ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 683/1951/26
Провадження № 22-ц/820/1970/26
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Талалай О.І.,
секретар судового засідання Заворотна А.В.
за участю представника позивача - адвоката Шкодяка І.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 червня 2026 року про забезпечення позову (суддя Завадська О.П.).
Заслухавши доповідача, пояснення представника учасника справи, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
в с т а н о в и в:
17 червня 2026 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про поділ майна подружжя, в якому просила визнати за нею права власності на ідеальну частку майна, припинивши спільну сумісну власність цього майна, а саме: - земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер №[номер приховано]:03:010:0021, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 4[телефон приховано]; - об`єкту незавершеного будівництва - будинку із господарськими спорудами адреса: АДРЕСА_1 ; автомобіля Renault Trafic, об`єм двигуна 1598 см. куб, рік випуску 2019, дата реєстрації 23.12.2023; - автомобіль Renault Dokker, об`єм двигуна 1598 см. куб, рік випуску 2018, дата реєстрації 03.05.2018; автомобіля Ford Fiesta Courier, об`єм двигуна 1299 см. куб. , рік випуску 1998, дата реєстрації 02.04.2016; автомобіля ЗАЗ 11055, об`єм двигуна 1197 см. куб., рік випуску 2005, дата реєстрації 24.02.2016.
Крім того, подала до суду заяву про забезпечення позову. В обґрунтування якої зазначала, що на теперішній час сторони розлучені, спільно не проживають, відповідач перешкоджає їй у вільному використанні даного майна, хоча усе наведене у позові майно придбане ними під час шлюбу за спільно здобуті кошти.
Вказувала, що добровільно відповідач укласти договір поділу майна, яке являється спільною сумісною власністю подружжя, не бажає, під час позасудового вирішення спору таку позицію відхилив, протиправно утримує у себе оригінали правовстановлюючих документів.
Зауважувала, що їй нещодавно стало відомо, що відповідач намагався незаконно, одноосібно, без її згоди, продати рухоме та нерухоме майно, яке є предметом позову.
Вважала, що без накладення арешту на об`єкт нерухомості відповідач зможе незаконно відчужити будинок та інші об`єкти як нерухомого, так і рухомого майна, які належить їм на праві приватної власності, що унеможливить реальне виконання рішення суду та порушить законні права позивачки.
Враховуючи викладене, просила суд накласти арешт на: земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер №[номер приховано]:03:010:0021, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), по адресі: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 4[телефон приховано]; об`єкт незавершеного будівництва - будинок із господарськими спорудами адреса: АДРЕСА_1 ; автомобіль Renault Trafic, об`єм двигуна 1598 см. куб, рік випуску 2019, дата реєстрації 23.12.2023; автомобіль Renault Dokker, об`єм двигуна 1598 см. куб, рік випуску 2018, дата реєстрації 03.05.2018; автомобіль Ford Fiesta Courier, об`єм двигуна 1299 см. куб. , рік випуску 1998, дата реєстрації 02.04.2016; автомобіль ЗАЗ 11055, об`єм двигуна 1197 см. куб., рік випуску 2005, дата реєстрації 24.02.2016.
Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 червня 2026 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.
Накладено арешт на: частки земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер №[номер приховано]:03:010:0021, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), по адресі: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 4[телефон приховано]; на частки об`єкта незавершеного будівництва - будинку із господарськими спорудами адреса: АДРЕСА_1 ; на частки автомобіля Renault Trafic, об`єм двигуна 1598 см. куб, рік випуску 2019, дата реєстрації 23.12.2023; на частки автомобіля Renault Dokker, об`єм двигуна 1598 см. куб, рік випуску 2018, дата реєстрації 03.05.2018; на частку автомобіля Ford Fiesta Courier, об`єм двигуна 1299 см. куб., рік випуску 1998, дата реєстрації 02.04.2016; на частки автомобіля ЗАЗ 11055, об`єм двигуна 1197 см. куб., 2005 рік випуску, дата реєстрації 24.02.2016.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить вказану ухвалу суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що суд першої інстанції не врахував, що шлюбні відносини та ведення спільного господарства припинено між сторонами справи з лютого 2025 року, що підтверджується рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 06.04.2026 у справі № 683/3807/25.
Станом на лютий 2025 року житловий будинок перебував на стадії будівництва з готовністю 20%, що виключає його ідентифікацію як житлового будинку та загалом об`єкту нерухомого майна. В лютому 2025 року це були будматеріали, а не об`єкт незавершеного будівництва.
Звертає увагу суду, що на дату прийняття оскаржуваної ухвали, будівництво житлового будинку незакінчене, і з березня 2025 року будується за його особисті кошти, які не є об`єктом права спільної сумісної власності.
Вважає, що судом безпідставно, без наявності належних та достовірних доказів, накладено арешт на об`єкт нерухомого майна, якого ще не існує в цивільному обороті, що є порушенням норм матеріального та процесуального права.
Стверджує, що позивачем не надано доказів, які є підставою для накладення арешту на вказане в ухвалі суду рухоме та нерухоме майно, не доведено, що існує ризик відчуження відповідачем даного майна.
Зазначає, що він не мав і не має наміру відчужувати арештоване майно.
Разом з тим, зазначає, що він не заперечує, що позивач має право на частку майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності або ж грошової компенсації за нього.
Зауважує, що із змісту оскаржуваної ухвали неможливо встановити якими доказами підтверджується необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту рухомого та нерухомого майна.
При цьому, зазначає, що пояснення позивачки, про наявність в неї інформації про наміри відповідача відчужити майно, є надуманими і не підтверджуються доказами.
Вважає, що позивач не позбавлена права звернутися з клопотанням про забезпечення позову в процесі розгляду справи якщо дійсно будуть існувати обставини, передбачені статтею 149 ЦПК України.
Стверджує, що забезпечення позову даною ухвалою є безпідставним та порушує його процесуальні права, оскільки сторони є рівними у своїх правах і повинні довести наявність обставин на які вони посилаються.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє її представник - адвокат Шкодяк І.А., заперечує проти доводів апеляційної скарги. Вказує, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 визнає, що ОСОБА_2 має право на частку майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя або на компенсацію за нього. Вважає, що дане вказує, що ним розглядається можливість продажу цього майна з можливістю поділу коштів між сторонами, що підтверджує законність ухвали суду. Зауважує, що до літа 2026 року відповідач не чинив перешкод, дозволяв ОСОБА_2 користуватися спірним майном, проте коли почав чинити перешкоди, то позивачка скористалася правом на звернення до суду із даним позовом.
В судовому засідання представник позивача - адвокат Шкодяк І.А. заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, місце і час слухання справи повідомлені у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним вимогам закону відповідає.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір щодо права власності кожного з подружжя на набуте в шлюбі майно, тому для охорони інтересів позивачки від можливих недобросовісних дій відповідача щодо розпорядження спірним майном та забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь ОСОБА_2 , слід вжити заходи щодо забезпечення позову у вигляді арешту на майно. Проте, накладення арешту на ціле майно є неспівмірним та не відповідає заявленим позовним вимогам та призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, тому суд забезпечив позов шляхом накладення арешту на частки кожного заявленого об`єкту нерухомого та рухомого майна, що лише частково обмежить право відповідача розпоряджатися відповідною часткою майна, яке оспорює позивачка.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується й апеляційний суд.
Згідно з частинами першою, другою статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Верховний Суд у постановах від 31.07.2024 у справі №623/2015/21, від 29.07.2024 у справі №761/80/23, від 15.07.2024 у справі №361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому, важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 дійшла висновку про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.
Предметом позову в даній справі є майно подружжя, яке підлягає поділу.
Заява позивачки ОСОБА_2 про забезпечення позову та необхідність застосування заходів забезпечення позову обґрунтовано, зокрема тим, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього судового рішення та порушить право на ефективний захист.
Суд першої інстанції, встановивши, що між сторонами виник спір щодо поділу спільного сумісного майна подружжя, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивачки щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, які заявниця просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення заяви про забезпечення позову.
При цьому, слід врахувати, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача. Таке тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача здійснюється в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачки (заявниці). Крім того, зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Застосування такого заходу забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки, це не позбавить останнього можливості володіти та користуватися даним майном, а лише тимчасово обмежить його право розпоряджатися даним майном, тому доводи апеляційної скарги, що застосований захід забезпечення позову фактично обмежує право власності відповідача на належне йому майно не заслуговують на увагу.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження наміру сторони відчужити спірне майно, оскільки це не є підставою для відмови у забезпеченні позову.
Також, не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги на безпідставність накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, якого ще не існує в цивільному обороті, оскільки судом накладено арешт на частки об`єкта незавершеного будівництва, і з`ясування обставин щодо правового статусу об`єкту як незавершеного будівництва буде надана правова оцінка судом в межах розгляду справи по суті позовних вимог щодо поділу майна подружжя.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність.
Ухвала суду першої інстанції щодо забезпечення позову прийнята з дотриманням норм процесуального права і підстави для її скасування в межах доводів апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 червня 2026 року про забезпечення позову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач І.В. П`єнта
Судді: Р.С. Гринчук
О.І. Талалай