18.09.2026 Справа № 363/5542/25
РІШЕННЯ
Іменем України
18 вересня 2026 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого - судді Свєтушкіної Д.А., за участі секретаря судового засідання Галай О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
УСТАНОВИВ:
До Вишгородського районного суду Київської області через підсистему «Електронний суд» від представника позивача Дідуха Є.О. надійшла позовна заява ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій проситьстягнути з ОСОБА_1 заборгованість загальною сумою 43097,75 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 5599,98 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 24393,82 грн. суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 13103,9532 грн, сплачений судовий збір 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.. В порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з Котенка-Федотова на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27.11.2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 4172221 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених зазначеним договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 600 грн., згідно із п. 1.3 договору строк кредиту 360 днів: з 27.11.2023 року по 21.11.2024 року, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. На пільговий строк 20 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 1,4 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2 % у день. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору. Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 600 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану банком АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» В подальшому позичальником було підписано додатковий договір від 05.12.2023 року та відповідно кошти у розмірі 5000 гривень від первісного кредитора згідно договору були надіслані платіжною системою ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» на картку споживача. Натомість всупереч умовам договору відповідач не виконав свого зобов`язання. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 26.07.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 26.07.2024 року за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до відповідача. Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», ані на рахунки первісного кредитора. Фактично таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 4172221 від 27.11.2023 року загальною сумою 43097,75 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 5599,98 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 24393,82 грн., 5600 грн * 2 % = 111,9996 грн* 117 календарних дні = 13103,9532 грн. відсотки нараховані ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».
Ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської від 09.12.2025 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
13.03.2026 року від представника відповідача адвоката Москвічова А.С. до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог відповідача в повному обсязі. Зазначає, що звертаючись до суду з позовною заявою, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що, на його думку, підтверджують вказані обставини, але разом з тим, не надав до суду виписку з рахунку відповідача. Своєю чергою відсутність виписки по клієнтському рахунку відповідача позбавляє суд перевірити обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, адже суд не має первинних даних про фактичне існування заборгованості відповідача. Сам по собі розрахунок заборгованості не відноситься до первинних банківських документів і відображає методику нарахування позивачем заборгованості, але не відображає операції з надходження кредитних коштів на рахунки клієнта та їх повернення. Отже вважає недоведеним факт існування заборгованості відповідача за кредитним договором № 4172221 від 27.11.2023 року. Крім того наданий позивачем розрахунок не є належним та допустимим доказом у справі, та розрахунок відсотків в останньому зроблено всупереч чинному законодавству, а саме встановленому максимальному розміру денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, який не може перевищувати 1 % (пункт 5 частини 8 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-VIIIпісля змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IХ, від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Також вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. А стягнення з відповідача на свою користь штрафних санкцій за кредитним договором на підстав ст. 625 ЦК України є грубим порушенням положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
16.03.2026 року від представника позивача Лисенка Д.В. до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що станом на день укладення Договору № 4172221 від 27.11.2023 року та додаткового договору на суму 5000 грн. 05.12.2023 року, положення Закону № 1734-VIIIне містили обмежень щодо розміру реальної денної процентної ставки за споживчими кредитами. Укладаючи відповідний договір сторони погодили його умови та процентну ставку на рівні 2% за кожен день користування кредитом. При цьому, за змістом додатку 1 від 27.11.2023 року до Договору № 4172221 відповідач погоджувався із загальним розміром процентів за користування кредитом за весь строк дії договору. Таким чином, обчислений позивачем розмір заборгованості за процентами, які нараховані за фактичний період користування кредитом з 27.11.2023 року по 21.11.2024 року (360 днів) за денною процентною ставкою 2%, є цілком правомірними та обґрунтованими. Крім того встановлений сторонами розмір відповідальності не суперечить принципам справедливості, розумності та добросовісності, а є наслідком договірної свободи сторін, гарантованої ст. 627 Цивільного кодексу України, та спрямований на стимулювання належного виконання зобов`язань. У зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01.06.2026 року задоволено клопотання представника відповідача адвоката Дешка В.О. про проведення судового засідання, розгляд якого призначено на 05 червня 2026 року об 11 годині 00 хвилин, та всі подальші судові засідання у режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 05.06.2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» наступну інформацію: щодо підтвердження належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжної картки № НОМЕР_1 ; інформацію щодо підтвердження або спростування факту зарахування (надходження) коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 банком-емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк» за період з 27.11.2023 року включно та протягом наступних п`яти календарних днів у сумі 600 за ініціативою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», також підтвердження факту зарахування коштів на платіжну картку цього ж позичальника з 05.12.2023 у сумі 5000 за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».
30.06.2026 року до суду від АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду від 05.06.2026 року надійшли витребувані документи.
У судове засідання учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача до суду надійшло клопотання, в якому просив проводити розгляд справи проводити за відсутності представника позивача. Представник відповідача адвокат Дешко В.О. на зв`язок у судове засідання в режимі відеоконференції не вийшов, у судове засідання не з`явився. Причини неявки сторона відповідача суду не повідомила.
У зв`язку з чим суд визнав за можливе вирішити справу на підставі наявних доказів та поданих сторонами заяв по суті справи, без участі сторін та їх представників.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Ст.12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом установлено, що 27.11.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4172221.
Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.4., 2.1, 2.2 договору, на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту складає: 600, 00 грн. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів. Дата повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього договору. Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка становить 2,00 % в день, Знижена процентна ставка становить 1,40 % в день. та застосовується: у межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього договору. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .
У вказаному договорі та додатку №1 до договору, який є таблицею обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки графіку платежів міститься позначення про їх підписання відповідачем 27.11.2023 року електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 56422. З боку кредитора підписано факсимільним відтворенням підпису директора ОСОБА_2
05.12.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4172221 від 27.11.2025 року.
Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.4., 1.5, 1.6, 2.1 додаткового договору,товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту, яка надається згідно з цим додатковим договором складає: 5000,00 грн. Внестено зміни у п.1.2. договору та викладено його у наступній редакції: на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 5 600,00 грн. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів. Сума кредиту на дату укладення цього додаткового договору, з урахуванням платежів, здійснених клієнтом за договором, складає: 5 600,00 грн. Строк кредитування та періодичність сплати процентів залишаються незмінними, відповідно до п.1.3 договору. За користуванням кредитом нараховуються проценти на умовах, встановлених п.1.4. договору. Товариство протягом двох робочих з моменту укладення цього додаткового договору надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу НОМЕР_1 .
У вказаному додатковому договорі та додатку №1 до договору, який є таблицею обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки графіку платежів міститься позначення про їх підписання відповідачем 05.12.2023 року електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 50401. З боку кредитора підписано факсимільним відтворенням підпису директора Пшеничного А.І.
Із листів ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1541-2607 та № 1542-2607 від 26.07.2024 року вбачається, що між Товариством та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта НОМЕР_1 27.11.2024 року - на суму 600,00 грн, 05.12.2023 року - на суму 5 000,00 грн.
Крім того, факт зарахування кредитних коштів за вказаним договором і додатковим договором та відповідно виконання первісним кредитором умов договору підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк», що надійшов до суду на виконання вимог ухвали суду, відповідно до якого в банку на імя ОСОБА_1 імітовано карту № НОМЕР_3 , на яку було здійснено зарахування коштів на суму 600,00 грн 27.11.2023 року, та 5 000,00 грн 05.12.2023 року.
Тож доводи представника відповідача щодо не доведення позивачем належними та допустимими доказами надходження кредитних коштів на рахунок відповідача є неспроможними та судом до уваги не приймаються.
26.07.2024 року між ТОВ «Українські фінансові операції» і ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу № 26/07/2024, відповідно до якого право вимоги за договором № 4172221 від 27.11.2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Українські фінансові операції», що підтверджується витягом з Реєстру боржників до вказаного договору факторингу.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6- 979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 Цивільного кодексу України).
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного потрібно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
Отже, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вищевказаний договір вважається такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.
Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач отримав грошові кошти у сумі, вказаній у договорі, що підтверджується дослідженими судом доказами, однак свої зобов`язання щодо їх повернення, сплати відсотків в обумовлений строк за умовами договору належним чином не виконав, у зв`язку з чим за розрахунками, наданими позивачем, утворилася заборгованість за вищевказаним кредитним договором.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами першою, другою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із частиною другою статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання 27.11.2023 року договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4172221 та 05.12.2023 року додаткового договору до цього договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеура Україна», правонаступником якого у зобов`язанні є ТОВ «Українські фінансові операції», при цьому кредитодавець належним чином виконав свої обов`язки по наданню кредиту, а відповідач отримав кредитні кошти, але належним чином не виконав свої обов`язки за договором у зв`язку з чим виникла заборгованість.
Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого первісним кредитором, за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4172221 у відповідача наявна заборгованість, яка станом на 26.07.2024 року становить 29 993, 80 грн., з яких: 5 599,98 грн. - сума заборгованості по тілу кредиту, 24 393,82 грн. - сума заборгованості за процентами за користування кредитом, які нараховані за процентними ставками 1,4 та 2 %.
Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» за вказаним договором товариством здійснено нарахування процентів за користування кредитом за період з 27.07.2024 року по 20.11.2024 року за процентною ставкою 2% у сумі 13 104, 00 грн.
Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
24.12.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Далі Закон № 3498-IX), яким, зокрема, було доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» новими частинами.
Так, частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Вказана норма законодавства була введена в дію Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 498-IX та набрала чинності 24.12.2023 року. Як встановлено в пункті 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Відповідно до Роз`яснень Національного банку України від 15.01.2024 р. №14 0004/3433 «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» згідно Закону №3498-IX максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати:- протягом перших 120 днів з дня набрання чинності Законом №3498-IX - 2,5% (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5% (до 20.08.2024 включно); - починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом №3498-IX - 1% (з 21.08.2024)
Таким чином, обмеження максимальної денної процентної ставки мають імперативний характер та підлягають до застосування до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4172221, як такий, що продовжував свою дію після вказаних змін.
Тож відсотки нараховані позивачем за період з 23.04.2024 року по 20.08.2024 року (120 днів) підлягають перерахунку відповідно до максимальної денної процентної ставки у цей період відповідно до пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а саме 1,5 % та за період з 21.08.2024 року по 20.11.2024 року (92 дні) підлягають перерахунку відповідно до максимальної денної процентної ставки у цей період відповідно до пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а саме 1%.
Отже загальна заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором складає 34 606,75 грн (5 599,98 + 13 774, 77 + (120*(5 599,98*1,5%+(92*(5 599,98*1%)).
За вказаних обставин, враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за зазначеним договором належним чином не виконав, не повернув отримані кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування ними, доказів, які б спростовували зазначене відповідач суду не надав, право вимоги за вказаним договором перейшло до позивача, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за цим договором підлягають задоволенню у частині стягнення заборгованості у розмірі 34 606,75 грн.
Що стосується вимоги позову про зазначення в рішенні нарахування інфляційних втрат та 3% річних до моменту виконання рішення суду (ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України), а також роз`яснення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Так, підстав для задоволення позову в цій частині й нарахування інфляційних втрат та 3% річних до моменту виконання рішення, суд не вбачає, що вимогам Закону України «Про споживче кредитування» не відповідає.
Крім того, інфляційні втрати та 3% річних нараховуються кредитором за правилами ст. 625 ЦК України за порушення боржником грошового зобов`язання й після припинення нарахування відсотків за користування кредитними коштами за межами строку виконання договірних зобов`язань.
При цьому, за своєю правовою природою інфляційні втрати не відносяться до відсотків чи пені в розумінні вжитому у вимогах ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 дійшла висновку, що норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість. Відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України).
Крім того, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов`язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення.
Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов`язання. Відтак передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а суд задовольнив цю вимогу.
Враховуючи викладене та оскільки у справі суд не стягував інфляційні втрати та 3% річних за правилам ч. 2 ст. 625 ЦК України, то підстав для продовження їх нарахування із застосуванням положень ч. ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України судом по справі не встановлено, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Тож, враховуючи викладене, пред`явлений позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Представник позивача заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано: договір про надання юридичних послуг № 01-08/2024-А від 01.08.2024 року; детальний опис робіт (наданих послуг) № 4172221 від 10.09.2025 року; акт приймання-передачі наданих послуг ) № 4172221 від 10.09.2025 року до договору про надання юридичних послуг № 01-08/2024-А від 01.08.2024 року, згідно якого загальна вартість юридичних послуг складає 10 000,00 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з диспозиції частини першої статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд згідно статті 137 ЦПК України, зважаючи на предмет позову, його ціну, зміст позовної заяви, докази долучені до неї, виходячи з обсягу реальних та фактично наданих послуг у малозначній, нескладній справі, враховуючи кількість судових засідань та їх проведення без участі представника позивача (за його заявою), вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн. є завищеними, які не відповідають критерію розумності, неспівмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи матиме надмірний характер.
За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для позивача.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Враховуючи, що у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача має бути стягнено документально підтверджених понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, а саме 2 408,95 грн, виходячи з розрахунку: 3 000,00 грн (розмір задоволених судових витрат) * 34 606,75 грн (розмір задоволених позовних вимог) / 43 097,75 грн (розмір заявлених позовних вимог).
Крім того, відповідно до положення ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позов задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує позивачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 945,15 грн, виходячи з розрахунку: 34 606,75 гривень (розмір задоволених позовних вимог) * 2 422,40 грн (сума сплаченого судового збору) /43 097,75 грн (розмір заявлених позовних вимог)
На підставі викладеного та керуючись ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість в розмірі 34 606 (тридцять чотири тисячі шістсот шість) гривень 75 копійок, судовий збір в розмірі 1 945 (одна тисяча дев`ятсот сорок п`ять) гривень 15 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 408 (дві тисячі чотириста вісім) гривень 95 копійок.
Повне судове рішення складено 30.09.2026 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщ. 2, код ЄДРПОУ 40966896.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Д.А. Свєтушкіна