2 », яким молодшого сержанта ОСОБА_2 офіційно визнано зниклим безвісти під час виконання обов`язків військової служби. Раніше наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №119 від 29 квітня 2025 року його також було визнано зниклим безвісти з 28 квітня 2025 року.
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви, суд виходив з того, що наявні у справі письмові докази, зокрема зафіксовані в акті службового розслідування, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель ОСОБА_2 . Зволікання у визнанні останнього померлим буде невиправданим і не відповідатиме принципам правової визначеності, гуманізму, розумності та добросовісності.
Зважаючи на те, що місце ймовірної загибелі ОСОБА_2 не відносилося до територій активних бойових дій, а подія, за якої безвісно зник ОСОБА_2 , сталася ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто станом на час ухвалення рішення минуло більше шести місяців, суд дійшов висновку, що є всі підстави для оголошення ОСОБА_2 померлим.
Згідно п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Окреме провадження як вид цивільного судочинства характеризується певною специфікою процесуальної форми, що зумовлена такими особливостями:
1) відсутність спору про право;
2) особливий об`єкт судового захисту, яким є охоронюваний законом (законний) інтерес як потреба та прагнення до користування конкретним матеріальним та (або) нематеріальним благом, що може як опосередковуватися, так і не опосередковуватися певним суб`єктивним правом;
3) спеціальна мета - підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Правові підстави оголошення фізичної особи померлою визначені ст.46 ЦК України, а процесуальний порядок - главою 4 розділу IV «Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою».
Відповідно до положень ч.1 ст.46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Згідно з ч.1 ст.47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.
Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі №177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі №607/159/23.
Отже, за загальним правилом громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
Частиною 1 статті 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб обумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників.
Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав (постанова Верховного Суду у справі №638/4/19 від 07 квітня 2020 року).
Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави.
Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, які мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суд, залежно від мети встановлення юридичного факту, зобов`язаний з`ясувати, які фізичні особи чи органи державної влади можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи.
Вирішуючи питання про те, яка саме заінтересована особа повинна бути притягнута до участі у справі окремого провадження, крім вищезазначеного, слід також враховувати і взаємовідносини із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права, інтереси та (або) обов`язки.
В апеляційній скарзі особа, яка не приймала участі у справі ОСОБА_1 зазначав, що він не був міськрайонним судом залучений до участі у розгляді даної справи в суді першої інстанції, однак вважає, що оскаржуваним рішенням суду порушуються його права та інтереси.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Ваків В.В. на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 травня 2026 року з таких підстав.
За правилами п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Белле проти Франції» («Bellet v. France», заява №13343/87) від 04 грудня 1995 Європейський суд зазначив, що ст.6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права. Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Отже конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; накладення обмежень дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватися з легітимною метою та зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини «Воловік проти України», «Креуз проти Польщі», «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі»).
Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява №23436/03, §22, від 28 березня 2006 року).
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до положень ч.1 ст.17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Указаній нормі кореспондуються приписи ч.1 ст.352 ЦПК України, згідно з якою учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження №61-2417сво19) зроблено висновок, що аналіз частини 1 статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Конструкція ст.352 ЦПК України у системному тлумаченні з ч.1 ст.17 ЦПК України, з врахуванням принципу верховенства права, складовою якого є доступ до суду, дає підстави дійти висновку, що особи, які не брали участі у справі, мають право на апеляційний перегляд справи виключно у випадку, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
За положеннями ЦПК України передбачено право осіб, які не брали участі у справі, подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, але при дотриманні певних умов.
Слід також враховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки такої особи.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалось, апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі.
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегією суддів після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Ваків В.В., встановлено, що судом першої інстанції у рішенні не вирішувалось питання про права та обов`язки апелянта, як особи, яка не приймала участі у цій справі, але яка подала апеляційну скаргу саме з підстав вирішення судом питання про її права та обов`язки.
Доводи викладенні в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції мав з`ясувати всіх заінтересованих осіб у справі та встановити чи наявний/відсутній спір між заявником та іншими заінтересованими особами з числа близьких осіб щодо питання оголошення ОСОБА_2 померлим, але до участі в цій справі так і не було залучено судом ОСОБА_1 , хоча судовий розгляд може вплинути на його права або обов`язки колегія суддів вважає безпідставними, оскільки незалучення до участі у справі як заінтересованої особи батька ОСОБА_2 не впливає на вирішення питання про оголошення ОСОБА_2 померлим та не свідчить про порушення вказаним рішенням прав ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України, у зв`язку із чим відсутні підстави для перегляду по суті оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку.
Керуючись ст.ст.255,362,381,382 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі у справі ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Ваків Василем Васильовичем на рішення, яке ухвалено Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 05 травня 2026 року, під головуванням судді Панькова Д.А., присяжних Драндалуша Є.В., Калініч А.Л., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за заявою ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , про оголошення фізичної особи померлою закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: В.В. Коломієць
Н.О. Тищук
Повний текст судового рішення
складено 01 жовтня 2026 року