Справа № 539/358/26
Провадження № 2/539/854/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2026 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Пилипчука М. М.,
за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,
представника позивача - Кондрат Л. Г.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Чабаненка В. О.,
представника третьої особи - Коржової О. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Лубнах Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи інших учасників справи
У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі - ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 9127786 в електронній формі. Відповідно до умов договору № 9127786 сума кредиту становить 8 000 грн. Кредит надавався шляхом безготівкового перерахування коштів на картковий рахунок позичальника. Також договором було передбачено сплату комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитними коштами.
Позивач зазначав, що ТОВ «Мілоан» належним чином виконало свої зобов`язання за договором № 9127786 та 23 січня 2022 року перерахувало на картку відповідача № НОМЕР_2 кредитні кошти в розмірі 8 000 грн, що підтверджується квитанцією ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс», випискою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ») та іншими доказами.
У подальшому, 26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило позивачу право грошової вимоги до боржників, у тому числі до ОСОБА_1 за договором № 9127786. Згідно з актами приймання-передачі реєстру боржників від 26 липня 2024 року та витягу з реєстру боржників, заборгованість відповідача за договором № 9127786 становила 17 800 грн, з яких: 8 000 грн - тіло кредиту, 8 200 грн - проценти, 1 600 грн - комісія.
Під час розгляду справи позивачу стало відомо, що відповідач має право на пільги, передбачені частиною п`ятнадцятою статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки він є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі з 19 березня 2014 року та має посвідчення учасника бойових дій.
З огляду на це позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача лише заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) у розмірі 8 000 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 9 000 грн.
У судовому засіданні представник позивача - Кондрат Л. Г. - позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Додатково пояснила, що факт укладення кредитного договору саме відповідачем підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема довідкою про ідентифікацію особи через систему BankID Національного банку України, випискою АТ «ПУМБ» про зарахування коштів 23 січня 2022 року о 09:32 год, хронологією вчинення дій щодо укладення кредитного договору, лог-файлом застосування коду підписання договору та SMS-повідомленням із кодом підписання. Зазначила, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що спірний кредитний договір було укладено іншою особою. Посилання відповідача на витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) є лише доказом фіксації звернення до правоохоронних органів, а не доказом вчинення шахрайських дій. Вироку суду, який би набрав законної сили та встановлював факт укладення договору третіми особами, матеріали справи не містять. Навіть якщо припустити наявність шахрайських дій, але електронний кредитний договір було укладено з використанням персональних даних та номера мобільного телефону, який обліковується як фінансовий, і одноразовий ідентифікатор було направлено саме на цей фінансовий номер, який в подальшому коректно введений позичальником на сайті, то такий кредитний договір є дійсним і підлягає виконанню. Також представник позивача звернула увагу, що відповідач перебуває на військовій службі, у зв`язку з чим позовні вимоги зменшено до 8 000 грн.
ОСОБА_1 та його представник - адвокат Чабаненко В. О. - позов не визнали в повному обсязі та просили відмовити в його задоволенні.
Відповідач зазначав, що він особисто не укладав кредитного договору з ТОВ «Мілоан», не створював особистого кабінету, не вводив одноразового ідентифікатора та не отримував кредитних коштів. За його твердженням, 22 січня 2022 року він втратив (у нього було викрадено) мобільний телефон марки Samsung J7 із встановленими додатками «Приват24» та «ПУМБ», у якому знаходилася SIM-карта з номером НОМЕР_1 . Цього ж дня та 23 січня 2022 року з його банківських карток було незаконно знято грошові кошти: з картки АТ КБ «ПриватБанк» - 13 000 грн, з картки АТ «ПУМБ» - 45 000 грн. Також 23 січня 2022 року на його ім`я в ТОВ «Мілоан» було оформлено спірний кредит. Відповідач наголошував, що за фактом крадіжки грошових коштів було внесено відомості до ЄРДР, кримінальне провадження № 12022175570000035 від 25 січня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України). На його думку, це підтверджує, що кредитний договір було укладено не ним, а іншими особами.
Крім того, відповідач та його представник звертали увагу, що в довідці про ідентифікацію та інших документах прізвище відповідача зазначено як « ОСОБА_2 », тоді як правильно - « ОСОБА_3 ». На думку сторони відповідача, це свідчить про те, що особу позичальника не було належним чином ідентифіковано, а отже, кредитний договір є нікчемним.
Відповідач також посилався на те, що в матеріалах справи відсутні його власноручні підписи, фотознімки, копії особистих документів, а отже, на його переконання, кредитний договір є нікчемним на підставі статей 215, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки порушує публічний порядок. Він просив відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача - адвокат Чабаненко В. О. - у судовому засіданні додатково зазначив, що ідентифікація особи позичальника не була проведена належним чином, оскільки в довідці про ідентифікацію допущено дві помилки в прізвищі відповідача. На його думку, це свідчить про те, що ідентифікували не особу позичальника, а лише його телефон. Крім того, представник відповідача звертав увагу, що кредитний договір було укладено близько 03:00 год ночі, що, на його переконання, є нетиповим та може свідчити про шахрайські дії. Також представник відповідача зазначав, що він працює з трьома клієнтами, у яких оформлено кредитні договори з ТОВ «Мілоан» після викрадення їх телефонів, що, на його думку, свідчить про системний характер шахрайських дій саме у цього товариства. Представник відповідача просив суд застосувати частину другу статті 215 ЦК України та визнати кредитний договір нікчемним з двох підстав: 1) не було ідентифікації особи; 2) звернення відповідача до правоохоронних органів щодо викрадення телефону. Звернення відповідача до правоохоронних органів відбулось 22 січня, і в цю ж ніч укладено договір з ТОВ «Мілоан». На думку представника відповідача, відповідач цей договір не укладав, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідач у судовому засіданні підтримав думку свого представника та додатково пояснив, що після того, що сталось, він відразу звернувся до правоохоронних органів, номер телефону не змінив і побачив, скільки оформлено кредитів. Він поїхав у Полтаву в банк ПУМБ, написав відповідні заяви. Особу, яку він ідентифікував, коли писав заяву, було затримано на такій же справі, ця особа зараз відбуває покарання, проте його справу на себе не взяла. Відповідач зазначив, що ніколи не брав кредити онлайн. Після того, як на його рахунок надійшли кошти, вони відразу ж списались з нього на інші картки. Поліція встановила власників цих карток. Відповідач також зазначив, що він матеріально забезпечений, кредитних коштів не потребує. На його думку, особу при отриманні кредиту його не ідентифікували, кредит він не отримував, його взяли шахраї з його телефону.
Представник третьої особи - Коржова О. Ю. пояснила, що ідентифікація особи під час укладення онлайн-кредиту здійснювалася за допомогою Системи BankID Національного банку України. Для проходження такої ідентифікації особа повинна мати власну банківську картку, з`явитися до відділення банку для верифікації, після чого підтвердити запит у своєму інтернет-банкінгу. Вхід до інтернет-банкінгу захищений паролем, відомим лише власнику. За її словами, під час оформлення спірного кредиту збігалися РНОКПП, номер мобільного телефону, адреса, паспортні дані. Система BankID НБУ надала підтвердження ідентифікації. Той факт, що в анкеті було допущено написання прізвища « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 », на думку представника третьої особи, міг бути зумовлений опискою або автовиправленням під час заповнення анкети-заяви самим позичальником. Проте це не змінює тієї обставини, що РНОКПП є унікальним ідентифікатором особи, а інші дані збігаються.
Представник третьої особи також зазначила, що онлайн-кредитування може здійснюватися у будь-який час доби, у тому числі вночі, а ідентифікація відбувається автоматично, без участі оператора. Кредитна історія відповідача перевірялася, його кредитний рейтинг дозволяв отримання кредиту. Третя особа підтримала позицію позивача та вважала, що кредитний договір є дійсним.
На запитання головуючого представник третьої особи пояснила, що для того, щоб відбувся BankID Національного банку України, особа повинна мати власну банківську карту і з`явитись до відділення банку, де його особу перевіряють. Після цього у додатку банку позичальника надходить запит на підтвердження, який людина у своєму інтернет-банкінгу підтверджує. В даному випадку співпадали і фінансовий номер телефону, і РНОКПП, і система видала підтвердження. Для того, щоб відбулось підтвердження, сама особа у своєму додатку інтернет-банкінгу мала натиснути відповідну кнопку. Вхід в інтернет-банкінг захищений паролем, який відомий лише цій особі (відповідачу). На запитання представника відповідача, як інша особа могла знати пароль до інтернет-банкінгу власника, представник третьої особи відповіла, що тільки у тому разі, якщо сама особа повідомила цій особі паролі. На запитання головуючого, чому зазначено прізвище « ОСОБА_2 », а не « ОСОБА_3 », представник третьої особи пояснила, що це могло відбутись тому, що особа сама заповнює дані у анкеті-заяві на кредит, тому могла відбутись описка або автовиправлення. Однак інші дані співпадають. Тому система BankID Національного банку України віддає перевагу РНОКПП, номеру телефону, адресі, номеру та серії паспорту. Про бажання укласти онлайн-кредит особа сама підтверджує, натиснувши кнопку у своєму інтернет-банкінгу, до якого встановлені лише їй відомі паролі. Теоретично, невірне прізвище система могла зчитати як описку при заповненні анкети. На запитання головуючого, чи могла інша особа з прізвищем « ОСОБА_2 », а не відповідач, оформити кредитний договір, представник третьої особи відповіла, що ні, не могла, оскільки РНОКПП рахується за конкретною особою.
На запитання представника відповідача, чи були вказані паспортні дані у договорі, представник третьої особи відповіла, що так, звичайно, паспортні дані, його серія та номер, ким і коли видався, стать, РНОКПП, адреса реєстрації. На запитання головуючого відповідач підтвердив, що паспортні дані у договорі його. На запитання відповідача, чи ведеться запис голосу, представник третьої особи відповіла, що ідентифікація проходить через систему BankID Національного банку України автоматично, оператор не присутній при цьому. Це тільки у разі спілкування особи з оператором проводиться запис голосу. Суть онлайн-кредиту і полягає в тому, що кредит оформлюється без спілкування з людиною. На запитання представника відповідача, чи перевірялась кредитна історія позичальника перед наданням кредиту, представник третьої особи відповіла, що так, звісно, перевірялась. Було зроблено запит у БКІ (банк кредитних історій), і БКІ видало дані про те, що рейтинг позичальника був таким, що йому дозволено брати кредит, і відбулась видача. Перевірявся комплекс даних: і номер телефону, і РНОКПП, і адреси.
На запитання відповідача, чому від ТОВ «Мілоан» не надходило відповіді на його рекомендовані листи про викрадення телефону, представник третьої особи відповіла, що вона не бачить його листа зараз. Зазначила, що якщо стороні відповідача надано лише витяг з приводу звернення до правоохоронних органів, то це не є доказом укладення кредитного договору іншою особою, тому що у цьому випадку преюдиція - це лише вирок суду. А карта, на яку зараховано кредитні кошти, належить позичальнику. На запитання відповідача, як кошти надходили йому на карту, але відразу ж списувались на інші карти, представник третьої особи відповіла, що у правилах усіх банків написано, що користувач повинен зберігати у таємниці пароль від інтернет-банкінгу, а якщо він сам його розголосив, то це вже не відповідальність банку-емітента картки.
На запитання головуючого, яким чином відбувся вхід у його інтернет-банкінг, відповідач пояснив, що він припускає, що вхід в інтернет-банкінг ПУМБ на його телефоні був збережений автоматично. Він надавав запит до ПУМБ, чи було змінено пароль до його інтернет-банкінгу, проте відповіді не отримав.
На запитання представника відповідача, чи могла інша особа оформити кредитний договір, представник третьої особи відповіла, що ні, не могла, оскільки РНОКПП рахується за конкретною особою.
Рух справи
30 січня 2026 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 січня 2026 року справу № 539/358/26 передано судді Пилипчуку М. М.
На виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
13 лютого 2026 року до суду надійшла відповідь відділу з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, у якій зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 02 лютого 2026 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 09 березня 2026 року.
09 березня 2026 року судове засідання відкладено на 09 квітня 2026 року у зв`язку із знеструмленням електромережі суду.
26 березня 2026 року від позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів та поновлення строку на подання цього клопотання, а також письмові пояснення.
06 квітня 2026 року представник позивача звернувся до суду із заявою про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 квітня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
09 квітня 2026 року судове засідання відкладено на 07 травня 2026 року за клопотанням учасників справи.
10 квітня 2026 року відповідач звернувся до суду із заявою про долучення доказів.
07 травня 2026 року від позивача надійшла заява про уточнення відомостей разом з уточненою позовною заявою та уточненим клопотанням про витребування доказів. Цього ж дня за клопотанням відповідача судове засідання відкладено на 27 травня 2026 року.
21 травня 2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 27 травня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
27 травня 2026 року у зв`язку із знеструмленням електромережі суду судове засідання відкладено на 18 червня 2026 року.
28 травня 2026 року представник відповідача звернувся до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи.
09 червня 2026 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву. 16 червня 2026 року позивач звернувся до суду з відповіддю на відзив.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 18 червня 2026 року поновлено ТОВ «Факторинг Партнерс» строк на подання клопотання про витребування доказів; клопотання ТОВ «Факторинг Партнерс» про витребування доказів задоволено; витребувано в АТ «ПУМБ» відомості та докази щодо платіжної картки № НОМЕР_2 ; відкладено розгляд справи на 30 липня 2026 року.
23 червня 2026 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та клопотання про залучення третіх осіб.
30 червня 2026 року від АТ «ПУМБ» надійшли докази на виконання ухвали суду про витребування доказів.
08 липня 2026 року до суду надійшли пояснення позивача.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 липня 2026 року клопотання представника відповідача про залучення третіх осіб задоволено частково; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ «Мілоан»; у задоволенні клопотання в частині залучення Головного управління Національної поліції в Полтавській області відмовлено; розгляд справи відкладено на 25 серпня 2026 року.
21 серпня 2026 року від представника позивача надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25 серпня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, а також визнано обов`язковою явку представника третьої особи - ТОВ «Мілоан» - у судове засідання.
25 серпня 2026 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 07 вересня 2026 року визнано обов`язковою явку представника третьої особи - ТОВ «Мілоан» - у судове засідання, розгляд справи відкладено.
21 вересня 2026 року від третьої особи надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 вересня 2026 року задоволено заяву представника третьої особи про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.
Відповідно до статті 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 01 жовтня 2026 року.
У судовому засіданні 01 жовтня 2026 року представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення підтримала; відповідач та його представник проти позову заперечували; представник третьої особи підтримала позицію позивача.
Фактичні обставини, встановлені судом
Суд встановив, що 23 січня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 9127786 в електронній формі.
Відповідно до пункту 1.1 договору № 9127786 кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений пунктом 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у пункті 1.2 договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до пункту 1.2 договору № 9127786 сума (загальний розмір) кредиту становить 8 000 грн.
Згідно з пунктом 1.5.2 договору № 9127786 проценти за користування кредитом становлять 1 800 грн, які нараховуються за ставкою 1,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Пунктом 1.6 договору № 9127786 передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Умовами кредитного договору передбачено видачу кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на картковий рахунок.
Відповідно до пункту 6.1 договору № 9127786 цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.
Сторонами договору № 9127786 узгоджено, що розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника. Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору.
Відповідно до пункту 6.3 договору № 9127786, приймаючи пропозицію кредитодавця про укладення цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє і зобов`язується неухильно дотримуватись умов договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) кредитодавцем, що розміщені на сайті кредитодавця та є невід`ємною частиною цього договору.
Відповідно до пункту 6.4 договору № 9127786 укладення кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.
Відповідно до пункту 6.5 договору № 9127786 цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Судом встановлено, що 23 січня 2022 року о 09:31:28 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який відповідач зазначив як свій контактний номер, ТОВ «Мілоан» надіслано SMS-повідомлення з текстом: «Увага! співробітники мілоан ніколи не питають цей код! не повідомляйте його нікому! Ваш секретний код підписання договору J52994. Перегляньте договір в Особистому кабінеті на сайті http://mln.li/sn. Підпишіть договір кодом на сайті або надішліть код у SMS на номер 2277». Статус повідомлення - Sent. Дата та час надсилання SMS - 2022-01-23 09:31:28. Телефонний номер, на який надіслано SMS - НОМЕР_1.
Відповідно до інформації з електронного файлу (LogFile застосування коду) щодо підтвердження підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір у формі електронного правочину № 9127786 від 23 січня 2022 року, було зафіксовано: Site: miloan.ua; SiteId: 3172f785-213d-4ee8-b932-581576f6720f; CustId: 9c8740d4-ad9c-4925-9f36-e5860cc1f31f; CustFullName: «ОСОБА_1»; CustTaxId: НОМЕР_4; ContractId: dbce6e8a-c5bf-408c-8037-5a2643057cd0; ContractNum: 9127786; SignContractDateTime: 23.01.2022 9:32:11; SignContractCodeEntered: J52994.
Згідно з хронологією вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину № 9127786 від 23 січня 2022 року, сторони цього правочину вчинили такі дії: 23.01.2022 01:24:19 - введення позичальником даних по заяві; 23.01.2022 02:12:27 - заяву відправлено позичальником на розгляд; 23.01.2022 02:12:27 - автоматичні перевірки по заяві; 23.01.2022 02:12:30 - заяву переведено на етап додавання карти; 23.01.2022 02:12:30 - клієнту відправлено e-mail з проханням додати карту на сайті; 23.01.2022 02:46:35 - заяву відправлено позичальником на розгляд; 23.01.2022 02:46:35 - автоматичні перевірки по заяві; 23.01.2022 02:46:47 - клієнту відправлено SMS-повідомлення з проханням внести зміни у заяву / надати інформацію; 23.01.2022 02:48:13 - заяву відправлено позичальником на розгляд; 23.01.2022 02:48:13 - автоматичні перевірки по заяві; 23.01.2022 02:48:35 - перевірка позичальника за даними БКІ; 23.01.2022 02:48:39 - скорингова оцінка позичальника; 23.01.2022 02:48:40 - перевірка позичальника за даними БКІ; 23.01.2022 02:50:36 - скорингова оцінка позичальника; 23.01.2022 02:50:37 - верифікація позичальника та заяви кредитним; 23.01.2022 08:06:26 - пропозиція позичальнику інших умов; 23.01.2022 08:06:26 - клієнту відправлено SMS-повідомлення з пропозицією інших умов кредитування; 23.01.2022 08:06:26 - клієнту відправлено e-mail з пропозицією інших умов; 23.01.2022 09:31:21 - прийняття позичальником пропозиції інших умов; 23.01.2022 09:31:21 - створено пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) в особистому кабінеті позичальника; 23.01.2022 09:31:21 - позичальнику відправлено SMS-повідомлення про погодження кредиту та необхідність підписати акцепт на сайті; 23.01.2022 09:31:21 - позичальнику відправлено SMS-повідомлення з ідентифікатором (кодом) для підписання акцепту та укладення договору; 23.01.2022 09:32:12 - позичальником підписано одноразовим ідентифікатором та відправлено товариству електронне повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір (акцепт); 23.01.2022 09:32:12 - друкована форма укладеного кредитного договору розміщена в особистому кабінеті позичальника; 23.01.2022 09:32:12 - кредитні кошти перераховано на картку позичальника.
Судом також встановлено, що ТОВ «Мілоан» було здійснено ідентифікацію позичальника через систему BankID Національного банку України.
Відповідно до інформації про посвідчення особи з системи BankID НБУ: lastName: «ОСОБА_1»; firstName: « ОСОБА_1 »; middleName: « ОСОБА_1 »; phone: « НОМЕР_1 »; inn: «НОМЕР_4»; cId: «9354372»; cIdText: «Інформація надана засобами системи BankID НБУ 23.01.2022 02.47»; birthDay: «02.04.1981»; sex: «M»; email: «»; addresses: фактична та юридична - АДРЕСА_1 ; documents: паспорт громадянина України, серія НОМЕР_3 , виданий Лубенським МРВ УМВС України в Полтавській області 19.11.1997.
Система BankID НБУ підтвердила особу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , дату народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер телефону НОМЕР_1 та паспортні дані.
Крім того, згідно з відповіддю АТ «ПУМБ» від 22 червня 2026 року № КНО-07.8.5/ НОМЕР_5 , в банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_6 до рахунку № НОМЕР_7 у гривні. Карта була емітована з фізичним випуском на пластиковому носії.
У відповіді указаного банку зазначено, що паспорт: документ серія НОМЕР_3 , орган, що видав: Лубенський МРВ УМВС України в Полтавській області, дата видачі: 19 листопада 1997 року. Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 . Адреса проживання: АДРЕСА_2 .
В анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) не вказано електронну адресу. В банку за ним закріплений фінансовий номер телефону: НОМЕР_1 , на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій за платіжною карткою № НОМЕР_6 у період з 23 січня 2022 року до 28 січня 2022 року. В анкеті ОСОБА_1 вказано номер телефону НОМЕР_1 .
Згідно з наданою АТ «ПУМБ» випискою по рахунку№ НОМЕР_7 за період з 23 січня 2022 року до 28 січня 2022 року, 23 січня 2022 року на картку № НОМЕР_6 було зараховано кредитні кошти в розмірі 8 000 грн. Це узгоджується з хронологією, де зафіксовано, що 23 січня 2022 року о 09:32:12 кредитні кошти перераховано на картку позичальника.
Крім того, відповідно до квитанції від 23 січня 2022 року, виданої учасником платіжної системи - ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс», ТОВ «Мілоан» (код ЄДРПОУ 40484607) перерахувало на платіжну картку № НОМЕР_2 кредитні кошти в сумі 8 000 грн. Платник - ТОВ «Мілоан», банк платника - АТ «Альфа Банк», IBAN платника - НОМЕР_8 , отримувач - власник платіжної картки НОМЕР_2 , дата здійснення операції - 23 січня 2022 року, платіжна система - Visa, банк-еквайр - PUMB, сума та валюта операції - 8 000 грн.
Кредитні кошти за договором № 9127786 були перераховані на картку, випущену на ім`я ОСОБА_1 , та зараховані на його рахунок.
26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу № 26-07/2024. Відповідно до умов цього договору ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників. Згідно з актом приймання-передачі реєстру боржників для друку від 26 липня 2024 року та актом приймання-передачі реєстру боржників в електронному вигляді від 26 липня 2024 року, клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників.
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу від 26 липня 2024 року № 26-07/2024, до реєстру включено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , за договором про споживчий кредит № 9127786, валюта - UAH, сума виданого кредиту - 8 000 грн, заборгованість за кредитом (залишок по кредиту) - 8 000 грн, заборгованість за процентами - 8 200 грн, заборгованість за комісією - 1 600 грн, загальна сума заборгованості - 17 800 грн.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем. Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16 квітня 2026 року № 6/28 головний сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 19 березня 2014 року по теперішній час.
Відповідно до посвідчення учасника бойових дій від 28 грудня 2018 року серія НОМЕР_9 , виданого ОСОБА_1 , він є учасником бойових дій.
Позивач у заяві від 25 серпня 2026 року зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача лише заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8 000 грн.
Згідно з витягом з ЄРДР кримінальне провадження № 12022175570000035 зареєстровано 25 січня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 185 КК України. У витязі зі слів заявника ОСОБА_1 зазначено, що 23 січня 2022 року невстановлена особа здійснила крадіжку коштів з картки «ПриватБанк» № НОМЕР_10 в сумі 13 000 грн та з кредитної картки «ПУМБ» № НОМЕР_6 на суму 45 000 грн, належних ОСОБА_1 , завдавши збитків останньому на вказану суму.
Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію, 24 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Лубенського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області із заявою про кримінальне правопорушення.
Згідно з протоколом допиту потерпілого від 25 січня 2022 року, ОСОБА_1 пояснив, що 22 січня 2022 року близько 21.00 год він повертався додому по АДРЕСА_3 та з власної необережності втратив належний йому мобільний телефон марки Samsung J7, в якому знаходилась картка «ВФ Україна» № НОМЕР_11 , який він придбав близько півтора року тому в ломбарді, на якому були встановлені додатки «Приват24» та «ПУМБ». 24 січня 2022 року він прийшов до відділення банку для того, щоб заблокувати картку, та працівниками банку встановлено, що 23 січня 2022 року на протязі дня з його картки НОМЕР_10 були зняті кошти на загальну суму 13 000 грн, та після цього він зателефонував на гарячу лінію банку «ПУМБ», де йому повідомили, що з кредитної картки № НОМЕР_6 знято кошти в розмірі 45 000 грн, та після цього він вирішив звернутись до поліції.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Судом встановлено, що договір № 9127786 укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Одноразовий ідентифікатор J52994 було надіслано на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який зазначений у договорі, анкеті-заяві, системі BankID НБУ та підтверджений АТ «ПУМБ» як фінансовий номер відповідача. Кредитні кошти перераховано на платіжну картку № НОМЕР_2 , яка також належить відповідачу. Позичальника ідентифіковано через систему BankID Національного банку України. Ці обставини в сукупності підтверджують, що договір укладено саме відповідачем і саме він отримав кредитні кошти.
Суд критично оцінює доводи відповідача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Чабаненка В. О. - про те, що відповідач не укладав кредитного договору, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними й допустимими доказами. Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд окремо звертає увагу на те, що доводи відповідача про викрадення телефону та шахрайські дії третіх осіб не спростовують факту укладення кредитного договору. Витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів, а лише підтверджує факт реєстрації відповідного звернення. Внесення відомостей до ЄРДР не встановлює обставин вчинення кримінального правопорушення, не підтверджує винуватість будь-яких осіб та не доводить відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення кредитного договору.
Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
З урахуванням принципу тлумачення «favor contractus» (тлумачення договору на користь дійсності) сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню сторін, не надано.
Суд звертає особливу увагу, що належним, достовірним та достатнім доказом вчинення шахрайських дій відносно ОСОБА_1 може бути обвинувальний вирок суду за результатами розгляду справи про кримінальне правопорушення на підставі обвинувального акту, в якому відповідач виступає в якості потерпілого. На час розгляду справи такого вироку суду немає.
У поданих до суду матеріалах щодо зазначеного кримінального провадження відсутні відомості про повідомлення будь-якій особі про підозру, обвинувальний акт або вирок суду, який би встановлював, що спірний кредитний договір укладено іншою особою без волі відповідача. Сам лише витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів у цивільній справі та не підтверджує фактів, на які посилається відповідач.
Відповідно до інформації з кредитного звіту УБКІ номер мобільного телефону НОМЕР_1 використовується відповідачем тривалий час, зокрема з 2011 року, та зазначений як його контактний номер. Доказів того, що цей номер було заблоковано, змінено або що ним користувалися інші особи, матеріали справи не містять.
Також суд враховує, що відповідач не надав доказів того, що після нібито викрадення телефону ним були вжиті всі необхідні та своєчасні заходи для унеможливлення використання його фінансового номера та засобів дистанційної ідентифікації, зокрема негайне блокування SIM-картки та інших засобів автентифікації. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що всі дії щодо укладення кредитного договору, вчинені від імені відповідача, були вчинені не ним.
Щодо доводів відповідача та його представника про неправильне зазначення прізвища « ОСОБА_2 » замість « ОСОБА_3 », суд зазначає, що вказана розбіжність у написанні прізвища не свідчить про укладення договору іншою особою та не спростовує факту ідентифікації відповідача ОСОБА_1 , оскільки ключові ідентифікаційні дані особи збігаються, а саме: РНОКПП НОМЕР_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер мобільного телефону НОМЕР_1 , паспортні дані, адреса реєстрації та проживання. РНОКПП є унікальним ідентифікатором фізичної особи, тому збіг РНОКПП, дати народження, контактного номера телефону та інших даних свідчить про тотожність особи відповідача ОСОБА_1 . До того ж позивач подав заяву про уточнення відомостей, у якій зазначив правильне прізвище відповідача - « ОСОБА_3 », а некоректне зазначення « ОСОБА_2 » було зумовлене даними, внесеними при оформленні анкети-заяви на кредит самим відповідачем.
Щодо тверджень представника відповідача про нікчемність кредитного договору та договору факторингу, то суд сприймає такі доводи критично, оскільки вони не підтверджені матеріалами справи. Посилання на статті 215, 228 ЦК України є безпідставним, оскільки не встановлено, що правочин був спрямований на порушення публічного порядку. Договір факторингу є окремим правочином між первісним і новим кредитором, а тому доводи відповідача про недійсність кредитного договору не можуть автоматично свідчити про нікчемність договору відступлення права вимоги.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором № 9127786 на підставі договору факторингу від 26 липня 2024 року № 26-07/2024, актів приймання-передачі реєстру боржників та витягу з реєстру боржників, до якого включено відповідача. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 уклав кредитний договір, фактично отримав кредитні грошові кошти, однак у добровільному порядку на користь позивача їх не повернув.
Разом із тим, суд враховує, що відповідач є військовослужбовцем та має право на пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Позивач, врахувавши цю обставину, зменшив позовні вимоги та просив стягнути лише тіло кредиту в розмірі 8 000 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту за договором № 9127786 у розмірі 8 000 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн, які були сплачені позивачем при поданні позовної заяви.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Суд враховує, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року у справі № 717/1699/22).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи, надав оцінку наданим на підтвердження понесених таких витрат доказам у їх сукупності, врахував характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності та значимості дій адвоката у справі, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру до 2 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором про споживчий кредит від 23 січня 2022 року № 9127786 у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок № 6, офіс № 521; ЄДРПОУ 42640371).
Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).
Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Багговутівська, будинок № 17-21; ЄДРПОУ 40484607).
Суддя М. М. Пилипчук