Справа № 459/320/24
Провадження № 2/459/79/2024
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області
у складі: головуючого - судді Грабовського В.В.,
з участю секретаря судового засідання Лель Г.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шептицькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з участю третьої особи: державного нотаріуса Червоноградської (Шептицької) державної нотаріальної контори Зайця Миколи Володимировича, про визнання договору довічного утримання недійсним,
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив: визнати недійсним договір довічного утримання від 07.02.2023, посвідчений державним нотаріусом Червоноградської (Шептицької) ДНК Заєць М. В. та зареєстрований в реєстрі за №№1-64, 1-65, який укладений від його імені з ОСОБА_4 ; скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , вчинену на підставі вищевказаного договору довічного утримання (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна № 418001046118).
На обгрунтування своїх вимог послався на те, що йому на праві власності належала квартира за адресою: АДРЕСА_2 , у якій проживав син його двоюрідної сестри ОСОБА_6 - ОСОБА_7 . У той час він проживав у квартирі по АДРЕСА_3 , яка належала його рідному брату ОСОБА_8 , та яку успадкувала його двоюрідна сестра ОСОБА_6 з сином якої, ОСОБА_9 , в нього виник вказаний спір щодо належної йому на праві власності квартири по АДРЕСА_2 . В спірній квартирі він почав проживати ще до смерті брата, оскільки за ним потрібний був догляд, у той час його квартирою користувалася сім?я ОСОБА_10 . Належну йому спірну квартиру він ще 30.08.2022 заповів своїй дочці ОСОБА_11 . В грудні 2022 у нього стався інсульт та він знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Вказав, що у листопаді 2023 року в супроводі своєї сестри ОСОБА_12 він прибув до державного нотаріуса Заєць М.В., щоб посвідчити довіреність від свого імені на ім?я ОСОБА_12 , проте, державний нотаріус ОСОБА_13 відмовив йому у посвідченні такої довіреності, заявивши, що в такому стані він не може посвідчувати від свого імені будь-яких документів та й тепер вже є кому про нього дбати у зв?язку з укладенням та посвідченням ним договору довічного утримання, про який він не знав, так як жодних договірів він не укладав і не мав наміру цього робити, та не доручав будь-кому укладати такий договір від свого імені. Йому стало відомо, що його довічне утримання мало здійснюватися взамін на перехід до ОСОБА_4 , права власності на його квартиру по АДРЕСА_2 . Ознайомившись з текстом договору довічного утримання, побачив, що він укладений від його імені не знайомою йому ОСОБА_5 , та чоловіком його двоюрідної сестри ОСОБА_4 ще 07.02.2023, тобто незадовго після того, як він проходив лікування у Червоноградській міській лікарні з приводу інсульту, був лежачим, нікуди не виходив з квартири за станом здоров?я. Він не був присутнім ні при підписанні договору від його імені, ні при його складанні та посвідчені, такий укладено без його волі. Крім цього, зазначив, що у зв`язку із станом здоров`я, на момент укладення договору він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
06.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі.
15.04.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у яком він просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що наприкінці грудня 2022 року у позивача стався інфаркт головного мозку (інсульт) та ніхто, крім його сестри ОСОБА_14 та її чоловіка ОСОБА_4 , не мав наміру його доглядати. ОСОБА_3 потребував сторонньої допомоги, не міг самостійно за собою доглядати, тому останні взамін на допомогу запропонував заповісти їм належну йому квартиру. ОСОБА_14 та ОСОБА_4 запропонували позивачу укласти договір довічного утримання, на що він погодився, та 07.02.2023 такий був укладений. Посвідчення договору відбулося в присутності ОСОБА_3 , однак, так як у зв`язку з хворобою він не міг фізично підписати документ, до вчинення нотаріальної дії було залучено ОСОБА_15 для підпису документів. Перед підписанням документів текст договору довічного утримання було зачитано ОСОБА_3 , останній надав згоду на його укладення через міміку, жести та слово «так», незгоди не проявив. З часу укладення договору ОСОБА_4 сумлінно дотримувався умов договору. Зазначив, що сторони узгодили між собою всі істотні умови договору, який відповідав внутрішній волі позивача в момент нотаріального посвідчення, представництво останнього відбулося з дотриманням законодавства.
У відповіді на відзив від 13.05.2024 позивач зазначив, що він не міг проявляти згоди на укладення оспрюваного договору мімікою та жестами, після інсульту він тривалий час не міг пересуватися, 07.02.2023 через хворобу фізично не міг прибути до нотаріальної контори для укладення договору довічного утримання, до місяці його проживання нотаріус не виїжджав, у той час він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
05.06.2024 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті.
Ухвалою суду від 28.04.2025 у справі за клопотанням позивачу призначено комплексну судову психолого-психіатричну експертизу щодо визначення, чи усвідомлював ОСОБА_16 значення своїх дій та чи міг керувати ними під час складання та досвідчення 07.02.2026 договору довічного утримання. Вказана експертиза не проведена у зв`язку з неоплатою.
Відповідач ОСОБА_5 та третя особа, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав, вказав, що договору довічного утримання не укладав, з ОСОБА_17 він не знайомий, підписувати оспорюваний договір їй не доручав, про укладення договору дізнався у червні 2023 року, догляд за ним здійснювала ОСОБА_18 .
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав, вказаних у позові. Вказав, що підписання договору довічного утримання відбулося без волі ОСОБА_3 , він особисто такого не підписував, доручень до його підпису не надавав, особа, що підписувала договір, йому не відома.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову та пояснив, що правочин був вчинений відповідно до законодавства, волевиявлення позивача засвідчено третьою особою. Позивач розумів значення своїх дій, свою згоду на підписання оспорюваного договору надав.
Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснила, що з квітня 2023 року працює лікарем у КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги», позивач є її пацієнтом, якому вона надає медичну допомогу з червня 2023 року, після заключення декларації відвідувала його за місцем проживання, останній потребував догляду, мав інвалідність. Коли у 2024 році ОСОБА_3 встановлювали 1 групу інвалідності, він прибув у медичний заклад на інвалідному візку, оскільки у 2022 році у нього стався інсульт. Вказала, що коли вперше потрапила до нього за місцем його проживання, він переміщувався по квартирі за допомогою спеціальних засобів, контакт був утруднений, лише махав головою, не говорив. Надалі його доставляли у медичний заклад на інвалідному візку, згодом його стан покращився, він міг здійснювати рухи руками. Про договір довічного утримання їй відомо не було.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що є двоюрідної сестрою ОСОБА_3 , який був хворим. Вказала, що разом із ОСОБА_20 та ОСОБА_21 вони забрали його з лікарні, він був у важкому стані. Вона знайшла для нього доглядальницю ОСОБА_22 , яка здійснювала догляд. ОСОБА_20 та ОСОБА_21 мали ключі від квартири, у якій проживав позивач, останній нічого не розумів та не міг за собою доглядати. Із вказаної квартири зникли всі документи ОСОБА_3 . Раз в тиждень вона приходила його провідувати, приносила продукти харчування. Сім`я ОСОБА_23 не доглядала, іноді також приносили йому їжу, однак він таку викидав. Про договір довічного утримання їй стало відомо у жовтні 2023 року, коли вона разом із ОСОБА_3 звернулися до нотаріуса Заєць М., щоб посвідчити довіреність. На вказану інформацію ОСОБА_3 зреагував агресивно, заплакав, та заперечував укладення такого договору, доручення на його укладанні нікому не надавав. Зазначила, що у ОСОБА_3 стався інсульт головного мозку в грудні 2022 року, до 07 січня 2023 року він перебував у лікарні, не говорив, не ходив та не розумів значення своїх дій, у нього була паралізована права сторона тіла. За місцем його проживання його доглядала вона та ОСОБА_18 . Протягом місяця після інсульту ОСОБА_3 нічого не розумів, не міг себе обслуговувати, стан його здоров`я покращився лише в червні місяці.
Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні пояснила, що їй відомо про те, що у ОСОБА_3 стався інсульт. Після завершення його лікування у лікарні, вона відвідувала ОСОБА_3 , який був лежачим, не говорив, не міг себе обслуговувати, вона та ОСОБА_12 доглядали за ним. Про укладений договір довічного утримання вона дізналася влітку 2023 року. ОСОБА_25 вона у ОСОБА_3 не бачила, вони винайняли людину, яка за ним здійснювала догляд. Зазначила, що ОСОБА_3 не міг свідомо укласти оспорюваний договір, до ОСОБА_14 та ОСОБА_26 він ставився негативно.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що є двоюрідною сестрою ОСОБА_3 , та сестрою ОСОБА_14 . Вказала, що позивач у 2022 році перебував у лікарні, вона його відвідувала, він не міг розмовляти, здійснював рухи руками, її впізнав, однак не був радий її бачити. Після завершення лікування ОСОБА_3 проживав у квартирі, що за адресою: АДРЕСА_4 . Від ОСОБА_14 дізналася про укладення оспорюваного договору, обставини його укладання їй не відомі.
Свідок ОСОБА_27 у судовому засіданні пояснила, що здійснювала послугу по догляду за позивачем до червня 2023 року. Вказала, що про здійснення догляду її попросила ОСОБА_28 , але оплачувала її послуги у розмірі 6000,00 грн ОСОБА_14 та її чоловік. Про договір довічного утримання вона дізналась від ОСОБА_29 , яка дізналася про укладення такого в ході збору документів для поновлення пенсії позивача. ОСОБА_14 та її чоловік часто приїжджали до ОСОБА_3 , привозили продукти харчування. Зазначила, що останній не міг розмовляти, писати та ходити, вона його не розуміла. Згодом він почав говорити, шукав свої документи, однак у квартирі їх не було. Починаючи з травня 2023 року ОСОБА_3 не бажав, щоб до нього приходили ОСОБА_25 .
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на таке.
Установлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією її паспорта громадянки України серії № НОМЕР_1 .
Згідно із пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 до 31.08.2024 був інвалідом 3 групи за загальним захворюванням та згідно з довідкою до акта МСЕК серії 12ААг № 613913 від 10.04.2026 є інвалідом першої «Б» групи до 01.05.2026, потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно до заповіту від 13.08.2022 ОСОБА_3 на випадок смерті заповів належну йому квартиру, що за адресою: АДРЕСА_2 своїй дочці ОСОБА_11 .
Згідно із договором довічного утримання від 07.02.2023, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які попередньо ознайомлені нотаріусом з вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів, усвідомлюючи значення своїх дій, без будь-якого до того примусу, як фізичного так і морального, насильства чи погроз уклали такий, що посвідчений 07.02.2023 державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Львівської області Заєць М.В. та зареєстрований в реєстрі за №1-64, 1-65, 1.1. ОСОБА_3 передає у власність ОСОБА_4 квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а взамін цього ОСОБА_4 зобов?язується забезпечувати ОСОБА_3 утриманням та доглядом довічно.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 307150076 від 11.08.2022 квартира, що за адресою: АДРЕСА_2 на праві приватної власності належала ОСОБА_3 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 353780902 від 09.11.2026 квартира, що за адресою: АДРЕСА_2 на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .
Згідно із медичними документами КП «ЦПЛ ЧМР» ОСОБА_3 у період з 25.12.2022 по 08.01.2023 знаходився на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні з дагнозом інфаркт головного мозку в басейні лівої середньої мозкової артерії. Останнії проходив лікування у КНП ЛОР №3 реабілітаційне відділення у період з 03.10.2023 по 20.10.2023.
Відповідно до письмових пояснень державного нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори Львівської області Заєць М.В., які від останнього було отримано Західним Міжрегіональним управління МУЮ в ході перевірки його діяльності за зверненням ОСОБА_3 , згідно з якими ним було посвідчено вищевказаний договір довічного утримання, такий був вчинений за згодою його сторін, згідно чинного законодавства.
Згідно із заявою ОСОБА_14 до Червоноградської нотаріальної контори Львівської області, ОСОБА_14 , діючи вільно, цілеспрямовано, свідомо та добровільно без будь-якого примусу як фізичного так і психічного, ознайомлена із загальними вимогами додержання яких є необхідним для чинності правочину, усвідомлюючи значення своїх та згідно з волевиявленням, яке повністю відповідає її внутрішній волі, надала свою згоду чоловікові гр. ОСОБА_4 на придбання за договором довічного утримання квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на умовах на його розсуд.
Згідно із заявою ОСОБА_3 до Червоноградської нотаріальної контори Львівської області останній ствердив, що квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , належить йому на праві особистої приватної власності. У заяві зазначено, що у зв`язку з хворобою ОСОБА_3 , на його особисте прохання та в його присутності, після прочитання заявив уголос, виходячи з його особистого волевиявлення, текст заяви підписано ОСОБА_5 .
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 15.06.2024 виселено ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_5 .
Постановою Львівського апеляційного суду від 10.06.2026 скасовано рішення Шептицького міського суду Львівської області від 02.09.2025, позов ОСОБА_16 до ОСОБА_4 , з участю третіх осіб ОСОБА_14 , Шептицької державної нотаріальної контори Львівської області, про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності на квартиру задоволено.
Відповідно до ст. 744 ЦК України (далі ЦК) за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Статтею 745 ЦК України передбачено, що договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України (далі - ЦК) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. ч.1, 3 ЦК, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Тобто зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його волі.
Згідно із ч. 1-3 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст. 204 ЦК правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із ч. 4 ст. 207 ЦК якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦК правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Згідно із роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»: правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до правил оцінки доказів (п. 16);.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ЦПК України).
Оскільки в матеріалах справи відсутній висноск судово-психіатричного експерта щодо психічного стану позивача на момент вчинення оспорюваного договору, судова психолого-психіатрична експертиза не проведена у зв`язку з неоплатою такої позивачем, а інші наявні у справі докази, зокрема, положення цього договору щодо встановленого нотаріусом усвідомлення позивачем значення своїх дій, а також вищевказані письмові пояснення нотаріуса Зайця М.В., які наявні у справі, не дають підстав для висновку про те, що у момент вчинення оспорюваного договору позивач не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними, а тому відсутні підстави для визнання договору недійсним на підставі ст. 225 ЦК.
Пояснення свідків, допитаних у судовому засіданні не заслуговують на увагу суду, оскільки такі не підтверджують та не спростовують висновків суду щодо необгрунтованості позову із зазначеної вище підстави.
Посилання сторони позивача в обгрунтування недійсності/нікчемності договору відповідно до ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК не заслуговує на увагу суду, оскільки осопорюваний договір підписано тетьою особою у відповідності до ч. 4 ст. 207 ЦК України. При цьому у договорі безпосередньо зазначено, що у зв`язку зі станом здоров`я позивача, на його прохання, такий підписано ОСОБА_5 , що спростовує твердження позивача про відсутність його волевиявлення щодо укладанняцього договору.
Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що він особисто договір не підписував, оскільки вищевказаний спосіб оформлення правочину був зумовлений станом здоров`я останнього та передбачений законом, а в самому договорі зазначено відповідну обставину та порядок його підписання.
Доказів того, що позивач не надав доручення на підписання договору, не був присутній під час його посвідчення, не погоджувався з його умовами, не розумів змісту правочину або не бажав настання передбачених ним правових наслідків суду не подано.
За таких обставин підстав для висновку про відсутність волевиявлення позивача на укладення договору довічного утримання або про недодержання вимог статті 203 ЦК України судом не встановлено.
Слід зазначити, що заявлені позивачем підстави позову за своїм змістом є взаємовиключними.
Крім цього, судом встановлено, що оспорюваний договір розірвано постановою Львівського апеляційного суду від 10.06.2026, що в свою чергу підтверджує його укладання.
Отже, у задоволенні позивних вимог необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 279, 354 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_3 , місце проживаня: АДРЕСА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Відповідачі: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_5 ( АДРЕСА_7 ).
Третя особа: державний нотаріус Червоноградської (Шептицької) державної нотаріальної контори Заєць Микола Володимирович (вул. Шептицького, 12, м.Шептицький, Львівська обл.)
Повне рішення складено 30.09.2026 року.
Суддя: В. В. Грабовський