УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 335/10471/26 2-о/335/321/2026
про залишення заяви без руху
29 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Романько О.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 поданої через представника- адвоката Тягунову Ганну Вадимівну, заінтересовані особа: ОСОБА_2 , заінтересована особа: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України,
В С Т А Н О В И В:
Представник заявника адвокат Тягунова Г.В. звернулась до суду із заявою про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України.
При прийнятті до свого провадження заяви, поданої у порядку окремого провадження, суддя вирішує питання відповідності її вимогам розділу IV «Окреме провадження» ЦПК України, а також загальним вимогам до заяви, передбаченим ст. 175 ЦПК України.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Порядок звернення до суду з заявою урегульований Цивільним процесуальним кодексом України.
Частина 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Суд, ознайомившись з матеріалами заяви, дійшов наступного висновку.
Згідно з пунктами 2, 4, 5, 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Факти, що мають юридичний характер - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.
Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Із матеріалів справи встановлено, що дитина ОСОБА_3 , матір`ю якого є ОСОБА_2 відбулося 12.10.2018.
Так, в матеріалах справи наявна довідка № 08 від 21.09.2022 видана НКП «Мелітопольським міським пологовим будинком» ММР ЗО Міністерства Охорони Здоров`я України, відповідно до якої зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно народила ІНФОРМАЦІЯ_2 дитину чоловічої статі. Свідоцтво про народження породіллі не видане у зв`язку з відсутністю паспорту громадянки України.
Разом з тим, відсутність паспорта громадянина України у матері не є підставою для відмови в реєстрації народження дитини. Органи ДРАЦС зобов`язані зареєструвати дитину, проте процедура має певні особливості залежно від наявних документів.
Якщо паспорт громадянки України відсутній (наприклад, втрачений, пошкоджений або не оформлювався вчасно), але жінка має інший документ, орган ДРАЦС проведе реєстрацію на його підставі. Такими документами можуть бути: паспорт громадянина іншої держави (для іноземного паспорта додатково подається нотаріально засвідчений переклад на українську мову); посвідка на постійне чи тимчасове проживання в Україні; посвідчення біженця або особи, яка потребує додаткового захисту; довідка про звернення за захистом в Україні.
Якщо батько дитини має дійсний паспорт (України або іншої держави) та документи, що підтверджують батьківство, він може самостійно звернутися до ДРАЦС.
У випадку якщо ДРАЦС надав офіційну письмову відмову через неможливість встановити особу матері), питання вирішується в судовому порядку, зокрема звернувшись до суду із заявою про встановлення факту народження дитини (в порядку окремого провадження за ст.ст. 293, 315 ЦПК України). Доказами в суді слугуватимуть обмінна карта з пологового, свідчення лікарів, медична картка дитини тощо.
Судом встановлено, що в заяві ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини, немає відомостей про те чи зверталися з жовтня 2018 року мати дитини чи заявник з заявою про реєстрацію народження дитини до органів ДРАЦС чи консульських представництв України в іноземних державах та видачу свідоцтва про народження дитини в установленому законодавством порядку.
Також, заявником зазначено, що Окружний суд Заарлуї (Федеративна Республіка Німеччина) рішеннями від 15 травня 2025 року юридично встановив та підтвердив, що ОСОБА_1 є батьком дитини ОСОБА_4 , ОСОБА_2 - біологічною матір`ю дитини ОСОБА_4 . Рішення набрало законної сили 24.06.2025. Разом з тим, відомостей про те чи вищезазначене рішення іноземного суду визнано в Україні представником заявника не зазначено.
Так, щоб визнати рішення іноземного суду про встановлення батьківства в Україні, потрібно подати клопотання про його визнання до суду України (за місцем проживання чи перебування заявника) в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України або міжнародними договорами. Оскільки рішення про встановлення батьківства не підлягає примусовому виконанню (немає стягнення коштів чи майна), його визнання потрібне для надання йому юридичної сили на території України (наприклад, для внесення змін до актових записів цивільного стану чи оформлення документів дитини).
Тож суд зазначає, що представнику заявника необхідно додатково зазначити підстави звернення з заявою саме і порядку, передбаченим ст. 317 ЦПК України «Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України», оскільки станом на 12.10.2018 місто Мелітополь, Мелітопольського району Запорізької області не було окупованою територією і ніяких бойових дій в тому регіоні не проводилося.
За таких обставин, заявнику необхідно надати відомості чи звертався він в органи ДРАЦС або консульства з відповідною заявою щодо реєстрації народження дитини ОСОБА_4 , або навести обставини, які цьому перешкоджали чи перешкоджають і на тепер.
Додатково суддя зазначає, що за вільним доступом в Єдиному державному реєстрі судових рішень виявлено, що заявник з 2025 року неодноразово звертався до судів з питання визнання батьківства щодо ОСОБА_4 . Наразі відповідно до ухвали Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 23.09.2026 у справі № 333/9991/26 справа за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа: Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (як в ухвалі) про визнання батьківства передано за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя.
За таких обставин, суддя звертає увагу заявника та його представника, що відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Таким чином, заявнику або його представнику необхідно уточнити право заявника на звернення саме з заявою про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, як кого та за яких підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
Також, суддя звертає увагу представника заявника, що в заяві зазначено невірну назву заінтересованої особи, яка наразі має найменування як Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Таким чином, такі недоліки підлягають виправленню.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вищевикладене дає підстави для висновку, що заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строків на їх усунення. Недоліки підлягають усуненню шляхом складання нового тексту заяви, поданням її до суду з копіями заяви та додатків, засвідчених належним чином, у відповідності до кількості учасників процесу.
Керуючись ст.ст.175, 185, 260-262, 294 ЦПК України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 подану через представника - адвоката Тягунову Ганну Вадимівну, заінтересовані особа: ОСОБА_2 , заінтересована особа Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України - залишити без руху, надавши заявнику та його представнику строк для усунення недоліків протягом семи днів з дня отримання даної ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявнику зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: О.О. Романько