Головуючий у суді першої інстанції: Сомок О.А.
У Х В А Л А
01 жовтня 2026 року місто Київ
справа № 357/6185/26
провадження №22-ц/824/11514/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А.М.
суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Овчаренко Дмитром Костянтиновичем, на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення доказів до подання позовної заяви,-
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення доказів - задовольено частково.
Вжито заходи по забезпеченню доказів, шляхом призначення судової пожежно-технічної експертизи.
На вирішення пожежно-технічної експертизи поставити такі питання:
1. Де знаходився первинний осередок пожежі у будинку АДРЕСА_1 ?
2. У якому саме приміщенні (квартирі) виникла пожежа?
3. Чи виникла пожежа у квартирі
АДРЕСА_2 . Яка найбільш ймовірна причина виникнення пожежі?
5. Чи могла пожежа виникнути внаслідок: короткого замикання електромережі; несправності електропроводки; перевантаження електромережі; використання несправних електроприладів?
6. Чи наявні ознаки підпалу або занесення стороннього джерела вогню?
7. Яким був механізм розвитку пожежі та шляхи її поширення?
8. Чи могла пожежа поширитися з квартири АДРЕСА_3 на інші квартири будинку?
9. Чи перебувала електропроводка у квартирі АДРЕСА_3 у технічно справному стані на момент пожежі?
10. Чи є причинно-наслідковий зв`язок між технічним станом квартири АДРЕСА_3 (електромережі, обладнання) та виникненням пожежі?
11. Чи вплинули атмосферні опади та час на можливість встановлення причин пожежі та осередку займання?
Проведення експертизи доручено Київському науково-дослідницькому експертно-криміналістичному центру МВС України (04119, м. Київ, вул. Джонса Ґарета, 5).
Надано експертам для проведення експертизи матеріали провадження 2-з/357/33/26.
Зобов`язано сторін справи надати експерту всі необхідні для проведення експертизи документи, які у них наявні.
Зобов`язати співвласників та володільців квартири АДРЕСА_4 забезпечити доступ до квартири АДРЕСА_3 експертів для проведення досліджень, фото- та відеофіксації складання документів.
Попередити експертів про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову від дачі висновку без поважних причин за ст.ст.384, 385 КК України.
Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..
Роз`яснено сторонам положення ст. 109 ЦПК України щодо наслідків ухилення від участі в експертизі.
Не погоджуючись з ухвалою суду, 10 червня 2026 року через відділ прийому громадян Київського апеляційного суду представник ОСОБА_1 - адвокат Овчаренко Д.К. подав апеляційну скаргу, текст якої містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 липня 2026 року ОСОБА_1 , подану адвокатом Овчаренком Д.К. на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2026 року залишено без руху з надання строку для усунення недоліків, а саме для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення, оскільки, обставини на які посилається заявник, як на підставу для поновлення строку визнано необґрунтованими.
13 липня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення.
В обгартування підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження вказує, що адвокат Солодовнікова О.В. представляла його інтереси у судовому провадженні № 2-з/357/34/26 про забезпечення позову та ознайомлювалася з матеріалами цієї справи.
Натомість з матеріалами судового провадження № 2-з/357/33/26 про забезпечення доказів адвокат Солодовнікова О.В. не ознайомлювалася та заяв про ознайомлення з матеріалами справи цієї справи не подавала, копію ухвали не отримувала та відповідно не інформувала його як безпосереднього учасника судового провадження як з обставинами справи, так із підставами прийняття судом відповідної ухвали.
Розглянувши заяву, суд приходить до настпуних висновків
Відповідно до частини 4 статті 357 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Зокрема, ЄСПЛ у справах «SVITLANA NAUMENKO v. UKRAINE», «TREGUBENKOv. UKRAINE», «PRAVEDNA v. RUSSIA», «ZHELTYAKOVv. UKRAINE» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень, судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «YUNION ALIMENTARIYA v. SPAIN» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.
Таким чином, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.
Згідно ч. 1 ст. 44ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» [ВП], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).(п. 42 Рішення).
Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі «Рябих проти Росії», № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).(п. 43 Рішення).
Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави…» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
У кожній справі суди мають перевірити наявність підстав для поновлення строку на оскарження, визнати їх виправданими, а також мотивувати свій висновок про наявність поважних причин для поновлення пропущеного процесуального строку. Сама лише вказівка на наявність поважних причин не є належним мотивуванням висновку про поновлення строку і є порушенням вимогст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Посилання ОСОБА_1 на те, що адвокат Солодовнікова О.В. представляла його інтереси у судовому провадженні № 2-з/357/34/26 про забезпечення позову та ознайомлювалася з матеріалами цієї справи, а з матеріалами судового провадження № 2-з/357/33/26 про забезпечення доказів адвокат Солодовнікова О.В. не ознайомлювалася та заяв про ознайомлення з матеріалами справи цієї справи не подавала, копію ухвали не отримувала та відповідно не інформувала його як безпосереднього учасника судового провадження як з обставинами справи, так із підставами прийняття судом відповідної ухвали, не можуть бути взяті до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи № 357/6185/26 провадження № 2-з/357/33/26
Так, з матеріалів справи вбачається, що оскаржувана ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області постановлена 21 квітня 2026 року. (а.с. 57-61)
24 квітня 2026 року на адресу Білоцерківського міськрайонного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Солодовнікової О.В. про ознайомлення з матеріалами справи № 357/6185/26 провадження № 2-з/357/33/26. (а.с., а.с. 62,63,64).
На даній заяві міститься розписка представника ОСОБА_1 - адвоката Солодовнікової О.В. про ознайомлення з матеріалами справи 27 квітня 2026 року.
Крім того, матеріали справи містять розписку представника ОСОБА_1 - адвоката Солодовнікової О.В. про отримання нею копії ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2026 року 27 квітня 2026 року. (а.с.65)
Відповідно до п.1 ч.6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.
Встановлено, що ухвала суду була вручена представнику ОСОБА_1 - адвокату Солодовніковій О.В. 27 квітня 2026 року. Останнім днем подання апеляційної скарги є 12 травня 2026 року. Апеляційна скарга подана 10 червня 2026 року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що належних доказів неможливості подати апеляційну скаргу в період з 27 квітня 2026 року (дата отримання копію повного тексту оскаржуваного рішення) по 10 червня 2026 року до суду не надано.
Виходячи з п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 3 ст. 358 ЦПК України).
Зважаючи на те, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані апеляційним судом неповажними, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Підстави пропуску строку оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання скарги. Виключно наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 20 травня 2019 року у справі № 0818/4970/2012.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 8 листопада 2005 року.
Апелянтом не наведені обґрунтовані причини поважності пропуску строку апеляційного оскарження, що не залежали від волі заявника і дійсно були пов`язані з істотними перешкодами та труднощами, що об`єктивно ускладнювали можливість позивача (заявника) своєчасно звернутися до суду у визначений законом строк або аргументи, які б свідчили про дотримання ним такого строку.
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, №15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 6 грудня 2007 року). Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Керуючись ст.ст. 354, ч. 4 ст. 357, ст. 358, ч. 2 ст. 381 ЦПК України, -
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Овчаренко Дмитром Костянтиновичем, на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення доказів до подання позовної заяви.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус
Судді: Л.Д. Поливач
О.І. Шкоріна