Справа № 446/2465/25 Головуючий у 1 інстанції: Костюк У. І.
Провадження № 22-ц/811/944/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - судді Ніткевича А.В.
суддів - Бойко С.М., Копняк С.М.
секретаря Гаврилюк Я.Ю.
з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача Булгакової Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент» на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 06 лютого 2026 року у складі Костюк У.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу, -
встановив:
У жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Ековей вейст менеджмент», просив визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» №136/к/тр від 12.09.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді експедитора ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» з дня незаконного звільнення 12.09.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.07.2024 його прийнято на посаду експедитора у ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» згідно із наказом №112 від 08.07.2024.
Наказом №136/к/тр від 12.09.2025 позивача ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі п.7 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з появою на роботі в нетверезому стані.
Звертає увагу, що він відмовився ознайомлюватися із наказом №136/к/тр від 12.09.2025 про звільнення та засвідчити факт ознайомлення з таким своїм підписом, оскільки 12.09.2025 він не перебував на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння, а його звільнення є незаконним та пов`язане з упередженим ставленням до нього начальника.
Наголошує, що нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені, як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.
Стверджує, що йому не було запропоновано роботодавцем пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, акт огляду на стан сп`яніння відсутній, що свідчить про відсутність належних та допустимих доказів, на підтвердження того, що ОСОБА_1 перебував на робочому місці в стані алкогольного сп`яніння.
Вважає своє звільнення на підставі п. 7 ст. 40 КЗпП України таким, що здійснене з порушенням роботодавцем вимог трудового законодавства, без встановлення факту перебування позивача в стані алкогольного сп`яніння на робочому місці.
Позивач ОСОБА_1 вважає, що наказ про його звільнення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на роботі зі стягненням з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Оскаржуваним рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 06 лютого 2026 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей вейст менеджмент» № 136/к/тр від 12.09.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді експедитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей вейст менеджмент» з 12.09.2025.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей вейст менеджмент» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 96 918,47 грн. за період з 12 вересня 2025 по 12 січня 2026 року.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей вейст менеджмент» на користь держави 1211, 20 грн. судового збору.
Рішення суду оскаржив відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековей вейст менеджмент», вважає рішення незаконним, ухваленим без повного з`ясування обставин, що мають значення справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, визнаючи звільнення незаконним, прийшов помилкового висновку, що позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння не на своєму робочому місці, яким, на думку суду, є база у с. Гамаліївка, а в офісі ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент», а тому, відсутні підстави для застосування п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Стверджує, що для застосування п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України вирішальним є перебування працівника в нетверезому стані, в робочий час в межах робочого дня, а не безпосереднє виконання ним своїх трудових обов`язків у цей момент.
Додає, що доводи позивача про те, що 09.09.2025 він перебував у відпустці, що унеможливлює його звільнення за п.7 ч.1 ст. 40 КЗпП України є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутній, як наказ роботодавця, так і заява позивача про надання йому відпустки.
Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 був прийнятий на роботу у ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» на посаду експедитора, а тому характер трудових обов`язків позивача об`єктивно передбачає виконання роботи не у межах одного стаціонарного місця, а в процесі постійного переміщення у межах території здійснення діяльності роботодавця.
При цьому, суд не врахував, що позивач перебував у нетверезому стані у приміщенні роботодавця за адресою місцезнаходження підприємства у свій робочий час.
Вважає, що сам факт перебування працівника у стані алкогольного сп`яніння у приміщенні роботодавця, у робочий день, є порушенням трудової дисципліни та достатньою підставою для застосування пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України.
З наведених підстав, просить рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 06 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити виходячи з такого.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 місцевий суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 09.09.2025 близько 16.00 перебував у нетверезому стані в офісі компанії ТОВ «Ековей вейст Менеджмент» за адресою вул. Богдана Хмельницького 176 м.Львів, проте не приступив до роботи та не виконував своїх функціональних обов`язків, а лише прибув в офіс компанії для вирішення своїх кадрових питань.
При цьому, суд звернув увагу, що робочим місцем позивача, як експедитора ТОВ «Ековей вейст менеджмент», є с. Гамаліївка Львівського району Львівської області та саме там знаходилось його визначене робоче місце, яке при прийнятті його на роботу, згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Ековей вейст Менеджмент» визначено йому роботодавцем.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи відбулося з порушенням норм трудового законодавства, оскільки в ході розгляду справи не було встановлено, що 09.09.2025 ОСОБА_1 перебував на робочому місці у нетверезому стані.
Перевіряючи законність оскаржуваного судового рішення колегія суддів враховує таке.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).
Згідно із частиною 2 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).
Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Згідно зі статтею 140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створенням необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю.
У необхідних випадках заходи дисциплінарного впливу застосовуються стосовно окремих несумлінних працівників.
Судом встановлено, що наказом №112-К від 08.07.2024 позивач ОСОБА_1 прийнятий на роботу в ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» на посаду експедитора з посадовим окладом згідно зі штатним розписом з 09.07.2024.
З акту №03 від 09.09.2025 року «Про появу на роботі ОСОБА_1 в нетверезому стані», складеному та підписаному виконавчим директором ОСОБА_3 , менеджером з персоналу ОСОБА_4 , менеджером з логістики ОСОБА_5 , вбачається, що працівник ОСОБА_1 з`явився в офісі компанії ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» під час робочого дня 09.09.2025 о 16:00 год. із ознаками сильного алкогольного сп`яніння, а саме відчувався сильний різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушена координація рухів, втрата послідовності мислення, порушення мови, агресивні мотиви, різке почервоніння шкірного покриву обличчя, порушення моторики, виражене тремтіння пальців рук. ОСОБА_1 відмовився надати письмове пояснення щодо причини перебування під час роботи у стані алкогольного сп`яніння.
Згідно із актом №02 від 09.09.2025 «Про відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду», складеному та підписаному виконавчим директором ОСОБА_3 , менеджером з персоналу ОСОБА_4 , менеджером з логістики ОСОБА_5 , відповідно до вимог трудового законодавства та внутрішніх правил підприємства ОСОБА_6 запропоновано пройти медичний огляд у Львівському обласному державному клінічному наркологічному диспансері для встановлення стану сп`яніння. ОСОБА_7 відмовився від проходження медичного огляду. Цей акт складений в присутності свідків, які підтверджують факт відмови працівника від проходження медичного огляду. Працівнику наголошено про наслідки відмови, які можуть включати дисциплінарну відповідальність (догана, звільнення). Цей акт складено в присутності ОСОБА_8 .
Доповідною запискою менеджера з персоналу ТОВ «Ековей Вейст Менеджемнт» О. Хоми від 09.09.2025 на ім`я директора ТОВ «Ековей Вейст Менеджемнт» О. Гайовишина, доведено до відома директора про те, що експедитор ОСОБА_9 09.09.2025 о 16:00 год. з`явився в офісі компанії під час робочого дня у стані алкогольного сп`яніння, про що складено акт про появу на роботі у нетверезому стані та акт про відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду. ОСОБА_7 відмовився надати письмові пояснення щодо причини перебування на роботі в стані алкогольного сп`яніння.
Наказом №136-к/тр від 12.09.2025 ОСОБА_1 звільнено з посади експедитора з 15 вересня 2025 року за п.7 ст. 40 КЗпП України за появу на роботі у нетверезому стані.
З акту №04 від 15.09.2025 року «Про відмову ОСОБА_1 ознайомитись з наказом про звільнення за п.7 ст.40 КЗпП України», складеному та підписаному менеджером з персоналу ОСОБА_4 , менеджером з логістики ОСОБА_5 , менеджером зі збуту ОСОБА_10 вбачається, що ОСОБА_6 запропоновано ознайомитись з наказом від 12.09.2025 року №136-к/тр про звільнення за п.7 ст.40 КЗпП України за появу на роботі у нетверезому стані та засвідчити факт ознайомлення особистим підписом. ОСОБА_7 відмовився ознайомлюватись з наказом та засвідчувати ознайомлення підписом. Текст наказу ОСОБА_6 був зачитаний вголос. Після цього він наголосив, що зі звільненням не згоден і підпис у відмітці про ознайомлення ставити не буде.
Відповідно до інформації, наданої на адвокатський запит предстаником Бізнес Центр «Лемберг» ОСОБА_11 , 09.09.2025 охороною бізнес-центру «Лемберг» проведено виклик в управління поліції охорони у звязку із конфліктною ситуацією, що виникла в приміщенні бізнес-центру «Лемберг» за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно із інформацією охорони бізнес-центру, причиною звернення стало некоректне поводження громадянина ОСОБА_1 , який, за словами очевидців, перебував у стані, що мав ознаки алкогольного спяніння, висловлювався нецензурно та поводив себе агресивно щодо працівників бізнес-центу. Громадянин ОСОБА_1 неодноразово з`являвся в бізнес-центрі за свідченнями охорони, для вирішення трудових питань з роботодавцем ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент», однак не можуть достовірно констатувати факт щодо його фізичного стану. Після прибуття наряду реагування громадянина ОСОБА_1 виведено з будівлі бізнес-центру.
Згідно із копією табелю обліку робочого часу ОСОБА_1 з 01.09.2025 по 30.09.2025 відпрацьовано 11 днів, 88 годин, при цьому 09.09.2025, 10.09.2025, 11.09.2025, 12.09.2025 та 15.09.2025 ОСОБА_1 перебував на роботі.
Суд першої інстанції, визнаючи звільнення незаконним, виходив з того, що позивач ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, однак не на своєму робочому місці, яким, на думку суду, є база у с. Гамаліївка, а в офісі ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент», а тому відсутні підстави для застосування п. 7 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника - статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу - статтями 40, 41, 43, 431 і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) - статтею 45 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.
Підставою для звільнення працівника за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України є сам факт появи на роботі у нетверезому стані. Звільнення на підставі вказаного пункту є дисциплінарним стягненням, а тому таке має накладатись з додержанням встановленої процедури.
Конвенцією Міжнародної організації праці №158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця» (п. "а" ч. 2 статті 9) передбачено, що тягар доведення правомірності законної підстави для звільнення працівника з роботи лежить на роботодавцеві.
Вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку (постанови Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі № 333/5649/16-ц, від 04 грудня 2019 року в справі № 447/1236/18, від 15 березня 2021 року в справі № 404/345/19, від 10 вересня 2021 року в справі № 486/1186/20).
Згідно із частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Відповідно до п. 5.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Ековей Вейст Менеджмент» для працівників встановлюється п`ятиденний робочий тиждень з тривалістю 8 робочих годин на день та 40 годин на тиждень. Розпорядок робочого дня: початок роботи - 08:00 год., закінчення роботи - 17:00 год.
Враховуючи те, що 09.09.2025 був робочим днем позивача ОСОБА_1 , тривав такий з 08:00 год. до 17:00 год., а відтак його перебування в офісі компанії ТОВ «Ековей вейст Менеджмент» за адресою вул. Богдана Хмельницького 176 м.Львів о 16:00 год. свідчить про його появу на роботу у нетверезому стані протягом робочого часу.
При цьому, колегія суддів відхиляє посилання позивача ОСОБА_1 на те, що йому не було запропоновано роботодавцем пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, а також, що акт огляду на стан сп`яніння відсутній, що спростовується актом №03 від 09.09.2025 «Про появу на роботі ОСОБА_1 в нетверезому стані», актом №02 від 09.09.2025 «Про відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду», доповідною запискою менеджера з персоналу ТОВ «Ековей Вейст Менеджемнт» О. Хоми від 09.09.2025 на ім`я директора ТОВ «Ековей Вейст Менеджемнт» О. Гайовишина, якими в достатній мірі доведено факт перебування ОСОБА_1 на роботі у нетверезому стані, що позивачем не спростовано жодними доказами.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач ОСОБА_1 перебував у нетверезому стані у приміщенні роботодавця за місцезнаходженням підприємства за адресою вул. Богдана Хмельницького 176 м.Львів у свій робочий час, оскільки вказане приміщення є місцем реалізації трудових правовідносин працівників, куди, як зазначив сам позивач, він прибув 09.09.2025 з метою врегулювання кадрових питань.
Отже, сам факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння у приміщенні роботодавця, у свій робочий день, є порушенням трудової дисципліни та достатньою підставою для застосування пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України.
Враховуючи наведене, колегія суддів не може розділити висновки суду першої інстанції про те, що звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи відбулося з порушенням норм трудового законодавства, оскільки в ході розгляду справи не було встановлено, що 09.09.2025 ОСОБА_1 перебував на робочому місці у нетверезому стані.
Надаючи правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам суд вважає, що матеріалами справи доведено перебування позивача в період робочого часу 09.09.2025, у приміщенні адміністрації працедавця, у стані алкогольного сп`яніння, а також беручи до уваги поведінку ОСОБА_1 , зокрема щодо відмови від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, відсутності обґрунтованих письмових пояснень позивача роботодавцю щодо причин відмови від проходження зазначеного огляду, а також дотримання відповідачем встановленого порядку звільнення, колегія суддів приходить висновку про дотримання відповідачем процедури звільнення позивача за появу на роботі в нетверезому стані, на підставі пункту 7 частини першої статті 40 КЗпП України.
Зазначене у сукупності дає беззаперечне право колегії суддів стверджувати про правомірність оскаржуваного позивачем наказу та наявність підстав для звільнення позивача ОСОБА_1 на підставі п.7 ст.40 КЗпП України.
Іншими словами, колегія суддів констатує те, що позивача звільнено правильно, з дотриманням процедури і порядку, передбачених чинним законодавством, підстави для поновлення його на роботі відсутні, тому не може бути задоволена і вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка є похідною від вимоги про поновлення на роботі.
Згідно із частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви.
Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції скасовує рішення про задоволення позовних вимог та ухвалює нове про відмову у задоволенні таких, позивач звільнений від сплати судового збору, відтак судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, необхідно компенсувати відповідачу за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент» - задовольнити.
Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 06 лютого 2026 року - скасувати.
Ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, повновлення на роботі та стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу - відмовити.
Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Ековей Вейст Менеджмент» сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1453 (одна тисяча чотириста п`ятдесят три) гривень 00 копійок за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 30 вересня 2026 року.
Головуючий А.В. Ніткевич
Судді С.М. Бойко
С.М. Копняк