Справа № 308/19288/25
П О С Т А Н О В А
Іменем України
30 вересня 2026 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача - Кожух О.А.,
суддів - Джуги С.Д., Мацунича М.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 лютого 2026 року у справі №308/19288/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в :
Узагальнені доводи позовної заяви
У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 88962,62 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 26.05.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1400-4389.
Зазначив, що позивач (через партнера АТ КБ «Приватбанк» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02.12.2019) видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі.
Стверджував, що відповідач всупереч умовам кредитного договору порушив вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором. Станом на 10.11.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становив 106 569,20 гривень, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом 17 796,44 гривень, - прострочена заборгованість за нарахованими процентами 88 772,76 гривень.
Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме - часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 17 606,58 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 88 962,62 гривень.
У позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом в сумі 17796,44 гривень та прострочена заборгованість за нарахованими процентами в сумі 71 166,18 гривень, що разом становить 88 962,62 гривень.
Короткий зміст рішення, що оскаржується
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 лютого 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1400-4389 від 29.05.2024 в загальному розмірі 35592,84 грн., що складається з 17796,44 грн. - прострочена заборгованість за кредитом та 17796,44 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір в розмірі 969,17 грн.
Рішенням місцевого суду розстрочено виконання рішення строком на 6 місяців шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 5 932,14 грн. не пізніше тридцятого числа кожного місяця, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції зменшив розмір заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами у зв`язку із не співмірністю таких до розміру тіла кредиту, визначивши суму відсотків до розміру тіла кредиту (отриманих позичальником коштів).
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», в інтересах якого діє Мельник Вероніка Сергіївна, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.02.2026 в частині стягнення з ОСОБА_1 на корись позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 35592,84 грн, судового збору в розмірі 969,17 грн. та в частині розстрочення виконання рішення та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 88962,62 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом - 17 796,44 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 71 166,18 гривень.
У своїй апеляційній скарзі позивач вказує, що умовами кредитного договору визначено суму кредиту, строк кредитування, розмір відсоткової ставки та порядок нарахування процентів.
Відповідно до паспорта споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, затвердженого наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №35-П від 22.04.2024, який разом з кредитним договором складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови , зазначено, що стандартна ставка - 1.45% в день, Пільгова ставка - 0.01% в день. Також зазначено тип процентної ставки - фіксована. Крім того, вбачається, що у Паспорті споживчого кредиту зазначено, що споживач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування.
Вказує, що умови договору підписано ОСОБА_1 , шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже, вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою , що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Процентів за несвоєчасне повернення кредиту відповідно до ст.. 625 ЦК України Банком не нараховувалось.
Позивач вважає, що положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», про визнання недійсності умов договору в разі непропорційно великої суми компенсації, має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов договору.
Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав зазначені відповідачем обставини такими, що унеможливлюють виконання судового рішення, та на цій підставі розстрочив виконання рішення, не встановивши наявності виняткових обставин, тому вважає розстрочку виконання рішення для відповідача безпідставною.
Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, так як наслідок скасовано законне право позивача на отримання процентів за користування відповідачем кредитними коштами протягом узгодженого сторонами строку кредитування.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
На апеляційну скаргу позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відповідач ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у стягненні процентів у повному обсязі, оскільки їх розмір є непропорційним до суми основного зобов`язання. Заявлена до стягнення сума процентів (71 166,18 грн) істотно перевищує розмір тіла кредиту, що свідчить про невідповідність такого нарахування принципам справедливості, добросовісності та розумності. Вважає, що суд правомірно застосував норми цивільного законодавства та положення законодавства про захист прав споживачів щодо недопустимості несправедливих умов договору. Висновки суду відповідають правовим позиціям Верховного Суду щодо необхідності забезпечення балансу інтересів сторін у кредитних правовідносинах. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з таким підходом, однак не спростовують правильності висновків суду.
Щодо розстрочки виконання рішення відповідач вказує, що суд першої інстанції правомірно застосував положення ст. 435 ЦПК України та надав розстрочку виконання рішення, врахувавши наявність у відповідача обмежених доходів; перебування на роботі з випробувальним терміном; наявність інших фінансових зобов`язань. Вважає, що надана розстрочка (щомісячно по 5 932,14 грн) забезпечує реальне виконання рішення та не порушує прав позивача.
Порядок та межі розгляду справи судом апеляційної скарги
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі позивач оспорює судове рішення в частині зменшення розміру нарахованих позичальнику відсотків за користування кредитом та відстрочення виконання рішення, тому рішення суду переглядається в цій частині.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не належить до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи та застосовані норми права
Судом встановлено, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 26.05.2024 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1400-4389. Вказаний договір підписано кваліфікованим електронним підписом директора кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу, а також позичальником за допомогою електронного підпису шляхом використання одноразового ідентифікатора - C3906. Таким чином сторони погодили усі його істотні умови, такі як суму позики, строк та порядок її надання, порядок повернення та плату за користування позиковими коштами визначені у тексті договору.
Відповідно до п. 4.1 вказаного договору загальний розмір кредиту 17 800,00 гривень.
Дата надання/видачі кредиту 26.05.2024.
Пунктом 4.7 встановлено, що плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту). Тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована. Процентна ставка за користуванням кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за промо-ставкою та/або пільговою, та/або зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності. Тип комісії - одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, якщо п. 4.11. цього договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту).
Згідно з п. 4.10 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1.45% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за промо ставкою та/або зниженою, та/або пільговою процентною ставкою).
Пунктом 4.11 Договору передбачено, що комісія за видачу кредиту становить 0 % (нуль цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми виданого кредиту (якщо в цьому пункті договору значення розміру комісії за видачу кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту у день видачі кредиту.
Строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику - 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі - строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 25.05.2025 (п. 4.13 договору).
Реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 10604,76 процентів. (п. 4.14 Договору).
Згідно з п. 4.16. Договору денна процентна ставка на дату укладення цього Договору складає: 1.491% (одна ціла, чотириста дев`яносто одна тисячна) процентів.
Відповідно до п. 4.15 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору (за весь строк кредитування) складає: 112 006.50 грн. та включає в себе: суму кредиту, комісію за видачу кредиту (якщо умови цього договору передбачають сплату комісії за видачу кредиту) та проценти за користування кредитом.
Згідно з п. 4.17 Договору загальні витрати за споживчим кредитом на дату укладення Договору складають: 94 206.50 грн. та включають у себе проценти за користування Кредитом та комісію за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту).
Згідно з п.10.1. Договору знижена процентна ставка становить 1.45 % (одна ціла, сорок п`ять сотих відсотки(-ів)) за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов Договору.
В день укладення вказаного договору, тобто, 26.05.2024, відповідачу було здійснено переказ грошових коштів в сумі 17 800,00 грн., що підтверджується Довідкою про перерахування суми кредиту за договором №1400-4389 від 26.05.2024, а також листом АТ КБ «Приватбанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay, призначення платіжної операції: видача кредитних коштів за договором 1400-4389, 2024-05-26.
Згідно розрахунку заборгованості за договором №1400-4389 від 26.05.2024, станом на 10.11.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 17796,44 - основний борг, 88 772,76 гривень - залишок нарахованих, не погашених відсотків, що разом становить 106 569,2 грн.
Встановлено, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості Позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 17 606,58 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 88 962,62 гривень.
У позові товариство просило стягнути з відповідача частину заборгованості за кредитним договором, а саме: прострочену заборгованість за кредитом 17 796,44 гривень; прострочену заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 71 166,18 гривень, що разом становить 88 962,62 гривень.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «;Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Факт укладення 26.05.2024 Договору про відкриття кредитної лінії №1400-4389 із ТОВ «Укр Кредит Фінанс» ОСОБА_1 не заперечується. У відзиві на позовну заяву категоричну не погодився із нарахованими відсотками, вважаючи їх неспівмірними.
Суд першої інстанції вважав заявлену до стягнення заборгованість за відсотками неспівмірною сумі кредиту, є непропорційно великою, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, та зменшив розмір процентів до розміру тіла кредиту.
Проте таких висновків суд першої інстанції дійшов з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 вказав наступне.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).
У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»)
Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Перелік несправедливихумов у договорах із споживачами не є вичерпним (абзац 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
З урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит.
Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень.
Оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.
Із позовом про визнання недійними умов кредитного договору, які боржник вважає несправедливими, ОСОБА_1 не звертався, відтак суд не міг самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.
В той же час, судом першої інстанції не було враховано положення Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки.
22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (далі - Закон № 3498-ІХ), який набрав чинності 24.12.2023, яким зокрема внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
При цьому, згідно п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Згідно пунктів 3, 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» банкам та іншим надавачам фінансових послуг протягом визначеного періоду належало привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього закону.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 денна ставка мала бути не більше 2,5% в день, з 22.04.2024 - не більше 1,5% в день, а з 20.08.2024 - не більше 1% в день.
Спірний кредитний договір укладено 26.05.2024, тобто після набрання чинності Законом № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023).
Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 зроблено такі висновки.
Парламент при конструюванні імперативної приватно-правової норми про максимальний розмір денної процентної ставки здійснив еx ante контроль щодо розміру процентів. Тобто сторонам заздалегідь відомо про те, що умову, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, не можна включати в договір.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (абзац 1 частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»). Законодавець для дотримання правила про максимальний розмір денної процентної ставки передбачив нікчемність умови договору про споживчий кредит.
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним» (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16 (провадження № 61-5800зпв18)). Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)).
Оскільки для дотримання правила про максимальний розмір денної процентної ставки законодавець передбачив нікчемність умови договору про споживчий кредит, то споживач під час розгляду справи може заперечувати про перевищення розміру денної процентної ставки шляхом заперечення ipso iure. Втім, його відсутність не позбавляє суд можливості застосувати нікчемність умови правочину, адже він має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виснував, зокрема, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure;
Проаналізувавши норми законодавства, що регулюють зобов`язання за кредитними договорами, колегія суддів дійшла висновку про необхідність визначення заборгованості за процентами з урахуванням вимог закону щодо обмеження процентної ставки.
З розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за відсотками кредитором нараховано загалом у межах строку кредитування за період із 26.05.2024 по 25.05.2025 у розмірі 88 806,58 грн, у тому числі за період: із 26.05.2024 по 15.06.2024 за пільговою ставкою у розмірі 0,01% нараховано 37,38 грн. (21 день х 1,78 грн в день); із 16.06.2024 по 25.05.2025 за ставкою 1,45 % в день нараховано 88769,20 грн (344 дні х 258,05 грн в день). З врахуванням здійснених оплат, загальна сума заборгованості відповідача по відсотках визначена в розмірі 88772,76 грн.
Строк кредитування було визначено до 25.05.2025. Проте позивач свої документи у відповідність з вимогами Закону № 3498-ІХ не привів та з 20.08.2024 до 25.05.2025 безпідставно продовжував нараховувати відсотки за ставкою 1,45 % за день.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 19.08.2024 сума заборгованості по відсотках становила 16776,81 грн. В період з 20.08.2024 по 25.05.2025 (за 279 днів) за ставкою 1,45 % в день нараховано відсотків в сумі 71995,95 грн (88772,76 - 16776,81 = 71995,95). Однак, за період з 20.08.2024 по 25.05.2025 заборгованість за відсотками, з урахуванням законодавчих обмежень максимальної денної ставки, повинна нараховуватися за ставкою 1% в день.
Відтак, розмір заборгованості за відсотками за період з 20.08.2024 по 25.05.2025, з урахуванням законодавчих обмежень максимальної денної ставки, мала складати 49652,38 грн. (71995,95 : 1,45 х 1).
Загальний розмір заборгованості за відсотками із 26.05.2024 по 25.05.2025 становить 66429,19 грн. (16776,81 + 49652,38).
Позивач згідно заявлених позовних вимог просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 88962,62 гривень, з яких: 17796,44 гривень - заборгованість по кредиту; 71166,18 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом. З врахуванням того, що за період із 20.08.2024 по 25.05.2025 підлягає застосуванню встановлена Законом № 3498-ІХ гранична процентна ставка у розмірі 1% в день, судова колегія дійшла висновків про часткове задоволення апеляційної скарги та зміни рішення у частині визначеного розміру заборгованості, шляхом стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 84225,63 грн, з яких: 17796,44 грн - заборгованість за кредитом, та 66429,19 грн - заборгованість за процентами.
Щодо розстрочення виконання зобов`язання
Відповідач звернувся до суду першої інстанції із заявою, в якій просив розстрочити виконання рішення, яке буде ухвалене судом, врахувавши його матеріальний стан - працює та має дохід 23000 грн, а на виконанні уже перебуває одне рішення про стягнення з нього коштів - стягується 20 % заробітної плати.
Суд першої інстанції, враховуючи положення процесуального законодавства, а також матеріальне становище відповідача, яке є тією обставиною, що ускладнить виконання рішення суду, вважав за необхідне розстрочити виконання цього рішення строком на шість місяців шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 5 932,14 грн (виходячи із стягнутої суми заборгованості 35592,84 грн) не пізніше тридцятого числа кожного місяця, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Апелянт вважає, що підстав для розстрочення виконання рішення немає та просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати, не вважаючи наведені відповідачем обставини такими, що дають підстави для розстрочення виконання рішення.
Так, відповідно до ч. 1 ст 267 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може, зокрема, розстрочити виконання рішення. Підстави для розстрочення виконання рішення передбачені статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 435 ЦПК України - обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Суд першої інстанції вказав, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Колегія суддів зазначає, наведені відповідачем обставини не є підставою для розстрочення виконання рішення. Звернення стягнення на заробітну плату в процесі примусового виконання рішення суду в порядку Закону України «Про виконавче провадження» є, свого роду, розстроченням виконання рішення, оскільки із заробітної плати боржника щомісячно стягується відповідна сума, а загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами (ч. 3 ст. 70 Закону).
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України ).
За подання позовної заяви позивачем сплачено 2422,40 грн (а.с. 8) та за подання апеляційної скарги сплачено 3633,60 грн. (а.с.76). Всього - 6050 грн. Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (на 94,67%), на користь позивача у відшкодування сплаченого судового збору слід стягнути 5733,21 грн
Висновки апеляційного суду
Враховуючи, що внаслідок порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права висновки суду не відповідають обставинам справи - суд припустився помилки при визначенні розміру заборгованості, тому рішення місцевого суду, відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 підлягає зміні у частині визначеного розміру заборгованості, шляхом стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 84225,63 грн, з яких: 17796,44 грн - заборгованість за кредитом, та 66429,19 грн - заборгованість за процентами. Підстав для розстрочки виконання рішення суду колегія суддів не вбачає, відтак оскаржуване рішення в цій частині підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду слід відмовити.
Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 лютого 2026 - у частині визначеного розміру заборгованості та розподілу судових витрат - змінити, виклавши резолютивну частину рішення у новій редакції.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 407, код ЄДРПОУ: 38548598) заборгованість за кредитним договором № 1400-4389 від 26 травня 2024 року у розмірі 84225,63 грн, з яких: 17796,44 грн - заборгованість за кредитом, та 66429,19 грн - заборгованість за процентами.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 лютого 2026 року в частині розстрочки виконання рішення суду - скасувати, та у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 5733,21 грн у відшкодування сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді