ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року місто Київ.
Справа № 361/7947/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/12610/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2026 року (у складі судді Писанець Н.В.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
ВСТАНОВИВ
ТОВ «Юніт Капітал» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач в своїй позовній заяві зазначав, що 07.12.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , укладено договір про надання кредиту №270529879, за умовами якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 23500,00 грн. на умовах визначених договором кредиту та правилами надання грошових коштів. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному с. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, згідно умов якого право вимоги перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».
Таким чином, відповідно до витягу з реєстру боржників за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року №270 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача.
31.07.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
04.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до витягу з реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 116000,70 грн.
Заборгованість за кредитним договором №270529879 від 07.12.2023 року становить 116000,70 грн. та складається із : 23500,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 92500,70 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути із відповідача суму заборгованості за кредитним договором №270529879 від 07.12.2023 року в розмірі 116000,70 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»заборгованість за кредитним договором №270529879 від 07.12.2023 року в розмірі 116000 грн. 70 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач 20 травня 2026 року подав апеляційну скаргу, в якій просить суд змінити оскаржуване рішення, зменшивши суму стягнення.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що отримання кредиту було зумовлено складним життєвим становищем - у зв`язку з серйозною травмою руки відповідач не мав можливості працювати протягом приблизно чотирьох місяців, а відтак потребував кредитні кошти для забезпечення проживання та базових життєвих потреб.
Відтак вказує, що не мав наміру ухилятись від виконання своїх зобов`язань, не заперечує необхідність повернення кредиту та не відмовлявся від сплати справедливої суми боргу. Разом з тим вважає розмір стягнутої заборгованості непропорційною та неспівмірною щодо суми фактично отриманого кредиту та такою, що не відповідає орієнтовній загальній вартості кредиту.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.
1 червня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яким просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Вказує, що кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний, а тому відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним і повинен виконуватися належним чином, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора.
У судове засідання 15 вересня 2026 року учасники справи не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, причину неявки суду не повідомили. ОСОБА_1 у апеляційній скарзі просив у разі неможливості його особистої участі, здійснювати розгляд апеляційної скарги за його відсутності.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 07.12.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , укладено договір про надання кредиту №270529879, за умовами якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 23500,00 грн. на умовах визначених договором кредиту та правилами надання грошових коштів. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному с. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, згідно умов якого право вимоги перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».
Таким чином, відповідно до витягу з реєстру боржників за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року №270 до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача.
31.07.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 31/0724-01 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
04.06.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 04/06/25-Ю згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Відповідно до витягу з реєстру боржників за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 116000,70 грн.
Заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №270529879 від 07.12.2023 року становить 116000,70 грн. та складається із наступного: 23500,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 92500,70 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках.
Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 визнав позов частково, але на підтвердження своєї незгоди не надав суду обґрунтованих доказів, суд вважав доведеними та обґрунтованими заявлені позивачем позовні вимоги в повному обсязі на суму 116000,70 грн..
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Як вірно встановлено судом першої інстанції 07.12.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , укладено договір про надання кредиту №270529879, за умовами якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 23500,00 грн. на умовах визначених договором кредиту та правилами надання грошових коштів. Вказана обставина відповідачем не заперечується.
Разом з тим, відповідач фактично не погоджується з розміром відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 вказала, що відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.
Відповідно до п.2.3 Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 23500 грн 00 коп. 07.12.2023 року.
Відповідно до п.3.1. Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання.
Відповідно до п 11.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання
Відповідно до п.8.3. Протягом Дисконтного періоду кредитування зобов`язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом визначають наступним чином: За період від дати видачі Кредиту до 06.01.2024 р. (включно) проценти нараховуються за процентною ставкою 474,500 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,300 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка) У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів, за період з наступного дня після 06.01.2024 р. проценти нараховуються за ставкою 473,780 відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,300 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Індивідуальна процента ставка).
8.4. Після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,700 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,980 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилався на завищену заборгованість по відсоткам.
22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення, зокрема, до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».
Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
При цьому, пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Національним банком України у листі від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз`яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів. Так, у пункті 2 вказаного листа щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз`яснено, що «відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20 серпня 2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно).
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: - з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, - з 22 квітня 2024 року - денна ставка не більше 1,5%, - з 20 серпня 2024 року - денна ставка не більше 1%.
Тобто, нарахування денної процентної ставки в більшому розмірі ніж визначено в перехідних положеннях є неправомірним.
За умовами кредитного договору та як вбачається з розрахунку з 07 грудня 2023 року по 06 січня 2024 року (включно) було застосовано процентну ставку у розмірі 1,3%, а з 07 січня 2024 року по 4 травня 2024 року було застосовано процентну ставку у розмірі 2,98%% після чого відсотки не нараховувались.
Керуючись вимогами закону, колегія суддів, провівши власний розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом, відмічає наступне.
З матеріалів справи слідує, що відповідач отримав кредитні кошти 07 грудня 2023 року у розмірі 23 500 грн.
Колегія суддів погоджується з нарахованими відсотками у розрахунку позивача за період з 07 грудня 2023 року по 06 січня 2024 року з використанням відсоткової ставки 1,3%, оскільки воно не суперечить чинному законодавству.
Проте, згідно вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» денна ставка відсотків має бути не більше 2,5 % за період з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року, відтак розмір процентів, який мав би нараховувати кредитор становить 61 100 грн (період з 07 січня 2024 року по 22 квітня 2024 року становить - 107 днів х 2,5% (587,50 грн)).
У свою чергу, починаючи з 23 квітня 2024 року - денна ставка має становити не більше 1,5%. Отже, за період з 23 квітня 2024 року по 04 травня 2024 року розмір процентів становить 4 230 грн (12 днів х 1,5% (352,50 грн)).
Усього, заборгованість по відсоткам з урахуванням законодавчих обмежень розмір відсотків складає 74 88,50 грн (9 470,50 грн+61 100 грн +4 230 грн).
Відтак доводи відповідача про надмірне нарахування позивачем відсотків є частково обґрунтованими.
Разом з тим інші доводи апеляційної скарги, а саме посилання про невідповідність заборгованості визначеній орієнтовній вартості кредиту, колегією суддів відхиляється. Так, п. 8.9. Договору, сторонами передбачено, що викладені в п.8.8. Договору значення (у якому визначено, що орієнтовна вартість кредиту складе 32 650,90 грн) можуть коригуватись в сторону збільшення за умови, зокрема, користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду. Оскільки ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти до закінчення Дисконтного періоду, розмір кредиту збільшився, що відповідає умовам договору.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищевикладене, оскаржуване рішення слід змінити, зменшивши стягнуту з відповідача заборгованість за кредитним договором з 116 000 грн до 94 070,50 грн (23 500 грн тіла заборгованості + 70 570,50 грн заборгованості по відсоткам).
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки наслідком апеляційного перегляду справи є часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 (23,71%) та як наслідок часткове задоволення позову ТОВ «Юніт Капітал» (81,10%), на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути пропорційно до частини задоволених вимог 1 964,50 грн судового збору за розгляд справи районним судом та з позивача на користь відповідача слід стягнути 861 грн.53 коп. , що становить 23,71% від сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Відтак, провівши взаєморозрахунок, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1102 грн. 97 коп.
Колегія суддів також враховує, що у суді першої інстанції позивач просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн, що судом першої інстанції задоволено у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційна скарга не містить доводів щодо необґрунтованості рішення в частині розподілу судових витрат, апеляційний суд оскаржуване рішення у даній частині не переглядає, змінюючи лише розмір стягнутих витрат відповідно до пропорційності розміру задоволених позовних вимог. Відтак з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 677 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2026 року змінити.
Зменшити розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором з 116000 грн. 70 коп. до 94 070,50 грн.
Рішення в частині розподілу судових витрат: судового збору та витрат на правничу допомогу також змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 1102 грн. 97 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 677 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий О.В. Желепа
Судді Н.В. Поліщук
В.В. Соколова