ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року місто Київ
Справа № 756/10850/25
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7785/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційні скарги ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Володарським Вадимом Леонідовичем, та Комунальної організації «Київмедспецтранс» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 15 січня 2026 року (у складі судді Шролик І.С., повне рішення складено 15 січня 2026 року)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунальної організації «Київмедспецтранс», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про компенсацію шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
ВСТАНОВИВ
Короткий зміст позовних вимог
У 2025 році позивач звернулася до суду із цим позовом, у якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 22 жовтня 2025 року (т. 1 а. с. 122), просила стягнути з відповідача у відшкодування матеріального збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 2 919 460 грн в еквіваленті 91 673,36 доларів США, 50 000 грн витрат на правничу допомогу у справі про адміністративне правопорушення, 133 651 грн за перевезення дітей до школи та 100 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що вона користується на підставі довіреності автомобілем Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_2
13 червня 2024 року сталася ДТП за участю її участі та каретою швидкої допомоги під керуванням ОСОБА_3 , який виконував покладені на нього обов`язки водія, що належить відповідачу.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 04 вересня 2024 року, яка залишена без змін судом апеляційної інстанції, ОСОБА_3 визнано винним у скоєному ДТП. Провадження щодо ОСОБА_1 закрито за відсутністю складу в її діях адміністративного правопорушення.
Вартість матеріального збитку, спричиненого власнику пошкодженням автомобіля Porsche Cayenne, становить 3 994 060 грн, що встановлено висновком судового експерта.
Позивач отримала страхове відшкодування від страхової компанії 160 000 грн.
Залишок невідшкодованих збитків становить 3 834 060 грн, що за офіційним курсом НБУ становить 91 673,36 доларів США. Враховуючи, що пошкоджений автомобіль - іноземного виробництва, і шкода спричинена його знищенням, а приведення сторін у стан, який існував до порушення прав позивачки, являє собою стягнення суми, достатньої для придбання аналогічного автомобіля, слід вважати, що у цьому випадку має застосовуватися за аналогією ч. 2 ст. 524 ЦК України, та просила стягнути завдані збитки в іноземній валюті. При цьому позивачем було продано Porsche Cayenne, в пошкодженому стані за 914 600 грн.
Окрім того, у зв`язку із розглядом справи про адміністративне правопорушення позивач понесла витрати на правову допомогу у розмірі 50 000 гривень, які також просила стягнути з відповідача в рахунок спричиненої майнової шкоди.
Під час ДТП, позивач отримала тілесні ушкодження, у зв`язку із чим відчувала фізичний біль та страждання, зверталася до медичної установи, проходила лікування. Вказане підтверджується копіями медичної документації. Також в момент ДТП позивачка відчула негативні емоції у вигляді страху за своє життя та здоров`я, тривоги. Позивачці спричинено моральну шкоду знищенням, автомобіля, який знаходився у її користуванні, залишилася без засобу пересування, в рахунок компенсації моральної шкоди просила стягнути 100 000 гривень.
Відповідач КО «Київмедспецтранс», є власником транспортного засобу, яким керував ОСОБА_3 , на момент ДТП перебував у трудових правовідносин, а тому позивач просила стягнути завдані збитки та компенсацію моральної шкоди саме з відповідача, як володільця джерела підвищеної небезпеки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Оболонський районний суд міста Києва рішенням від 15 січня 2026 року позов задовольнив частково та вирішив стягнути з Комунальної організації «Київмедспецтранс» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 2 919 160 грн, компенсацію моральної шкоди у розмірі 10 000 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 11 131,23 грн та компенсацію витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з таким рішенням у частині незадоволених позовних вимог, представник позивача - адвокат Володарський В.Л. 30 січня 2026 року подав через систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуване рішення змінити, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
Зазначає, що суд безпідставно відмовив у визначенні грошового еквівалента відшкодування шкоди в іноземній валюті, хоча сам визнав можливість такого підходу, посилаючись на ст. 524 ЦК України та правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 373/2054/16-ц. При цьому позивачка не вимагала стягнення коштів в іноземній валюті, а лише просила визначити валютний еквівалент суми у гривні з метою повного та справедливого відшкодування, що не суперечить вимогам ст. 533 ЦК України.
Вказує, що суд помилково послався на відсутність доказів придбання автомобіля або проведення ремонту в іноземній валюті, оскільки такі обставини не заявлялися як підстава позову. Автомобіль не ремонтувався з огляду на економічну недоцільність, а був реалізований у пошкодженому стані, що і стало підставою для зменшення позовних вимог. Водночас суд проігнорував той факт, що саме в наданому експертному висновку розмір шкоди визначено з урахуванням валютного еквівалента, тобто визнавши цей висновок належним і неспростованим доказом суд водночас не врахував ключову частину його змісту.
Вважає безпідставною відмову суду у відшкодуванні витрат на доставлення дітей до школи, оскільки суд не заперечив ані факту понесення цих витрат, ані того, що до ДТП автомобіль використовувався саме для перевезення дітей до школи, яка розташована на значній відстані від місця проживання та фактично за межами міста. При цьому посилання суду на відсутність доказів об`єктивної необхідності таких витрат і можливість користування громадським транспортом є необґрунтованим, оскільки використання громадського транспорту погіршує становище дітей порівняно з тим, яке існувало до ДТП, а відшкодування шкоди має на меті відновлення саме попереднього стану.
Скаржниця підкреслює, що як мати вона зобов`язана діяти в найкращих інтересах дітей відповідно до норм СК України, а вибір шкільного автобуса як способу перевезення був обумовлений не лише логістичними, а й психологічними чинниками. Крім того, використання громадського транспорту, на яке фактично вказав суд, може створювати додаткові ризики для здоров`я дітей, зокрема з огляду на підвищену ймовірність зараження респіраторними захворюваннями, що підтверджується спеціальними науковими дослідженнями. У зв`язку з цим витрати на доставлення дітей до школи, на її думку, мають прямий причинний зв`язок із ДТП та підлягають відшкодуванню як матеріальна шкода.
Вважає помилковою відмову суду у стягненні витрат на правову допомогу, понесених у справі про адміністративне правопорушення, оскільки такі витрати виникли виключно у зв`язку з ДТП та необхідністю захисту своїх прав, і без настання цієї події їх би не існувало. Такі витрати не є процесуальними витратами у цивільній справі, а тому до них не може бути застосована практика Верховного Суду щодо розподілу судових витрат у цивільному процесі, зокрема у справі № 461/85/19, тим більше що КУпАП взагалі не передбачає механізму компенсації витрат на правову допомогу в адміністративному провадженні.
Щодо моральної шкоди зазначає, що присуджений судом розмір у 10 000 грн не відповідає фактичним обставинам справи та засадам справедливості, оскільки суд не врахував фізичні й душевні страждання, отримані внаслідок ДТП, наявність тілесних ушкоджень, стрес і страх за власне життя та здоров`я, а також тривалі та глибокі зміни у звичному способі життя через неможливість користуватися автомобілем і необхідність упродовж тривалого часу доводити свою невинуватість у ДТП.
Також зазначає, що суд безпідставно відмовив у стягненні банківської комісії при сплаті судового збору, яка є неминучим наслідком такого платежу, а також необґрунтовано не відшкодував вартість проведеної експертизи, попри надання підтверджуючих документів. Окрім цього неправомірним є зменшення судом витрат на правову допомогу, оскільки такі витрати є співмірними з ціною позову, а робота адвоката охоплювала не лише участь у судових засіданнях, а й підготовку об`ємних процесуальних документів та участь у збиранні доказів.
Звертає також увагу, що суд взагалі не вирішив питання відшкодування поштових витрат на направлення копій процесуальних документів іншим учасникам справи, хоча відповідні підтвердження наявні в матеріалах справи.
Також не погодившись з таким рішенням у частині задоволених позовних вимог, представник відповідача - Шкурай Н.М. 30 січня 2026 року подала через систему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просить рішення в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Скаржник наголошує, що суд першої інстанції безкритично поклав в основу рішення висновок експерта № 158/25 від 11.07.2025 щодо визначення утилізаційної вартості автомобіля Porsche Cayenne, хоча цей висновок виконаний із істотним порушенням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Зокрема, утилізаційна вартість транспортного засобу була визначена шляхом використання результатів короткострокового аукціону тривалістю лише три дні без проведення належного діагностування та дефектування технічно справних складників, без розрахунку їх вартості з урахуванням фізичного зносу, без визначення вартості металобрухту та без урахування витрат, які Методикою прямо передбачені як обов`язкові елементи такого розрахунку. Ототожнення утилізаційної вартості з ціною продажу за результатами одиничного аукціону не відповідає вимогам пунктів 7.17-7.21 Методики та не забезпечує об`єктивності й перевірюваності отриманого результату. Суд не надав належної оцінки запереченням відповідача щодо неналежності такого способу визначення залишкової вартості транспортного засобу, не навів мотивів відхилення відповідних доводів та фактично обмежився формальним посиланням на експертний висновок як визначальний доказ.
Зазначає, що після подання позову позивачка відчужила пошкоджений транспортний засіб, унаслідок чого об`єкт дослідження фактично перестав існувати. За таких обставин відповідач був об`єктивно позбавлений можливості ініціювати проведення повторної або додаткової судової експертизи, оскільки відсутність об`єкта унеможливлює виконання експертного дослідження відповідно до вимог Методики. Негативні процесуальні наслідки такої поведінки не можуть бути покладені на відповідача, однак суд цього не врахував і фактично поклав відповідальність за неможливість повторної експертизи саме на нього.
Вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права, визначаючи розмір матеріальної шкоди як різницю між ринковою вартістю автомобіля до ДТП та утилізаційною вартістю, встановленою у спірному експертному висновку, без перевірки економічної суті такої вартості та без з`ясування, чи не призводить обраний спосіб розрахунку до необґрунтованого завищення розміру відшкодування. Відшкодування шкоди має компенсаторний, а не штрафний характер, і не може створювати для потерпілої сторони необґрунтовану вигоду, а ризик завищення шкоди у цій справі судом першої інстанції не був належним чином оцінений.
Звертає увагу на свій статус як суб`єкта, що фінансується з місцевого бюджету та виконує критично важливі функції із забезпечення життєдіяльності міста Києва, у зв`язку з чим стягнення надмірних і непропорційних сум шкоди може негативно вплинути на виконання покладених на нього публічних завдань, що також залишилося поза увагою суду.
Також заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки суд задовольняючи відповідну вимогу позивачки, обмежився констатацією наявності договору та платіжних документів, не перевіривши співмірність і розумність заявленої суми з урахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого на підготовку процесуальних документів, та середньоринкової вартості аналогічних правничих послуг.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Володарський В.Л. проти апеляційної скарги відповідача заперечував, просив її відхилити як необґрунтовану та безпідставну.
Представник відповідача - Шкурай Н.М. проти апеляційної скарги позивача заперечувала, просила її відхили через безпідставність викладених у ній доводів.
Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Володарський В.Л. кожен окремо подану ними апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, а апеляційну скаргу відповідача - відхилити.
Представник відповідача - Шкурай Н.М. подану нею апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити, а апеляційну скаргу позивача - відхилити.
Допитаний в судому засіданні експерт ОСОБА_4 свій висновок № 158/25 від 11 липня 2025 року підтримав та надав пояснення щодо нього суду та представникам сторін такого змісту, зокрема пояснив, що визначення вартості матеріального збитку здійснювалося ним у національній валюті України - гривні, а зазначення у висновку поряд із визначеною сумою її еквівалента в доларах США не є передбаченим Методикою способом визначення розміру шкоди та було здійснено додатково на прохання замовника дослідження. Такий еквівалент розраховано за курсом, чинним станом на дату складення висновку.
Щодо визначення вартості автомобіля у пошкодженому стані експерт пояснив, що застосував підхід, передбачений пунктом 7.19 Методики. Для цього безпосередньо досліджуваний автомобіль із зазначенням характеру його пошкоджень було виставлено на спеціалізований аукціон ТОВ «Аудатекс Україна», за результатами якого отримано зобов`язуючу пропозицію щодо його придбання. За поясненнями експерта, саме така пропозиція відображає суму, яку учасники ринку реально готові сплатити за конкретний транспортний засіб у конкретному пошкодженому стані.
На запитання представника відповідача щодо незастосування пункту 7.18 Методики експерт зазначив, що такого способу визначення утилізаційної вартості у своєму дослідженні не застосовував, оскільки вважав його таким, що не узгоджується із законодавством (Законом України «Про оброблення транспортних засобів, знятих з обліку») у частині поводження зі складниками фізично знищеного транспортного засобу. Натомість визначення вартості через фактичний попит на конкретний пошкоджений автомобіль експерт вважав найбільш придатним способом встановлення його реальної вартості.
Стосовно посилань представника відповідача на необхідність використання відомостей про продаж «аналогічного» транспортного засобу в такому самому технічному стані експерт пояснив, що належне визначення вартості у такий спосіб практично забезпечується саме виставленням конкретного досліджуваного автомобіля на аукціон та отриманням зобов`язуючих пропозицій щодо його придбання.
Також експерт пояснив, що аукціон ТОВ «Аудатекс Україна» не обмежений визначеним колом учасників, є спеціалізованою платною аукціонною платформою, на відміну від звичайних майданчиків розміщення оголошень про продаж транспортних засобів. Триденний строк проведення аукціону експерт визначив як достатній, виходячи з практичного досвіду проведення таких оцінок, оскільки протягом цього часу надходять фактичні пропозиції потенційних покупців і подальше продовження строку аукціону, за його досвідом, не має практичної необхідності.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Cуд першої інстанції установив, що власником транспортного засобу Porsche Cayenne державний номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_2 , яка на підставі довіреності від 17 червня 2020 року надала ОСОБА_1 право користування, експлуатації, розпорядження та продажу вищезазначеного автомобіля (а.с.98).
Як встановлено з постанови Оболонського районного суду м. Києва у справі №756/10026/24 про адміністративні правопорушення від 04 вересня 2024 року, залишеної без змін судом апеляційної інстанції, 13 червня 2024 року, близько 15 год. 30 хв., у м. Києві по просп. Володимира Івасюка, 10-А, сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля марки Volkswagen Crafter, державний номерний знак НОМЕР_2 (спеціалізований автомобіль екстреної медичної допомоги), під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу Porsche Cayenne д.н.з. НОМЕР_1 ., під керуванням ОСОБА_1 .
Водія ОСОБА_3 визнано винним у скоєному 13 червня 2024 року ДТП. Провадження щодо ОСОБА_1 закрито за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення (а.с.100-109).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, вина ОСОБА_3 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 13 червня 2024 року є встановленою та не підлягає доведенню.
Автомобіль марки Volkswagen Crafter державний номерний знак НОМЕР_2 (спецавтомобіль екстреної медичної допомоги), належить КО «Київмедспецтранс» на праві оперативного управління, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію.
ОСОБА_3 13 червня 2024 року керував ввіреним йому транспортним засобом Volkswagen Crafter, державний номерний знак НОМЕР_2 , на підставі Наказу №265 від 12.06.2024 року «Про тимчасове закріплення водія транспортним засобом». У зв`язку із виконанням трудових обов`язків на підставі Наказу №153-к від 10 травня 2023 року КО «Київмедспецтранс» «Про прийняття на роботу» та Подорожнім листом спеціалізованого автомобіля №087083 від 13 червня 2024 року.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Volkswagen Crafter, державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована полісом в АТ «СК «Країна». Ліміт відповідальності за шкоду завдану майну становить 160000,00 грн. Згідно виписки за рахунком страховик АТ «СК «Країна» здійснив виплату ОСОБА_1 страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності 160000,00 грн.(а.с.96-97).
З висновку експерта №158/25 від 11 липня 2025 року за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Porsche Cayenne державний номерний знак НОМЕР_1 встановлено, що вартість матеріального збитку становить 3994060,00 грн, визначається як ринкова вартість автомобіля. Станом на дату проведення експертного дослідження, оскільки відновлення, проведення ремонтних робіт є економічно не обґрунтованим 3992357,18 грн - становить вартість відновлюваного ремонту; ВТВ-227782,49 грн; вартість автомобіля в пошкодженому стані - 914900,0 грн. (а.с.83-90).
Позивачем долучена медична документація щодо стану здоров`я ОСОБА_1 , яка 14 червня 2024 року зверталася до КНП «КМКЛ №8» та КНП КМКЛ №17 з приводу травмування під час ДТП (а.с.94-96).
Спір між сторонами виник з приводу стягнення з КО «Київмедспецтранс», який є власником транспортного засобу, яким керував ОСОБА_3 , на момент ДТП та перебував у трудових правовідносинах, різниці між розміром завданих збитків та сумою виплаченого страхового відшкодування, а також компенсації завданої моральної шкоди.
Позиція суду апеляційної інстанції
Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О. В., пояснення представників сторін та позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, з урахуванням відзивів на них, колегія суддів дійшла висновку, що лише апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення зміні.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
За правилами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду мотивовано так:
- згідно з висновком експерта ОСОБА_4 №158/25 від 11 липня 2025 року, транспортний засіб вважається фізично знищеним через економічну необґрунтованість ремонту; розмір матеріального збитку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2 919 160 грн, виходячи з розрахунку 3 994 060 (обсяг завданої шкоди) - 160 000 (виплачене страхове відшкодування) - 914 900 (вартість утилізації автомобіля); заперечення представника відповідача про завищений розмір завданих майнових збитків пошкодженням автомобіля та занижений розмір залишкової вартості автомобіля не спростований належними та допустимим доказами. Заперечення представника відповідача про завищений розмір завданих майнових збитків пошкодженням автомобіля та занижений розмір залишкової вартості автомобіля не спростований належними та допустимим доказами. У судовому засіданні стороні відповідача головуючим роз`яснено обов`язок доведеності проти розміру завданих збитків, право заявляти клопотання про проведення у справі судової експертизи, проте відповідне клопотання заявлено не було, тому суд приходить до переконання, що розмір завданої шкоди відповідачем не спростований;
- вимоги позивача про стягнення визначеного розміру завданої шкоди в еквіваленті до іноземної валюти Доларів США задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц відповідно до ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Позивачем не надано суду доказів придбання транспортного засобу у валюті, та або проведення ремонтних робіт за межами України з використанням іноземної валюти. Визначена вартість завданих збитків у висновку експерта на дату проведення дослідження в національній валюті, тому підстави для визначення розміру завданих позивачу збитків в результаті ДТП в іноземній валюті судом не встановлено, тому в задоволенні цієї частини заявлених вимог слід відмовити;
- щодо компенсації додаткових витрат позивача в розмір 133 651 грн на перевезення дітей до школи шкільним автобусом, суд відмовляє в їх задоволенні за недоведеністю. На підтвердження заявлених вимог позивачем надана платіжна інструкція від 31 липня 2025 року про сплату ОСОБА_1 на користь ТОВ Міжнародна французька школа за перевезення шкільним автобусом за ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за 2024/2025 навчальний рік. Проте, суд не може визнати обґрунтованою вимогу про стягнення сплачених позивачем коштів, через відсутність доказів об`єктивної необхідності несення даних витрат позивачем, неможливість використання громадського транспорту;
- процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, майновою шкодою, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 461/85/19), тому вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу понесених під час розгляду справи про адміністративне правопорушення в розмірі 50 000 грн задоволенню не підлягають;
- з урахуванням обставин справи, ураховуючи вимушені зміни у звичному режимі позивача, тяжкість та глибину страждань, пов`язаних зі знищенням автомобіля, та спричиненням тілесних ушкоджень у вигляді забійних ссаден, виходячи із принципів розумності, співмірності й справедливості, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача, слід стягнути в рахунок компенсації моральної шкоди 10 000 грн. Саме цей розмір відповідає критерію розумності та справедливості, не призведе до збагачення позивача за рахунок відповідача, який є бюджетною установою, відноситься до критичної інфраструктури, й не поставить відповідача в край тяжке майнове становище;
- вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату комісії банку у розмірі 151,40 грн компенсації за рахунок відповідача задоволенню не підлягають, оскільки в Україні допускаються розрахунки готівкою, а окремі системи інтернет-банкінгу дозволяють проводити безготівкові платежі без сплати банківської комісії. Позивач самостійно обрала спосіб оплати судового збору через АТ «Ощадбанк». Банківська комісія за своєю суттю не є частиною судового збору чи судовими витратами, що встановлені державою відповідним нормативно-правовим актом та є обов`язковими до сплати. Комісію за обслуговування було стягнуто обраним позивачем банком за надання їй банківської послуги, тому стягненню з відповідача не підлягає (постанови Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 523/12032/18 та від 05 лютого 2025 року у справі № 523/10351/21);
- судові витрати пов`язані із залученням експерта в розмірі 13 000 грн компенсації не підлягають, оскільки ні позивачем, ні її представником не надано доказів понесених витрат на оплату експерту;
- суд з урахуванням категорії справи, яка є не є складною, з урахуванням перебування справи на розгляді в суді впродовж трьох місяців, загальну кількість судових засідань одне, та участь в них представника позивача. Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, обсяг наданих позивачу адвокатом послуг, з урахуванням засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, а також зважаючи на наявність заперечень зі сторони відповідача щодо розміру заявлених витрат, враховуючи, що відповідач є бюджетною установою, відноситься до критичної інфраструктури, враховуючи часткове задоволення заявлених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню витрати на професійну правничу допомогу на користь позивача в розмірі 20 000 грн. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, тривалості судового розгляду, складності справи та необхідних процесуальних дій, які вчинені представником позивача.
Колегія суддів не може повністю погодитися із такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За приписами норм статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття законного судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Щодо відшкодування шкоди, завданої фізичним знищенням автомобіля
За змістом статей 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано майнової шкоди, має право на її відшкодування у повному обсязі. Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним трудових (службових) обов`язків.
Частинами першою, другою статті 1187 та пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ним володіє, а шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
У цій справі встановлено, що ОСОБА_3 під час ДТП керував належним КО «Київмедспецтранс» спеціалізованим транспортним засобом Volkswagen Crafter у зв`язку з виконанням трудових обов`язків. Вину ОСОБА_3 у вчиненні ДТП установлено постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили. Тому саме КО «Київмедспецтранс» як роботодавець та володілець джерела підвищеної небезпеки зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану її працівником під час виконання трудових обов`язків. Ці обставини сторонами фактично не оспорюються.
Згідно з частиною другою статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або вартості робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За частиною першою статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц зазначено, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована, можливе, зокрема, тоді, коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому разі обсяг відповідальності страхувальника визначається різницею між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Volkswagen Crafter була застрахована в АТ «СК «Країна», яке виплатило позивачці страхове відшкодування у межах установленого полісом ліміту в розмірі 160 000 грн. Отже, деліктне зобов`язання КО «Київмедспецтранс» збереглося в частині різниці між фактичним розміром завданої шкоди та одержаним страховим відшкодуванням.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на час ДТП, далі - Закон № 1961), транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Верховний Суд у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 363/2222/16-ц виходив із того, що встановлений статтею 30 зазначеного Закону порядок визначення шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, відповідно до статті 8 ЦК України може застосовуватися не лише у відносинах зі страховиком, але й до особи, яка відповідає за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Положення статті 30 Закону № 1961 підлягають застосуванню у системному зв`язку з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика), оскільки сам Закон № 1961 пов`язує визначення економічної обґрунтованості ремонту зі звітом, актом чи висновком, складеним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.
Зокрема, пунктом 8.2 Методики передбачено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, визначається такою, що дорівнює його ринковій вартості на момент пошкодження, зокрема у разі, коли сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та величини втрати товарної вартості є не меншою за ринкову вартість транспортного засобу (підпункт «б»).
Висновком експерта № 158/25 від 11 липня 2025 року встановлено, що ринкова вартість автомобіля Porsche Cayenne до ДТП становила 3 994 060 грн, вартість його відновлювального ремонту - 3 992 357,18 грн, величина втрати товарної вартості - 227 782,49 грн, а вартість автомобіля у пошкодженому стані - 914 900 грн.
Таким чином, окремо визначена вартість відновлювального ремонту всього на 1 702,82 грн менша за ринкову вартість КТЗ до ДТП. Водночас сукупна вартість відновлення майнового стану потерпілої особи, яка включає вартість ремонту та величину втрати товарної вартості, становить 4 220 139,67 грн, тобто на 226 079,67 грн перевищує ринкову вартість автомобіля до ДТП.
Присудження одночасно вартості ремонту та втрати товарної вартості перевищило б вартість самого автомобіля до ДТП, тоді як відшкодування лише вартості ремонту не забезпечило б повного відновлення порушеного майнового стану.
Установивши вартість транспортного засобу в пошкодженому стані в розмірі 914 900 грн, експерт визначив суму, яку власник міг отримати від реалізації автомобіля після ДТП. Для встановлення цієї вартості автомобіль було анонімізовано та розміщено на офіційному електронному аукціоні ТОВ «Аудатекс Україна» з 02 до 05 липня 2025 року, за результатами якого одержано найвищу зобов`язуючу пропозицію щодо придбання автомобіля у пошкодженому стані саме в розмірі 914 900 грн.
При цьому правильність застосованого способу визначення вартості автомобіля у пошкодженому стані була безпосередньо предметом перевірки судом апеляційної інстанції під час допиту експерта ОСОБА_4 у судовому засіданні 29 вересня 2026 року, у якому експерт підтвердив складений ним висновок та пояснив, що при визначенні вартості пошкодженого транспортного засобу керувався пунктом 7.19 Методики, а отримана через аукціон ТОВ «Аудатекс Україна» пропозиція є зобов`язуючою пропозицією реального придбання конкретного транспортного засобу саме у тому технічному стані, у якому він перебував після ДТП, а тому результат аукціону відображав фактичну суму, яку учасник ринку погодився сплатити за весь пошкоджений автомобіль.
На запитання про необхідність застосування пункту 7.18 Методики експерт пояснив, що під час цього дослідження положення зазначеного пункту щодо визначення вартості через окрему оцінку придатних складників та металобрухту ним не застосовувалися. За професійною позицією експерта, цей спосіб не узгоджується з вимогами законодавства щодо поводження зі складниками фізично знищеного транспортного засобу (Законом України «Про оброблення транспортних засобів, знятих з обліку»), тоді як визначення ціни, за яку конкретний автомобіль у конкретному пошкодженому стані реально готові придбати учасники ринку, дозволяє встановити його фактичну вартість після ДТП.
Щодо доводу відповідача про відсутність відомостей про продаж іншого «аналогічного» автомобіля у такому самому технічному стані експерт по суті пояснив, що через індивідуальність характеру та сукупності пошкоджень належне визначення ціни забезпечувалося не пошуком іншого раніше проданого автомобіля, а виставленням на аукціон самого досліджуваного Porsche Cayenne із відображенням його фактичного пошкодженого стану та отриманням зобов`язуючих пропозицій покупців.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що експерт безпідставно ототожнив результат аукціону з вартістю автомобіля після ДТП та не застосував передбаченого Методикою способу оцінки, були предметом запитань експерту в суді апеляційної інстанції та отримали фахове пояснення, а самого лише іншого тлумачення відповідачем положень Методики, без подання альтернативного експертного висновку, рецензії чи іншого спеціального дослідження, недостатньо для висновку про неправильність установленої експертом вартості.
Посилання відповідача на те, що триденний строк був недостатнім, а в разі більш тривалого проведення аукціону ціна обов`язково була б вищою, має характер припущення, оскільки відповідач не надав даних про інші пропозиції щодо придбання цього автомобіля, продаж аналогічних транспортних засобів у такому самому технічному стані за вищою ціною або іншого розрахунку вартості придатних складників та металобрухту.
Більше того, під час допиту експерт ОСОБА_4 пояснив, що триденний строк визначено ним як достатній на підставі практичного досвіду проведення таких аукціонів, оскільки протягом цього строку надходять усі релевантні пропозиції потенційних покупців. Жодних даних, які б свідчили, що подальше продовження аукціону саме щодо цього транспортного засобу призвело б до отримання вищої пропозиції, відповідач не надав.
Також, після проведення дослідження щодо автомобіля було оформлено договір комісії на продаж № 02/08/02 від 02 серпня 2025 року та акт № 5869/25/1/000769 технічного стану і приймання-передачі транспортного засобу, у яких погоджено реалізацію автомобіля за 914 900 грн, тобто за ціною, яка повністю збігається з найвищою пропозицією, отриманою під час аукціону, що підтверджує реальність визначеної ціни, за якою учасники цивільного обороту погодилися здійснити відчуження/придбання пошкодженого транспортного засобу.
Відповідно до статей 89, 110 ЦПК України висновок експерта не має для суду наперед установленої сили та оцінюється у взаємному зв`язку з іншими доказами. Разом із тим висновок експерта не може бути відхилений лише через незгоду сторони з його результатами. Особа, яка стверджує про іншу вартість майна або про істотні порушення методики дослідження, повинна довести такі обставини належними доказами.
Матеріали справи свідчать, що експерт безпосередньо оглядав пошкоджений автомобіль, досліджував характер та обсяг його пошкоджень, визначав ринкову вартість КТЗ до ДТП, вартість ремонту, втрату товарної вартості та вартість автомобіля у пошкодженому стані.
Представник КО «Київмедспецтранс» - Шкурай Н.М. була присутня під час огляду КТЗ від 23 червня 2025 року, про що свідчать її підписи у відповідному протоколі без заперечень та з погодженням зафіксованих пошкоджень і визначеним видом їх усунення (заміна й фарбування), у тому числі розламане кріплення кришки АКБ та неробочий стан самої АКБ (акумуляторної батареї), виявлений в процесі діагностування на СТО (т. 1 а. с. 73-74).
За таких обставин посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2021 року у справі № 753/17190/18 не свідчить про необхідність відхилення висновку експерта у цій справі, оскільки у справі № 753/17190/18 суди встановили сукупність істотних недоліків наданих висновків, зокрема відсутність безпосереднього технічного огляду розукомплектованого транспортного засобу, непроведення огляду та діагностування технічно справних складників, а також відсутність відмітки, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Натомість у справі, що переглядається, експерт безпосередньо оглянув транспортний засіб, зафіксував його технічний стан, а представник відповідача був присутній під час огляду. Отже, фактичні обставини цих справ істотно відрізняються. Крім того, на відміну від обставин справи № 753/17190/18, у справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції допитав експерта щодо саме тих методичних зауважень, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, а експерт пояснив причини обрання застосованого способу оцінки, порядок використання аукціону, характер отриманої пропозиції та достатність строку його проведення. Відповіді експерта не виявили внутрішніх суперечностей висновку чи обставин, які б давали підстави визнати встановлену ним вартість автомобіля у пошкодженому стані недостовірною.
Окрім цього, під час розгляду справи в суді першої інстанції, суд, дотримуючись вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України, роз`яснив відповідачу обов`язок спростування заявленого розміру шкоди та право заявити клопотання про призначення судової експертизи. Проте відповідач такого клопотання не заявив, про виклик експерта для надання пояснень щодо застосованої методики не просив, альтернативного висновку експерта або спеціаліста не подав.
Відповідач також не надав рецензії на висновок № 158/25, у якій особа, яка має відповідну кваліфікацію, установила б конкретні методичні порушення, пояснила їх вплив на кінцевий результат та навела б інший розрахунок залишкової вартості автомобіля. Заперечення відповідача фактично зводилися до власного тлумачення окремих пунктів Методики та припущення про можливе одержання вищої ціни за умови тривалішого аукціону.
За частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Тому відповідач, який не скористався передбаченими процесуальним законом засобами спростування висновку експерта, не може вимагати його відхилення лише на підставі власних міркувань, не підтверджених спеціальними знаннями та доказами. При цьому в суді апеляційної інстанції відповідачу фактично була надана можливість безпосередньо перевірити обґрунтованість висновку шляхом постановлення експерту запитань щодо всіх основних заперечень, викладених в апеляційній скарзі.
Не заслуговує на увагу й посилання відповідача на те, що відчуження автомобіля позбавило його можливості провести повторну експертизу, оскільки, по-перше, той же представник відповідача брала участь в огляді автомобіля до його відчуження, а тому мала можливість зафіксувати його стан, залучити власного експерта або ініціювати проведення паралельного дослідження.
По-друге, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не доводив, що вживав заходів для встановлення місцезнаходження транспортного засобу та забезпечення його повторного огляду, а також не заявляв клопотання про витребування автомобіля, його огляд, виклик експерта чи призначення експертизи за матеріалами проведеного дослідження.
По-третє, позиція відповідача є внутрішньо суперечливою, оскільки стверджуючи, що автомобіль був відчужений і через це став недоступним для повторного дослідження, відповідач одночасно наполягає, що належних доказів його відчуження взагалі не існує, а транспортний засіб продовжує бути зареєстрованим за попереднім власником. Такі взаємовиключні твердження не підтверджують об`єктивної неможливості проведення процесуальних дій та не спростовують висновку експерта.
Посилання відповідача на недотримання пунктів 7.18-7.21 Методики також не дають підстав для відхилення висновку, оскільки відповідач виходить із того, що належним способом визначення вартості залишків було виключно визначення вартості кожного технічно справного складника та металобрухту. Натомість допитаний апеляційним судом експерт пояснив, що у проведеному дослідженні застосував інший спосіб, а саме визначення ціни конкретного пошкодженого транспортного засобу шляхом отримання зобов`язуючих пропозицій на аукціоні, який він пов`язував із положеннями пункту 7.19 Методики.
Нездійснення розрахунку за алгоритмом, на якому наполягає відповідач, саме по собі не означає, що вартість автомобіля після ДТП взагалі не була визначена або визначена довільно, оскільки вона встановлена іншим застосованим експертом способом, мотиви якого експерт роз`яснив у судовому засіданні, а достовірність одержаного результату додатково підтверджена подальшим погодженням продажу автомобіля за тією самою ціною в розмірі 914 900 грн.
Будь-якого доказу того, що саме за технічного стану цього Porsche Cayenne застосування поясненого експертом способу призвело до заниження його вартості після ДТП, відповідач не подав.
Суд не наділений спеціальними знаннями у сфері авто-товарознавства і не може самостійно замість експерта визначити технічний стан кожного складника, його придатність до подальшого використання, вартість демонтажу, дефектування, зберігання, транспортування та реалізації. Апеляційний суд також не може підміняти сторону у виконанні її процесуального обов`язку доказування і формувати альтернативну вартість автомобіля на підставі припущень.
Доводи відповідача про відсутність достовірних доказів відчуження автомобіля колегія суддів також відхиляє, оскільки у матеріалах справи наявні договір комісії на продаж № 02/08/02 від 02 серпня 2025 року та акт технічного стану і приймання-передачі транспортного засобу, у яких визначено предмет правочину, його ціну та порядок розрахунків. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідач не надав доказів нікчемності правочину, його оспорення чи визнання недійсним.
Лист регіонального сервісного центру МВС підтверджує лише те, що після 02 серпня 2025 року перереєстрація автомобіля на іншу особу не проводилася. Цей лист не містить висновку про неукладення договору, непередання автомобіля покупцеві, несплату погодженої ціни чи фіктивність правочину.
Автомобіль є рухомою річчю, а за загальним правилом частини першої статті 334 ЦК України право власності на рухоме майно за договором виникає з моменту його передання, якщо інше не встановлено договором або законом.
У будь-якому разі відсутність перереєстрації не спростовує доказового значення погодженої сторонами договору ціни у розмірі 914 900 грн для визначення вартості автомобіля після ДТП.
Крім того, довід відповідача про недоведеність фактичного одержання позивачкою коштів не може бути підставою для зменшення присудженого відшкодування. Саме вартість автомобіля після ДТП у розмірі 914 900 грн була вирахувана з ринкової вартості автомобіля до ДТП, тобто врахована на користь відповідача. У разі неодержання позивачкою цієї суми її фактичні майнові втрати були б не меншими, а більшими, що явно суперечить процесуальній меті відповідача.
Застосований судом першої інстанції розрахунок відповідає компенсаційному характеру цивільно-правової відповідальності, у якому: 3 994 060 грн ринкова вартість автомобіля до ДТП; 914 900 грн вартість автомобіля у пошкодженому стані; 160 000 грн отримане страхове відшкодування; 2 919 160 грн невідшкодована різниця, яка підлягає стягненню з відповідача.
Сукупність вартості залишків, страхового відшкодування та присудженої суми становить саме 3 994 060 грн, тобто дорівнює ринковій вартості автомобіля до ДТП. Отже, позивачка не отримує жодного майнового приросту понад стан, який існував до ДТП пригоди, а ризик її безпідставного збагачення відсутній.
Продаж позивачкою пошкодженого автомобіля також не свідчить про її незгоду з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, оскільки реалізація автомобіля у пошкодженому стані та зменшення заявленого відшкодування на його залишкову вартість відповідають установленій статтею 30 Закону моделі відшкодування різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.
Закон у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не покладав на потерпілу особу обов`язку передавати залишки транспортного засобу безпосередньо страховику чи особі, яка відповідає за шкоду, якщо відшкодування визначається як різниця між та вартістю КТЗ до та після ДТП.
Посилання КО «Київмедспецтранс» на його статус бюджетної установи та об`єкта критичної інфраструктури не є правовою підставою для зменшення доведеного розміру майнової шкоди.
Частина четверта статті 1193 ЦК України передбачає можливість зменшення розміру відшкодування залежно від матеріального становища лише фізичної особи, на яку покладається обов`язок відшкодувати шкоду. У цій справі відповідальною особою є юридична особа - роботодавець працівника, який завдав шкоди під час виконання трудових обов`язків. ЦК України не встановлює зменшеного обсягу деліктної відповідальності комунальних організацій, бюджетних установ чи суб`єктів критичної інфраструктури.
Водночас не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги позивачки щодо необхідності визначення у судовому рішенні валютного еквівалента присудженого відшкодування.
За статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Частина друга цієї статті дозволяє сторонам визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Отже, така валютна прив`язка ґрунтується на волевиявленні сторін відповідного зобов`язання або на прямій нормі закону.
Спірне зобов`язання є недоговірним і виникло внаслідок завдання шкоди, між сторонами не існувало домовленості про визначення обсягу деліктної відповідальності в іноземній валюті, а норми статей 1166, 1192, 1194 ЦК України не передбачають визначення відшкодування шкоди, завданої автомобілю іноземного виробництва, у валютному еквіваленті.
Наведене додатково підтверджується поясненнями експерта ОСОБА_4 , наданими безпосередньо суду апеляційної інстанції, згідно з якими застосований експертом порядок оцінки вартість матеріального збитку визначається саме у гривнях, а зазначення у висновку еквівалента визначеної суми у доларах США здійснено виключно на прохання замовника дослідження.
Таким чином, сам зміст експертного висновку та пояснення експерта не підтверджують доводу апеляційної скарги про те, що розмір шкоди був визначений експертом саме у прив`язці до іноземної валюти. Юридично значущим результатом експертної оцінки є визначена у гривнях вартість матеріального збитку, тоді як наведений поряд із нею доларовий еквівалент має інформаційний характер і відображає лише співвідношення валют станом на конкретну дату. Тому визнання судом висновку експерта належним та достовірним доказом розміру шкоди не зумовлює необхідності переносити до резолютивної частини судового рішення всі додаткові довідкові показники, зазначені експертом на прохання замовника.
Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, сформульовано щодо виконання договірного зобов`язання за договором позики, предметом якого була іноземна валюта. Велика Палата виходила з необхідності повернення позичальником коштів саме у валюті, яка була передана йому за договором. Отже, правова природа того зобов`язання істотно відрізняється від деліктного зобов`язання у справі, що переглядається.
Необґрунтованим є і твердження про можливість зазначити валютний еквівалент лише довідково, без його стягнення, оскільки резолютивна частина судового рішення повинна чітко і недвозначно визначати обсяг обов`язку боржника. Зазначення поряд із присудженою сумою у гривнях іншої суми в іноземній валюті створювало б невизначеність щодо того, яка саме сума підлягає примусовому виконанню та чи повинна вона перераховуватися залежно від валютного курсу.
Верховний Суд звертав увагу, що одночасне зазначення у рішенні сум в іноземній та національній валютах може спричинити двозначність, а якщо суд присуджує суму саме в іноземній валюті з визначенням її гривневого еквівалента, виконанню підлягає валютна сума, а не довідково зазначений еквівалент, а тому така вказівка не може бути суто інформаційною.
Позивачка не довела, що після визначення експертом вартості автомобіля у гривнях вона понесла додаткові реальні збитки внаслідок зміни валютного курсу або що законом передбачено індексацію деліктного відшкодування відповідно до курсу долара США. Отже, визначення судом фіксованого валютного еквівалента фактично створило б новий спосіб обчислення шкоди, не передбачений законом.
З огляду на викладене суд першої інстанції правильно встановив, що матеріальна шкода, яка залишилася невідшкодованою після виплати страхового відшкодування та врахування вартості автомобіля у пошкодженому стані, становить 2 919 160 грн. Висновок суду в цій частині ґрунтується на належному експертному дослідженні, узгоджується з іншими доказами у справі, відповідає компенсаційній природі деліктної відповідальності та не призводить ані до покладення на відповідача надмірного обов`язку, ані до безпідставного збагачення позивачки.
Доводи апеляційної скарги КО «Київмедспецтранс» не спростовують установленого розміру шкоди, а доводи апеляційної скарги позивачки не дають правових підстав для визначення присудженого відшкодування в еквіваленті до іноземної валюти, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню без змін.
Щодо відшкодування витрат на перевезення дітей до школи
Згідно зі статтею 22 ЦК України відшкодуванню як реальні збитки підлягають втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Платіжна інструкція від 31 липня 2025 року підтверджує сплату 133 651 грн за перевезення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 шкільним автобусом у 2024/2025 навчальному році, а довідка ТОВ «Міжнародна Французька Школа» від 16 липня 2025 року - факт навчання дітей у цьому закладі. Проте ці документи не підтверджують, що до ДТП саме автомобіль Porsche Cayenne систематично використовувався позивачкою для щоденного перевезення дітей до школи.
Позивачка не подала показань працівників школи, інших батьків, членів сім`ї чи інших осіб, які б підтвердили регулярне доставлення нею дітей цим автомобілем до ДТП.
Обрання батьками найбільш зручного для сім`ї способу перевезення дітей саме по собі не покладає на особу, відповідальну за ДТП, обов`язку фінансувати саме такий спосіб перевезення. Посилання на найкращі інтереси дітей пояснює мотиви позивачки, однак не замінює доказування об`єктивної необхідності та безальтернативності заявлених витрат.
Наданий у суді апеляційної інстанції лист наукової установи щодо загальних ризиків поширення респіраторних захворювань у громадському транспорті не містить індивідуальних відомостей про стан здоров`я дітей позивачки, медичних протипоказань до користування громадським транспортом чи рекомендації щодо їх обов`язкового перевезення шкільним автобусом.
За таких обставин позивачкою доведено лише факт оплати обраної послуги, але не доведено, що ці витрати були необхідним і безпосереднім наслідком ДТП, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у їх стягненні.
Щодо витрат на адвоката у справі про адміністративне правопорушення
У цій частині колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивачки про неправильне застосування судом першої інстанції висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 461/85/19 (аналогічного до висновку, викладеного у пункті 6.19 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18).
У зазначеній справі йшлося про процесуальні витрати, порядок відшкодування яких урегульовано відповідним процесуальним законом, а саме Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема статтею 132 КАС України.
Натомість Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає механізму розподілу між учасниками справи витрат на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення. Отже, такі витрати не можуть бути відшкодовані позивачці в межах того провадження за правилами розподілу судових витрат.
Відсутність спеціального процесуального механізму не виключає можливості оцінити ці витрати як реальні збитки за статтею 22 ЦК України, враховуючи, що позивачка довела їх реальність, необхідність і безпосередній причинний зв`язок із правопорушенням, за наслідки якого відповідає КО «Київмедспецтранс».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2021 року у справі № 910/11820/20, хоча й у правовідносинах, урегульованих спеціальними нормами податкового законодавства, виходила з того, що витрати на професійну правничу допомогу можуть входити до складу реальних збитків за умови доведення всіх елементів цивільного правопорушення, зокрема факту шкоди та причинного зв`язку. Цей загальний підхід може бути врахований у цій справі з огляду на відсутність у КУпАП механізму компенсації відповідних витрат.
Справа про адміністративне правопорушення виникла безпосередньо внаслідок ДТП від 13 червня 2024 року та стосувалася питання про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Провадження щодо неї було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. За таких обставин залучення адвоката для представництва у судах першої та апеляційної інстанцій перебуває у прямому причинному зв`язку з подією ДТП і було спрямоване на захист позивачки від несприятливих правових наслідків цієї події.
На підтвердження понесених витрат подано договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 22 липня 2024 року, додаток № 1 до нього та платіжні документи.
У додатку № 1 до Договору надання правничої допомоги № 1/07 від 22 липня 2024 року визначено, зокрема такі складові гонорару:
1) за ведення справи у органі поліції, що здійснює дізнання та/або складання протоколу про адміністративне правопорушення - 20 000 грн;
2) за ведення справи у суді першої інстанції - 20 000 грн;
3) за представництво інтересів у суді апеляційної інстанції - 10 000 грн.
Водночас матеріали справи не містять належних доказів фактичного виконання адвокатом послуг щодо ведення справи в органах поліції/складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також у суді першої інстанції. Зокрема не подано актів, звітів, заяв, клопотань чи інших документів, які б дозволяли встановити зміст, обсяг та факт надання послуг у межах розгляду справи про адміністративне правопорушення № 756/10026/24.
Доведеним є лише факт представництва інтересів позивачки в суді апеляційної інстанції, за що передбачено гонорар у розмірі 10 000 грн.
Тому вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі про адміністративне правопорушення підлягає частковому задоволенню в розмірі 10 000 грн, а в частині 40 000 грн - залишенню без задоволення як недоведена.
Щодо відшкодування моральної шкоди
Відповідно до статей 23, 1167 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування визначається з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, інших істотних обставин та вимог розумності і справедливості.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних незаконними діями чи бездіяльністю.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц зазначено, що моральною шкодою є страждання, спричинені фізичним чи психічним впливом, які призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації звичних бажань і способу життя та інших негативних наслідків немайнового характеру.
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц виходили з того, що розмір компенсації має бути достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, однак не повинен призводити до її безпідставного збагачення.
Матеріали справи підтверджують, що внаслідок ДТП позивачка зазнала фізичного болю, зверталася по медичну допомогу, пережила страх за власне життя і здоров`я, була позбавлена можливості користуватися автомобілем та вимушена змінити звичний спосіб життя. Ці обставини безумовно свідчать про завдання їй моральної шкоди.
Разом із тим надані медичні документи не підтверджують тяжких або тривалих наслідків для здоров`я, стійкої втрати працездатності, необхідності тривалого стаціонарного лікування чи психологічної реабілітації. Частину переживань позивачка пов`язує з перебігом провадження у справі про адміністративне правопорушення та необхідністю доводити свою невинуватість, однак такі обставини не можуть у повному обсязі покладатися на відповідача як окремий наслідок самої ДТП.
З огляду на характер і тривалість страждань, відсутність доведених тяжких наслідків для здоров`я, принципи розумності, виваженості та справедливості, присуджена судом першої інстанції компенсація у розмірі 10 000 грн є достатньою та співмірною. Підстав для її збільшення до 100 000 грн апеляційний суд не встановив.
При цьому оскільки апеляційна скарга відповідача не містить самостійних обґрунтованих доводів щодо відсутності моральної шкоди або неправильності визначеного розміру, підстав для зменшення присудженої компенсації також немає.
Щодо банківської комісії та інших судових витрат
Суд першої інстанції правильно відмовив у стягненні 151,40 грн банківської комісії, сплаченої під час перерахування судового збору, оскільки банківська комісія є платою конкретній фінансовій установі за обраний платником спосіб здійснення платежу та не входить до складу судового збору чи інших обов`язкових судових витрат, а також не становить реальних збитків за статтею 22 ЦК України з огляду на відсутність такої характеристики як необхідність.
Такий висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 25 січня 2023 року у справі № 523/12032/18 та від 05 лютого 2025 року у справі № 523/10351/21.
Не підлягає задоволенню й вимога про відшкодування 13 000 грн вартості проведення експертного дослідження, оскільки за статтями 81, 133, 141 ЦПК України відшкодуванню підлягають лише фактично понесені або такі, що підлягають сплаті, документально підтверджені витрати. У матеріалах справи відсутні квитанція, платіжна інструкція, прибутковий касовий ордер або інший документ про оплату висновку експерта. Представник позивачки, ознайомившись із матеріалами справи, також не вказав конкретного аркуша справи, на якому містився б такий доказ.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у цій цивільній справі колегія суддів враховує, що відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України їх розмір має бути співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами, витраченим часом, обсягом послуг та значенням справи для сторони, а обов`язок доведення неспівмірності покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення.
Відповідач у відзиві на позов і під час розгляду справи заявив клопотання про зменшення цих витрат, посилаючись на конкретні обставини, зокрема відносно нетривалий розгляд справи, проведення одного судового засідання, характер спору та обсяг фактично виконаних процесуальних дій. Суд першої інстанції навів мотиви, з яких визнав розумним і співмірним відшкодування 20 000 грн.
Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі заявлені витрати на адвоката, якщо встановить, що їх розмір є завищеним з огляду на складність справи, витрачений час і ринкову вартість правничих послуг. Тому доводи обох апеляційних скарг у цій частині не спростовують висновку суду про розумність стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.
Водночас суд першої інстанції не вирішив питання про відшкодування документально підтверджених витрат позивачки на поштове пересилання копій процесуальних документів іншим учасникам справи.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Надсилання іншим учасникам копій позову, відповіді на відзив на позов та заяви про зменшення позовних вимог із доданими до них документів було виконанням установленого ЦПК України процесуального обов`язку (частина сьома статті 43, частина перша статті 177, частина третя статті 179 ЦПК України), а тому належно підтверджена вартість такого відправлення підлягає розподілу за правилами статті 141 ЦПК України.
Із матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи в суді першої інстанції позивач поніс такі витрати на поштові відправлення: 58,90 грн (т. 1 а. с. 17, 22); 267,50 грн (т. 1 а. с. 113, 115); 294,50 грн (т. 1 а. с. 113 зворот, 114); 61,90 грн (т. 1 а. с. 128, 129); 55,90 (додатки в електронному суді), а загалом: 738,70 грн.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд першої інстанції правильно вирішивши спір у частині визначення розміру шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, відмовив у визначенні валютного еквівалента, стягненні витрат на перевезення дітей до школи, розміру компенсації моральної шкоди, проте помилково відніс витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачкою у справі про адміністративне правопорушення, виключно до процесуальних витрат і з цієї підстави повністю відмовив у їх відшкодуванні.
Водночас доводи апеляційної скарги КО «Київмедспецтранс» не спростовують правильності висновків місцевого суду щодо доведеного розміру основної майнової шкоди та не дають підстав для відмови у її стягненні.
Судові витрати
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням додаткового задоволення майнової вимоги в розмірі 10 000 грн судовий збір, сплачений за подання позову підлягає перерозподілу пропорційно остаточно задоволеним позовним вимогам.
За результатами апеляційного перегляду позовні вимоги залишаються задоволеними частково, а саме на 91,76 % (2 939 160 грн / 3 203 111 грн * 100 %), а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути 13 892,46 грн за подання позовної заяви (15 140 грн * 91,76 %).
Водночас окремому розподілу підлягає судовий збір, сплачений позивачкою за подання апеляційної скарги.
При визначенні суми такого збору, яка підлягає стягненню з відповідача, колегія суддів виходить зі ступеня задоволення вимог апеляційної скарги.
Фактичним предметом її апеляційного оскарження була лише та частина позовних вимог, у задоволенні якої суд першої інстанції відмовив. Задоволена судом першої інстанції частина позову позивачкою не оспорювалася.
Загальний розмір заявлених позовних вимог становив 3 203 111 грн, із яких судом першої інстанції по суті спору задоволено 2 929 160 грн. Отже, розмір позовних вимог, які були предметом апеляційного оскарження позивачки, становив 273 951 грн.
За результатами апеляційного перегляду рішення змінено шляхом додаткового задоволення майнової вимоги на суму 10 000 грн, що становить 3,65 % від оспорюваної позивачкою суми.
Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог або сум, що підлягають стягненню, судовий збір обчислюється лише щодо перегляду рішення в частині таких вимог чи оспорюваних сум.
Судовий збір, який підлягав сплаті за подання апеляційної скарги щодо оспорюваної суми 273 951 грн, становив 3 287,41 грн (273 951 грн * 1 % * 150 % * 0,8).
З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги позивачки на суму 10 000 грн із відповідача на її користь підлягає стягненню 120 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги (3 287,41 грн * 3,65 %).
Сплата позивачкою судового збору в більшому розмірі, ніж передбачено законом з огляду на фактичний предмет апеляційного оскарження, не є підставою для покладення відповідної переплати на відповідача. Питання повернення надмірно сплаченої суми судового збору вирішується за клопотанням особи, яка його сплатила, у порядку статті 7 Закону України «Про судовий збір».
При цьому, оскільки апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, відсутні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача будь-яких судових витрат, пов`язаних із апеляційним розглядом.
Керуючись статтями 141, 259, 263, 268, 367, 374, 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Володарським Вадимом Леонідовичем, - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Комунальної організації «Київмедспецтранс» - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 15 січня 2026 року:
- в частині відмови у стягненні збитків, що складаються із витрат на правничу допомогу у справі про адміністративне правопорушення - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким такі вимоги задовольнити частково та стягнути з Комунальної організації «Київмедспецтранс» на користь ОСОБА_1 10 000 грн збитків, що складаються із витрат на правничу допомогу у справі про адміністративне правопорушення;
- в частині розподілу судових витрат - змінити, шляхом:
1) збільшення розміру стягнутого з Комунальної організації «Київмедспецтранс» на користь ОСОБА_1 судового збору до 13 892,46 грн;
2) доповнення резолютивної частини таким абзацом: «Стягнути з Комунальної організації «Київмедспецтранс» на користь ОСОБА_1 витрати на відправлення процесуальних документів при розгляді справи в суді першої інстанції у розмірі 738,70 грн».
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Комунальної організації «Київмедспецтранс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 120 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 01 жовтня 2026 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова